Рішення від 28 липня 2026 р. у справі №489/777/26 — Інгульський районний суд міста Миколаєва

справа № 489/777/26 провадження №2/489/1205/26

РІШЕННЯ

Іменем України

29 липня 2026 року м. Миколаїв

Інгульський районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Коваленка І.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомленням учасників справи (в письмовому провадженні) цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (далі – АТ «А-Банк», А-Банк, Банк) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

встановив:

У лютому 2026 року А-Банк через систему «Електронний суд» звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 38951,59 грн. та понесені судові витрати.

Як на підставу позовних вимог вказано, що 25.05.2024 відповідач приєдналася до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк».

Будучи клієнтом Банку, 27.05.2024 відповідач підписала Заяву щодо встановлення кредитного ліміту (або Заяву про відкриття, ведення поточного рахунку та встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком) на підставі якої (яких) відповідачу відкрито поточний рахунок, встановлено на нього відповідний кредитний ліміт та видано платіжну картку, як засіб доступу до рахунку. Вказані документи містять всі суттєві умови кредитування, строк, розмір процентів, максимальний розмір кредиту, тощо.

Відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 40.80 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та видано платіжну картку.

Через неналежне виколення відповідачем грошових зобов`язань станом на 03.03.2026 утворилася заборгованість в розмірі 38951,59 грн., яка складається із 30200,33 грн. заборгованості по кредиту, 8301,26 грн. заборгованості по процентам та 450,00 грн. по пені та 0 грн. штрафу.

Посилаючись на наведені обставини та не погашення заборгованості відповідачем позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

13.04.2026 відповідач надала до суду відзив на позовну заяву та клопотання.

01.06.2026 відповідач надала до суду заперечення на позов в яких просить зменшити розмір заборгованості, виключивши штрафні санкції, пеню та подальше нарахування процентів. Також просила здійснити перерахунок боргу та зазначити виплату у розмірі лише заборгованості по кредиту в сумі 30200,00 грн., а всі подальші нарахування вважати невірними та такими, що не мають чинності. Здійснити відстрочення боргу на 2-4 роки або його розстрочення з 2026 року по 2029 рік не більше 2-3% від її заробітної плати.

У відповіді на відзив від 10.06.2026 АТ «А-Банк» вказало на безпідставність доводів відповідача та відсутності підстав для відстрочення чи розстрочення боргу, просить позовні вимоги задовольнити повністю.

Ухвалою Інгульського районного суду міста Миколаєва від 06.02.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням учасників справи.

Ухвалою від 16.03.2026 продовжено розгляд справи в зв`язку із повторним направленням відповідачу копії ухвали про відкриття провадження у справі.

Ухвалою від 20.05.2025, з урахуванням ухвали від цього дня про виправлення описки, повернуто відповідачу ОСОБА_1 відзив на позов. Клопотання відповідача задоволено частково. Встановлено позивачку строк для усунення виявленого недоліку, а саме надання доказів суду направлення відповідачу копії позовної заяви з додатками.

Про розгляд справи сторони повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Клопотань від учасників справи про проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін відповідно до частини п`ятої статті 279 ЦПК України не надходило.

Згідно вимог статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Виходячи з вимог частини п`ятої статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його складання.

Суд, дослідивши матеріали справи та встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.

Матеріалами справи підтверджується, що 27.05.2024 відповідач підписала Анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в А-Банку. В даній заяві відповідачем заповнено розділи щодо його паспортних та контактних даних, місцезнаходження та соціального статусу.

У тексті вказаної заяви зазначено, що проставленням власноручного або цифрового власноручного (на екрані телефону/термінала) підпису під цією анкетою-заявою вона підтвердила, що:

- надані нею документи є чинними (дійсними) та наведені їх копії відповідають оригіналу;

- дана анкета-заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг АТ «А-Банк», що розміщені за посиланням https://a-bank.com.ua, між ним та АТ «А-Банк» становлять договір про надання банківських послуг (далі - договір), умови якого зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення;

- умови, передбачені частиною другою статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», визначені в договорі.

Погодилася з тим, що про зміну вартості послуг банк повідомляє її шляхом надсилання повідомлень через дистанційні канали обслуговування.

Засвідчила генерацію ключової пари удосконаленого електронного підпису (далі-УЕП) з особистим ключем і відповідним йому відкритим ключем, що буде використовуватися нею для вчинення правочинів та платіжних операцій. Визнала, що УЕП є аналогом власноручного підпису. Ризики з відшкодування збитків, що можуть бути заподіяні банку та/або клієнту, а також третім особам у разі використання УЕП, покладається на клієнта.

Цього ж дня, 27.05.2024 відповідач електронним підписом підписала Заяву про відкриття рахунку, ведення поточного рахунку та встановлення кредитного ліміту за картковим рахунком (далі – Заява) в якій вказала, що діючи на підставі особистого волевиявлення, підписуючи цю Заяву, яка разом з Умовами та правилами надання банківських послуг становлять Договір, просить відкрити їй поточний рахунок № НОМЕР_1 у UAH та встановити кредитний ліміт.

В пункті 6 Заяви просить встановити їй суму кредиту (ліміту) від 1000,00 грн. до 200000,00 грн. та беззастережно погодилася із тим, що Банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку встановлювати, зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту, про що Банк повідомляє Клієнта шляхом надсилання повідомлень через дистанційні канали обслуговування.

Відповідно до пункту 7 Заяви пільговий період користування кредитним лімітом становить до 62 днів за ставкою 0,000001%. У разі виходу з пільгового періоду на кредит нараховується процентна ставка 3,4% на місяць. Проценти за користування кредитом сплачуються у складі щомісячного платежу. Розрахунок процентів здійснюється на фактичний залишок заборгованості за кожний календарний день, за формулою: сума заборгованості * річну відсоткову ставку/360 днів (умовно) на рік.

Строк кредитування (строк дії кредитного договору) становить 240 місяців (пункт 8 Заяви).

Порядок погашення процентів та кредиту здійснюється щомісяця, до останнього дня поточного місяця включно, в розмірі не менше 5% від заборгованості та не менше нарахованих відсотків за користування кредитом, та не менше 100,00 грн. й не більше повного розміру заборгованості за Договором про споживчий кредит (пункт 9 Заяви).

У пункті 10 Заяви вказала, що у випадку порушення Клієнтом будь-якого із грошових зобов`язань: 10.1. При невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту застосовується ставка у розмірі 6,8% у місяць, яка нараховується на суму загальної заборгованості. 10.2. Штраф за несвоєчасне погашення кредиту та/або відсотків. Штраф списується в день списання відсотків: - 50 грн кожен раз, коли виникає прострочення по сплаті обов`язкового щомісячного платежу повністю або частково на суму від 100 грн; - 100 грн кожен раз, коли виникає прострочення по сплаті обов`язкового щомісячного платежу на суму від 100 грн другий місяць поспіль і більше; - 500 грн + 5% від суми загальної заборгованості, у разі непогашення протягом 60 календарних днів простроченого по сплаті обов`язкового щомісячного платежу за карткою із порушеним строком більше ніж на 30 днів.

Вказані умови Заяви були акцептовані Банком.

До підписання Заяви, 27.05.2024 відповідач ознайомилася і підписала накладенням електронного підпису паспорт споживчого кредиту.

Згідно із довідкою АТ «А-Банк» відповідачу відкритий рахунок № НОМЕР_2 та видано наступні картки: № НОМЕР_3 , строком дії до грудня місяця 2031 року; № НОМЕР_4 , строком дії до грудня місяця 2031 року; № НОМЕР_5 , строком дії до грудня місяця 2031 року; № НОМЕР_6 , строком дії до грудня місяця 2031 року.

Довідкою за лімітами підтверджується, що кредитний ліміт на рахунку відповідача станом на 25.05.2024 було встановлено Банком в розмірі 17000,00 грн., який неодноразово збільшувався і в останнє збільшений 14.04.2025 до 30200,00 грн.

Згідно з випискою по картці за період з 27.05.2024 по 03.02.2026 сума витрат по рахунку ОСОБА_2 складала 115223,43грн., сума зарахувань 96787,83грн., сума комісій 629,68 грн.

Виписка по картці відповідно до положень статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75, є первинним документом, який підтверджує здійснені по банківському рахунку операції.

Відповідно до наданого Банком розрахунку заборгованості за вказаним вище договором станом на 03.02.2026 загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) становить 38951,59 грн., залишок заборгованості за тілом кредиту – 29850,20 грн., залишок заборгованості за тілом кредиту (прострочений) - 350,13 грн., загальний залишок заборгованості за процентами – 8301,26 грн., залишок заборгованості за процентами на поточну заборгованість – 1843,37 грн., залишок заборгованості за процентами на прострочені заборгованість -6457,89 грн., заборгованість за пенею/штраф – 450,00 грн., разом - 38951,59 грн.

Правове регулювання та мотиви суду

Відповідно до статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У частині першої статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у даному випадку АТ «А-Банк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (стаття 1049 ЦК України.

Судом встановлено, що Анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в А-Банку та Заява про відкриття, ведення поточного рахунку та встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком, в якій визначені умови надання кредиту, зокрема, строк, розмір відсотків, мета кредиту, підписані сторонами. Отже сторони узгодили умови надання кредиту, нарахування і повернення процентів за користування кредитом та інші умови.

Укладення кредитного договору, розмір кредиту та користування ним відповідач не оспорює.

Проте, відповідач заперечує проти стягнення процентів та пені. Також вказує, що нарахування процентів з жовтня 2025 року Банк почав нараховувати проценти у подвійному розмірі 6,8 % в місяць, до цього 3,4 % (річна 40,8%).

Із доводами відповідача щодо нарахування Банком процентів в одностороньому порядку за підвищеною процентною ставкою, суд не погоджується, так як умови нарахування щомісячних процентів у розмірі 6,8 % передбачено підпунктом пунктом 10.1 пункту 10 Заяви, умовою нарахування яких є порушення позичальником взятих грошових зобов`язань.

Надаючи оцінку правомірності дострокового стягнення з відповідача заборгованості суд враховує наступне.

Відповідно до частини четвертої статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.

Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.

Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №638/13683/15-ц зазначила, що визначаючи зміст правовідносин, які виникли між сторонами кредитного договору, суди повинні встановити: на які потреби було надано кредит, чи здійснювалось кредитування з метою задоволення боржником особистих економічних та побутових потреб. Установивши, що кредитування здійснювалось на споживчі потреби, суд повинен застосувати до встановлених правовідносин законодавство щодо захисту прав споживачів.

При зверненні до суду з позовом АТ «А-Банк» не надало доказів направлення відповідачу досудової вимоги про повне дострокове погашення заборгованості за кредитним договором, та доказів отримання такої вимоги відповідачем.

Як зазначено в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 638/13683/15-ц, кредитодавець не може заявляти вимогу про дострокове повернення споживчого кредиту у позовній заяві. Подання кредитодавцем позову є складовою цивільного процесу, а не цивільних правовідносин. Тому таке подання не можна кваліфікувати, як вимогу у розумінні статті 16 Закону України «Про споживче кредитування». Якщо кредитодавець звертається до суду з позовом про стягнення споживчого кредиту, не заявивши на підставі Закону вимогу про дострокове повернення коштів за договором, у споживача (позичальника) немає обов`язку здійснити таке дострокове повернення.

Ураховуючи, що право кредитора на дострокове стягнення в судовому порядку заборгованості за кредитним договором, має передувати реалізація ним права вимоги дострокового виконання основного зобов`язання, відповідно до вимог статті 16 Закону України «Про споживче кредитування», суд приходить до висновку, що у споживача ОСОБА_1 не виник обов`язок дострокового повернення всієї суми грошових коштів за кредитним договором.

У зв`язку із цим, стягненню з відповідача на користь АТ «А-Банк» належить лише прострочена заборгованість за тілом кредиту у розмірі 350,13 грн. та заборгованість за процентами на прострочену заборгованість у розмірі 6457,89 грн.

Крім того, звертаючись до суду із позовом, АТ «А-Банк» просить стягнути із відповідача штраф в розмірі 450,00 грн.

З такою вимогою суд не погоджується, так як відповідно до пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Оскільки стягнення неустойки (штрафу/пені) не відповідає закону, а із виписки по рахунку вбачається, що 01.09.2025 з рахунку відповідача в погашення заборгованості по штрафу списано 50,00 грн., а 01.10.2025, 01.11.2025, 01.12.2025, 01.01.2026, 01.02.2026 по 100,00 грн., всього 550,00 грн., тому зараховані позивачем на погашення штрафу кошти підняють віднесенню погашення простроченої заборгованості по процентам.

За такого, враховуючи встановлені обставини та оцінивши наявні докази, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача заборгованості, яка станом на 03.02.2026 становить 6258,02 грн., з якої 350,13 грн. заборгованості по простроченому тілу кредиту та 5907,89 грн. (6457,89 - 550,00) по простроченим процентам.

Підстав для дострокового стягнення кредиту та інших платежів за договором суд не вбачає з огляду на вищенаведене.

Щодо розстрочення чи відстрочення виконання рішення.

Відповідно до частини першої статті 267 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Розстрочка виконання рішення суду - це розподіл виконання рішення на частини, що підлягають виконанню протягом певного періоду часу або через певні періоди часу, що призводять до перенесення строку виконання рішення на пізніші періоди, зокрема, полягає в розподілі належних до сплати сум платежу на певні частини із встановленням конкретного строку для виконання кожної з визначених частин рішення.

Відстрочка виконання рішення суду - це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду в цілому. Надання відстрочки судом полягає у визначенні нової конкретної, більш пізньої ніж первинна, дати, з настанням якої й після завершення строку відстрочки рішення має бути виконано повністю. При розгляді заяв щодо відстрочки виконання рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому; наявність підстави для відтермінування має бути доведена боржником. Строки такого відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку до повного виконання рішення суду. Надання відстрочки виконання рішення суду не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

У запереченнях від 01.06.2026 відповідач просить здійснити відстрочення боргу на 2-4 роки або його розстрочення з 2026 року по 2029 рік не більше 2-3% від її заробітної плати.

Суд із такою заявою відповідача не погоджується, оскільки сума заборгованості, яка підлягає стягненню за цим рішенням, не є значною, відповідач працює та має стабільний дохід, а тому погашення присудженої заборгованості не є надмірним фінансовим тягарем для відповідача, яка повинна планувати свої витрати з урахуванням отриманих доходів, не порушує прав та інтересів кредиторів.

Стосовно заяви відповідача про розірвання кредитного договору, підстави для цього відсутні, оскільки розірвання кредитного договору можливо за згодою сторін або за рішенням суду у випадках істотного порушення умов договору однією зі сторін (стаття 651 ЦК України), що вданому випадку не встановлено.

У зв`язку із частковим задоволенням позову, на підставі статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам підлягає стягненню судовий збір в розмірі 427,58 грн. (2662,40 х 16,06%)

Керуючись статями 4, 19, 141, 263-265 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовні вимоги Акціонерного товариства «Акцент-Банк» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість за договором № б/н від 27.05.2024, яка станом на 03.02.2026 становить 6258,02 грн. (шість тисяч двісті п`ятдесят вісім гривень 02 коп.) та судовий збір в сумі 427,58 грн. (чотириста двадцять сім гривень 58 коп.).

У іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

позивач - Акціонерне товариство «Акцент-Банк», код ЄДРПОУ 14360080, місцезнаходження: м. Дніпро, вул.Батумська,11;

відповідач – ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 , місце реєстрації проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст судового рішення складено 29.07.2026.

Суддя І.В.Коваленко