Постанова від 26 липня 2026 р. у справі №161/22057/24 — Волинський апеляційний суд

Справа № 161/22057/24 Головуючий у 1 інстанції: Філюк Т. М.

Провадження № 22-ц/802/999/26 Доповідач: Киця С. I.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 липня 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – судді Киці С. І.,

суддів – Бовчалюк З. А., Карпук А. К.,

секретар судового засідання Прядун Ю. В.,

з участю:

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Кондратюка В. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_3 , поданою представником адвокатом Кондратюком Володимиром Веніаміновичем, на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 травня 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_2 в листопаді 2026 року звернувся в суд з позовом до відповідача ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики. Позов мотивовано тим, що між ним та відповідачем 09 лютого 2022 року укладено договір позики, відповідно до якого передав відповідачу в борг грошові кошти в розмірі 500 000,00 гривень, про що ОСОБА_3 написав власноручно розписку. Оскільки повернення позики в розписці не визначено, тому 03 жовтня 2024 року позивач надіслав вимогу про повернення коштів. Однак, своїх зобов`язань відповідач не виконав та грошові кошти не повернув. Позивач просить стягнути з ОСОБА_3 в свою користь заборгованість за договором позики від 09 лютого 2022 року у розмірі 500 000,00 гривень, а також понесені судові витрати.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 травня 2026 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики від 09 лютого 2022 року у розмірі 500000,00 гривень. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 понесенні судові витрати по сплаті судового збору в сумі 5000,00 гривень та 15000,00 гривень понесених витрат на правничу допомогу.

Відповідач ОСОБА_3 через представника адвоката Кондратюка В. В. подав апеляційну скаргу на вказане рішення суду. Вважає, що рішення судом першої інстанції ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи. Суд залишив без належної оцінки, доводи ОСОБА_3 про те, що він не отримував від ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 500 000 грн. ОСОБА_3 вказував, що розписка ним написана 09.02.2022 в селі Баківці Луцького району Волинської області, за місцем розташування Державного підприємства «Дослідне господарство «Перемога» Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України (надалі за текстом ДП «ДГ «Перемога»), де відбулась зустріч з участю директора цього підприємства Лавейкіна М.І. та його заступників ОСОБА_4 і ОСОБА_5 , працівника цього ж підприємства ОСОБА_6 , який є сином позивача, а також комерційного директора ТзОВ «Поле Трейд Сервіс» ОСОБА_3 , директора ТзОВ «Поле Трейд Сервіс-Агро» ОСОБА_7 . Метою такої зустрічі були досягнення домовленості та укладення договору про продаж ТОВ «Поле Трейд Сервіс -Агро» Товариству з обмеженою відповідальністю «Геокомп», директором якого був саме ОСОБА_2 , трьох одиниць сільськогосподарської техніки, в тому числі розкидача, з використанням якої ТОВ «Геокомп» міг би надавати послуги ДП «ДГ «Перемога» з обробітку землі. На той час сільськогосподарська техніка, в тому числі розкидач, на умовах договору лізингу між ТОВ «ОТП Лізинг» та ТОВ «Поле Трейд Сервіс» перебувало в володінні останнього. Поручителем за договором лізингу виступало ТОВ «Поле Трейд Сервіс-Агро» і планувалось, що після сплати лізингових платежів розкидач буде зареєстровано за ТОВ «Поле Трейд Сервіс-Агро. І в послідуючому 21.02.2022 між ТОВ «Поле Трейд Сервіс-Агро» та ТОВ «Геокомп» було укладено договір №21/02/2022/1 про поставку сільськогосподарської техніки – причіпного розкидача мінеральних добрив та такий розкидач було передано 04.04.2022, копія договору про поставку та додатків до нього, в т.ч. додатку №2, який є актом приймання-передачі розкидача приєднано до матеріалів справи. Терміновість зустрічі була викликана тими обставинами, що за умовами договору лізингу ТОВ «Поле Трейд Сервіс» було зобов`язане сплатити лізингодавцеві лізингові платежі в сумі 500 000 грн, однак це товариство та поручитель ТОВ «Поле Трейд Сервіс-Агро» не володіли достатніми коштами для сплати таких платежів. Несплата таких платежів загрожувала розірванням договору лізингу та поверненням сільськогосподарської техніки ТОВ «ОТП Лізинг». На зустрічі було досягнуто домовленості між ТОВ «Поле Трейд Сервіс-Агро» та ТОВ «Геокомп» про укладення договору про поставку сільськогосподарської техніки, що і було вчинено 21.02.2022. Оскільки, ТОВ «Геокомп» не мало на банківському рахунку коштів для оплати поставки розкидача, а у ТОВ «Поле Трейд Сервіс» був обов`язок сплати лізингових платежів в сумі 500 000 грн, щоб не виникло підстав розірвання договору лізингу, з метою забезпечення виконання умов договору лізингу на зустрічі було запропоновано забезпечити здійснення лізингового платежу особистими коштами директора ДП «ДГ «Перемога» ОСОБА_8 , але з обов`язковою умовою, що ці кошти мають бути внесені на рахунок ТОВ «ОТП лізинг», що і було виконано. Було запропоновано, що ОСОБА_3 напише розписку про нібито позику грошових коштів в сумі 500 000 грн, отримані готівкові кошти в той же день будуть внесені на рахунок ТОВ «ОТП лізинг» і після пред`явлення документів про внесення коштів написана ОСОБА_3 розписка буде знищена. Під час обговорення того, хто буде зазначений в розписці позикодавцем присутній ОСОБА_6 запропонував таким вказати його батька ОСОБА_2 , який був директором ТОВ «Геокомп» і це було логічним, тому що останнє надавало послуги ДП «ДГ «Перемога», хоча ОСОБА_2 на цій зустрічі не було. В той же день кошти отримані від ОСОБА_8 були внесені ОСОБА_3 на банківський рахунок ТОВ «ОТП лізинг» в рахунок лізингових платежів, що стверджується банківськими квитанціями, копії яких маються в матеріалах справи. Копії цих квитанцій про внесення коштів були надіслані ТОВ «Геокомп» і ДП «ДГ «Перемога». Відповідно до домовленості на зустрічі написана ОСОБА_3 розписка підлягала знищенню. Крім того, ОСОБА_3 вказував, що він з позивачем ОСОБА_2 ніколи не зустрічався, незнайомий і коштів від нього не отримував. Такі обставини підтвердили допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 .. Показання цих свідків підтверджено письмовими доказами, а саме квитанціями банку та договором №21/02/2022/1 від 21.02.2022 з додатками №№1,2 копії яких знаходяться в матеріалах справи. В судовому засіданні суду першої інстанції представленими ОСОБА_3 доказами стверджено отриманням ним 09.02.2022 коштів в сумі 500 000 грн від ОСОБА_8 , а не від ОСОБА_2 . Цим доказам суд першої інстанції не дав належної оцінки та дійшов помилкового висновку про отримання ОСОБА_3 в якості позики коштів від ОСОБА_2 . Просить рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20.05.2026 у цій справі скасувати, ухвалити нове судове рішення про відмову в позові.

Позивач ОСОБА_2 через представника адвоката Ольховського М.В. подав відзив на апеляційну скаргу в якому вказує, що позивач вважає наведені доводи апеляційної скарги безпідставними та такими, що не відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи. Зі змісту розписки встановлено, що ОСОБА_3 отримав 500 000 гривень як позику від ОСОБА_2 . Зазначення відповідачем в розписці тієї обставини, що він отримує від позивача грошові кошти в позику, в сукупності засвідчує факт отримання грошових коштів в борг, що свідчить про те, що між сторонами виникли договірні зобов`язання за договором позики. ОСОБА_3 , отримуючи кошти від ОСОБА_2 , не повідомляв про подальше використання коштів. Кошти, які були передані ОСОБА_2 в позику ОСОБА_3 , не мають жодного відношення до укладеного між ТОВ «Поле Трейд Сервіс-Агро» та ТОВ «Геокомп» договору №21/02/2022/1 про поставку сільськогосподарської техніки. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

В суді апеляційної інстанції представник відповідача адвокат Кондратюк В.В. підтримав апеляційну скаргу з підстав, що в ній наведені, представника позивача адвокат Ольховський М. В. апеляційну скаргу не визнав та просив залишити її без задоволення.

Апеляційний суд в складі колегії суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дійшов висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що 09 лютого 2022 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено договір позики у формі розписки, відповідно до умов якого позивач передав відповідачу грошові кошти у розмірі 500 000 гривень.

Зі змісту розписки встановлено, що ОСОБА_3 отримав 500 000,00 гривень як позику від ОСОБА_2 .

Судом першої інстанції зроблено висновок що розписка від 09 лютого 2022 року підтверджує факт укладення договору позики між сторонами, зокрема отримання ОСОБА_3 від ОСОБА_2 грошових коштів в борг, вказує на обов`язок їх повернення і це свідчить про наявність договірних відносин між сторонами, умови яких відповідачем виконані не були.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ст. 15 ЦК України).

Згідно з частинами 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків ст. 11 ЦК України визначає договори та інші правочини.

Підставою позову у цій справі є невиконання відповідачем зобов`язання щодо повернення позивачу грошових коштів.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, – незалежно від суми. (ч. 1 ст. 1047 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з статтями 509, 526 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг.

Таким чином, у разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. З метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен установити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Відповідно до ст. 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.

Відповідач не заперечує отримання 500000,00 грн в позику, при цьому заперечує, що отримав ці кошти від ОСОБА_2 . В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_9 власноручно написав розписку такого змісту «Я, ОСОБА_3 , проживаю за адресою АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_1 , виданий 28 травня 1996 року Коростенським МРВ УМВС в Житомирській області, отримав 500000,00 (п`ятсот тисяч гривень) як позику від ОСОБА_2 , паспорт НОМЕР_2 , виданий Луцьким МУ УМВС України у Волинській області 8 серпня 1997 року. 09.022022 підпис ОСОБА_3 ».

В даній справі наявний факт існування розписки, у якій позичальник чітко зазначає факт отримання коштів саме від ОСОБА_2 , скріплює її своїм підписом, що свідчить про реальний характер договору позики. Відсутні докази того, що кошти передавались у позику ОСОБА_8 , на що посилається відповідач в апеляційній скарзі.

Апеляційним судом встановлено, що дана розписка не містить в собі строку повернення позики, однак це не свідчить про неукладеність договору позики, так як за ч. 1 ст. 1049 ЦК України, якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. 03 жовтня 2024 року ОСОБА_2 направив ОСОБА_3 письмову вимогу про повернення коштів за договором позики протягом 30 днів від дня пред`явлення вимоги. Однак, відповідач коштів не повернув.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша ст. 81 ЦПК України).

У відповідності до частини шостої статті 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ч. 2 ст. 1047 ЦК України).

Розписка містить у собі ознаки договору позики, так як зазначено що кошти отримано в позику, зазначена сума позики імена позикодавця та позичальника. Оригінал розписки знаходився у позивача.

Відповідно до ст. 58 ЦПК України сторона може брати участь у судовому процесі особисто та (або) через представника. У даному процесі позивач брав участь через представника. Суд першої інстанції не визнав за потрібне викликати позивача для особистих пояснень і це не є порушенням норм цивільного процесуального законодавства.

Рішення судом першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. ст. 259, 268, 367, 368, 369, 371, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну відповідача ОСОБА_3 , подану представником адвокатом Кондратюком Володимиром Веніаміновичем, залишити без задоволення.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 травня 2026 року в цій справі залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 29 липня 2026 року.

Головуючий суддя

Судді