Постанова від 20 липня 2026 р. у справі №643/7297/21 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 643/7297/21 Номер провадження 22-ц/814/267/26Головуючий у 1-й інстанції Гольник Л. В. Доповідач ап. інст. Одринська Т. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Одринської Т.В.,

суддів Панченка О.О., Пікуля В.П.,

за участю секретаря Сальної Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Іванової Юлії Вікторівни, треті особи: ОСОБА_2 , Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО» про визнання незаконними дій та зобов`язання вчинити певні дії

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 – адвоката Миронова Олега Анатолійовича на рішення Шевченківського районного суду м. Полтави від 01 травня 2025 року,

В С Т А Н О В И В :

15.06.2018 позивач ОСОБА_1 звернулася до Харківського окружного суду з позовом, у якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила суд: визнати незаконними дії приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу (далі – ХМНО) Іванової Ю.В., як державного реєстратора, щодо державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 , номер запису 24909242; скасувати державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 , номер запису 24909242, здійснену 19.02.2018 року суб`єктом державної реєстрації прав – приватним нотаріусом Івановою Ю.В.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 19.02.2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 уклали договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 . Вказаний договір було посвідчено приватним нотаріусом ХМНО Івановою Ю.В., яка як суб`єкт державної реєстрації права зареєструвала за позивачем право власності на майно, а саме 19.02.2018 року зробила запис №24909242.

Наступного дня 20.02.2018 року позивач дізналася, що в рамках кримінального провадження № 12018220470000804 від 13.02.2018 року за ч. 4 ст. 190 КК України ухвалою слідчого судді Московського районного суду м. Харкова від 14.02.2018 року у справі № 643/1707/18 було накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 . Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 14.02.2018 року о 16:48 було зареєстровано ухвалу суду про арешт майна.

Проте незважаючи на наявність зареєстрованої ухвали суду про арешт майна квартири, приватним нотаріусом Івановою Ю.В. було проведено реєстрацію права власності на вказане нерухоме майно та не було повідомлено позивача про наявність цієї ухвали суду.

У подальшому, приватний нотаріус Іванова Ю.В. визнала, що була допущена помилка, і що позивач зможе отримати компенсацію від страхової компанії.

Страхова компанія «АСКА» повідомила, що факт настання страхового випадку встановлюється судовим рішенням, що набрало законної сили або визнаної страхувальником та погодженої страховиком письмової вимоги (претензії) третьої особи.

Однак, приватний нотаріус не визнає будь-яких порушень зі свого боку.

Проте, безпосередньо перед прийняттям рішення щодо реєстрації речових прав на нерухоме майно, приватний нотаріус Іванова Ю.В. здійснила запит до Реєстру прав на нерухоме майно та їх обтяжень лише за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна, внаслідок чого не було отримано даних щодо наявності зареєстрованого рішення суду щодо арешту квартири.

Таким чином, внаслідок порушення приватним нотаріусом чинного законодавства, позивачем було придбано майно, що є предметом злочину, та яке має бути повернуто його власнику.

З огляду на вказане, позивач звернулася до суду за захистом свого порушеного права.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16.07.2019 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволений, який постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 18.11.2019 року рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.07.2019 року у справі № 820/4673/18 – залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25.03.2021 року касаційну скаргу приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Іванової Ю.В. задоволено. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.07.2019 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 18.11.2019 – скасовано. Провадження в адміністративній справі №820/4673/18 за позовом ОСОБА_1 до Приватного нотаріуса ХМНО Іванової Ю.В., третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – ОСОБА_2 , про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – закрито (т. 3, а.с.14-33).

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14.04.2021 року заяву ОСОБА_1 про направлення за встановленою юрисдикцією справи – задоволено, справу № 820/4673/18 за позовом ОСОБА_1 до Приватного нотаріуса ХМНО Іванової Ю.В., третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – ОСОБА_2 , про визнання дій незаконними та зобов`язання вчинити певні дії, передано до Московського районного суду м. Харкова.

Відповідно до частини сьомої статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, Верховний суд розпорядженням від 08.03.2022 № 2/0/9-22 змінив територіальну підсудність судових справ Московського районного суду м. Харкова на Октябрський районний суд м.Полтави.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Полтави від 01 травня 2025 року позов задоволено.

Визнано незаконними дії приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Іванової Юлії Вікторівни як державного реєстратора щодо державної реєстрації права власності на квартиру на квартиру АДРЕСА_1 , номер запису 24909242.

Скасовано державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 , номер запису 24909242, здійснену 19 лютого 2018 року суб`єктом державної реєстрації прав – приватним нотаріусом Івановою Юлією Вікторівною.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 704,80 грн.

