Рішення від 27 липня 2026 р. у справі №521/11341/26 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

Справа № 521/11341/26

Номер провадження № 2-о/521/391/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2026 року Хаджибейський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого судді – Поліщук І.О.,

секретаря судового засідання – Коржеван В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі заяву ОСОБА_1 , за участю заінтересованих осіб: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про встановлення факту, що має юридичне значення,

ВСТАНОВИВ:

02 липня 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою, в якій просить встановити факт, що має юридичне значення, а саме - що ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) є дружиною ОСОБА_4 (РНОКП: НОМЕР_3 ), який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 та помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Заяву мотивовано тим, що ОСОБА_1 , зареєструвала шлюб із ОСОБА_4 28 листопада 1972 року, про що в Книзі реєстрації шлюбів було зроблено відповідний актовий запис № 1534, а також Бюро запису актів громадянського стану Виконкому Одеської міської ради депутатів трудящих було видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_4 від 28.11.1972 р. Після укладення шлюбу заявниці було присвоєно прізвище « ОСОБА_5 » (рос.), а чоловікові - « ОСОБА_5 » (рос.).

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 від 22 травня 2026 року, виданим Приморським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одеса Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, та про що було зроблено актовий запис №2098.

З моменту укладення шлюбу заявниця з чоловіком постійно спільно проживали, а з 13 липня 1978 року і до його смерті були разом зареєстровані та вели спільне господарство в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить заявниці на підставі Ордеру №437 серія МР від 19.04.1978 р., де вказано, що - ОСОБА_1 , має право на зайняття квартири з сім?єю: ОСОБА_4 - муж (рос.), ОСОБА_6 - дочь (рос.).

Заявниця зазначає, що після укладення шлюбу вони понад п`ятдесят років проживали однією сім`єю, були зареєстровані за однією адресою, вели спільне господарство, що підтверджується ордером на квартиру, відмітками у паспортах про реєстрацію місця проживання, довідкою про спільне проживання, довідкою про склад сім`ї та іншими письмовими доказами.

ОСОБА_1 як дружина померлого та спадкоємиця першої черги за законом у визначений чинним законодавством строк звернулася до Хаджибейської державної нотаріальної контори у місті Одеса із заявою про прийняття спадщини. Державним нотаріусом Левіною К.М. 12 червня 2026 року було заведено спадкову справу № 393/2026 щодо майна померлого спадкодавця, що підтверджується Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 85611829.

Проте, у зв`язку з наявністю розбіжностей у документах державним нотаріусом заявниці було надано відповідний лист-роз`яснення за № 2415/02-14 від 12.06.2026 року про неможливість видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом.

Причиною відмови є виявлені розбіжності у написанні нашого прізвища у правовстановлюючих документах.

Так, у паспорті та реєстраційному номері облікової картки платника податків заявниця зазначена як « ОСОБА_7 », тоді як її чоловік у паспорті, картці платника податків, свідоцтві про смерть та відомостях Державного реєстру актів цивільного стану громадян зазначений як « ОСОБА_8 ».

Написання прізвища чоловіка через літеру «і» також відповідає написанню в його картці платника податків з № НОМЕР_3 , виданій Комінтернівською об?єднаною ДПІ 12 травня 2008 року та паспорті громадянина України.

Водночас, згідно відповіді нотаріуса № 2415/02-14, у відомостях з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб № 1534 від 28 листопада 1972 року прізвище чоловіка до та після реєстрації шлюбу зазначене як « ОСОБА_7 » (укр.).

Вказана розбіжність та невідповідність літер «о» / «і» виникла виключно через неправильний переклад та документальну фіксацію некоректного українського запису прізвища посадовими особами під впливом російської вимови в різні роки видачі документів, оскільки в російській мові написання прізвищ є ідентичним - « ОСОБА_5 » та « ОСОБА_5 ». Жодних інших осіб, які б перебували у шлюбі за вказаним актовим записом №1534, не існує.

