Окрема думка від 22 липня 2026 р. у справі №539/2933/26 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 539/2933/26 Номер провадження 11-сс/814/646/26Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2

ОКРЕМА ДУМКА

23 липня 2026 року м. Полтава

21 червня 2026 року слідчим суддею Лубенського міськрайонного суду Полтавської області в кримінальному провадженні №12026170570000438 від 19 червня 2026 року задоволено частково клопотання старшого слідчого СВ Лубенського РВП ГУНП у Полтавській області ОСОБА_3 , погоджене з прокурором Полтавської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_4 , і застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме до 17 серпня 2026 року, підозрюваному

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Лубни Полтавської обл., проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , у силу ст.89 КК України не судимому.

Одночасно визначено ОСОБА_5 заставу - 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 266 240 гривень, і постановлено покласти на ОСОБА_5 у разі внесення застави обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, на строк 2 місяці з моменту його звільнення з-під варти після внесення застави.

Відмовлено в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_6 про застосування підозрюваному ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді особистої поруки.

Приймаючи таке рішення, слідчий суддя врахував: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296 КК України, яка підтверджується вагомими доказами, ризиків, визначених у п.п.1, 3, 4 ч.1 ст.177 КПК України, а саме те, що підозрюваний може: переховуватись від органу досудового розслідування, суду, незаконно впливати на свідків та потерпілу, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, обставини й тяжкість інкримінованого ОСОБА_5 кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання винуватим, особу підозрюваного та неможливість інших більш м`яких запобіжних заходів запобігти вказаним вище ризикам. Також слідчим суддею зазначено про відсутність доказів, із яких можливо було би встановити, чи заслуговує поручитель на особливу довіру, чи здатен він у силу особливих моральних якостей, авторитету, фізичного і психічного стану здоров`я тощо, достатньо впливати на ОСОБА_5 , щоб забезпечити його належну процесуальну поведінку.

Водночас, урахувавши положення ст.ст.182, 183 КПК України, тяжкість та обставини інкримінованого ОСОБА_5 кримінального правопорушення, дані про його особу, мету застави, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність визначення підозрюваному альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 просила скасувати ухвалу слідчого судді Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 21 червня 2026 року в частині застосування ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та постановити нову ухвалу, якою обрати підозрюваному запобіжний захід у вигляді особистої поруки з покладенням на нього відповідних обов`язків. Свої вимоги мотивувала тим, що слідчий суддя не врахував те, що: стороною обвинувачення не було доведено наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, та неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу, щоб забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, який не судимий, проходить військову службу, має військову освіту, є командиром, за місцем служби характеризується позитивно; поручитель – військовослужбовець, майор ОСОБА_7 , є особою, яка заслуговує на довіру, повідомив про бажання взяти ОСОБА_5 на поруки та здатен забезпечити його належну процесуальну поведінку, вказав про необхідність застосування військового досвіду ОСОБА_5 під час здійснення оборони України.

23 липня 2026 року Полтавським апеляційним судом апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , у інтересах підозрюваного ОСОБА_5 , задоволено; ухвалу слідчого судді Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 21 червня 2026 року щодо ОСОБА_5 скасовано; постановлено нову ухвалу, якою клопотання старшого слідчого СВ Лубенського РВП ГУНП у Полтавській області ОСОБА_3 , погоджене з прокурором Полтавської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_4 , задоволено частково; клопотання поручителя ОСОБА_7 задоволено; застосовано підозрюваному ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді особистої поруки й постановлено передати підозрюваного на поруки заступнику командира 3 механізованого батальйону із психологічної підтримки персоналу Військової частини НОМЕР_1 – майору ОСОБА_7 ; у порядку ст.194 КПК України покладено на ОСОБА_5 такі обов`язки: прибувати до слідчого, прокурора, суду за першою вимогою; повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування з потерпілою та свідками в даному кримінальному провадженні, строком до 20 серпня 2026 року, звільнено ОСОБА_5 з-під варти в залі суду.

Однак із наведеним вище рішенням більшості колегії суддів не погоджуюся та висловлюю окрему думку з таких підстав.

Відповідно до ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Згідно з ч.2 ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Під час апеляційного розгляду встановлено, що Лубенським РВП ГУНП у Полтавській області здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні №12026170570000438 від 19 червня 2026 року.

Досудовим розслідуванням установлено, що 11 червня 2026 року ОСОБА_5 у зв`язку з проходженням військової служби було видано особисту вогнепальну зброю - пістолет "ВROWNING" № НОМЕР_2 , з магазином і набоями до нього.

19 червня 2026 приблизно о 13 годині 30 хвилин ОСОБА_5 прибув до ресторану «Rest House Cafe» за адресою: просп. Володимирський, 27/49 м. Лубни Полтавської обл., із метою відпочинку та розпиття спиртних напоїв, при цьому, маючи при собі в сумці вогнепальну зброю - пістолет «BROWNING» № НОМЕР_2 , із магазином та набоями до нього.

19 червня 2026 приблизно о 13 годині 55 хвилин ОСОБА_5 у ході відпочинку, з раптово виниклих причин, діючи з прямим умислом, направленим на грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, перебуваючи в приміщенні вказаного вище ресторану, що є громадським місцем, нахабно виявляючи зневажливе ставлення до існуючих у суспільстві правил поведінки, грубо порушуючи громадський порядок, що супроводжувалося особливою зухвалістю, застосовуючи вогнепальну зброю – вказаний вище пістолет, із магазином та набоями до нього, безпідставно в залі здійснив один постріл у підлогу поряд із ОСОБА_8 . У результаті рикошету кулі від підлоги ОСОБА_8 спричинено тілесні ушкодження у вигляді травматичного поранення лівої гомілки.

Також унаслідок зазначених вище хуліганських дій ОСОБА_5 було тимчасово припинено нормальну діяльність підприємства, а саме ресторану «Rest House Cafe».

20 червня 2026 року слідчим ОСОБА_3 за погодженням із прокурором ОСОБА_4 повідомлено ОСОБА_5 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296 КК України – хуліганства, а саме грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, вчиненого із застосуванням вогнепальної зброї.

21 червня 2026 року слідчий ОСОБА_3 за погодженням із прокурором ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді Лубенського міськрайонного суду Полтавської області з клопотанням про застосування підозрюваному ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, мотивуючи подане клопотання наявністю: обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296 КК України, яка підтверджується вагомими доказами, ризиків, визначених у п.п.1, 3, 4 ч.1 ст.177 КПК України, та неможливістю інших більш м`яких запобіжних заходів запобігти вказаним вище ризикам.

Слідчий суддя задовольнив клопотання слідчого, застосував ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів та одночасно визначив підозрюваному альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб із покладенням на нього обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, в разі внесення застави.

Слідчий суддя вказав, що зазначені у клопотанні обставини щодо необхідності застосування ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою мають місце, підтверджуються достатніми, на цьому етапі розслідування доказами, й у висновках, які зробив орган досудового розслідування, чогось необґрунтованого чи довільного не встановлено. Не виявлено таких обставин і перевіркою матеріалів провадження.

За практикою Європейського суду з прав людини вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Нечипорук та Йонкало проти України" від 21 квітня 2011 року визначено, що термін "обґрунтована підозра" означає існування фактів або інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (також рішення Європейського суду з прав людини від 30 серпня 1990 року у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства»).

Розглядаючи клопотання про застосування підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя врахував: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296 КК України, яка підтверджується вагомими доказами, ризиків, визначених у п.п.1, 3, 4 ч.1 ст.177 КПК України, а саме те, що підозрюваний може: переховуватись від органу досудового розслідування, суду, незаконно впливати на свідків та потерпілу, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, обставини й тяжкість інкримінованого ОСОБА_5 кримінального правопорушення, що відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином, тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання винуватим – від 3 до 7 років позбавлення волі, особу підозрюваного, який у силу ст.89 КК України не судимий, разом з тим, раніше притягувався до кримінальної відповідальності, є особою молодого віку, військовослужбовцем, за місцем служби характеризується позитивно, його вік і стан здоров`я, соціальні зв`язки та неможливість інших більш м`яких запобіжних заходів запобігти вказаним вище ризикам. Окремо слідчий суддя наголосив на фактичних обставинах інкримінованого ОСОБА_5 кримінального правопорушення, відповідно до яких це кримінальне правопорушення мало місце в період перебування підозрюваного у відпустці, полягало, зокрема, у здійсненні ним пострілу в громадському місці з вогнепальної зброї, яка видана ОСОБА_5 у зв`язку із проходженням військової служби, а тому очевидно, що має місце порушення Інструкції про організацію обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї та боєприпасів у Збройних Силах України, затвердженої Наказом Міністра оборони України №359 від 29 червня 2005 року.

Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296 КК України, в апеляційній скарзі не оспорюється та відповідно до матеріалів, доданих до клопотання слідчого, підтверджується вагомими доказами, на підставі розумної оцінки сукупності яких слідчий суддя правильно визначив, що причетність ОСОБА_5 до вчинення злочину, підозра в якому йому повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу.

Разом з цим, із урахуванням конкретних обставин кримінального провадження та даних про особу підозрюваного в їх сукупності, слідчий суддя дійшов правильного висновку про доведеність у цьому кримінальному провадженні заявлених стороною обвинувачення ризиків, передбачених п.п.1, 3, 4 ч.1 ст.177 КПК України.

Так, наявні у справі факти та обставини, на які посилається орган досудового розслідування в клопотанні та доведені прокурором у судовому засіданні, дають достатні підстави вважати, що ОСОБА_5 може: переховуватись від органу досудового розслідування, суду, незаконно впливати на свідків та потерпілу, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що, в свою чергу, дає підстави для застосування до нього запобіжного заходу з метою забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до ст.178 КПК України, враховуючи вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_5 в умовах воєнного стану умисного тяжкого злочину проти громадського порядку, пов`язаного, зокрема, із застосуванням у приміщенні ресторану закріпленої за ним вогнепальної зброї, що призвело до тимчасового припинення нормальної діяльності ресторану, в якому перебувала велика кількість людей - вимушених свідків зухвалої поведінки підозрюваного, та заподіяння потерпілій, у яку влучила куля з пістолету, тілесних ушкоджень, що має надзвичайно високий ступінь суспільної небезпеки, дані про особу підозрюваного та його поведінку в їх сукупності, зокрема, те, що він у силу ст.89 КК України не судимий, разом з тим, раніше неодноразово (3 рази) притягувався до кримінальної відповідальності, два з яких за вчинення тяжких злочинів, вважаю, що лише такий запобіжний захід як тримання під вартою здатен забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_5 .

З викладеного вище слідує, що слідчий суддя в ході прийняття рішення про застосування ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою перевірив обставини, з якими закон пов`язує можливість застосування виняткового запобіжного заходу, й зазначені обставини підтверджені достатніми даними.

На цьому етапі розслідування лише такий запобіжний захід зможе дієво запобігти ризикам, доведеним стороною обвинувачення під час розгляду клопотання, що виключає можливість обрання підозрюваному більш м`якого запобіжного заходу, в тому числі й особистої поруки.

Окрім того, більшістю колегією суддів не дано оцінки тому, що поручитель ОСОБА_7 є безпосереднім начальником ОСОБА_5 , щодо якого він надавав характеристику, а обставини оголошеної ОСОБА_5 підозри, обґрунтованість якої на даному етапі провадження підтверджуються вагомими доказами, свідчать про безконтрольне використання його підлеглим – ОСОБА_5 , закріпленої за ним як військовослужбовцем вогнепальної зброї в громадському місці, що, за таких обставин, ставить під обґрунтований сумнів можливість належного запобігання ризикам, передбаченим п.п.1, 3, 4 ч.1 ст.177 КПК України, та можливість забезпечення належної процесуальної поведінки ОСОБА_5 у разі застосування йому запобіжного заходу у вигляді особистої поруки.

Також рішення більшості колегії суддів не враховує інтересів потерпілої, яка зазнала вогнепального поранення в надзвичайно небезпечний спосіб, і у випадку влучання кулі на декілька сантиметрів вище в тіло потерпілої, це могло би призвести до невідворотних наслідків.

Водночас установлені під час розгляду клопотання й апеляційної скарги обставини в їх сукупності не дають підстав стверджувати про наявність сукупності тих характерних рис ОСОБА_5 у аспекті його потенційної суспільної небезпеки, які би разом з іншими доречними факторами цього конкретного кримінального провадження свідчили би про можливість і достатність досягти мети заходу забезпечення кримінального провадження в умовах лише певного контролю за його поведінкою без застосованого слідчим суддею запобіжного заходу.

Що стосується посилань в ухвалі апеляційного суду на проходження ОСОБА_5 військової служби, то слід зазначити, що ст.616 КПК України передбачено окремий порядок скасування запобіжного заходу для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та/або військової служби за контрактом осіб рядового, сержантського і старшинського та офіцерського складу.

Відповідно до ч.1 ст.616 КПК України в разі введення воєнного стану, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації та/або інших держав проти України підозрюваний, обвинувачений, який під час досудового розслідування або судового розгляду тримається під вартою, крім тих, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів проти основ національної безпеки України, умисного вбивства двох або більше осіб або вчиненого з особливою жорстокістю, або поєднаного із зґвалтуванням або сексуальним насильством, або особливо тяжких корупційних кримінальних правопорушень чи у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених статтями 152-156-1, 258-258-6,

частиною четвертою статті 286-1, статтею 348 Кримінального кодексу України, а також підозрюваний, обвинувачений, який згідно з підпунктом 1 пункту 3 примітки до статті 368 Кримінального кодексу України на момент вчинення кримінального правопорушення займав особливо відповідальне становище, має право звернутися до прокурора з клопотанням про ініціювання перед слідчим суддею або судом питання про скасування цього запобіжного заходу для продовження та/або проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та/або військової служби за контрактом осіб рядового, сержантського і старшинського та офіцерського складу.

Однак матеріали провадження не містять та стороною захисту не надано даних про її звернення в порядку, передбаченому ст.616 КПК України, з клопотанням про скасування ОСОБА_5 запобіжного заходу для проходження військової служби.

Водночас, застосувавши підозрюваному запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя на підставі ч.3 ст.183 КПК України визначив ОСОБА_5 заставу в межах, визначених у п.2 ч.5 ст.182 КПК України – 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Обраний же розмір застави з урахуванням обставин інкримінованого ОСОБА_5 тяжкого злочину, пов`язаного із застосуванням вогнепальної зброї та травмуванням потерпілої, даних про особу підозрюваного, в тому числі його сімейного та майнового стану, його поведінки, у співставленні з рядом ризиків, передбачених п.п.1, 3, 4 ч.1 ст.177 КПК України, здатен забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, відповідає критеріям, закріпленим у ч.4 ст.182 КПК України, справедливому балансу між загальними інтересами суспільства й вимогами захисту основоположних прав особи, та підстави для його зменшення є відсутніми.

При цьому, виняткова суспільна небезпека інкримінованого підозрюваному злочину, передбаченого ч.4 ст.296 КК України, вчиненого із застосуванням насильства, обумовлена й тим, що відповідно до п.1 ч.4 ст.183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст.ст.177, 178 КПК України, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства.

Таким чином, зазначені в апеляційній скарзі доводи, з яких ставиться питання про скасування оскаржуваної ухвали, не знайшли свого підтвердження.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законне та обґрунтоване судове рішення, не встановлено.

Тому, на мою думку, апеляційну скаргу необхідно було залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді – без зміни.

Суддя Полтавського апеляційного суду ОСОБА_2