Не погодившись із вказаним рішенням, його в апеляційному порядку оскаржив представник ОСОБА_3 – адвокат Миронов О.А., посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення судом норм процесуального права, просив скасувати рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Апеляційну скаргу обгрунтовано тим, що суд першої інстанції проігнорував, що висновок щодо неправомірності дій ОСОБА_3 вже зроблений іншим судом в межах кримінальній справі №643/3313/21, у якій вирок суду набув чинності. Наявність двох рішень про одне і те саме правопорушення, прийнятих в різних провадженнях є порушенням права ОСОБА_3 , гарантованого статтею 61 Конституції України та створює правову невизначеність.

Вказував, що суд першої інстанції проігнорував той факт, що наданим позивачкою витягом № 194500469 від 23.12.2019 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно підтверджується скасування вказаного запису про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 в 2019 році.

Також суд не залучив до участі у справі третю особу ОСОБА_4 , який був фіктивним продавцем за договором купівлі-продажу від 19.02.2018 року.

Від представника ОСОБА_1 – адвоката Крижановського М.В. надійшов відзив, який обгрунтовано тим, що рішення суду ухвалено із повним з`ясуванням обставин справи, є законним та обґрунтованим, з повним додержанням норм процесуального права, та таким, що не підлягає скасуванню.

Просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення – без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 19.02.2018 між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 був укладений договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_2 . Вказаний договір було посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Івановою Юлією Вікторівною (т.1, а.с.14-15).

Відповідач як суб`єкт державної реєстрації прав зареєструвала за позивачем право власності на вказане майно, про що 19.02.2018 було зроблено запис №24909242.

Вказані обставини не оспорюються сторонами у справі.

Ухвалою слідчого судді Московського районного суду м. Харкова від 14.02.2018 року у справі №643/1707/18 було накладено арешт на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 (т.1, а.с.19-21).

14.02.2018 о 16:48:47 державним реєстратором прав на нерухоме майно Департаменту реєстрації Харківської міської ради Гетьманом П.С. у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано заяву (номер запису про обтяження 24912642), поданою уповноваженою собою ГУ НП в Харківській області Багрянцевим Владиславом Вячеславовичем за реєстраційним № 26779122 про арешт нерухомого майна – квартири, на підставі ухвали Московського районного суду м. Харкова № 643/1707/18 від 14.02.2018 (т. 1, а.с. 141).

Рішенням №39686838 від 15.02.2018 державного реєстратора прав на нерухоме майно Гетьмана П.С. розгляд заяви про державну реєстрацію обтяження на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 було зупинене на підставі п.1. ч.1 ст. 23 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у зв`язку з відсутністю в Єдиному державному реєстрі судових рішень ухвали слідчого судді Московського районного суду м. Харкова від 14.02.2018 року у справі №643/1707/18 (т.1, а.с.112-113).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна державний реєстратор Гетьман П.С. сформував документ за індексним № 114060993 15.02.2018 о 09:17:17 за адресою об`єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 , заява з реєстраційним номером: 26779122, від 14.02.2018 16:48:47, заявник ОСОБА_5 (уповноважена особа), який міститься у зазначеному Державному реєстрі (т.1, а.с. 110-111).

20.02.2018 державний реєстратор прав на нерухоме майно Департаменту реєстрації Харківської міської ради Гетьман П.С. прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 39759272 про реєстрацію обтяження – арешт нерухомого майна за адресою: квартира АДРЕСА_1 , (т.1, а.с. 16-17, 142).

Позивач звернулась до відповідача з письмовою вимогою від 26.03.2018 в порядку статті 13 Порядку і правил проведення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності приватного нотаріуса, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.08.2015 № 624 () щодо визнання відповідачем письмової вимоги з метою отримання страхового відшкодування внаслідок заподіяння приватним нотаріусом майнової шкоди позивачу під час вчинення ним нотаріальних та реєстраційних дій (т.1, а.с.22).

Відповідачем листом від 13.04.2018 надано відповідь на вказану вимогу позивача, якою її повідомлено про те, що договір, який посвідчував право власності на спірне майно за ОСОБА_1 був вчинений на підставі підроблених правовстановлюючих документів, а тому не визнається страховим випадком відповідно до положень Порядку № 624.

Згідно письмових доказів, що містяться в матеріалах справи вбачається, що під час здійснення реєстраційної дії відповідачем було зроблено пошук в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно інформації щодо наявності обтяжень.

Також відповідачем були отримані відомості із бази даних про реєстрацію заяв та запитів Державного реєстру речових прав.

Згідно витягу (ідентифікатор пошуку 114531247) від 19.02.2018 відповідачем було задано параметр пошуку – реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна – 1472021063101, було отримано інформацію про наявність лише заяви про державну реєстрацію права власності, подану позивачем відповідачу (т.1, а.с.137).

20.02.2018 о 09 годині 14 хвилин державним реєстратором прав на нерухоме майно Департаменту реєстрації Харківської міської ради Гетьманом П.С. було зроблено аналогічний запит до бази даних про реєстрацію заяв та запитів Державного реєстру речових прав (ідентифікатор пошуку 114555477), однак параметром пошуку було задано адресу нерухомого майна, а саме: АДРЕСА_2 , та отримано витяг, в якому містилась інформація щодо зареєстрованої заяви про державну реєстрацію обтяження від 14.02.2018 та її стан – зупинено (т. 1, а.с. 114).

Натомість згідно наданих відповідачем відомостей із бази даних про реєстрацію заяв та запитів державного реєстру речових прав сформованих ОСОБА_3 19.02.2018 такий пошук останньою був здійснений за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна: 1472021063101 та не здійснено за адресою об`єкта нерухомого майна, за якою було зареєстровано заяву та накладено арешт (т. 1, а.с.137, 140).

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд виходив з того, що рішення відповідача про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 19.02.2018 №39755028 прийнято з порушенням порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України та визначеного спеціальним законом, а тому є неправомірним.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Правовідносини, пов`язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень врегульовані Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 №1952-IV, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (надалі – Закон №1952-IV).

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону №1952-IV, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі – державна реєстрація прав) – офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ст. 4 Закону № 1952-IV державній реєстрації прав підлягають: 1) право власності; 2) речові права, похідні від права власності: право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншою капітальною спорудою (їх окремою частиною), що виникає на підставі договору найму (оренди) будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки; іпотека; право довірчої власності; інші речові права відповідно до закону; 3) право власності на об`єкт незавершеного будівництва; 4) заборона відчуження та арешт нерухомого майна, податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону №1952-IV у випадку, передбаченому цим Законом, державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб`єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.

На підставі п.п. 1, 2, 5 ч. 3 ст. 10 Закону №1952-IV державний реєстратор: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; 2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; 5) відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів таких прав.

Частина 1 ст. 18 Закону №1952-IV встановлює, що державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв; 4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав); 6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав; 7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником; 8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.

В силу приписів абз. 3 ч. 1 ст. 25 Закону №1952-IV визначено, що у разі наявності зареєстрованих заяв на проведення реєстраційних дій державний реєстратор, який здійснює розгляд таких заяв, невідкладно повідомляє про зупинення реєстраційних дій відповідних заявників.

Згідно з ч. 2 ст. 18 Закону №1952-IV перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до п.11 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 р. № 1141 (в редакції від 09.11.2016 року, яка діяла на момент проведення оскаржуваної реєстраційної дії), пошук у Державному реєстрі прав відомостей здійснюється за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна. У разі коли відомості про реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у заяві (запиті) не зазначаються, пошук у Державному реєстрі прав відомостей здійснюється за такими ідентифікаторами: 1) за ідентифікаційними даними фізичної або юридичної особи: для фізичної особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства) - прізвище, ім`я та (за наявності) по батькові, податковий номер; для фізичної особи (громадянина України, який через свої релігійні або інші переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податку (ідентифікаційного номера), офіційно повідомив про це відповідні органи державної влади та має відмітку в паспорті громадянина України) - прізвище, ім`я та (за наявності) по батькові, номер і серія паспорта громадянина України; для юридичної особи (резидента та нерезидента) - найменування юридичної особи та податковий номер; 2) за адресою об`єкта нерухомого майна/місцезнаходженням земельної ділянки - назва адміністративно-територіальної одиниці (Автономна Республіка Крим, область, м. Київ, м. Севастополь), району, населеного пункту або селищної, сільської ради».

Під час проведення державної реєстрації прав державний реєстратор додатково здійснює пошук інших заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на те саме майно та рішень судів про заборону вчинення дій, пов`язаних з державною реєстрацією таких прав, у базі даних про реєстрацію заяв і запитів (пункт 12 Порядку № 1141)

Пошук заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у базі даних про реєстрацію заяв і запитів здійснюється за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна та ідентифікаторами, визначеними у підпунктах 2 і 3 пункту 11 цього Порядку (пункт 13 Порядку № 1141).

При здійсненні пошуку за параметрами «адреса» Державний реєстр прав надає інформацію безпосередньо щодо розділу в тому числі інформацію щодо речових прав зареєстрованих у цьому розділі, а також інформацію щодо речових прав на нерухоме майно, яка може міститися в спецрозділах. При здійсненні пошуку за параметрами «реєстраційний номер» програмне забезпечення видає звужену інформацію, та при здійсненні такого пошуку програмне забезпечення не надає інформацію щодо речових прав та обтяжень, зареєстрованих в спецрозділах.

У разі дотримання Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 р. № 1141 (в редакції від 09.11.2016 року, яка діяла на момент проведення реєстраційної дії), під час здійснення 19.02.2018 року реєстраційної дії щодо вказаної квартири, а саме при здійснення пошуку заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у базі даних про реєстрацію заяв і запитів за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна та ідентифікаторами, визначеними у підпунктах 2 і 3 пункту 11 цього Порядку (п.12-13 Порядку№1141), відповідач отримала б інформацію про зареєстровану заяву про державну реєстрацію обтяження, яка була б відображена в відповідній відомості, що у відповідності до ст. 25 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» є підставою для зупинення реєстраційних дій.

За таких обставин, висновок суду про те, що рішення відповідача про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 19.02.2018 року №39755028 є неправомірним, оскільки прийнято з порушенням порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України та визначеного спеціальним законом, є обгрунтованим та законним.

Щодо доводів апеляційної скарги про порушення судом ст.61 Конституції України, оскільки висновок щодо неправомірності дій нотаріуса вже зроблений судом у кримінальній справі № 643/3313/21, а повторне вирішення цього питання порушує принципи юридичної відповідальності, колегія суддів зазначає наступне.

Судом встановлено, що вироком Київського районного суду м. Харкова від 16.10.2023 року ОСОБА_3 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 367 КК України та призначено їй покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, з позбавленням права обіймати посади державного реєстратора та займатись діяльністю, пов`язаною з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та їх обтяженням строком на 1 рік із штрафом в дохід держави в розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 5100 грн 00 коп. Відповідно до статті 75 КК України ОСОБА_3 від відбування основного покарання звільнено з випробуванням з іспитовим строком 1 рік, якщо вона протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на неї судом обов`язки. На підставі статті 49, частини 5 статті 74 КК України звільнено ОСОБА_3 від покарання, призначеного даним вироком суду за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 367 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності. Відмовлено у задоволенні цивільного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування майнової шкоди.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 08.08.2024 року вказаний вирок щодо ОСОБА_3 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 13.02.2025 року касаційну скаргу представника потерпілої ОСОБА_1 задоволено. Вирок Київського районного суду м. Харкова від 16.10.2023 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 08.08.2024 року стосовно ОСОБА_3 щодо вирішення цивільного позову скасовано та призначено в цій частині новий розгляд провадження в порядку цивільного судочинства в суді першої інстанції. В іншій частині вирок та ухвалу залишено без змін.

Згідно зі статтею 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Разом з тим, в межах даної цивільної справи вирішується питання щодо захисту цивільних прав позивача шляхом відновлення становища, яке існувало до порушення, а не застосування заходів кримінально-правової чи адміністративної відповідальності до нотаріуса.

Вказаний цивільний позов про визнання дій реєстратора незаконними та скасування запису спрямований виключно на усунення наслідків порушення прав добросовісного набувача та захист його майнових інтересів.

Таким чином, посилання відповідача на ст. 61 Конституції України є безпідставним, оскільки цивільно-правова відповідальність та відновлення порушеного права не є подвійним покаранням, а місцевий суд прийшов до обгрунтованого висновку про те, що заявлений цивільний позов та цивільний позов, заявлений ОСОБА_1 до ОСОБА_3 в рамках кримінального провадження, не є тотожними.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що спірний запис про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 було скасовано ще у 2019 році.

Наявність або відсутність технічного запису в Реєстрі на момент прийняття рішення суду першої інстанції не позбавляє позивача права на судовий захист шляхом підтвердження протиправності початкових дій нотаріуса, які стали причиною порушення прав позивача.

Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги, представник відповідача посилався на те, що суд не залучив до участі у справі третю особу ОСОБА_4 , який був фіктивним продавцем за договором купівлі-продажу від 19.02.2018.

Колегія суддів звертає увагу, що предметом спору є правомірність дій нотаріуса при вчиненні реєстраційних дій на підставі поданих документів, а не визнання недійсним самого договору купівлі-продажу чи стягнення коштів із продавця.

Висновки, викладені в рішенні суду першої інстанції не стосуються прав та обов`язків ОСОБА_4 , а тому посилання в апеляційній скарзі на порушення судом норм процесуального права в цій частині є необґрунтованими.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, зводяться до переоцінки доказів та особистого тлумачення норм матеріального права, що вже було досліджено судом першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

З огляду на викладене та керуючись ч. 1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу - без задоволення, а рішення суду - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи немає.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 383, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 – адвоката Миронова Олега Анатолійовича – залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Полтави від 01 травня 2025 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 27 липня 2026 року.

Головуючий Т.В. Одринська

Судді О.О. Панченко

В.П. Пікуль