Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №213/1254/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3472/26 Справа № 213/1254/25 Суддя у 1-й інстанції - Попов В.В. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 року м. Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Остапенко В.О.,

суддів Акуленка В.В., Бондар Я.М.

сторони:

позивач Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР»

відповідач ОСОБА_1

розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч.13 ст.7, ч.1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Муха Микола Вікторович, на рішення Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 травня 2026 року, яке ухвалено суддею Поповим В.В. у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, повне судове рішення складено 29 травня 2026 року,

ВСТАНОВИВ

У березні 2024 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що що 24 серпня 2021 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 укладено договір № 75122495, за умовами якого відповідач отримав у кредит грошові кошти у сумі 6 500,00 грн зі сплатою відсотків у розмірі 1,99% в день. Кредитор належним чином виконав свої зобов`язання за договорами кредиту, надавши позичальнику кредитні кошти, в порядку, передбаченому умовою договору. Однак відповідач свої зобов`язання з повернення коштів не виконав, у зв`язку із чим утворилася заборгованість.

22 лютого 2022 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» укладено договір № 22/02/2022, за умовами якого ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» відступило ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» право вимоги за кредитними договорами, зокрема укладеним з відповідачем. ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», у свою чергу, уклало договір № 10-01/2023, згідно з умовами якого відступило позивачу право вимоги, зокрема до відповідача за договором №75122495.

Крім того, 01 вересня 2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено договір № 5051577, за умовами якого відповідач отримав у кредит грошові кошти у сумі 4 800,00 грн зі сплатою відсотків у розмірі 5,00 % в день від фактичного залишку кредиту. Кредитор належним чином виконав свої зобов`язання за договорами кредиту, надавши відповідачу кредитні кошти, однак відповідач свої зобов`язання з повернення коштів не виконав, у зв`язку із чим утворилася заборгованість.

15 грудня 2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» укладено договір № 15/12-2021-22, за умовами якого ТОВ «МІЛОАН» відступило ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» право вимоги за кредитними договорами, зокрема укладеним з відповідачем. ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», у свою чергу, уклало договір № 10-01/2023, згідно з умовами якого відступило позивачу право вимоги, зокрема до відповідача за договором № 5051577.

Просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитними договорами у загальному розмірі 40 267,14 грн, витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 422,40 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 13 000,00 грн.

Рішенням Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 травня 2025 року Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за договором позики № 75122495 від 24 серпня 2021 року та кредитним договором № 5051577 від 01 вересня 2021 року у загальному розмірі 40 267,14 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422,40 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 13 000,00 грн.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Муха М.В., посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивачем не доведено належним доказами факту переходу права вимоги до відповідачки за вказаними договорами, не довів факту укладення договору саме з відповідачкою на умовах, зазначених у наданих копіях договорів, не довів факту та розміру перерахування відповідачу грошових коштів, а також розмір та правові підстави нарахування процентів, які просить стягнути позивач. Суду не надано жодних первинних документів, які б підтверджували зарахування кредитних коштів на рахунок відповідача у розумінні положень ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Посилається, що наданий позивачем розрахунок заборгованості сам по собі , без надання належних і допустимих доказів отримання позичальником кредитних коштів, не підтверджує наявність заборгованості у відповідача.

Суд першої інстанції не звернув належної уваги на те, що строк кредитування становив лише 30 календарних днів, тому у позивача відсутні будь-які правові підстави нараховувати проценти за користування грошовими коштам за період, який не передбачений договором.

Також посилається, що, оскільки відповідно долучених до позовної заяви матеріалів строк кредитування становив 30 днів, а виконання зобов`язання було передбачено до кінця вересня 2021 року, позов подано до суду після спливу трирічного строку позовної давності, що є додатковою підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Зазначає, що з урахуванням предмета спору, його ціни, розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, відсутності значної складності та наявності усталеної судової практики у справах відповідної категорії, заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу є явно завищеним та не відповідає критеріям обґрунтованості і співмірності.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач ТОВ "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР", посилаючись на необгрунтованість та безпідставність апеляційної скарги відповідачки, просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду залишити без змін.

Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки, станом на момент подання апеляційної скарги, ціна позову складала менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, за наявними у справі матеріалами, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 24 серпня 2021 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 укладено електронний договір позики № 75122495. Сума позики становить 4 500,00 грн, строк – 30 днів, базова процентна ставка – 1,99 % в день. Відповідач ознайомився з умовами договору та погодився з ними.

24 серпня 2021 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та відповідачем укладено електронний додатковий договір до договору № 75122495, згідно з умовами якого сума позики збільшена до 5 000,00 грн.

Позикодавець умови договору виконав, надавши відповідачу у користування грошові кошти, проте ОСОБА_1 умови договору з повернення коштів та сплати процентів не виконала, внаслідок чого утворилась заборгованість.

22 лютого 2022 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу №22/02/2022, відповідно до якого ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права грошової вимоги до боржників за договорами позики, зокрема за договором № 75122495 від 24 серпня 2021 року (номер запису в реєстрі боржників – 653). Розмір заборгованості на момент відступлення права вимоги становить 9390,84 грн.

01 вересня 2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено електронний договір про споживчий кредит № 5051577. Сума кредиту становить 4 800,00 грн, строк – 30 днів, проценти: 2 880,00 грн, які нараховується за ставкою 2% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, базова процентна ставка – 5,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом, комісія – 912,00 грн одноразово. Відповідач ознайомився з умовами договору та погодився з ними.

ОСОБА_1 умови договору з повернення коштів та процентів не виконала, внаслідок чого утворилась заборгованість.

15 грудня 2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ « ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу №15/12-2021-22, відповідно до якого ТОВ «МІЛОАН» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, зокрема за договором № 5051577 від 01 вересня 2021 року (номер запису в реєстрі боржників – 3277). Розмір заборгованості на момент відступлення права вимоги становить 17 293,52 грн.

10 січня 2023 року між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, за умовами якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги до боржників, у тому числі до відповідача за договорами № 5051577 від 01 вересня 2021 року (номер запису в реєстрі боржників – 42644) та № 75122495 від 24 серпня 2021 (номер запису в реєстрі боржників – 92459). Розмір заборгованості на момент відступлення права вимоги за договором № 75122495 становить 9 391,32 грн, за договором № 5051577 – 30 875,82 грн.

Згідно з наданими розрахунками ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» здійснило нарахування 3% річних у сумі 0,48 грн за договором № 75122495 та відсотків за користування кредитом за договором № 5051577 у сумі 13 582,30 грн.

Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом грошової вимоги до відповідача за вищезазначеними договорами, заборгованість за якими станом на 03 березня 2025 року становить 40 267,14 грн, з яких:

- заборгованість за договором позики № 75122495 від 24 серпня 2021 року – 9 391,32 грн, що складається із: заборгованості за тілом кредиту – 2 925,35 грн, заборгованості за відсотками – 6 465,49 грн, 3% річних – 0,48 грн;

- заборгованість за кредитним договором № 5051577 від 01 вересня 2021 року – 30 875,82 грн, що складається із: заборгованості за тілом кредиту – 3 826,00 грн, заборгованості за відсотками – 27 049,82 грн.

Розмір заборгованості підтверджується розрахунками та відповідачем не спростований.

Згідно ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст. 638 Цивільного кодексу України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно п. 1 Договору №75122495 від 24 серпня 2021 року позикодавець зобов`язується надати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами Договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики.

Відповідно до п. 2 Договору про надання позики: сума позики становить 4 500 грн; процентна ставка (базова, фіксована) становить 1,99% яка нараховується за кожен день користування позикою.

24 серпня 2021 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та відповідачем укладено електронний додатковий договір до договору № 75122495, згідно з умовами якого сума позики збільшена до 5 000,00 грн.

Згідно п. 1 Договору №5051577 від 01 вересня 2021 року кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим Договором, на строк визначений у п. 1.3 Ддоговору надати позичальникові грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п. 1.2 Договору, а позичальник зобов`язується повернути кредитодацю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та у встановлений п. 1.4 Договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором.

Відповідно до п. 1.2, 1.3, 1.4 Договору сума кредиту становить 4 800грн; кредит , термін повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу» 01.01.2021 рік.

Відповідно до п. 1.5.2. Договору проценти за користування кредитом: 2 880 грн, які нараховуються за ставкою 2,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Відповідно до п. 2.1. Договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок. п. 2.3.1.2. Договору передбачено, що позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій).

15 грудня 2021 року було укладено договір факторингу № 15-12/2021-22 відповідно до якого Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 5051577.

22 лютого 2022 року було укладено договір факторингу № 22/02/2022 відповідно до якого ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 75122495.

Таким чином, ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» було наділено правом вимоги до відповідача за договорами № 5051577 та № 75122495.

10 січня 2025 року укладено договір № 10-01/2023 згідно якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило право на користь вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договорами № 5051577 та № 75122495.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з факту отримання позичальницею ОСОБА_1 кредитних коштів та неналежного виконання зобов`язання за укладеними договорами позичальницею в частині повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами й права позивача, у зв`язку з цим, вимагати від відповідачки повернення заборгованості за кредитними договорами, кредитним договором № 5051577 від 01.09.2021 року та договором позики № 75122495 від 24 серпня 2021 року в загальному розмірі 40 267,14 грн.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв, ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплачені відсотки.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

Так, електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у Постанові від 23 березня 2020 року по справі № 404/502/18, відповідно до якого: будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Отже, кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та не спростовано у суді апеляційної інстанції, 01 вересня 2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 , укладено договір про споживчий кредит № 5051577, відповідно до умов якого відповідач отримала кредитні кошти у розмірі 4 800 грн на 30 днів зі сплатою відсотків за користування та комісії.

24 серпня 2021 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 укладено договір позиви № 751224495 та додаткова угода № 751224495, відповідно до умов яких відповідач отримала у розмірі 4 500 грн на 30 днів зі сплатою відсотків за користування позикою.

Підписавши вказані договори, відповідачка погодилася з Умовами договорів та Правилами надання споживчого кредиту від ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ».

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20).

Зазначені договора є чинними та підлягають виконанню сторонами.

15 грудня 2021 року було укладено договір факторингу № 15/12-2021-22 відповідно до якого Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №5051577.

22 лютого 2022 року було укладено договір факторингу № 22/02/2022 відповідно до якого між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №75122495.

Таким чином, ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» наділено правом вимоги до відповідача за договорами №5051577та №75122495.

10 січня 2025 року укладено договір № 10-01/2023 відносно якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило право на користь вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договорами №5051577та №75122495.

За приписами пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частин перша статті 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредитору та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Частиною першою статті 1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом частини першої статті 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Тобто, відповідачка ОСОБА_1 несе відповідальність за неналежне виконання зобов`язання за вищезазначеними договорами перед новим кредитором ТОВ «КОЛЛЕКС ЦЕНТР» у тому ж обсязі, що і перед первісними кредиторами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Розмір заборгованості, який виник у зв`язку з неналежним виконанням відповідачкою зобов`язань є обґрунтованим та не спростований відповідачкою. В апеляційній скарзі відповідачка власного розрахунку не наводить.

З огляду на зазначене, з урахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про укладення та підписання ОСОБА_1 кредитних договорів з відповідною фінансовою установою, невиконання позичальницею своїх зобов`язань щодо повернення, отриманих в борг коштів, та наявності у неї боргових зобов`язань перед позивачем, який набув прав вимоги за вищевказаним кредитними договорами за договором відступлення прав вимоги.

Вищевказані кредитні договори містять суму основного зобов`язання, відсотки за користування кредитними коштами та строки їх повернення та нарахування.

Враховуючи те, що за умовами вищезазначених договорів відповідачка отримала кредитні кошти та користувалася ними, належних та допустимих доказів на підтвердження повернення отриманих в кредит коштів, всупереч ч. 1 ст. 81 ЦПК України не надала, відтак, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що заборгованість за основним боргом на підставі вищезазначених договорів підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», а відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.

Пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості, позивач, крім заборгованості за основним боргом, просив стягнути заборгованість за процентами за користування кредитними коштами.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За положеннями статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Отже, згідно приписів абзацу 2 частини першої ст. 1048 ЦК України щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/95/12 (провадження № 14-10цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти та інші платежі за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою ст.1050 ЦК України.

Судом встановлено, що 01 вересня 2021 року ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 уклали договір про споживчий кредит №5051577, за умовами якого кредитодавець зобов`язався на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3. договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2. договору, а позичальник зобов`язався повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та строки/терміни, що визначені договором.

Відповідно до п. 1.5.2. Договору проценти за користування кредитом: 2 880 грн., які нараховуються за ставкою 2,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Згідно п. 1.6. Договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Відповідно до п. 1.3. Договору кредит надається строком на 30 днів з 01 вересня 2021 року.

Разом з тим, п. 2.3.1 договору визначено, що продовження вказаного у п.1.3. договору строку кредитування може відбуватись на пільгових або стандартних (базових) умовах таким чином:

Згідно п. 2.3.1.1 Договору для продовження строку кредитування на пільгових умовах позичальник має вчинити дії, передбачені Розділом 6 Правил надання фінансових кредитів, що розміщені на веб-сайті. Для продовження строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії, передбачені розділом 6 Правил. Можливі періоди продовження строку кредитування, максимальні ставки комісії за управління та обслуговування кредиту у відсотках від поточного залишку кредиту: 3 дні 3,00 %; 7 днів 5,00 % комісії; 15 днів 10,00 % комісії. Якщо позичальник здійснює продовження строку (пролонгацію) на пільгових умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено строк кредитування нараховуються за ставкою, визначеною п. 1.5.2 Договору.

Пунктом 2.3.1.2 Договору передбачено пролонгацію настандартних (базових) умовах. Так, позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день, шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз, коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загаломне можеперевищувати 60днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позивальником у спосіб, вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється за кількістю днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування, нараховуються за стандартною (базовою) процентною ставкою, наведеною в п. 1.6 договору. У випадку, якщо позичальник протягом періоду, на який продовжено строк кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах вчинить дії для продовження строку кредитування на пільгових умовах, які дії зупиняють строк пролонгації на стандартних (базових) умовах до моменту спливу строку пролонгації на пільгових умовах.

У п. 4.2 розділу 4 договору сторони погодили, що у разі прострочення позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору, кредитодавець, починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв`язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов`язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою, передбаченою п. 1.6 договору, в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 ЦК України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п. 1.6 договору. Обов`язок позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимоги кредитодавця.

Тобто, в даному випадку, кожен день автопролонгації є новою датою повернення кредиту.

Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про виконання відповідачкою своїх зобов`язань з повернення коштів за тілом кредиту у строк, визначений договором, тобто, до 01 жовтня 2021 року. Відповідно, остання продовжила користуватись кредитними коштами, а тому пролонгація дії кредитного договору відбулась автоматично, що відповідає п. 2.3 договору.

Згідно п. 1 Договору №751224495 від 24 серпня 2021 року позикодавець зобов`язується надати позичальнику у власність грошові кошти, строком на 30 днів, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики.

Відповідно до п. 2 Договору про надання позики: сума позики становить 4 500 грн; процентна ставка (базова, фіксована) становить 1,99% яка нараховується за кожен день користування позикою.

Згідно п. 17 Договору, якщо сума позики, зазначена в п.п.2.1 п.2 Договору не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, за користування позикою понад встановлений Договором строк нараховується процентна ставка за користування позикою (її частиною) в розмірі, визначеному п.2 Договору за кожен день такого користування.

Тобто, в даному випадку, кожен день автопролонгації є новою датою повернення кредиту.

Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про виконання відповідачкою своїх зобов`язань з повернення коштів за тілом позики у строк, визначений договором, тобто, протягом 30 днів. Відповідно, остання продовжила користуватись кредитними коштами, а тому пролонгація дії кредитного договору відбулась автоматично, що відповідає п. 17 договору.

Згідно п. 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст. 1050 ЦК України, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч.2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Апеляційний суд також враховує правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16гс22), згідно якого у разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за «користування кредитом» (ст.1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (ст. 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором.

У Рішенні Конституційного Суду України від 22 червня 2022 у справі №3-188/2020(455/20) вказано, що приписи ч.2 ст. 625 ЦК України, першого речення ч.1 ст. 1050 ЦК України та ч.1 ст. 1048 ЦК України регулюють різні за змістом правовідносини, які не є взаємовиключними, адже за загальним правилом (ч.1 ст. 622 цього Кодексу), якщо інше не встановлено в договорі або законі, застосування заходів цивільної відповідальності не звільняє боржника від виконання зобов`язань за договором у натурі.

Таке обґрунтування Рішення Конституційного Суду України збігається з висновками Великої Палати Верховного Суду. Саме тому, що приписи ч.2 ст.625 та ч.1 ст. 1048 ЦК України регулюють різні за змістом відносини, які не є взаємовиключними, кредитор після прострочення повернення кредиту може вимагати як сплати процентів за прострочення виконання грошового зобов`язання (які нараховуються за ст. 625 ЦК України як наслідок неправомірної поведінки боржника), так і сплати кредиту та процентів за наданий кредит, нарахованих до настання строку повернення кредиту (які нараховуються за ст. 1048 ЦК України як наслідок правомірної поведінки сторін).

Враховуючи те, що відповідачка, підписавши договори про споживчий кредит та договір позики, погодилася з їх умовами, відсутні підстави вважати, що умови такого договору про порядок застосування процентних ставок, визначення строку кредитування, його пролонгації, не були відомі відповідачці.

Нарахування процентів за користування кредитом здійснювалось кредитором на підставі ч. 1 ст. 1048 ЦК України та у порядку, визначеному умовами договору.

Наведений позивачем розрахунок заборгованості за процентами відповідає умовам погодженим між сторонами умовам договору, наявні у справі матеріали не містять доказів, які б такий розрахунок спростовували, і доводи апеляційної скарги колегією суддів не приймаються.

З огляду на викладене вище, не можна вважати прийнятними доводи апеляційної скарги відповідачки про те, що ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заявлено вимоги про стягнення відсотків поза межами строку кредитування.

Вирішуючи заявлене відповідачкою клопотання, апеляційний суд виходить з наступного.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що «позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.

Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав учасників Конвенції, виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).

Пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачає, що кожен має право на справедливий розгляд його справи судом.

ЄСПЛ зауважує, що «позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності у суді після закінчення певного періоду часу після вчинення правопорушення. Періоди позовної давності, які є звичним явищем у національних правових системах Договірних держав, переслідують декілька цілей, що включають гарантування правової визначеності й остаточності та запобігання порушенню прав відповідачів, які могли би бути ущемлені у разі, якщо би було передбачено, що суди ухвалюють рішення на підставі доказів, які могли стати неповними внаслідок спливу часу»(див. mutatismutandis рішення у справах «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії» від 20 вересня 2011 року («OAO NeftyanayaKompaniyaYukos v. Russia», заява № 14902/04, § 570), «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» від 22 жовтня 1996 року («StubbingsandOthers v. theUnitedKingdom»,заяви № 22083/93 і № 22095/93, § 51)).

Частина 4 ст. 267 ЦК України визначає, що поза межами позовної давності вимоги задовольнятися не можуть, і сплив цього строку є підставою для відмови у позові.

Загальна позовна давність (зокрема, до вимог про стягнення заборгованості за комунальні послуги) встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України). А за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦПК України).

Відповідно до пункту 19 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

04.09.2025 року набув чинності закон 4434-IX про відновлення перебігу строків позовної давності.

Таким чином, з перехідних положень Цивільного кодексу виключається норма, що зупиняла на час воєнного стану перебіг строків позовної давності.

У зв`язку з наведеним, перебіг строку позовної давності починаючи з 24.02.2022 року — у зв`язку із введенням воєнного стану в Україні.

Враховуючи вищенаведене, колегія суду приходить до висновку, що строк позовної давності не підлягає застосуванню до позовних вимог ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за вищезазначеними кредитними договорами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідачки заборгованості за договором позики №75122495 від 24 серпня 2021 року та за кредитним договором №5051577 від 01 вересня 2026 року у загальній сумі 40 267,14 року ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, висновки суду відповідають обставинам справи.

Разом з тим колегія суддів не може погодитися з висновком суду першої інстанції з висновком суду про стягнення з відповідачки на користь позивача судових витрат на правничу допомогу в розмірі 13 000 гривень та зазначає наступне.

ТОВ «Коллект Центр» у позовній заяві просило суд стягнути з відповідача на свою користь витрати на правничу допомогу в розмірі 13 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1. п. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаний з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1 ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Такі висновки містяться в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суд від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц. Крім того, аналогічні висновки щодо співмірності розміру витрат на правничу допомогу зі складністю справи та обсягом фактично наданих адвокатом послуг містяться в додатковій постанові ВС від 12.12.2019 року у справі №2040/6747/18.

На підтвердження надання правової допомоги в суді першої інстанції, позивачем надано копію Договору №01-07/2024 від 01.07.2024 року про надання правової допомоги, заявка на надання юридичної допомоги №171 від 01.02.2025 року, витяг з Акту №5 про надання юридичної допомоги від 28.02.2025 року, згідно якого вартість правових послуг становить 13 000,00 грн.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитними договорами. Справа є малозначною в силу вимог закону, та не є складною.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що визначені позивачем витрати на професійну правничу допомогу з розміром яких погодився суд першої інстанції (13 000,00 грн.) є завищеними та становлять надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу судових витрат.

З огляду на вказане, доводи апеляційної скарги відповідачки в цій частині заслуговують на увагу.

Враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, апеляційний суд доходить висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути з ОСОБА_1 на корить ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» понесені у даній справі в суді першої інстанції витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн.

За вказаних вище обставин, рішення суду в цій частині на підставі п. 4 ч. 1, ч. 4 ст. 376 ЦПК України підлягає зміні в частині стягнення з відповідачки на користь позивача витрат за надану правничу допомогу шляхом зменшення розміру з 13 000,00 грн. до 4 000,00 грн.

Щодо судових витрат, то відповідно до підпунктів "б" та "в" пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, та про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки, апеляційна скарга відповідачки по суті спору підлягає залишенню без задоволення, підстав для нового розподілу витрат по сплаті судового збору, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Муха Микола Вікторович, задовольнити частково.

Рішення Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 травня 2026 року змінити в частині розміру витрат на професійну правничу допомогу стягнутих з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», шляхом його зменшення з 13 000,00 грн до 4 000,00 грн.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 29 липня 2026 року.

Головуючий:

Судді: