Вирок від 28 липня 2026 р. у справі №165/1061/26 — Волинський апеляційний суд

Справа № 165/1061/26 Провадження №11-кп/802/463/26 Головуючий в 1 інстанції ОСОБА_1

Доповідач : ОСОБА_2

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі:

головуючого судді - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю секретаря судового

засідання - ОСОБА_5 ,

прокурора - ОСОБА_6 ,

обвинуваченого - ОСОБА_7 ,

захисника - ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12025035520000255 від 10.12.2025 за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні – прокурора Нововолинського відділу Володимирської окружної прокуратури ОСОБА_9 на вирок Нововолинського міського суду Волинської області від 01 квітня 2026 року стосовно ОСОБА_7 ,

В С Т А Н О В И В:

Даним вироком ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Нововолинська Волинської області, громадянина України, українця, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , освіта середньо-спеціальна, неодружений, раніше судимого:

- вироком від 29.09.2016 Волинського апеляційного суду Волинської області за ч. 1 ст. 121, ч. 4 ст. 296 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі, звільнений 21.12.2019 по відбуттю покарання;

- вироком від 19.03.2025 Нововолинського міського суду Волинської області за ч. 1 ст. 190 КК України до 200 годин громадських робіт, які не відбув,

визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України, і призначено йому покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 (один) рік.

У відповідності до ст. 59-1 КК України покладено на ОСОБА_7 такі обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

4) виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Строк покарання у виді пробаційного нагляду ОСОБА_7 , згідно з ч. 1 ст. 49-2 Кримінально-виконавчого кодексу України, визначено обчислювати з дня постановки на облік уповноваженим органом з питань пробації.

Згідно з вироком суду ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.

Вироком Нововолинського міського суду Волинської області від 19.03.2025 ОСОБА_7 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, призначено покарання у виді 200 (двохсот) годин громадських робіт.

08 травня 2025 року засуджений ОСОБА_7 поставлений на облік у Володимирському районному відділі №2 філії Державної установи «Центр пробації» у Волинській області та 04.06.2025 належним чином письмово ознайомлений з умовами відбування покарання у виді громадських робіт, а також про передбачену ч. 2 ст. 389 КК України кримінальну відповідальність за ухилення від відбування покарання у виді громадських робіт, про що свідчить підпис останнього в підписці про ознайомлення з умовами відбування покарання та наслідками у разі ухилення від відбування покарання. В подальшому, ОСОБА_7 начальником Володимирського районного відділу №2 філії Державної установи «Центр пробації» у Волинській області ОСОБА_10 , направлено до Виробничого управління комунального господарства Нововолинської міської ради, що за адресою: м. Нововолинськ, вул. Лісна, 8, та зобов`язано приступити до виконання громадських робіт з 05 червня 2025 року.

Однак, засуджений ОСОБА_7 , який відповідно до ст. 37 КВК України зобов`язаний додержуватися встановлених відповідно до закону порядку і умов відбування покарання, сумлінно ставитися до праці, працювати на визначених для нього об`єктах і відпрацьовувати встановлений судом строк громадських робіт, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, з`являтися за викликом до уповноваженого органу з питань пробації, діючи умисно, передбачаючи наслідки своїх протиправних дій та бажаючи їх настання, з метою ухилення від відбування призначеного судом покарання у виді громадських робіт без поважних причин не з`являвся до Виробничого управління комунального господарства Нововолинської міської ради, для виконання громадських робіт з 15.08.2025 по 27.03.2026, що згідно вимог ст. 40 КВК України є ухиленням від відбування покарання у виді громадських робіт.

ОСОБА_7 обвинувачується в ухиленні засудженим від відбування покарання у виді громадських робіт, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України.

У поданій апеляційній скарзі прокурор просить скасувати оскаржений вирок та постановити новий вирок, яким визнати винним ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України, та призначити йому покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 рік, з покладенням на обвинуваченого обов`язків у відповідності до ст. 59-1 КК України. На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Нововолинського міського суду Волинської області від 19.03.2025 за ч. 1 ст. 190 КК України, та із врахуванням правил, визначених у ст. 72 КК України, призначити ОСОБА_7 остаточне покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 рік 20 днів, з покладенням на останнього обов`язків.

Крім того, просить вирішити долю речових доказів та залишити їх у матеріалах справи, що судом першої інстанції залишено без уваги.

Апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_7 вчинив нове кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 389 КК України, в період з 15.08.2025 до 27.03.2026, тобто будучи засудженим вироком Нововолинського міського суду від 19.03.2025, яким призначено покарання у виді 200 годин громадських робіт, які обвинувачений не відбув. Натомість суд першої інстанції безпідставно не застосував положення ст. 71 КК України та не призначив остаточне покарання за сукупністю вироків, не приєднав невідбуте ОСОБА_7 покарання за попереднім вироком.

Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку та виклав доводи апеляційної скарги, прокурора, яка підтримала подану апеляційну скаргу у повному обсязі; обвинуваченого та його захисника, які визнали апеляцію прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів доходить такого висновку.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Висновки суду про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України, відповідають фактичним обставинам справи, зібраним та перевіреним у судовому засіданні доказам, які в апеляційній скарзі не оскаржуються.

Розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції відбувався за правилами ст. ст. 381, 382 КПК України, в спрощеному провадженні.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 409 КПК України, підставою для скасування судового рішення є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Так, доводи прокурора про неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність, а саме не застосування положень ст. 71 КК України при призначенні обвинуваченому ОСОБА_7 покарання, колегія суддів вважає слушними.

Частиною 1 ст. 71 КК передбачено, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Зазначена вимога закону має імперативний характер і унеможливлює (за умови встановлення судом таких обставин) будь-який інший порядок та правила призначення остаточного покарання.

Разом з тим, аналіз конструкції норми, передбаченої ч. 1 ст. 71 КК, дозволяє дійти висновку, що для застосування закріплених у ній правил призначення покарання за сукупністю вироків законодавець визначив і відповідні спеціальні умови, що мають бути встановлені судом в їх нерозривній єдності:

- перша з яких стосується моменту вчинення кримінального правопорушення засудженим «після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання» за попереднім вироком;

- друга наявності невідбутої частини покарання (основного та/або додаткового) за попереднім вироком на момент, визначений у ч. 1 ст. 71 КК, момент призначення судом покарання за новим вироком (з огляду на те, що правило про приєднання невідбутої частини покарання адресоване саме суду, який постановлятиме новий вирок).

Згідно з роз`ясненнями, які містяться у п. 25 Постанови №7 Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», за сукупністю вироків (ст. 71 КК) покарання призначається, коли засуджена особа до повного відбування основного чи додаткового покарання вчинила новий злочин, а також, коли новий злочин вчинено після проголошення вироку, але до набрання ним законної сили.

При застосуванні правил ст. 71 КК України судам належить враховувати, що остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим, ніж покарання, призначене за новий злочин, і ніж невідбута частина покарання за попереднім вироком.

Відповідно до п. 26 вказаної вище постанови, невідбутою частиною покарання за попереднім вироком треба вважати невідбуту засудженим частину будь-якого основного покарання.

При цьому на необхідність точного визначення виду та розміру невідбутої частини основного та/або додаткового покарання за попереднім вироком при призначенні засудженому покарання за правилами ст. 71 КК указують і вимоги частини 4 цієї статті, згідно з якою остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що вироком Нововолинського міського суду Волинської області від 19.03.2025 ОСОБА_7 засуджений за ч. 1 ст. 190 України до покарання у виді 200 годин громадських робіт. Також з матеріалів провадження вбачається, що покарання у виді 200 годин громадських робіт, призначене попереднім вироком, обвинувачений ОСОБА_7 не відбув.

Разом з цим, незважаючи на те, що обвинувачений фактично не відбув покарання за попереднім вироком, та вчинив кримінальний проступок у даному кримінальному провадженні, суд першої інстанції в порушення вимог кримінального закону, призначив ОСОБА_7 покарання у виді пробаційного нагляду, строком на 1 (один) рік, без застосування вимог ст. 71 КК України, не врахувавши невідбуте останнім покарання за попереднім вироком.

За наведених обставин апеляційний суд визнає обґрунтованими доводи прокурора, що слугує підставою для скасування вироку в частині призначення покарання та ухвалення в цій частині нового вироку.

Положеннями ст. 50 КК України визначено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

У відповідності до загальних засад призначення покарання, визначених ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, зокрема, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Колегія судів вважає, що покарання повинно володіти силою впливу та стримування, що полягає не у жорстокості, а у невідворотності відповідальності, що відповідає вимогам ст.65 КК України.

Призначений обвинуваченому вид і строк покарання за ч. 2 ст. 389 КК України відповідає вимогам ст. 65 КК України, є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_7 та попередження вчинення нових злочинів, та ці обставини ніким із учасників провадження не оспорюються.

Ухвалюючи новий вирок в частині призначеного покарання та визначаючи порядок та принцип призначення покарання обвинуваченому апеляційний суд враховує, що кримінальне правопорушення у даному кримінальному провадженні було вчинене після ухвалення вироку Нововолинського міського суду Волинської області від 19.03.2025, тобто в той час, коли ОСОБА_7 не відбув призначене покарання. У зв`язку з чим слід призначити покарання за ч. 2 ст. 389 КК України, та остаточне покарання за сукупністю вироків на підставі ч. 1 ст. 71 КК України, із врахуванням положень ст. 72 КК України частково приєднати невідбуту частину покарання.

Колегія суддів враховує встановлені обставини даного кримінального провадження, дані про особу обвинуваченого, тяжкість скоєного ним кримінального правопорушення, та керуючись вимогами кримінального закону та передбачених цим законом санкцій, вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе за умови призначення ОСОБА_7 покарання у виді пробаційного нагляду.

Вказане покарання, на переконання апеляційного суду, є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_7 .

Також апеляційний суд вважає слушними доводи прокурора щодо необхідності вирішити долю речових доказів у кримінальному провадженні.

Відповідно до п. 7 ч. 9 ст. 100 КПК України документи, що є речовими доказами, залишаються в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, зазначений в апеляційній скарзі перелік документів, було визнано речовими доказами, тому питання щодо їх подальшої долі після розгляду кримінального провадження по суті необхідно вирішувати на підставі положень п. 7 ч. 9 ст. 100 КПК України, тобто такі докази підлягають зберіганню в матеріалах кримінального провадження.

Враховуючи, що вказане питання судом першої інстанції вирішене не було, слід визначити, що речові докази у кримінальному провадженні необхідно залишити в матеріалах справи.

Зважаючи на наведене, апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а оскаржений вирок стосовно ОСОБА_7 – скасуванню в частині призначення покарання.

На підставі наведеного і керуючись ст. 376, 404, 405, 407, 409, 413, 615 КПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні – прокурора Нововолинського відділу Володимирської окружної прокуратури ОСОБА_9 задовольнити.

Вирок Нововолинського міського суду Волинської області від 01 квітня 2026 рокустосовно ОСОБА_7 в частині призначеного покарання скасувати та ухвалити в цій частині новий вирок.

Призначити ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 389 КК України покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 (один) рік.

На підставі ч. 2 ст. 59-1 КК України покласти на ОСОБА_7 такі обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

4) виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків, до покарання призначеного за даним вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Нововолинського міського суду Волинської області від 19.03.2025 та із з урахуванням вимог пунктів 4, 5 ч. 1 ст. 72 КК України, призначити ОСОБА_7 остаточне покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 (один) рік 20 (двадцять) днів.

На підставі ч. 2 ст. 59-1 КК України покласти на ОСОБА_7 такі обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

4) виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

На підставі п. 7 ч. 9 ст. 100 КПК України речові докази, а саме:

- подання про притягнення до кримінальної відповідальності на 3 арк;

- довідка про вчинені засудженим до громадських робіт порушення та вжиті заходи впиву на 1 арк.;

- довідка про відбуту засудженим до громадських робіт частину покарання на 1 арк.;

- розпорядження про виконання судового рішення, що набрало законной сили № 165/861/25/2092/2025 на 1 арк.;

- копія вироку Нововолинського міського суду №165/861/25 на 2 арк.;

- підписка ОСОБА_7 про те, що він ознайомлений, що він засуджений до покарання у виді громадських робіт на 200 годин на 1 арк;

- пояснення ОСОБА_7 від 04.06.2025 на 1 арк.;

- направлення до ВУКГ засвідченого підписом ОСОБА_7 на 1 арк.;

- копію виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №4252426 на 1 арк.;

- пояснення ОСОБА_7 від 09.06.2025 на 1 арк.;

- копія довідки про те, що ОСОБА_7 звертався до KHП «Нововолинська ЦМЛ» на 1 арк.;

- запит до KHП «Нововолинська ЦМЛ» на 1арк.;

- повідомлення директора ВУКГ про те, що ОСОБА_7 не з`явився для відбування покарання з 05.06.2025 по теперішній час на 1 арк.;

- відповідь з KHП «Нововолинська ЦМЛ» на 1 арк.;

- повідомлення директора ВУКГ про те, що ОСОБА_7 не з`явився для відбування покарання з 05.06.2025 по 30.06.2025 на 1 арк.;

- доповідна записка фахівця 2 категорії на 1 арк.;

- запит до KHП «Нововолинська ЦМЛ» на 1арк.;

- відповідь з KHП «Нововолинська ЦМЛ» на 1арк.;

- пояснення ОСОБА_7 від 07.07.2025 на 1арк.;

- попередження про притягнення до кримінальної відповідальності, засвідчене підписом ОСОБА_7 на 1 арк.;

- запит до KHП «Нововолинська ЦМЛ» на 1арк.;

- відповідь з KHП «Нововолинська ЦМЛ» на 1арк.;

- пояснення ОСОБА_7 від 14.07.2025 па 1арк.;

- копія довідки про те, що ОСОБА_7 звертався до KHП «Нововолинська ЦМЛ» на 1 арк.;

- відповідь з KHП «Нововолинська ЦМЛ» на 1 арк.;

- повідомлення директора ВУКГ про те, що ОСОБА_7 не з`явився для відбування покарання з 01.07.2025 по 31.07.2025 на 1 арк.;

- доповідна записка фахівця 2 категорїі на 1 арк.;

- доповідна записка фахівця 2 категорїі на 1 арк.;

- повідомлення директора ВУКГ про те, що ОСОБА_7 не з`явився для відбування покарання з 01.08.2025 по 29.08.2025 на 1 арк.;

- доповідна записка фахівця 2 категоріі на 1 арк.;

- повідомлення директора ВУКГ про те, що ОСОБА_7 не з`явився для відбування покарання з 30.08.2025 по 30.09.2025 на 1 арк.;

- запит до BП №1(м. Нововолинськ);

- доповідна записка фахівця 2 категоріі на 1 арк.;

- повідомлення директора ВУКГ про те, що ОСОБА_7 не з`явився для відбування покарання з 01.10.2025 по 31.10.2025 на 1 арк.;

- пояснення ОСОБА_7 від 05.11.2025 на 1 арк.;

- повідомлення директора ВУКГ про те, що ОСОБА_7 не з`явився для відбування покарання з 01.11.2025 по 28.11.2025 на 1 арк.;

- пояснення ОСОБА_7 від 08.12.2025 на 1 арк.

- відповідь Виконавчого управління комунального господарства Нововолинської міської ради на 1 арк. залишити в матеріалах кримінального провадження.

В іншій частині вирок суду першої інстанції залишити без змін.

Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення. Касаційна скарга на вирок може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.

Суд обмежився проголошенням резолютивної частини вироку з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

Головуючий:

Судді: