Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №214/10168/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7509/26 Справа № 214/10168/25 Суддя у 1-й інстанції - Фролова Н. М. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 року м. Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – судді Бондар Я.М.,

суддів Акуленка В.В., Остапенко В.О.,

сторони:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції»

відповідач ОСОБА_1

розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 квітня 2026 року, яке ухвалено суддею Фроловою Н.М. у м. Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 24 квітня 2026 року,

ВСТАНОВИВ

В жовтні 2025 року ТОВ «Українські фінансові операції» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивований тим, що 25.07.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» (ТОВ «Лінеура Україна»), як кредитодавцем, та ОСОБА_1 як позичальником, укладено договір надання коштів на умовах споживчого кредиту №4836994. Сума кредиту складала 10000,00 грн, строк кредитування 360 днів, з 25.07.2024 року до 20.07.2025 року. На пільговий строк 10 днів погоджено умови пільгового кредитування (пониженої відсоткової ставки) на умовах 0,01 відсотків у день, проте позичальником не виконано зазначених у договорі умов і до неї як результат застосовано повну ставку кредитування у розмірі 1,5 % у день. Кредитний договір укладений з використанням електронного підпису.

ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання перед відповідачем виконало та надало йому кредит в сумі 10000 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку, емітовану Банком АТ КБ «ПриватБанк». Натомість відповідач зобов`язань за договором не виконав.

У подальшому, 25 листопада 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна», як клієнтом, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» (ТОВ «Українські фінансові операції»), як фактором, укладено договір факторингу №27/02/2025, відповідно до умов якого до ТОВ «Українські фінансові операції» перейшло право вимоги, зокрема, до відповідача за договором №4836994 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.

Представник позивача зазначив, що договір факторингу укладено під час дії укладеного між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем договору №4836994 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Згідно з розрахунком первісного кредитодавця, розмір заборгованості за тілом кредиту складає 10000,00 грн., заборгованість за процентами 32700,00 грн. Також позивач провів розрахунок заборгованості за договором №4836994 за період з 27.02.2025 року за 142 календарних дні, де сума нарахованих процентів за договором за цей період становить 21300,00 грн.

Тому представник позивача просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість загальною сумою 64000,00 грн, яка складається з суми заборгованості за основним боргом (сумою кредиту) у розмірі 10000,00 грн, суми заборгованості за процентами, нарахованими первісним кредитором, 32700,00 грн, суми заборгованості за процентами, нарахованими ТОВ «Українські фінансові операції», - 21300,00 грн.

Також просив стягнути з відповідача на користь позивача 2 422, 40 грн сплаченого судового збору та 10 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Рішенням Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської облаті від 22 квітня 2026 року позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» заборгованість за договором надання коштів на умовах споживчого кредиту №4836994 у розмірі 64 000 (шістдесят чотири тисячі) грн. 00 коп., з яких: 10000 грн. 00 коп. заборгованість за основним боргом (сумою кредиту); 32700 (тридцять дві тисячі сімсот) грн. 00 коп. заборгованість за процентами нарахованими первісним кредитором; 21300 (двадцять одна тисяча триста) грн. 00 коп. заборгованості за процентами нарахованими ТОВ «Українські фінансові операції».

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 (три тисячі) грн 00 коп.

У задоволенні вимоги про застосування статті 625 Цивільного кодексу України з використанням механізму частин десятої, одинадцятої статті 265 Цивільного процесуального кодексу України відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на незаконність рішення суду першої інстанції, порушення норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення у справі про відмову в задоволенні позовних вимог позивача.

Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідач кредитний договір з ТОВ «Лінеура Україна» не укладав, під час його добового чергування в службовому приміщенні ДП «Кривбасводоканал» 24.07.2024 року о 23.00 год невстановлена слідством особа таємним способом викрала належний відповідачу мобільний телефон марки Xiaomi Redmi Note 6 та банківські картки НОМЕР_1 та картку НОМЕР_2 . Заблокувати викрадені картки та звернутися до відділу поліції з заявою про скоєння злочину він мав змогу тільки з ранку 25.07.2024. До моменту блокування невстановлена особа під час комендантської години від його імені уклала три кредитні договори та викрадено кошти з його банківського рахунку. За даним фактом він звернувся до ВП№№ КРУП ГУНП в Дніпропетровській області, було внесено відомості до ЄРДР та до АТ КБ «Приватбанк».

Судом вказані обставини не було враховано, тобто не встановлено належним чином факту укладення кредитного договору, не доведено факту отримання відповідачем кредитних коштів та проігноровано факт наявності кримінального провадження за фактом шахрайських дій.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду- без змін як законне і обґрунтоване.

Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, та відзиву на неї, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вивченням матеріалів даної цивільної справи, 25 липня 2024 року ТОВ «Лінеура Україна» (як кредитодавець) та ОСОБА_1 (як позичальник) уклали договір надання коштів на умовах споживчого кредиту №4836994 (а.с. 94-104).

Відповідно до п. 1.2 договору сума кредиту складає 10000,00 грн. Строк кредитування – 360 днів (п.1.3.).

Стандартна процента ставка становить 1,50% за кожен день користування кредитом та застосовується в межах всього строку кредиту (п.1.3.).

Знижена процентна ставка становить 0,01% за кожен день користування кредитом та застосовується на таких умовах: Якщо Клієнт до 03.08.2024 року (включно) сплатить кошти в сумі, не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, Клієнт як учасник Програми лояльності отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити Клієнт за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати буде перераховано за зниженою процентною ставкою (п.1.4.2.).

Кредитний договір укладений сторонами дистанційно та підписаний відповідачем електронним підписом (електронним підписом 97656 25.07.2024 о 01:58:40).

На виконання ухвали суду про витребування доказів АТ КБ «ПриватБанк» надав інформацію про те, що дійсно на рахунок НОМЕР_3 та емітовану карту на ім`я ОСОБА_1 25.07.2024 року зараховано кошти на суму 10000,00 грн.

27.02.2025 року ТОВ «Українські фінансові операції» (як фактор) та ТОВ «Лінеура Україна» (як клієнт) уклали Договір факторингу №27/02/2025, відповідно до умов якого фактор зобов`язується передати грошові кошти у розпорядження клієнта (цін продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб-боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі боржників, який формується згідно з Додатком №1 та є невід`ємною частиною договору (а.с.34-38).

За цим договором, реєстром боржників та Актом прийому-передачі реєстру боржників від 27.02.2025 року ТОВ «Українські фінансові операції» набуло право грошової вимоги до відповідача за договором надання коштів на умовах споживчого кредиту №4836994 (а.с.82-83).

Відповідно до представленого представником позивача розрахунку заборгованості за договором надання коштів на умовах споживчого кредиту №4836994, сформованого первісним кредитором (ТОВ «Лінеура Україна») у період з дати укладання договору – 25.07.2024 року та станом на 27.02.2025 року у відповідача перед первісним кредитором утворилась заборгованість за тілом кредитом на суму 10000,00 грн та нарахованими процентами за користування у розмірі 32700,00 грн (а.с.86-89).

Згідно з розрахунком заборгованості, здійсненим представником позивача за договором надання коштів на умовах споживчого кредиту №4836994 заборгованість за процентами за період з 28.02.2025 року по 19.07.2025 року становить 21300,00 грн (а.с.84-85).

Частково задовольняючи позовні вимоги ТОВ «Українські фінансові операції», суд першої інстанції виходив з факту отримання позичальником кредитних коштів за кредитним договором та неналежного виконання зобов`язання позичальником в частині повернення кредиту та сплати відсотків за його користування й права позивача, у зв`язку з цим, вимагати від відповідачки повернення заборгованості за кредитними договорами.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв, ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплачені відсотки.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до Закону України "Про електронну комерцію" № 675-VIII від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 вказаного Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 зазначеного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина 6 статті 11 вказаного Закону).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII.

Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та не спростовано у суді апеляційної інстанції, 25 липня 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4836994, який підписано електронним підписом відповідача (а.с.94-105).

Зазначений договір є чинним та підлягає виконанню сторонами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Заперечення відповідача про те, що кредитний договір з ТОВ «Лінеура Україна» він не укладав, кредитний договір від його імені без його волі було укладено невстановленою слідством особою, яка таємним способом викрала належний йому фінансовий номер телефону, та оформили цей та інші кредити, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки наявний у матеріалах справи витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань в кримінальному провадженні №12024041730001134 від 26.07.2024 року не свідчить сам по собі про те, що спірний кредитний договір не був укладений і кошти саме за цим договором були використані не відповідачем, а іншою особою. В даному витягу не міститься відомостей про викрадення окрім мобільного телефону відповідача, його банківських карток, емітованих АТ КБ «Приватбанк», не міститься таких відомостей й у зверненні ОСОБА_1 до банку.

Суду не надано доказів, що окрім мобільного телефону із фінансовим номером зловмисники заволоділи всією персональною інформацією відповідача, яка дала змогу укласти кредитний договір зокрема із першим кредитором ТОВ «Лінеура», кредитні кошти від якого надійшли на емітовану на ім`я відповідача банківську картку і зняті не ним. Вироку суду в кримінальному провадженні №12024041730001134 не ухвалено. Відповідач не пояснив, коли ним заблоковані банківські картки і чи взагалі він звертався для цього в банк, як довідався про крадіжку коштів, якщо картки були вкрадено разом із мобільним телефоном, а іншого терміналу в його розпорядженні в ніч на 25.07.2024 року в нього не було, але на ранок він вже звернувся до банку та поліції про вчинення крадіжки коштів.

Суду не надано виписки руху коштів по рахунку окрім транзакцій 25.07.2024, невідомо коли заблоковано рахунки і чи взагалі було заблоковано, не надано акту службового розслідування/перевірки за зверненням АТ КБ «Приватбанк», не з`ясовано як здійснено вхід до мобільного банківського застосунку тощо, і не заявлено відповідного клопотання про витребування його як в суді першої інстанції, так із апеляційною скаргою.

При цьому, АТ КБ «Приватбанк» підтверджено факт отримання відповідачем кредитних коштів в сумі 10 000 грн. 25 липня 2024 року на його платіжну картку.

Отже, відповідачем не спростовано жодними належними та допустимими доказами факту укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів.

27 лютого 2025 року між ТОВ «Українські фінансові операції» та ТОВ «Лінеура Україна» укладено договір факторингу № 27/02/2025, у відповідності до умов якого ТОВ «Українські фінансові операції» зобов`язується передати грошові кошти у розпорядження ТОВ «Лінеура Україна» (ціна продажу) за плату, ТОВ «Лінеура Україна» відступити ТОВ «Українські фінансові операції» право грошової вимоги, строк виконання за якою настав або виникне у майбутньому до третіх осіб – боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить ТОВ «Лінеура Україна» (а.с.46-50).

Згідно платіжної інструкції, ТОВ «Українські фінансові операції» було сплачено на користь ТОВ «Лінеура Україна» грошові кошти за договором факторингу № 27/02/2025 від 27 лютого 2025 року (а.с.61).

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників, що є Додатком № 1 до договору факторингу № 27/02/2025 від 27 лютого 2025 року, ТОВ «Українські фінансові операції» набуло право грошової вимоги до відповідача за договором №4836994 (а.с.82-83).

За приписами пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частин перша статті 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Частиною першою статті 1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Як зазначено Верховним Судом України у постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15 "...боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. ... неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі".

Тобто, відповідач несе відповідальність за неналежне виконання зобов`язання за кредитним договором перед новим кредитором ТОВ «Українські фінансові операції» у тому ж обсязі, що і перед первісними кредиторами.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором №4836994 від 25.07.2024 року, вбачається, що первісним кредитором здійснено нарахування відсотків за користування кредитом за період з 25.07.2024 року по 03.08.2024 року за зниженою процентною ставкою – 0,01 % в день, в сумі 1640,00 грн., що є його правом відповідно до п.3.5 договору, а у подальшому, з 0.08.2024 по 27.02.2025 року – за стандартною процентною ставкою –1,5 % в день, всього у сумі 32700,00 грн. (а.с.86-89).

Крім того, ТОВ «Українські фінансові операції», як новим кредитором за період з 28.02.2025 по19.07.2025 року нараховані відсотки за несвоєчасне погашення відповідачем кредиту у розмірі 21300 грн. (відсоткова ставка стандартна та становить 1,5 %) (а.с.84-85).

Проте із даними розрахунками процентів, які суд першої інстанції вважав правомірними, колегія суддів погодитися не може з огляду на наступне.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч. 1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Підписання кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором є прямою і безумовною згодою відповідача з умовами кредитного договору, правилами надання грошових коштів у позику в тому числі і на умовах фінансового кредиту, з яким позичальник ознайомився перед підписанням кредитного договору та отриманням кредиту.

Разом з тим, позивач ТОВ «Українські фінансові операції», звертаючись до суду з позовом, просив у тому числі, крім заборгованості за неповернутим кредитом, стягнути складову його повної вартості, зокрема й заборгованість за несплаченими процентами за користування кредитом за ставкою 1,5%.

Проте, відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» у редакції, яка набрала чинності 24 грудня 2023 року згідно із Законом № 3498-IX від 22 листопада 2023 року, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Перехідні положення законопроєкту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроєкту.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія п. 5 розділу І цього Закону(яким, зокрема, доповнено п. 17 розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування») поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Договір про надання споживчого кредиту №4836994 укладений відповідачем з першим кредитором 25.07.2024 року, тобто, після внесення та набрання чинності змін до Закону України «Про споживче кредитування», а тому положення п. 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» не поширюється на вказаний кредитний договір.

Зі змісту положень ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» вбачається, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Частиною 4 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», денна процентна ставка розраховується у процентах за формулою: ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t х 100%, де ДПС - денна процентна ставка; ЗВСК - загальні витрати за споживчим кредитом; ЗРК - загальний розмір кредиту; t - строк кредитування у днях.

Відповідно, визначений договором розмір денної процентної ставки не відповідає положенням Закону України «Про споживче кредитування».

За період з 25.07.2024 року по 03.08.2024 року сторони обумовили процентну ставку 0,01%, яка не суперечить вимогам закону, і складає

Кредит видано строком на 360 днів, заявлено в позові по 19.07.2025 року. Тому за період з 03.08.2024 до 19.07.2025 року по ставці 1% кредитор має право на 35000,00 грн. з розрахунку 10000,00грн.*350днів*1%. А всього 36640,00 грн. (35000,00 грн+1640,00 грн.)

З огляду на зазначене, з урахуванням встановлених колегією суддів обставин справи та досліджених доказів, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду підлягає зміні в частині стягнутих процентів, та відповідно загальної суми заборгованості за кредитним договором.

У зв`язку з частковим задоволенням апеляційної скарги, судові витрати також підлягають перерозподілу та стягненню пропорційно задоволеній частині позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 квітня 2026 року змінити в частині загального розміру стягнутої з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» заборгованості за кредитним договором №4836994 від 25.07.2024 року з 64000,00 грн до 46640,00 грн, заборгованості з процентів з 54000,00 грн до 36640,00 грн.; в частині стягнення судового збору змінити, зменшивши його з 2422,40 грн до 1768,35 грн.

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 29 липня 2026 року.

Головуючий:

Судді: