Рішення від 28 липня 2026 р. у справі №160/4530/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 рокуСправа №160/4530/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бондар М.В., розглянувши у спрощеному (письмовому) провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі – ВЧ НОМЕР_1 НГУ, відповідач), в якій позивач просить:

- визнати протиправними дії відповідача що полягають у невиплаті позивачу грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану»;

- зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він проходив військову службу у складі НГУ: строкову службу у складі Військової частини НОМЕР_2 з 26.05.2021 до 13.09.2021; у складі Військової частини НОМЕР_3 з 14.09.2021 до 06.06.2022; контрактну службу у складі Військової частини НОМЕР_3 з 06.06.2022 до 08.06.2023; у складі Військової частини НОМЕР_1 з 09.06.2023 до 26.11.2024. Під час дії воєнного стану, у період з 06.12.2023 до 27.05.2024 позивач брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в с. Серебрянка Бахмутського району Донецької області, в зоні ОСУВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_2 ». 27.05.2024 при виконанні службово-бойових завдань поблизу населеного пункту Липці Харківської області, внаслідок ворожого авіаційного удару, ОСОБА_1 отримав поранення: мінно-вибухову травму; струс головного мозку; акубаротравму. Травми та поранення пов`язані із захистом Батьківщини. Внаслідок отриманого поранення, позивач проходив лікування у періоди з 27.05.2024 до 29.07.2024 з 07.10.2024 до 11.10.2024. Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 Центрального оперативно-територіального об`єднання НГУ №238мтд від 26.11.2024, позивача звільнено з військової служби у відставку відповідно до підпункту «б» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» - за станом здоров`я, на підставі висновку військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або тимчасову непридатність з переоглядом через 6-12 місяців; за наявності інвалідності (якщо військовослужбовець не висловив бажання продовжувати військову службу). Рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №12/25/4381/В від 17.11.2025 ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності. Позивач, з посиланням на абзац четвертий пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проєкту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» (далі - Постанова №153) зазначає, що військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі». Таким чином, позивач вважає, що оскільки він у віці до 25 років був прийнятий на військову службу під час воєнного стану, брав безпосередню участь у бойових діях строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності Постановою № 153 (13.02.2025) у зв`язку з отриманням поранення під час захисту Вітчизни, ОСОБА_1 має право на виплату одноразової грошової винагороди в повному розмірі 1 000 000 гривень відповідно до абзацу четвертого пункту 4 Постанови № 153. Також, позивач звертає увагу, що факт його звільнення з військової служби за станом здоров`я не позбавляє права на винагороду, оскільки Постанова №153 не містить таких обмежень. З метою нарахування та виплати позивачу одноразової винагороди, представник позивача засобами поштового зв`язку направив на адресу ВЧ НОМЕР_1 НГУ адвокатський запит та відповідну заяву. Станом на дату подання цього позову відповідач не призначив та не виплатив позивачу одноразову грошову винагороду. Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 12.03.2026 прийнято позовну заяву та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

30.03.2026 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому ВЧ НОМЕР_1 НГУ проти задоволення позову заперечує, зазначаючи, що позивач станом на 24.02.2022 (дата введення воєнного стану в Україні) вже був діючим військовослужбовцем НГУ. Окрім того, відповідно до витягу з наказу командира ВЧ НОМЕР_1 Центрального оперативно-територіального об`єднання НГУ №238мтд від 26.11.2024, позивача звільнено з військової служби у відставку відповідно до підпункту «б» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» - за станом здоров`я, на підставі висновку військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або тимчасову непридатність з переоглядом через 6-12 місяців; за наявності інвалідності (якщо військовослужбовець не висловив бажання продовжувати військову службу). Отже, ОСОБА_1 звільнений із військової служби та не є діючим військовослужбовцем. У період з 06.12.2023 до 27.05.2024 позивач брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в с. Серебрянка Бахмутського району Донецької області, в зоні ОСУВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_2 ». 27.05.2024 при виконанні службово-бойових завдань поблизу населеного пункту Липці Харківської області, внаслідок ворожого авіаційного удару, отримав поранення: мінно-вибухову травму; струс головного мозку; акубаротравму. Травми та поранення пов`язані із захистом Батьківщини. В свою чергу, Постановою №153 установлено 5 обов`язкових умов, в разі дотримання яких військовослужбовцю може бути виплачена одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах в розмірі 1 000 000 грн: 1) приналежність військовослужбовця на дату виплати до певної категорії: особи рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення; 2) вік особи на дату прийняття або призову на військову службу до набрання чинності Постановою №153 - до 25 років; 3) факт прийняття або призову на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24.02.2022 №64 (тобто після 24.02.2022); 4) фактичне проходження служби на дату звернення за вказаною виплатою; 5) відповідний строк безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій. В даному випадку, ОСОБА_1 не дотримана вимога щодо тривалості проходження служби в бойових умовах, адже позивач призваний на строкову військову службу 26.05.2021 тобто призваний на військову службу раніше дати введення в Україні воєнного стану. Також, позивачем не дотримана вимога в частині фактичного проходження служби на дату звернення за вказаною виплатою, оскільки ОСОБА_1 звільнений з військової служби 26.11.2024.

