Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №214/2603/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7190/26 Справа № 214/2603/26 Суддя у 1-й інстанції - Чайкін І. Б. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 року м.Кривий Ріг

Справа № 214/2603/26

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді - Бондар Я.М.

суддів - Акуленка В.В., Остапенко В.О.

сторони:

позивачка – ОСОБА_1 ,

відповідач – ОСОБА_2 ,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України,без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу позивачки ОСОБА_1 на ухвалу Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 28 квітня 2026 року, яка постановлена суддею Чайкіним І.Б.у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 28 квітня 2026 року, -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до Покровського районного суду міста Кривого Рогу з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Ухвалою Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 28 квітня 2026 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди внаслідок дорожньо – транспортної пригоди - передано за підсудністю до Інгульського районного суду Миколаївської області.

В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_1 скасувати ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції у місті Кривому Розі, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що, відповідно до частини першої статті 28 ЦПК України позови про відшкодування шкоди можуть пред`являтися також за місцем заподіяння шкоди. Дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої завдано шкоду, сталася у місті Кривому Розі Дніпропетровської області. Отже, ОСОБА_1 ,як позивач, мала право обрати альтернативну підсудність та звернутися до суду за місцем заподіяння шкоди.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 2 ст. 369 ЦПК України, оскільки оскаржується ухвала суду, зазначена в п. 9 ч. 1 ст. 353 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Передаючи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди внаслідок дорожньо – транспортної пригоди на розгляд до Інгульського районного суду Миколаївської області, суд першої інстанції виходив з того, що позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред`являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи), та на момент звернення до суду відповідач ОСОБА_2 мав зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з чим, спір підлягає розгляду за територіальною підсудністю Інгульським районним судом Миколаївської області.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року № 3477-IV, інститут підсудності безпосередньо пов`язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, закріпленого у п.1 ст.6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.

У пунктах 1, 2 та 36 Постанови №3 Пленуму «Про деякі питання визначення юрисдикції та визначення підсудності цивільних справ» від 01 березня 2013 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ роз`яснив, що Конституцією Українизакріплено право кожного на судовий захист та передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (статті 55, 124), а статтею 18 Закону України від 07 липня 2010 року №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон № 2453-VI) визначено, що суди загальної юрисдикції спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Суди мають враховувати, що забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950, далі – Конвенція 1950 року), а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом (стаття 8 Закону №2453-VI).

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні перевірити належність справ до їх юрисдикції та підсудності.

Підсудність - це розподіл підвідомчих загальним судам цивільних справ між різними судами першої інстанції залежно від роду (характеру) справ, що підлягають розгляду, і від території, на яку поширюється юрисдикція того чи іншого суду.

Територіальна підсудність - це підсудність цивільної справи загальному суду в залежності від території, на яку поширюється юрисдикція даного суду. За її допомогою вирішується питання, яким з однорідних судів підсудна для розгляду відповідна справа.

Критеріями даного виду підсудності зокрема виступають: місце проживання відповідача, місце заподіяння шкоди, місце знаходження спірного майна, місце розгляду первісного позову тощо.

За загальним правилом, якщо інше не встановлено ЦПК України, у відповідності до ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування.

Згідно ч. 9 статті 28 ЦПК України позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред`являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи).

На виконання вимог частини шостої статті 187 ЦПК України, судом першої інстанції було зроблено запит до Єдиного державного демографічного реєстру, за відомостями якого на момент звернення до суду з даним позовом відповідач ОСОБА_2 мав зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що підсудність цієї справи визначається за останнім відомим зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживанням відповідача, яким є: АДРЕСА_1 .

Доводи апеляційної скарги про те, що позов подано за місцем заподіяння шкоди колегією суддів не приймаються, з огляду на наступне.

Тлумачення статей 27, 28 ЦПК України свідчить, що підсудність за вибором позивача (альтернативна підсудність) це підсудність, при якій позивачеві надається право за своїм вибором пред`явити позов в один з декількох вказаних у законі судів.

Статтею 28 ЦПК України передбачено, що підсудність справ за вибором позивача, встановлює правила підсудності справ за вибором позивача, яку ще називають альтернативною підсудністю. Альтернативною називають підсудність, за якою декілька судів є компетентними розглянути справу. Не виключаючи можливість звернення особи до суду за правилами загальної підсудності (за місцезнаходженням відповідача), вона встановлює можливість звертатися до іншого або інших судів, тобто встановлює альтернативу - можливість для позивача обрати один із двох чи більше судів.

Альтернативна підсудність є пільговою, вона встановлена для невеликої категорії справ, які мають особливо важливе значення для громадян. Специфіка цього виду підсудності полягає в тому, що в залежності від характеру матеріальних правовідносин та предмету спору, особистих обставин позивач може обирати серед двох, трьох чи більшої кількості судів, які будуть компетентними розглянути таку справу.

Частиною 6 статті 28 ЦПК України визначено, що позови про відшкодування шкоди, заподіяної майну фізичних або юридичних осіб, можуть пред`являтися також за місцем заподіяння шкоди.

Згідно доданих позивачкою ОСОБА_1 до позовної заяви доказів, дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої завдано шкоди позивачці, відбулася в Інгулецькому районі міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, однак позивачка не скористалася своїм правом на звернення до Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, у порядку альтернативної підсудності.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України передбачено, що суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Таким чином, згідно наявних в матеріалах справи доказів, колегія суддів не вбачає порушень норм діючого процесуального законодавства України при передачі справи за підсудністю до Інгульського районного суду Миколаївської області.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що ухвала є обґрунтованою, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є правильними , у зв`язку з чим вона повинна бути залишена без змін, а апеляційна скарга – без задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу позивачки ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 28 квітня 2026 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне рішення суду складено 29 липня 2026 року.

Головуючий:

Судді: