Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №274/2673/26 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №274/2673/26 Головуючий у 1-й інст. Базюк Ю. П.

Номер провадження №33/4805/1205/26

Категорія ч.1 ст.130 КУпАП Доповідач Кузнецов Д. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 року м.Житомир

Суддя Житомирського апеляційного суду Кузнецов Д.В., за участі захисника Олянюка В.Л. (в режимі відеоконференції), розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі апеляційну скаргу адвоката Олянюка Віталія Леонідовича, на постанову судді Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 06 липня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 06 липня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 гривень (сімнадцять тисяч гривень) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Згідно з постановою судді місцевого суду, 14.03.2026 о 14 год. 50 хв. По вулиці Різдвяній, 7-а, в м. Бердичеві ОСОБА_1 керував автомобілем INFINITI QX56, державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги 2.5 ПДР України, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погоджуючись із вказаною постановою судді місцевого суду, адвокат Олянюк В.Л., який діє в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. В обґрунтування скарги вказує на відсутність доказів керування транспортним засобом, жодних відомостей про керування саме ОСОБА_1 транспортним засобом на диску не відображено. Не погоджується з вказаним у протоколі часом та місцем події. Зазначає, що судом безпідставно покладені в основу висновки показання свідка ОСОБА_2 , оскільки перед приїздом працівників поліції, між ними виник словесний конфлікт, який переріс у застосування перцевого балончика. Тому покази свідка, який перебував у конфліктній ситуації з ОСОБА_1 та змінював свої пояснення, не могли бути доказом про доведеність факту керування транспортним засобом.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення захисника Олянюка В.Л., який підтримав апеляційну скаргу, перевіривши доводи апеляційної скарги, приходжу до наступного висновку.

Згідно зі ст.245 КУпАП України, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, про що наголошується в ст.251 КУпАП.

Як зазначено в ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП.

Дані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції загалом дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за порушення ним п. 2.5 ПДР, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджений наявними в матеріалах справи доказами, а зміст постанови відповідає положенням статей 283, 284 КУпАП.

Так, з протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №755744 від 14.03.2026 вбачається, що 14.03.2026 о 14 год. 50 хв. по вулиці Різдвяній, 7-а, в м. Бердичеві водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки INFINITI QX56, державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме, запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, порушення мови. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП. (а.с.2).

За змістом п.2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачена за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Порядок проходження огляду осіб з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції закріплено у ст.266 КУпАП, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України, Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 № 1452/735 (далі - Інструкція).

Відповідно до п.6 І-го розділу Інструкції огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі – спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря – фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Відповідно до п.7 І-го Розділу Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі заклад охорони здоров`я).

Відповідно до ч.ч. 2-5 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться в присутності двох свідків. Матеріали обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров`я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров`я.

Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Вважаю, що винуватість ОСОБА_1 у порушенні п.2.5 Правил дорожнього руху України, крім вищевказаного протоколу про адміністративне правопорушення, підтверджується: направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`янінням або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 14.03.2026 (а.с.4); розпискою про роз`яснення прав та обов`язків, передбачених ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП (а.с.5); розпискою про інформування особи, яка підлягає огляду на стан сп`яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу (а.с.5); розпискою про ознайомлення водія з вимогами ч. 1 ст.266 КУпАП щодо відсторонення водія від керування транспортним засобом (а.с.6); письмовими поясненнями свідка ОСОБА_2 (а.с.8); роздруківкою про телефонне звернення ОСОБА_2 на службу 102 (а.с.9); наявним в матеріалах справи відеозаписом (а.с.11).

Як встановлено під час апеляційного розгляду, суддя місцевого суду дав належну оцінку всім доказам у справі, проаналізував їх у сукупності і взаємозв`язку та дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП , за невиконання вимог пункту 2.5 ПДР України.

Зазначені вище докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені і зібрані у визначеному процесуальним законом порядку.

З приводу апеляційних доводів сторони захисту про відсутність в матеріалах справи доказів того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, апеляційний суд вважає їх безпідставними, оскільки вони спростовуються сукупністю вказаних доказів.

Окремо слід відзначити, що відповідно до наявних відеозаписів з нагрудних камер працівників поліції, останні, приїхавши на місце події за викликом 102, що також зафіксовано в рапорті працівника поліції, встановили особу заявника (свідка), який викликав поліцію, та водія автомобіля «Інфініті».

В ході спілкування з працівниками поліції водій заперечував факт нещодавнього керування автомобілем, зазначив, що за кермом перебувала його донька. Те, що долучений відеозапис не містить безпосереднього моменту керування ОСОБА_1 транспортним засобом є вірним, так як працівники поліції прибули на місце події за викликом 102.

Проте з урахуванням сукупності інших доказів, було безсумнівно встановлено факт нещодавнього керування транспортним засобом. Так, згідно дослідженого відеозапису ОСОБА_1 о 15:07:49 під час розмови з поліцейськими все таки визнав факт керування, наголосивши таке: «Я не спорю, я приїхав», «Під`їхав, п`яний під`їхав», але продовжував вимагати від поліцейських відеодоказ. Працівники поліції пояснили водію, що на місці події наявний свідок ОСОБА_2 , який був безпосереднім очевидцем порушення водієм Правил дорожнього руху та причетність до керування, здійснив виклик поліції. Також в ході спілкування водій поводив себе агресивно, сперечався, кричав, погрожував свідку, на що працівники поліції зазначили, що його поведінка не відповідає обстановці. Після виявлення у водія ознак алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, незв`язна мова, які були оголошені, ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння із застосуванням спеціального технічного засобу «Drager» на місці зупинки транспортного засобу або у медичному закладі, на що водій категорично відмовився, зазначивши, що їхати не буде, оскільки він пішохід і його не зупиняли. Працівники поліції роз`яснили водію наслідки відмови у вигляді складення щодо нього протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП за порушення п. 2.5 ПДР України, а також роз`яснили права, передбачені законодавством. Під час складання адміністративних матеріалів, ОСОБА_1 вказав, що не буде чекати на складений текст і планує разом із донькою покинути місце події (15:28:21). На що працівник поліції роз`яснив, що він не буде через це затримувати водія і примусово заставляти взяти протокол, тому надав водію право вибору дочекатися виготовлення протоколу та отримати копію чи піти з місця. На що водій висловив бажання піти та залишив місці разом із донькою.

Також в судовому засіданні був допитаний свідок ОСОБА_2 , який пояснив, що був свідком того, як позашляховик рухався по вулиці Різдвяній в напрямку вулиці Житомирської та не пропустив на пішохідному переході жінку. З даного приводу він зробив водію зауваження, на що той почав агресивно реагувати. Відбувся словесний конфлікт, під час якого водій застосував до нього перцевий балончик. Після цього він викликав працівників поліції. Працівникам поліції водій розповідав, що за кермом був не він, а його дочка. Але він бачив, що дівчина, про яку говорив ОСОБА_3 , стояла біля магазину і чекала поки її заберуть. Сам водій, на його думку, перебував в стані алкогольного сп`яніння.

Події зафіксовані на наявному у справі відеозаписі із нагрудної камери поліцейського, зміст пояснень свідка ОСОБА_2 , які надані ним, як на місці події, так і в судовому засіданні, інші, досліджені судом першої інстанції докази, не викликають у суду апеляційної інстанції сумнівів у доведеності факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом за вказаних у протоколі обставин.

Підстав вважати, що свідок є упередженими не має, оскільки він був безпосереднім очевидцем та викривачем адміністративного правопорушення, робив водію зауваження, через що і виник з ним конфлікт, але його пояснення є найбільш достовірними та повністю узгоджуються з іншими доказами у справі.

За вказаних обставин, апеляційний суд вважає доведеним факт керування ОСОБА_1 14.03.2026 транспортним засобом, а доводи сторони захисту у цій частині суд вважає необґрунтованими та розцінює як намагання уникнути притягнення до адміністративної відповідальності.

Наведені апелянтом доводи не впливають на правильність висновків суду першої інстанції та не є обставинами, які виключають винуватість ОСОБА_1 в інкримінованому йому правопорушенні, а також не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність ухваленої у справі постанови.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, будь-яких вагомих доказів та доводів на спростування правильності висновків суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не надано.

Апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм закону, які б слугували підставою для скасування чи зміни постанови суду. Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, та не спростовуються доводами апеляційної скарги.

За таких обставин, підстав для скасування постанови судді місцевого суду відносно ОСОБА_1 немає.

Керуючись ст.294 КУпАП, суд –

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу адвоката Олянюка Віталія Леонідовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 06 липня 2026 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя :