Рішення від 28 липня 2026 р. у справі №521/10913/26 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

Справа № 521/10913/26

Номер провадження № 2/521/7675/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАІНИ

29 липня 2026 року м. Одеса

Хаджибейський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді – Ганошенка С.А.,

за участю секретаря судового засідання – Папінян В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Одесі в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СІТІ КОЛЕКТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач 26.06.2026 року звернувся до Хаджибейського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позивач посилається на те, що 10.11.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» як первісним кредитором та ОСОБА_1 як позичальником було укладено договір позики № 77665873 на умовах повернення позики в кінці строку позики.

Зазначений вид договорів первісного кредитора передбачає дистанційне укладення договору в електронній формі, надання позики безготівковим шляхом на банківську картку позичальника, повернення позики в кінці строку та сплату процентів як плати за користування отриманими коштами. Така структура підтверджується типовими документами первісного кредитора за договорами цієї лінійки, зокрема договором позики MyCredit та паспортом споживчого кредиту, в яких визначаються сума позики, строк, процентна ставка, порядок повернення, загальна вартість кредиту та підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Для отримання коштів Відповідач самостійно пройшов процедуру реєстрації та ідентифікації в інформаційно-комунікаційній системі первісного кредитора, зазначив персональні та контактні дані, реквізити банківської картки, ознайомився з істотними умовами договору та паспортом споживчого кредиту, після чого підтвердив укладення договору шляхом введення електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідач висловив волевиявлення на укладення договору позики № 77665873 на суму 14 652,00 грн (чотирнадцять тисяч шістсот п`ятдесят дві гривні 00 копійок), а договір було підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором: V49KODWxHD, направленим на фінансовий номер телефону Відповідача: НОМЕР_1 .

Після укладення договору первісний кредитор виконав свій обов`язок та перерахував Відповідачу суму позики на банківську картку № НОМЕР_2 . Факт надання коштів підтверджується довідкою надавача платіжних послуг щодо видачі коштів на банківську картку Відповідача.

Даний кредитний договір був укладений відповідно до вимог чинного законодавства в електронній формі, про що сторони домовилися при його укладанні.

Відповідач належним чином взяті на себе зобов`язання не виконав: суму позики у встановлений договором строк не повернув, проценти за користування позикою у повному обсязі не сплатив, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

Істотними умовами договору позики є: сума позики, строк користування, порядок повернення, процентна ставка, порядок нарахування процентів та реквізити банківської картки для отримання коштів. Саме ці умови були погоджені сторонами при укладенні договору.

За даними договору позики та таблиці обчислення загальної вартості кредиту, сторони окремо визначили дату видачі позики, первісний строк користування позикою, дату її повернення, а також процентну ставку, що застосовується за користування позикою після закінчення первісного строку.

Зокрема, дата видачі позики — 10.11.2021 року, первісний строк користування позикою — 30 днів, кінцева дата повернення позики — 10.12.2021 року.

Оскільки після цієї дати сума позики не була повернута, Відповідач продовжив фактично користуватися отриманими коштами, у зв`язку з чим у розрахунку заборгованості окремо відображені проценти за користування позикою після закінчення первісного строку, передбачені умовами договору.

Загальна сума заборгованості Відповідача за договором позики № 77665873 становить - 23 136,82 грн (Двадцять три тисячі сто тридцять шість гривень 82 копійки), з яких:

— 14 652,00 (Чотирнадцять тисяч шістсот п`ятдесят дві гривні 00 копійок) грн — Основна сума боргу — неповернутий залишок тіла позики, який утворився внаслідок невиконання Відповідачем обов`язку щодо повернення отриманих грошових коштів у порядку та строки, передбачені Договором;

— 8 484,82 (вісім тисяч чотириста вісімдесят чотири гривні 82 копійки) грн — Проценти за користування позикою нараховані відповідно до умов Договору.

Отже, на підставі наведеного, позивач просить суд стягнути на його користь з відповідача вказані суми заборгованості за кредитним договором а також, судові витрати по сплаті судового збору в сумі -2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі - 12000,00 грн. та витрати на підготовку, комплектування та направлення документів відповідачу у сумі 381,74 грн.

Ухвалою Хаджибейського районного суду м. Одеси від 29.06.2026 року по справі було відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою суду відповідачу надано встановлений законом строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, надано строк для направлення відзиву на позовну заяву.

Позивача про судовий розгляд справи було повідомлено шляхом направлення ухвали про відкриття провадження за зареєстрованим місцем його реєстрації. Про те, позивач у позовній заяві просив суд розглядати справу за відсутністю його представника.

Відповідача про судовий розгляд справи було повідомлено шляхом направлення ухвали про відкриття провадження за зареєстрованим місцем його проживання, які не вручені останньому та повернуті до суду 20.07.2026 року з незалежних від суду причин.

09.07.2026 року до суду надійшов відзив від відповідача, в якому він висловлює свою незгоду з позицією позивача, оскільки відповідач не визнає правильність розрахунку позивача, не визнає наявність підстав для стягнення всієї заявленої суми процентів та заперечує проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000,00 грн. як неспівмірних, завищених та таких, що не відповідають складності цієї справи, а також застосувати до правовідносин, які склалися між сторонами, позовну давність.

Суд вважає за можливе розглянути дану справу за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з розглядом справи за відсутності сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на те, що розгляд даної справи здійснений у спрощеному провадженні без виклику учасників, підстави для проведення заочного розгляду справи відсутні.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені (ст. 3 ЦПК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07 липня 1989 року Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що на зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись із подіями процесу (див. серед іншого «Гуржій проти України», заява № 326/3, 01 квітня 2008 року, «Олександр Шевченко проти України», № 8771/02, § 27, 26 квітня 2007 року). Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02 грудня 2010 року у справі «Шульга проти України» № 16652/04).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнова проти України»).

У справах «Рябих проти Росії» (заява № 52854/99, рішення від 24 липня 2003 року, пункт 52) та «Пономарьов проти України» (заява № 3236/03 від 03 квітня 2008 року, пункт 40) Європейський суд з прав людини зазначив, що сторона, яка приймає участь у судовому процесі, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Відомості про розгляд справ (залишення позову без руху, повернення позовної заяви, дані про відкриття провадження та дати призначення справи до розгляду) публікуються на офіційному веб-сайті Хаджибейського районного суду м. Одеси у відповідності до Рішення ради суддів загальних судів № 12 від 28 лютого 2013 року «Про організацію роботи з інформаційного наповнення і функціонування офіційних веб-сайтів загальних судів на офіційному веб-порталі судової влади України» та відправлено до ЄДРСР.

Отже, виходячи з наведеного, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором, підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 10.11.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» як первісним кредитором та ОСОБА_1 як позичальником було укладено договір позики № 77665873 на умовах повернення позики в кінці строку позики.

Зазначений вид договорів первісного кредитора передбачає дистанційне укладення договору в електронній формі, надання позики безготівковим шляхом на банківську картку позичальника, повернення позики в кінці строку та сплату процентів як плати за користування отриманими коштами. Така структура підтверджується типовими документами первісного кредитора за договорами цієї лінійки, зокрема договором позики MyCredit та паспортом споживчого кредиту, в яких визначаються сума позики, строк, процентна ставка, порядок повернення, загальна вартість кредиту та підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Для отримання коштів Відповідач самостійно пройшов процедуру реєстрації та ідентифікації в інформаційно-комунікаційній системі первісного кредитора, зазначив персональні та контактні дані, реквізити банківської картки, ознайомився з істотними умовами договору та паспортом споживчого кредиту, після чого підтвердив укладення договору шляхом введення електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідач висловив волевиявлення на укладення договору позики № 77665873 на суму 14 652,00 грн (чотирнадцять тисяч шістсот п`ятдесят дві гривні 00 копійок), а договір було підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором: V49KODWxHD, направленим на фінансовий номер телефону Відповідача: НОМЕР_1 .

Після укладення договору первісний кредитор виконав свій обов`язок та перерахував Відповідачу суму позики на банківську картку № НОМЕР_2 . Факт надання коштів підтверджується довідкою надавача платіжних послуг щодо видачі коштів на банківську картку Відповідача.

Даний кредитний договір був укладений відповідно до вимог чинного законодавства в електронній формі, про що сторони домовилися при його укладанні.

Відповідач належним чином взяті на себе зобов`язання не виконав: суму позики у встановлений договором строк не повернув, проценти за користування позикою у повному обсязі не сплатив, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

Істотними умовами договору позики є: сума позики, строк користування, порядок повернення, процентна ставка, порядок нарахування процентів та реквізити банківської картки для отримання коштів. Саме ці умови були погоджені сторонами при укладенні договору.

За даними договору позики та таблиці обчислення загальної вартості кредиту, сторони окремо визначили дату видачі позики, первісний строк користування позикою, дату її повернення, а також процентну ставку, що застосовується за користування позикою після закінчення первісного строку.

Зокрема, дата видачі позики — 10.11.2021 року, первісний строк користування позикою — 30 днів, кінцева дата повернення позики — 10.12.2021 року.

Оскільки після цієї дати сума позики не була повернута, Відповідач продовжив фактично користуватися отриманими коштами, у зв`язку з чим у розрахунку заборгованості окремо відображені проценти за користування позикою після закінчення первісного строку, передбачені умовами договору.

Загальна сума заборгованості Відповідача за договором позики № 77665873, якапідлягаєс становить - 23 136,82 грн (Двадцять три тисячі сто тридцять шість гривень 82 копійки), з яких:

— 14 652,00 (Чотирнадцять тисяч шістсот п`ятдесят дві гривні 00 копійок) грн — Основна сума боргу — неповернутий залишок тіла позики, який утворився внаслідок невиконання Відповідачем обов`язку щодо повернення отриманих грошових коштів у порядку та строки, передбачені Договором;

— 8 484,82 (вісім тисяч чотириста вісімдесят чотири гривні 82 копійки) грн — Проценти за користування позикою нараховані відповідно до умов Договору.

Відносно тверджень відповідача про нарахування відсотків понад кінцеву дату повернення позики, тобто 10.12.2021 року, суд зазначає наступне.

Згідно п. 5.2. договору позики № № 77665873, укладеного сторонами і підписаного відповідачем Позичальник до моменту підписання Договору вивчив цей Договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті https://mycredit.ua/ua/documents license/ (надалі «Правила»), їх зміст, суть, об`єм зобов`язань Сторін та наслідки укладення цього Договору, а також зазначена в Правилах процедура і наслідки оформлення Позичальником подовження строку користування позикою (пролонгація) або застосування автопролонгації, йому зрозумілі.

У п. 7 Паспорту споживчого кредиту (позика на умовах повернення в кінці строку позики) (Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит) відповідач своїм підписом засвідчив наступне: підтверджую отримання мною всіх пояснень, необхідних для забезпечення можливості оцінити, чи адаптовано договір до моїх потреб та фінансової ситуації, зокрема шляхом роз`яснення наведеної інформації, в тому числі суттєвих характеристик запропонованих послуг та певних наслідків, які вони можуть мати для мене, в тому числі в разі невиконання мною зобов`язань за таким договором.

При цьому відповідач надав всі свої паспортні та інші персональні дані, які вказують на його прагнення отримати кошти за вказаним договором позики.

У відповідності до ПРАВИЛ надання грошових коштів у позику ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (на умовах повернення позики в кінці строку позики) (затверджені наказом директора ТОВ № 14/05/2021 від 14.05.2021 року):

6.3. Нарахування процентів за користування Позикою починається з дати зарахування коштів на платіжну картку Позичальника та нараховується за процентними ставками, зазначеними в Договорі позики, за кожен день (календарну дату) користування Позикою, включаючи день (дату) видачі Позики та включаючи день (дату) її повернення.

6.5. У раз неповернення/повернення не в повному розмірі/несвоєчасного повернення Позики та процентів, Позичальнику на таку неповернуту Позику (або її частину) Товариство має право нараховувати Проценти у розмірі, передбаченому Договором позики, за кожний день понадстрокового користування Позикою (або її частиною), починаючи з першого дня такого понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення Позики (або її частини) та Процентів, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів. Позичальник розуміє та погоджується з тим, що нарахування Процентів на Позику (або її частину) за понадстрокове користування Позикою за Договором позики не є штрафом, пенею чи будь-якою іншою штрафною санкцією в розумінні чинного законодавства, а застосовується виключно в якості процентної ставки на Позику за понадстрокове користування.

