Рішення від 27 липня 2026 р. у справі №160/10080/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2026 рокуСправа №160/10080/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Олійника В. М.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

20 квітня 2026 року представник ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до військової частини НОМЕР_1 , в якій просить:

визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо відмови у звільненні з військової служби ОСОБА_1 на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу».

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення за результатом розгляду рапорту ОСОБА_1 від 25.03.2026 року про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої, абзацу дванадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» через такі сімейні обставини: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

В обгрунтування позову представник позивача зазначив, що ОСОБА_1 проходить військову службу в військовій частині НОМЕР_1 .

ОСОБА_1 має матір, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка має інвалідність II групи безстроково з огляду на загальне захворювання, згідно із витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи номер витягу 10/25/1215/В від 19.05.2025 року - непрацездатна та відповідно до довідки ЛКК 2/20 від 05.01.2026 року потребує постійного стороннього догляду.

ОСОБА_1 є єдиним членом сім`ї своєї матері, який може здійснювати за нею постійний догляд, факт родинних відносин підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_3 від 13.06.1968 року.

25.03.2026 року ОСОБА_1 звернувся з рапортом до командира військової частини НОМЕР_1 , в якому просив звільнити його з військової служби за сімейними обставинами, а саме: у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або, якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи. До рапорту позивач додав підтверджуючий пакет документів.

Однак, 30.03.2026 року військовою частиною НОМЕР_1 рапорт не погоджено: у витязі з ЕКОПФО не визначена потреба в постійному сторонньому догляді. Довідка ЛКК № 2/20 - не відповідає встановленому зразку, формі 080-4/о.

ОСОБА_1 вважає протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо відмови в звільненні з військової служби ОСОБА_1 на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», оскільки наданий пакет документів підтверджує інвалідність ІІ групи його матері, згідно Довідка ЛКК №2/20 визначено потребу в постійному сторонньому догляді, відсутні інші особи першого або другого ступеня споріднення, які мають змогу здійснювати догляд за ОСОБА_2 , крім того, документи є послідовними та в сукупності підтверджують відповідні обставини, у зв`язку з чим представник позивача звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.04.2026 року для розгляду адміністративної справи №160/10080/26 визначено суддю Олійника В.М.

27.04.2026 року на адресу відповідача направлено ухвалу про відкриття провадження по справі та примірник позовної заяви з додатками.

28.04.2026 року відповідачем отримано ухвалу про відкриття провадження по справі та примірник позовної заяви з додатками, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в системі "Електронний суд", яка міститься в матеріалах справи.

10.05.2026 року на адресу суду через систему «Електронний суд» від представника військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача з позовними вимогами, викладеними в позовній заяві не погоджується та вважає їх необґрунтованими з наступних підстав.

Військовою частиною НОМЕР_1 розглянуто рапорт номера обслуги 4 розрахунку самохідної артилерійської бойової машини 2 самохідного артилерійського взводу 1 самохідної артилерійської батареї 1 самохідного артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 сержанта ОСОБА_1 , від 30.03.2026 про звільнення з військової служби на підставі п.п. «г» п.2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» через сімейні обставини на таких підставах: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини, який є особою з інвалідністю І чи ІІ групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи .

За наслідками розгляду рапорту, військовою частиною НОМЕР_1 не прийнято позитивного рішення, а саме: сержанту ОСОБА_1 , адреса АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_4 , рапорт не погоджено.

Підстави:

У Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи не зазначена потреба в постійному сторонньому догляді;

Довідка ЛКК № 2/20, видана КНП «Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги №8» не відповідає встановленому зразку згідно Наказу Міністерства охорони здоров`я України № 407 від 09.03.2021 року "Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров`я".

Додатково військова частина НОМЕР_1 має зазначити, що потребу хворого у постійному сторонньому догляді визначають медико-соціальні експертні комісії через виключно високий ступінь втрати здоров`я, який спричиняє виникнення такої потреби (форма 157-1/0, затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України 30.07.2012 №577). Ця норма стосується як людей I групи інвалідності категорії А, що фактично не здатні до самообслуговування, так і людей I групи інвалідності категорії В, які частково можуть обслуговувати себе. У всіх інших випадках потребу у постійному сторонньому догляді визначають лікуючі лікарі та лікарсько-консультативні комісії. Їхні рішення повинні бути підтверджені відповідними висновками, зокрема: висновком про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (форма 080-4/о); висновком про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, внаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (форма 080-2/0) та висновком лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю 1 чи ІІ групи внаслідок психічного розладу, за формою затвердженого наказом МОЗ України від 31.07.2013 № 667.

З 01.01.2025 року Порядок встановлення інвалідності та потреби у постійному сторонньому догляді визначено постановою КМ України від 15.11.2024 №1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи».

Відповідно до пункту 2 Постанови, з 1 січня 2025 року експертиза щодо встановлення інвалідності відповідно до законодавства для повнолітніх осіб проводиться експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування особи, сформованими відповідно до Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою (далі - експертні команди), до складу яких можуть входити лікарі, які мають право проводити оцінювання повсякденного функціонування особи відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою, а також Центром оцінювання функціонального стану осіб відповідно до Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою.

Відповідно до пункту 1 Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, це Положення визначає основні організаційні засади формування та функціонування експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Експертні команди формуються з метою організації та проведення оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - оцінювання) відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи та критеріїв направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року №1338 "Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи".

Відповідно до підпункту 9 пункту 9 Положення експертні команди встановлюють потребу в постійному сторонньому догляді.

З урахуванням викладеного, представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

12.05.2026 року на адресу суду від представника ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача не погоджується з доводами представника відповідача, з огляду на таке.

На виконання вимог Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" Міністерством оборони України видано наказ №170 від 10.04.2009 року "Про затвердження Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України".

Додатком 19 до вказаної Інструкції затверджено Перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби.

Пунктом 26 Додатку 19 встановлено наступне:

При поданні до звільнення з військової служби за підставами:

5. Через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», подаються:

26) у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи: документи, які підтверджують відповідні родинні зв`язки з цією особою (особами); один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім`ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків):

один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт перевірки сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки; один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року № 2067, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю, в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою згідно з наказом Мінсоцполітики від 21 вересня 2015 року № 946;

висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року № 2067, про потребу в постійному догляді.

При цьому, відсутнє посилання на затверджену форму будь-якого документу, крім витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, який повинен відповідати формі згідно з наказом МОЗ від 10.12.2024 року №2067.

Таким чином, наявність в позивача ОСОБА_1 довідки ЛКК № 2/20 від 05.01.2026 року підтверджує необхідність у постійному сторонньому догляді за його матір`ю ОСОБА_2 .

Враховуючи викладене, представник позивача вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими.

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 проходить військову службу в військовій частині НОМЕР_1 .

Мати - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має інвалідність II групи безстроково з огляду на загальне захворювання, що підтверджується витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи номер витягу 10/25/1215/В від 19.05.2025 року - непрацездатна.

Відповідно до довідки ЛКК 2/20 від 05.01.2026 року, виданої комунальним некомерційним підприємством "Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги №8" Дніпровської міської ради ОСОБА_2 потребує постійного стороннього догляду та допомоги.

25.03.2026 року ОСОБА_1 звернувся з рапортом до командира військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:

"Клопотання перед вищим командуванням про звільнення мене, номера обслуги 4 розрахунку самохідної артилерійської бойової машини 2 самохідного артилерійського взводу 1 самохідної артилерійської батареї 1 самохідного артилерійського дивізіону Військової частини НОМЕР_1 , сержанта ОСОБА_3 , з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 року №2232-XII, а саме: через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу):

у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за моєю матір`ю ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю II групи та потребує постійного стороннього догляду.

Інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення, які мають можливість здійснювати такий догляд - відсутні.

Факт необхідності здійснення постійного догляду підтверджується - витягом ЕКОПФО №10/25/1215/B від 19.05.2025 та довідкою ЛІКК 2/20 від 05.01.2026.

Факт родинних зв`язків підтверджується - свідоцтвом про народження ОСОБА_1 та паспортом серія НОМЕР_5 .

На день виключення мене зі списків військової частини прошу виплатити всі належні мені грошові кошти (грошове забезпечення, компенсацію за невикористану відпустку, одноразову грошову допомогу при звільнені мобілізованих осіб, грошову допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу, тощо).

Бажання продовжувати військову службу я не маю.

Бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю не маю.

Після звільнення прошу направити мене для постановки на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Підтверджуючі документи додаю (відповідно до п.п.25 п.5 Додатку 19 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом МОУ №170 від 10.04.2009):

- нотаріально завірена копія паспорту ОСОБА_2 на 2 арк.;

- нотаріально завірена копія свідоцтва про народження НОМЕР_6 від 13.07.1968 року на 1 арк.;

- оригінал витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №10/25/1215/В від 19.05.2025 року на 3 арк.;

- оригінал довідки ЛКК №2/20 від 05.01.2026 року на 1 арк."

За результатами розгляду рапорту позивача 30.03.2026 року представником військової частини НОМЕР_1 на зворотньому аркуші рапорту здійснено запис кульковою ручкою наступного змісту:

Рапорт не погоджено:

У витязі з ЕКОПФО не визначена потреба в постійному сторонньому догляді.

Довідка ЛКК № 2/20 - не відповідає встановленому зразку, формі 080-4/о.

ОСОБА_1 вважає протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо відмови в звільненні з військової служби ОСОБА_1 на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», оскільки наданий пакет документів підтверджує інвалідність ІІ групи його матері, згідно Довідка ЛКК №2/20 визначено потребу в постійному сторонньому догляді, відсутні інші особи першого або другого ступеня споріднення, які мають змогу здійснювати догляд за ОСОБА_2 крім того, документи є послідовними та в сукупності підтверджують відповідні обставини, у зв`язку з чим представник позивача звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.

Згідно з частин 1, 2 статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України" на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

На момент розгляду цієї адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжений.

Згідно із статтею 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 №389-VIII воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

Згідно пункту 4 Указу №69/2022 призов військовозобов`язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.

У свою чергу, правове регулювання відносин між Державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, врегульовано положеннями Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII.

Статтею 26 Закону №2232-XII визначені підстави для звільнення з військової служби.

Зокрема, підпунктом "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII визначено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Відповідно до абзацу 13 пункту 3 частини 12 Закону №2232-XII військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин під час дії воєнного стану у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Судом встановлено, що мати - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має інвалідність II групи безстроково з огляду на загальне захворювання, що підтверджується витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи номер витягу 10/25/1215/В від 19.05.2025 року - непрацездатна.

Відповідно до довідки ЛКК 2/20 від 05.01.2026 року, виданої комунальним некомерційним підприємством "Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги №8" Дніпровської міської ради, ОСОБА_2 потребує постійного стороннього догляду та допомоги, відсутні інші особи першого або другого ступеня споріднення, які мають змогу здійснювати догляд за ОСОБА_2 .

25.03.2026 року ОСОБА_1 звернувся з рапортом до командира військової частини НОМЕР_1 , в якому просив звільнити його з військової служби за сімейними обставинами, а саме: у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або, якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи. До рапорту позивач додав підтверджуючий пакет документів.

30.03.2026 року військовою частиною НОМЕР_1 рапорт не погоджено: у витязі з ЕКОПФО не визначена потреба в постійному сторонньому догляді. Довідка ЛКК № 2/20 - не відповідає встановленому зразку, формі 080-4/о.

З цього приводу суд зазначає таке.

Визначення терміну «медичний висновок» наведено у пункті 3 Порядку ведення Реєстру медичних висновків в електронній системі охорони здоров`я, затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров`я України «Деякі питання ведення Реєстру медичних висновків в електронній системі охорони здоров`я» від 18.09.2020 № 2136, як електронний документ, що формується на підставі медичних записів в системі та містить висновок лікаря про тимчасову або постійну втрату працездатності, придатність до певних видів діяльності, про стан здоров`я пацієнта або щодо інших питань, визначених законодавством.

У пункті 3 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, що сталися з поліцейськими, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 05.10.2020 № 705, термін «медичний висновок» вжито у значенні висновку у формі рішення лікарсько-консультативної комісії (лікарсько-експертної комісії) закладу охорони здоров`я (у разі нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) за місцем амбулаторного обліку, лікування або обстеження потерпілого поліцейського.

У пункті 3 розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 №337, термін «медичний висновок» визначено, як висновок у формі рішення лікарсько-консультативної комісії (лікарсько-експертної комісії) закладу охорони здоров`я (у разі нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) та висновок у формі рішення лікарсько-експертної комісії високоспеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров`я (у разі хронічного професійного захворювання (отруєння) за місцем амбулаторного обліку, лікування або обстеження потерпілого про встановлення зв`язку погіршення стану здоров`я працівника з впливом на нього важкості та напруженості трудового процесу, небезпечних, шкідливих виробничих факторів, психоемоційних причин або протипоказань за станом здоров`я виконувати роботу.

Отже, медичний висновок це документ, який містить відомості про стан здоров`я особи та видається з питань, пов`язаних з таким станом здоров`я.

Суб`єктами формування та видачі медичного висновку є лікарі, лікарсько-консультативні та лікарсько-експертні комісії закладів охорони здоров`я.

15.11.2024 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №1338 "Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи", якою затверджено:

Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи;

Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи;

Критерії направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи;

Порядок функціонування електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи; критерії встановлення інвалідності.

Відповідно до підп.9 п.9 Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, Експертні команди, зокрема, встановлюють потребу в постійному сторонньому догляді.

На підставі п.40, п.42 Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за результатами проведення оцінювання експертна команда приймає рішення щодо встановлення чи невстановлення (або визначення) відповідно до законодавства:

ступеня обмеження життєдіяльності особи;

потреби у продовженні тимчасової непрацездатності;

інвалідності, фіксації причин та часу її настання відповідно до документів, що це підтверджують;

ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках), фіксації причин та часу настання відповідно до документів, що підтверджують цей факт, та періоду, на який його встановлено;

наявності медичних показань на право одержання особою з інвалідністю або дитиною з інвалідністю, яка має порушення опорно-рухового апарату, автомобіля і протипоказання до керування ним, що визначаються відповідно до переліку медичних показань і протипоказань, затвердженого МОЗ за погодженням з Мінсоцполітики;

потреби у постійному сторонньому догляді;

потреби в отриманні соціальної, психолого-педагогічної, професійної, трудової та/або фізкультурно-спортивної реабілітації;

обсягів та видів необхідних допоміжних засобів реабілітації (у тому числі засобів для пересування з електроприводом) та/або медичних виробів;

потреби в отриманні реабілітаційної допомоги у сфері охорони здоров`я та у разі визначення такої потреби головуючий формує електронне направлення для надання реабілітаційної допомоги у сфері охорони здоров`я відповідно до Порядку організації надання реабілітаційної допомоги у сфері охорони здоров`я, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 2021 р. № 1268 "Питання організації реабілітації у сфері охорони здоров`я" (Офіційний вісник України, 2021 р., № 97, ст. 6315);

ступеня стійкого обмеження життєдіяльності хворих для направлення їх у стаціонарні відділення центрів соціального обслуговування;

причини смерті особи з інвалідністю або особи, ступінь втрати працездатності якої визначений експертною командою у відсотках на підставі свідоцтва про смерть у разі, коли законодавством передбачається надання пільг членам сім`ї померлого.

Під час прийняття рішення щодо встановлення чи невстановлення потреби у постійному сторонньому догляді для особи, якій встановлюється інвалідність, або особи, яка має раніше встановлену інвалідність, експертною командою враховується ступінь вираженості обмежень життєдіяльності особи. Потреба в постійному сторонньому догляді встановлюється, якщо особа має значний (3 ступінь) ступінь обмеження одного або кількох, або виражений (2 ступінь) ступінь обмеження двох або більше таких критеріїв життєдіяльності людини: здатність до самообслуговування, пересування, орієнтації, контролю своєї поведінки, спілкування.

У свою чергу, відповідно до Порядку організації експертизи тимчасової втрати працездатності, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09.04.2008 №189 при лікувально-профілактичних закладах охорони здоров`я незалежно від форми власності, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, утворюються ЛКК (пункту 1 розділу III).

За приписами пункту 3 розділу ІІІ цього Порядку до основних завдань ЛКК належить:

1) видача документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи, відповідно до вимог пункту 4 розділу IV цього Порядку;

2) вжиття заходів щодо перевірки та усунення недоліків у суб`єкта господарювання, що були виявлені за результатом перевірки уповноваженими лікарями, перелік яких затверджується правлінням Пенсійного фонду України, обґрунтованості медичних висновків про тимчасову непрацездатність (у разі звернення керівника суб`єкта господарювання).

У разі виявлення порушень щодо таких медичних висновків про тимчасову непрацездатність ЛКК виносить на своє засідання питання щодо обґрунтованості формування такого медичного висновку про тимчасову непрацездатність.

Здійснює аналіз якості наданих медичних послуг у межах відповідного випадку тимчасової непрацездатності:

період, на який сформовано медичний висновок/-ки;

обґрунтування потреби формування нового медичного висновку в разі продовження лікування в амбулаторних умовах після стаціонарного лікування;

своєчасність направлення хворого до стаціонару при наявності медичних показань з урахуванням профілю захворювання;

правильність оформлення медичної первинно-облікової документації;

правильність відбору при направленні хворих до санаторно-курортних закладів, реабілітаційних центрів та реабілітаційних відділень санаторно-курортних і спеціалізованих закладів охорони здоров`я;

якість надання медичної допомоги;

якість ефективності спостереження, оздоровлення хворих, які часто та тривало хворіють;

внесення відміток про порушення пацієнтом режиму лікування до медичного висновку про тимчасову непрацездатність;

роботу лікуючого лікаря з вивчення і профілактики захворюваності та інвалідності;

3) надає керівнику суб`єкта господарювання за результатами вжиття заходів, визначених у підпункті 4 пункту 3 розділу II цього Порядку, аналіз якості експертизи тимчасової непрацездатності, пропозиції щодо відповідності фахівців займаним посадам, кваліфікаційним категоріям, про накладання дисциплінарних стягнень та передачу справ у слідчі органи.