Виходячи з положень статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд адміністративної справи здійснено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується паспортом громадянина України, виданим 10.02.2025.

Із записів у військовому квитку позивача серії НОМЕР_4 , виданого 24.05.2021, а також відомостей, зазначених у довідці ІНФОРМАЦІЯ_4 від 24.11.2025 №25640 вбачається, що позивач проходив:

- строкову військову службу у складі військової частини НОМЕР_2 НГУ у період з 26.05.2021 до 13.09.2021;

- строкову військову службу у складі військової частини НОМЕР_3 НГУ у період з 14.09.2021 до 06.06.2022;

- військову службу за контрактом у складі військової частини НОМЕР_3 НГУ у період з 06.06.2022 до 08.06.2023;

- військову службу за контрактом у складі військової частини НОМЕР_1 НГУ у період з 09.06.2023 до 26.11.2024.

Наказом 3102 Центрально-оперативного територіального об`єднання Національної гвардії України від 26.11.2024 №238мтд припинено (розірвано) контракт про проходження громадянами України військової служби в Національній гвардії України та виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення молодшого сержанта ОСОБА_1 , звільненого за станом здоров`я відповідно до підпункту «б» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Згідно з копією довідки, долученої до позовної заяви, виданої ВЧ НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 від 25.11.2024 №2074, про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення на інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, ОСОБА_1 у період з 06.12.2023 до 27.05.2024 брав участь у зазначених заходах, перебуваючи в с. Серебрянка Бахмутського району Донецької області, ОСУВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».

Разом з цим, відповідно до копії довідки, долученої до позовної заяви, виданої ВЧ НОМЕР_1 2 корпусу Національної гвардії України « ІНФОРМАЦІЯ_6 » від 26.03.2026 №280, про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення на інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, ОСОБА_1 у період з 12.12.2023 до 31.12.2023, з 01.01.2024 до 31.01.2024, з 01.02.2024 до 29.02.2024, з 23.02.2024 до 15.03.2025, з 17.03.2024 до 24.03.2024, з 26.03.2024 до 31.03.2024, з 01.04.2024 до 10.04.2024, з 12.04.2024 до 31.04.2024, з 15.04.2024 до 20.04.2024, з 22.04.2024 до 30.04.2024, з 01.05.2024 до 10.05.2024, з 12.05.2024 до 14.05.2024, з 17.05.2024 до 18.05.2024, з 20.05.2024 до 27.05.2024 брав участь у зазначених заходах, перебуваючи в с. Серебрянка Бахмутського району Донецької області, с. Липці Харківського району Харківської області.

Згідно з копією довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 18.06.2024 №240 молодший сержант ОСОБА_1 27.05.2024 отримав травму: ушкодження внаслідок бойових дій, спричиненні іншими видами вибухів та уламків. Струс головного мозку. ВТ (27.05.2024). За обставин: під час повномасштабної збройної агресії Російської Федерації на територію України при виконанні службово-бойового завдання 27.05.224 близько 03 години 50 хвилин поблизу н.п. Липці Харківської області внаслідок ворожого авіаційного удару отримав травмування. В стані алкогольного та наркотичного сп`яніння не перебував.

З свідоцтва про хворобу №3850/зв від 05.11.2024, виданого ОСОБА_1 медичною (військово-лікарською) комісією ДУ «ТЕРИТОРІАЛЬНЕ МЕДИЧНЕ ОБ`ЄДНАННЯ МВС УКРАЇНИ ПО МІСТУ КИЄВУ ТА КИЇВСЬКІЙ ОБЛАСТІ» вбачається, що наслідки вибухової травми (27.05.2024): ЗЧМТ, струсу головного мозку у вигляді помірно вегетативної стабільності, не різко вираженого церебрастенічного синдрому визначаються як «Травма, ТАК, пов`язана із захистом Батьківщини».

Рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 17.11.2025 №12/25/4381/Р ОСОБА_1 установлено третю групу інвалідності з 14.04.2025.

Основний діагноз: С71.9 – злоякісне новоутворення неуточненого відділу головного мозку; супутні діагнози: J34.2 – зміщення носової перегородки; L.73.8 – інші уточнені хвороби фолікулів; Т90.5 – наслідки внутрішньочерепної травми; укладення основного діагнозу: Н35.0 – фонова ринопатія та ретинальні судинні зміни; Н47.2 – атрофія зорового нерву.

Причина інвалідності: поранення (контузії, травми, каліцтва), захворювання або інші ушкодження здоров`я, одержані під час захисту Батьківщини, виконання інших обов`язків військової служби, пов`язаних з перебуванням на фронті в інші періоди. Наявний висновок ВЛК/ЛЕК/МВЛК. НГУ: захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини.

19.01.2026 представник позивача звернувся до відповідача із клопотанням, в якому порушені питання:

- чи ухвалювалось рішення щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах відповідно до Постанови №153;

- якщо таке рішення не ухвалювалось – з яких причин;

- чи сформовано пакет документів ОСОБА_1 для погодження виплати одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах відповідно до Постанови №153;

- чи уповноважена військова частина самостійно формувати списки щодо виплати одноразової грошової винагороди відповідно до Постанови №153 та чи здійснювались такі виплати;

- чи існують обставини, що перешкоджають ОСОБА_1 в отриманні такої виплати.

Також, представником позивача до відповідача направлено заяву від 19.01.2026 про нарахування та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах відповідно до Постанови №153.

Доказів надання відповіді на вказані звернення матеріали справи не містять.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо не нарахування та виплати позивачу грошової допомоги у розмірі 1 000 000 грн, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли, суд виходить з такого.

Відповідно до частин 1-3 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII), захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає, у тому числі, проходження військової служби.

Приписами частини 6 статті 2 Закону №2232-XII передбачено такі види військової служби: базова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Частинами 1, 2 статті 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з пунктом 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією держави-терориста Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

В подальшому строк дії воєнного часу неодноразово продовжувався та триває на дату розгляду даної справи. Отже, як у спірний період, так і нас час розгляду даної справи на території України діє особливий період.

Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» (далі – Постанова №153) та затверджено Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану (далі – Порядок №153).

Згідно з пунктом 3 Постанови №153, учасниками експериментального проекту є:

громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу;

Збройні Сили;

Національна гвардія;

Державна прикордонна служба;

Міністерство оборони;

Міністерство внутрішніх справ;

військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби.

Пунктом 4 Постанови № 153 установлено, що:

громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;

військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони притягувалися до кримінальної відповідальності, два або більше разів притягувалися до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується;

виплата винагороди здійснюється також військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які відповідають вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому цього пункту, та:

були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу;

проходили військову службу і були атестовані до присвоєння первинного офіцерського звання офіцерського складу “молодший лейтенант”;

проходили військову службу, мали спеціальні звання або класні чини та були переатестовані до присвоєння офіцерського звання.

Із аналізу норм Постанови № 153 вбачається, що особам рядового, сержантського і старшинського складу, які у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу, зокрема, до Національної гвардії України, проходять військову службу під час воєнного стану та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, або строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн грн.

Суд зазначає, що кваліфікуючими умовами для набуття права на отримання одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у порядку пункту 4 Постанови №153 є одночасна сукупність таких факторів як:

1) належність здобувача виплати до осіб рядового, сержантського і старшинського складу;

2) призов або прийняття здобувача виплати на військову службу після оголошення воєнного стану у віці до 25 років;

3) безпосередня участь особи у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою або строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни;

4) відсутність притягнення до кримінальної, адміністративної відповідальності під час проходження військової служби, а також діючих дисциплінарних стягнень.

Вирішуючи питання щодо призначення військовослужбовцю одноразової грошової допомоги за тривалість проходження служби в бойових умовах військова частина має дослідити наявність усіх перелічених вище обставин.

Водночас, матеріали справи свідчать, що 19.01.2026 представник позивача звернувся до відповідача із клопотанням, в якому порушені питання:

- чи ухвалювалось рішення щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах відповідно до Постанови №153;

- якщо таке рішення не ухвалювалось – з яких причин;

- чи сформовано пакет документів ОСОБА_1 для погодження виплати одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах відповідно до Постанови №153;

- чи уповноважена військова частина самостійно формувати списки щодо виплати одноразової грошової винагороди відповідно до Постанови №153 та чи здійснювались такі виплати;

- чи існують обставини, що перешкоджають ОСОБА_1 в отриманні такої виплати.

Також, представником позивача до відповідача направлено заяву від 19.01.2026 про нарахування та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах відповідно до Постанови №153.

Доказів надання відповіді на вказані звернення матеріали справи не містять.

Разом з цим, у відзиві представник відповідача наголошує, що ОСОБА_1 не дотримана вимога щодо тривалості проходження служби в бойових умовах, адже позивач призваний на строкову військову службу 26.05.2021 тобто призваний на військову службу раніше дати введення в Україні воєнного стану. Також, на переконання відповідача, позивачем не дотримана вимога в частині фактичного проходження служби на дату звернення за вказаною виплатою, оскільки ОСОБА_1 звільнений з військової служби 26.11.2024.

З цього приводу, суд зазначає таке.

Як було зазначено вище, абзацом 4 пункту 4 Постанови №153 установлено, що військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі.

Абзацами 6 та 7 пункту 4 Постанови №153 визначено, що виплата винагороди здійснюється також військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які відповідають вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому цього пункту, та були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу.

Із записів у військовому квитку позивача серії НОМЕР_4 , виданого 24.05.2021, а також відомостей, зазначених у довідці ІНФОРМАЦІЯ_4 від 24.11.2025 №25640 вбачається, що позивач проходив:

- строкову військову службу у складі військової частини НОМЕР_2 НГУ у період з 26.05.2021 до 13.09.2021;

- строкову військову службу у складі військової частини НОМЕР_3 НГУ у період з 14.09.2021 до 06.06.2022;

- військову службу за контрактом у складі військової частини НОМЕР_3 НГУ у період з 06.06.2022 до 08.06.2023;

- військову службу за контрактом у складі військової частини НОМЕР_1 НГУ у період з 09.06.2023 до 26.11.2024.

Тобто, позивач прийнятий на військову служу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу, а отже позивач належить до переліку осіб, визначених у абзацах 6 та 7 пункту 4 Постанови №153.

Подібні висновки підтримані колегією суддів Третього апеляційного адміністративного суду у постанові від 26.03.2026 у справі №160/29113/25.

Таким чином, доводи відповідача про те, що прийняття ОСОБА_2 на військову службу до введення воєнного стану є підставою для невключення його до списку осіб, яким належить виплата одноразової грошової допомоги відповідно до Постанови № 153, є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Щодо доводів відповідача про недотримання позивачем вимоги щодо фактичного проходження військової служби на дату звернення за призначенням одноразової грошової допомоги, оскільки ОСОБА_1 був звільнений з військової служби 26.11.2024, слід зазначити таке.

Положення Постанови №153 не ставлять право на отримання одноразової грошової допомоги у залежність від фактичного проходження військової служби на момент звернення із заявою про її виплату.

Зазначеною Постановою не встановлено вимоги щодо перебування особи на військовій службі на дату подання заяви, а тому звільнення ОСОБА_1 з військової служби 26.11.2024 саме по собі не є підставою для відмови у призначенні та виплаті такої допомоги.

Отже, посилання відповідача на відсутність у позивача статусу військовослужбовця на момент звернення за виплатою є необґрунтованими, оскільки ґрунтуються на вимогах, які не передбачені Постановою №153 та не можуть бути застосовані як підстава для відмови у реалізації права на отримання одноразової грошової допомоги.

Як було зазначено вище, матеріали справи не містять жодної відповіді відповідача на заяву ОСОБА_1 про виплату одноразової грошової допомоги.

Суд наголошує, що Постановою № 153 визначено вичерпний перелік умов, за наявності яких особа набуває право на отримання одноразової грошової винагороди.

Водночас, матеріали справи не містять доказів того, що відповідач розглянув заяву позивача про виплату одноразової грошової допомоги, перевіривши відповідність ОСОБА_1 зазначеним умовам або надав будь-яку мотивовану відповідь за результатами її розгляду.

Відповідачем не прийнято жодного рішення за заявою позивача та не повідомлено його про результати її розгляду.

Отже, доводи, наведені відповідачем лише у відзиві на позовну заяву, не можуть свідчити про належне виконання ним обов`язку щодо розгляду звернення позивача, оскільки вони не були покладені в основу рішення, прийнятого за результатами розгляду заяви про виплату одноразової грошової допомоги.

Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що бездіяльність відповідача, яка полягає у не розгляді заяви позивача про виплату одноразової грошової допомоги та ненаданні відповіді за результатами її розгляду, є протиправною, оскільки вчинена без належного дослідження всіх обставин, що мають значення для вирішення питання про призначення такої виплати, та без прийняття відповідного рішення.

Що стосується позовних вимог позивача щодо зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову винагороду на підставі Постанови №153, у цій частині позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково, виходячи з такого.

Відповідно до пункту 4 частини другої та частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення на користь позивача лише за умови, що:

- позивач виконав усі вимоги закону для отримання відповідного рішення;

- орган влади не має дискреції, тобто не має права обирати між кількома варіантами поведінки.

Якщо ж для вирішення питання орган влади повинен здійснити оцінку документів, перевірити їх відповідність, витребувати додаткові відомості, усунути розбіжності або використати інші інструменти, що належать до його компетенції, суд не вправі підміняти собою адміністративний орган, а має лише зобов`язати його розглянути заяву та ухвалити рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом.

Така правова позиція є усталеною і узгоджується з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду України від 09.05.2024 у справі № 580/3690/23, від 08.12.2025 у справі № 420/13975/24.

Так, як уже зазначалося судом вище, право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Постановою №153 мають військовослужбовці, які відповідають наступник критеріям, а саме:

1) належність здобувача виплати до осіб рядового, сержантського і старшинського складу;

2) призов або прийняття здобувача виплати на військову службу після оголошення воєнного стану у віці до 25 років;

3) безпосередня участь особи у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою або строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни;

4) відсутність притягнення до кримінальної, адміністративної відповідальності під час проходження військової служби, а також діючих дисциплінарних стягнень.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів розгляду заяви позивача про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, передбаченої Постановою №153 та, відповідно, перевірки відповідності ОСОБА_1 зазначеним умовам або надання будь-якої мотивованої відповіді за результатами її розгляду.

Отже, відповідачем не було здійснено всебічного, повного та об`єктивного розгляду питання щодо наявності у позивача права на спірну виплату.

Враховуючи наведене та те, що станом на час розгляду спірного питання у відповідача була відсутня уся необхідна інформація для з`ясування наявності у позивача права на отримання одноразової грошової винагороди за критеріями, переліченими у пункті 4 Постанови №153, суд приходить до висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача розглянути питання про нарахування та виплату позивачу одноразової грошової винагороди, передбаченої Постановою №153 з урахуванням висновків суду, викладених в цьому судовому рішенні.

Таким чином, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог щодо зобов`язання відповідача виплатити позивачеві спірну одноразову грошову винагороду без дотримання вказаної вищеописаної судом процедури перевірки поданих позивачем документів за всіма наведеними критеріями, що віднесено виключно до дискреційних повноважень відповідача, позивачеві слід відмовити.

Приймаючи до уваги все вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача, підлягають задоволенню частково.

Згідно з частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

З огляду на те, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі частини 1 статті 5 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір», а у матеріалах справи відсутні докази понесення ним інших судових витрат, розподіл судових витрат не проводиться.

На підставі викладеного, керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 ) до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (адреса: автодорога Стрий-Умань-Дніпро Ізварине (через АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: НОМЕР_6 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не розгляду заяви представника ОСОБА_1 від 19.01.2026 про нарахування та виплату одноразової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України розглянути заяву представника ОСОБА_1 від 19.01.2026 про нарахування та виплату одноразової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану», з урахуванням висновків суду.

У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснювати.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.В. Бондар