6.10. Зарахування сплачених Позичальником коштів за Договором позики, здіи? снюється в наступному порядку: 6.10.1. У першу чергу сплачуються всі прострочені проценти за користування позикою, прострочена до повернення сума позики (у випадку прострочення).

7.12. З метою недопущення наслідків понадстрокового користування Позикою Сторони домовились, що у разі якщо у Позичальника на дату закінчення Строку Позики наявна Заборгованість за Договором позики і Позичальником не оформлено Пролонгацію, Строк Позики автоматично подовжується на один календарний день (далі – Автопролонгація).

7.15. Позичальник не заперечує та погоджується, що Автопролонгація може здійснюватися необмежену кількість разів та не потребує додаткового документального оформлення з боку Сторін. Позичальник погоджується, що застосування повторної Автопролонгації здійснюється за умови наявності непогашеної Позики (її частини) та не потребує додаткової згоди Позичальника.

7.16. Подовження Строку Позики на умовах Автопролонгації припиняється у разі, якщо на протязі 90 Автопролонгацій поспіль Позичальником не погашено Позику.

Таким чином, сторони погодили між собою автопролонгацію договору на термін не більше 90 днів, тобто з 11.12.2021 року до 24.02.2022 року включно.

Як зазначає відповідач, ним здійснено декілька платежів за договором позики, а саме:

09.12.2021 року – кешбек 87,09 грн.

09.12.2021року – оплата 3295,18грн.

07.01.2022 року – оплата 3382,27 грн.

06.02.2022 року – 3498, 90 грн., разом на суму 10263,44 грн.

Суд виходить з умов договору, який погоджений та підписаний сторонами.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, позивач зарахував вказані відповідачем платежі, а саме 09.12.2021року – 3382,27 грн., 07.01.2022 року – 3382,27 грн., 06.02.2022 року – 3498,90 грн., що разом становить 10263,44 грн.

Оскільки відповідач не в повному обсязі виконував свої зобов`язання по погашенню заборгованості, то допустив їх прострочення, сторони погодили між собою порядок та черговість платежів та процентну ставку 0,796 % на день, яка складає відповідно 116,63 грн. на день, що і відображено у наданому розрахунку (оскільки тіло кредиту не погашалося у зв`язку із надходженням менших сум, ніж необхідно для погашення заборгованості і на кінець дії договору позики так і становило 14652,00 грн.). Позивачем нараховано відповідачу відсотки ще за 18 днів з 07.02.2022 року по 24.02.2022 року, що становить відповідно 2099,34 грн.

Суд не приймає до уваги подальше нарахування відсотків відповідачу поза межами строку дії договору у період 25.04.2022 року по 06.06.2022 року включно, тобто за 43 дні за підвищеною ставкою, що становить 0,995 % або 145,79 грн. на день і складає суму 6268,97 грн.

Контррозрахунку відповідачем надано не було.

Позивач є належним кредитором за договором позики № 77665873, оскільки право вимоги за цим договором перейшло до нього на підставі договорів факторингу та реєстрів боржників, які додаються до позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Неповідомлення боржника саме по собі не припиняє переходу права вимоги і не звільняє боржника від виконання зобов`язання перед належним кредитором; воно може мати значення лише у випадку виконання боржником зобов`язання первісному кредитору до отримання повідомлення про заміну кредитора.

Таким чином твердження відповідача про його не повідомлення під час зміни кредиторів за договорами факторингу не ґрунтуються на законі.

Перша ланка правонаступництва: первісний кредитор — ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» — відступив право вимоги до ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» на підставі договору факторингу № 029-021122 від 02.11.2022 року та відповідного реєстру прав вимоги, а саме: Витяг з Реєстру прав вимог № 12/12/22 до договору факторингу № 029-021122 від 02.11.2022 р. У реєстрі індивідуалізовано боржника, номер договору, суму виданої позики та складові заборгованості, під номером № 10485.

Друга ланка правонаступництва: ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» відступило право вимоги до ТОВ «ФК «СІТІ КОЛЕКТ» на підставі договору факторингу № 17/12/25-01 від 17.12.2025, реєстру боржників та акта приймання-передачі прав вимоги, де відповідач знаходиться під № 2121. Оплатність факторингової операції підтверджується відповідною платіжною інструкцією.

Отже, термін повернення кредиту у повному обсязі настав, а заборгованість за кредитним договором у встановлений строк не була погашена, у зв`язку з чим ТОВ «Фінансова Компанія «СІТІ КОЛЕКТ» вимушене звернутись із даним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у судовому порядку з метою захисту та поновлення порушених прав, а саме повернення кредитних коштів та відсотків у зв`язку із неналежним виконанням позичальником зобов`язання за договором позики.

Щодо застосування строків позовної давності, суд погоджується з позицією позивача та зазначає наступне.

Договір позики № 77665873 укладено 10.11.2021 року. Первісний строк користування позикою становив 30 днів, а тому кінцева дата повернення позики припадала на 10.12.2021 року. Прострочення виконання грошового зобов`язання виникло з 11.12.2021 року.

Загальна позовна давність відповідно до статті 257 ЦК України становить три роки.

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання зобов`язання, що прямо передбачено частиною п`ятою статті 261 ЦК України.

Разом з тим, при вирішенні питання щодо дотримання строку позовної давності у цій справі необхідно враховувати спеціальні законодавчі правила, які діяли у відповідний період та впливали на перебіг строків позовної давності.

Так, пунктом 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України було передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню COVID-19, строки, визначені, зокрема, статтями 257 і 258 ЦК України, продовжуються на строк дії такого карантину.

Отже, зазначене положення поширювалося як на загальну трирічну позовну давність, так і на спеціальні строки позовної давності.

У подальшому, у зв`язку із запровадженням в Україні воєнного стану, пунктом 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України було передбачено зупинення перебігу позовної давності на період дії воєнного стану. Надалі Законом України від 14.05.2025 № 4434-IX пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України виключено, у зв`язку з чим перебіг строків позовної давності було поновлено після набрання чинності зазначеним Законом.

Таким чином, у період виникнення та реалізації права вимоги за кредитним договором діяли спеціальні норми цивільного законодавства, які передбачали продовження та зупинення перебігу строків позовної давності.

У зв`язку з цим календарний проміжок часу між датою виникнення прострочення та датою звернення позивача до суду не може механічно ототожнюватися з фактичним перебігом позовної давності.

Строк позовної давності у цій справі підлягає обчисленню з урахуванням часу, який фактично минув до запровадження відповідних законодавчих правил про зупинення та подальше продовдження позовної давності, а також з урахуванням поновлення її перебігу після припинення дії таких спеціальних правил.

З огляду на викладене, станом на дату звернення позивача до суду строк позовної давності за заявленими вимогами не є пропущеним.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

За нормою ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним кодексом України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно довідки про ідентифікацію, яка міститься у справі договір зі сторони клієнта було підписано електронним підписом, створеним шляхом використання одноразового ідентифікатора.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України визначає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало Відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами кредитного договору.

Відповідно до умов договору Споживач зобов`язаний була у встановлений Договором строк, повернути кредит, сплатити відсотки, штрафи та пеню (у разі наявності) та інші платежі передбачені Договором. Однак, відповідач не виконав належним чином умови кредитного договору.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідачем не було надано до суду жодних доказів у підтвердження своїх заперечень.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позов ТОВ «ФК «СІТІ КОЛЕКТ» про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором № 77665873 від 10.11.2021 року підлягає частковому задоволенню у сумі 16751,34 грн.

Щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 12000,00 грн. та витрат на підготовку і направлення матеріалів, суд виснує про наступне.

Відповідно до п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Саме такого висновку дійшла Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду по справі №922/445/19 від 03.10.2019 року.

Судом встановлено, що представництво інтересів позивача ТОВ «ФК «СІТІ КОЛЕКТ» здійснював адвокат Богомолов В.В.

Витрати позивача на професійну правничу допомогу становлять 12 000,00 грн (дванадцять тисяч гривень 00 копійок). Розмір цих витрат визначений відповідно до договору про надання правничої допомоги, прайс-листа, заявки, акта наданих послуг та документів, що підтверджують оплату або обов`язок оплати відповідних послуг.

