Постанова від 26 липня 2026 р. у справі №161/303/24 — Волинський апеляційний суд

Справа № 161/303/24 Головуючий у 1 інстанції: Черняк В. В.

Провадження № 22-ц/802/824/26 Доповідач: Карпук А. К.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 липня 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Карпук А.К.

суддів – Бовчалюк З.А., Здрилюк О. І.,

секретар Власюк О. С.,

з участю: відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 лютого 2024 року в складі судді Черняка В. В.,

В С Т А Н О В И В :

В січні 2024 року товариство з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» (надалі - ТОВ «УМ Факторинг») звернулося до суду із зазначеним позовом посилаючись на те, що 28.01.2022 між ТОВ «Лінеура Кредит» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №2875884, відповідно до якого відповідачу надано кредит в сумі 20000,00 гривень строком на 360 днів, шляхом переказу на його платіжну картку № НОМЕР_1 емітована АТ «КБ «Приватбанк», зі сплатою відсотків за користування кредитом, у розмірі 1,99% від суми кредиту за кожен день користування. Кредитний договір укладено в електронному вигляді, який був підписаний відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором.

26.07.2023 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «УМ Факторинг» укладено договір відступлення права вимоги №27072023, відповідно до умов якого право вимоги за договором № 2875884 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 28.01.2022 перейшло до ТОВ «УМ Факторинг».

Всупереч умовам кредитного договору відповідач не виконала свого зобов`язання, заборгованість не погасила, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 163280 грн. з яких: тіло кредиту – 20000 грн., відсотки - 143280 грн, які просив стягнути на свою користь з відповідача. Також просив стягнути сплачений судовий збір та витрат на правову допомогу.

Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 лютого 2024 року позов задоволено.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «УМ Факторинг» заборгованість за кредитним договором у розмірі 163280 грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «УМ Факторинг» 2684 грн. судового збору та 4000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15.04.2026 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить його скасувати, ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції належним чином не дослідив умови договору факторингу № 27072023 від 26.07.2023, а саме умови переходу права вимоги від ТОВ «Лінеура Україна» до ТОВ «УМ Факторинг».

Також відповідач вказує, що розмір заявлених до стягнення процентів визначено позивачем з порушенням законодавства про захист прав споживачів на підставі несправедливих умов договору.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач спростовує доводи апеляційної скарги та просить рішення суду залишити без змін.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити з таких мотивів.

З матеріалів справи вбачається, що 28.01.2022 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір № 2875884 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до умов якого товариство зобов`язалось надати клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Сума кредиту складає 20000 грн.

Пунктом 1.3. Договору визначено, що строк кредиту 360 днів.

Відповідно до п. 1.4.1. сторони погодили, що стандартна процентна ставка становить 1,99 % на день та застосовується у межах строку кредиту, що зазначений у п. 1.3. Договору.

Умова Договору передбачено, що Товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок клієнта за реквізитами платіжної карти № НОМЕР_1 (п.2.1 Договору).

Кредитний договір був укладений в електронному вигляді за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи Первісного кредитора (далі - ITC). Кредитний договір підписаний Відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

На виконання умов договору товариство свої зобов`язання виконало належним чином, перерахувавши на платіжну картку НОМЕР_1 кредитні кошти в розмірі 20000,00, що підтверджується копією листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» № 2643_230818143333 від 18.08.2023.

Згідно з розрахунку заборгованості наведеного в позовній заяві, ОСОБА_1 має заборгованість 163280 гривень, яка складається з 20000,00 гривень – тіло кредиту, 143280 гривень – процентів за користування кредитом.

26 липня 2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «УМ Факторинг» укладено Договір факторингу №27072023, відповідно до п.п. 2.1 якого Клієнт зобов`язується відступити Фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до витягу із Реєстру прав вимог №1 від 26.07.2023 ТОВ «Лінеура Україна» відступило ТОВ «УМ Факторинг» права вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №2875884 від 28.01.2022 .

Зі змісту платіжної інструкції від 24.08.2023 вбачається, що ТОВ «УМ Факторинг» сплатило ТОВ «Лінеура Україна» 137203,64 грн згідно з договором факторингу №1 від 20 липня 2023 року та реєстром прав вимог №1 від 20 липня 2023 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем доведено факту переходу права вимоги до відповідача за кредитним договором №2875884 від 28.01.2022 від первісного кредитора ТОВ «Лінеура Україна» до ТОВ «УМ Факторинг».

Такий висновок не відповідає встановленим обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з п. 1) ч. 1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Частиною 1 ст. 513 ЦК України передбачено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно з положеннями ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке настане у майбутньому (майбутня вимога) (ст. 1078 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначна грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Відповідно до ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

За положеннями ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

ТОВ «УМ Факторинг» вважає себе кредитором ОСОБА_1 за кредитним договором №2875884 від 28.01.2022, укладеним відповідачем з ТОВ «Лінеура Україна», право грошової вимоги від якого перейшло на підставі Договору факторингу №27072023 від 26 липня 2023 року, тому звернулося до суду з позовом про захист своїх прав.

Верховний Суд у постанові від 03.11.2021 (справа № 301/2368/14-и) зазначив, що вирішуючи питання про перехід до нового кредитора права грошової вимоги слід звернути увагу на наявність доказів на підтвердження обставин здійснення повної оплати за кожним договором відступлення на час або після його укладення, тобто доказів, які б підтверджували належність виконання заявником своїх зобов`язань за договором.

На необхідність перевірки факту перерахування коштів на виконання умов договору про відступлення права вимоги також посилався Верховний Суд у постанові від 29.09.2021 в справі № 2-879/11 (провадження 61-10005св21) з огляду на умови такого договору, зокрема щодо набуття новим кредитором права вимога до боржника після здійснення оплати за вказаним договором.

Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року у справі №905/306/17 зазначив, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 28.09.2022 у справі № 143/1269/17 (провадження № 61-5383св22), від 06.09.2023 у справі № 466/3066/13-ц (провадження № 61-785св23), від 26.01.2022 у справі № 637/590/16-ц (провадження № 61-15865св21).

Крім того, як відзначив у постанові № 916/2286/16 від 17.01.2020 Верховний Суд, відсутність доказів на підтвердження повної оплати за договором факторингу є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволені заяви про стягнення заборгованості.

26 липня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» (далі - клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» (далі - фактор) було укладено договір факторингу №27072023, відповідно до умов п.2.1 розділу 2 якого, Клієнт зобов`язується відступити Фактору права вимоги, зазначені в реєстрі прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату.

Фінансування - належна до сплати Клієнту сума грошових коштів встановлюється в кожному реєстрі прав вимог окремо, та складає 10 % від основної суми заборгованості (тіло кредиту) (п.п.3.1.1).

Фінансування - належна до сплати Клієнту сума грошових коштів, яка вказана у відповідному Реєстрі прав вимог, сплачується Фактором одним платежем у розмірі 100%, протягом 30 банківських днів з дня підписання Сторонами такого реєстру прав вимог (п.3.1.2).

Згідно з п.3.1.3 розділу 3 договору, фінансування сплачується фактором на банківський рахунок Клієнта, зазначений у відповідному Розділі Цього договору. Сума фінансування вважається отриманою після її зарахування на рахунок Клієнта.

Відповідно до п.4.1 розділу 4 договору, право вимоги переходить від Клієнта до Фактора після підписання ними відповідного Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному Додатку та виконання Фактором умов п.3.1.2, 3.1.3 цього Договору.

На підтвердження виконання умов договору факторингу позивач до позовної заяви долучив витяг із реєстру прав вимог до договору факторингу №1 від 26.07.2023 та платіжну інструкцію №302 від 24.08.2023.

Дослідивши надану позивачем платіжну інструкцію апеляційний суд дійшов висновку, що долучена платіжна інструкція №302 від 24.08.2023 не є належним доказом виконання позивачем (фактором) вимог пунктів п.3.1.2, 3.1.3 договору факторингу № 27072023 від 26 липня 2023 року, оскільки у графі «Призначення платежу» зазначено «згідно договору факторингу №1 від 20 липня 2023 року та реєстру прав вимоги № 1 від 20.07.2023». Водночас з надано договору факторингу вбачається, що цей договір укладений 26 липня 2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «УМ Факторинг», номер Договору факторингу – 2707202.

Щодо витягу із реєстру прав вимог до договору факторингу №1 від 26.07.2023, то він також не є належними та допустимим доказом і не підтверджує зазначених обставин, оскільки в ньому зазначені лише номер і дата кредитного договору, прізвище позичальника, без зазначення суми боргу, та не вказано, станом на яку дату нараховано заборгованість, залишок заборгованості на початок та кінець кожного періоду, всі суми коштів, що сплачені відповідачем в рахунок погашення заборгованості, напрямки та підстави їх нарахування та відсутні відомості про те, що матеріали кредитної справи (з даними про погашення кредиту та інше) передавались новому кредитору, як це передбачено ч. 1 ст. 517 ЦК України.

Наведеним підтверджуються доводи відповідача, викладені у апеляційній скарзі, про недоведеність факту переходу права вимоги до ТОВ «УМ Факторинг» за кредитним договором №2875884 від 28.01.2022.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції не звернув уваги на зміст поданих заявником документів на підтвердження переходу до позивача права вимоги за кредитним договором та дійшов передчасного висновку про задоволення позовних вимог.

Ураховуючи ту обставину, що апеляційний суд дійшов висновку про недоведеність позивачем переходу права вимоги до ОСОБА_1 , аргументи апеляційної скарги щодо неспівмірності заявленої суми заборгованості за відсотками до тіла кредиту, не впливають на законність оскарженого рішення та не слугують підставою для його зміни чи скасування.

Суд відхиляє доводи ТОВ «УМ Фактоиинг», викладені у відзиві на апеляційну скаргу про помилкову оцінку відповідачем витягу з Реєстру прав вимоги № 1 від 26.07.2023, що до ТОВ «УМ Факторинг» від ТОВ «Лінеура Україна» перейшло право грошової вимоги за кредитним договором №2875884 від 28.01.2022, боржником за яким є ОСОБА_1 на суму заборгованості у розмірі 163 280 грн, що складається: 20 000грн - сума кредиту, 143 280 грн заборгованість за відсотками (360 днівх1.99%х20 000 грн), оскільки ТОВ «УМ Факторинг» не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ТОВ «УМ Факторинг» відповідно до договору факторингу перейшло право вимоги за вищевказаним кредитним договором у визначеній сумі.

За таких обставин, враховуючи недоведеність належними та допустимими доказами обставин, на які ТОВ «УМ Факторинг» посилався як на підставу своїх вимог, зокрема, недоведеність переходу права вимоги за кредитним договором, на підставі статтей 12, 81, 263 ЦПК України, за змістом яких рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях і має бути ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, підтверджених дослідженими в судовому засіданні доказами, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до статті 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до положень статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки висновки суду першої інстанції про задоволення позову зроблені без належного з`ясування дійсних обставин справи, дослідження та оцінки наданих сторонами доказів, з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права, то згідно зі статтею 376 ЦПК України це є підставою для скасування рішення суду з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

Також апеляційний суд вважає за необхідне вказати на такі обставини.

З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції ухвалою від 09.01.2024, відкрив провадження у справі, постановив проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, а за наслідками розгляду справи ухвалив заочне рішення.

Глава 11 «Заочний розгляд справи» Розділу ІІІ «Позовне провадження» ЦПК України встановлює особливі умови та порядок проведення заочного розгляду справи, ухвалення заочного рішення, подання і розгляду заяви про його перегляд, а також скасування й оскарження цього рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що суд може ухвалити заочне рішення при розгляді справи, яка розглядається в судовому засіданні з викликом сторін, за умови, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання і не з`явився в судове засідання.

Судом справа розглянута в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, що унеможливлює ухвалення судом заочного рішення, що вказує на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які за обставинами цієї справи не слугують самостійною підставою для скасування ухваленого судом рішення, оскільки апеляційним судом скасоване рішення з підстав неправильного застосування норм матеріального та процесуального права та ухвалене нове судове рішення.

Керуючись статтями 374, 376, 381- 384, 389 ЦПК України, суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 задовольнити.

Заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 лютого 2024 року в цій справі скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Відмовити в позові Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий

Судді