Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №216/2048/24 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5614/26 Справа № 216/2048/24 Суддя у 1-й інстанції - ЦИМБАЛІСТЕНКО О.В. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 року м. Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді Бондар Я.М.,

суддів Акуленка В.В., Остапенко В.О.

сторони:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач ОСОБА_2 ,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому порядку згідно ч. 3 ст. 17, ч. 2 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу позивачки ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Князь Інна Іванівна, на ухвалу Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 лютого 2026 року, яка постановлена суддею Цимбалістенко О.В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, повне судове рішення складено 12 лютого 2026 року,

В С Т А Н О В И В

У провадженні суду перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна.

12 лютого 2026 року представник відповідача адвокат Лозицький О.П. подав клопотання про зупинення провадження у справі, оскільки відповідач перебуває у складі Збройних Сил України.

Ухвалою Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 лютого 2026 року зупинено провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна на час перебування відповідача у складі Збройних Сил України.

Не погоджуючись з ухвалою суду, позивач ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Князь І.І., подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 лютого 2026 року і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що заява адвоката Лозицького О.П. про зупинення провадження у справі надійшла до суду 12 лютого 2026 року перед початком судового засідання. У зв`язку з тим, що ні позивач, ні її представник не були ознайомлені зі вказаною заявою, вони були позбавлені права надати свої заперечення та міркування.

Також звертає увагу, що ухвалою Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 липня 2025 року представнику відповідача адвокату Лозицькому О.П., який діє в інтересах відповідача ОСОБА_2 , було відмовлено у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі на час перебування відповідача у складі Збройних Сил України. У вказаній ухвалі суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання представника відповідача. В ухвалі від 12.02.206 року суд не зазначив, чи виникли у відповідача нові обставини після ухвали суду від 29.07.2026 року і якими новими доказами відповідач підтверджує нові обставини.

Посилається, що в матеріалах справи відсутні заяви позивача та відповідача щодо розгляду клопотання відповідача про зупинення провадження у справі. Вважає, що у даному випадку суд мав оглосити перерву або відкласти розгляд справи, надавши можливість іншій стороні ознайомитися зі змістом клопотання відповідача та доказами, доданими до клопотання, а також надати свої заперечення.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку ч. 2 ст. 369 ЦПК України.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Згідно з ч. 1-3,5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованими.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам ухвала суду першої інстанції відповідає.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що на момент вирішення заявленого клопотання про зупинення провадження у справі відповідач ОСОБА_2 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

Постановляючи ухвалу про зупинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, суд першої інстанції виходив із того, що на даний момент відповідач перебуває у складі ЗСУ, відтак існують визначені у нормі п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України обов`язкові підстави для зупинення провадження у справі, які унеможливлюють продовження розгляду даної справи.

Такий висновок суду ґрунтується на законі.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ в Україні введено воєнний стан, який неодноразово продовжено, що діє на даний час.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження в справі в разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених п. 2 ч. 1 ст. 251 цього Кодексу - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Конструкція формулювань положення ст. 251 ЦПК України дає підстави для висновку про імперативний характер даної норми в частині обов`язку суду зупинити провадження по справі при наявності обставин, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, незалежно від наявності клопотання сторони по справі про зупинення провадження.

Зупинення провадження по справі - це врегульоване законом й оформлене ухвалою суду тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, викликане наявністю однієї із передбачених у законі обставин, які перешкоджають розгляду справи, до моменту, коли ці обставини перестануть існувати або будуть вчинені необхідні дії. Тобто інститут зупинення судового провадження застосовується не просто у зв`язку із виникненням підстав, передбачених процесуальним законом, а обумовлюється наявністю обставин, які створюють об`єктивні перешкоди для здійснення судового розгляду.

Обов`язок суду зупинити провадження у справі зумовлений об`єктивною неможливістю її розгляду, викликаний наявністю однієї із передбачених у законі обставин, які перешкоджають розглядові справи, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити певні обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі суд у кожному випадку повинен з`ясовувати, чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Зупинення провадження у справі не повинно призводити до необґрунтованого затягування розгляду справи та поставлення учасників справи в стан невизначеності.

Аналіз п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України свідчить про те, що вказана норма покладає на суд імперативний обов`язок, а не право зупинити провадження у справі в разі перебування сторони у складі ЗСУ або інших військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення АТО. За такого формулювання процесуального закону суд обмежений у методах для вирішення балансу інтересів при зупиненні провадження в справах, де однією зі сторін є військовослужбовець. З огляду на те, що воєнний стан запроваджено на всій території України, за наявності інформації, що учасник справи мобілізований і це підтверджено належними доказами, суди всіх інстанцій зупиняють провадження у справах.

Якщо учасник справи служить у ЗСУ, надає відповідні докази та клопоче про зупинення провадження у справі з цих підстав, у суду немає дискреції відмовити в задоволенні такого клопотання.

На підтвердження перебування відповідача ОСОБА_2 у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, надано довідку №5064/47 від 17 грудня 2025 року, відповідно якої старший сержант ОСОБА_2 перебуває на військовій службі за контрактом осіб офіцерського складу у в/ч НОМЕР_1 .

Наданий відповідачем доказ є належним, достовірним і достатнім в розумінні положень ст. ст. 77, 79,80 ЦПК України, для підтвердження тієї обставини, що відповідач проходить військову службу, бере участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, що, у свою чергу, є передбаченою п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України обов`язковою та безальтернативною підставою для зупинення провадження у справі.

Велика Палата Верховного Суду 12 листопада 2025 року прийняла постанову у справі №754/947/22, якою відступила від попередньої судової практики Верховного Суду у справах №756/3462/20, №557/1226/23, №904/4027/22 та №852/2а-1/24, де підходи щодо зупинення провадження були іншими, та уточнила порядок розгляду судових справ за участю військовослужбовців під час дії воєнного стану.

У вказаному судовому рішенні Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків:

«Указом Президента України введено воєнний стан на всій території України. Цим же Указом на військове командування усіх рівнів покладено обов`язок здійснювати заходи, необхідні для забезпечення оборони України.

Профільне законодавство, зокрема Закон № 3543-XII та Закон № 1932-ХІІ, хоч і не використовує термін «переведення на воєнний стан», натомість оперує поняттям «переведення на організацію і штати воєнного часу». Така трансформація військових формувань є одним із ключових заходів, що вживаються у випадку введення в державі воєнного стану та загальної мобілізації.

З моменту оголошення загальної мобілізації та введення воєнного стану Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування переводяться в спеціальний правовий режим функціонування в цілому. Це виключає необхідність у додатковому з`ясуванні питання щодо переведення певної військової частини «на воєнний стан». Юридичний статус з`єднань, військових частин, підрозділів та інших складових структури ЗC України та інших військових формувань, що функціонують в умовах воєнного стану, не залежить від місця їх дислокації чи характеру виконуваних ними завдань, як-то перебування в районі воєнних (бойових) дій та участь в них.

Водночас приписи пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України не пов`язують можливість застосування цієї норми права з умовою перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - військовослужбовця у військовій частині, що залучена до ведення безпосередніх бойових дій. До того ж військовослужбовець упродовж особливого періоду може в будь-який момент бути відрядженим до військової частини, задіяної до таких дій (підпункт 4-1 пункту 251 розділу XIV Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008). Сучасні форми та способи ведення війни, виконання бойових завдань вимагають участі у бойових діях та захисті суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності України не тільки по умовній лінії фронту.

Велика Палата Верховного Суду зазначає, що з моменту введення в Україні воєнного стану і до моменту його скасування чи припинення Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування в цілому потрібно вважати такими, що «переведені на воєнний стан» для цілей застосування пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України та аналогічних процесуальних норм.

Упродовж дії воєнного стану в Україні та проведення загальної мобілізації для застосування судом пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України суд має отримати докази (військовий квиток, накази командира військової частини тощо), що містять інформацію про перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на військовій службі.

