Рішення від 28 липня 2026 р. у справі №160/18298/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 рокуСправа №160/18298/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ремез К.І.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

29.06.2026 за допомогою підсистеми "Електронний суд" до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити певні дії, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 , оформлену довідкою від 28.04.2026 № 2026-0428-1903-5999-3;

- зобов`язати командира Військової частини НОМЕР_1 направити ОСОБА_1 на повторний медичний огляд військово-лікарською комісією для визначення придатності до військової служби;

- встановити судовий контроль за виконанням судового рішення, шляхом зобов`язання командира військової частини НОМЕР_1 подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 28.04.2026 він був затриманий працівниками ТЦК та СП, примусово доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_1 , згодом примусом доставлений до лікарів для проходження військово-лікарської комісії. Рішенням оформленим довідкою військово-лікарської комісії №2026-0428-1903-5999-3 від 28.04.2026 ОСОБА_1 визнано придатним до військової служби на підставі статті графи II розладу хвороб. Вважаючи такі дії з боку відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.06.2026 відкрито провадження у адміністративній справі; справу №160/18298/26 призначено до розгляду за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) з 29.07.2026.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

16.07.2026 за допомогою підсистеми "Електронний суд" від представника Військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній вказує на те, що оскільки позивачем не було подано рапорту про відмову, військовою частиною НОМЕР_1 було сформовано направлення від 15.07.2026 №2984 до військової частини НОМЕР_2 , за результатом проходження якого будуть надані всі медичні документи стосовно військовослужбовця ОСОБА_1 і здійснені заходи в установленому Законом порядку. Отже, правопорушення чи підстави для існування позовних вимог які є предметом цієї справи відсутні, а тому цей позов не підлягає задоволенню.

16.07.2026 за допомогою підсистеми "Електронний суд" від представника ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній вказує на те, що позивачем не були надані відповідні підтверджуючі документи, які б могли стати підставою для визнання позивача непридатним до військової служби, і докази надання таких документів в матеріалах справи відсутні. Оскільки, позаштатна військово-лікарська комісія при ІНФОРМАЦІЯ_3 визнала позивача придатним до військової служби, то і видання 28.04.2026 відповідачем наказу № 424/М «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» щодо позивача є цілком правомірним.

21.07.2026 за допомогою підсистеми "Електронний суд" від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній підтримав свої позовні вимоги. Просив позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов таких висновків.

ОСОБА_1 перебував на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 .

14.02.2025 позивачем було пройдено військово-лікарську комісію при ІНФОРМАЦІЯ_4 , за висновком якої йому було встановлено діагноз: F70 (Розумова відсталість легкого ступеня, включаючи: слабоумство та слабко виражену розумову субнормальність), на підставі ст. 17г графи ІІ Розкладу хвороб, графи ТДВ та його було визнано тимчасово непридатним до військової служби, встановлено, що він потребує дообстеження.

Згідно акту стаціонарного медичного обстеження КП Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги ДОР від 04.04.2025 № 3260/2025 позивачу встановлено діагноз – Легка розумова відсталість з порушенням психіки та поведінки. F70.1.

28.04.2026 ОСОБА_1 в м. Дніпро був незаконно затриманий працівниками ТЦК та СП, які, без його згоди та законних підстав, доставили останнього до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_5 .

У цей же день ІНФОРМАЦІЯ_6 , не зважаючи на наявні у позивача документи, які підтверджували його перебування на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 , було поставлено на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Того ж дня позивача було направлено на проходження військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 .

28.04.2026 ОСОБА_1 було проведено військо-лікарську комісію.

Постановою ВЛК, оформленою довідкою від 28.04.2026 № 2026-0428-1903-5999-3, ОСОБА_1 визнано придатним до військової служби.

28.05.2026 представником позивача до 20 регіональної військово лікарської комісії було подано заяву про перегляд постанови ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_2 , оформлену довідкою від 28.04.2026 № 2026-0428-1903-5999-3.

Листом 20 регіональної військово-лікарської комісії від 17.06.2026 № 1854/4979, який було направлено на адресу військової частини НОМЕР_1 засобами "СЕДО", з метою контролю обґрунтованості встановленого ОСОБА_1 діагнозу, було зобов`язано:

- командира військової частини НОМЕР_1 відповідно до п. 6.1 до Положення про військово-лікарську експертизу в ЗС України Наказу № 402 від 14.08.2008 (зі змінами) направити військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_1 , 1997 р.н., до військової частини НОМЕР_2 АДРЕСА_1 на стаціонарне обстеження з подальшим медичним оглядом ВЛК встановленим порядком;

- командира військової частини НОМЕР_2 АДРЕСА_1 військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_1 , 1997 р.н., госпіталізувати в профільне відділення (психіатрія), обстежити з подальшим медичним оглядом ВЛК з метою визначення ступеню придатності до військової служби.

Не зважаючи на вищевказане, позивач командиром Військової частини НОМЕР_1 до цього часу на стаціонарне обстеження не направлений.

Позивач вважаючи, що відповідач виніс висновок ВЛК про придатність його до проходження до військової служби протиправно, звернуся за захистом своїх прав до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

За приписами частини першої статті 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) організація і порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.

Зі змісту положень статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» вбачається, що призову на військову службу під час мобілізації підлягають військовозобов`язані, які, з-поміж іншого, визнані придатними до військової служби за станом здоров`я відповідно до висновку військово-лікарської комісії.

Частина п`ята статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачає, що особливості проходження медичного обстеження військовозобов`язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров`я України.

Питання медичного огляду регулюється розділом ІІ Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402 (далі - Положення №402, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Пункти 1.1. Розділу ІІ Положення №402 передбачають, що медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності, зокрема, до військової служби, з винесенням письмового висновку (постанови).

Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров`я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов`язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях у мирний та воєнний час.

Медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності, зокрема, до військової служби допризовників, призовників, військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти).

Відповідно до пункту 2.1. глави 2 розділу І Положення №402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.

Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.

Відповідно до підпункту 2.5.1 пункту 2.5 глави 2 розділу І Положення №402, до позаштатних постійно діючих ВЛК (ЛЛК) належать: госпітальні ВЛК; гарнізонні ВЛК; ЛЛК; ВЛК Десантно-штурмових військ; ВЛК ТЦК та СП; ВЛК розвідувального органу Міністерства оборони України; ВЛК Сил спеціальних операцій Збройних Сил України; ВЛК інших закладів охорони здоров`я комунальної або державної форми власності.

За змістом пунктів 1.1, 1.2 глави 1 розділу ІІ Положення № 402 медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови).

Постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (далі - Розклад хвороб) (додаток 1), пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб (додаток 2) та таблиць додаткових вимог до стану здоров`я (далі - ТДВ) (додаток 3).

Аналіз зазначених вище норм дає підстави для висновку, що під час дії воєнного стану військовослужбовці, військовозобов`язані підлягають медичному огляду за наявності для цього підстав. Для проведення військово-лікарської експертизи створюються штатні та позаштатні військово-лікарські комісії. Серед основних завдань військово-лікарської комісії є визначення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтва) у військовослужбовців, військовозобов`язаних. За результатами медичного огляду військово-лікарська комісія відповідного рівня, зокрема встановлює причинний зв`язок захворювання, травми, контузії, каліцтва, поранення, про що зазначається в довідці ВЛК. Штатні і позаштатні військово-лікарські комісії з питань військово-лікарської експертизи підпорядковуються вищим штатним військово-лікарські комісії. Рішенням штатної військово-лікарської комісії може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд. Постанова ВЛК регіонів може бути оскаржена у ЦВЛК або у судовому порядку. Постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку.

Верховний Суд в постанові від 13.06.2018 у справі №806/526/16 зауважив, що в межах адміністративного процесу суд не вправі надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідження медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі.

На ВЛК районного (міського) ТЦК та СП покладається огляд громадян відповідно до пункту 1.2 глави 1 розділу І, пункту 1.4 глави І розділу ІІ Положення №402.

Строки проведення медичних оглядів, а також лабораторних та інструментальних досліджень, не можуть перевищувати 4 днів.

За необхідності направлення особи на додаткові лабораторні та інструментальні дослідження для отримання повної та об`єктивної інформації про стан її здоров`я, загальний строк проведення медичних оглядів, а також лабораторних та інструментальних досліджень, не можуть перевищувати 14 днів (підпункт 2.8.6 глави 2 розділу І Положення №402).

Відповідно до п.1.2. глави 1 розділу ІІ Положення №402 постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (далі Розклад хвороб), пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб та таблиць додаткових вимог до стану здоров`я.

Відомості про результати проходження медичного огляду (військово-лікарської експертизи) призовниками, військовозобов`язаними та резервістами вносяться до Єдиного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів у встановленому законодавством порядку.

Позивач аргументує своє звернення до суду протиправним (з порушенням процедури) проведенням його медичного огляду. Зокрема зазначає про неврахуванням медичних висновків щодо стану здоров`я. Отже, для вирішення цієї справи суду необхідно встановити чи була дотримана процедура проведення медичного огляду відповідачем.

Згідно з п.3.1 глави 3 розділу ІІ Положення №402 медичний огляд військовозобов`язаних проводиться за рішенням керівників ТЦК та СП, командирів військових частин, начальників центрів рекрутингу Збройних Сил України на підставі направлення, яке формується відповідно до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560, ВЛК при ТЦК та СП за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров`я комунальної або державної форми власності, які мають договір із НСЗУ на пакет медичних послуг, включений до програми державних гарантій медичного обслуговування населення на відповідний рік щодо медичного огляду осіб, який організовується ТЦК та СП, лікарями, які входять до складу ВЛК при ТЦК та СП.

Відомості з направлення, сформованого за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, надсилаються до інформаційно-комунікаційної системи «Медична інформаційна система Збройних Сил України» шляхом електронної інформаційної взаємодії.

Контроль за направленням та проходженням військовозобов`язаними медичного огляду ВЛК покладається на керівника відповідного ТЦК та СП.

ВЛК при ТЦК та СП заводить на кожного військовозобов`язаного картку обстеження та медичного огляду у паперовій формі за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров`я комунальної або державної форми власності. Картка обстеження та медичного огляду скріплюється печаткою закладу охорони здоров`я (установи), в якому ця ВЛК проводить медичні огляди.

Кожний військовозобов`язаний оглядається хірургом, терапевтом, невропатологом, психіатром, окулістом, оториноларингологом, стоматологом, дерматологом, а за медичними показаннями і лікарями інших спеціальностей (пункт 3.1. глави 3 Розділу ІІ Положення №402).

З п. 3.4 глави 3 розділу ІІ вбачається, що перед оглядом військовозобов`язаних їм проводиться загальний аналіз крові, загальний аналіз сечі, серологічний аналіз крові на: антитіла до вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ), поверхневий антиген до вірусу гепатиту «В» (HbsAg), загальні антитіла до вірусу гепатиту «С» (anti-HCV), реакція мікропреципітації з кардіоліпіновим антигеном або загальні антитіла до блідої трепонеми (RW); визначається група крові та резус-належність, проводяться рентгенологічне обстеження органів грудної клітки, ЕКГ. Особам старшим 40 років обов`язково проводиться вимір внутрішньоочного тиску, дослідження крові на цукор. Інші дослідження проводяться за показаннями.

Направлення для проведення вказаних лабораторних та інструментальних досліджень може здійснюватися лікарями із закладів охорони здоров`я комунальної або державної форми власності, які залучаються для проведення медичного огляду військовозобов`язаних.

До матеріалів справи долучено картку обстеження та медичного огляду від 28.04.2026 №7189691, з якої вбачається, що позивач був оглянутий терапевтом, хірургом, невропатологом, офтальмологом, психіатром та ЛОР.

Оскільки, позивач має встановлений діагноз: F70 (Розумова відсталість легкого ступеня, включаючи: слабоумство та слабко виражену розумову субнормальність), на підставі ст. 17г графи ІІ Розкладу хвороб, графи ТДВ, йому обов`язково мало було проведено дослідження для оцінки рівня інтелекту (IQ), пам`яті, мислення та адаптивних можливостей. Проте, проведення цих досліджень членами ВЛК не проводились.

Дані про проходження інших лікарів, передбачених пунктом 3.1. глави 3 Розділу ІІ Положення №402, таких як стоматолог та дерматолог відсутні.

Всі вказані вище обставини вказують на порушення уповноваженими особами ІНФОРМАЦІЯ_1 та Військовою частиною НОМЕР_1 наведених норм Положення №402, щодо обов`язкового огляду лікарями зазначеними у пункт 3.1. глави 3 Розділу ІІ Положення №402 та взагалі породжують сумніви щодо якості проведення медичного огляду.

Отже, позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи не спростовано відповідачами.

З огляду на зазначене, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог встановити судовий контроль за виконанням судового рішення, шляхом зобов`язання командира військової частини НОМЕР_1 подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, є правовим наслідком судового рішення.

Одним з механізмів, спрямованих на забезпечення ефективності судового рішення, тобто на його виконання, є судовий контроль.

Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі «Сокур проти України» (Sokur v. Ukraine), №29439/02, від 26 квітня 2005 року, та у справі «Крищук проти України» (Kryshchuk v. Ukraine), №1811/06, від 19 лютого 2009 року).

Невиконання рішення є втручанням у право на мирне володіння майном, гарантоване ст. 1 Першого протоколу до Конвенції. Так, у справі Півень проти України Європейський суд констатував порушення ст. 6 Конвенції та зазначив, що невиконання судового рішення не може бути виправдане недоліками законодавства, які унеможливлюють його виконання, та відсутністю у законодавстві України нормативної бази щодо завдань, покладених на органи виконавчої влади.

Водночас, судом враховано, що положеннями КАС України передбачено право, а не обов`язок, встановлення судового контролю за виконанням рішення суду при його прийнятті.

Однак судом не вбачається, що загальний порядок виконання судового рішення не дасть в подальшому очікуваного результату, або, що відповідач буде створювати перешкоди для виконання такого рішення.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VІІІ примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Частиною 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Крім того, ч.8 ст.382 КАС України визначено, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу, відповідно до якого учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Отже, у разі відсутності добровільного виконання судових рішень, приписами Закону України «Про виконавче провадження» врегульований порядок дій та заходів, що спрямовані на примусове виконання таких рішень, а тому позивач не позбавлений можливості звернутися до суду в порядку статті 287 КАС України.

Відтак, суд доходить до переконання, що позивач не навів належних та достатніх обґрунтувань того, що рішення суду не буде фактично та в повному обсязі виконане в ході виконавчого провадження.

З огляду на зазначене, позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Отже позовна заява підлягає частковому задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір про надання правничої допомоги від 29.04.2026 № 29/04, укладений з адвокатом Шиш Антоном Борисовичем, додаткову угоду № 1 від 29.04.2026 до нього, якою гонорар адвоката за супровід справи в суді першої інстанції визначено фіксованим у розмірі 68 624,00 грн, та акт приймання-передачі наданих послуг з правничої допомоги від 27.07.2026.

Згідно з ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та робіт, а також ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

За приписами ч. 7 ст. 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Відповідачі відзиву на позовну заяву не подали, клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу не заявляли.

Разом з тим, відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.

Враховуючи, що справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, належить до категорії справ незначної складності, а спірні правовідносини є типовими та врегульованими усталеною судовою практикою, суд дійшов висновку про стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн.

Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 2129,92 грн, який підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. 9, 72-77, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 , оформлену довідкою від 28.04.2026 № 2026-0428-1903-5999-3.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 направити ОСОБА_1 на повторний медичний огляд військово-лікарською комісією для визначення придатності до військової служби.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 2129,92 грн за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.І. Ремез