Рішення від 27 липня 2026 р. у справі №505/3307/25 — Окнянський районний суд Одеської області

Окнянський районний суд Одеської області

Справа № 505/3307/25

Провадження № 2/506/56/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2026 року селище Окни

Окнянський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Бурдинюк О.С.

секретаря Тинкован Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження у залі суду у селищі Окни цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, -

ВСТАНОВИВ:

23.09.2025 року ОСОБА_1 , в системі «Електронний суд», звернувся до Подільського міськрайонного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за договором позики у розмірі 369000 грн від 27.02.2025 року.

25.11.2025 року дана справа надійшла до Окнянського районного суду Одеської області за підсудністю згідно ухвали від 20.10.2025 року.

02.12.2025 року до суду надійшла відповідь щодо реєстрації місця проживання відповідача.

Ухвалою від 03.12.2025 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 27.01.2026 року.

05.02.2026 року від ОСОБА_2 , надійшла заява про відкладення підготовчого судового засідання у зв`язку з необхідністю скористатися правничою допомогою.

03.03.2026 року від ОСОБА_2 , надійшла заява про відкладення підготовчого судового засідання з метою досудового врегулювання спору між сторонами.

Ухвалою суду від 25.03.2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду.

22.06.2026 року від адвоката Тіори Ю.П. надійшла заява про вступ в справу, ознайомлення з матеріалами справи та відкладення розгляду справи на іншу дату.

23.07.2026 року від відповідача ОСОБА_2 надійшла заява про зупинення провадження у справі, так як він перебуває на військовій службі.

24.06.2026 року представником позивача також подане клопотання про зупинення провавженняу справі з підстав, які зазначені вище.

Ухвалою суду від 28.07.2026 року у задоволенні клопотань про зупинення провадження у справі відмовлено.

Позивач обгрунтував свої вимоги тим, що 27 лютого 2025 року між ОСОБА_1 , з однієї сторони та ОСОБА_2 в особі Позичальника, з іншої сторони, було укладено договір позики грошових коштів (далі Договір) на суму 369 600,00 грн. Позивач неодноразово звертався до відповідача із проханням повернути позичені кошти в строк, проте відповідач увесь час ухилявся від виконання своїх обов`язків. Виходячи з цього 31 березня 2025 року Позивач відправив вимогу відповідачу про повернення позики - грошових коштів за Договором, однак вимога була проігнорована. У зв`язку з чим, позивач був змушений звернутися з відповідним позовом до суду.

У судовому засіданні 20.05.2026 року відповідач підтвердив, що дійсно підписував договір позики на купівлю будинку у м. Подільськ. Вони через знайомих знайшли особу, яка погодилася позичити кошти, приїхали до м. Хмельницька, де уклали договір позики та отримали кошти. Усіма питаннями погашення позики займалася дружина, але йому відомо, що вона перераховувала на реквізити, які надсилали різні особи через смс повідомлення.

У судовому засіданні 20.05.2026 року, допитана, як свідок, дружина відповідача ОСОБА_3 , суду пояснила, що вони з чоловіком вирішили купити будинок у м. Подільськ, однак повної суми на купівлю не було, тому вони вирішили укласти договір позики. За допомогою плтформи "ОЛХ" вона знайшла оголошення про позику грошей, зв"язалася за телефоном, обговровши всі обставини. Вони поїхали до м. Хмельницька, де біля нотаріальної контори зустрілися з особою, з якою вона домовилася про позику грошей за оголошенням. Він познайомив з молодим хлопцем, як вони пізніше дізналися, що це ОСОБА_4 . Їм передали кошти у тому розмірі, як зазначено у договорі позики і в той же день вони у нотаріуса уклали договір купівлі-продажу будинку. У подальшому вона декілька разів здійснювала оплату, згідно графіку, за договором позики на реквізити, які їй надсилав чоловік, з яким вона зв"язувалась по оголошенню. Однак, у подальшому, на телефон їй почали приходити вимоги щодо погашення заборгованості і вони дізналися, про наявність справи у суді. Доказів сплати суми боргу саме ОСОБА_4 у неї немає.

Оскільки у судове засідання не з`явилися всі особи, які беруть участь в справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд прийняв рішення про завершення розгляду справи без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України.

Дослідивши надані матеріали, суд приходить до наступного.

Так, відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судом встановлено, що 27.02.2025 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підписано договір позики грошових коштів, згідно з яким позивач надав відповідачу позику в розмірі 369600,00грн. строком до 27.02.2026 року та затвердженим графіком погашення щомісячно в розмірі 16800,00 грн. /а.с. 7/;

Згідно з частиною 2 статті 1047ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути надана розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної суми грошових коштів або визначеної кількості речей.

Згідно з частиною 1 статті 1046ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договором позики було встановлено строк повернення позики – до 27.02.2026 року.

Однак, станом на момент звернення до суду – 23.09.2025 року позика не повернута.

При цьому суд враховує, що відповідач у судовому засіданні підтвердив факт отримання коштів у зазначеному розмірі та факт підписання договору. Разом з тим, посилання що, нібито, дружина відповідача неодноразово здійснювала оплату по договору за реквізитами, що були надані на її осбистий номер, не заслуговують на увагу, оскільки жодними доказами сплати боргу, саме позивачу, у відповідності до умов договору, дані доводи не підтверджені.

Відповідно до ст.ст. 525,526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частина 1 статті 530 ЦК України зазначає, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до приписів ст.545 ЦК України-прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі не можливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов`язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.

Згідно з вимогами ст.ст. 610,611 ЦК України - порушенням зобов`язання є його невиконання чи виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої же якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 1047 ЦК України передбачено договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Як вбачається з приписів ст. 1049 ч. 1 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самі сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

У своїй Постанові від 22.08.2019 р. по справі № 263/16314/16-ц ВС дійшов висновку, що за своїм правовими ознаками, договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона позичальник зобов`язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. За своєю суттю, розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і мови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.

Згідно із Постановою ВС від 27.03.2019 р. по справі № 755/4033/16-ц у разі пред`явлення позову про стягнення боргу за позикою, кредитор повинен підтвердити своє право вимагати від боржника виконання боргового зобов`язання. Для чого, з метою правильного застосування ст.ст. 1056,1047 ЦК України, суд повинен установити наявність між позивачем та відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов. При чому, якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором, як це передбачено ч. 1 ст. 1051 ЦК України.

Досліджуючи боргові розписки чи інші документи, суд, для визначення факту укладення договору повинен виявляти справжню правову природу правовідносин сторін незалежно від найменування документу та, залежно від установлених результатів, зробити відповідні правові висновки.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц зроблено такі висновки: «За своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона позичальник зобов`язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона- позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки».

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) міститься висновок, що «реальним (від латинського res - річ) вважається договір, що є укладеним з моменту передачі речі або вчинення іншої дії. Для укладення реального договору необхідна наявність двох юридичних фактів: а) домовленість між його сторонами стосовно істотних умов договору; б) передача речі однією стороною іншій стороні або вчинення іншої дії».

Отже, у разі пред`явлення позову про стягнення боргу за договором позики позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання.

Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки. Схожі за змістом правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18).

Отже, Законодавець визначив, що розписка позичальника може бути доказом укладення договору позики та його умов.

За своєю суттю договір чи розписка про отримання у позику грошових коштів є документами, якими підтверджується як умови домовленості сторін та зміст зобов`язань, так і засвідчується отримання позичальником від позикодавця погодженої сторонами грошової суми. Факт отримання коштів у борг підтверджує не будь-яка розписка, а саме розписка про отримання коштів, зі змісту якої можливо установити, що відбулася передача певної суми коштів від позичальника до позикодавця. Наявність оригіналу боргової розписки у позивача (кредитора) свідчить про те, що боргове зобов`язання не виконане, про що було вказано у постановах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13; від 02 липня 2014 року у справі №6-79ус14.

Касаційний цивільний суд у складі ВС у справі № 569/24347/18 (провадження № 61 11630св19) від 02.09.2020 р. дійшов висновку, що наявність у кредитора боргової розписки, що підтверджує факт укладення договору позики свідчить про те, що борг боржник не повернув, а рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків, з огляду на ч. 3 ст. 545 ЦК України, відповідно до якої наявність боргового документу у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку. Прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання зобов`язання частково або в повному обсязі. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку, боржник має право затримати виконання зобов`язання.

Відповідно до ч.2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Оскільки сторони домовилися, що відповідач буде щомісячно сплачувати кошти згідно з графіком до 27 числа кожного місяця, аж до 27.02.2026 року, однак відповідач жодного разу не здійснив оплату, тим самим відповідач порушив строк виконання грошового зобов`язання.

Частиною 1 статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмета; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.

Таким чином, суд, відповідно до ст. 89 ЦПК України, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, а також оцінивши достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності приходить до висновку, що заявлені вимоги підлягають задоволенню, а право позивача на повернення позики підлягає захисту.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені позивачем судові витрати в сумі 3696,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 5, 13, 141, 265, 354 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ), про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) заборгованість за договором позики у розмірі 369600,00 грн (триста шістдесят дев`ять тисячі шістсот гривень).

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судові витрати, що складаються з судового збору у розмірі 3696,00 грн. (три тисячі шістсот дев`яносто шість гривень).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Копію судового рішення, протягом двох днів з дня його складання, надіслати особам, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

СуддяО.С. Бурдинюк