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на таке. Системне тлумачення пункту 2 частини першої статті 251 та статті254 ЦПК України дозволяє зробити висновок про те, що підставами для поновлення зупиненого на підставі цієї процесуальної норми права провадження у справі можуть бути: припинення, у тому числі призупинення, перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на військовій службі у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань під час дії воєнного стану в Україні; припинення воєнного стану в Україні, навіть якщо відповідні особи продовжують військову службу у певній військовій частині, якщо тільки ця військова частина не залишається переведеною на воєнний стан через запровадження/збереження цього стану для певної території України або не залучена до проведення антитерористичної операції».

У вказаній вище постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що коли суд вирішує питання щодо зупинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, в оцінці процесуального обов`язку щодо зупинення провадження йому потрібно враховувати особисту думку сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, яка перебуває на військовій службі у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції. Якщо військовослужбовець наполягає на розгляді справи без його участі чи за участю його представника, то в суду немає підстав для зупинення провадження у справі.

Таким чином, враховуючи зазначене, колегія суддів у справі, що переглядається, приходить до висновку, що під час дії воєнного стану суди мають виходити з того, що:

- Збройні Сили України та інші військові формування автоматично вважаються переведеними на воєнний стан. Тому для застосування пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України не потрібно додаткових підтверджень цього факту;

- належним доказом для зупинення провадження є документи, що підтверджують перебування особи на військовій службі військовий квиток, наказ командира тощо.

Відтак, враховуючи, що з 24.02.2022 року в Україні введено правовий режим воєнного стану, внаслідок чого Збройні Сили України як цілісна структура були переведені на організацію і штати воєнного часу, а також беручи до уваги факт проходження відповідачем військової служби в період дії воєнного стану, який є об`єктивною обставиною, що перешкоджає його участі в розгляді справи, і відсутність беззастережної волі військовослужбовця ОСОБА_2 щодо продовження розгляду справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для зупинення провадження у справі до припинення перебування відповідача у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань під час дії воєнного стану в Україні, або до припинення воєнного стану в Україні.

Посилання представника відповідача на те, що ухвалою Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 липня 2025 року за аналогічних підстав було залишено без задоволення клопотання сторони відповідача про зупинення провадження у справі, колегія суддів не приймає та зазначає наступне.

Відповідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, які викладені в постановах Верховного Суду.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 року у справі №755/10947/17 зазначено, що незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

З огляду на вищезазначене, судом першої інстанції під час розгляду клопотання представника відповідача про зупинення провадження у даній справі 12 лютого 2026 року обгрунтовано враховано висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду 12 листопада 2025 року у справі №754/947/22.

Разом з тим, апеляційний суд вважає необхідним зазначити, що зупинення провадження у справі є тимчасовим заходом, оскільки кожна війна має обов`язково закінчитися, або у разі демобілізації відповідача зі складу військ Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що захищають нашу Батьківщину та переведені на воєнний стан, ОСОБА_1 зможе ініціювати питання про поновлення провадження шляхом подання до суду відповідного клопотання. Тому тимчасове припинення провадження у справі, яке має легітимну мету забезпечити рівний доступ сторін до суду, що згідно ст. 12 ЦПК України є елементом принципу змагальності, - у даному випадку не позбавляє права позивачки на справедливий суд, що гарантується ст. 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, принцип пропорційності, ст. 11 ЦПК України, у даному випадку не порушений.

З приводу посилання в апеляційній скаргі на порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині не ознайомлення позивачки та її представника з поданим копотанням, що позбавило їх права надати свої заперечення та міркування, колегія суддів зауважує, що відповідно п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду справи до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Оскаржувана ухвала суду першої інстанції відповідає вимогам закону тому підстав для її скасування не встановлено.

Відповідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За наведених обставин апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу позивачки ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Князь Інна Іванівна, залишити без задоволення.

Ухвалу Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 лютого 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Повне судове рішення складене 29 липня 2026 року.

Головуючий

Судді