Постанова від 22 липня 2026 р. у справі №243/7156/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/1683/26 Справа № 243/7156/25 Суддя у 1-й інстанції - Сидоренко І. О. Суддя у 2-й інстанції - Гришин Г. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2026 року м. Кривий Ріг

Суддя Дніпровського апеляційного суду Гришин Г.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції за участю:

секретаря судового засідання Черняєвої С.П.,

захисника адвоката Білогурова О.В.,

апеляційну скаргу адвоката Білогурова О.В., подану в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову судді Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 19 січня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , громадянина України, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік; стягнуто судовий збір 665,60 грн. на користь держави,

ВСТАНОВИВ:

Обставини, встановлені судом 1-ї інстанції :

Постановою Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 19 січня 2026 року встановлено, що 01 серпня 2025 року, о 12 години 10 хвилин, ОСОБА_1 , м. Слов`янськ Донецької області, по вул. Голубівська, біля буд. № 10а, керував транспортним засобом ВАЗ21043, державний номерний знак НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, порушення координації рухів). Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України і скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги:

В апеляційній скарзі адвокат Білогуров О.В просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови Слов?янського міськрайонного суду Донецької області від 19 січня 2026 року по справі № 243/7156/25. В обґрунтування клопотання зазначив, що відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень оскаржена постанова Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 19.01.2026 року була надіслана для оприлюднення до ЄДРСР 20.01.2026 року; зареєстрована 20.01.2026 року; забезпечено надання загального доступу 21.01.2026 року. Оскаржену постанову судді першої інстанції адвокат Білогуров О.В. отримав в електронному кабінеті у підсистемі Електронний суд 20.01.2026 року. Просить вказані обставини врахувати як поважні та поновити йому строк на апеляційне оскарження постанови судді першої інстанції від 19.01.2026 року стосовно ОСОБА_1 .

В апеляційній скарзі просить скасувати постанову Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 19.01.2026 року стосовно ОСОБА_1 та закрити провадження в зв?язку з відсутністю події та складу административного правопорушення в діях ОСОБА_1 .

В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що об`єктивних, належних та допустимих доказів винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного, правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, матеріали справи не містять.

Звертає увагу, що суддею першої інстанції допущено неповноту з`ясування обставин справи, неправильне та неповне дослідження доказів, встановлення обставин у справі, які не відповідають фактичним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Вважає, що розгляд справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та його представника тягне за собою порушення права на захист ОСОБА_1 , і як наслідок скасування оскарженої постанови судді першої інстанції.

Окремо звертає увагу, що суддя відмовив у розгляді клопотання про відкладення розгляду справи, чим позбавив можливості ОСОБА_1 права на захист, надання доказів своєї невинуватості, безпосереднього надання показань в суді.

Звертає увагу, що матеріали справи не містять доказів керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 . При цьому, відповідальність за порушення ч. 1 ст. 130 КУпАП може наставати лише за керуванні транспортним засобом в стані сп`яніння або за відмову особи, яка керує транспортним засобом від проходження огляду на встановлення стану сп`яніння.

Наголошує, що в матеріалах справи відсутні докази відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на встановлення стану сп`яніння у встановленому законом порядку.

Зазначає, що відеозапис, долучений до матеріалів цієї справи, є не безперервним, не здійснювався з моменту початку виконання службових обов`язків поліцейським.

Звертає увагу, що поліцейський повинен не лише формально зазначити ознаки сп`яніння у протоколі про адміністративне правопорушення, але і надати докази, які підтверджують наявність цих ознак, зокрема, зафіксувати їх за допомогою відеозапису, або зафіксувати поясненнями двох свідків. Наголошує, що працівником поліції було порушено порядок огляду ОСОБА_1 на встановлення стану алкогольного сп`яніння, оскільки йому не було оголошено виявленні у нього ознаки такого сп`яніння, а лише зазначено про їх наявність в протоколі.

Стверджує, що інспектор патрульної поліції належним чином не зафіксував та не довів належними і допустимими доказами факту невиконання водієм будь-яких вимог ПДР, тому законні підстави для здійснення контролю були відсутні, а його вимоги –незаконними, отже в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Зауважує, що оскільки були відсутні законні підстави для зупинення транспортного засобу, то і всі послідуючі вимоги поліцейського до ОСОБА_1 є незаконними.

Наголошує, що обставини та суть правопорушення, викладені в протоколі відносно ОСОБА_1 не відповідають дійсним обставинам справи.

Вважає, що протокол про адміністративне правопорушення не може бути доказом в справі, оскільки є фактично актом обвинувачення.

Звертає увагу, що викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, що становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту), зібрані по даній справі докази не підтверджують існування обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення.

Позиції сторін в суді :

В судовому засіданні захисник Білогуров О.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , підтримав свою апеляційну скаргу в повному обсязі, просив її задовольнити з підстав наведених в ній. Не заперечував проти розгляду апеляційної скарги за відсутності належним чином повідомленого ОСОБА_1 .

Висновки суду:

Заслухавши захисника, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги з клопотанням про поновлення строку для звернення до суду з апеляційною скаргою, вислухавши пояснення захисника, апеляційний суд приходить до наступного висновку:

Апеляційним судом встановлено, що оскаржувана постанова винесена 19 січня 2026 року. Розгляд справи відбувся без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника адвоката Білогурова О.В. Проте, в матеріалах справи відсутні докази про вручення копії постанови суду 1-ї інстанції ОСОБА_1 та / або його захиснику адвокату Білогурову О.В.

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень оскаржена постанова Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 19.01.2026 року була надіслана для оприлюднення 20.01.2026 року; зареєстрована 20.01.2026 року; забезпечено надання загального доступу 21.01.2026 року. Оскаржену постанову судді першої інстанції адвокат Білогуров О.В. отримав в електронному кабінеті у підсистемі Електронний суд 20.01.2026 року. Після чого з апеляційною скаргою вперше звернувся 29.01.2026 року, тобто у встановлений 10-денний строк.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 12 березня 2026 року апеляційну скаргу адвокату Білогурову О.В. було повернуто, оскільки адвокатом не було надано необхідних документів, які б підтверджували обсяг повноважень адвоката на складання та подання апеляційної скарги в інтересах ОСОБА_1 .

Повторно з апеляційною скаргою з необхідними документами, що підтверджують повноваження адвоката в апеляційній інстанції, адвокат звернувся 19 березня 2026 року.

Повторне подання апеляційної скарги у стислий строк після її повернення з усуненням недоліків свідчить про належну та добросовісну процесуальну поведінку апелянта.

Тож, ураховуючи вимоги п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України стосовно забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, апеляційний суд приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання адвоката Білогурова О.В. та поновлення строку на апеляційне оскарження, як такого, що пропущений з поважних причин.

На підставі ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого прийняти мотивоване законне рішення.

ОСОБА_1 визнано винним в тому, що він 01 серпня 2025 року, о 12 години 10 хвилин, в м. Слов`янськ Донецької області, по вул. Голубівська, біля буд. № 10-а, керував транспортним засобом ВАЗ21043, державний номерний знак НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Апеляційним судом встановлено, що суддя першої інстанції у порушення вимог ст.ст.7, 9 КУпАП допустив спрощений підхід при розгляді адміністративної справи стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, всебічно не з`ясувавши всіх обставин події у справі про адміністративне правопорушення.

Стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Також слід враховувати, що за практикою ЄСПЛ процесуальний порядок розгляду справ про адміністративні правопорушення, в силу тяжкості стягнень, які передбачені законом, в плані забезпечення прав особи та стандартів доказування має прирівнюватися до кримінального процесуального законодавства, в тому числі і до додержання стандарту доведення поза розумним сумнівом.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні.

В протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, порушення координації рухів. Від проходження огляду у встановленому законом порядку на визначення стану алкогольного сп?яніння водій відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Аналіз диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП вказує на те, що до відповідальності може бути притягнуто водія транспортного засобу у якого виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, і який відмовився від проходження огляду на стан такого сп`яніння у встановленому законом порядку.

Таким чином, доказуванню підлягають всі обставини, які є підставою для притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ч. 1 ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду встановлена Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року (далі Інструкція).

Відповідно до п. 2 р. 1 Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Згідно зі п.п. 3, 4 р. 1 Інструкції ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Приходячи до висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суддя послався на такі докази: протокол про адміністративне правопорушення серії АБА № 940089 від 01 серпня 2025 року; направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 01 серпня 2025 року до КНП «Медичний центр з профілактики та лікування залежності м. Краматорськ» у м. Слов`янськ ОСОБА_1 ; диск з відеозаписом з боді-камери поліцейського.

Проте, такий висновок судді не відповідає матеріалам справи.

Самі по собі протокол про адміністративне правопорушення, направлення на огляд водія до медичного закладу не можуть бути вирішальними доказами доведеності вини водія. Викладені в цих документах обставини підлягають підтвердженню іншими доказами по справі в їх сукупності.

З переглянутого відеозапису, доданого до матеріалів справи, вбачається, що ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом марки ВАЗ21043, державний номерний знак НОМЕР_2 , був зупинений працівниками поліції. Під час спілкування з ОСОБА_1 працівником поліції зазначено, що у нього було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння. При цьому поліцейським не було оголошено про будь-які конкретні ознаки алкогольного сп`яніння, як і не було вчинено поліцейським будь-яких дій, які б підтверджували виявлення у водія будь-яких ознак алкогольного сп`яніння. Такі ознаки поліцейським протягом всього часу спілкування з водієм ОСОБА_1 не оголошувались поліцейським, а були лише зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення, складеного стосовно ОСОБА_1 та у направленні до закладу охорони здоров`я.

Разом з тим, з відеозапису не вбачається ні наявність у водія тремтіння пальців рук, ні наявності порушення координації рухів, про які зазначено, зокрема, в протоколі про адміністративне правопорушення, але не оголошувались поліцейським водію.

Також, доданий відеозапис не містить фіксування будь-яких дій поліцейських по виявленню у ОСОБА_1 такої ознаки алкогольного сп`яніння як запах алкоголю з порожнини рота, про яку в послідуючому було зафіксовано в протоколі про адміністративне правопорушення.

Ба більше, з відеозапису встановлено, що про наявність будь-яких ознак сп`яніння ОСОБА_1 працівниками поліції взагалі не оголошувалось.

Обов`язок органу (особи), яка склала протокол про адміністративне правопорушення, нести тягар доказування є складовою презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини в сенсі ст. 62 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, та звільняє особу від необхідності доводити свою непричетність до вчинення порушення.

Згідно ч. 2 ст. 251 КУпАп обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Апеляційний суд наголошує, що працівник поліції при виявленні ознак сп`яніння у водія повинен не лише формально зазначити ці ознаки у протоколі про адміністративне правопорушення, але й надати докази, які підтверджують наявність цих ознак, зокрема, зафіксувати їх на відеозаписі або виявити у присутності двох свідків. Проте, в даній справі працівником поліції не було навіть оголошено про виявлені ним у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння.

Як вбачається із матеріалів справи, свідки при оформленні протоколу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП не залучались. Отже, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами апелянта, що із переглянутого відеозапису не можливо встановити, що працівники поліції мали підстави вважати, що ОСОБА_1 мав явні ознаки алкогольного сп`яніння, та що такі були взагалі оголошенні водію, про що зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення.

Оцінка наведених фактичних даних свідчить про те, що не вчинивши будь-яких дій по виявленню ознак алкогольного сп`яніння поліцейський необґрунтовано виснував про їх наявність у водія ОСОБА_1 . І, відповідно, поліцейський не мав законних підстав для висунення вимоги водію ОСОБА_1 на проходження огляду на встановлення стану алкогольного сп`яніння.

Таким чином, поліцейським порушено порядок проведення огляду на стан сп`яніння, передбачений ст. 266 КУпАП та Інструкцією, а від так слід вважати недоведеним факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Відповідно, є недоведеним і склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

З огляду на викладене оскаржена постанова як така, що не ґрунтується на матеріалах справи, підлягає скасуванню

Обставини вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення 01.08.2025 року, складеного стосовно ОСОБА_1 не підтверджуються, а навпаки спростовуються дослідженими під час апеляційного розгляду доказами.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Згідно зі ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та закрити провадження у справі.

Таким чином, апеляційна скарга захисника підлягає задоволенню, постанова судді першої інстанції – скасуванню, а провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП – закриттю на підставі п. 1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення.

ПОСТАНОВИВ:

Поновити строк адвокату Білогурову О.Вна апеляційне оскарження постанови Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 19 січня 2026 року щодо ОСОБА_1 .

Апеляційну скаргу адвоката Білогурова О.В., подану в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , задовольнити.

Постанову Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 19 січня 2026 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, скасувати.

Провадження по справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Г.А. Гришин