Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №210/5015/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7023/26 Справа № 210/5015/25 Суддя у 1-й інстанції - Літвіненко Н. А. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 року м. Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Бондар Я.М.,

суддів Акуленка В.В., Остапенко В.О.

сторони:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР»,

відповідач – ОСОБА_1 ,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 на рішення Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 16 березня 2026 року, яке ухвалено суддею Літвіненко Н.А. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 16 березня 2026 року, -

В С Т А Н О В И В

В липні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» (надалі - ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовну заяву мотивовано тим, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 24.08.2024 р. укладено Кредитний договір (оферти) № 24.08.2024-100001022.

ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за Договором виконано в повному обсязі, надавши позичальнику кредитні кошти на умовах, викладених в Договорі.

В свою чергу ОСОБА_1 свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на 06.12.2024 р., утворилась заборгованість у розмірі 20430 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 9000 грн., по процентам в розмірі 5670 грн., додаткова комісія 1 260,00 грн., по неустойці за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання, у розмірі 4500,00 грн., чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр».

Рішенням Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 16 березня 2026 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР суму заборгованості за Кредитним договором № 24.08.2024-100001022 від 24.08.2024 року у розмірі 15930,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» суму сплаченого судового збору в розмірі 2422,40 грн.

Решту позовних вимог залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі або змінити рішення, яким відмовити у стягненні додаткової комісії 1260.00 грн, перевірити та зменшити/відмовити у стягненні процентів у недоведеній частині, а судовий збір розподілити пропорційно фактично задоволеним позовним вимогам.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд не забезпечив реальної можливості ознайомитися із позовом, подати відзив, заперечення, клопотання про витребування доказів. Суд не встановив, кому належить картка, на яку було перераховано кредитні кошти. Комісія 1260,00 є необґрунтованою та не підлягає стягненню. Суд не перевірив справедливість і пропорційність умов договору та розрахунок процентів, не застосував пропорційність при стягненні судового збору.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду як законне і обґрунтоване - без змін. Особу відповідача при укладенні договору було ідентифіковано через систему BankID, за процедурою багатофакторної автентифікації, за допомогою фінансового номеру телефону, який належить відповідачу. Кредитні кошти були перераховані на платіжну картку відповідача, що ним не спростовано.

Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, між ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» та ОСОБА_1 24 серпня 2024 року укладено Кредитний договір (оферти) № 24.08.2024-100001022.

Відповідно до умов кредитного договору № 24.08.2024-100001022 від 24.08.2024 року Позичальнику надано кредит у розмірі – 9000 грн, що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 24.08.2024, строком на 105 днів.

Проценти: 1. Дата надання/видачі кредиту - 24/08/2024; 2. Сума Кредиту: 9000 грн. 00 коп. 3. Строк, на який надається Кредит - 105 днів з дати його надання 4. Дата повернення (виплати) кредиту - 06.12.2024; 5. Продовження (лонгація, пролонгація) строку кредитування/строку виплати кредиту/ строку договору не передбачена. У Позичальника відсутнє право ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та/або строку виплати кредиту та/або строку договору, установлених договором. 6. Процентна ставка "Стандарт" – фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом перших 3 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів (надалі – «чергові періоди»). Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. 7. Процентна ставка "Економ" - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0.5% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка "Стандарт". Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. 8. Комісія, пов`язана з наданням Кредиту (надалі – "Комісія за надання", "Комісія"; економічна сутність – плата за надання Кредиту) – 7% від суми Кредиту та дорівнює 630 грн. 00 коп. Комісія розраховується шляхом множення суми Кредиту (база розрахунку) на розмір Комісії у відсотковому значенні. Нараховується Кредитором та обліковується в день видачі кредиту, сплачується згідно Графіку платежів. 9. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості (надалі – "Комісія за обслуговування", "Комісія") – 630 грн. у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Комісія за обслуговування нараховується Кредитором та обліковується в перший день кожного з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, сплачується згідно Графіку платежів. Комісія за обслуговування встановлюється (економічна сутність) за організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, забезпечення надання можливості робити платежі онлайн на відділеннях, забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях, забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу, консультаційні послуги, інші послуги, які прямо не вказані в даному пункті, однак, надання яких забезпечено Кредитодавцем та пов`язане з обслуговуванням кредитної заборгованості. До Комісії за обслуговування кредитної заборгованості не включено послуги, які Кредитодавець зобов`язаний надавати Позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства, зокрема, за надання один раз на місяць на вимогу споживача інформації про споживчий кредит. 10. Договором не передбачено змін в умовах надання фінансової послуги, щодо якої укладено договір. 11. Протягом строку дії договору тарифи та комісія(ії) за фінансовою послугою залишаються незмінними. Кредитодавець не надає додаткових та/або супутніх послуг. 12. Денна процентна ставка – загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається Кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Денна процентна ставка та її розрахунок: 1% (денна процентна ставка) = (9450 / 9000)/ 105 ? 100%. 13. Проценти (економічна сутність – плата за користування Кредитом) розраховуються шляхом множення всієї Суми Кредиту (включаючи всі Транші) (залишку від всієї Суми Кредиту) (база розрахунку) на кількість днів користування Кредитом/залишком Кредиту та на процентну ставку, яка застосовується у відповідному періоді. Згідно п. 3.1. Договору за цим Договором Кредитодавець зобов`язується надати Кредит Позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених Договором, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити Проценти, Комісію. Пунктом 3.2. встановлено, що Кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Відповідно до п. 4.1. Договору Кредитодавець надає Позичальнику Кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб перерахування Позичальнику коштів у рахунок кредиту: банківський рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4441-11XX-XXXX-2244.

Відповідно до Договору від 24.08.2024 та квитанції про перерахунок коштів Кредитодавцем надано Позичальнику кредит у розмірі 9000 грн. строком на 105 днів, ОСОБА_1 24.08.2024 отримано кредитні кошти у розмірі 9000 грн.

Отже, ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за Договором виконано в повному обсязі.

В свою чергу ОСОБА_1 свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на 06.12.2024 р., утворилась заборгованість у розмірі 20430 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 9000 грн., по процентам в розмірі 5670 грн., додаткова комісія 1 260,00 грн., по неустойці за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання, у розмірі 4500,00 грн., чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр».

На підставі наведеного, виходячи із принципів об`єктивності, реальності і справедливості, суд вважав за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суми заборгованості за кредитним договором, які складаються з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 9000 грн., по процентам в розмірі 5670 грн., додаткова комісія 1 260,00 грн., що в загальному розмірі становить 15930,00 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, підтвердженими тими доказами, які були досліджені судом.

Відповідно до частини 1 статті 4ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно положень статті 11ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Між сторонами виник спір про стягнення заборгованості за кредитними договорами.

Правовідносини, що виникли між сторонами, є зобов`язальними і регулюються нормами глав 47-49, 51 ЦК України, а також спеціальними нормами глави 71 ЦК України.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо); умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Згідно положень ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 1054, 1055 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти; кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно зі ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Із положень статті 610 ЦК України слідує, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як передбачено частиною першою статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.

Ураховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, а у разі прострочення виконання зобов`язання сплатити пеню, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання за договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства.

Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов`язання, в строки, встановлені договором.

З матеріалів справи слідує, що відповідач ознайомився і погодився з умовами кредитного договору, тобто сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов договору, а подані позивачем паперові копії електронних документів є допустимими письмовими доказами відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі № 2-383/2010 вказано, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

При цьому, вимог про визнання кредитного договору № 24.08.2024-100001022 від 24.08.2024 року недійсним (неукладеним) не заявлено, договору щодо інших правовідносин між сторонами відповідачем не надано.

ОСОБА_1 також не спростовано факт надання ним всіх особистих ідентифікуючих даних, зокрема РНОКПП та дату його народження, його платіжної картки, номера мобільного телефону, без надання яких і відповідного підтвердження, ознайомлення з відповідними умовами та правилами отримання та повернення кредитних коштів, відповідний кредит не міг бути наданий.

За вказаними у довідці про ідентифікацію відомостями можна точно встановити, кому саме було надіслано одноразовий ідентифікатор та ким підписано спірний кредитний договір.

Доводи відповідача про те, що не доведено факту видачі кредиту саме йому та розміру заборгованості, слід відхилити, оскільки за нормами Закону «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора без здійснення входу відповідача на веб-сайт за допомогою логіна і пароля особистого кабінету укладання договору між сторонами є технічно не можливим. Належних доказів на спростування тверджень позивача щодо наявності на договорі електронного цифрового підпису одноразового ідентифікатора відповідачем не надано.

Тому доводи відповідача щодо відсутності належних доказів на підтвердження укладення кредитного договору не знайшли своє підтвердження.

Факт перерахування коштів підтверджується квитанцією про перерахування грошових коштів 24.08.2024 на суму 9000,00 грн, на номер банківської картки, який зазначено в договорі відповідачем (п.4.1).

Установивши, що ОСОБА_1 не виконує належним чином зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів, комісії, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» заборгованості за кредитним договором.

В свою чергу, стороною відповідача не було спростовано факту укладання договору, підробки його підпису, заволодіння його фінансовим номером телефону, завдяки кому було пройдено багатофакторну автентифікацію позичальника, належності банківської карти, на яку перераховано кредитні кошти іншій особі, тощо.

Умовами підписаного сторонами договору визначено, що кредит надано у розмірі 9000,00 грн, на строк 105 днів, з фіксованою процентною ставкою за користування кредитом у розмірі 1,0 % за один день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит. Проценти розраховуються шляхом множення кредиту/залишку кредиту (база розрахунку) на кількість днів користування кредитом/залишком кредиту та на процентну ставку, яка застосовується у відповідному періоді.

Також, сторони визначили комісію (плата за надання кредиту та комісію за обслуговування кредитної заборгованості).

Враховуючи вищевикладене, встановлено узгодження між ОСОБА_2 та ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» відсотків за користування кредитом та комісії.

Тому, сторонами було погоджено в належній формі розмір відсотків за користування кредитними коштами та комісії.

За таких умов, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо стягнення з відповідача комісії, врахувавши правовий висновок Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19, відповідно до якого загальні витрати за споживчим кредитом включають, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право кредитодавця встановлювати у договорі комісію за надання та обслуговування кредиту. Відповідно, включення умови про сплату комісії у кредитному договорі та стягнення з відповідача нарахованої комісії відповідає вимогам чинного законодавства.

За таких умов, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач мав право на стягнення з відповідача відсотків за період дії кредитного договору та комісії.

Відповідно до ст. 367 ЦПК України апеляційна скарга повинна містити, зокрема, посилання на законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та мотиви, з яких скаржник вважає його неправильним. Проте загальне заперечення проти стягнення відсотків без наведення правових чи фактичних підстав не може розцінюватися як належне обґрунтування апеляційних вимог.

За таких обставин колегія суддів вважає, що відповідач фактично обмежився формальним запереченням, яке не спростовує висновків суду першої інстанції щодо правомірності позовних вимог відповідно до умов кредитного договору та вимог закону.

Доводи, викладені в апеляційні скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції по суті спору в повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

Щодо непропорційного розподілу судового збору судом першої інстанції доводи апелянта є слушними, адже суд стягнув повну суму судового збору сплаченого позивачем при поданні позову, але позовні вимоги задовольнив частково на 78%. Тому рішення суду в частині стягнення судового збору підлягає зміні, стягнуті витрати по сплаті судового збору підлягають зменшенню до 1 889,47 грн.

Сплачений відповідачем судовий збір за подання апеляційної скарги відшкодуванню не підлягає, оскільки рішення по суті спору залишено без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 16 березня 2026 року змінити в частині розподілу судових витрат.

Зменшити розмір судового збору, стягнутого з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» з 2422,40 грн. до 1 889,472 грн.

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 29 липня 2026 року.

Головуючий:

Судді: