Вирок від 26 лютого 2024 р. у справі №756/17008/14-к — Оболонський районний суд міста Києва

27.02.2024 Справа № 756/17008/14-к

Унікальний № 756/17008/14

Провадження № 1-кп/756/20/24

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«27» лютого 2024 року Оболонський районний суд м. Києва

у складі:

головуючого судді: ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участю секретарів: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7

прокурорів: ОСОБА_8 , ОСОБА_9

потерпілої: ОСОБА_10

представників потерпілої: ОСОБА_11 ОСОБА_12

захисника: ОСОБА_13

обвинуваченої: ОСОБА_14

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Оболонського районного суду м.Києва кримінальне провадження по обвинуваченню

ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка Запорізької області, м. Бердянська, з вищою освітою, працюючої бухгалтером ТОВ «Баєр», зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України,

В С Т А Н О В И Л А:

ІНФОРМАЦІЯ_5, близько 22 год. 30 хв., ОСОБА_14 разом із ОСОБА_15 , перебувала за місцем свого проживання у квартирі АДРЕСА_2 , де між ними виник черговий словесний конфлікт на ґрунті неприязних відносин, через побутову суперечку, який у подальшому переріс у бійку. В цей час у ОСОБА_14 виник умисел, спрямований на умисне вбивство ОСОБА_15 .

Реалізуючи свій умисел, ОСОБА_14 , знаходячись у коридорі біля вхідних дверей у квартиру, взяла в руки дерев?яну палицю та в процесі сварки, разом з ОСОБА_15 направилися на кухню, де з кухонного столу ОСОБА_14 взяла в іншу руку кухонний ніж. Після чого, остання перебуваючи разом з ОСОБА_15 на кухні вище вказаної квартири почала наносити удари дерев?яною палицею та ногами по різним частинам тіла ОСОБА_15 , внаслідок чого нанесла 8 ударів дерев`яною палицею та ногами останньому по грудній клітині та спині, спричинивши останньому 5 саден на передній поверхні грудей зліва, садну на передній поверхні грудей справа, в проекції 4-го ребра, біля грудинної лінії, садну на спині справа у середній третині по задній підпахвинній лінії, садну в поперековій ділянці справа по лопатковій лінії, які мають ознаки легких тілесних ушкоджень та причинно-наслідкового зв?язку з настанням смерті не мають.

Після чого, ОСОБА_14 тримаючи ніж в руці та ОСОБА_15 перейшли до кімнати останнього, де ОСОБА_14 завдала ОСОБА_15 ножем один удар в грудну клітину з лівого боку, чим спричинила одне проникаюче сліпе колото-різане поранення грудей, а саме: колото-різану рану (з рівними неосадненими краями, нижнім М-подібним та верхнім гострокутним кінцями і рановим каналом, який перевищує довжину рани на шкіри) між середньою ключичною та передньою під паховою лініями, в проекції 3-го міжреберного м?язу, від якої відходить рановий канал, направлений спереду назад, зверху вниз та зліва направо, ушкоджуючи за своїм ходом підшкірно-жирову клітковину, третій міжреберний м?яз, перикард та передню стінку правого шлуночка серця (наявність крові у порожнині перикарда біля 400 см куб. згортків та біля 50 мл рідкої крові; в плевральній порожнині зліва біля 300 см куб. темно-червоних, рихлих згортків та біля 50 мл темно-червоної рідкої крові), загальною глибиною біля 8 см., яке має ознаки тяжкого тілесного ушкодження по критерію небезпеки для життя, в результаті якого настала смерть ОСОБА_15 .

Обвинувачена ОСОБА_14 в судовому засіданні визнала свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 118 КК України, за фактичних обставин, викладених в обвинувальному акті про зміну обвинувачення від 23.11.2016 та абсолютно заперечувала свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України. Разом з тим пояснила, що ввечері, ІНФОРМАЦІЯ_6 близько 22:00 год., ОСОБА_15 прийшов додому в стані алкогольного сп`яніння, де в цей час відбувся конфлікт, який перейшов в бійку. В квартирі було темно, однак ОСОБА_15 схвативши ОСОБА_14 підняв з ліжка, виштовхнув в коридор, потім перейшли до кухні, де останній схопив ножа. ОСОБА_14 суду пояснила, що дії загиблого чоловіка, сприйняла, як реальну загрозу своєму життю і підсвідомо почала захищатись, взявши палку відмахувалась від нього, так як він поранив їй ногу. Після чого, ОСОБА_14 схопила ніж, який випав з рук ОСОБА_15 . Перейшовши до кімнати, ОСОБА_15 кинув її на диван та почав наносити удари по голові, вона хаотично розмахувала руками, у такій спосіб захищаючись, голосно кричала. В цей момент, хтось постукав по трубах, ОСОБА_15 схаменувся, і сказав, що вона його підрізала. Йому стало погано, вона запропонувала допомогу, пропонувала викликати швидку, але останній відмовився, та переодягнувшись пішов спати. ОСОБА_14 декілька разів запитувала ОСОБА_15 про його самопочуття, на що він не реагував. Прокинувшись близько 06-30 ранку, ОСОБА_14 викликала швидку, покликала сусідів та приїхала сестра померлого. Також обвинувачена суду пояснила, що в сім`ї неодноразово відбувалися конфлікти, через те що ОСОБА_15 завжди вимагав віддати йому документи на квартиру, і саме коли йому було відмовлено, останній кидався в бійку, в основному бив по голові, із-за чого неодноразово викликалась поліція. Обвинувачена пояснила, що проживали з ОСОБА_15 , вели спільне господарство, вона виконувала побутові подружні обов`язки, а саме готувала їжу, прала речі останнього. Проте, з травня 2014 року припинили підтримувати подружні стосунки, а з липня 2014 року вона припинила готувати їжу для потерпілого. Обвинувачена в судовому засіданні пояснила, що під час чергового конфлікту у 2012 році, вона завдала ножове поранення загиблому ОСОБА_15 . Після цієї події всі ножі, що були в їхній квартирі вона сховала. Ввечері, ІНФОРМАЦІЯ_6, вона не викликала працівників поліції, тому що конфлікт був вичерпаний, не було необхідності викликати допомогу. Внаслідок боротьби на кухні ОСОБА_15 завдав їй поріз на нозі, відштовхнувши його ногами, ніж випав з його рук, ухвативши ножа лівою рукою побігла до кімнати. Палкою сама особисто його не била, оскільки він завжди ходив побитий. Швидку не викликала, тому що не було крові та вона не знала що з ним відбувалося. У ОСОБА_15 почався розлад шлунку, він разів 4-5 ходив до туалету, та забруднив свою білизну, яку ОСОБА_14 замочила, щоб від прати. Крім того, ОСОБА_14 , вказала, що крові на потерпілому не було, він розмовляв по телефону з сестрою в коридорі. Коли він перейшов до спальні, ОСОБА_14 взяла його телефон поклала на шафу. Крім того, під час розгляду кримінального провадження, в судовому засіданні, обвинувачена пояснила, що ОСОБА_15 не мила, не перевдягала, лише застелила йому ліжко.

Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_10 показала, що ОСОБА_15 був її братом. ІНФОРМАЦІЯ_6, близько 23-00 год. останній подзвонив їй та пошипки встиг проговорити, що його дружина на нього кидається з ножем. В цей час, ОСОБА_10 чула звуки гупотіння ніг по квартирі ОСОБА_14 та звук від удару і дзвінок обірвався. Зрозумівши, що щось сталося в сім`ї, ОСОБА_10 дзвонила брату багато разів, однак ніхто не відповідав. Лише зранку, близько 07 години, з номера телефону померлого подзвонила сусідка, та повідомила про смерть брата. Прибувши на місце події, ОСОБА_10 побачила брата без ознак життя, при цьому чисто одягнутого. Зайшовши до ванної кімнати, ОСОБА_10 побачила посудину з замоченою білизною покійного ОСОБА_15 . Конфлікти в сім`ї її брата відбувалися дуже часто, зазвичай на основі поділу квартири.

В судовому засіданні, колегією суддів, досліджені наступні докази подані стороною обвинувачення:

- допитано в судовому засіданні, в якості свідка ОСОБА_16 , який суду показав, що на момент події працюючи лікарем швидкої медичної допомоги, приїхавши на виклик, 05.09.2014, близько 08 години, за адресою АДРЕСА_1 , жінка, (яку свідок впізнає в судовому засіданні в особі обвинуваченої), в збудженому емоційному стані відкрила двері. В кімнаті зліва на дивані лежав чоловік з біологічними ознаками смерті. Чоловік був одягнений в сіру футболку, без слідів боротьби на тілі та слідів крові. Оглянувши останнього, знявши одяг, було виявлено зліва в районі грудної клітки, близько між 4-5 ребрами колоту різану рану, яка була достатньо глибока. Після чого було викликано слідчо-оперативну групу. ОСОБА_14 за медичною допомогою не зверталась та медична допомога їй не надавалась;

- допитано в судовому засіданні, в якості свідка ОСОБА_17 який суду пояснив, що з подружжям ОСОБА_14 та ОСОБА_15 перебував у дружніх стосунках, так як загиблий був другом з дитинства, в подальшому кумом, крім того сусідом по під`їзду. Загиблий ОСОБА_15 останні кілька років часто вживав алкогольні напої, поводив себе агресивно по відношенню до ОСОБА_14 . ОСОБА_17 неодноразово був свідком конфліктів між подружжям. Щодо події, яка відбулася ІНФОРМАЦІЯ_6, свідок зазначив, що пізно ввечері чув крики з квартири ОСОБА_14 , вже вранці, ще до приїзду швидкої, йому повідомили про смерть ОСОБА_15 . Прийшовши на місце події, побачив загиблого в кімнаті на дивані. ОСОБА_14 перебувала в шоковому стані, на місці вже працювала оперативна група;

- допитано в судовому засіданні, в якості свідка ОСОБА_18 , яка суду показала, що з ОСОБА_14 та покійним ОСОБА_15 перебуває у дружніх сусідських відносинах. Щодо події, яка сталася ІНФОРМАЦІЯ_6 вона чула, лише якийсь грюкіт з квартири. Про загибель ОСОБА_15 дізналася від сусідів. Непорозуміння в сім`ї іноді відбувалися, одного разу була свідком, коли викликалась поліція;

- допитано в судовому засіданні, в якості свідка ОСОБА_19 , яка суду показала, що з ОСОБА_14 та покійним ОСОБА_15 перебувала у дружніх сусідських відносинах з 1976 року. Останнім часом в сім`ї ОСОБА_20 відбувалися конфлікти, та ОСОБА_19 неодноразово чула підвищений голос ОСОБА_14 , після чого були виклики поліції. Покійний ОСОБА_15 скаржився на свою дружину. Свідок пояснила, що бачила на ОСОБА_15 поранення спини, голови, говорив що дружина кидається на нього з ножем. Саме ІНФОРМАЦІЯ_6, перебуваючи дома, надвечір чула конфлікт між подружжям ОСОБА_20 , грюкіт в квартирі, про смерть ОСОБА_15 дізналась ввечері на наступний день, від знайомих;

- допитано в судовому засіданні, в якості свідка ОСОБА_21 , яка суду пояснила, що з подружжям ОСОБА_20 перебувала у дружніх сусідських стосунках. За весь час проживання в кв. АДРЕСА_2 , неодноразово між подружжям відбувались конфлікти, після яких кілька разів бачила ОСОБА_15 з подряпинами. Щодо події яка відбулася ІНФОРМАЦІЯ_6 нічого не чула, про загибель ОСОБА_15 дізналася зранку від знайомих;

- висновок експерта №2486 від 05.09.2014 року, згідно якого, при судово-медичній експертизі ОСОБА_14 виявлено: синець - в лобній ділянці зліва; різана рана - по внутрішній поверхні лівого стегна в нижній третині. Вказане ушкодження у вигляді синця спричинене тупим предметом, різана рана - гострим предметом, могли утворитись ІНФОРМАЦІЯ_6 та відносяться:

- синець - до ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень (за критерієм тривалості розладу здоров`я);

- різана рана - до ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень, що СПРИЧИНИЛИ короткочасний розлад здоров?я (за критерієм тривалості розладу здоров?я). Індивідуальні особливості травмуючих предметів в морфології тілесних ушкоджень не відобразились (Т.2 а.с. 5-7);

- даними, висновку експерта №397-МК від 04.11.2014, згідно якого, рана з передньої поверхні грудей зліва від трупа ОСОБА_15 є колото-різаною та утвореною від колюче-ріжучі дії плаского односторонньо-гострого предмета типу клинка ножа, що має обушок П-подібного перетину та лезо. Ушкодження на тілі ОСОБА_15 могло бути утворене клинком кухонного ножа, що був представлений на експертизу (Т.2 а.с.8-11);

- даними, висновку судово-психіатричної експерта №810 від 25.09.2014 року, згідно якого, у період кримінального правопорушення, у скоєнні якого підозрюється ОСОБА_14 на будь-яке психічне захворювання не страждала та за своїм психічним станом могла усвідомлювати свої дії та керувати ними. За своїм психічним станом у теперішній час ОСОБА_14 здатна усвідомлювати свої дії та керувати ними, може предстати перед слідством та судом та застосування примусових заходів медичного характеру не потребує, на будь-яке наркологічне захворювання (хронічний алкоголізм, наркоманію) не страждає та лікування з цього приводу не потребує (Т.2 а.с.12-16);

- роздруківка ПрАТ «Київстар», згідно якої з номеру НОМЕР_1 , що належить загиблому ОСОБА_15 були здійснені виклики на мобільний телефон матері ОСОБА_14 за номером НОМЕР_2 , в період часу ІНФОРМАЦІЯ_6 з 22:45 год. - тривалістю 40 сек. та 23:55 год. - з тривалістю 399 сек. Та в період 05.09.2014 були здійсненні дзвінки о 06:36 год. тривалістю 67 сек., та 06:56 - 133 сек. Крім того, був здійснений виклик на номер 103 - швидкої медичної допомоги, в період часу 05.09.2014 о 06-39 год. (Т.2 а.с.27-28);

- протокол огляду місця події, який було проведено 05.09.2014 року, в період часу з 08:15 год. - 10:10год., з фототаблицями до нього, з яких вбачається, що у присутності понятих, під час проведення огляду квартири АДРЕСА_2 , було оглянуто ванну кімнату, в якій стояла посудина з замоченою чоловічою білизною, на кухні чисто, ніяких слідів боротьби не виявлено. В ході огляду кімнати №1 праворуч від вхідних дверей під стіною стояло біле відро, подушка від дивану, праворуч від стіни стояв диван, застелений простирадлом, на якому виявлено труп чоловіка ОСОБА_15 , 1976 року народження. Останній був чисто вдягнений, а саме спортивні штани, білі шкарпетки та чорну кофту з довгим рукавом. На бильці дивана зі сторони голови трупа, виявлено пляму бурого кольору. Біля дивану знаходилися чоловічі шорти світлого кольору, на яких виявлено плями бурого кольору. На шафі виявлено телефон з плямами бурого кольору. Під час огляду вхідних дверей до кімнати у верхній частині дверей виявлено порізи-колоті, з внутрішньої сторони дверей вище ручки виявлено сліди бурого кольору, зроблено змиви. За участю медичного експерта, було проведено огляд трупа, на якому виявлено тілесні ушкодження, зокрема на передній поверхності грудної клітки зліва приблизно в 3-му міжреберному проміжку розташована косо-вертикальна рана. Одяг на трупі не пошкоджено. В кімнаті №3, на дивані з правого боку якого виявлено ніж з дерев`яною рукояткою коричневого кольору. Лезо близько 15 см. має іржу. На ножі виявлено речовину бурого кольору. Слідів боротьби в кімнаті не виявлено, порядок не порушено. Під час огляду коридору квартири на дверях кладової кімнати виявлено сліди речовини бурого кольору, у виді потьоків довжиною близько 5 см. на відстані один від одного близько 10 см. На килимі біля дверей, що на підлозі, виявлено декілька плям бурого кольору. Під час огляду виявлено та вилучено, ніж, шорти з плямами бурого кольору, труси, змиви бурого кольору з дверей, мобільний телефон «Нокіа» (Т.2 а.с. 30-53);

- протокол огляду місця події, який було проведено 08.10.2014, в період часу з 18:20 год. до 18:30 год., згідно якого в присутності понятих, було оглянуто приміщення квартири АДРЕСА_2 . В коридорі даної квартири, було виявлено та вилучено поліетиленовий пакет, у якому містяться речі, а саме джинси, що належали ОСОБА_15 з плямами бурого кольору (Т.2 а.с.54-56);

- довідка центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф м. Києва, згідно якої 05.09.2014 о 06-40 було прийнято дзвінок з номеру НОМЕР_3 від жінки, яка повідомила що чоловік не дише (Т.2 а.с.57);

- карта виїзду швидкої медичної допомоги № 309 від 05.09.2014 , згідно якої

за адресою АДРЕСА_1 , по приїзду швидкої встановлено біологічну смерть ОСОБА_15 від ножового поранення в області грудної клітки з обох сторін визначаються дві колото-різані рани розрізами 1х0,5 та 1,5х0,3 см. Час встановлення смерті ІНФОРМАЦІЯ_6 о 23-00 год.(Т.2 а.с.58);

- лікарське свідоцтво про смерть №2610 від 08.09.2014, згідно якого ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , причина смерті - травма гострим предметом (Т.2 а.с. 59);

- матеріали ЖЕО Оболонського УП ГУ МВС України в м. Києві, за наслідками яких, 31.08.2014, ОСОБА_14 було здійснено виклик поліції, оскільки остання не могла потрапити до кватири. Згідно пояснень ОСОБА_14 , по приїзду поліції, ОСОБА_15 відкрив двері, претензій до останнього не має, допомоги не потребує, в зв`язку з чим провадження закрито(Т.2 а.с. 60-65);

- матеріали ЖЕО Оболонського УП ГУ МВС України в м. Києві, за наслідками яких, 06.08.2014 ОСОБА_14 , в зв`язку з сімейною сваркою було здійснено виклик поліції, пояснивши, що ОСОБА_15 вчинив домашнє насильство психологічного характеру, в зв`язку з чим відносно ОСОБА_15 складено протокол про адміністративне правопорушення(Т.2 а.с.66-73);

- матеріали ЖЕО Оболонського УП ГУ МВС України в м. Києві, за наслідками яких, 13.08.2014 в зв`язку з конфліктом в сім`ї, було викликано ОСОБА_14 поліцію, оскільки згідно пояснень останньої, ОСОБА_14 не впускає її до квартири, ображає нецензурною лайкою. Згідно пояснень ОСОБА_15 , 13.08.2014, близько 13-00 ОСОБА_14 прийшовши додому в нетверезому стані, почала кидатися з ножем, порізавши йому руку шию та спину, в зв`язку з чим було викликано наряд поліції(Т.2 а.с. 74-81);

- матеріали ЖЕО Оболонського УП ГУ МВС України в м. Києві, за наслідками яких, 12.12.2013 в зв`язку з конфліктом в сім`ї, ОСОБА_14 викликала поліції. Згідно пояснень ОСОБА_14 її чоловік ОСОБА_15 перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, виганяв її з квартири, кидався в бійку, хватався за ніж, намагаючись нанести тілесних ушкоджень, проте згідно пояснень сусідів, по приїзду наряду поліції двері квартири АДРЕСА_3 , ніхто не відчиняв. Згідно рапорту, ОСОБА_14 в телефонному режимі повідомила, що після конфлікту її чоловік пішов в невідомому напрямку, претензій ні до кого не має. Провадження по справі закрито(Т.2 а.с.89-88);

- матеріали ЖЕО Оболонського УП ГУ МВС України в м. Києві, за наслідками яких, 31.10.2013 було здійснено виклик поліції ОСОБА_14 , прибувши на місце виклику, двері квартири ніхто не відкрив(Т.2 а.с.89-102);

- матеріали ЖЕО Оболонського УП ГУ МВС України в м. Києві, за наслідками яких, 01.12.2013 було здійснено виклик поліції ОСОБА_14 , в зв`язку з виникненням конфлікту в сім`ї. Згідно пояснень останньої, ОСОБА_15 перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, вчинив сімейну сварку, що виразилось у тому, що ОСОБА_15 виражався нецензурною лайкою, виганяв з квартири. Відповідно пояснень ОСОБА_15 , в ході конфлікту дружина ОСОБА_14 почала кидатися з ножем, в зв`язку з чим, останній закрив двері в кімнаті, після чого остання намагалась вибити двері. Відповідно до довідки від 07.12.2013, ОСОБА_14 та ОСОБА_15 в телефонному режимі повідомили, що конфлікт владнався, допомоги поліції не потребують, в зв`язку з чим провадження закрито(Т.2 а.с.109-115);

- матеріали ЖЕО Оболонського УП ГУ МВС України в м. Києві, за наслідками яких, 09.11.2013 було здійснено виклик поліції, в зв`язку з конфліктом в сім ї, однак згідно рапорту за вказаною адресою двері ніхто не відчиняв, на дзвінки не відповідав. По даному факту ніхто не звертався(Т.2 а.с.116- 126);

- матеріали ЖЕО Оболонського УП ГУ МВС України в м. Києві, за наслідками яких, 14.09.2013 ОСОБА_14 було здійснено виклик поліції, в зв`язку з конфліктом в сім`ї, але до приїзду працівників поліції всі спірні питання вирішено мирним шляхом (Т.2 а.с.127-133 );

- висновок експерта №284/ц від 17.10.2014 року, згідно якого: відповідно до «Акту судово-медичного дослідження» №865 від 18.09.2014 року, проведеного у відділенні судово-медичної імунології КМКБ СМЕ, кров потерпілого ОСОБА_15 належить до групи 0 (Н) з ізогемаглютиніном анти-А і анти-В ізосерологічної системи АВО. При судово-цитологічному дослідженні клинка (об.1) кухонного ножа знайдена кров особи чоловічої генетичної статі, при визначенні групової належності якої виявлений антиген Н, що не виключає походження крові від потерпілого ОСОБА_15 . Клітини з ядрами в об.1 не знайдені. Даних за походження крові від жінки не отримано. На рукоятці (об.2) даного ножа кров та клітини з ядрами не знайдені (Т.2 а.с. 140-143);

- висновок експерта №2610 від 03.11.2014 року та доданого до нього фото розташування ушкоджень на грудях, згідно яких:

1(2). При судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_22 , 1976 р.н., виявлено наступні тілесні ушкодження:

А) одне проникаюче сліпе колото-різане поранення грудей: колото-різана рана (з рівними неосадненими краями, нижнім М-подібним та верхнім гострокутним кінцями і раневим каналом, який перевищує довжину рани на шкіри) між середньою ключичною та передньою підпахвовою лініями, в проекції 3-го міжреберного м?язу, від якої відходить раневий канал, направлений спереду назад, зверху вниз та зліва направо, ушкоджуючи за своїм ходом підшкірно-жирову клітковину, третій міжреберний м?яз, перикард та передню стінку правого шлуночка серця (наявність крові у порожнині перикарда біля 400 см куб. згортків та біля 50 мл рідкої крові; в плевральній порожнині зліва біля 300 см куб. темно-червоних, рихлих згортків та біля 50 мл темно-червоної рідкої крові ), загальною глибиною біля 8 см.

Б) садна: на передній поверхні грудей зліва, в 1,5 см донизу від рани, у кількості п?яти; на передній поверхні грудей справа, в проекції 4-го ребра, по біля грудинній лінії; на спині справа у середній третині по задній під пахвинній лінії; в поперековій ділянці справа по лопатковій лінії.

2(1). Смерть ОСОБА_22 , 1976 р.н., настала від проникаючого сліпого колото-різаного поранення грудей з ушкодженням перикарда та передньої стінки правого шлуночка серця з кровотечею та гемотампонадою серця (наявність крові в порожнині перикарда та в лівій плевральній порожнині).

3(2). Виявлене колото-різане поранення вказане в пункті 1А) має ознаки тяжкого тілесного ушкодження по критерію небезпеки для життя та знаходиться у прямому причинно-наслідковому зв?язку з настанням смерті потерпілого. Виявлені садна вказані в пункті 1Б) мають ознаки легких тілесних ушкоджень та причинно-наслідкового зв?язку з настанням смерті не мають.

4. Враховуючи причину смерті, ступінь проявлення трупних змін (збереження тепла на закритих ділянках тіла та охолодження на відкритих ділянках; добре виражене трупне заклякання у м?язах обличчя, помірно у м?язах рук та відсутнє у м?язах ніг; блідо-фіолетові трупні плями, острівчатого характеру, що при трикратному дозованому натискуванні зникали та відновлювались через 25-30 секунд о 09 годині 58 хвилин 08.09.2014 року, умови знаходження трупа на місці пригоди, ймовірне змінення первинного положення трупа (при можливому його одяганні чи перевертанні), вважаю, що давність настання смерті могла складати біля 8-10 годин до огляду трупа експертом на місці пригоди.

5(2). Враховуючи характер та особливості виявленого колото-різаного поранення (наявність в ньому крововиливів), дані судово-гістологічного дослідження (початкові реактивні зміни в тканинах ушкодження), можна сказати, що виникло воно за життя та що з моменту його отримання до моменту настання смерті пройшов проміжок часу біля 1 години.

6(3). Враховуючи дані судово-криміналістичного дослідження, дані обставин справи, можна сказати, що виявлене колото-різане поранення вказане в пункті 1А) виникло від дії колюче-ріжучого предмета по типу клинка ножа, що мав П-подібний обушок та лезо.

7. З урахуванням вище вказаного, даних матеріалів справи (відео з відтворенням подій від 05.09.2014 року), не виключається, що виявлене поранення могло виникнути при обставинах вказаних підозрюваною.

При судово-токсикологічному дослідженні крові від трупа ОСОБА_15 , виявлено етиловий спирт у концентрації - 1,81 проміле, що за життя могло відповідати середньому ступеню алкогольного сп?яніння (Т.2 а.с.155-160, 161);

- акт судово-медичного дослідження №1402 від 14.10.2014 року, згідно якого: пошкодження міокарду правого шлуночка серця із маргінальніми крововиливами та лейкоцитарною реакцією. Розповсюджений крововиливи в жировій клітковині перикарду з ділянки ушкодження із початковою лейкоцитарною реакцією. Білкова дистрофія паренхіми, нерівномірне кровонаповнення судин внутрішніх органів з порушенням реологічних властивостей крові. Шунтування кровотоку в нирці. Періваскулярний та періцелюлярний набряк головного мозку з діапедезними субепендіарними крововилами в стовбурному відділі мозку. Вогнищеві крововиливи в м`яких тканинах з ділянки рани із початковою лейкоцитарною реакцією (Т.2 а.с.162);

- акт судово-медичного дослідження №370 - МК від 08.10.2014 року, згідно якого: рана з передньої поверхні грудей зліва від трупа ОСОБА_15 є колото-різаною та утвореною від колюче-ріжучі дії плаского односторонньо-гострого предмета типу клинка ножа, що має обушок П-подібного перетину та лезо. Будь-яких сторонніх нашарувань та включень, а також металізації сполуками заліза в ділянці дослідженої рани не знайдено (Т.2 а.с.163-166);

- акт судово-медичного дослідження №1958 від 10.09.2014 року, згідно якого, в результаті судово-токсикологічного дослідження крові від трупа гр. ОСОБА_15 , 1976 р.н., знайдено етиловий спирт у концентраті - 1,81 проміле. Не знайдено: метиловий спирт, а також пропіловий, бутиловий, аміловий спирти та їх ізомери (Т.2 а.с. 167);

- акт судово-медичного дослідження №865 від 18.09.2014 року, згідно якого, кров трупа ОСОБА_15 1976 року народження, відноситься до групи О з ізогемаглютинінами анти -А і анти-В (Т.2 а.с. 168);

- протокол проведення слідчого експерименту від 06.09.2014 року та відтвореного в судовому засіданні DVD-диску до нього, згідно даних, ОСОБА_14 в присутності понятих, перебуваючи за адресою АДРЕСА_1 , детально та послідовно описала події, які мали місце близько 23 год. 00 хв. ІНФОРМАЦІЯ_6 року, а також розповіла та показала, за яких обставин остання спричинила ножові поранення своєму чоловіку ОСОБА_15 (Т.1 а.с.169-172).

Крім того, колегією суддів були досліджені докази подані стороною захисту, а саме допитані свідки сторони захисту:

- ОСОБА_23 , яка з ОСОБА_14 знайома з народження, з загиблим ОСОБА_15 була знайома з 2000 року та перебувала з ними в дружніх стосунках, суду пояснила, що була присутня при неодноразових конфліктах подружжя, під час яких загиблий ОСОБА_15 неодноразово піднімав руку на ОСОБА_14 , поводив себе агресивно, вживав алкогольні напої;

- ОСОБА_24 , який суду показав, що з родиною ОСОБА_20 перебуває у дружніх сусідських відносинах понад шість років. У ОСОБА_20 відбувалися сімейні сварки, так як останнім часом загиблий ОСОБА_15 вживав спиртними напоями, втратив роботу, неодноразово був причетний до крадіжок. Щодо події, яка відбулася ІНФОРМАЦІЯ_6, ОСОБА_24 нічого не чув, побачив ОСОБА_14 вже через кілька днів без травм;

- ОСОБА_25 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ), суду показала, що є рідною донькою ОСОБА_14 та загиблого ОСОБА_15 . З восьми років свого життя, помітила, що батько почав зловживати спиртними напоями, в зв`язку з чим в сім`ї відбувалися конфлікти, під час яких батько застосовував до матері фізичну силу, завдаючи їй тілесних ушкоджень, вів себе агресивно. На момент події проживала з бабусею в м. Бердянську.

Дії ОСОБА_14 органом досудового розслідування, кваліфіковані за ч. 1 ст. 115 КК України, як умисне вбивство, тобто протиправне заподіяння смерті іншій людині.

Прокурор в порядку ст. ст. 338 та 341 КПК України змінив висунуте раніше обвинувачення за ч. 1 ст. 115 КК України на ст. 118 КК України. Так, вказуючи, що під час судового розгляду не знайшло свого підтвердження раніше висунуте обвинувачення за ч. 1 ст.115 КК України. Прокурор вважає, що за викладених вище обставин ОСОБА_14 з метою самооборони та побоюючись за своє життя, усвідомлюючи можливість застосування ножа ОСОБА_15 , вчинила умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони, тому 23.11.2016 року представник державного обвинувачення сформулював змінене обвинувачення за ст. 118 КК України.

Під час судового розгляду, потерпіла ОСОБА_10 , скориставшись своїм правом, передбаченим ч. 3 ст. 338 КПК України, підтримала обвинувачення у раніше пред?явленому обсязі за ч. 1 ст. 115 КК України, вважаючи, що за вказаних фактичних обставин ОСОБА_14 вчинила умисне вбивство, тобто діючи умисно, протиправно заподіяла смерть іншій людині та вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 115 КК України.

Суд розглянув кримінальне провадження в межах висунутого обвинувачення відповідно до вимог ст. 337, ст. 338 КПК України.

Колегія суддів, дослідивши наведені вище докази у даному кримінальному провадженні надані стороною обвинувачення та стороною захисту, прийшов до наступного.

Європейський Суд з прав людини вказує, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд, але вона не встановлює будь-яких правил допустимості доказів як таких, це завдання внутрішнього права.

Зокрема, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 26.09.2002 у справі «Перрі проти Сполученого Королівства» (Perry v United Kingdom), зазначив, що важливо, щоб була справедлива процедура розгляду питання про прийнятність та перевірку надійності спірних доказів.

Під час розгляду кримінальних проваджень має суворо додержуватись закріплений у ст. 62 Конституції України принцип презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком. При цьому неприпустимо покладати на обвинуваченого (підсудного) доведення своєї невинуватості. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

За нормативним визначенням умисне вбивство (ст. 115 КК України) з об`єктивної сторони характеризується дією або бездіяльністю у вигляді протиправного посягання на життя людини, наслідками у вигляді смерті та причинним зв`язком між зазначеними діяннями та наслідками, а з суб`єктивної сторони - умисною формою вини (прямим або непрямими умислом), коли винний усвідомлює, що може заподіяти смерть особі, передбачає такі наслідки і бажає або свідомо припускає їх настання.

Такі самі ознаки об`єктивної та суб`єктивної сторони характерні і для умисного вбивства, вчиненого при перевищенні меж необхідної оборони (ст. 118 КК України). Проте, на відміну від умисного вбивства, відповідальність за вчинення якого передбачена ст. 115 КК України, обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 118 КК України, є мотив діяння - захист винною особою охоронюваних законом прав та інтересів від суспільно небезпечного посягання.

Згідно з ч. 1ст. 36 КК України необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.

Перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту (ч. 3 ст. 36 КК України).

Згідно п.2 постанови Пленуму Верховного суду України № 1 від 26.04.2002 року «Про судову практику в справах про необхідну оборону» при розгляді справ даної категорії суди повинні з`ясовувати, чи мала особа, яка захищалася, реальну можливість ефективно відбити суспільно небезпечне посягання іншими засобами із заподіянням нападникові шкоди, необхідної і достатньої в конкретній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання.

Згідно п.5 цієї ж постанови, щоб установити наявність або відсутність ознак перевищення меж необхідної оборони, суди повинні враховувати не лише відповідність чи невідповідність знарядь захисту і нападу, а й характер небезпеки, що загрожувала особі, яка захищалася, та обставини, що могли вплинути на реальне співвідношення сил, зокрема: місце і час нападу, його раптовість, неготовність до його відбиття, кількість нападників і тих, хто захищався, їхні фізичні дані (вік, стать, стан здоров`я) та інші обставини.

До критеріїв визначення правомірності необхідної оборони належать: наявність суспільно небезпечного посягання, його дійсність та об`єктивна реальність, межі захисних дій, які б не перевищували меж необхідності, а шкода особі, яка здійснює посягання, не перевищувала б ту, яка для цього необхідна.

Для вирішення питання про кваліфікацію складу злочину, пов`язаного з умисним позбавленням життя особи, зокрема щодо відсутності чи наявності стану необхідної оборони, перевищення її меж, суд у кожному конкретному випадку, враховуючи конкретні обставини справи, повинен здійснити порівняльний аналіз та оцінити наявність чи відсутність акту суспільно небезпечного посягання й акту захисту, встановити їх співвідношення, відповідність чи невідповідність захисту небезпечності посягання.

У разі, коли визначальним у поведінці особи було не відвернення нападу та захист, а бажання спричинити шкоду потерпілому (розправитися), такі дії за своїми ознаками не становлять необхідної оборони, вони набувають протиправного характеру і мають розцінюватись на загальних підставах.

Судом встановлено, що близько 22:00 год. ІНФОРМАЦІЯ_6 між обвинуваченою ОСОБА_14 та загиблим ОСОБА_15 виникла побутова сімейна сварка, в ході якої обвинувачена з мотиву особистої неприязні завдала чоловікові 8 ударів дерев`яною палицею по грудній клітині та один удар ножем в грудну клітину з лівого боку, чим спричинила одне проникаюче сліпе колото різане поранення грудей, в результаті якого настала смерть ОСОБА_15 .

Судом також встановлено, що між потерпілим ОСОБА_15 та обвинуваченою ОСОБА_14 протягом тривалого часу систематично виникали сімейні сварки на грунті побутових непорозумінь, що в судовому засіданні підтвердила сама обвинувачена, допитані свідки, а також підтверджується письмовими доказами, зокрема, матеріалами ЖЕО за наслідками неодноразових викликів працівників поліції (Т.2 а.с.60-138), тобто характер стосунків між ОСОБА_14 та ОСОБА_15 напередодні та під час події був для неї звичайним і відповідав укладу, що сформувався у їхній сім`ї, дані огляду місця події свідчать про те, що порядок в квартирі АДРЕСА_2 не був порушений.

Під час судового розгляду обвинувачена пояснила суду, що захищаючись від потерпілого ОСОБА_15 хаотично розмахуючи руками в темряві завдала ножового поранення останньому, при цьому не маючи умислу на спричинення смерті ОСОБА_15 .

Колегія суддів критично ставиться до показань обвинуваченої в цій частині, вважає їх надуманими, та такими що не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки вони спрямовані на уникнення кримінальної відповідальності.

Так, судом встановлено, що смерть ОСОБА_15 настала внаслідок одного проникаючого сліпого колото-різаного поранення грудей з рівними неосадненими краями, що підтверджується висновком СМЕ №284ц від 17.10.2014. Крім того, у загиблого ОСОБА_15 при судово-медичному обстежені виявлено п`ять садн на передній поверхні грудей зліва, одна садна на передній поверхні грудей зліва по біля грудній лінії, та дві садни на спині.

При цьому, колегія суддів вважає неспроможними та надуманими показання обвинуваченої щодо спричинення ножового поранення ОСОБА_15 з мотивів свого захисту від суспільно небезпечного посягання з боку потерпілого ОСОБА_15 .

Так, дійсно згідно висновку експерта №2486 від 05.09.2014 у ОСОБА_14 виявлено синець в лобній ділянці зліва, та різана рана по внутрішній поверхні лівого стегна в нижній третині, які за критерієм тривалості розладу здоров`я відносяться до легких тілесних ушкоджень.

В судовому засіданні ОСОБА_14 неодноразово наголошувала на тому, що потерпілий ОСОБА_15 завдав їй під час конфлікту ІНФОРМАЦІЯ_6, не менше трьох ударів кулаком в область голови, а також один поріз ножем.

Показання обвинуваченої в цій частині підтверджуються і дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами, а також дослідженим відеодоказом слідчого експерименту з її участю, де остання також розповіла про природу конфлікту, а також обставини бійки, яка мала місце ІНФОРМАЦІЯ_6. Проте, колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що під час слідчого експерименту обвинувачена чітко вказала, що саме у неї протягом всього конфлікту в руках була палка, що під час конфлікту перебуваючи на кухні вона завдавала потерпілому удари ногами і в цей час відчула укол, і в той же час грюкіт від викинутого потерпілим ОСОБА_15 ножа, який вона схопила.

Враховуючи обставини, що передували вчиненню злочину, взаємовідносини потерпілого та обвинуваченої, характер, механізм утворення та локалізації спричиненого тілесного ушкодження, а саме рановий канал загальною глибиною біля 8 см. з пошкодженням перикарду та передньої стінки правого шлуночка серця, подальші дії обвинуваченої ОСОБА_14 , яка не надала першої медичної допомоги потерпілому ОСОБА_15 та не викликала лікарів, на думку колегії суддів вказані обставини свідчать, що обвинувачена цілеспрямовано і свідомо, наносячи проникаюче ножове поранення потерпілому не могла не передбачити, що такі її дії призведуть до його смерті.

Вказане свідчить про цілеспрямоване бажання ОСОБА_14 спричинити смерть потерпілому, тобто вона діяла з відповідним умислом на вбивство потерпілого, а не з метою відвернення протиправного посягання з боку останнього.

У разі, коли визначальним у поведінці особи було не відвернення нападу та захист, а бажання спричинити шкоду потерпілому (розправитися), такі дії за своїми ознаками не становлять необхідної оборони, вони набувають протиправного характеру і мають розцінюватись на загальних підставах

Судом встановлено, що між ОСОБА_14 та ОСОБА_15 виник черговий скандал на соціально-побутовому ґрунті в ході якого саме обвинувачена схопила до рук палку якою завдавала ударів потерпілому, що підтверджується матеріалами кримінального провадження. Так, обвинувачена ОСОБА_14 бачила в руках ОСОБА_15 ніж, яким під час штовханини останній спричинив їй поріз, що підтверджується висновком експерта №2486 від 05.09.2014. При цьому суд звертає увагу на ту обставину, що обвинувачена неодноразово вказувала, що ОСОБА_15 спричинив вказаний поріз з необережності, випадково, і одразу викинув з своїх рук ножа. Такі пояснення обвинувачена надавала під час проведення слідчого експерименту за її участю 06.09.2014, а також експерту під час проведення судово-психіатричної експертизи за її участю. Обвинувачена ОСОБА_14 в судовому засіданні, під час проведення слідчого експерименту та проведення судово-психіатричної експертизи за її участю також пояснювала, що вона схопила ніж, та розмахувала ним. Суд критично ставиться та не приймає до уваги покази обвинуваченої в тій частині, що вона на відалі розмахувала ножем, у такий спосіб захищаючись від ОСОБА_15 . На думку колегії суддів, покази обвинуваченої в цій частині є неспроможними, та спростовуються фактичними обставинами вчиненого кримінального правопорушення. Так, згідно досліджених в судовому засіданні доказів у потерпілого ОСОБА_15 виявлено лише одне колото-різане поранення грудей зліва,з рановим каналом глибиною 8 см внаслідок якого настала смерть останнього.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_14 не зазнала суспільно небезпечного посягання, яке б створювало реальну загрозу заподіяння шкоди її життю та здоров`ю. Також суд звертає увагу, що згідно висновку судово-психіатричної експертизи №810 від 25.09.2014 щодо ОСОБА_14 конфліктна ситуація, яка мала місце ІНФОРМАЦІЯ_6 була черговою, не мала характеру несподіваної, дії обвинуваченої співвідносилися із загальним ходом розвитку події, у ході нанесення ударів потерпілому застосовувала різні речі (палку,ніж).

Крім того, експерт вказує, що емоційний стан ОСОБА_14 у період, який досліджується, слід кваліфікувати, як емоційне збудження на фоні конфліктної ситуації, що відповідає звичайному для неї способу реагування в конфліктах.

Що стосується версії ОСОБА_14 про те, що потерпілий намагався нанести їй удар ножем, а також завдавав численні удари кулаком в різні частини голови і у останньої були підстави побоюватися за своє життя, то як вже раніше в цьому вироці зазначав суд, такі твердження останньої не знайшли свого підтвердження ні під час судового пригляду, ні в матеріалах справи та розцінюються як спосіб пом`якшити собі покарання за вчинене.

Встановлені судом фактичні обставини справи свідчать про те, що дії обвинуваченої мали умисний характер, конфлікт виник з малозначної причини, безпосередньо до події злочину, обвинувачена мала реальну можливість не брати у ньому подальшої участі, не допустити розвитку контакту з постраждалим. Проте, обвинувачена сама загострила конфлікт, утримуючи й надалі в руці ніж, який в решті решт й застосувала, тобто діяла умисно з метою спричинення смерті.

В даному конкретному випадку, встановлюючи відсутність ознак перевищення меж необхідної оборони зі сторони ОСОБА_14 , суд враховує невідповідність знарядь захисту та обставини, що могли вплинути на реальне співвідношення сил.

Також, враховуючи кількість ударів, які наносила обвинувачена потерпілому палицею, їх спрямованість у життєво важливі органи, та поведінка ОСОБА_14 після спричинення ОСОБА_15 удару ножем в область серця та поєднання обставин, обстановки, умов, за яких було вчинено вбивство потерпілого, на переконання суду, вказує на сукупність таких обставин, виключає кваліфікацію дій обвинуваченої, як умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони або самозахист.

Оцінюючи показання, допитаних в якості свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_26 , ОСОБА_21 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що жоден з допитаних свідків не був безпосереднім свідком події, яка мала місце ІНФОРМАЦІЯ_6.

З огляду на наведене, судом встановлено, що в руках потерпілого не було ніяких предметів, якими він міг би погрожувати обвинуваченій ( зброя, ніж, колючо-ріжучі чи важкі предмети), а тому, на переконання колегії суддів, реального посягання на життя ОСОБА_14 не було, що виключає перебування обвинуваченої в стані необхідної оборони.

Діяння обвинуваченої має такі ознаки - це актівні дії, за якими обвинувачена спрямовувала знаряддя злочину - ніж - безпосередньо у грудну клітку, тобто в область життєвоважливих органів ОСОБА_15 , нанесла останньому колото-різане поранення, в результаті чого настали наслідки діяння ОСОБА_14 у виді смерті потерпілого.

Відповідно до статей 3 і 27 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Право на життя є невід`ємним правом людини. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя.

За роз`ясненнями, що містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України № 2 від 07.02.2003 р. Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи, умисне вбивство без кваліфікуючих ознак, передбачених ч. 2 ст. 115 КК України, а також без ознак, передбачених ст.ст. 116-118 КК України, зокрема, в обопільній сварці чи бійці, або з помсти, ревнощів, інших мотивів, викликаних особистими відносинами винного з потерпілим, підлягає кваліфікації саме за ч.1 ст.115 КК України.

Під час розгляду кримінального провадження, стороною захисту було подано письмове клопотання, про визнання недопустимими доказами, поданими стороною обвинувачення, а саме: протокол огляду місця події від 05.09.2014 з фототаблицею до нього, постанови про приєднання до справи речових доказів від 20.09.2014, 01.11.2014 та 27.11.2014, висновки експертів №379-МК від 22.10.2014 та від 13-17.10.2014 №284/ц, посилаючись на те що згідно, протоколу огляду місця події, слідчим при проведенні слідчих дій - огляду місця події, було порушено вимоги ч. 7 ст. 233 КПК України, щодо залучення до участі в слідчій дії понятих із числа незаінтересованих осіб. Оскільки, один з понятих був ОСОБА_27 , який на час участі у вищевказаній слідчій дії перебував декілька років у фактичних шлюбних стосунках з потерпілою ОСОБА_10 .

В судовому засіданні прокурор, потерпіла та представник потерпілої категорично заперечували щодо визнання недопустимими докази, вказуючи, що комплекс зібраних у справі доказів є належним, допустимим та відповідає вимогам КПК України. Крім того, потерпіла зазначила, що з ОСОБА_27 у фактичних шлюбних відносинах не перебувала.

Тому, колегія суддів, не бере до уваги посилання сторони захисту на недопустимість доказів та вважає, що така позиція сторони захисту є надуманою та спрямованою на уникнення ОСОБА_14 кримінальної відповідальності.

Отже, суд, розглянув кримінальне провадження в межах висунутого обвинувачення, з урахуванням положень ст. 337 КПК України, дотримався принципів змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості, принципу диспозитивності, тобто діючи у межах своїх повноважень та компетенції, вирішив лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень, зберіг об`єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Таким чином, з урахуванням викладеного вище, в ході судового розгляду за наслідками всебічного повного й неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, проаналізувавши та оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, у тому числі перевіривши і оцінивши усі доводи захисника та обвинуваченої ОСОБА_14 про її невинуватість в умисному вбивстві, вважає, що фактичні обставини у кримінальному провадженні встановлені у спосіб, визначений кримінальним процесуальним законом, та винуватість ОСОБА_14 у вчиненні нею кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, є доведеною та кваліфікує її дії як умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.

На думку суду, комплекс зібраних у справі доказів є належними та допустимими, оскільки відомостей, що вони були отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією України та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою Україною суду не надано.

Призначаючи покарання обвинуваченій, у відповідності зі ст. 65 КК України, колегія суддів, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винної.

Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченої, згідно ст. 66 КК України, колегією суддів не встановлено.

Обставин, що згідно ст. 67 КК України обтяжують покарання, колегією суддів не встановлено.

Відповідно до ч. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» суд при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного обвинуваченого, який визнається винним у вчиненні злочину мають суворо додержувати вимоги ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізується принципи законності, справедливості, обґрунтованості, та індивідуалізації покарання.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченій ОСОБА_14 міри покарання, колегія суддів, відповідно до ст. 65 КК України, враховує що остання вчинила кримінальне правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України, відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, суд звертає увагу на ставлення обвинуваченої до вчиненого правопорушення, дані, що характеризують особу обвинуваченої, зокрема, те, що обвинувачена раніше не судима, на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, працевлаштована, характеризується позитивно.

З огляду на наведене, при призначенні обвинуваченій ОСОБА_14 покарання, всебічно дослідивши відомості про особу винної не лише під час вчинення кримінального правопорушення, але й інші дані, які характеризують особу останньої, дотримуючись загальних засад призначення покарання, з метою реалізації принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, колегія суддів вважає правильним обрати ОСОБА_14 покарання у виді позбавлення волі, оскільки менш суворий вид покарання буде недостатнім для її виправлення та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень. При цьому, суд не вбачає підстав для призначення покарання із застосуванням ст.ст. 69, 75, 76 КК України. Разом з тим, колегія суддів вважає за можливе призначити ОСОБА_14 покарання не у мінімальних межах, встановлених санкцією ч. 1 ст. 115 КК України.

Під час розгляду кримінального провадження, 01.07.2015 потерпіла ОСОБА_10 , звернулася до суду із цивільним позовом до ОСОБА_14 про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 32 343, 28 грн. та моральної шкоди у сумі 400 000,00 грн., заподіяної внаслідок кримінального правопорушення у порядку, визначеному ст. 128 КПК України.

Крім того, потерпіла ОСОБА_10 подала до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій просила збільшити позовні вимоги в частині завданої моральної шкоди на суму 1 352 052,00 гривень.

Крім того, потерпіла ОСОБА_10 подала до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій просила збільшити позовні вимоги в частині завданої моральної шкоди на суму 2 170 800,00 гривень.

Заслухавши думки учасників процесу з приводу заявленого цивільного позову, оцінивши у сукупності всі надані на обґрунтування позовних вимог докази, колегія суддів вважає, що цивільний позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч.1 ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушення або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого.

Відповідно до вимог ч.1 ст.61 КПК України цивільним позивачем у кримінальному провадженні є фізична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової або моральної шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової шкоди, та в порядку, встановленому цим Кодексом, пред`явила цивільний позов.

У відповідності до вимог ст.ст. 127, 128, 129 КПК України обов`язок про відшкодування матеріальної та моральної шкоди вироком покладається на підозрюваного, обвинуваченого.

Так, обвинувачена ОСОБА_14 визнається судом винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України - в умисному вбивстві, що спричинило смерть потерпілого.

Відповідно до ст. ст. 22, 23, 1167, 1168 ЦК України, особа має право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої їй внаслідок порушення її прав, зокрема, витрат, які особа зробила або повинна зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), а також втрат через перенесені душевні страждання у зв`язку з протиправною поведінкою відносно членів його сім`ї або близьких родичів.

При вирішенні цивільного позову, заявленого ОСОБА_10 на відшкодування матеріальної шкоди, колегія суддів виходить з наступного.

Так, згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 1201 ЦК України, особа, яка зазнала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника.

Разом із тим згідно ст.2 Закону України «Про поховання та похоронну справу», поховання померлого - комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству.

Таким чином, під витратами на поховання маються на увазі витрати на забезпечення комплексу заходів та обов`язкових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом у могилу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству.

На підтвердження позовних вимог в частині відшкодування матеріальної шкоди ОСОБА_10 долучено до цивільного позову копії товарних, фіскальних чеків та квитанцій на загальну суму 32 343,28 грн.

Однак, дослідивши всі наданні документи на підтвердження понесених матеріальних витрат, колегія суддів вважає, що позовні вимоги в частині матеріальної школи підлягають частковому задоволенню.

Витрати на проведення поминального обіду, який проводиться після поховання, не відносяться до витрат на поховання, відшкодувати які зобов`язані спадкоємці у відповідності до ст. 1232 ЦК України, а відтак стягненню не підлягають, що є підставою для відмови у задоволенні позову в частині стягнення витрат на проведення поминального обіду.

Тому, зважаючи на те, що у судовому засіданні доведено, що в результаті протиправних дій обвинуваченої ОСОБА_28 була спричинена смерть ОСОБА_15 , після чого сестра останнього ОСОБА_10 понесла матеріальні витрати на його поховання та інші витрати пов`язані із смертю її брата, що підтверджується наданими і дослідженими в судовому засіданні перерахованими вище документами, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог та необхідність стягнення з ОСОБА_14 грошової суми в розмірі 23 158, 36 гривень у рахунок відшкодування вказаних витрат.

При вирішенні цивільного позову, заявленого ОСОБА_10 на відшкодування моральної шкоди, колегія суддів виходить з наступного.

Статтею 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї та близьких родичів.

Зокрема, згідно з ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно з роз`ясненнями, які містяться у п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами та доповненнями), встановлене Конституцією та законами України право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб. Тому суди повинні забезпечити своєчасне, у повній відповідності із законом, вирішення справ, пов`язаних з відшкодуванням такої шкоди.

Крім цього, у п. 3 зазначеної постанови вказано, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

У пункті 9 вищевказаної постанови роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

Суд виходить з природно-правового уявлення про право людини на відшкодування моральної шкоди. Це виявляється, головним чином, у посиланні на міркування справедливості як головного мотиву присудження відповідної компенсації, а крім того - у самій формі констатації факту заподіяння немайнових втрат та особливостей їх індивідуального вияву, оскільки судове рішення постає як практичне втілення принципу розумності, результат об`єктивної, всебічно зваженої оцінки обставин справи у їх сукупності.

Усвідомлення взаємозв`язку відшкодування моральної шкоди з правом на доступ до ефективного засобу юридичного захисту вочевидь має спиратися на загальне переконання у спроможності юрисдикційного органу сформувати обґрунтоване уявлення щодо наявності та специфіки втілення моральної шкоди, що зазвичай виникає за подібних життєвих обставин.

У цьому контексті суд враховує визнання Європейським Судом з Прав Людини (далі ЄСПЛ) існування спростовної презумпції завдання моральної шкоди у разі порушення окремих прав і свобод людини.

Зокрема, у рішенні ЄСПЛ від 28.05.1985 р. у справі «Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі», зазначається, що, «з огляду на її природу, стверджувана моральна шкода не завжди може бути предметом чіткого доведення. Проте, розумно припустити, що особи, які…зіткнулися з проблемами...можуть зазнати страждань і тривоги». Звідси випливає, що фактичною основою для висновку про наявність негативних наслідків у немайновій сфері потерпілої особи у більшості ситуацій може бути як таке розумне припущення про природність їх виникнення за подібних обставин.

Аналізуючи наведене колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається позивачі в обґрунтування позову, знайшли своє підтвердження сукупністю доказів, які логічні, послідовні, достовірні та достатні для висновку про те, що цивільному позивачу внаслідок смерті її брата завдана моральна шкода, яка полягає у перенесених душевних стражданнях, що призводять до психологічної травми.

Протиправні дії обвинуваченої змусили позивачку проявляти наполегливість у відстоюванні своїх прав у кримінальному провадженні, додатково пережити нервові хвилювання.

Відтак, враховуючи, що завдана позивачці моральна шкода безпосередньо пов`язана зі смертю брата, розмір відшкодування повинен бути достатнім для забезпечення позивачу можливості втрачену психологічну рівновагу відновити.

Також при вирішенні цивільного позову в частині завданої моральної шкоди колегія судів враховує висновок №1-20/11 судово-психологічної експертизи щодо потерпілої ОСОБА_10 , відповідно до якого внаслідок вбивства обвинуваченою ОСОБА_14 свого чоловіка ОСОБА_15 , сестрі померлого ОСОБА_10 були завдані психологічні (моральні) страждання. Орієнтовний розмір компенсації завданих ОСОБА_10 моральних страждань становить 324 мінімальних заробітних плат.

Отже, аналізуючи суть самого порушення прав ОСОБА_10 , виходячи з справедливих й розумних критеріїв належного розміру відповідальності у вигляді відшкодування моральної шкоди, колегія суддів визначає розмір відшкодування завданої ОСОБА_10 моральної шкоди у 600 000,00 гривень, що є достатнім для компенсації немайнових витрат, які в інший, не грошовий спосіб, поновити неможливо, та реальним з точки зору виконання судового рішення як складової права на справедливий суд та однієї з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Речовими доказами слід розпорядитись в порядку ст. 100 КПК України.

Витрати на проведення експертизи у справі відсутні.

Керуючись статтями 100, 128, 129, 369, 370, 371, 373, 374, 376 КПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

ОСОБА_14 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України та призначити їй покарання у виді 7 (семи) років позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_14 , до набрання вироком законної сили, обрати у виді тримання під вартою у ДУ «Київський слідчий ізолятор», взявши останню під варту в залі суду.

Строк відбування покарання ОСОБА_14 рахувати з моменту затримання, тобто з 27.02.2024.

Відповідно до ч.5 ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_14 строк попереднього ув`язнення з 05.09.2014 року по 10.09.2014 року, виходячи з одного дня попереднього ув`язнення до двох днів позбавлення волі.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_10 - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_14 на користь ОСОБА_10 , 23 158 (двадцять три тисячі сто п`ятдесят вісім) гривень 36 копійок в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 600 000 (шістсот тисяч) гривень 00 коп. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Речові докази по справі: ніж, шорти з плямами бурого кольору, труси чоловічі, змиви бурого кольору з дверей, джинси - знищити.

Диски на яких містяться записи слідчого експерименту - зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Мобільний телефон марки «Nokia» - залишити за належністю потерпілій ОСОБА_10 .

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається засудженій та прокурору.

Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд м. Києва протягом тридцяти діб з моменту його проголошення, а засудженою - з моменту отримання його копії.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3