Рішення від 22 липня 2026 р. у справі №489/1866/26 — Інгульський районний суд міста Миколаєва

справа № 489/1866/26

провадження №2/489/1556/26

Заочне рішення

Іменем України

23 липня 2026 року м. Миколаїв

Інгульський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Коваленка І.В.,

за участю секретаря судового засідання Лупової Є.І.,

в присутності:

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Лисенко В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Миколаєва в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи - Служба у справах дітей Адміністрації Корабельного району Миколаївської області, Орган опіки і піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради про позбавлення батьківських прав

встановив:

У березні 2026 року позивач, через свого представника - адвоката Лисенко В.С. звернувся до суду з позовом в якому просить позбавити відповідача батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що вони з відповідачем з червня 2009 року проживали однією сім`єю, як чоловік та дружина, без реєстрації шлюбу, а 18.08.2012 зареєстрували шлюб. Від шлюбу мають малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На початку березня 2022 року, з метою захисту сім`ї та дитини, вони виїхали до матері позивача в с. Покровка Веселинівського району Миколаївської області, але через три місяці відповідач повідомила, що має повертатись до міста Миколаєва на роботу. Спочатку вона кожного тижня приїздила відвідати дитину, привозила продукти харчування, говорила, що працює та живе у батьків. Однак, у липні 2022 року вона перестала відвідувати дитину, не телефонувала, не відповідала на дзвінки позивача, де вона знаходиться не знали навіть її батьки, але через місяць вона повернулась. В лютому 2023 року їхня сім`я повернулась до міста Миколаєва. Не зважаючи на те, що позивач намагався об`єднати сім`ю, поновити стосунки, відповідач не приймала участі у виховані дитини, у підтримці дитини матеріальними ресурсами. Через те, що відповідач не виконувала свої обов`язки щодо дитини, не цікавилась його навчанням, життям, здоров`ям, не цікавилась його інтересами, це призвело до припинення між сторонами подружнього життя і їхня сім`я розпалась.

В травні 2025 року відповідач залишила сім`ю, залишила дитину, не вирішивши питання з ким та де буде жити син. З того часу позивач самостійно виховує сина, він повністю знаходиться на його утриманні. Відповідач участі у вихованні та забезпеченні сина не приймає, не цікавиться його життям та розвитком, приховує місце свого знаходження. Лише 22.06.2025 відповідач зателефонувала сину та повідомила, що вона знаходиться у пункті пропуску на кордоні з Польщею, оскільки виїздить за кордон. Син виявив бажання залишитися з позивачем в Україні. Після від`їзду відповідач спочатку спілкувалась з сином, але дуже рідко йому телефонувала, та надсилала незначні кошти. 12.07.2025 вона повідомила позивача, що не повернеться в Україну, можливо тільки за сином. На теперішній час відповідач ніяких заходів для підтриманні і налагодження стосунків з сином не вживає, допомогу на його утримання не надає, не цікавиться де живе дитина, тобто свідомо самоусунулась від виконання батьківських обов`язків.

05.01.2026 позивача було призвано на військову службу і після його мобілізації син залишився з матір`ю позивача - ОСОБА_4 . Вона допомагає дитині справитись з емоційним навантаженням, оскільки дитина залишилась проживати одна та, враховуючи вік, не може справитись зі всіма життєвими проблемами. В догляді за дитиною їй допомагає співробітник позивача ОСОБА_5 . Однак, такий стан речей не може існувати постійно, оскільки дитині потрібне батьківське піклування, увага та допомога, як психологічна так і матеріальна. Позивач вважає, що син повинен виховуватися ним, оскільки він може та має можливість забезпечити йому найкращі умови та можливості для навчання, всебічного розвитку та виховання. За такого, позивач вимушений звернутись до суду з цим позовом.

Ухвалою Інгульського районного суду міста Миколаєва від 09.03.2026 вищевказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в порядку загального позовного провадження та справу призначено до розгляду в підготовчому судовому засіданні.

Ухвалою Інгульського районного суду міста Миколаєва від 15.06.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі, та просили їх задовольнити.

Відповідач причин своєї неявки суду не повідомила, правом на подання відзиву не скористалась, про дату, час та місце проведення судового розгляду повідомлялась у встановленому законом порядку.

Треті особи своїх представників у судове засідання не направили, причини їх неявки не повідомили, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялись судом у встановленому законодавством порядку.

За таких обставин, з урахуванням положень статті 280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача та ухвалити заочне рішення.

Суд, вислухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи і оцінивши наявні в ній докази, вважає, що позовна заява підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що сторони з 18.08.2012 перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Інгульського районного суду міста Миколаєва від 31.07.2025.

Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Миколаївського міського управління юстиції, актовий запис №394, батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , записані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Відповідно до відповіді Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 06.01.2026 ОСОБА_2 22.06.2025 виїхала за межі України, пункт пропуску «Краківець». Інформація щодо її повернення на територію України відсутня.

05.03.2026 Інгульським районним судом міста Миколаєва винесено судовий наказ яким з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходів) боржника, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 04.03.2026 до досягнення дитиною повноліття.

Постановою головного державного виконавця Інгульським відділом державної виконавчої служби у місті Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 21.04.2026 відкрито виконавчого провадження з примусового виконання вказаного вище судового наказу.

Згідно наданого Інгульським відділом державної виконавчої служби у місті Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України розрахунку станом на 23.06.2026 заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів становить 13739,81 грн.

Зі змісту позовної заяви слідує, що дитина знаходиться на повному утриманні позивача.

Спеціалістами служби у справах дітей адміністрації Корабельного району обстежені умови проживання дитини за адресою: АДРЕСА_1 , про що 03.11.2025 складено відповідний акт. Згідно із вказаним актом, житло розміщене на шостому поверсі дев`ятиповерхового будинку та складається з двох кімнат, умови проживання задовільні. За вказаною адресою проживають ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Квартира належить на праві власності рідному дядьку позивача - ОСОБА_6 , родина проживає в ній протягом 2 років. Квартира затишна, світла. В родині панують доброзичливі стосунки, дитина почуває себе комфортно. ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживають разом, для дитини створені належні умови для проживання, навчання та утримування.

Згідно із довідкою Миколаївської гімназії №30 Миколаївської міської ради Миколаївської області від 29.09.2025 №84 ОСОБА_3 навчається у 7-а класі Миколаївської гімназії №30.

Як слідує з психолого-педагогічної характеристики Миколаївської гімназії №30 Миколаївської міської ради Миколаївської області від 13.11.2025 батько ОСОБА_3 постійно цікавиться навчанням дитини, завжди готовий до діалогу, приділяє увагу вихованню сина, забезпечує належні умови для навчання і розвитку дитини. ОСОБА_3 наразі проживає з батьком, його мати на теперішній час гімназію не відвідує, з класним керівником зв`язок не підтримує.

23.12.2025 Миколаївською гімназією №30 Миколаївської міської ради Миколаївської області було надано відповідь на адвокатський запит, відповідно до якої протягом 2024/2025 навчального року ОСОБА_2 спілкувалась з класним керівником 6-А та цікавилась успіхами сина у навчанні. В період з 01.09.2025 по 19.12.2025 ОСОБА_2 гімназію не відвідувала, з класним керівником та вчителями-предметниками не спілкувалась. Інформацією щодо місця знаходження ОСОБА_2 не володіють.

Згідно із висновку практичного психолога Миколаївської гімназії №30 щодо психоемоційного стану малолітнього ОСОБА_3 для дитини значущими є близькі родичі та члени сім`ї, а також однолітки. У відповідях на змодельовані життєві ситуації дитина демонструє орієнтацію на дорослих, як джерело підтримки, поради та допомоги. Отримані результати свідчать про наявність у дитини сформованих емоційних зв`язків та потребу в стабільних, передбачуваних взаєминах з близькими дорослими.

В декларації №0001-1830-9Н10 про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу, поданій 01.10.2025, законним представником ОСОБА_3 вказано ОСОБА_1 .

Відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №29 від 05.01.2026 ОСОБА_1 призвано на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправлено до військової частини НОМЕР_2 .

