Постанова від 22 липня 2026 р. у справі №175/19404/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/1696/26 Справа № 175/19404/25 Суддя у 1-й інстанції - Дараган Л. В. Суддя у 2-й інстанції - Гришин Г. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2026 року м. Кривий Ріг

Суддя Дніпровського апеляційного суду Гришин Г.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції за участю:

секретаря судового засідання Черняєвої С.П.,

особи, щодо якої

вирішується питання про притягнення

до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,

його захисника адвоката Шпигановича Є.А.,

апеляційну скаргу адвоката Шпигановича Є.А., подану в інтересах особи, щодо якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 23 березня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не працює, реєстраційний номер облікової картки платника податків не відомий,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік; стягнуто судовий збір в розмірі 665,60 гривень,

ВСТАНОВИВ:

Обставини, встановлені судом 1-ї інстанції :

Постановою Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 23 березня 2026 року встановлено, що 22 вересня 2025 року, приблизно о 01 годині 00 хвилин, ОСОБА_1 біля будинку № 101 по вул. Парковій у м. Краматорську Донецької області керував автомобілем «PEUGEOT LANDTREK», державний реєстраційний номер відсутній, в стані алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги п.2.9 а ПДР.

Доводи апеляційної скарги:

Захисник Шпиганович Є.А., який діє в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , в апеляційній скарзі, поданій разом з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді 1-ї інстанції, просить поновити строк апеляційного оскарження. В обґрунтування зазначає, що вперше захисник звернувся до апеляційного суду у встановлений 10-денний строк з апеляційною скаргою. Проте, постановою Дніпровського апеляційного суду від 21.05.2026 року апеляційну скаргу було повернуто, оскільки в матеріалах справи був відсутній договір про надання правничої допомоги. Повторно з апеляційною скаргою захисник звернувся у найкоротші строки.

В апеляційній скарзі адвокат Шпиганович Є.А. просить скасувати постанову Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 23.03.2026 року. Постановити нову постанову, якою ОСОБА_1 визнати не винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення ч. 1 ст. 130 КУпАП та провадження закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.

В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що оскаржувану постанову ухвалено з порушенням норм процесуального та матеріального права. Суддею першої інстанції грубо порушені норми процесуального права, а також не були повністю встановлені фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Вважає, що протокол серії АБА №094889 про адміністративне правопорушення, складений щодо ОСОБА_1 від 04.10.2025 року за ч. 1 ст. 130 КУпАП не може бути визнаний належним доказом у цій справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини, викладені в ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.

Звертає увагу, що як вбачається з відеозапису наявному в матеріалах справи працівники поліції без належних підстав почали погоню за автомобілем «PEUGEOT LANDTREK», також з наявного відеозапису не вбачається будь -яких роз`яснень щодо порушення ПДР водієм автомобіля «PEUGEOT LANDTREK» та причини його зупинки.

Тому, як наслідок всі наступні вимоги працівників поліції водій не був зобов`язаний виконувати, а всі складені процесуальні документи відносно ОСОБА_1 не можуть бути належними та допустимими доказами його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Звертає увагу, що на диску долученому до протоколу, наявні відеозаписи, які було склеєно з частин, які в свою чергу не в повному обсязі відображають всю ситуацію, тобто робітники поліції вимикали камери та записи записано уривками.

Окремо звертає увагу, що з фрагментів відео не видно, щоб поліцейські запропонували ОСОБА_1 пройти огляд за допомогою приладу Драгер, чи проїхати до медичного закладу для перевірки на стан сп`яніння, що суперечить вищевказаним вимогам Інструкції.

Зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, а з відеозапису, який долучено до матеріалів справи, не можна ідентифікувати за зовнішніми ознаками особу, яка виходить з водійського місця.

Окремо наголошує, що рапорт працівника поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративних правопорушень, про що зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові по справі №524/4668/17.

Просить врахувати, що що ОСОБА_1 є старшим лейтенантом поліції, інспектором взводу №1 роти тактико-оперативного реагування управління патрульної поліції в Дніпропетровській області та на момент зупинки транспортного засобу та по теперішній час перебуває у відрядженні у Зведеному стрілецького полку поліції при Департаменті патрульної поліції “Хижак”, що територіально розташовано у Донецькій області в м. Краматорськ, приймає участь у бойових діях та має відзнаки від Президента України та спортивні подяки.

