Постанова від 27 липня 2026 р. у справі №285/6375/24 — Житомирський апеляційний суд

Справа № 285/6375/24 Головуючий у 1-й інст. Помогаєв А. В.

Категорія 41 Доповідач Бондар О.О.

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2026 рокум. Житомир

Житомирський апеляційний суд у складі колегії суддів: Бондар О. О. (суддя-доповідач), Шевчук А. М., Павицької Т. М.,

за участі:

секретаря судового засідання Могилевець В.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі

апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 07 квітня 2026 року, ухвалене в складі головуючого судді Помогаєва А.В. у місті Звягелі, повний текст рішення складений 09.04.2026

у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

1.20 грудня 2024 року Акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк» (далі – позивач, АТ «ПУМБ») звернулося до Звягельського міськрайонного суду Житомирської області з позовом до ОСОБА_1 (далі – відповідач, ОСОБА_1 ) про стягнення заборгованості.

2.Позивач просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість у загальному розмірі 146 583,96 грн, яка складається з

-заборгованості по кредитному договору від 20.12.2018 року № 2001201705301 - в сумі 85187,61 грн (52081,94 грн - заборгованість за кредитом; 33105,67 грн - заборгованість за процентами);

-по кредитному договору від 29.10.2021 року № 1002005824801 - в сумі 36523,31 грн (16558,81 грн - заборгованість за кредитом; 3,5 грн - заборгованість за процентами; 19961 грн - заборгованість за комісією);

-по кредитному договору від 14.02.2022 року № 1002094552401- в сумі 24873,04 грн (15000 грн - заборгованість за кредитом; 3,49 грн - заборгованість процентами; 9869,55 грн - заборгованість за комісією).

3.3.Також позивач просив стягнути з відповідача на його користь сплачений судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

Короткий зміст оскарженого рішення суду першої інстанції

4.07 квітня 2026 року Звягельський міськрайонний суд Житомирської області ухвалив рішення, яким позов задовольнив частково та стягнув з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 112 755,51 грн у тому числі: за кредитним договором від 20.12.2018 № 2001201705301 в сумі 85 187,61 грн; за кредитним договором від 29.10.2021 № 1002005824801 в сумі 12 570,11 грн; за кредитним договором від 14.02.2022 № 1002094552401 в сумі 14 997,79 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

5.Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач належним, допустимими та достовірними доказами довів факт укладення між сторонами трьох кредитних договорів, отримання відповідачкою кредитних коштів та неналежне виконання нею зобов`язань щодо їх повернення.

6.Суд першої інстанції виходив із того, що за кредитним договором від 20 грудня 2018 року №2001201705301 надані банком докази, зокрема, виписка про рух коштів за рахунком, підтверджують використання відповідачкою кредитних коштів у заявленому банком розмірі, а нараховані проценти відповідають умовам договору. У зв`язку з цим суд визнав обґрунтованими позовні вимоги за договором у повному обсязі та визначив до стягнення заборгованість у сумі 85 187,61 грн.

7.Водночас, оцінюючи вимоги за кредитними договорами від 29 жовтня 2021 року №1002005824801 та від 14 лютого 2022 року №1002094552401, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості за комісіями. Суд зазначив, що позивач не надав належного розрахунку такої заборгованості, а також доказів надання відповідачу додаткових чи супутніх послуг, які могли б бути самостійним предметом оплати. При цьому суд виходив із того, що надання кредитних коштів є обов`язком фінансової установи за кредитним договором, а тому не може обумовлюватися додатковою платою з боку позичальника як за окрему послугу.

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги

8. ОСОБА_1 не погодилася з рішенням суду першої інстанції та 05 травня 2026 року подала апеляційну скаргу до Житомирського апеляційного суду засобами поштового зв`язку, яка надійшла до суду 08 травня 2026 року.

9.В апеляційній скарзі просила: «змінити рішення Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 07.04.2026 року про стягнення із ОСОБА_1 на користь АТ «Перший український міжнародний банк» заборгованості за кредитним договором від 20.12.2018 року № 2001201705301 в сумі 85 187 грн 61 коп. шляхом зменшення стягнутої заборгованості з 85 187 грн 61 коп. до 7 394 грн 00 коп. та судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. В решті заочне рішення Звягельського міськрайонного суду від 07.04.2026 року залишити без змін».

10.В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення з неї заборгованості за кредитним договором від 20 грудня 2018 року № 2001201705301 є незаконним та необґрунтованим, оскільки суд безпідставно погодився з розрахунком банку про наявність заборгованості в сумі 85 187,61 грн, тоді як, на думку відповідача, за умовами укладеного договору кредитний ліміт становив 5 000 грн, строк користування кредитом — 12 місяців, а збільшення кредитного ліміту та продовження строку дії договору мали бути оформлені належним чином, зокрема шляхом укладення додаткових угод, яких відповідач не підписувала.

11.Крім того, відповідач зазначає, що надана банком довідка про збільшення кредитного ліміту не може вважатися належним доказом зміни істотних умов договору, оскільки не містить її підпису та не підтверджує погодження відповідачем такого збільшення у письмовій чи електронній формі.

12.Також ОСОБА_1 вказує, що суд першої інстанції не врахував положення цивільного законодавства та Закону України «Про споживче кредитування» щодо письмової форми кредитного договору та змін до нього, а тому помилково дійшов висновку про можливість стягнення заборгованості, сформованої внаслідок збільшення кредитного ліміту понад первісно погоджені 5 000 грн.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

13.Відзив від АТ «ПУМБ» на апеляційну скаргу станом на час апеляційного розгляду справи не надійшов, що відповідно до положень частини 3 статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

14.Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.05.2026 визначено склад суду для розгляду справи № 285/6375/24: Бондар О. О. (суддя-доповідач), Шевчук А. М., Павицька Т. М.

15.Ухвалою від 15 травня 2026 року Житомирський апеляційний суд залишив апеляційну скаргу без руху у зв`язку з виявленими недоліками (пункту 2 частини 2 статті 356 ЦПК України).

16.Ухвалою від 03 червня 2026 року Житомирський апеляційний суд задовольнив клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору, звільнив ОСОБА_1 від сплати судового збору, відкрив апеляційне провадження у справі. Після проведення підготовчих дій Житомирський апеляційний суд ухвалою від 17 червня 2026 року призначив справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, з повідомлення учасників справи, на 28 липня 2026 року о 10 год. 30 хв.

Мотивувальна частина

Позиції учасників справи в апеляційному суді

17.Відповідач та представник відполвідача у судовому засіданні підтримали вимоги апеляційної скарги та просила змінити судове рішення.

18.Представник відповідача посилався на доводи викладені в апеляційній скарзі та наголошував на тому, що позивач не мав права в односторонньому порядку збільшувати кредитний ліміт та нараховувати відсотки на суму збільшеного кредитного ліміту, оскільки на його думку, така зміна істотних умов договору потребувала укладення між сторонами додаткової угоди.

19.Позивач в судове засідання не з`явився, про дату,час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що не перешкоджає розгляду справи (частини 2 статті 372 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України).

Обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

20.20 грудня 2018 року між АТ «Перший український міжнародний банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2001201705301, відповідно до умов якого відповідачу відкрито кредитну лінію із початковим кредитним лімітом 5 000,00 грн, строком на 12 місяців, із процентною ставкою 47,88 % річних.

21.У заяві про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб від 20 грудня 2018 року зазначено, що відповідач ознайомлена з умовами договору, тарифами банку та паспортом споживчого кредиту, а також отримала примірник зазначених документів.

22.Згідно наданої банком довідки про збільшення кредитного ліміту за кредитним договором від 20 грудня 2018 року № 2001201705301 розмір кредитного ліміту змінювався неодноразово, зокрема з 5 000,00 грн до 9 500,00 грн, 14 950,00 грн, 19 000,00 грн, 25 400,00 грн, 35 400,00 грн, 38 400,00 грн, 43 400,00 грн, 50 000,00 грн та 52 082,00 грн.

23.Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором від 20 грудня 2018 року №2001201705301 станом на 06 жовтня 2024 року загальна заборгованість відповідача за цим договором становила 85 187,61 грн, з яких 52 081,94 грн — заборгованість за тілом кредиту, 33 105,67 грн — заборгованість за процентами.

24.29 жовтня 2021 року між АТ «Перший український міжнародний банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1002005824801, за умовами якого банк надав відповідачу кредит у сумі 20 001,00 грн на загальні споживчі цілі, строком на 24 місяці.

25.У заяві №1002005824801 про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб зазначено умови кредитування, зокрема суму кредиту 20 001,00 грн, строк кредитування 24 місяці, процентну ставку 0,01 % річних, комісію за обслуговування кредитної заборгованості 4,99 % щомісяця та графік платежів.

26.Згідно з розрахунком позивача, заборгованість відповідача за кредитним договором від 29 жовтня 2021 року № 1002005824801 станом на 06 жовтня 2024 року становила 36 523,31 грн, з яких 16 558,81 грн — заборгованість за кредитом, 3,50 грн — заборгованість за процентами, 19 961,00 грн — заборгованість за комісією.

27.Відповідно до розрахунку заборгованості на оплату комісії за цим договором банк зарахував сплачені відповідачем кошти у сумі 3 992,20 грн.

28.14 лютого 2022 року між АТ «Перший український міжнародний банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1002094552401, за умовами якого банк надав відповідачу кредит у сумі 15 000,00 грн.

29.У паспорті споживчого кредиту та заяві про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб за договором від 14 лютого 2022 року № 1002094552401 зазначено суму кредиту 15 000,00 грн, строк кредитування 24 місяці, процентну ставку 0,01 % річних, а також умови щодо щомісячної комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

30.Згідно з розрахунком позивача, заборгованість відповідача за кредитним договором від 14 лютого 2022 року № 1002094552401 станом на 06 жовтня 2024 року становила 24 873,04 грн, з яких 15 000,00 грн — заборгованість за кредитом, 3,49 грн — заборгованість за процентами, 9 869,55 грн — заборгованість за комісією.

31.Відповідно до розрахунку заборгованості за цим договором банк на оплату комісії зарахував сплачені відповідачем кошти у сумі 5,70 грн.

32.07 жовтня 2024 року АТ «Перший український міжнародний банк» направило відповідачу письмову вимогу про погашення кредитної заборгованості, у якій зазначило про наявність станом на 06 жовтня 2024 року загальної заборгованості у розмірі 146 583,96 грн за трьома кредитними договорами.

Позиція апеляційного суду

33.Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

34. Відповідач оскаржила судове рішення в частині задоволення позовних вимог АТ «Перший український міжнародний банк» про стягнення з неї заборгованості за кредитним договором від 20 грудня 2018 року № 2001201705301 у розмірі 85 187,61 грн. Тому суд апеляційної інстанції переглядає законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції лише в цій частині.

35.Апеляційний суд заслухав суддю-доповідача, вивчив матеріали справи, перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та вважає, що апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення з огляду на таке.

Оцінка висновків суду першої інстанції

36.Рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні ( частини 1 – 5 статті 263 ЦПК України).

37.Оскільки відповідачка оскаржила рішення суду першої інстанції лише в частині стягнення з неї на користь АТ «Перший український міжнародний банк» заборгованості за кредитним договором від 20 грудня 2018 року № 2001201705301 у сумі 85 187,61 грн, а в іншій частині просила рішення залишити без змін, апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення саме в оскарженій частині.

38.Суд першої інстанції правильно встановив, що 20 грудня 2018 року між АТ «Перший український міжнародний банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2001201705301, за умовами якого відповідачці відкрито кредитну лінію з початковим кредитним лімітом у розмірі 5 000 грн, строком на 12 місяців, із процентною ставкою 47,88 % річних. Договором також передбачено продовження строку його дії за відсутності заперечень сторін.

39.Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі, а розмір процентів, тип процентної ставки та порядок їх сплати визначаються договором.

40.Згідно зі статтями 525, 526, 530, 610, 611 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, у встановлений строк, а його невиконання або виконання з порушенням умов договору є порушенням зобов`язання і тягне правові наслідки, встановлені договором або законом.

41.Доказами, наданими банком, підтверджується, що після укладення кредитного договору відповідач фактично користувалася кредитними коштами, здійснювала операції за рахунком, а кредитний ліміт за договором неодноразово змінювався, що відображено у довідці банку про збільшення кредитного ліміту та розрахунку заборгованості.

42.Станом на 06 жовтня 2024 року заборгованість за кредитним договором від 20 грудня 2018 року № 2001201705301 становила 85 187,61 грн, з яких 52 081,94 грн – заборгованість за кредитом, 33 105,67 грн – заборгованість за процентами.

43.Доводи відповідача про те, що розмір заборгованості за цим договором має бути обмежений первісним кредитним лімітом у сумі 5 000 грн та процентами в сумі 2 394 грн, суд першої інстанції правильно вважав необґрунтованими, оскільки такі доводи не спростовують факту подальшого користування відповідачем кредитними коштами понад первісно встановлений ліміт, здійснення нею активних операцій за рахунком, утворення заборгованості в розмірі, підтвердженому розрахунком банку і випискою про рух коштів.

44.Верховний Суд у постанові від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 зазначив, що виписка по картковому рахунку може бути належним доказом щодо заборгованості за тілом кредиту, однак така виписка має досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами, зокрема з розрахунком заборгованості та доказами встановлення кредитного ліміту, користування кредитними коштами і повернення таких коштів.

45.У цій справі суд першої інстанції дослідив не лише розрахунок заборгованості, а й кредитний договір, заяву відповідачки, паспорт споживчого кредиту, довідку про збільшення кредитного ліміту та виписку про рух коштів за рахунком, тобто надав оцінку доказам у їх сукупності.

46.45. Посилання відповідача на відсутність окремих додаткових угод про збільшення кредитного ліміту не є достатньою підставою для зменшення заборгованості до первісного ліміту 5 000 грн, оскільки матеріали справи підтверджують, що відповідач після встановлення та подальшого збільшення кредитного ліміту продовжувала користуватися кредитними коштами, не припинила користування рахунком, не повернула отримані кошти в повному обсязі та не надала належних доказів погашення заборгованості в іншому розмірі.

47.Апеляційний суд також бере до уваги, що відповідач не заперечує факту укладення кредитного договору від 20 грудня 2018 року № 2001201705301 та отримання кредитних коштів, а її доводи стосуються лише розміру заборгованості, який, на її думку, має бути обмежений первісними умовами договору. Проте такий підхід не узгоджується з умовами договору та правилами надання банківських послуг, які сторонами узгоджені.

48.Водночас доводи апеляційної скарги про необхідність застосування положень Закону України «Про споживче кредитування» щодо письмової форми договору та змін до нього не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки матеріали справи містять підписані відповідачем документи щодо умов кредитування, а також докази фактичного користування кредитними коштами після укладення договору. Закон України «Про споживче кредитування» передбачає, що пропозиції кредитодавця про зміну істотних умов договору мають здійснюватися у спосіб, який дає змогу встановити дату відправлення повідомлення, однак у цій справі відповідач не довела, що кошти, відображені у виписці, не були нею отримані або використані, чи що розрахунок банку в частині тіла кредиту і процентів є неправильним.

49.Також відповідач не заперечує сам факт збільшення кредитного ліміту, однак заперечує його погодження після використання коштів за збільшеним кредитним лімітом, що є суперечливою поведінкою та позбавляє такі аргументи переконливості.

50.Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідач, заперечуючи розмір заборгованості за кредитним договором від 20 грудня 2018 року, не надала належного контррозрахунку та доказів, які б спростовували наведені банком дані про фактичне користування кредитними коштами, зміну кредитного ліміту, розмір неповернутого кредиту та нарахованих процентів.

51.За таких обставин апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність позовних вимог АТ «Перший український міжнародний банк» у частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором від 20 грудня 2018 року № 2001201705301 у сумі 85 187,61 грн.

52.Оскільки рішення суду першої інстанції в іншій частині, зокрема щодо визначення заборгованості за кредитними договорами від 29 жовтня 2021 року № 1002005824801 та від 14 лютого 2022 року № 1002094552401, а також щодо відмови у стягненні комісій, апелянтом не оскаржується, підстав для перегляду рішення суду в цій частині в межах доводів апеляційної скарги немає.

53.Отже, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції в оскарженій частині, а тому підстав для зміни рішення суду першої інстанції шляхом зменшення заборгованості за кредитним договором від 20 грудня 2018 року № 2001201705301 з 85 187,61 грн до 7 394,00 грн немає.

Оцінка аргументів, викладених у апеляційній скарзі

54.Доводи апеляційної скарги по суті повторюють правову позицію позивача, викладену ним під час розгляду справи судом першої інстанції. Ці доводи були предметом дослідження та отримали належну правову оцінку суду першої інстанції. Перевіривши їх у межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, не містять нових обставин чи доказів, які б давали підстави для іншої правової оцінки встановлених обставин справи, та фактично зводяться до незгоди апелянта з оцінкою доказів, наданою судом.

55.За таких обставин апеляційний суд вважає, що немає підстав для надання окремої оцінки кожному із наведених у апеляційній скарзі доводів, оскільки вони охоплюються мотивами цієї постанови, що викладені в пунктах 38-53.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

56.Статтею 374 ЦПК України визначені повноваження апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

57.Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

58.Оскільки доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновком суду першої інстанції, які є наслідком повного та всебічного встановлення обставин справи, правильного тлумачення та застосування норм матеріального права з дотримання норм процесуального права, апеляційний суд уважає, що апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.

Висновки щодо розподілу судових витрат

59.57. Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

60.58. Відповідач звільнена від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на підставі ухвали суду від 03.06.2026. Підстави для розподілу судових витрат у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відсутні.

61.59. Керуючись статтями 141, 259, 268, 367, 368, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Житомирський апеляційний суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

2. Рішення Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 07 квітня 2026 року у справі № 285/6375/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків встановлених статтею 389 ЦПК України

Судді

О. О. Бондар (головуючий)

А. М. Шевчук

Т. М. Павицька

Повний текст судового рішення складено 28 липня 2026 року.