Рішення від 28 липня 2026 р. у справі №160/18196/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 рокуСправа №160/18196/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ремез К.І.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

29.06.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо відмови у призначенні, нарахуванні та виплати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , одноразової грошової винагороди у повному обсязі у розмірі 1 млн грн. (один мільйон гривень) відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану», що викладено у витязі з протоколу № 3 засідання комісії з виплати одноразової грошової винагороди військовослужбовцям частини на період дії воєнного стану від 28.10.2025;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 одноразову грошову винагороду у розмірі 1 млн гривень, відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідач протиправно відмовив у виплаті позивачу одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року №153 «Під час воєнного стану особи, які уклали контракт на умовах, визначених цим Порядком, призначаються до військових частин відповідно до переліку, затвердженого Генеральним штабом Збройних Сил», оскільки позивачем укладено контракт про проходження військової служби до моменту оголошення військового стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2024 №64 «Про введення воєнного стану в Україні».

Ухвалою від 30.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні), встановлено відповідачу строк для подання відзиву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Копія ухвали від 30.06.2026 вважається врученою відповідачу у день її постановлення, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа до електронного кабінету відповідача.

14.07.2026 за допомогою підсистеми "Електронний суд" Військова частина НОМЕР_1 надіслала відзив на позовну заяву. У задоволенні позовних вимог просить відмовити у повному обсязі. Відповідач зазначає, що оскільки позивачем укладено контракт про проходження військової служби до моменту оголошення військового стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2024 №64 «Про введення воєнного стану в Україні», вимоги про виплату винагороди є безпідставними.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов таких висновків.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має статус учасника бойових дій, що підтверджується копією посвідчення НОМЕР_2 .

3 03.04.2020 позивач зарахований в списки особового складу та на всі види забезпечення Військової частини НОМЕР_3 .

3 02.02.2024 позивач був виключений зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення та переміщений наказом командувача Національної гвардії України по особовому складу від 24.01.2024 №19 о/с для подальшого проходження військової служби в розпорядження командира Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 ), 02 лютого 2024 року.

Під час проходження військової служби брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в м. Слов`янськ Донецької області, а саме у період:

3 29.03.2024 по 05.06.2024,

3 14.06.2024 по 07.08.2024,

3 05.09.2024 по 25.11.2024,

3 04.12.2024 по 13.12.2024,

3 17.03.2025 по 12.05.2025.

3 30.05.2025 по 16.09.2025,

3 20.10.2025 по 25.01.2026,

3 03.04.2026 по 11.04.2026.

У жовтні 2025 року позивач подав рапорт на ім`я командира 1 роти ударних безпілотних авіаційних комплексів спеціального призначення батальйону безпілотних систем Військової частини НОМЕР_1 майору ОСОБА_2 , щодо його клопотання про виплату одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах відповідно постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану», пропорційно часу безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених). До рапорту було додано всі необхідні документи.

У кінці січня 2026 року позивач отримав Витяг з протоколу №3 засідання комісії з виплати одноразової грошової винагороди військовослужбовцям частини на період дії воєнного стану від 28.10.2025.

У вищевказаному Витязі з протоколу №3 значиться, що ОСОБА_1 відмовлено у виплаті одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року №153.

Відмова вмотивована тим, що позивачем укладено контракт про проходження військової служби до моменту оголошення військового стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2024 №64 «Про введення воєнного стану в Україні».

Не погоджуючись з відмовою Військової частини НОМЕР_1 , позивач вимушений звернутися до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про соціальний захист військовослужбовців» (далі Закон №2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з частиною 2 статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до частини 4 статті 9 Закону №2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Згідно з пунктом 2 розділу І Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 25.06.2018 №558 (далі Інструкція №558) Грошове забезпечення складається із: посадового окладу; окладу за військовим званням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії); одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Системно аналізуючи Інструкцію №558 доходимо висновку, що до одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать винагороди.

Відповідно до п. 3.р. І Інструкції №558 грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується в органах Держприкордонслужби за місцем їх служби або органом, у якому вони перебувають на фінансовому забезпеченні згідно з приміткою до штату.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану» (далі- Постанови 153), яка набрала чинності 13.02.2025, Кабінет Міністрів України постановив погодитися з пропозицією Міністерства оборони стосовно реалізації протягом двох років з дня, що настає за днем набрання чинності цією постановою, експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану (далі експериментальний проект) (пункт 1 Постанови 153).

Пунктом 3 Постанови 153 установлено, що учасниками експериментального проекту є:

- громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу;

- Збройні Сили;

- Національна гвардія;

- Державна прикордонна служба;

- Міністерство оборони;

- Міністерство внутрішніх справ;

- військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби.

2)координатором експериментального проекту є Міністерство оборони;

3)фінансування експериментального проекту здійснюється за рахунок коштів державного бюджету

Пунктом 4 Постанови 153 установлено, що:

- особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 року № 64, затвердженим Законом України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;

- військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);

- військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;

- військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони два або більше разів за сукупністю притягувалися до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується.

Відповідно до пункту 4 постанови 153 Адміністрацією Державної прикордонної служби України видано наказ від 09.04.2025 № 115 «Організацію виплати одноразової грошової винагороди» (далі наказ 115), яким у пункті 1 визначено наступні завдання:

1. органам охорони державного кордону, організувати та провести роботу щодо опрацювання відомостей про військовослужбовців, які під час дії воєнного стану в період з 24 лютого 2022 року по 13 лютого 2025 року у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу, проходять військову службу та мають право на виплату винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах, за формою, наведеною в додатку до цього наказу. Визначено наказом яка інформація має міститись у відомостях.

2. за результатами проведеної роботи: до 21.04.2025 надати до фінансово економічного управління Адміністрації Держприкордонслужби фінансово-економічні розрахунки щодо потреби в коштах для виплати винагороди; провести роз`яснювальну роботу серед військовослужбовців щодо умов та особливостей виплат винагороди відповідно до Постанови № 153.

Пунктом 2 наказу 115 визначено, що виплату винагороди здійснювати на підставі наказів начальників органів Державної прикордонної служби України відповідно до вимог пункту 4 Постанови, а саме:

- військовослужбовцям, які проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях у районах ведення воєнних (бойових) дій, строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією Постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн грн;

- військовослужбовцям, які брали безпосередню участь у бойових діях у районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією Постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн грн за кожні 30 днів безпосередньої участі в бойових діях у районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);

- військовослужбовцям, які брали безпосередню участь у бойових діях у районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією Постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон), винагорода виплачується в повному обсязі.

Як встановлено судом та не заперечується позивачем, відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_1 від 29.04.2026 № 2067, сержант ОСОБА_1 , дійсно в період з 29.03.2024 по 05.06.2024, з 14.06.2024 по 07.08.2024, з 05.09.2024 по 25.11.2024, з 04.12.2024 по 13.12.2024, з 17.03.2025 по 12.05.2025. з 30.05.2025 по 16.09.2025, з 20.10.2025 по 25.01.2026, з 03.04.2026 по 11.04.2026 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районі та в період здійснення зазначених заходів в Донецькій області, м. Слов`янськ.

Отже, відповідно до цієї довідки строк безпосередньої участі позивача у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій сукупно становить 487 днів.

Постановою №153 встановлені особливості нарахування для тих, хто брав участь у бойових діях менше 6 місяців (станом на 13 лютого 2025 року), зокрема, сума нараховується пропорційно: 1/6 від 1 000 000 грн за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях.

При цьому суд звертає увагу на те, що згідно з Постановою №153 умовою такої виплати є те, що безпосередня участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій сумарно має бути не менше 30 днів.

Тобто, безпосередня участь позивача у бойових діях є більшою за 30 днів, що підтверджується довідкою Військової частини НОМЕР_1 від 29.04.2026 № 2067 про безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин.

Щодо причини відмови Військової частини НОМЕР_1 слід зазначити, що Постанова КМУ №153 не містить жодних застережень чи обмежень щодо необхідності підписання контракту саме вперше, за умови дотримання інших, передбачених Постановою умов.

Норми вказаної Постанови не містять положень, які б встановлювали обмеження щодо:

1. повторного укладення/продовження контракту;

2. врахування чи впливу попереднього проходження військової служби за контрактом на право особи на отримання одноразової грошової винагороди.

Право на отримання зазначеної виплати виникає у військовослужбовця з моменту виконання встановлених Постановою КМУ №153 сукупності умов (зокрема, прийняття на військову службу під час дії воєнного стану/продовження контракту, проходження військової служби у визначений період, безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях протягом встановленого строку, відсутність дисциплінарних та інших правопорушень).

Більше того, тлумачення п.4 Постанови КМУ №153 у вузькому значенні, тобто лише відносно осіб, які вперше були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, буде дискримінаційним відносно осіб, котрі станом на 24 лютого 2022 року вже перебували на військовій службі та у подальшому уклали контракт на проходження військової служби.

Довільне трактування норм Постанови КМУ №153, суперечить принципу верховенства права, закріпленому в статті 8 Конституції України, та загальновизнаному правилу, що правові норми мають застосовуватися виключно у межах, передбачених їх змістом, без довільного розширення чи звуження їхньої дії. Будь-яке інше тлумачення, яке фактично позбавляє особу права, гарантованого державою, є неправомірним і порушує баланс між інтересами держави та правами громадянина.

Крім того, практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що у разі неоднозначності правової норми перевага надається тлумаченню, яке забезпечує більш повну реалізацію прав особи. Це узгоджується з положеннями статті 3 Конституції України, згідно з якою людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю.

Статтями 1 та 2 ЗУ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України. Постановою Верховного Суду від 10 січня 2024 року у справі №240/4894/23 Верховний

Суд сформував правовий висновок, де наголосив, що принцип тлумачення закону на користь особи не передбачає ігнорування закону, але вказує на те, що в спірних ситуаціях суди повинні намагатися вибрати інтерпретацію закону, яка максимально захищає права та інтереси саме особи "у вагомих сумнівах - на користь людини".

З огляду на викладене, а також беручи до уваги, що позивач був прийнятий на військову службу за контрактом під час дії воєнного стану у віці до 25 років, проходив військову службу на момент подання заяви про таку виплату, суд дійшов висновку, що позивач в частині умов щодо укладення контракту на проходження військової служби у період воєнного стану, проходження військової служби у період дії воєнного стану, підпадає під дію положень Постанови КМУ №153 від 11 лютого 2025 року.

Отже, відмова у задоволенні рапорту є формальною, необґрунтованою та такою, що не відповідає вимогам щодо вмотивованості рішень суб`єкта владних повноважень, оскільки відповідач не навів чітких і зрозумілих підстав її прийняття.

За таких обставин, з метою належного захисту прав позивача, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 щодо непогодження виплати одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн грн, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України №153 від 11.02.2025.

Щодо обраного позивачем способу захисту.

Суд зазначає, що момент розгляду справи відповідачем не вирішено питання щодо призначення та нарахування позивачу одноразової грошової винагороди, передбаченої пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України №153 від 11.02.2025, її розмір виходячи із строку безпосередньої участі позивача у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, на дату набрання чинності цією постановою - 13.02.2025 відповідачем також не обчислено.

Отже, вимога позивача щодо зобов`язання Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 одноразову грошову винагороду у розмірі 1 млн гривень, відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану», є передчасною.

Водночас, враховуючи визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо відмови у призначенні, нарахуванні та виплати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , одноразової грошової винагороди у повному обсязі у розмірі 1 млн грн. (один мільйон гривень) відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану», що викладено у витязі з протоколу № 3 засідання комісії з виплати одноразової грошової винагороди військовослужбовцям частини на період дії воєнного стану від 28.10.2025, порушені права позивача слід відновити шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути рапорт щодо виплати одноразової грошової винагороди згідно постанови Кабінету Міністрів України №153 від 11.02.2025.

Інші доводи сторін не є юридично значимими та не впливають на висновки суду.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем у справі не доведено правомірність оскаржуваної відмови, тоді як позивачем належним чином та в повному обсязі доведено ті обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.

Отже, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

У зв`язку з тим, що позивач звільнений від сплати судового збору, та відсутні докази понесення ним інших судових втрат, жодні судові витрати не належать розподілу та стягненню з відповідача.

Керуючись ст. 9, 72, 73, 77, 90, 122, 241-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо відмови у призначенні, нарахуванні та виплати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , одноразової грошової винагороди у повному обсязі у розмірі 1 млн грн (один мільйон гривень) відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану», що викладено у витязі з протоколу № 3 засідання комісії з виплати одноразової грошової винагороди військовослужбовцям частини на період дії воєнного стану від 28.10.2025.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 щодо виплати одноразової грошової винагороди згідно постанови Кабінету Міністрів України №153 від 11.02.2025, з урахуванням висновків суду.

У задоволені іншої частини позовних вимог - відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.І. Ремез