Позиції сторін в суді :

В судовому засіданні при апеляційному розгляді захисник адвокат Шпиганович Є.А., який діє в інтересах ОСОБА_1 , просив його апеляційну скаргу задовольнити в повному обсязі з підстав, наведених в ній. Не заперечував проти розгляду справи за відсутності належним чином повідомленого ОСОБА_1 .

Ураховуючи положення ст. 268 КУпАП, якою не передбачено обов`язкову участь особи, щодо якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП, у розгляді справи, вважаю за можливе здійснити розгляд даної справи за відсутності належним чином повідомленого ОСОБА_1 .

Висновки суду:

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги захисника, вислухавши пояснення захисника та свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , апеляційний суд приходить до наступного висновку:

Апеляційним судом встановлено, що оскаржувана постанова винесена 23 березня 2026 року. З апеляційною скаргою вперше адвокат Шпиганович Є.А. звернувся через підсистему «Електронний суд» 01.04.2026 року, тобто в установлений 10-денний строк на апеляційне оскарження постанови судді 1-ї інстанції, встановлений ст. 294 КУпАП.

Проте, постановою Дніпровського апеляційного суду від 21 травня 2026 року апеляційну скаргу адвокату Шпигановичу Є.А. було повернуто, оскільки адвокатом не було надано необхідних документів, які б підтверджували обсяг повноважень адвоката на складання та подання апеляційної скарги в інтересах ОСОБА_1 .

Повторно з апеляційною скаргою з необхідними документами, що підтверджують повноваження адвоката в апеляційній інстанції, адвокат звернувся 25 травня 2026 року.

Повторне подання апеляційної скарги у стислий строк після її повернення з усуненням недоліків свідчить про належну та добросовісну процесуальну поведінку апелянта.

Тож, ураховуючи вимоги п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України стосовно забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, апеляційний суд приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання захисника Шпигановича Є.А. та поновлення строку на апеляційне оскарження, як такого, що пропущений не з вини апелянта, і розцінює обставини, на які він посилається, як поважні.

На підставі ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого прийняти мотивоване законне рішення.

Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскарженою постановою встановлено, що 22 вересня 2025 року, приблизно о 01 годині 00 хвилин, ОСОБА_1 біля будинку № 101 по вул. Парковій у м.Краматорську Донецької області керував автомобілем «PEUGEOT LANDTREK», державний реєстраційний номер відсутній, в стані алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги п.2.9 а ПДР.

Відповідальність за порушення пункту 2.9 а ПДР передбачена статтею 130 КУпАП.

Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобомособ і, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно зі ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду встановлена Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом Міністерствавнутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року.

Відповідно до положень п. 2 розділу І зазначеної Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Згідно зі п.п. 3, 4 р. 1 Інструкції ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. А ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Положеннями п. 6 розділу І Інструкції встановлено, що огляд на стан сп`яніння, зокрема, проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі – спеціальні технічні засоби).

Згідно зі п. 7 розділу ІІ Інструкції установлення стану алкогольного сп`яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.

Пунктом 10 розділу ІІ Інструкції встановлено, що результати огляду на стан сп`яніння водія транспортного засобу, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів. У випадку установлення стану сп`яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду.

Хоча в апеляційній скарзі захисник зазначає, що ОСОБА_1 винним себе не визнає, його винуватість у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується сукупністю зібраних у справі доказами, дослідженими як суддею першої інстанції, так і апеляційним судом, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення, рапортом, направленням на огляд, актом медичного огляду, висновком щодо результатів медичного огляду, згідно з яким ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння, відеозаписом.

Апеляційний суд вважає вказані докази належними, допустимими, які доповнюють один одного та підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Вирішуючи питання допустимості та належності зазначених доказів, апеляційний суд враховує положення ст. 251 КУпАП, відповідно до якої доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Розгляд та надання оцінки всім доказам та їх джерелам, що фіксували обставини 22.09.2025 року за участю ОСОБА_1 , здійснюється під час розгляду судом питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Оцінювати з погляду допустимості можна лише докази, тобто фактичні дані, на підставі яких встановлюються наявність чи відсутність фактів та обставин, важливих для ухвалення рішення, а не саме по собі джерело доказів. На цьому наголосив Касаційний кримінальний суд у постанові від 11 липня 2023 року по справі №275/368/19.

Апеляційний суд вважає, що надані працівниками поліції відеозаписи, які містяться в матеріалах справи про адміністративні правопорушення, отримані з автоматичної відеотехніки, з метою фіксування правопорушення, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», може слугувати доказом у справі про адміністративне правопорушення в розумінні норм КУпАП.

Відеозаписи відповідають вимогам п. 5 Інструкції про застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, затвердженої наказом МВС України 18.12.2018 р. №1026.

Той факт, що наявні в матеріалах справи відеозаписи є роздільними, а відеофіксація не здійснювалася безперервно, не свідчить про наявність підстав піддавати сумніву зміст даних відеозаписів та вважати такі докази недопустимими. Доказами відповідно до приписів ст. 251 КУпАП є, в тому числі, і показання технічних приладів чи технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, тощо.

Доводи сторони захисту, що наявні в матеріалах справи докази є неналежними, вважаю необґрунтованими.

Протокол про адміністративне правопорушення та відеозаписи з нагрудних камер поліцейських не містять істотних розбіжностей, а інші матеріали справи в їх сукупності підтверджують фактичні обставини справи, а тому вірно покладені ці дані судом в основу прийнятого рішення.

Обставини правопорушення об`єктивно підтверджуються сукупністю зібраних по справі матеріалів, яким суддя 1-ї інстанції надав повну та належну оцінку.

Апеляційний суд вважає недоведеними доводи апелянта про те, що суддею 1-ї інстанції було допущено спрощений підхід при розгляді справи, оскільки оскаржена постанова судді 1-ї інстанції містить аналіз всіх наявних в матеріалах справи доказів, яким була надана повна та належна оцінка в оскарженій постанові.

Враховуючи вищенаведені докази у їх сукупності, судом встановлено, що дослідженні під час судового розгляду докази повністю підтверджують ті обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, які викладені в адміністративному протоколі, складеному стосовно нього, і є безсумнівними доказами порушення ним п. 2.9а ПДР, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Заявлені стороною сумніви у достовірності як самої процедури огляду, так і отриманого результату, спростовуються дослідженим відеозаписом, долученим до матеріалів цієї справи.

Доводи сторони захисту, що на відео не зафіксовано рух транспортного засобу під керуванням саме ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими, враховуючи наступне:

Із оглянутих та досліджених відеозаписів на диску, доданому до протоколу про адміністративне правопорушення, вбачається, що відеозаписом зафіксовано рух транспортного засобу «PEUGEOT LANDTREK», державний реєстраційний номер відсутній, саме під керуванням ОСОБА_1 , який за спецсигналом патрульної поліції був зупинений (дис 1, починаючи з 01:01:15). З цього ж відеозапису вбачається, що саме ОСОБА_1 вибіг з водійського сидіння транспортного засобу та намагався втекти з місця зупинки транспортного засобу, але був зупинений поліцейським (диск 1, починаючи з 01:02:10).

Поліцейський повідомляв про керування ОСОБА_1 транспортним засобом та те, що із-за керма автомобіля виходив саме він, про що водій протягом всього часу спілкування з поліцейськими не заперечував. Заперечення факту керування ОСОБА_1 під час апеляційного розгляду, вважаю способом захисту для уникнення відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Доводи сторони захисту щодо відсутності законної причини зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 спростовуються матеріалами справи.

Так, з наявної в матеріалах копії постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА №553043 від 04.10.2025 року вбачається, що 22.09.2025 року о 01 годині 00 хвилин, ОСОБА_1 біля будинку № 101 по вул. Парковій у м.Краматорську Донецької області, керував транспортним засобом «PEUGEOT LANDTREK», не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, чим порушив вимоги п. 2.9 «в`ПДР, чим порушив вимоги ч. 6 ст. 121 КУпАП, за що на ОСОБА_1 було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 грн.

Тож, суд апеляційної інстанції вважає законною зупинку транспортного засобу без реєстрації транспортного засобу в уповноваженому органі МВС, під час дії воєнного стану та під час дії комендантської години.

Такі ж підстави зупинки вищевказаного транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 зазначені і в рапорті патрульного поліцейського. Тому доводи сторони захисту з цих підстав є неспроможними.

Крім того, в матеріалах цієї справи відсутні докази оскарження та / або скасування вищевказаної постанови серії БАА №553043 від 04.10.2025 року, складеної стосовно ОСОБА_1 за порушення ч. 6 ст. 121 КУпАП. Не надані такі докази стороною захисту і під час апеляційного розгляду.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що рапорт поліцейського в цій справі є належним та допустимим доказом, оскільки не лише доведеність обвинувачення ґрунтується не лише на інформації, зазначеної в ньому, а у сукупності з іншими дослідженими судом доказами.

Як встановлено з відеозапису, за клопотанням самого ОСОБА_1 , огляд на встановлення стану алкогольного сп`яніння проводився в медичному закладі. Так, з висновку КНП «Медичний центр з профілактики та лікування залежності м.Краматорськ» від 26.09.2025 року №325, що був складений 22.09.2025 року лікарем вбачається, що ОСОБА_1 перебуває в стані алкогольного сп`яніння.

Вказані дані висновку узгоджуються з іншими доказами у справі, зокрема, з відеозаписом, долученим до матеріалів цієї справи, на якому зафіксовано процедуру огляду ОСОБА_1 на встановлення стану алкогольного сп`яніння, рапортом поліцейського та даними, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення.

Будь-яких доказів оскарження дій співробітників поліції при складанні адміністративного матеріалу стосовно ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, стороною захисту суду надано не було. В установленому порядку водій ОСОБА_1 або його захисник дії працівників поліції не оскаржували. Під час апеляційного розгляду апелянтом доказів на підтвердження оскарження дій чи рішень працівників поліції за вказаних вище обставин також не надано.

За клопотанням сторони захисту під час апеляційного розгляду були допитані свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ,

Проте, до показань вказаних свідків, які в судовому засіданні при апеляційному розгляді пояснили, що не ОСОБА_1 був за кермом транспортного засобу за обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення, суд апеляційної інстанції ставиться критично. Такі показання спростовуються дослідженим відеозаписом та іншими письмовими доказами в цій справі, яким надано оцінку вище в цій постанові суду. Тож, вказані показання свідків суд апеляційної інстанції вважає такими, що не узгоджуються з наявними в матеріалах справи належними та допустимими доказами, та вважає їх такими, що направленні на уникнення ОСОБА_1 відповідальності, оскільки вказані свідки є побратимами по службі ОСОБА_1 , а свідок ОСОБА_2 його братом, що свідчить про однобічність їх показань.

Доводи апелянта щодо неналежного врахування судом статусу поліцейського ОСОБА_1 , який має нагороди та відзнаки за сумлінну службу, приймав участь у бойових діях, суд апеляційної інстанції вважає такими, що не спростовують наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, та є лише обставинами, що характеризують особу правопорушника ОСОБА_1 .

Отже, місцевим судом зроблено обґрунтований висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП.

Апеляційний суд вважає недоведеними доводи апелянта про те, що суддею першої інстанції було допущено спрощений підхід при розгляді справи, оскільки оскаржена постанова судді першої інстанції містить аналіз всіх наявних в матеріалах справи доказів, яким була надана повна та належна оцінка в оскарженій постанові. Будь-якого упередженого ставлення судді першої інстанції під час апеляційного розгляду встановлено не було.

Разом з тим, суб`єктивна оцінка доказів, наявним в матеріалах справи, стороною захисту, яка відрізняється від висновків судді першої інстанції, ніяким чином не свідчить про обвинувальний уклін судді.

Враховуючи вищенаведені докази у їх сукупності, судом встановлено, що дослідженні під час судового розгляду докази повністю підтверджують ті обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, які викладені в адміністративному протоколі, складеному стосовно нього, і є безсумнівними доказами порушення ним п. 2.9 ПДР, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Адміністративне стягнення, накладене на ОСОБА_1 в межах санкції ч. 1 ст.130 КУпАП у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, відповідає положенням ст. ст. 33-35 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнень за адміністративні правопорушення, є адекватним вчиненому і відповідає особі правопорушника.

Тож, постанова судді 1-ї інстанції винесена з дотриманням вимог ст.ст. 283, 284 КУпАП, є законною та обґрунтованою, тому підстав для задоволення апеляційних вимог захисника та скасування постанови суду 1-ї інстанції, немає.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

Поновити адвокату Шпигановичу Є.А. строк на апеляційне оскарження постанови Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 23 березня 2026 року стосовно ОСОБА_1 .

Апеляційну скаргу захисника Шпигановича Є.А., подану в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Постанову Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 23 березня 2026 року стосовно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Г.А. Гришин