Постанова від 26 липня 2026 р. у справі №161/9034/20 — Волинський апеляційний суд

Справа № 161/9034/20 Головуючий у 1 інстанції: Рудська С. М.

Провадження № 22-ц/802/1067/26 Доповідач: Киця С. I.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 липня 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – судді Киці С. І.,

суддів – Бовчалюк З. А., Здрилюк О. І.,

секретар судового засідання Прядун Ю. В.,

з участю:

державного виконавця Наумчук О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за скаргою боржника ОСОБА_1 на дії та рішення державного виконавця Маневицького відділу Державної виконавчої служби у Камінь-Каширському районі Волинської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, стягувач - ОСОБА_2 , за апеляційною скаргою боржника ОСОБА_1 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 червня 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

Боржник ОСОБА_1 в квітні 2026 року звернувся в суд з скаргою на дії та рішення державного виконавця. Скаргу мотивує тим, що між стягувачем та боржником була досягнута домовленість про добровільну сплату аліментів за минулий час, а тому дії державного виконавця щодо стягнення аліментів починаючи з 18 травня 2022 року є неправомірними. Просить суд: 1) визнати протиправними дії заступника начальника Маневицького ВДВС Наумчук Ольги Володимирівни у виконавчому проваджені №79757687; 2) скасувати постанову від 05 грудня 2025 року про звернення стягнення з доходів ОСОБА_1 ; 3) зобов`язати припинити подальші утримання доходів скаржника до усунення допущених порушень; 4) зобов`язати повернути ОСОБА_1 незаконно утримані кошти.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 червня 2026 року у задоволенні скарги на дії та рішення державного виконавця Маневицького відділу державної виконавчої служби у Камінь-Каширському району Волинської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у виконавчому провадженні №79757687 з примусового виконання рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 грудня 2020 року у цивільній справі №161/9034/20 за позовом ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача – Служба у справах дітей Луцької міської ради, до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав, збільшення розміру аліментів відмовлено.

Боржником ОСОБА_1 подана апеляційна скарга на зазначену ухвалу. У апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції фактично звів розгляд справи до питання, чи мав стягував право повторно пред`являти виконавчий документ до виконання. Однак це не було головним предметом спору. Боржник не заперечував, що виконавчий документ про стягнення періодичних платежів може бути повторно пред`явлений до виконання у передбаченому законом порядку. Але повторне пред`явлення виконавчого листа доводить лише можливість подальшого виконання рішення суду, але не доводить автоматично, що боржник не сплачував аліменти протягом усього попереднього періоду. Просить скасувати ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 червня 2026 року у справі № 161/9034/20, провадження № 4-с/161/46/26. Постановити нову ухвалу, якою скаргу ОСОБА_1 на дії та рішення державного виконавця у виконавчому провадженні № 79757687 задовольнити. Визнати протиправними дії заступника начальника виконавця Маневицького відділу Державної виконавчої служби у Камінь-Каширському районі Волинської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Наумчук Ольги Володимирівни у виконавчому провадженні № 79757687 щодо визначення заборгованості та звернення стягнення на доходи ОСОБА_1 . Скасувати постанову державного виконавця від 05 грудня 2025 року про звернення стягнення на доходи ОСОБА_1 . Визнати незаконним визначення заборгованості у розмірі 174000,00 грн без належних та допустимих доказів несплати аліментів за період з 18.05.2022 по 05.12.2025. Зобов`язати Маневицький відділ Державної виконавчої служби у Камінь-Каширському районі Волинської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України усунути наслідки незаконних виконавчих дій шляхом застосування повороту виконання або зобов`язання органу ДВС вжити заходів для повернення незаконно стягнутих коштів.

В судовому засіданні апеляційного суду представник ВДВС апеляційну скаргу не визнала, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з ненадання заявником доказів неправомірності дій державного виконавця при стягненні аліментів і визначені суми боргу. З цим висновком апеляційний суд не повністю погоджується.

Відповідно до ст. 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Скарга подається стороною виконавчого провадження до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції (стаття 448 ЦПК України).

За змістом ч. 2, 3 ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає оскаржувані дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

У відповідності до частин 1, 3 статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» порядок стягнення аліментів визначається законом. Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України.

Спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом (частина восьма статті 71 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно пункту 4 розділу XVIІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02 квітня 2012 року, виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця (додаток 15) та у випадках, передбачених частиною четвертою статті 71 Закону, повідомляти про розрахунок заборгованості стягувача і боржника. Розрахунок заборгованості обчислюється в автоматизованій системі виконавчого провадження на підставі відомостей, отриманих із: звіту про здійснені відрахування та виплати; квитанцій (або їх копій) про перерахування аліментів, наданих стягувачем чи боржником; заяв та (або) розписок стягувача; інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості; інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів.

Відповідно до змісту вищенаведених норм законодавства, при здійсненні розрахунку зі сплати аліментів виконавець зобов`язаний враховувати суми аліментних платежів, які сплачені боржником у виконавчому провадженні на користь стягувача, якщо сплата таких сум підтверджена документально.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року в справі № 2610/27695/2012 (провадження № 14-37цс21) вказано, що «… саме на виконавця покладено обов`язок щомісячно обчислювати як розмір аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), так і заборгованість зі сплати аліментів і повідомляти про її існування та розмір сторонам виконавчого провадження, зокрема боржнику».

Апеляційним судом встановлено, що на виконанні в Маневицькому відділі Державної виконавчої служби у Камінь-Каширському районі Волинської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України знаходиться виконавчий лист №161/9034/20 (дублікат) про стягнення з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 аліментів на дітей – дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі у розмірі 2000,00 гривень на кожну дитину щомісяця, але не менше ніж 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дітьми повноліття з моменту набрання рішенням законної сили (виконавче провадження № 79757687). Дублікат зазначеного виконавчого листа видано судом 01.12.2025 і його було пред`явлено стягувачем до виконання. Постановою державного виконавця від 05 грудня 2025 року відкрито виконавче провадження. 05 грудня 2025 року державним виконавцем звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 .

Військову частина НОМЕР_1 , в якій отримує дохід боржник ОСОБА_1 , зобов`язано здійснювати відрахування із суми доходів боржника у відповідності до вимог чинного законодавства, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, у розмірі 70% доходів щомісяця до погашення загальної суми заборгованості за виконавчим провадженням, яка складає 174 000 гривня (UAH).

Після погашення боргу стягнення проводити у твердій грошовій сумі у розмірі 2000 (дві тисячі) грн на кожну дитину щомісяця, але не менше ніж 50 % від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дітьми повноліття.

Наразі виконавче провадження № 79757687 продовжується.

Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів проведеного державним виконавцем у виконавчому провадженні № 79757687, скупний розмір заборгованості ОСОБА_1 з моменту відкриття виконавчого становить 170000,00 грн, сукупний розмір заборгованості – 174000,00 грн.

Військовою частиною 07.02.2026 на звернення від 30.01.2026 щодо надання роз`яснень, повідомлено, що підставою для утримання грошового забезпечення є постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, винесена державним виконавцем відповідно до Закону України “Про виконавче провадження” та надано копію постанови від 05.12.2025 про звернення стягнення на доходи ОСОБА_1 .

Згідно частини 1 статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження. Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Перевіривши проведений розрахунок заборгованості апеляційний суд зазначає, що поза увагою суду першої інстанції залишились такі обставини.

В розрахунку допущенні помилки і не враховано добровільну сплату боржником аліментів у певні періоди. Державному виконавцю слід провести повторно розрахунок заборгованості і врахувати таке.

З матеріалів справи встановлено, і це визнається учасниками справи, що виконавчий лист у вказаній справі вже перебував на примусовому виконанні, але постановою державного виконавця від 18 травня 2022 року у ВП № 65295063 був повернутий стягувачу на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». Відсутні докази, що станом на 18 травня 2022 року існувала заборгованість зі сплати аліментів.

З 18 травня 2022 року по грудень 2025 року виконавчий документ не перебував на примусову виконанні.

У грудні 2025 року стягував ОСОБА_2 повторно пред`явила виконавчий документ до виконання.

В судовому засіданні апеляційного суду з`ясовано, що у виконавчому провадженні відсутні дані про отримання боржником ОСОБА_1 постанови про відкриття виконавчого провадження.

Представник боржника звертався до державного виконавця із запереченнями на визначення та стягнення заборгованості зі сплати аліментів за період з 18.05.2022 по грудень 2025 року. У відповіді від 25.12.2025 Маневицького відділу Державної виконавчої служби у Камінь-Каширському районі Волинської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України зазначено, що 05.12.2025 до відділу надійшла заява стягувача про примусове виконання рішення суду де повідомлено, що ОСОБА_1 з 17.05.2022 не надав дітям забезпечення і просить провести примусове виконання з 18.05.2022 по теперішній час.

Разом з тим стягувач ОСОБА_2 не подала доказів, що нею вчинялися дії щодо отримання аліментів з боржника ОСОБА_1 у вказаний період, а він аліменти не сплачував. Судом не встановлено перешкод для пред`явлення стягувачем виконавчого листа до виконання з травня 2022 року по грудень 2025 року для примусового виконання.

Отже, державним виконавцем взято до уваги лише заяву стягувача ОСОБА_2 , проте не перевірено заяву боржника ОСОБА_1 щодо добровільної сплати аліментів. Державний виконавець обмежився тим, що докази несплати або сплати аліментів з 18.05.2022 по 05.12.2025 у відділі відсутні, оскільки виконавчий лист не перебував на виконанні (відповідь ВДВС від 12.01.2026).

З заяви стягувача ОСОБА_2 про повернення виконавчого листа стягувачу від 17.05.2002 встановлено, що в житті сторін виконавчого провадження відбулися суттєві зміни, у зв`язку з чим відпала необхідність у продовженні стягнення аліментів з боржника.

Стягувачем не надано доказів, що нею не отримувались аліменти за період з 18.05.2022 по 05.12.2025.

У подальшому з грошового забезпечення ОСОБА_1 , який є військовослужбовцем Збройних Сил України, було повністю утримано суму 174000,00 грн як заборгованість по аліментах, що підтверджується звітом про здійснення відрахувань та виплат військової частини від 22.06.2026.

Після повторно пред`явлення виконавчого документа до виконання, державний виконавець повинен був встановити: - чи здійснювались добровільні платежі; - чи існувала домовленість між сторонами; - чи є докази несплати; - чи зверталась стягувач з претензіями; - чи є банківські документи; - чи підтверджено розмір заборгованості належними доказами.

Відсутні докази, що станом на 18 травня 2022 року існувала заборгованість зі сплати аліментів, відсутні докази несплати аліментів за період з 18 травня 2022 року до 05 грудня 2025 року, а тому нарахування з 18 травня 2022 року є неправомірним.

Виходячи з вищенаведеного, апеляційний суд вважає, що дії заступника начальника Маневицького відділу Державної виконавчої служби у Камінь-Каширському районі Волинської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Наумчук О.В. у виконавчому провадженні № 79757687 з примусового виконання виконавчого листа № 161/9034/20, виданого Луцьким міськрайонним судом Волинської області, щодо нарахування заборгованості зі сплати аліментів з 18 травня 2022 року є неправомірними та зобов`язати провести нарахування заборгованості з 05 грудня 2025 року.

Вимоги апеляційної скарги про скасування постанови державного виконавця від 05 грудня 2025 року про звернення стягнення на доходи ОСОБА_1 не підлягають задоволенню, оскільки боржник отримує дохід, як військовослужбовець, державний виконавець обґрунтовано звернув стягнення на його грошове забезпечення, що відповідає положенням частини першої статті 68 Закону України «Про виконавче провадження». Дублікат виконавчого документу був повторно поданий стягувачем на примусове виконання в межах строків, за які були присуджені аліменти, враховуючи, що цей виконавчий документ не визнавався у встановленому порядку таким, що не підлягає виконанню, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що державний виконавець обґрунтовано та правомірно відкрив виконавче провадження та продовжує виконувати виконавчий документ.

Вимоги апеляційної скарги про застосування повороту виконання або зобов`язання органу ДВС вжити заходів для повернення незаконно стягнутих коштів також не підлягають задоволенню, оскільки за ч. 2 ст. 445 ЦПК України у справах про стягнення аліментів, поворот виконання не допускається незалежно від того, у якому порядку ухвалено рішення.

Апеляційний суд дійшов висновку, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині відмови визнання протиправними дій державного виконавця з ухваленням нового судового рішення щодо нарахування заборгованості зі сплати аліментів з 18 травня 2022 року та зобов`язання державного виконавця провести нарахування заборгованості з 05 грудня 2025 року. В іншій частині скарги суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні скарги.

Керуючись ст. ст. 259, 268, 367, 368, 369, 371, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну боржника ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 червня 2026 року в цій справі в частині відмови визнання протиправними дій державного виконавця скасувати та постановити нове судове рішення.

Визнати протиправними дії заступника начальника Маневицького відділу Державної виконавчої служби у Камінь-Каширському районі Волинської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Наумчук Ольги Володимирівни у виконавчому провадженні № 79757687 з примусового виконання рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 грудня 2020 року у цивільній справі №161/9034/20 за позовом ОСОБА_2 , до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав, збільшення розміру аліментів, щодо нарахування заборгованості зі сплати аліментів з 18 травня 2022 року та зобов`язати провести нарахування заборгованості з 05 грудня 2025 року.

В решті ухвалу залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 29 липня 2026 року.

Головуючий суддя

Судді