Пунктами 1-4 розділу ІV Порядку №189 передбачено, що в окремих випадках, коли відповідно до вимог, лікуючий лікар суб`єкта господарювання не може сформувати пацієнту медичний висновок або коли медичний висновок відповідно до вимог законодавства не є підтвердженням тимчасової непрацездатності особи, такому пацієнту видається інший документ, що засвідчує його тимчасову непрацездатність (далі - документ, що засвідчує тимчасову непрацездатність особи), визначені в пунктах 2-4 цього розділу.

Лікарі суб`єктів господарювання видають такі документи, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи, для пред`явлення за місцем вимоги:

1) витяг з медичної карти амбулаторного чи стаціонарного хворого, де вказується період дії тимчасової непрацездатності - видається іноземцям, які тимчасово перебувають на території України і не працюють на підприємствах, в установах та організаціях України, якщо інше не передбачено міжнародними угодами;

2) форму первинної облікової документації №095/о «Довідка про тимчасову непрацездатність студента навчального закладу I-IV рівнів акредитації, про хворобу, карантин і інші причини відсутності дитини, яка відвідує загальноосвітній навчальний заклад, дошкільний навчальний заклад», затвердженою наказом Міністерства охорони здоров`я України від 14 лютого 2012 року № 110, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 року за № 696/21009,- видають студентам вищих навчальних закладів I-IV рівнів акредитації та учням професійно-технічних навчальних закладів;

3) довідку довільної форми, засвідчену підписом лікаря й печаткою суб`єкта господарювання - видають особам, які проходять обстеження за направленням слідчих органів, прокуратури й суду;

4) довідку довільної форми, засвідчену підписом лікаря й печаткою суб`єкта господарювання - видають:

особам, які проходять обстеження у суб`єктів господарювання за направленням територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки;

особам, які проходять діагностичне обстеження в закладах охорони здоров`я незалежно від форми власності, якщо відсутні ознаки тимчасової непрацездатності;

5) довідку довільної форми за підписом лікуючого лікаря, засвідчену печаткою суб`єкта господарювання (обов`язково має зазначатися час проведеної консультації) - видають особам, які самостійно звернулися за консультаційною допомогою;

6) форму первинної облікової документації №095-2/о «Довідка про тимчасове звільнення від роботи по догляду за хворою дитиною», затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 28 липня 2014 року № 527, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13 серпня 2014 року за № 972/25749 - видають особі, яка доглядає за дитиною, яка продовжує хворіти, після закінчення максимального терміну, на який можуть формуватися медичні висновки в межах одного випадку тимчасової непрацездатності за категорією «Догляд за хворою дитиною», визначеного у пункті 9 розділу III Порядку формування медичних висновків про тимчасову непрацездатність в Реєстрі медичних висновків в електронній системі охорони здоров`я, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 01 червня 2021 року № 1066.

Форма №095-2/о видається до одужання дитини від гострого захворювання або досягнення ремісії в разі загострення хронічного захворювання, з продовженням у порядку, визначеному Міністерством охорони здоров`я України;

7) форму № 147/о «Довідка для призначення і виплати державної допомоги у зв`язку з вагітністю та пологами жінкам, які не застраховані в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування», затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 18 березня 2002 року № 93, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 09 квітня 2002 року за № 346/6634,- жінкам, які не підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Для осіб, зазначених у підпункті 2 пункту 2 та абзаці другому підпункту 4 пункту 2, лікуючий лікар одночасно формує медичний висновок в Реєстрі медичних висновків в електронній системі охорони здоров`я відповідно до вимог, визначених у Порядку формування медичних висновків про тимчасову непрацездатність в Реєстрі медичних висновків в електронній системі охорони здоров`я, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 01 червня 2021 року № 1066.

ЛКК видає такі документи, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи:

форму рішення для встановлення причинно-наслідкового зв`язку захворювання з умовами праці відповідно до вимог, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року № 337 «Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві»;

висновки або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний),- до досягнення дитиною 16-річного віку.

Отже, з аналізу повноважень експертних команд, передбачених Положенням №1338, суд дійшов висновку, що така команда визначає потребу в сторонньому догляді особам з інвалідністю, а також особам, яким визначена ступінь втрати професійної працездатності.

Суд враховує висновки Верховного Суду у постанові від 11 квітня 2024 року у справі №420/16689/23, з якої вбачається, що під час розгляду справ про звільнення з військової служби необхідно з`ясувати чи підтверджує документація ЛКК всі відомості, які необхідні для застосування положень статті 26 Закону № 2232-XII.

Тобто чи відповідає вказане рішення встановленій формі, чи віднесено до компетенції уповноваженого на це чинним законодавством органу, чи містить інформацію про строк, на який воно видане, оскільки позивач ініціює остаточне звільнення з військової служби, тощо.

Крім того, критерії встановлення інвалідності визначені Положенням №1323.

Так, відповідно до п.п.10-13 Критеріїв визнання особи особою з інвалідністю особі, що визнається особою з інвалідністю, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється одна з таких груп інвалідності: перша (I), яка поділяється на підгрупи А і Б залежно від ступеня втрати здоров`я особами з інвалідністю та обсягу потреби в постійному сторонньому догляді, допомозі або нагляді; друга (II); третя (III).

Третя група інвалідності встановлюється особам, які мають помірний ступінь (1 ступінь) обмеження одного або кількох критеріїв життєдіяльності людини, що зумовлені захворюванням, наслідками травм або вродженими вадами.

Друга група інвалідності встановлюється, якщо особа має виражений ступінь (2 ступінь) обмеження одного або кількох критеріїв життєдіяльності людини, що зумовлені захворюванням, наслідками травм або вродженими вадами.

До II групи інвалідності можуть належати також особи, які мають дві хвороби або більше, що призводять до інвалідності, наслідки травми або вроджені порушення та їх комбінації, які в сукупності спричиняють виражене (2 ступінь) обмеження життєдіяльності особи та її працездатності.

Наведені критерії у взаємозв`язку з визначеними підпункту "г" п.2 ч.4 статті 26 Закону №2232-XII підставами звільнення з військової служби не свідчать про наявність у них обставин необхідності здійснення постійного догляду за ними, що у контексті вказаної норми є підставою звільнення з військової служби.

Сама по собі наявність інших осіб, які можуть здійснювати догляд за матір`ю не є підставою для застосування підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII, оскільки умовою є: відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду, що у даному випадку встановлено та підтверджено довідкою ЛКК 2/20 від 05.01.2026 року, виданою комунальним некомерційним підприємством "Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги №8" Дніпровської міської ради.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для розгляду рапорту позивача про звільнення з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII.

Відповідно до частини 7 статті 26 Закону України №3543-ХІІ визначено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Відповідно до частини 9 статті 26 Закону України №3543-ХІІ військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до пункту 1 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України №1153/2008 від 10.12.2008, передбачено порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та визначені питання, пов`язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов`язку.

Відповідно до пункту 233 Положення №1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби.

Відповідно до абзацу 4 пункту 241 Положення №1153/2008 визначено, що накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин.

Згідно з пунктом 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

У випадку, визначеному пунктом 4 частини 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо, зокрема, для його прийняття виконано всі умови, визначені законом.

Згідно з пунктом 10 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Суд зауважує, що 30.03.2026 року військовою частиною НОМЕР_1 рапорт не погоджено: у витязі з ЕКОПФО не визначена потреба в постійному сторонньому догляді, Довідка ЛКК №2/20 - не відповідає встановленому зразку, формі 080-4/о.

Однак, вказане не є рішенням за своєю суттю, оскільки не містить обов`язкових реквізитів.

Відтак, суд вважає, що рапорт позивача військовою частиною НОМЕР_1 не був належним чином розглянутий.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про необхідність зобов`язати військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) від 25.03.2026 року про звільнення його з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», з урахуванням обставин, які склалися на час розгляду справи.

Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (Заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для часткового задоволення адміністративного позову.

Щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Судом встановлено, що позивач звільнений від сплати судового збору, у зв`язку з чим розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду рапорту ОСОБА_1 від 25.03.2026 року про звільнення його з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) належним чином розглянути рапорт ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) від 25.03.2026 року про звільнення його з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та прийняти вмотивоване рішення, з урахуванням обставин, які склалися на час розгляду справи, та позиції суду, що викладена в рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.М. Олійник