Постанова від 27 липня 2026 р. у справі №202/2825/15-ц — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7322/26 Справа № 202/2825/15-ц Суддя у 1-й інстанції - Слюсар Л.П. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:

судді-доповідача Никифоряка Л.П.,

суддів Гапонова А.В., Халаджи О.В.,

за участі секретаря судового засідання Сахарова Д.О.,

Учасники справи:

заявник Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

заінтересована особа ОСОБА_1 ,

розглянув відкрито в залі судових засідань Дніпровського апеляційного суду в місті Дніпро справу, що виникла з цивільних правовідносин, в якій подана апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Індустріального районного суду міста Дніпра від 27 квітня 2026року, головуючий у суді першої інстанції Слюсар Л.П.

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст заявлених вимог

У лютому 2026року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі АТ КБ «ПриватБанк», Банк) звернулось в суд із заявою про видачу дубліката виконавчого листа, в якій вимагало видати дублікат виконавчого листа у справі №202/2825/15-ц, виданого 12 серпня 2016року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості.

Існування таких вимог заявник пов`язував із тим, що рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 11 травня 2016року у справі № 202/2825/15-ц, яке набрало законної сили 21 травня 2016року, задоволено позов АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. На виконання рішення суду 12 серпня 2016року судом видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 на користь Банку заборгованості у розмірі 22 054,13доларів США та судових витрат у розмірі 3 654,00грн.

04 листопада 2020року заступником начальника Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Мартиновською І.М. було відкрито виконавче провадження №63481302, проте 22 грудня 2021року на підставі пункту 4 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу. Проте, до Банку вказаний документ не надходив та був втрачений під час пересилання поштою. Наразі виконавчий документ не перебуває на примусовому виконанні в органах державної виконавчої служби чи у приватних виконавців,

Заявник вважав, що має місце втрата вказаного виконавчого листа, що перешкоджає його повторному пред`явленню на виконання.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпра від 27 квітня 2026року заяву АТ КБ «ПриватБанк» про видачу дубліката виконавчого листа задоволено.

Видано АТ КБ «ПриватБанк» дублікат виконавчого листа, виданого Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська 12 серпня 2016року на виконання рішення від 11 травня 2016року в цивільній справі № 202/2825/15-ц (провадження № 2/0202/818/2016) за позовною заявою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Суд першої інстанції, видаючи Банку дублікат виконавчого листа, виходив з обґрунтованості заяви, доведеності втрати оригіналу виконавчого документа та з урахування того, що строк пред`явлення виконавчого документа до виконання не пропущений.

Також суд зазначав, що оскільки порядок та строки пред`явлення виконавчих документів до примусового виконання регулюються Законом України «Про виконавче провадження» як спеціальним нормативно-правовим актом, у цьому випадку підлягає застосуванню норма, якою на період воєнного стану на території України встановлено переривання строків, визначених вказаним законом, до яких, зокрема, належать строки пред`явлення виконавчих документів до примусового виконання.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

11 травня 2026 року ОСОБА_1 подала безпосередньо до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу на ухвалу Індустріального районного суду міста Дніпра від 27 квітня 2026року.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 не погодилась з висновками суду та висловила вимогу про скасування ухвали та просила про відмову у задоволенні заяви про видачу дубліката виконавчого листа.

Незаконність та необґрунтованість ухвали суду заявниця пов`язувала з тим, що суд першої інстанції не врахував, що Банк не надав належних та допустимих доказів втрати виконавчого листа, а твердження про втрату виконавчого документу при пересиланні поштою не підтверджені доказами.

Зазначала, що на час виникнення спірних правовідносин строк пред`явлення виконавчого документа до виконання становив один рік, а із заявою про видачу дубліката виконавчого листа Банк звернувся лише через п`ять років після повернення виконавчого документу стягувачу 22 грудня 2021року, що свідчить про неналежне виконання стягувачем своїх обов`язків щодо контролю за примусовим виконанням судового рішення.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу Банк заперечив проти апеляційної скарги, заявляв, що обставини якими скаржник обґрунтовував свої апеляційні вимоги не підтверджені в результаті розгляду цього спору, доводи наведені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду.

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

13 травня 2026року ухвалою судді Дніпровського апеляційного суду витребувано з Індустріального районного суду міста Дніпра цивільну справу №202/2825/15-ц; та 21 травня 2026року справа надійшла на адресу апеляційного суду.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 25 травня 2026року відкрито апеляційне провадження у справі.

11 червня 2026року ухвалою Дніпровського апеляційного суду справу призначено до розгляду на 1610год 28 липня 2026року.

Про час та місце слухання даної справи апеляційним судом учасники справи повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідками про отримання документів в Електронному суді.

Фактичні обставини встановлені в ході судового розгляду, які підтверджені належними та допустимими доказами

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 11 травня 2016року по справі № 202/2825/15-ц частково задоволено позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк». Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитно-заставним договором №DNL0A702004951 від 17 вересня 2008року, яка станом на 30 січня 2015року склала 22054,13 доларів США, яка за курсом НБУ 1дол - 16,15грн становила 356174,20грн, що складалася з наступного: 9109,79доларів США – заборгованість за кредитом; 4339,22доларів США– заборгованість по процентам за користування кредитом; 3635,26 доларів США – заборгованість з комісії за користування кредитом; 50000,00грн – пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором; 15,48доларів США – штраф (фіксована частина); 1858,38доларів США – штраф (процентна складова), а також стягнуто судові витрати в розмірі 3 654,00грн. Вказане рішення суду набрало законної сили 21 травня 2016року.

12 серпня 2016року на виконання рішення суду в справі № 202/2825/15-ц Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська видано виконавчий лист, який в подальшому був пред`явлений для примусового виконання та відкрито виконавче провадження № 63481302.

Постановою заступника начальника Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Мартиновської І.М. від 22 грудня 2021року на підставі пункту 4 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повернуто стягувачу, стягувач не здійснив авансування витрат виконавчого провадження.

Відповідно до відповіді Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 14 січня 2026року вих. № 1811, наданої на заяву АТ КБ «ПриватБанк», на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження № 63481302 щодо примусового виконання виконавчого листа по справі № 202/2825/15-ц, яке завершено постановою від 22 грудня 2021року на підставі пункту 4 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», борг, виконавчий збір боржником не сплачено. Оригінал виконавчого документа скеровано 22 грудня 2021року за вих. № 50786 на адресу АТ КБ «ПриватБанк», вказану судом у виконавчому листі: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50 рекомендованим листом. Надати підтвердження відправлення на даний час неможливо через сплив терміну зберігання реєстрів рекомендованої кореспонденції. Повторно виконавчий документ до відділу не надходив та не перебуває.

Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача щодо змісту судового рішення, яке оскаржено, дослідив доводи апеляційної скарги та з`ясував межі, в яких повинна здійснюватися перевірка ухвали, встановлюватися обставини і досліджуватися докази.

Суд першої інстанції, видаючи його дублікат виснував, що якщо закінчення строку пред`явлення виконавчого документа припало на період воєнного стану, виконавець має приймати такий виконавчий документ до виконання без звернення стягувача до суду за поновленням строку його пред`явлення. Суд виходив з доведеності того, що оригінал виконавчого документа є втраченим, строк пред`явлення до виконання якого не пропущений, у зв`язку з чим вважав можливим видати його дублікат.

Вислухав пояснення учасників справи котрі з`явились до суду, за відсутності інших учасників справи, які повідомлені про дату, час і місце судового засідання у спосіб встановлений законом суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення так як судом першої інстанції при постановленні ухвали додержані норми матеріального і процесуального права.

Мотиви та норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Частиною першою статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, – і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція).

Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду.

ЄСПЛ наголосив, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін (пункт 43 рішення від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України»).

За змістом частини першої статті 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Згідно з підпунктом 17.4 підпункту 17 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви.

У постановах Верховного Суду від 19 квітня 2021року у справі №2-1316/285/11, від 03 лютого 2021року у справі №643/20898/13-ц, від 20 травня 2021року у справі №1005/7133/2012, від 19 липня 2022року у справі №750/13088/14, від 14 грудня 2022року у справі №753/20452/21, від 01 березня 2023року у справі №433/1335/14-ц, від 09 червня 2023року у справі №607/13804/13 зазначено, що дублікатом називається документ, який видається замість втраченого оригіналу і має силу первісного акта. Від останнього його відрізняє спеціальна позначка «Дублікат». При розгляді питання про видачу дубліката перевіряється, чи не виконано рішення, чи не втратило воно законної сили. У випадку часткового виконання змінювати у дублікаті загальну суму не можна. Це враховується в ході подальшого виконавчого провадження. Сам факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в органі державної виконавчої служби свідчить про те, що його було втрачено. У той же час, обов`язковою умовою видачі дубліката виконавчого листа є звернення із такою заявою в межах встановленого законом строку для пред`явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду.

У даній справі встановлено, що виконавче провадження № 63481302 з примусового виконання виконавчого листа по справі № 202/2825/15-ц, виданого 12 серпня 2016року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська було завершено 22 грудня 2021року на підставі пункту 4 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», стягувач не здійснив авансування витрат виконавчого провадження.

На час видачі виконавчого листа у справі № 202/2825/15-ц діяв Закон України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999року № 606-XIV, у статті 22 якого було передбачено, що виконавчий документ може бути пред`явлено до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом.

05 жовтня 2016року набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02 червня 2016року (далі – Закон № 1404-VIII), згідно пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення якого виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

За змістом частини першої, другої, пункту 1 частини четвертої статті 12 Закону №1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню – з наступного дня після його прийняття. Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення /частина п`ята статті 12 Закону №1404-VIII/.

Водночас 26 березня 2022 року набрав чинності Закон України від 15 березня 2022року № 2129-IX «Про внесення зміни до розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», яким розділ XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» доповнено пунктом 10-2, згідно з яким тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022року №2102-IX, визначені Законом України «Про виконавче провадження» строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.

Воєнний стан, який запроваджено в Україні 24 лютого 2022року, наразі не припинено та не скасовано.

Отже, з урахуванням того, що постановою державного виконавця виконавчий документ повернуто стягувачу 22 грудня 2021року, оскільки строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання почав відлік з дня його повернення та з огляду на положення пункту 10-2 розділу XIII Закону України «Про виконавче провадження», то він не сплив на час звернення Банку 11 лютого 2026року із заявою про видачу дубліката виконавчого листа, яка наразі розглядається.

Оскільки строк пред`явлення Банком виконавчого документа до виконання не сплив, то колегія суддів не приймає до уваги та відхиляє доводи апеляційної скарги щодо наслідків пропуску строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання та їх вплив на результати розгляду заяви про видачу дубліката виконавчого листа.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що суд першої інстанції не врахував байдужу поведінку стягувача, який тривалий час не цікавився долею виконавчого провадження, не контролював процес примусового виконання судового рішення, не є правовою підставою для відмови Банку у задоволенні його заяви про видачу дубліката виконавчого листа з урахуванням того, що строк пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив.

Відповідно до відповіді Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 14 січня 2026року вих. № 1811, наданої на заяву АТ КБ «ПриватБанк», оригінал виконавчого документа скеровано 22 грудня 2021року на адресу АТ КБ «ПриватБанк», вказану судом у виконавчому листі: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50 рекомендованим листом, надати підтвердження відправлення на даний час неможливо через сплив терміну зберігання реєстрів рекомендованої кореспонденції, повторно виконавчий документ до відділу не надходив та не перебуває.

За таких обставин, слід дійти висновку, що наявні докази свідчать про втрату виконавчого документа стягувачем.

Виконавчий лист відсутній як у стягувача, так і у органів примусового виконання судових рішень, а в справі відсутні відомості про те, що судове рішення, яке набрало законної сили і на виконання якого судом видано виконавчий лист, виконано добровільно.

Тож, помилковим є висновок суду першої інстанції про те, що заявником не надано жодних належних та допустимих доказів втрати виконавчого листа.

Встановивши, що оригінал виконавчого документа втрачено, а строк для пред`явлення виконавчого документу до виконання стягувачем на день звернення до суду не був пропущений, правильним є висновок суду першої інстанції про наявність передбачених законом підстав для задоволення заяви АТ КБ «ПриватБанк» про видачу дублікату виконавчого документа.

За таких умов видача дубліката виконавчого документа є забезпеченням гарантованого Конституцією України права на виконання судового рішення, яке набрало законної сили.

Посилання апеляційної скарги на те, що в матеріалах справи відсутні належні докази втрати виконавчого листа стягувачем, а відповідь відділу державної виконавчої служби такої втрати не підтверджує, не приймаються апеляційним судом до уваги, оскільки у постановах Верховного Суду від 19 квітня 2021року у справі № 2-1316/285/11, від 15 червня 2022року у справі № 2-5062/10, від 11 квітня 2024року у справі № 1519/2-4707/11 зазначено, що єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. Сам факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в органі державної виконавчої служби свідчить про те, що його було втрачено.

Наведені у апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження судом першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Крім того, аргументи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав вважати, що судом порушено норми процесуального права, про що зазначає у апеляційній скарзі заявник, а зводяться до незгоди з ухваленим у справі судовим рішенням та необхідності переоцінки доказів у справі.

Саме з такого розуміння вищезазначених норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010року).

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність судового рішення не впливають, то згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення – без змін.

Керуючись статтями 259, 268, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, –

У Х В А Л И В:

Залишити без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 .

Ухвалу Індустріального районного суду міста Дніпра від 27 квітня 2026року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 28 липня 2026року.

Судді: