Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №388/2898/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7722/26 Справа № 388/2898/25 Суддя у 1-й інстанції - Попов В. В. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 року м. Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Бондар Я.М.,

суддів Акуленка В.В., Остапенко В.О.

сторони:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР»,

відповідач – ОСОБА_1 ,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу відповідачки ОСОБА_1 на рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 квітня 2026 року, яке ухвалено суддею Поповим В.В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області (дата складання повного судового рішення не зазначена), -

В С Т А Н О В И В

В грудні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» (надалі - ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовну заяву мотивовано тим, що 27 листопада 2023 року між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем було укладено Кредитний договір (оферти) №27.11.2023-100002868, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит у розмірі 10 000 грн. 00 коп., строком на 140 днів, тобто до 14 квітня 2024 року, процентна ставка фіксована незмінна, що становить 1% за кожен день користування кредитом, комісія з надання кредиту – 15% від суми кредиту та дорівнює 1 500 грн. 00 коп.

Рішенням Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 квітня 2026 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за Кредитним договором №27.11.2023-100002868 від 27.11.2023 року у розмірі 19 131 грн. 23 коп., що складається з: 9 332 грн. 02 коп. - заборгованість по тілу кредиту, 9 799 грн. 21 коп. - заборгованість по процентам.

Стягнуто із ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (судовий збір у розмірі 2 422 грн. 40 коп.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі або зменшити розмір заборгованості та нарахованих процентів до справедливого співмірного розміру.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд не врахував відсутності належного та зрозумілого розрахунку заборгованості, не перевірив доводи відповідача щодо часткових оплат та не надав оцінки доказам здійснення платежів, відсутності доказів повідомлення відповідача про відступлення права вимоги, нараховані проценти та штрафні санкції є неспівмірними, надмірними та такими, що значно перевищують суми фактично отриманих коштів, суд не врахував складний матеріальний стан відповідачки та інвалідність 3 групи.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду як законне і обґрунтоване - без змін. Під час формування довідки про заборгованість та суми позовної вимоги було враховано факти оплати та змінено суму заборгованості.

Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, 27 листопада 2023 року між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем за допомогою електронного цифрового підпису було укладено Кредитний договір №27.11.2023-100002868 шляхом підписання заявки Кредитного договору, за умовами якого кредитор надав боржнику кредит у сумі 10 000 грн. 00 коп., строком на 140 днів, тобто до 14 квітня 2024 року, процентна ставка фіксована незмінна, що становить 1% за кожен день користування кредитом, комісія з надання кредиту – 15% від суми кредиту та дорівнює 1 500 грн. 00 коп. Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача становить 21 539 грн. 77 коп. Реквізити для надання кредитних коштів - №4149-49ХХ-ХХХХ-2572.

Згідно п. 3.1. Договору за цим Договором кредитодавець зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених Договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти та комісію.

Пунктом 3.2. Договору встановлено, що кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Кредитний договір підписано відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора – Е587.

Крім того, відповідач попередньо, з використанням електронно-цифрового підпису, прийняла пропозицію про укладення кредитного договору (оферта), ознайомилась з паспортом споживчого кредиту, заповнила анкету позичальника та підтвердила укладення кредитного договору.

Кредитодавець виконав свої зобов`язання, надавши відповідачеві кредитні кошти у сумі обумовленій Договором, що підтверджується квитанцією №2396726102 від 27.11.2023 року.

Згідно до довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором №27.11.2023-100002868 від 27.11.2023 року, заборгованість відповідача становить 19 131 грн. 23 коп., що складається з: 9 332 грн. 02 коп. - заборгованість по тілу кредиту, 9 799 грн. 21 коп. - заборгованість по процентам. Проценти по кредиту нараховані за період з 27 листопада 2023 року по 14 квітня 2024 року.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, підтвердженими тими доказами, які були досліджені судом.

Відповідно до частини 1 статті 4ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно положень статті 11ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Між сторонами виник спір про стягнення заборгованості за кредитними договорами.

Правовідносини, що виникли між сторонами, є зобов`язальними і регулюються нормами глав 47-49, 51 ЦК України, а також спеціальними нормами глави 71 ЦК України.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо); умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Згідно положень ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 1054, 1055 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти; кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно зі ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Із положень статті 610 ЦК України слідує, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як передбачено частиною першою статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.

Ураховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, а у разі прострочення виконання зобов`язання сплатити пеню, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання за договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства.

Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов`язання, в строки, встановлені договором.

З матеріалів справи слідує, що відповідач ознайомився і погодився з умовами кредитного договору, тобто сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов договору, а подані позивачем паперові копії електронних документів є допустимими письмовими доказами відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі № 2-383/2010 вказано, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

При цьому, вимог про визнання кредитного договору №27.11.2023-100002868 від 27.11.2023 року недійсним (неукладеним) не заявлено, договору щодо інших правовідносин між сторонами відповідачкою не надано.

Установивши, що ОСОБА_1 не виконує належним чином зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів, комісії, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» заборгованості за кредитним договором.

В свою чергу, стороною відповідача не було спростовано розміру заборгованості, яку позивач просить стягнути, не зазначено який саме із здійснених нею на погашення боргу платежів не було враховано позивачем.

Умовами підписаного сторонами договору визначено, що кредит надано у розмірі 10000,00 грн, на строк 140 днів, з фіксованою процентною ставкою за користування кредитом у розмірі 1,0 % за один день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит. Проценти розраховуються шляхом множення кредиту/залишку кредиту (база розрахунку) на кількість днів користування кредитом/залишком кредиту та на процентну ставку, яка застосовується у відповідному періоді.

Також, сторони визначили комісію (плата за надання кредиту) у розмірі 15% від суми кредиту, що дорівнює 1500,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, встановлено узгодження між ОСОБА_1 та ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» відсотків за користування кредитом та комісії.

Тому, сторонами було погоджено в належній формі розмір відсотків за користування кредитними коштами та комісії.

За таких умов, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо стягнення з відповідача комісії, врахувавши правовий висновок Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19, відповідно до якого загальні витрати за споживчим кредитом включають, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право кредитодавця встановлювати у договорі комісію за надання та обслуговування кредиту. Відповідно, включення умови про сплату комісії у кредитному договорі та стягнення з відповідача нарахованої комісії відповідає вимогам чинного законодавства.

За таких умов, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач мав право на стягнення з відповідача відсотків за період дії кредитного договору та комісії.

Відповідно до ст. 367 ЦПК України апеляційна скарга повинна містити, зокрема, посилання на законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та мотиви, з яких скаржник вважає його неправильним. Проте загальне заперечення проти стягнення відсотків без наведення правових чи фактичних підстав не може розцінюватися як належне обґрунтування апеляційних вимог.

За таких обставин колегія суддів вважає, що відповідач фактично обмежився формальним запереченням, яке не спростовує висновків суду першої інстанції щодо правомірності позовних вимог відповідно до умов кредитного договору та вимог закону.

Доводи, викладені в апеляційні скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 29 липня 2026 року.

Головуючий:

Судді: