Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №695/2836/25 — Черкаський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 року

м.Черкаси

Справа № 695/2836/25

Провадження № 22-ц/821/1551/26

категорія: скарга на ухвалу

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої: Карпенко О.В.

суддів: Василенко Л.І., Сіренка Ю.В.

за участю секретаря: Дмитренко В.В.

учасники справи:

заявник: ОСОБА_1

представник заявника: адвокат Погасій Світлана Миколаївна

заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси в режимі відеоконференції апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Погасій Світлани Миколаївни на ухвалу Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 22 травня 2026 року (постановлену в приміщенні Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області під головуванням судді Середи Л.В.) у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин, заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області,-

в с т а н о в и в :

Короткий зміст вимог

26 червня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про встановлення факту родинних відносин, заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, в якій просила суд встановити факт родинних відносин, а саме, що громадянин України ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є сином громадянки України ОСОБА_1 .

01 жовтня 2026 року представник Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області – Соломка І.В. подала до суду заперечення на заяву про встановлення факту, що має юридичне значення, в якому посилалась на те, що із даної справи вбачається існування спору про право та наявність підстав в силу положень ст. 294 ЦПК України для залишення заяви без розгляду.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 22 травня 2026 року заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, про встановлення факту родинних відносин - залишено без розгляду.

Повернуто ОСОБА_1 судовий збір, сплачений нею при поданні заяви по платіжній квитанції № 0.0.4428775640.1 від 25.06.2025, що становить 484,48 грн.

Роз`яснено заявнику її право вирішити спір шляхом подачі позовної заяви на загальних підставах.

Ухвала суду мотивована тим, що заява про встановлення факту, що має юридичне значення, може розглядатися за правилами окремого провадження у разі відсутності спору, водночас, у даній справі представник заінтересованої особи – Головного управління Пенсійного фонду України заперечує проти задоволення заяви та вказує на існування спору між сторонами.

Повертаючи судовий збір, суд першої інстанції виходив із того, що п. 4 ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про судовий збір» визначено підстави повернення судового збору.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі, поданій 28 травня 2026 року через систему «Електронний суд», представник ОСОБА_1 – адвокат Погасій С.М., вважаючи ухвалу суду такою, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, просила ухвалу Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 22 травня 2026 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Апеляційна скарга, зокрема, мотивована тим, що управління Пенсійного фонду України не наводить доводів та не надає доказів заперечення факту, що ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є сином ОСОБА_1 , водночас, заявницею наведено мету звернення із даною заявою.

Вказує, що суд першої інстанції послався на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 23.09.2020 у справі № 758/7094/19, проте, вказані в даній заяві обставини не є аналогічними висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду.

Спору про право у даній справі заявник не вбачає, оскільки встановлення факту родинних відносин між ОСОБА_1 та її сином, у подальшому, виключить правову підставу для відмови ГУ ПФУ в Черкаській області у призначенні їй пенсії у разі втрати годувальника, а відповідно і спір про право.

Вважає, що вимоги ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин за загальним правилом є предметом розгляду у порядку, передбаченому главою 6 розділу ІV ЦПК України.

Відзив на апеляційну скаргу на адресу Черкаського апеляційного суду не надходив

Позиція Апеляційного суду

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до п. 16 ч. 1 ст. 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо, зокрема, залишення позову (заяви) без розгляду.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.

Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права

Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Залишаючи заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив із того, що із заявлених заявницею вимог вбачається наявність спору про право і дані вимоги не підлягають судовому розгляду в окремому провадженні, відповідно, такий спір належить вирішувати у порядку позовного провадження.

Проте, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції по наступних підставах.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина сьома статті 19 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно зі статтею 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту, зокрема родинних відносин між фізичними особами.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. У випадку останнього, між цими особами виникає спір про право.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов, а саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян.

Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи - залишає заяву без розгляду (частина четверта статті 315 ЦПК України).

Отже, при розгляді цивільних справ суди встановлюють факти, що мають юридичне значення, передбачені частиною першою статті 315 ЦПК України або інші факти, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення, в порядку окремого провадження, якщо встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17 зроблено висновок, що юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов`язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов`язків.

Таким чином, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.

Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, під час розгляду справ у порядку окремого провадження виключається існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.

Питання про те, чи має юридичне значення той чи інший факт, із заявою про встановлення якого особа звернулася до суду, вирішується залежно від мети його встановлення (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2024 року у справі № 161/9609/22, провадження № 61-17035сво23).

У даній справі ОСОБА_1 звернулася із заявою, в якій просила суд встановити факт родинних відносин, а саме, що вона є матір`ю ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та посилалась на те, що встановлення такого юридичного факту їй необхідне для призначення пенсії в разі втрати годувальника за загиблого сина ОСОБА_2 , тобто заявником зазначена мета, з якою вона звернулася до суду із заявою про встановлення юридичного факту і така мета має правовий характер.

Зазначена заявником мета встановлення факту родинних відносин жодним чином не пов`язана із вирішенням, у наступному, спору про право, що є підставою для залишення заяви без розгляду (частина шоста статті 294 ЦПК України).

Заперечення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області проти заяви про встановлення факту родинних відносин не підтверджені належними доказами і самі по собі не свідчать про існування спору про право.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що заперечення зацікавленої особи самі по собі не доводять наявність спору про право, якщо вони не підкріплені належними та допустимими доказами. Суд розглядає такі справи в порядку окремого провадження, коли відсутній реальний правовий конфлікт.

Крім того, зі змісту заперечення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області вбачається не наявність спору про право, а заперечення проти встановлення юридичного факту, про який просить заявниця.

Отже, висновок суду першої інстанції про наявність спору про право є передчасним і недостатньо обґрунтованим та не підтверджується доказами, які містяться у матеріалах справи.

Аналогічний висновок за подібних обставин викладений у постанові Верховного Суду від 06 травня 2026 року у справі № 572/333/25.

Зазначені обставини суд першої інстанції належним чином не врахував, у зв`язку з чим зробив передчасний та помилковий висновок про залишення заяви без розгляду, що призвело до постановлення ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального права при постановленні ухвали про залишення заяви про встановлення факту родинних відносин є обґрунтованими.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала про залишення заяви про встановлення факту родинних відносин без розгляду підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 379, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд,-

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Погасій Світлани Миколаївни - задовольнити.

Ухвалу Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 22 травня 2026 року – скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України.

Головуюча О.В. Карпенко

Судді Ю.В. Сіренко

Л.І. Василенко

/повний текст постанови суду виготовлений 29 липня 2026 року/