Постанова від 27 липня 2026 р. у справі №522/19194/25 — Приморський районний суд м. Одеси

28.07.2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 522/19194/25

Провадження №3/522/449/26

28 липня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді – Лагоди К.О.,

секретаря судового засідання – Волохової В.Р.,

за участю:

захисника – Нікітіної Г.Е.,

особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 ,

розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з полку УПП в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, (далі – КУпАП),-

ВСТАНОВИВ:

13 серпня 2025 року о 08:25 год. в м. Одесі пров. Ванний, 16, ОСОБА_1 керував транспортним засобом електросамокат з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: поведінка, що не відповідає дійсності, почервоніння шкіри обличчя, тремтіння пальців рук, зіниці очей, які не реагують на світло. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законодавством порядку відмовився, чим порушив п. 2.5. ПДР – відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських засобів, за що відповідальність передбачена ст. 130 ч..1 КУпАП. Технічний засіб фіксації ПВР471818, 471212.

ОСОБА_1 у судовому засіданні свою вину у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення не визнав та пояснив, що в серпні минулого року вони з дружиною вийшли з дому, випили кави в Сільпо, взяли самокат, щоб під`їхати до траси здоров`я. Їх зупинили працівники поліції з мигалками, запропонували тест на Драгер, він погодився. Проте, згодом йому запропонували проїхати на перевірку на наркотичні засоби, він відмовився, бо думав, що це занадто, наслідки відмови можливо й роз`яснювали, але якби він їх розумів, то обов`язково поїхав би.

Захисник Нікітіна Г.Е. надала заперечення на протокол про адміністративне правопорушення та просила провадження у справі відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення. Свою позицію мотивувала тим, що на відеозаписі, який міститься в матеріалах справи, вбачається, що ОСОБА_1 не керував електросамокат, а їхав позаду жінки, при гальмуванні він зійшов з електросамокату, а жінка залишилась керувати ним. При цьому, встановити яким саме електросамокатом (чи був на ньому електродвигун) здійснювалося керування з вказаного відеозапису не можливо. На думку захисника, у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 взагалі не керував транспортним засобом і в матеріалах справи відсутні докази такого керування, отже, відсутня складова об`єктивної сторони правопорушення. Крім того, ОСОБА_1 не керував механічним транспортним засобом і на нього не поширюються обов`язки водія, а відтак він не є суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП. Також, ОСОБА_2 вказала, що у поліцейських були відсутні підстави для зупинки транспортного засобу, передбачені чинним законодавством, які і не були повідомлені та роз`яснені ОСОБА_1 його права, в тому числі право на отримання правової допомоги. На долученому відеозаписі зафіксовано, що жодних роз`яснень прав та обов`язків ОСОБА_1 з боку поліцейського здійснено не було і у протоколі відсутній його підпис про ознайомлення з ним. Також, з відеозапису № 471818 вбачається, що поліцейський спочатку запропонував пройти тест на алкогольне сп`яніння за допомогою приладу Драгер, а після того, як поліцейські дізналися, що в них немає Драгера, то прийняли рішення щодо нібито наявних ознак наркотичного сп`яніння. Проти проходження Драгеру ОСОБА_1 не заперечував (позначки 01.35 та 05.28 відеозапису № 471818). На думку захисника підстав для проведення огляду на стан наркотичного сп`яніння теж не було, оскільки зазначені в протоколі та направленні на огляд ознаки спростовуються відеозаписом. Підсумовуючи викладене, захисник вважає, що на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, автором протоколу не дотримано відповідного доказового забезпечення, оскільки факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення є недоведеним, не встановлений транспортний засіб, яким на думку працівника поліції керував її клієнт, не встановлено особу, яка керувала транспортним засобом і з яких підстав склали протокол на пасажира самокату.

Інспектор УПП в Одеській області ОСОБА_3 , який за клопотанням сторони захисту викликався в судове засідання в якості свідка, в судове засідання не з`явився.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши відеозапис з місця пригоди, суддя приходить до наступного.

Так, згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ст. 10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Відповідно до диспозиції ч.1 ст. 130 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Так, згідно п.2.5 Правил дорожнього руху, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Зі змісту ч. 1 ст. 266 КУпАП, оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння підлягають особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного сп`яніння.

Відповідно до п. 2 Розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

У п. 3 Розділу І «Загальні положення» Інструкції визначені ознаки алкогольного сп`яніння, які дають підстави поліцейському вважати, що особа перебуває у стані сп`яніння, серед яких визначено: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Відповідно до вимог ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Суд визнає зазначені докази допустимим, оскільки вони зібрані з дотриманням вимог ст.266 КУпАП.

Так, з дослідженого у судовому засіданні відео з місця події, яка мала місце 13.08.2025 вбачається, що ОСОБА_1 керував електросамокатом по лівій стороні дороги в протилежному руху напрямку та був зупинений працівниками поліції. На самокаті також перебувала жінка, яка одразу після зупинку відійшла в бік. Водію було запропоновано пройти огляд на приладі Драгер та проїхати до медичного закладу на визначення стану наркотичного сп`яніння. На питання ОСОБА_1 , на яких підставах у нього вимагають пройти огляд працівником поліції було роз`яснено, що про наявність ознак сп`яніння вказують його поведінка, тремтіння рук, червоне обличчя (запис ЕПР1 421449, реєстратор 471212). Водію було роз`яснено, що у випадку відмови ним пройти огляд, стосовно нього буде складено адміністративний матеріал за ст. 130 КУпАП та роз`яснено санкцію вказаної статті. Пройти огляд на визначення стану сп`яніння на приладі Драгер водій погодився, проте приладу у вказаного екіпажу не виявилося. На пропозицію пройти огляд у медичному закладі на визначення стану наркотичного сп`яніння ОСОБА_1 категорично відмовився, вказав, що сприймає це за знущання, вказав, що протокол брати також не буде. Водія повідомили про відсторонення від керування транспортним засобом і він пішов у своїх справах.

Зафіксовані відеозаписами обставини надають можливість повно та об`єктивно дослідити їх, конкретизувати поведінку поліцейських (діяли в межах своєї компетенції та виконували свої професійні обов`язки у відповідності до Закону України «Про Національну поліцію») та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Досліджені відеозаписи фіксують реальні дані, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, мають достатньо високу інформативність, позбавлені упередження і суб`єктивного ставлення, мають безсторонній характер, що вимагає від суду ретельного та уважного дослідження вищевказаного доказу у сукупності з іншими доказами по справі. Оглянуті відеозаписи дають можливість встановити їх узгодженість з іншими даними, що містяться в протоколі, а тому суд приймає їх як належний доказ у справі.

Не зважаючи на невизнання ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні адміністративного правопорушення, його вина, а також викладені обставини, підтверджуються наступними доказами:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 421449 від 13.08.2025 року, згідно якого ОСОБА_1 керуючи електросамокатом, мав ознаки наркотичного сп`яніння та відмовився від проходження огляду на визначення стану наркотичного сп`яніння у визначеному законом порядку, пояснень у протоколі не надав та викладеного у ньому жодним чином не спростував;

- довідкою про те, що станом на 13.05.2025 року ОСОБА_1 отримував посвідчення водія серії НОМЕР_1 ;

- довідкою про те що станом на 13.05.2025 року протягом року ОСОБА_1 не піддавався адміністративному стягненню за ст. 130 КУпАП;

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 13.08.2025 року, згідно з яким ОСОБА_1 мав ознаки наркотичного сп`яніння: поведінка, що не відповідає дійсності, почервоніння шкіри обличчя, тремтіння пальців рук, зіниці очей, які не реагують на світло. Від проходження огляду відмовився.

Суд критично ставиться до пояснень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, про невизнання вину у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення, оскільки вони суперечать зібраними по справам доказам, а тому суд розцінює позицію ОСОБА_1 як спробу уникнути відповідальності за адміністративне правопорушення.

Суд не вважає слушними посилання захисника на те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, а був лише його пасажиром, оскільки з відеозапису з місця події (ЕПР1 421449) вбачається, що під час руху на самокаті перебували двоє осіб – попереду жінка, позаду чоловік, які обоє трималися за кермо. Після зупинки поліцейськими транспортного засобу ОСОБА_1 зупинив самокат і дав змогу жінці зійти з нього, вона відійшла в бік. Сам ОСОБА_1 продовжував стояти біля самоката, тримаючи його за кермо та почав спілкуватися з працівником поліції. При цьому, він не казав, що самокатом керувала жінка та не спростовував факту керування ним транспортним засобом.

Твердження захисника про те, що працівниками поліції не зафіксовано модель та технічні характеристики транспортного засобу, на якому здійснювався рух, що унеможливлює вірну кваліфікацію дій його водія, не узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 15.03.2023 року у справі № 127/5920/22, згідно якої використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сеґвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов`язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.

В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року зазначається, що будь-яка особа, яка володіє чи керує транспортним засобом, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання транспортних засобів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти ними та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

Таким чином, водій, реалізувавши своє право володіти та/або керувати будь-яким транспортним засобом, автоматично погодився виконувати додатково покладені на нього обов`язки, встановлені нормами законодавства України, в тому числі і Правилами дорожнього руху України. Тому обсяг адміністративної відповідальності водія електричного самоката за ст. 130 КУпАП жодним чином не відрізняється від обсягу відповідальності за цією ж статтею інших водіїв механічних транспортних засобів.

Також, суд бере до уваги, що ОСОБА_1 отримував посвідчення водія, а отже, обізнаний у ПДР України та норми чинного законодавства України, якими врегульовано керування транспортними засобами та права і обов`язки водія.

Згідно ч. 2 ст. 7 та ст. 245, ст. 280 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин кожної справи, правильного і справедливого її вирішення. Суддя зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші, що мають значення для правильного вирішення справи.

Постанова суду, згідно ст. 283 КУпАП, має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, на достатніх і незаперечних доказах.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що своїми неправомірними діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, за кваліфікуючими ознаками – відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Таким чином, враховуючи, що по справі зібрано достатньо доказів, які не викликають сумнівів у своїй достовірності і допустимості та які підтверджують вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, є всі підстави для притягнення його до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення.

Згідно вимог ст.ст. 34, 35 КУпАП обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність ОСОБА_1 за адміністративне правопорушення, судом не встановлені.

Враховуючи обставини справи, дані про особу правопорушника, вважаю необхідним визначити ОСОБА_1 адміністративне стягнення у межах санкцій ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке за своїм видом і розміром буде справедливим, відповідатиме характеру вчиненого правопорушення, особі порушника та ступеню його вини, необхідним і достатнім для її виховання та запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так й іншими особами, а саме у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, у зв`язку з винесення постанови про накладання адміністративного стягнення, на порушника покладається обов`язок сплати судового збору, згідно з п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» - 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 665 гривень 60 копійок (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок на користь держави.

Керуючись ст.ст. 130 ч.1, 283,284 КУпАП, п.5 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», -

ПОСТАНОВИВ:

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір на користь держави у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень, 60 копійок. Отримувач коштів ГУК в Одеській області /Приморський район/ 22030101 ЄДРПОУ отримувача - 37607526, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UА268999980313111206000015758, код класифікації доходів бюджету 22030101.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м. Одеси протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Штраф має бути сплачений не пізніш як через 15 днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження або опротестування такої постанови-не пізніш як через 15 днів з дня повідомлення про залишення скарги або протесту прокурора без задоволення.

Відповідно до ст. 308 КУпАП України у разі несплати штрафу у строк постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, а також витрати на облік вчиненого правопорушення.

Строк пред`явлення постанови до виконання 3 (три) місяці згідно Закону України «Про виконавче провадження».

Суддя: К.О. Лагода