Тобто, після укладення шлюбу у 1972 р. за часів СРСР наші прізвища в паспортах були написані російською мовою « ОСОБА_5 / ОСОБА_5 », а в подальшому при отриманні паспортів громадянина України посадовими особами прізвища були перекладені по різному, тому заявниця отримала паспорт громадянина України на ім?я « ОСОБА_1 », а її чоловік отримав паспорт громадянина України на ім?я « ОСОБА_4 ».

Через наявність цієї орфографічної помилки в документах заявниця позбавлена можливості в позасудовому порядку довести статус дружини померлого та реалізувати своє законне право на спадкування майна чоловіка. Спір про право на спадщину з іншими особами відсутній. Тому заявниця вимушена звертатись до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.

Ухвалою суду від 03.07.2026 року відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду в порядку окремого провадження.

Після відкриття провадження заявницею подано заяву про заміну заінтересованих осіб, в якій вона просила замінити заінтересованих осіб на заінтересованих осіб спадкоємців померлого ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

В судове засідання заявниця не з`явилась, надавши суду заяву, в якій просили справу розглядати у їх відсутність, заявлені вимоги задовольнити в повному обсязі.

Заінтересовані особи ОСОБА_2 про час та місце слухання справи була повідомлена належним чином, в судове засідання не з`явилась. 28.07.2026 через канцелярію суду надала заяву, в якій зазначила, що не заперечує щодо заяви ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення. Просить справу розглядати без її участі.

Заінтересовані особи ОСОБА_3 про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, в судове засідання не з`явився. 28.07.2026 через канцелярію суду надав заяву, в якій зазначив, що не заперечує щодо заяви ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення. Просить справу розглядати без його участі.

Верховний Суд у своїй Постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 348/1116/16-ц вказав, що, якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи їх представників, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

У зв`язку з неявкою в судове засідання учасників справи, від яких надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності, що відповідає положенням ч. 3 ст. 211 ЦПК України, судом, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові докази по справі, давши їм оцінку, вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи на підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Встановлення юридичних фактів у порядку окремого провадження сприяє реалізації конституційних прав громадян. Умовами, за наявності яких можливим є звернення до суду для встановлення фактів, що мають юридичне значення є те, що згідно із законом ці факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; встановлення факту потрібне заявникові для конкретної мети.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України, суд в порядку окремого провадження розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

У відповідності до вимог ст. 315 ЦПК України, суди розглядають справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 р. передбачено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Судом встановлено, що 28 листопада 1972 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було зареєстровано шлюб, про що в Книзі реєстрації шлюбів було зроблено відповідний актовий запис № 1534, а також Бюро запису актів громадянського стану Виконкому Одеської міської ради депутатів трудящих було видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_4 від 28.11.1972 р. Після укладення шлюбу заявниці було присвоєно прізвище « ОСОБА_5 » (рос.), а чоловікові - « ОСОБА_5 » (рос.).

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 від 22 травня 2026 року, виданим Приморським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одеса Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, та про що було зроблено актовий запис №2098.

Факт спільного проживання подружжя підтверджується ордером №437 серії МР від 19 квітня 1978 року, згідно з яким ОСОБА_1 отримала право на зайняття квартири разом із сім`єю, а саме чоловіком ОСОБА_4 та дочкою ОСОБА_9 .

Крім того, факт спільного проживання та реєстрації підтверджується відміткою про реєстрацію місця проживання в паспорті громадянина України ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 та відміткою про реєстрацію місця проживання у паспорті ОСОБА_4 серії НОМЕР_6 .

Також факт спільного проживання підтверджується довідкою про спільне проживання, що видана житлово-будівельним кооперативом «Іллічівський-Ювілейний-1» 27 травня 2026 року.

Додатково шлюбні відносини та ведення спільного господарства підтверджуються довідкою про склад сім`ї за Формою-1 від 27 травня 2026 року, виданою цим же житлово-будівельним кооперативом. Окрім того ОСОБА_4 сплачував за користування комунальними послугами в цій квартирі, що підтверджується копіями платіжних інструкцій №9301-8586-1709-5313.

Матеріалами справи також підтверджено, що ОСОБА_1 як дружина померлого та спадкоємиця першої черги за законом у визначений чинним законодавством строк звернулася до Хаджибейської державної нотаріальної контори у місті Одеса із заявою про прийняття спадщини. Державним нотаріусом Левіною К.М. 12 червня 2026 року було заведено спадкову справу № 393/2026 щодо майна померлого спадкодавця, що підтверджується Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 85611829 .

Разом з тим, у зв`язку з наявністю розбіжностей у документах державним нотаріусом заявниці було надано відповідний лист-роз`яснення за № 2415/02-14 від 12.06.2026 року про неможливість видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом. Причиною відмови є виявлені розбіжності у написанні прізвища заявниці та її чоловіка у правовстановлюючих документах.

Із матеріалів справи вбачається, що у паспорті громадянина України серії НОМЕР_1 та картці платника податків № НОМЕР_2 заявниця зазначена як « ОСОБА_7 », тоді як у паспорті НОМЕР_6 , картці платника податків № НОМЕР_3 , свідоцтві про смерть серії НОМЕР_7 та відомостях Державного реєстру актів цивільного стану громадян її чоловік зазначений як « ОСОБА_8 ».

Водночас, згідно відповіді нотаріуса № 2415/02-14, у відомостях з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб № 1534 від 28 листопада 1972 року прізвище чоловіка до та після реєстрації шлюбу зазначене як « ОСОБА_7 » (укр.).

Вказана розбіжність та невідповідність літер «о» / «і» виникла виключно через неправильний переклад та документальну фіксацію некоректного українського запису прізвища посадовими особами під впливом російської вимови в різні роки видачі документів, оскільки в російській мові написання прізвищ є ідентичним - « ОСОБА_5 » та « ОСОБА_5 ». Жодних інших осіб, які б перебували у шлюбі за вказаним актовим записом №1534, не існує.

Тобто, після укладення шлюбу у 1972 р. за часів СРСР наші прізвища в паспортах були написані російською мовою « ОСОБА_5 / ОСОБА_5 », а в подальшому при отриманні паспортів громадянина України посадовими особами прізвища були перекладені по різному, тому заявниця отримала паспорт громадянина України на ім?я « ОСОБА_1 », а її чоловік отримав паспорт громадянина України на ім?я « ОСОБА_4 ».

Таким чином, наявні у справі письмові докази свідчать, що розбіжності у написанні прізвищ виникли виключно внаслідок різного перекладу російськомовного написання прізвища українською мовою при оформленні документів у різні роки та не свідчать про те, що документи стосуються різних осіб.

Будь-яких доказів існування інших осіб, які перебували б у шлюбі за актовим записом №1534 від 28 листопада 1972 року, матеріали справи не містять.

Суд враховує, що заінтересовані особи не заперечують проти задоволення заяви, спір про право між спадкоємцями відсутній, а встановлення зазначеного факту необхідне заявниці виключно для реалізації права на оформлення спадкових прав після смерті чоловіка.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оцінивши докази у їх сукупності, суд доходить висновку, що факт перебування ОСОБА_1 у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 знайшов своє повне підтвердження під час судового розгляду.

За таких обставин суд приходить до висновку, що заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.19,81, 89, 247,259,263-265,293,294, 319, 354,355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , за участю заінтересованих осіб: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про встановлення факту, що має юридичне значення – задовільнити.

Встановити факт, що має юридичне значення, а саме - що ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) є дружиною ОСОБА_4 (РНОКП: НОМЕР_3 ), який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 та помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення, а у випадку оголошення вступної та резолютивної частини – протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст виготовлений та підписаний суддею 28.07.2026 року.

Суддя І.О. Поліщук