Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №710/82/26 — Черкаський апеляційний суд

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/1150/26Головуючий по 1 інстанції

Справа №710/82/26 Категорія: 304090000 Сивокінь С. С.

Доповідач в апеляційній інстанції

Новіков О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів: Новікова О.М., Карпенко О. В., Сіренка Ю. В., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Черкаси апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» на заочне рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 25 березня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в :

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 31199,72 грн, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що 02.12.2024 між ОСОБА_1 та ТОВ ФК «Кредіплюс» було укладено кредитний договір №161873 на суму 30589,00 грн. Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису.

16.04.2025 первісний кредитор та позивач уклали договір факторингу № 16042025 за умовами якого, позивач набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.

У зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань, позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача заборгованість у загальному розмірі 31199,72 грн. та судові витрати на сплату судового збору в розмірі 2662,40 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 7000,00 грн.

Рішенням Шполянського районного суду Черкаської області від 25 березня 2026 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що 02.12.2024 між відповідачем та ТОВ ФК «Кредіплюс» було укладено кредитний договір №161873. Однак позивачем надано докази про перерахування коштів відповідачу у сумі 7,32 грн, що було підтверджено і випискою по рахунку АТ КБ «Приват Банк». Доказів на підтвердження перерахування коштів відповідачу згідно кредитного договору позивачем надано не було.

Не погоджуючись із вказаним рішення суду першої інстанції, представник позивача подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду, задовольнивши позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що 02.12.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФК «Кредіплюс» та ОСОБА_1 укладено Договір споживчого кредиту № 161873. Відповідно до умов Договору (пункт 2.2.1 Договору) сторони погодили, що частина суми кредитних коштів зараховується як погашення суми боргу існуючого кредитного зобов`язання між сторонами (взаємозалік). Зазначене зумовлено тим, що на момент укладення Договору у Позичальника існувала непогашена заборгованість за попереднім кредитним договором №149071 від 06.08.2024. Таким чином, частина грошових зобов`язань кредитодавця за новим договором, за погодженням сторін, виконані шляхом проведення погашення існуючого, на день підписання Договору, кредитних зобов`язань позичальника перед ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС».

Судом першої інстанції не враховано той факт, що із наданої відповідачу суми кредиту, 25993,33 грн зараховано для погашення заборгованості за раніше укладеним кредитним договором. Враховуючи наведені умови кредитного договору, дані кошти фактично не перераховувались відповідачу, а тому твердження суду про необхідність надання доказів їх перерахування відповідачу є безпідставними.

Скаржник просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» заборгованість за Кредитним договором № 161873від 02.12.2024 року у розмірі 31 199,72 грн. Судові витрати, пов`язані з розглядом справи в розмірі 19 656,00 грн. а саме: судовий збір у розмірі 6 656,00 грн., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 13 000,00 грн. покласти на відповідача.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів доходить наступних висновків.

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою.

Отже, враховуючи викладене апеляційна скарга підлягає розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику.

Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідкою про отримання документів в Електронному суді, а також оголошенням на веб-порталі Судової влади України.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає зазначеним вище вимогам.

При розгляді справи встановлено, що 02.12.2024 між ОСОБА_1 та ТОВ ФК «Кредіплюс» було укладено кредитний договір №161873. 2.2.1. Сума (загальний розмір) кредиту становить 30 589,00 грн. (тридцять тисяч п`ятсот вісімдесят дев`ять грн. 00 коп.) надається не пізніше наступного дня після укладення Договору в наступному порядку: у розмірі 25 993,33 грн. для погашення заборгованості Позичальника за договором про споживчий кредит №149071 від 06.08.2024 укладеним з Кредитодавцем; у розмірі 7,32 грн. на № рахунку/картки Позичальника № НОМЕР_1 , у національній валюті (далі - рахунок Позичальника); у розмірі 4588,35 грн. шляхом погашення заборгованості Позичальника за комісією, нарахованою згідно п. 2.5 індивідуальної частини. 2.3 Проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 0,10 % річних. Тип процентної ставки фіксована. Проценти за користування кредитом нараховуються з дня наступного за днем отримання кредиту Позичальником протягом строку кредитування, зазначений в п. 2.6. цієї індивідуальної частини та/або графіком платежів. Розмір процентної ставки незмінний. 2.4. Знижений тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 1,00 гривень. Стандартний (базовий) тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 200,00 гривень. Розмір комісії за управління та обслуговування кредиту не може бути змінено. 2.5. Комісія за надання кредиту складає 4 588,35 грн., що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього Договору за ставкою 15,00% від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів Позичальника або за рахунок кредиту, якщо це передбачено п. 2.2.1. цієї індивідуальної частини. Розмір комісії за надання кредиту не може бути змінено. 2.6. Загальний строк кредитування за цим Договором складає 365 днів з 02.12.2024 року (дата надання кредиту) по 02.12.2025 року.

Паспортом споживчого кредиту до договору передбачені зазначені вище умови кредитування.

Згідно із довідкою ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» (ЄДРПОУ 40474269) повідомляє про успішність наступних операцій, згідно договору №1412/22-1 від 14.12.2022 укладеного з ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім», зокрема ОСОБА_1 за кредитним договором 161873 від 02.12.2024 на картку № НОМЕР_1 було перераховано 7,32 UAH 02.12.2024 11:36, призначення платежу: видача кредиту №161873 від 02.12.2024 прийнято 741 Б.

На запит районного суду АТ КБ «ПриватБанк» надано інформацію, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_2 та 02.12.2024 на вказаний рахунок було зараховано грошові кошти у розмірі 7,32 грн.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З урахуванням наведеного, встановлено, що кредитний договір укладено сторонами в електронному вигляді за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідач не подавав до суду заперечень з приводу заборгованості, не спростовував факту укладення договору.

Факт укладення кредитного Договору підтверджується накладенням цифрового електронного підпису ОСОБА_1 ідентифікатором c39bf38c, час 02.12.2024 11:36:36.

Щодо нарахованої заборгованості, то колегія суддів враховує, що товариством заявлено вимоги про стягнення 31 199,72 грн., яка складається заборгованості по тілу кредиту 30589,00 грн, заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом 9,72 грн та 601 грн заборгованості по комісії.

Висновок судді про недоведеність перерахування коштів на рахунок відповідача в сумі 30589,00 грн, колегія суддів вважає помилковим, оскільки самим Договором від 02.12.2024 було чітко передбачено (п. 2.2.1), що сума (загальний розмір) кредиту становить 30589.00 грн. (тридцять тисяч п`ятсот вісімдесят дев`ять грн. 00 коп.) надається не пізніше наступного дня після укладення Договору в наступному порядку: у розмірі 25993.33 грн. для погашення заборгованості Позичальника за договором про споживчий кредит №149071 від 06.08.2024 укладеним з Кредитодавцем; у розмірі 7.32 грн. на № рахунку/картки Позичальника № НОМЕР_1 , у національній валюті (далі - рахунок Позичальника); у розмірі 4588.35 грн. шляхом погашення заборгованості Позичальника за комісією, нарахованою згідно п.2.5 індивідуальної частини.

На підтвердження заявлених вимог позивачем надано розрахунок, в якому містяться дані щодо нарахувань та погашень боргу.

Колегія суддів, зважаючи на умови укладеного договору вважає, що розмір заборгованості за тілом кредиту та відсотками є доведеними, а тому підлягають стягненню на користь ТОВ «Юніт Капітал».

У той же час, колегія суддів не погоджується з нарахуванням комісії на підставі пункту 2.4. кредитного договору.

Вказаним пунктом передбачено, що знижений тариф по комісії за управління та обслуговування кредиту складає 1,00 грн. Стандартний тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 200,00 грн.

Вказана комісія є комісією за управління та обслуговування кредиту, що вбачається з пункту 2.1. кредитного договору.

Колегія суддів при вирішенні заявленої вимоги бере до уваги правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 (провадження № 14-44цс21).

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» статтю 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Законом України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

На виконання вимог, у тому числі пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», Правління Національного банку України постановою від 8 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит, загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування», щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11,частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі №202/5330/19 (провадження № 61-18751св21) вказано, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів існування, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11,частинип`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У кредитному договорі від 06 березня 2019 року не вказано переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту.

Ураховуючи, що банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні договору, то положення п.п.1.2.4 п. 1.2 розділу 1 кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за користування лімітом є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11,частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Визнання судом нікчемного правочину (чи окремих його умов) недійсним за вимогою сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав, оскільки нікчемний правочин є недійсним в силу закону з моменту його укладення.

До вказаного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 29 листопада 2023 року у справі №181/384/21 при розгляд справи за аналогічних правовідносин.

Повертаючись до обставин даної справи, слід зауважити, що договір про споживчий кредит № 161873 (індивідуальна частина) від 02.12.2024 року не містить переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які товариством встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту.

Отже, вимоги щодо стягнення комісії в сумі 601,00 грн задоволенню не підлягають.

Таким чином, за результатами перегляду справи у суді апеляційної інстанції, колегія суддів вважає, що до стягнення підлягає заборгованість за тілом кредиту у розмірі 30 589 грн. та заборгованість за відсотками у розмірі 9,72 грн., а всього 30 598,72 грн.

Щодо витрат на правничу допомогу понесених у суді першої інстанції та апеляційної, слід зазначити таке.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, що викладений в постанові від 16.11.2022 в справі № 922/1964/21, який, в силу положень частини 4 статті 263 ЦПК України, підлягає врахуванню апеляційним судом слідує, що, згідно зі ст. 15 ЦПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до положень ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, крім інших, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом ч. 3 ст. 237 ЦК України однією з підстав виникнення представництва є договір.

Відповідно до положень ч. 1, ч. 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).

В силу положень ч. 5 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 6 ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Отже, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (ч. 8 ст. 141 ЦПК України).

Подібна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19.

Встановлено, що відповідно до Договору про надання правничої допомоги від 10.09.2025 № 10/09/25-02 укладеного між адвокатським бюро «Соломко та Партнери» і ТОВ «Юніт Капітал», клієнт отримує послуги та зобов`язується сплатити кошти за надання правничої допомоги. В Акті прийому-передачі наданих послуг (даний акт є невід`ємною частиною до Договору про надання правничої допомоги) № 10/09/25-02 від 10.09.2025 зазначено, що вартість послуг становить 7000,00 грн, які складаються зі складання позовної заяви витрачений час 2 години – 5000,00 грн, вивчення матеріалів справи – 1000,00 грн, підготовка запиту – 500,00 грн, підготовка клопотання – 500,00 грн.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у своїй Постанові від 13.03.2025 по справі № 275/150/22.

Вимога про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованості задоволена частково на 98,07 % - 30 598,72 грн.

Відповідач заперечень щодо не співмірності розміру заявлених вимог до стягнення судових витрат на адвоката не подавав, тому апеляційний суд розраховує суму витрат на правничу допомогу пропорційно задоволеним вимогам, яка складає 6864,90 грн.

Аналогічно підлягає стягнення сума витрат на правничу допомогу за розгляд справи апеляційним судом.

Представник позивача просить стягнути 6000,00 грн витрат на правничу допомогу за розгляд справи апеляційним судом, надаючи Акт прийому-передачі наданих послуг від 27.03.2026.

Оскільки апеляційна скарга задоволена частково на 98,07 %, то апеляційний суд розраховує суму витрат на правничу допомогу пропорційно задоволеним вимогам, яка складає 5884,20 грн.

Відповідно до статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення або змінити рішення.

Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки висновки суду першої інстанції, в частині не доведення вимог про перерахування коштів за Договором кредиту відповідачу ОСОБА_1 не відповідають нормам матеріального права, то, згідно зі статтею 376 ЦПК України, це є підставою для скасування рішення суду.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір за подання позовної заяви пропорційно до задоволених вимог позову та апеляційної скарги відповідно у розмірі 6527,54 грн. (позов та апеляційну скаргу задоволено на 98,07 %).

Керуючись ст. ст. 35, 258, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Хлопкової Марії Сергіївни в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» задовольнити частково.

Заочне рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 25 березня 2026 року скасувати та ухвалити нове.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 161873 від 02.12.2024 у розмірі 30 598,72 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту 30 589 грн, заборгованості за нарахованими процентами 9,72 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» витрати на правничу допомогу понесених у суді першої та апеляційної інстанцій у розмірі 12 749, 10 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» судовий збір у розмірі 6527,54 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Судді

: