Постанова від 27 липня 2026 р. у справі №196/1164/24 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6359/26 Справа № 196/1164/24 Суддя у 1-й інстанції - Костюков Д.Г Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:

судді-доповідача Никифоряка Л.П.,

суддів Гапонова А.В., Халаджи О.В.,

за участі секретаря судового засідання Сахарова Д.О.,

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Царичанська селищна рада Дніпровського району Дніпропетровської області,

третя особа, яка не заявляла самостійних вимог щодо предмету спору Царичанська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області,

розглянув відкрито в залі судових засідань апеляційного суду в м. Дніпро справу, що виникла з цивільних правовідносин в якій подана апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 27 лютого 2026року, головуючий у суді першої інстанції Костюков Д.Г.

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2024року ОСОБА_1 подала позов в суд проти ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Царичанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області та враховуючи зміну позову висловила вимоги про:

- встановлення факту того, що ОСОБА_4 є батьком ОСОБА_5 ;

- встановлення факту того, що ОСОБА_4 прийняв спадщину, яка відкрилася після смерті ОСОБА_5 , але не оформив її;

- визнання недійсним свідоцтва про право власності на 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 ;

- визнання недійсним договору дарування 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , від імені якої діяла ОСОБА_2 ;

- визнання в порядку спадкування за законом за ОСОБА_1 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_4 , права власності на нерухоме майно, яке складається із житлового будинку АДРЕСА_1 .

Існування таких вимог позивачка пов`язувала із тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її рідний брат, мешканець с.Лисківка, Царичанського району, Дніпропетровської області - ОСОБА_5 . До дня смерті і безпосередньо перед смертю ОСОБА_2 постійно проживав спільно зі спільним із позивачкою батьком, - ОСОБА_4 . За життя, ОСОБА_2 належав на праві власності житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , отже, батько позивачки спадщину, яка складається із вищезазначеного нерухомого майна, після смерті свого сина спільним постійним проживанням із ним прийняв і така спадщина належна йому.

Вказувала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачки - ОСОБА_4 та рішенням Царичанського районного суду Дніпропетровської області, яке набрало законної сили, встановлено, що ОСОБА_1 спадщину після померлого її батька прийняла та її визнано спадкоємицею ОСОБА_4 за законом.

Зазначала, що Постановою нотаріуса позивачці відмовлено у вчиненні нотаріальної дії щодо житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , у зв`язку з пропуском строку на прийняття спадщини після смерті батька, а також відсутні докази родинних відносин між позивачкою та ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Наголошувала, що відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного, реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №324161312, на об`єкт нерухомого майна, яким є житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 згідно повідомлення Царичанського відділення Ощадбанку №151 від 30 жовтня 1990року накладено заборону відчуження, про що мається архівний запис №76379-67 від 05 травня 2001року та за наявності заборони на розпорядження нерухомим майном вчинення нотаріальних дій із таким майном є неправомірним, а отже перехід прав власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 в 1/2 частці до ОСОБА_2 та в 1/2 частці до ОСОБА_6 (нині ОСОБА_7 ) є незаконним, а тому є усі підстави визнати за нею право власності на житловий будинок в порядку спадкування.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 27 лютого 2026року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що на момент відкриття спадщини після смерті ОСОБА_4 спірне нерухоме майно до складу спадщини не входило, а на момент вчинення оспорюваних угод у позивачки ОСОБА_1 будь-яких прав на спірне майно не існувало.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

09 квітня 2026року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_8 подала безпосередньо до суду апеляційної інстанції за допомогою системи “Електронний суд” апеляційну скаргу на рішення Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 27 лютого 2026року.

В апеляційній скарзі висловила вимогу про скасування рішення суду та просила про задоволення позову в повному обсязі.

Незаконність та необґрунтованість рішення суду на думку заявника полягає у тому, що суд першої інстанції помилково не звернув уваги на те, що правочини посвідчені нотаріусом про перехід права власності від брата позивачки ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не відповідали вимогам закону, тобто були вчинені за наявності чіткої заборони на здійснення розпорядження майном.

Наголошувала, що коли на майно накладено заборону на його відчуження, то власник конкретного об`єкта нерухомого майна не може розпорядитися ним, оскільки не має одного з елементів права власності - розпорядження цим майном, або ж не може розпорядитися ним без дозволу певних осіб, які мають чітко визначені конкретні майнові вимоги, що можуть бути реалізовані.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу не подавали.

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

14 квітня 2026року ухвалою Дніпровського апеляційного суду витребувано з Соборного районного суду м. Дніпра цивільну справу №196/1164/24; та 24 квітня 2026року справа надійшла на адресу апеляційного суду.

29 квітня 2026року ухвалою Дніпровського апеляційного суду відкрито апеляційне провадження у справі.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 14 травня 2026року справу призначено до судового розгляду на 28 липня 2026року.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідкою про доставку електронного листа.

Фактичні обставини встановлені в ході судового розгляду, які підтверджені належними та допустимими доказами

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер брат позивачки ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 , видане Відділом державної реєстрації смерті реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління 08 серпня 2023року повторно /а.с.9/.

Як вбачається з довідки виконавчого комітету Царичанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області від 29 листопада 2023року №3438/02-21, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , був зареєстрований в АДРЕСА_2 з 18 березня 1998року по день смерті. На день смерті разом з ним був зареєстрований ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 27 березня 1996року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про смерть НОМЕР_2 від 22.02.2005р.) /а.с.13/.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачки ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_3 , видане Відділом реєстрації актів цивільного стану Царичанського районного управління юстиції Дніпропетровської області 22 лютого 2005року /а.с.14/.

Рішенням Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 29 вересня 2005року визнано за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з господарчими спорудами по АДРЕСА_3 та право власності на сертифікат іменних акцій серії А №1319 у кількості 75 цінних паперів, емітентом яких є Відкрите акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго", як спадкоємця по закону після смерті батька /а.с.15/.

Постановою державного нотаріуса Царичанської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Фрізен Н.Ю. від 03 липня 2024року позивачці ОСОБА_1 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок АДРЕСА_1 . Підставами для відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину державним нотаріусом зазначено: пропущення позивачкою строків прийняття спадщини після померлого батька ОСОБА_4 та відсутність необхідних документів для встановлення родинних відносин померлого ОСОБА_4 з померлим сином ОСОБА_2 /а.с.17/.

Відповідно до копії Свідоцтва про право власності, посвідченого державним нотаріусом Царичанської державної нотаріальної контори 13 квітня 1995року, зареєстрованого в реєстрі за №780, посвідчено, що в спільному майні подружжя, набутого в шлюбі, право власності належить: 1/2 частина належить ОСОБА_5 та 1/2 частина належить ОСОБА_2 . Спільне сумісне майно подружжя, право власності на яке кожного з них посвідчується у вказаних частках складається з житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_5 . Свідоцтво про право власності зареєстровано в Царичанському БТІ в реєстровій книзі №13 за №2241 /а.с.57/.

Відповідно до копії Договору дарування, посвідченого державним нотаріусом Царичанської державної нотаріальної контори 12 травня 1995року, зареєстрованого в реєстрі за №981,? ? ОСОБА_2 та ОСОБА_2 склали цей договір про таке: ОСОБА_2 подарував, а ОСОБА_6 прийняла у дар 1/2 частину жилого будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 . Договір дарування зареєстрований Царичанським БТІ в реєстровій книзі №13 за №2241 /а.с.58-59/.

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав №394691660 від 12 вересня 2024року, право власності на 1/2 частку житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано за ОСОБА_3 на підставі Договору дарування від 12 травня 1995року №981. Дата державної реєстрації 09 вересня 2024року /а.с.60/.

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав №394691463 від 12 вересня 2024року, право власності на 1/2 частку житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі Свідоцтва про право власності від 13 квітня 1995року № НОМЕР_4 . Дата державної реєстрації 09 вересня 2024року /а.с.60/.

Відповідно до листа державного нотаріуса Царичанської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Фрізен Н.Ю. від 26 листопада 2024року №940/01-16, згідно архівних даних Царичанської ДНК спадкова справа після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , не заводилась /а.с.99-100/.

Відповідно до копії листа АТ "Державний ощадний банк України" філія Дніпропетровське обласне управління від 02 жовтня 2024року, на теперішній час в архіві Банку не збереглися документи кредитної справи на ім`я ОСОБА_2 , на підставі яких накладено заборону на нерухоме майно (реєстраційний №3896014 від 16.10.2006року - підстава: повідомлення банку, 151, 30.10.1990року, Царичанське відділення Ощадбанку), що вказує на відсутність заборгованості перед Банком зі сторони позичальника. Також в базі філії - Дніпропетровське обласне управління АТ "Ощадбанк" у ОСОБА_5 відсутні невиконані зобов`язання за заставними кредитами /а.с. 226/.

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №450029523 від 30 жовтня 2025року вбачається, що у Держаному реєстрі речових прав на нерухоме майно мається запис про обтяження об`єкта нерухомого майна: житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , підстава: повідомлення банку, №151, виданий 30 жовтня 1990року, видавник: Царичанське відділення Ощадбанку, вид обтяження - заборона на нерухоме майно, належного ОСОБА_2 , номер обтяження 3896014, 16.10.2006р, архівний запис №76379-67 від 05.05.2001 /а.с. 231-233/.

Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача щодо змісту судового рішення, яке оскаржено, дослідив доводи апеляційної скарги та з`ясував межі, в яких повинна здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції надважливого значення надав тій обставині, що на момент відкриття спадщини після смерті ОСОБА_4 спірне нерухоме майно до складу спадщини не входило, у зв`язку з чим вимоги позивачки ОСОБА_1 про визнання права власності на це майно в порядку спадкування є хибними та не ґрунтуються на законі.

Суд виснував, що станом на момент вчинення оспорюваних позивачкою угод у 1995році у неї не існувало будь-яких прав на спірне майно, у зв`язку з чим суд виснував, що фактом укладення оспорюваних правочинів будь-яких прав чи інтересів позивачки порушено не було.

Водночас, суд вважав, що позовні вимоги про встановлення зазначених позивачкою фактів були спрямовані виключно на визнання за нею права власності на спірне нерухоме майно, тобто є похідними від позовних вимог про визнання права власності, у задоволенні яких було відмовлено, суд відмовив у задоволенні заяв про встановлення цих фактів, оскільки суду не доведено, що вони створюють будь-які юридичні наслідки для позивачки.

Вислухав пояснення учасників справи котрі з`явились до суду, за відсутності інших учасників справи, які повідомлені про дату, час і місце судового засідання у спосіб встановлений законом апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення так як судом першої інстанції при ухваленні рішення додержані норми матеріального і процесуального права.

Мотиви та норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Відповідно до положень статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Як встановлено, на момент відкриття спадщини після смерті ОСОБА_2 станом на 02 жовтня 2003року так і на момент відкриття спадщини після смерті ОСОБА_4 станом на 22 лютого 2005року право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 належало на праві часткової власності: 1/2 частки ОСОБА_2 та 1/2 частки ОСОБА_6 з 1995року.

Отже, спірний будинок не входив до складу спадщини як після смерті ОСОБА_2 , так і після смерті його батька ОСОБА_4 .

Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 вважала, що має право на спадщину у вигляді спірного житлового будинку після смерті свого батька, який, на її думку, перед цим прийняв спадщину після смерті свого сина.

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Водночас, враховуючи встановлені обставини щодо відчуження ОСОБА_2 спірного будинку ще задовго до своєї смерті, позивачкою не доведено, яким чином можуть бути порушені її спадкові права на цей будинок.

Правильним є висновок суду першої інстанції про те, що з урахуванням підстав та змісту позову позивачкою не доведено порушення її прав.

Отже встановивши фактичні обставини у справі, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

По суті, підстави позову й доводи апеляційної скарги свідчать про відсутність правових підстав та достатніх умов для задоволення позовних вимог.

Твердження апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що правочини посвідчені нотаріусом про перехід права власності від брата позивачки ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у 1995році не відповідали вимогам закону, оскільки були вчинені за наявності чіткої заборони на здійснення розпорядження майном, не приймаються апеляційним судом до уваги, так як не свідчать про порушення такими діями прав ОСОБА_1 .

Як встановлено судом, АТ "Державний ощадний банк України" філія Дніпропетровське обласне управління повідомило, що на теперішній час в архіві Банку не збереглися документи кредитної справи на ім`я ОСОБА_2 , на підставі яких накладено заборону на нерухоме майно (реєстраційний №3896014 від 16.10.2006року - підстава: повідомлення банку, 151, 30.10.1990року, Царичанське відділення Ощадбанку), що вказує на відсутність заборгованості перед Банком зі сторони позичальника. Також в базі філії - Дніпропетровське обласне управління АТ "Ощадбанк" у ОСОБА_5 відсутні невиконані зобов`язання за заставними кредитами. Та Банк не заперечував проти зняття заборони на відчуження нерухомого майна.

Тож враховуючи, що банк як потенційний стягувач не мав і не має майнових претензій до позичальника, не заперечує проти зняття заборони на відчуження нерухомого майна, дії нотаріуса щодо реєстрації за відповідачами права власності у 1995році жодною з заінтересованих осіб не оспорювалися тривалий час, слід дійти висновку про позивачкою не доведено порушення її прав з боку відповідачів реєстрацією права власності.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у оскаржуваному судовому рішенні, вони зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження судом.

Згідно статті 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Ніщо не вказує на те, що судом не дотримано принципу рівності що витікає із змісту частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Водночас, заявником апеляційної скарги не підтверджено жодних порушень норм процесуального права, через які він не зміг повною мірою реалізувати свої процесуальні права чи які би призвели до ухвалення незаконного рішення, оскільки судом першої інстанції створені умови для того, щоб позивач надав пояснення та докази щодо обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції, та вважає що суд першої інстанції виконав вимоги закону про законність та обґрунтованість рішення суду, що дає підстави суду апеляційної інстанції відповідно до статті 375 ЦПК України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись статтями 259, 268, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Залишити без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 .

Рішення Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 27 лютого 2026року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 28 липня 2026року.

Судді: