Постанова від 27 липня 2026 р. у справі №202/3386/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7216/26 Справа № 202/3386/26 Суддя у 1-й інстанції - Марченко Н.Ю. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:

судді-доповідача Никифоряка Л.П.,

суддів Гапонова А.В., Халаджи О.В.,

за участі секретаря судового засідання Сахарова Д.О.,

Учасники справи:

заявник ОСОБА_1 ,

заінтересовані особи ОСОБА_2 , Міністерство юстиції України

розглянув відкрито в залі судових засідань апеляційного суду в м. Дніпро справу, що виникла з цивільних правовідносин в якій подана апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Індустріального районного суду міста Дніпра від 21 квітня 2026року, головуючий у суді першої інстанції Марченко Н.Ю.

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст заявлених вимог

У квітні 2026року ОСОБА_1 звернулась в суд із заявою про встановлення факту, зазначивши заінтересованими особами ОСОБА_2 та Міністерство юстиції України та вимагала встановити:

- факт підробки рішення Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 24 жовтня 2024року у справі № 234/10294/21 за позовом представника ОСОБА_2 - адвоката Бобрової С.В. до ОСОБА_1 , третя особа Відділ опіки та піклування виконавчого комітету Дніпровської міської ради, про позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 та стягнення з неї на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей;

- факт підробки апостиля від 11 серпня 2025року головним спеціалістом Міністерства юстиції України Поповим М.І. на заочному рішенні Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 24 жовтня 2024року у справі № 234/10294/21 про позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 та стягнення з неї аліментів.

Існування таких вимог заявниця пов`язувала із тим, що 27 серпня 2025року ОСОБА_2 намагався викрасти дітей у ОСОБА_1 та надав органам поліції Республіки Туреччина рішення українського суду (з печаткою) про позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав. Крім того, ОСОБА_2 подав до Турецького суду у місті Анталія апостильоване рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська у справі №234/10294/21 про позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав для визнання такого рішення дійсним на території Республіки Туреччина.

Вказувала, що у Турецькому суді м. Анталія розглядається спір між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про встановлення місця проживання дітей та у Турецькому суді ОСОБА_1 стало відомо, що 24 жовтня 2024року Індустріальним районним судом м.Дніпропетровська у складі головуючого судді Бєсєди Г.В. нібито було ухвалено заочне рішення у справі № 234/10294/21 про позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 .

Вважала, що рішення від 24 жовтня 2024року Індустріального районного суду м.Дніпропетровська у справі № 234/10294/21 є підробленим, а також печатки Індустріального районного суду м. Дніпропетровська та Міністерства юстиції України, теж є підробленими, а тому є усі підстави для встановлення таких фактів.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпра від 21 квітня 2026року відмовлено у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення.

Суд першої інстанції, відмовляючи у відкритті провадження, виходив з того, що факт підробки документів може бути предметом дослідження у межах кримінального провадження, натомість установлення такого факту в порядку цивільного судочинства є неможливим.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

06 травня 2026року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_3 подала безпосередньо до суду апеляційної інстанції за допомогою системи "Електронний суд" апеляційну скаргу на ухвалу Індустріального районного суду міста Дніпра від 21 квітня 2026року.

В апеляційній скарзі висловила вимогу про скасування ухвали суду та просила направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Незаконність та необґрунтованість ухвали суду на думку заявниці полягає у тому, що забезпечення права осіб на доступ до суду має бути здійснено судами з урахуванням принципу верховенства права і базуватися на справедливих судових процедурах, передбачених вимогами законодавства, чого суд першої інстанції не забезпечив та не врахував.

Доводи апеляційної скарги зводились до того, що метою встановлення даного факту є пред`явлення судового рішення для захисту прав та інтересів ОСОБА_1 та її малолітніх дітей. Заявниця має намір пред`явити таке судове рішення до правоохоронних органів Республіки Туреччина як доказ того, що ОСОБА_2 використовував підроблений офіційний документ задля позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 .

Та причиною неможливості одержання документів, що посвідчують факт підробки документів зазначила те, що такі документи видаються виключно за результатами повного кримінального провадження, яке може бути тривалим або взагалі не завершитися встановленням відповідних обставин, що унеможливлює своєчасний захист прав заявника.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Міністерство юстиції України у відзиві на апеляційну скаргу заперечило проти апеляційної скарги, заявляло, що обставини якими скаржниця обґрунтовувала свої апеляційні вимоги не підтверджені в результаті розгляду цього спору та доводи наведені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду.

Інші учасники справи своїм правом, передбаченим статтею 360 ЦПК України, не скористались та відзиву на апеляційну скаргу не подавали.

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

11 травня 2026року ухвалою судді Дніпровського апеляційного суду витребувано з Індустріального районного суду міста Дніпра цивільну справу №202/3386/26; та 19 травня 2026року справа надійшла на адресу апеляційного суду.

Ухвалою судді Дніпровського апеляційного суду від 21 травня 2026року апеляційну скаргу залишено без руху.

03 червня 2026року ухвалою Дніпровського апеляційного суду відкрито апеляційне провадження у справі.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 18 червня 2026рокусправу призначено до судового розгляду на 28 липня 2026року.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідкою про доставку електронного листа.

Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача щодо змісту судового рішення, яке оскаржено, дослідив доводи апеляційної скарги та з`ясував межі, в яких повинна здійснюватися перевірка ухвали суду, встановлюватися обставини і досліджуватися докази.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі за заявою про встановлення факту, суд першої інстанції надважливого значення надав тій обставині, що факт підробки документів може бути предметом дослідження у межах кримінального провадження, та відсутні правові підстави для установлення такого факту в порядку цивільного судочинства.

Вислухав пояснення учасників справи котрі з`явились до суду, за відсутності інших учасників справи, які повідомлені про дату, час і місце судового засідання у спосіб встановлений законом апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення так як судом першої інстанції при постановленні ухвали додержані норми матеріального і процесуального права.

Мотиви та норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Згідно з частинами першою, другою, сьомою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку наказного провадження; позовного провадження (загального або спрощеного); окремого провадження. Окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про: 1) обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи; 1-1) обмеження фізичної особи у відвідуванні гральних закладів та участі в азартних іграх; 2) надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності; 3) визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою; 4) усиновлення; 5) встановлення фактів, що мають юридичне значення; 6) відновлення прав на втрачені цінні папери на пред`явника та векселі; 7) передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність; 8) визнання спадщини відумерлою; 9) надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку; 10) примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу; 11) розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб.

Частинами першою та другою статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за умов, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюються зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.

Такі висновки висловлені Верховний Судом в постановах від 11 вересня 2024року в справі №335/4669/23 (провадження № 61-8050св24), від 17 червня 2024року в справі №753/21178/21 (провадження № 61-15630св23) та інших.

Водночас, у своїй заяві ОСОБА_1 просить установити факти підробки документів, а саме судового рішення та апостиля.

Так, за підроблення документів чи використання підроблених документів передбачена кримінальна відповідальність, зокрема статтею 358 КК України.

У даній справі заявниця вказувала, що метою встановлення даного факту є пред`явлення судового рішення для захисту прав та інтересів ОСОБА_1 та її малолітніх дітей, вона має намір пред`явити таке судове рішення до правоохоронних органів Республіки Туреччина як доказ того, що ОСОБА_2 використовував підроблений офіційний документ задля позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 .

Заразом, як зазначала заявниця, у зв`язку з викладеними обставинами на досудовому слідстві відділу поліції № 2 Дніпровського районного управління Поліції №1 Головного управління Національної Поліції в Дніпропетровській області знаходиться кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025042130001535 від 06 листопада 2025року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України (службове підроблення документів).

Тож, з урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що документи, які в дійсності не складалися і не видавалися в установленому порядку, не породжують виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, а тому встановлення щодо них у порядку цивільного судочинства, зокрема в порядку окремого провадження, певних фактів, що мають юридичне значення, не передбачено та факт підроблення документів може бути встановлений в іншому порядку, аніж у порядку цивільного судочинства.

Твердження апеляційної скарги ОСОБА_1 про не забезпечення їй права на доступ до суду відмовою у відкритті провадження є безпідставними, оскільки розгляд заявленого нею питання в порядку цивільного судочинства суперечитиме вимогам законодавства, водночас скаржниця сама вказувала, що докази підробки документів можуть бути здобуті лише в рамках кримінального провадження.

Та посилання на тривалість розгляду кримінальної справи, не може бути підставою для розгляду заяви про встановлення фактів підробки документів в порядку цивільного судочинства.

Доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у оскаржуваному судовому рішенні, вони зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження судом.

Згідно статті 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Ніщо не вказує на те, що судом не дотримано принципу рівності, що витікає із змісту частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Водночас, заявницею апеляційної скарги не підтверджено жодних порушень норм процесуального права, через які вона не змогла повною мірою реалізувати свої процесуальні права чи які би призвели до ухвалення незаконного рішення, оскільки судом першої інстанції створені умови для того, щоб заявниця надала пояснення та докази щодо обставин, на які вона посилалася як на підставу своїх вимог.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами процесуального права, які підлягають застосуванню, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм процесуального права виходить суд апеляційної інстанції, та вважає що суд першої інстанції виконав вимоги закону про законність та обґрунтованість ухвали суду, що дає підстави суду апеляційної інстанції відповідно до статті 375 ЦПК України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись статтями 259, 268, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Залишити без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 .

Ухвалу Індустріального районного суду міста Дніпра від 21 квітня 2026року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 28 липня 2026року.

Судді: