Постанова від 27 липня 2026 р. у справі №354/802/25 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 354/802/25

Провадження № 22-ц/4808/1130/26

Головуючий у 1 інстанції Остап`юк М. В.

Суддя-доповідач Барков В. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Баркова В. М.,

суддів: Бойчука І. В.,

Василишин Л. В.,

секретар: Петрів Д. Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Мельник Ярослав Юрійович на ухвалу Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 20 квітня 2026 року в складі судді Остап`юк М. В., постановлену у м. Яремче Івано-Франківської області, повний текст якої складено 22 квітня 2026 року, у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Яремчанської міської ради Івано-Франківської області, третя особа: ОСОБА_1 , про витребування частини земельної ділянки з незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2025 року позивачка ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до відповідачів ОСОБА_3 , Яремчанської міської ради Івано-Франківської області, третя особа: ОСОБА_1 , про витребування частини земельної ділянки з незаконного володіння.

Позовні вимоги мотивувала тим, що згідно складеного заповіту від 28 березня 1990 року, баба позивачки ОСОБА_4 , заповіла все своє майно своїй онуці ОСОБА_5 ( ОСОБА_2 ).

На день смерті спадкодавцю ОСОБА_4 належала земельна ділянка, площею 0,60 га, яка розташована в с. Микуличин, уч. Підстрім із цільовим призначенням для ведення особистого підсобного господарства, що підтверджується актом на право приватної власності на землю IV № 028765 від 23 березня 1998 року.

Отримавши заповіт, позивачка звернулася до Яремчанської державної нотаріальної контори з метою оформлення спадкового майна, а саме земельної ділянки, яку заповідала їй баба відповідно до заповіту. Отримавши витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі та запит нотаріуса про надання інформації, позивач звернулася до проєктної організації з метою розроблення документації із землеустрою.

Після розроблення технічної документації із землеустрою, проєктантом було подано заяву про внесення відомостей до Державного земельного кадастру на яку отримано рішення № РВ – 3500055702024 від 09 лютого 2024 року про відмову у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру в зв`язку із розташуванням в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки. Відповідно до порядку ведення Державного земельного кадастру встановлено, що площа перетину ділянок з ділянкою 2611091501:12:005:0096 співпадає на 88,2426%.

При встановлені власника земельної ділянки 2611091501:12:005:0096, виявлено, що відповідач, мати позивачки оформила право власності на її земельну ділянку, шляхом безоплатної приватизації на підставі рішення Микуличинської сільської ради від 07 жовтня 2008 року, № 147-21/2008.

Зазначає, що це рішення безпідставно позбавило позивачку отримати у спадщину земельну ділянку згідно заповіту. Так, у зв`язку із розташуванням в межах земельної ділянки позивачки іншої земельної ділянки відповідачки, вона не може зареєструвати власну земельну ділянку в Державному земельному кадастрі та відповідно в повній мірі реалізувати своє право щодо її розпорядження та використання.

Враховуючи вищевикладені обставини, просила суд витребувати земельну ділянку, площею, 0,60 га із ділянки площею, 0,7180 га, кадастровий номер: 2611091501:12:005:0096, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_3 , згідно державного акту серія ЯЖ № 558373 від 13 квітня 2009 року, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю № 010929800153, для ведення особистого селянського господарства – шляхом поділу земельної ділянки площею 0,7180 га, кадастровий номер 2611091501:12:005:0096 на дві окремі площею 0,1180 га.

08 квітня 2025 року представник позивача адвокат Неште А. І. заявила клопотання про призначення у справі судової земельно-технічної експертизи, на вирішення якої просила поставити наступні питання:

- провести обміри земельної ділянки ОСОБА_4 , спадкоємицею якої є позивач ОСОБА_2 , площею 0,60 га, відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю IV-IФ №028765 від 23.03.1998, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 392, згідно фактичного розташування земельної ділянки, та встановити чи має місце накладка земельної ділянки площею 0,7180 га, кадастровий номер 2611091501:12:005:0096, що належить на праві приватної власності ОСОБА_3 , згідно Державного акту серії ЯЖ №558373 13.04.2009 року, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за №010929800153, для ведення особистого селянського господарства на земельну ділянку ОСОБА_4 , спадкоємицею якої є позивач ОСОБА_2 , якщо є, то визначити площу накладки даних земельних ділянок.

Проведення судової земельно-технічної експертизи просила доручити судовому експерту Худаку Миколі Ярославовичу.

В обґрунтування клопотання зазначила, що у зв`язку із існуючою накладкою земельної ділянки ОСОБА_3 площею 0,7180 га, кадастровий номер 2611091501:12:005:0096, на земельну ділянку ОСОБА_4 , спадкоємицею якої є позивачка ОСОБА_2 , площею 0,60 га, відповідно до державного акту на право власності на землю від 23.03.1998 року, згідно рішення від 09.02.2024 року про відмову у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру в зв?язку із розташуванням в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки, виникла об?єктивна необхідність для призначення у цій справі судової земельно-технічної експертизи, адже вищевказані обставини входять у предмет доказування у цій справі і підлягають обов?язковій перевірці та необхідні для правильного вирішення цієї справи.

Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 20 квітня 2026 року клопотання представника позивача адвоката Неште А. І. задоволено.

Призначено у цій справі судову земельно-технічну експертизу на вирішення якої поставлено наступні питання:

- провести обміри земельної ділянки ОСОБА_4 , спадкоємицею якої є позивач ОСОБА_2 , площею 0,60 га, відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю IV-IФ №028765 від 23.03.1998, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 392, згідно фактичного розташування земельної ділянки та встановити чи має місце накладка земельної ділянки площею 0,7180 га, кадастровий номер 2611091501:12:005:0096, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_3 , згідно державного акту серії ЯЖ №558373 13.04.2009 року, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 010929800153, для ведення особистого селянського господарства на земельну ділянку ОСОБА_4 , спадкоємицею якої є позивач ОСОБА_2

- якщо є, то визначити площу накладки даних земельних ділянок.

Проведення експертизи доручено експерту Худаку М. Я. (с. Старий Косів, Косівський район, вул. Миру, 146A), попередивши його про кримінальну відповідальність за статтями 384, 385 КК України - за дачу завідомо неправдивого висновку або за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Дозволено експерту, у разі необхідності, залучити для проведення у справі судової експертизи фахівців з відповідних галузей знань.

Для проведення судової земельно-технічної експертизи направлено експерту матеріали справи № 354/802/25.

Зобов`язано сторони надати на вимогу експерта оригінали документів для звірки з копіями наявними в матеріалах цивільної справи чи інші необхідні документи, при проведенні експертизи на місці, якщо не буде витребувано експертом такі документи, при необхідності, до проведення експертизи з виїздом на місце.

Витрати за проведення експертизи покладено на позивачку ОСОБА_2 .

На час проведення експертизи зупинено провадження у справі до отримання висновку експерта.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Мельник Я. Ю., посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права просить ухвалу суду скасувати.

Апеляційна скарга мотивована тим, що звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_2 , на думку апелянта, бажає створити останньому юридичні перепони, адже відповідачка ОСОБА_3 у цивільній справі № 354/1067/23 за позовом ОСОБА_1 про визнання недійсним державного акту про право власності на земельну ділянку та зобов`язання вчинити дії, власноручно підписувала два документи проєкту землеустрою ОСОБА_1 , а саме: схему розташування земельної ділянки; акт встановлення та узгодження зовнішніх меж землекористування гр. ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 . Однак в подальшому ОСОБА_3 у двох справах № 354/410/24 та № 354/802/25 двічі визнавала позовні заяви своєї дочки – позивачки ОСОБА_2 .

Крім того, відсутні належні та допустимі докази у розумінні ЦПК щодо місця знаходження земельної ділянки ОСОБА_3 , площею 0,7180 га, кадастровий номер 2611091501:12:005:0096, що в свою чергу унеможливлює виконання судової земельно-технічної експертизи.

Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив. Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Згідно із пунктом дванадцятим частини першої статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо призначення експертизи.

Згідно з статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 адвоката Мельника Я. Ю., який просив скаргу задовольнити, пояснення представника ОСОБА_2 адвоката Неште А. І., яка просила ухвалу суду залишити без змін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

Постановляючи ухвалу, суд виходив з того, що предметом спору у даній справі є витребування земельної ділянки, яка за твердженням позивачки, накладається на спірну земельну ділянку. А тому для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити наявність чи відсутність накладення меж земельних ділянок неможливо, що потребує призначення експертизи.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

В силу ст.129 Конституції України, ст.2 ЦПК України до основних засад (принципів) судочинства належить змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Передбачене ст. 12, 13, 49 ЦПК України право сторін на подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості щодо обставин, які мають значення для вирішення справи, кореспондується з обов`язком суду сприяти здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частинами першою, другою статті 189 ЦПК України завданнями підготовчого провадження є: 1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; 2) з`ясування заперечень проти позовних вимог; 3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; 4) вирішення відводів; 5) визначення порядку розгляду справи; 6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті. Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.

У підготовчому засіданні суд з`ясовує, зокрема: чи повідомили сторони про всі обставини справи, які їм відомі, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові та відзиві, а також докази, витребувані судом, або причини їх неподання; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про призначення експертизи; вирішує заяви та клопотання учасників справи; здійснює інші дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

В силу п. 5, 7, 8 ч. 2 ст. 197 ЦПК України у підготовчому засіданні суд: може роз`яснювати учасникам справи, які обставини входять до предмета доказування, які докази мають бути подані тим чи іншим учасником справи; з`ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше; вирішує питання про призначення експертизи, виклик у судове засідання експертів, свідків, залучення перекладача, спеціаліста.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 83 ЦПК України).

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судова експертиза – це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду (стаття 1 ЗУ «Про судову експертизу»).

Підставою проведення судової експертизи є відповідне судове рішення чи рішення органу досудового розслідування, або договір з експертом чи експертною установою - якщо експертиза проводиться на замовлення інших осіб.

Висновок експерта – це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством (частина перша статті 102 ЦПК України).

За змістом частини третьої статті 102 ЦПК України висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Відповідно до положень статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності. У разі необхідності суд може призначити декілька експертиз, додаткову чи повторну експертизу. Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом, а учасники справи можуть запропонувати суду питання, роз`яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта.

Статтею 104 ЦПК України встановлені вимоги до змісту ухвали про призначення експертизи, згідно яких в ухвалі про призначення експертизи суд зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.

Судова експертиза повинна призначатися лише для встановлення даних, які входять в предмет доказування у справі, і не може стосуватися тлумачення і застосування правових норм.

Частина 1 ст. 112 ЦПК України вказує на те, що комплексна експертиза проводиться не менш як двома експертами різних галузей знань або різних напрямів у межах однієї галузі знань.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи забороні використання деяких із них для підтвердження конкретних обставин справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.12.2021 року у справі № 905/902/20 (п. 6.27), постанови Верховного Суду від 31.05.2022 року у справі № 904/3242/18 (п.23), від 07.06.2022 року у справі № 922/605/15 (п.40.4), від 05.07.2022 року у справі № 904/3866/21 тощо).

Необхідність призначення судової експертизи в цивільному процесі обумовлена, насамперед, необхідністю з`ясування судом тих обставин, які потребують спеціальних знань, та в силу їх специфічного характеру, не можуть бути з`ясовані судом на основі положень чинного законодавства, що може вплинути на правильне вирішення цивільного спору по суті.

Суд вказує на те, що одним із принципів призначення судової експертизи є принцип доцільності.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Дульський проти України» від 01.06.2006 року зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів з`ясування або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід`ємну частину судової процедури.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами існує спір щодо накладення меж земельної ділянки ОСОБА_3 , площею 0,7180 га, кадастровий номер: 2611091501:12:005:0096, на земельну ділянку ОСОБА_4 , спадкоємицею якої є позивачка ОСОБА_2 , площею 0,60 га.

Виконання дослідження щодо обмірів спірних земельних ділянок та встановлення накладання меж цих земельних ділянок та визначення площі такого накладання, потребує спеціальних знань у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо.

За вказаних обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необхідності призначення у цій справі земельно-технічної експертизи.

Доводи апеляційної скарги зводяться до повторення позовних вимог відповідачки у справі № 354/1067/23, а також до того, що подане позивачкою клопотання про призначення експертизи було здійснено виключно для створення апелянту юридичних перепон, а тому такі на увагу суду не заслуговують, оскільки не впливають на правильність висновків суду першої інстанції.

Крім того, колегія суддів зауважує, що питання, які ставляться перед експертом, мають бути сформульовані чітко, ясно і таким чином, щоб вони виключали неоднозначне їх розуміння й тлумачення та відповідали тим об`єктам і матеріалам, які направляються на експертизу.

Частина 4 ст. 103 ЦПК України вказує на те, що питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом.

Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз`яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов`язаний мотивувати таке відхилення або зміну (ч.5 ст.103 ЦПК України).

Клопотання про призначення експертизи вирішувалося в судовому засіданні, призначеному на 20 квітня 2026 року, про що були повідомлені учасники справи, при цьому представник апелянта адвокат Мельник Я. Ю. приймав безпосередню участь в такому.

Однак, апелянт на час розгляду у суді першої інстанції клопотання про призначення експертизи правом на корегування питань перед експертом не скористався, як і не навів своїх заперечень щодо поставлених експерту питань у апеляційній скарзі.

Пропозицій/заперечень щодо визначеного судом експерта Худака М. Я., якому доручено проведення земельно-технічної експертизи у цій справі, також подано не було, а тому суд першої інстанції, виконуючи дискреційні повноваження щодо обрання експерта/експертної установи та визначення питань перед експертом, призначив експертизу та навів відповідні питання у відповідності до ст. 103 ЦПК України.

Враховуючи наведені обставини та положення закону, колегія суддів приходить висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано у відповідності до вимог ЦПК України призначив експертизу у цій справі.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Мельник Я. Ю. необхідно залишити без задоволення, а ухвалу Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 20 квітня 2026 року без змін.

Керуючись ст. 367, 368, 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Мельник Ярослав Юрійович – залишити без задоволення.

Ухвалу Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 20 квітня 2026 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 29 липня 2026 року

Судді В. М. Барков

І. В. Бойчук

Л. В. Василишин