Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №705/1002/21 — Черкаський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 року

м.Черкаси

Справа № 705/1002/21

Провадження № 22-ц/821/1320/26

Категорія: скарга на ухвалу

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої Карпенко О.В.

суддів Василенко Л.І., Сіренка Ю.В.

за участю секретаря Дмитренко В.В.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

представник позивача: адвокат Іванов Анатолій Анатолійович

відповідачі: Державне підприємство «Сетам», приватний виконавець виконавчого округу Черкаської області Матвійчук Юлія Володимирівна, ОСОБА_2

представник приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Матвійчук Юлії Володимирівни – адвокат Тищенко Юрій Петрович,

представник ОСОБА_2 – адвокат Шимановський Артем Володимирович

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Іванова Анатолія Анатолійовича на ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 15 квітня 2026 року (постановлену під головуванням судді Єщенко О.І. в приміщенні Уманського міськрайонного суду Черкаської області)про відмову у задоволенні заяви про забезпечення доказів у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «СЕТАМ», приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Матвійчук Юлії Володимирівни, ОСОБА_2 про визнання електронних торгів недійсними, -

в с т а н о в и в :

У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ДП «СЕТАМ», Приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Матвійчук Ю.В., ОСОБА_2 про визнання електронних торгів недійсними, в якому просив визнати електронні торги за номером лота 463511 від 10.02.2021 стосовно частини земельної ділянки, загальною площею 0,0144 га, кадастровий номер 7110800000:02:006:1692, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що реалізується на торгівельному майданчику ДП «Сетам», недійсними.

10 квітня 2026 ОСОБА_1 подав до суду заяву про забезпечення доказів, в якій просить забезпечити докази шляхом виклику до суду та допиту свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Заява обґрунтована тим, що покази зазначених свідків є суттєвими для розгляду вказаної цивільної справи, проте йому стало відомо, що вказані свідки мають намір виїхати на невизначений термін за кордон, що, у подальшому, може унеможливити їх допит.

Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 15 квітня 2026 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення доказів - відмовлено.

Ухвала суду, зокрема, мотивована тим, що заявником не доведено ризиків чи загроз того, що докази, про забезпечення яких порушує питання заявник, можуть бути втрачені або їх збирання або подання стане згодом неможливим чи утрудненим.

В апеляційній скарзі, поданій 30 квітня 2026 року через систему «Електронний суд», представник ОСОБА_1 - адвокат Іванов А.А., вважаючи ухвалу незаконною, постановленою при неповному з`ясуванні судом обставин справи, що мають значення для справи, просить ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 15 квітня 2026 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Апеляційна скарга мотивована тим, що у своїй заяві про забезпечення доказів, позивач зазначив інформацію, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 мають намір виїхати на невизначений термін за кордон, що, в подальшому, унеможливить їх допит, як свідків по даній справі, тому вони мають бути допитані у найкоротший термін. Вказує, що дані свідки можуть підтвердити інформацію, яка може бути підставою для визнання електронних торгів недійсними, однак судом першої інстанції не взято до уваги повідомлення позивача про намір свідків виїхати за кордон.

Посилається на те, що суд першої інстанції вирішив дану заяву під час проведення підготовчого засідання, що не передбачено ст. 197 ЦПК України і дана заява мала бути розглянута окремо в іншому судовому засіданні.

Відзив на апеляційну скаргу до Черкаського апеляційного суду не надходив.

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу (частина перша статті 84 ЦПК України).

У частині четвертій цієї статті визначено, що суд може витребувати докази також до подання позову як захід забезпечення доказів у порядку, встановленому статтями 116-118 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 116 ЦПК України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим. Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов`язання вчиняти певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом. Заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви. Забезпечення доказів до подання позовної заяви здійснюється судом першої інстанції за місцезнаходженням засобу доказування або за місцем, де повинна бути вчинена відповідна процесуальна дія. Забезпечення доказів після подання позовної заяви здійснюється судом, який розглядає справу.

У відповідності до п. 5 - п. 6 ч. 1 ст. 117 ЦПК України у заяві про забезпечення доказів зазначається: обґрунтування необхідності забезпечення доказів; спосіб, у який заявник просить суд забезпечити докази, у разі необхідності особу, у якої знаходяться докази.

З аналізу вказаних норм вбачається, що забезпечення доказів є спеціальним механізмом, який використовується для їх збереження. Підставою для звернення до суду із заявою про забезпечення доказів є наявність підстав вважати, що надання потрібних доказів стане згодом неможливим або ускладненим. При цьому, отримання та дослідження певних доказів є безумовним для об`єктивного та всебічного вирішення спору.

За результатами розгляду заяви про забезпечення доказів суд постановляє ухвалу про задоволення чи відмову у задоволенні заяви (частина п`ята статті 118 ЦПК України).

Колегія суддів звертає увагу на те, що слід відрізняти такі процесуальні дії, як забезпечення та витребування доказів (частина четверта статті 84 ЦПК України). Із аналізу даних норм слідує, що хоча забезпечення доказів здійснюється в тому числі й шляхом витребування доказів та допиту свідків, водночас, даний інститут цивільного процесу має відмінності від витребування доказів та виклику свідка у порядку, встановленому статтями 84, 91 ЦПК України. Зокрема, процесуальний механізм забезпечення доказів, в тому числі шляхом їх витребування чи виклику свідка, призначений для того, щоб отримати/зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено. Тобто це не тільки спосіб здобути докази (що можливо в порядку, встановленому статтями 84, 91 ЦПК України), які стосуються предмету доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, але насамперед спосіб одночасно запобігти їх ймовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об`єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів.

Судом встановлено, що заява ОСОБА_1 не містить обґрунтування наявності реальних ризиків чи загроз того, що докази, про забезпечення яких порушує питання сторона позивача, а саме допит свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , стане згодом неможливим чи утрудненим.

Суд першої інстанції виходив із того, що заявником не доведено ризиків чи загроз того, що докази, про забезпечення яких порушує питання заявник, можуть буть втрачені або їх збирання або подання стане згодом неможливим чи утрудненим.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанцій по наступних підставах.

Верховний Суд у своїй ухвалі від 02 травня 2019 року у справі № Зд/9901/2/19 зазначив, що процесуальний механізм забезпечення доказів, зокрема шляхом їх витребування, призначений для того, щоб отримати/зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено. Ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об`єктивних фактах.

Забезпечення доказів це не тільки спосіб здобути докази, які стосуються предмета доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, але насамперед спосіб одночасно запобігти їх імовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об`єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 9901/845/18 та у постанові Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/385/19.

Встановивши ненадання позивачем на адресу суду жодного доказу на підтвердження ризиків чи загроз того, що допит свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 стане згодом неможливим чи утрудненим, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про відмову у задоволенні відповідної заяви.

Водночас, відмова у задоволенні заяви про забезпечення доказів не позбавляє права позивача заявити клопотання про виклик свідків до початку розгляду справи по суті.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що суд першої інстанції вирішив дану заяву під час проведення підготовчого засідання, що не передбачено ст. 197 ЦПК України і дана заява мала бути розглянута окремо в іншому судовому засіданні, проте, вказані посилання є безпідставними.

Відповідно п. 7 ч. 2 ст. 197 ЦПК України у підготовчому засіданні суд з`ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше.

Отже, зі змісту наведеної норми вбачається, що у підготовчому засіданні суд вирішує питання про забезпечення доказів, що й було зроблено судом першої інстанції при вирішенні заяви позивача про витребування доказів шляхом допиту свідків у підготовчому засіданні.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала, якою було відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення доказів, є законною та обґрунтованою, постановленою з дотриманням норм процесуального та матеріального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України", № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

У відповідності до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

На підставі наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції – залишити без змін.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом судового рішення в апеляційній інстанції, розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Іванова Анатолія Анатолійовича – залишити без задоволення.

Ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 15 квітня 2026 року про відмову у задоволенні заяви про забезпечення доказів у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «СЕТАМ», приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Матвійчук Юлії Володимирівни, ОСОБА_2 про визнання електронних торгів недійсними – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та окремому оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуюча О.В. Карпенко

Судді Ю.В. Сіренко

Л.І. Василенко

/ повний текст постанови суду виготовлений 29 липня 2026 року/