Постанова від 22 липня 2026 р. у справі №538/975/24 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 538/975/24 Номер провадження 22-ц/814/221/26Головуючий у 1-й інстанції Бондарь В. А. Доповідач ап. інст. Одринська Т. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді: Одринської Т.В.,

суддів: Панченка О.О., Пікуля В.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження м. Полтава цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»

на рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 27 березня 2025 року,

В С Т А Н О В И В :

У травні 2025 року АТ КБ "Приватбанк" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову вказано, що відповідач звернувся до АТ КБ "Приватбанк" з метою отримання банківських послуг, у зв`зку з чим підписав Заяву № б/н від 20.09.2008 року та приєднався до Умов та правил надання банківських послуг саме в цій редакції, що діяла на дату підписання та розміщена на сайті банку.

На підставі анкети-заяви відповідачу відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку, на яку було встановлено початковий кредитний ліміт, який в подальшому збільшився до 15000,00 грн. Для отримання доступу до рахунку та використання кредитного ліміту відповідач отримав кредитну картку номер НОМЕР_1 , строк дії 09/12, тип картка Універсальна GOLD mini та кредитну картку номер НОМЕР_2 , строк дії 09/12, тип картка Універсальна GOLD.

Після спливу строку дії першої картки відповідачем для можливості користування рахунком додатково отримані наступні картки: кредитна картка номер НОМЕР_3 , строк дії 02/17, тип картка Універсальна GOLD та кредитна картка номер НОМЕР_4 , строк дії 05/17, тип картка Універсальна GOLD. В процесі користування рахунком відбулася зміна відсоткової ставки 42%.

Банк свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме - надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.

Відповідач зобов`язався повернути використану частину кредитного ліміту відповідно до умов договору, а саме щомісячними платежами у розмірі мінімального платежу від суми заборгованості, який встановлений договором. Відповідач у свою чергу не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями.

У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості відповідач станом на 06.05.2024 року має заборгованість 30713,27 грн, яка складається: заборгованість за тілом кредиту 8786,74 грн, заборгованість за простроченими відсотками 21926,53 грн.

Рішенням Лохвицького районного суду Полтавської області від 27 березня 2025 року у задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» - відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням, його в апеляційному порядку оскаржило Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк».

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції прийняв необґрунтоване, рішення, без повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи, з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та з порушенням норм процесуального і матеріального права.

Вказує на те, що відповідно до Правил користування платіжною карткою граничний строк дії картки (місяць, рік) вказано на ній і вона дійсна до останнього календарного дня такого місяця, строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кретиту в повному обсязі визначено останнім днем місяця вказаного на картці.

Відповідно до Правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строком. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення, перебіг позовної двності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а повернення кредиту в повному обсязі - зі спливом останнього дня місяця дії картки, а не закінченням строку дії договору або не після сплати несплати чергового платежу.

Просить суд врахувати правові висновки щодо перебігу позовної давності викладені у постановах Верховного суду України від 19 березня 2014 року у справі №6-14ц1, від 23 листопада 2016 у справі №6-2104 цс16.

Разом з тим, зазначає, що суд першої інстанції не звернув уваги на постанову Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався і завершився 01 липня 2023 року.

Також зазначає, що законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Крім того, з 24 лютого 2022 року в України діє воєнний стан, підставами якого є Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затверджений Законом України від 24 лютого 2022 року Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» (з наступними змінами). Відповідно до пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257- 259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Строк дії воєнного стан неодноразово продовжувався і діє станом на дату розгляду справи.

Позивач вважає, що звернувся із позовом до суду не пропустивши строки позовної давності.

Просив рішення районного суду скасувати, ухвали нове, яким позовні вимоги АТ «КБ «Приват банк» задовольнити в повному обсязі.

Відзив на апеляційну скаргу у встановлені строки не надходив. Відповідно до ч. 3ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи категорію справи, ціну позову розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 20.09.2008 року звернувся до АТ КБ "Приватбанк" з метою отримання банківських послуг, у зв`зку з чим підписав Заяву № б/н та приєднався до Умов та правил надання банківських послуг.

На підставі анкети-заяви відповідачу був відкритий картковий рахунок та видано кредитну картку, на яку було встановлено початковий кредитний ліміт, який в подальшому збільшився до 15000,00 грн.

Для отримання доступу до рахунку та використання кредитного ліміту відповідач отримав кредитну картку номер НОМЕР_1 , строк дії 09/12, тип картка Універсальна GOLD mini та кредитну картку номер НОМЕР_2 , строк дії 09/12, тип картка Універсальна GOLD.

Після спливу строку дії першої картки відповідачем для можливості користування рахунком додатково отримані наступні картки: кредитна картка номер НОМЕР_3 , строк дії 02/17, тип картка Універсальна GOLD та кредитна картка номер НОМЕР_4 , строк дії 05/17, тип картка Універсальна GOLD.

В процесі користування рахунком відбулася зміна відсоткової ставки 42%.

Банк свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.

Відповідач зобов`язався повернути використану частину кредитного ліміту відповідно до умов договору, а саме щомісячними платежами у розмірі мінімального платежу від суми заборгованості, який встановлений договором.

Відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями. У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості відповідач станом на 06.05.2024 року має заборгованість 30713,27 грн, яка складається з наступного:

- заборгованість за тілом кредиту 8786,74 грн;

- заборгованість за простроченими відсотками 21926,53 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що вищевказаний кредитний договір був укладений в 2008 році, 27.12.2013 року відповідачем був здійснений останній платіж, то строк у який позивач мав право звернутися до суду за захистом своїх цивільних справ сплив у 2017 році. Відтак, районний суд дійшов висновку про застосування строків позовної давності.

Колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України визначено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «Приватбанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що між позивачем і відповідачем 20 вересня 2008 року був укладений договір про надання банківських послуг шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанк.

У заяві зазначено, що відповідач погоджується з тим, що дана заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають між ним та Банком договір про надання банківських послуг.

Поряд з іншим, з матеріалів справи вбачається, що для отримання доступу до рахунку та використання кредитного ліміту відповідач отримав кредитну картку номер НОМЕР_1 , строк дії 09/12, тип картка Універсальна GOLD mini та кредитну картку номер НОМЕР_2 , строк дії 09/12, тип картка Універсальна GOLD.

Після спливу строку дії першої картки відповідачем для можливості користування рахунком додатково отримані наступні картки: кредитна картка номер НОМЕР_3 , строк дії 02/17, тип картка Універсальна GOLD та кредитна картка номер НОМЕР_4 , строк дії 05/17, тип картка Універсальна GOLD.

Факт отримання платіжної картки та користування кредитними коштами стороною відповідача не заперечувався.

З виписки по картковому рахунку вбачається, що спочатку було встановлено кредитний ліміт у сумі 11000,00 грн, який згодом було зменшено до 0,00 грн, що підтверджується довідкою (а.с.12).

Заборгованість складає – 30713,27 грн, з яких: 8786,74 грн - заборгованість за тілом кредиту; 21926,53 грн - заборгованість за нарахованими відсотками.

При цьому суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідач не заперечував факт користування кредитними коштами, а на спростування наявної у нього заборгованості власних розрахунків не наводив.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, а саме - заявою позичальника, випискою по рахунку, що між сторонами виникли кредитні правовідносини.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив того, що між сторонами виникли договірні зобов`язання та порушення їх з боку відповідача, однак у зв`язку із пропуском АТ КБ «ПриватБанк» позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем, вважав за можливе застосувати наслідки спливу позовної давності, встановлені частиною четвертою статті 267 ЦК України.

Проте погодитися з такими висновками суду не можна з огляду на таке.

Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

За правилами частини третьої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, та застосовується тільки до обґрунтованих позовних вимог. У разі, коли суд дійде висновку, що заявлені позовні вимоги, є необґрунтованими, суд повинен відмовити у задоволенні такого позову саме з цієї підстави (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 575/476/16-ц (провадження № 14-306цс180)).

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 76-78, 81, 83, 84, 87, 89, 228, 235, 263-265 ЦПК України, визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову (дослідження обґрунтованості, наявності доказів, що їх підтверджують).

Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Під час розгляду справи АТ КБ «ПриватБанк» посилалося, зокрема, на те, що після спливу дії першої картки, строк дії якої закінчився 09/12, відповідачем для можливості користування рахунком додатково отримано наступні картки кредитна картка номер НОМЕР_3 , строк дії 02/17, тип картка Універсальна GOLD та кредитна картка номер НОМЕР_4 , строк дії 05/17, тип картка Універсальна GOLD, таким чином позивач зазначав, що перебіг позовної давності закінчується 01.06.2020.

Якщо договір встановлює окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок відповідача повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.

У разі поршуення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі статтею 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів.

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18).

У постановах Верховного Суду України від 19 березня 2014 року у справі № 6-14цс14, від 29 жовтня 2014 року № 6-169цс14, від 30 вересня 2015 року у справі № 6-154цс15 зроблено висновок про те, що кредитна картка діє в межах визначеного нею строку. За кредитним договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності (стаття 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (стаття 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору, а також початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

У справі, що переглядається апеляційним судом суд першої інстанції, визначивши початок перебігу позовної давності з дати останнього платежу відповідача — 27 грудня 2013 року, не врахував правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 19 березня 2014 року у справі № 6-14цс14, та не розмежував вимоги про стягнення щомісячних платежів і вимогу про повернення кредиту в повному обсязі.

Оскільки остання платіжна картка відповідача № 5168742301824839 мала строк дії до 05/17, а відповідно до Правил користування платіжною карткою картка є дійсною до останнього календарного дня місяця, зазначеного на ній, перебіг позовної давності щодо вимоги про повернення кредиту в повному обсязі слід обчислювати з 01 червня 2017 року. Саме з цієї дати, відповідно до наведеного правового висновку Верховного Суду України, у позивача виникло право на позов щодо повернення кредиту в повному обсязі.

Суд першої інстанції, дійшовши висновку про сплив позовної давності з огляду на здійснення відповідачем останнього платежу 27 грудня 2013 року, не врахував наведених правових висновків Верховного Суду України, не розмежував вимоги про стягнення періодичних платежів та вимогу про повернення кредиту в повному обсязі, а також не надав належної правової оцінки строку дії останньої платіжної картки.

Крім того, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-ІХ, який набрав чинності 02 квітня 2020 року, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.

Також, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що Постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS- CoV-2» (зі змінами) на території України з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з 19 грудня 2020 року до 30 квітня 2023 року встановлений карантин, якою продовжено дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», від 20 травня 2020 року № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та від 22 липня 2020 року № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

У той же час, у відповідності до пункту 15 Прикінцевих та перехідних положень ЦПКУкраїни, у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцяти денний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.

Отже, за наведених вище обставин суд першої інстанції дійшов до правильного, по суті, щодо висновку про наявність договірних зобов`язань між сторонами та порушення їх з боку відповідача, але помилково застосував строк позовної давності для спірних відносин.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що звернення позивача з вимогою до відповідача, про стягнення тіла кредиту та нарахованим відсоткам повністю відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає задоволенню.

З огляду на встановлений факт укладення між сторонами кредитного договору, відкриття відповідачу карткового рахунку, видачу платіжних карток, користування кредитними коштами, наявність непогашеної заборгованості станом в розмірі 30 713,27 грн та відсутність доказів належного виконання відповідачем грошового зобов`язання, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог АТ КБ “ПриватБанк”.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З урахуванням наявних у справі доказів, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги АТ КБ «ПриватБанк» знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи, отже рішення Лохвицького районного суду м. Полтави від 27 березня 2025 року слід скасувати, а позовні вимоги задовольнити.

За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що апеляційну скаргу задоволено повністю то з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору за подачу позову – 2422,40 грн та за подачу апеляційної скарги – 3633,60 грн, а всього 6056,00 грн.

Керуючись статтями 141, 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» - задовольнити.

Рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 27 березня 2025 року – скасувати, ухвалити нове.

Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 30713,27 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судові витрати у розмірі 6056,00 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

У разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, постанова може бути оскаржена протягом тридцяти днів з моменту виготовлення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 23 липня 2026 року.

Головуючий Т.В. Одринська

Судді: О.О. Панченко

В.П. Пікуль