Правнича допомога у цій справі включала, зокрема: — аналіз договору позики, паспорта споживчого кредиту, карти клієнта та умов укладення електронного правочину; — перевірку факту надання коштів на банківську картку Відповідача та аналіз платіжних документів; — перевірку розрахунку заборгованості та правильності відмежування тіла позики і процентів від штрафних санкцій; — перевірку ланцюга факторингу від первісного кредитора до ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та від ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» до ТОВ «ФК «СІТІ КОЛЕКТ»; — аналіз реєстрів боржників, індивідуального витягу щодо Відповідача, актів приймання передачі та платіжних документів щодо оплатності факторингових операцій; — аналіз чинного законодавства, актуальної судової практики Верховного Суду щодо електронних договорів, факторингу, позовної давності та судових витрат; — підготовку тексту позовної заяви, формування прохальної частини, перевірку сум цифрами та словами; — формування переліку додатків, підготовку матеріалів для направлення Відповідачу та подання позову через ЄСІТС.

З огляду на обсяг перевірених документів, необхідність аналізу двох ланок факторингу, електронного способу укладення договору, питань позовної давності за договорами, укладеними у відповідний період та правильного відмежування договірних процентів від штрафних санкцій, заявлена сума витрат на професійну правничу допомогу є реальною, необхідною та співмірною зі складністю справи, ціною позову та значенням справи для Позивача. Крім того, Позивач поніс витрати, пов`язані з підготовкою, комплектуванням та направленням матеріалів Відповідачу, у розмірі 381,74 грн.

Такі витрати є витратами, пов`язаними із вчиненням процесуальних дій, необхідних для розгляду справи, і підтверджуються договором з ТОВ «ДІРЕКТ ТЕХНОЛОДЖІ», актами виконаних робіт, квитанціями та іншими доданими документами.

При цьому суд виснує, що пунктом 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, зазначено що, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальних адвокатських витрат (встановлення їхньої доцільності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, фінансового стану обох сторін.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При цьому, Верховний Суд зазначає, що суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору.

У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі №362/3912/18.

До аналогічних висновків також, прийшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Врахувавши конкретні обставини цієї справи, суд приходить до переконання, що зазначені витрати на професійну правничу допомогу не відповідають критерію розумності їхнього розміру з огляду на підготовку лише одного процесуального документа позовної заяви.

Суд також бере до уваги той факт, що спір, який виник між сторонами у справі, відноситься до категорії спорів, які виникають у зв`язку із стягненням заборгованості за порушення грошового зобов`язання; матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження, збирання б яких адвокат витратив значний час. Даний спір для кваліфікованого юриста є незначної складності, у спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.

За таких обставин, з огляду на співмірність та розумність розміру судових витрат, виходячи з фактичних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, суд дійшов висновку про часткове задоволення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн.

Щодо стягнення витрат на підготовку, комплектування та направлення документів відповідачу, суд погоджується з позицією відповідача щодо доведення необхідності створення типових пакетів документів його коштом, крім того суд зазначає, що надання вказаних послуг не регламентоване ст. 133 ЦПК України, а тому в цій частині витрат відмовляє у задоволенні.

Позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір в розмірі 2662,40 грн. що підтверджується відповідною платіжною інструкцією № 2155 від 10.06.2026 року.

В силу вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню витрати по сплаті судового збору в сумі 1927,61 грн., що пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 526, 610, 611, 612, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 81,141, 223, 259, 264, 275, 280, 284, 354 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СІТІ КОЛЕКТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СІТІ КОЛЕКТ» (код ЄДРПОУ 43950742) заборгованість за договором позики № 77665873 від 10.11.2021 у розмірі 16751,34 грн (Шістнадцять тисяч сімсот п`ятдесят одна гривня 34 копійки), яка складається з: 14 652,00 (Чотирнадцять тисяч шістсот п`ятдесят дві гривні 00 копійок) грн. - основної суми боргу; 2099,34 (Дві тисячі дев`яносто дев`ять гривень 34 копійки) грн. - процентів за користування позикою.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СІТІ КОЛЕКТ» (код ЄДРПОУ 43950742) судовий збір у розмірі – 1927,61 грн., та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі - 2000,00 грн.

В іншій частині вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст судового рішення складено та підписано суддею 29.07.2026 року.

Суддя Сергій ГАНОШЕНКО