Згідно висновку органу опіки і піклування Виконавчого комітету Миколаївської міської ради №15423/02.02.01-22/05/14/26 від 15.06.2026, орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зі змісту вказаного висновку слідує, що згідно інформації, наданої Миколаївським міським центром соціальних служб, ОСОБА_7 , як свою сім`ю, сприймає себе та батька. По відношенню до матері дитина відчуває злість та образу за те, що вона кинула його та погрожувала батькові. ОСОБА_7 не бажає спілкуватися та бачитися з нею. Не відчуває з боку матері любові, підтримки та піклування. Хлопчик має прихильність до батька. З його боку відчуває любов, захист та піклування. Хлопчик повідомив, що мати і раніше на тривалий час залишала його з батьком, не телефонувала та не цікавилася його станом здоров`я та успіхами в школі. Зі слів дитини стало відомо, що лише батько супроводжував його до дитячого лікаря-педіатра, слідкував за станом його здоров`я. Під час відвідування навчального закладу, дитину приводив та забирав тільки батько, відвідував класні батьківські збори, цікавився успіхами сина. ОСОБА_7 , на даний час, знаходиться з бабусею, та дуже, до сліз, сумує за батьком. Про матір дитина розповідає дуже не охоче, для нього ці спогади є дуже ранимими та не бажаними. Спілкуватися з мамою, а тим більше, проживати з нею дитина категорично відмовляється.

З метою збереження родинних стосунків між матір`ю та сином, враховуючи перебування матері за межами України, спеціалісти служби у телефонному режимі (Viber), спілкувалися з ОСОБА_2 . Вона повідомила, що від дитини не відмовляється, не заперечує, щоб дитина проживала з батьком, та хоче забрати сина. Однак жодних заходів не вжила, щоб вирішити питання щодо місця проживання ОСОБА_7 , не зателефонувала дитині та не приїхала до ОСОБА_10 . Місце свого перебування не повідомила.

Допитані у судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 повідомили, що відповідач залишила сім`ю, життям дитини не цікавиться, не спілкується з сином.

Допитаний у судовому засіданні малолітній ОСОБА_3 повідомив суду, що не спілкувався з матір`ю з грудня 2025 року, вона не кликала його з собою коли виїжджала за кордон, його вихованням та утриманням займається батько та допомагає бабуся. Проти позбавлення відповідача батьківських прав не заперечував.

За змістом статті 3 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27.02.1991, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними або законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Стаття 9 Конвенції про права дитини зобов`язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною чи не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини.

Відповідно до частини першої, другої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання у сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Згідно з частиною другою статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні та мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Статтею 150 СК України визначено обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини. Зокрема, крім іншого, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

Згідно частини четвертої статті 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини (пункт 2 частина перша стаття 164 СК України).

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава до позбавлення батьківських прав можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

У пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз`яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Для позбавлення батьківських прав мало впевнитися в невиконанні обов`язків по вихованню. Належить також встановити, що батьки ухиляються від їх виконання свідомо.

За положеннями статей 12, 81 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з правилами статей 79, 80 ЦПК України достовірними та достатніми є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи та які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність тих обставин, які входять до предмета доказування.

В порушення вимог статті 81 ЦПК України відповідач не надала суду жодного доказу, які б підтверджували ту обставину, що вона на належному рівні виконує свої батьківські обов`язки, забезпечує сина матеріально відповідно до частки своїх батьківських обов`язків, передбачених статтями 141, 150 СК України, що відповідач бажає спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні.

Враховуючи вищевикладене та те, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню своєї дитини, не здійснює належного догляду за дитиною, не цікавиться його долею, не приймає участі в процесі його виховання, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявності підстав для їх задоволення.

На підставі статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1331,20 грн., витрати на оплату якого понесені позивачем при зверненні до суду.

Керуючись статями 4, 19, 141, 263-265 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав відносно її малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1331,20 грн. (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 коп.)

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку відповідачем шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Відомості про учасників справи:

позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;

відповідач - ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації: місце реєстрації: АДРЕСА_2 ;

треті особи: Служба у справах дітей Адміністрації Корабельного району Миколаївської області, місцезнаходження: м. Миколаїв, просп. Богоявленський, 314; Орган опіки і піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради, місцезнаходження: м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20.

Повний текст судового рішення складено 29.07.2026.

Суддя І.В.Коваленко