Вирок від 28 липня 2026 р. у справі №488/4600/25 — Корабельний районний суд м. Миколаєва

справа № 488/4600/25

провадження № 1-кп/488/172/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.07.2026 року м. Миколаїв

Корабельний районний суд м. Миколаєва в складі:

головуючого по справі - судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання — ОСОБА_2 ,

з участю сторін кримінального провадження:

прокурора – ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7

обвинуваченого – ОСОБА_8

потерпілого — ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальне провадження ЄРДР за №62025150010002277, відомості про яке внесено до ЄРДР 04.04.2025 року відносно обвинуваченого:

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миколаєва, громадянина України, неодруженого, дітей не має, інші особи на утриманні відсутні, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової служби за контрактом, який на момент вчинення кримінального правопорушення проходив військову службу за контрактом на посаді старшого стрільця 1 відділення 2 стрілецького взводу 3 стрілецької роти 2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «старший солдат»,-

- у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 185, ч.4 ст.186, ч.1 ст.361 КК України,

ВСТАНОВИВ:

30.03.2025 року приблизно о 04 год. 00 хв., ОСОБА_8 , знаходячись за адресою: м. Миколаїв, пр. Богоявленський, 255, перебуваючи з стані, який дозволяв йому усвідомлювати свої дії та керувати ними, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного заволодіння чужим майном, грубо порушуючи права на власність, застосував насильство до ОСОБА_9 , що виразилося у завданні тілесних ушкоджень, які відносяться до категорії легких, не є небезпечними для життя, але спричинили потерпілому фізичний біль та короткочасні розлади здоров`я. Після застосування насильства, ОСОБА_8 , всупереч волі потерпілого, відкрито викрав мобільний телефон марки «Хіаоті Redm 5+», що належить ОСОБА_9 , чим заподіяв останньому матеріальну шкоду у розмірі 4 587 грн. станом на дату придбання - 28.08.2018 р.

Таким чином, своїми протиправними діями ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.186 КК України, тобто відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене в умовах воєнного стану.

Окрім того, 30.03.2025 року приблизно о 04 год. 00 хв., перебуваючи за адресою: м. Миколаїв, пр. Богоявленський, 255, ОСОБА_8 здійснив несанкціоноване втручання у роботу інформаційних (автоматизованих) систем фінансових установ шляхом незаконного доступу до інформації, що містилася на мобільному телефоні ОСОБА_9 , та використав отримані персональні дані без відома і згоди їх власника. Зокрема, ОСОБА_8 , використовуючи мобільний телефон марки «Хіаоті Redmi 5+», який належить ОСОБА_9 та персональні дані без його відома і згоди, оформив договір про відкриття кредитної лінії №1533-0807 від 30.03.2025 у фінансовій установі ТОВ «Укр Кредит Фінанс» на суму 21 600 грн. та договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5422136 від 30.03.2025 о 04:09 у фінансовій установі ТОВ «Лінеура Україна» на суму 40 000 грн. Вказані грошові кошти були зараховані на банківський рахунок НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_9 відкритий в АТ «Універсальний банк». Надалі, діючи умисно та з метою використання незаконно отриманих результатів втручання в роботу автоматизованих систем фінансових установ, ОСОБА_8 , самочинно, без дозволу держателя спеціального платіжного засобу або уповноваженої особи, втрутився в роботу автоматизованої системи АТ «Універсальний банк», що виразилось можливості дистанційно керувати грошовими коштами, що перебуваюті на поточному рахунку НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_9 , тобто здійснювати транзакцн на власний розсуд.

Таким чином, своїми протиправними діями ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 361 КК України, тобто несанкціоноване втручання в роботу інформаційних (автоматизованих), електронних комунікаційних, інформаційно-комунікаційних систем, електронних комунікаційних мереж.

Окрім того, 30.03.2025 року, ОСОБА_8 , реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення майна потерпілого ОСОБА_9 , перебуваючи за адресою: м. Миколаїв, пр. Богоявленський, 255, з корисливих мотивів, маючи злочинний намір, спрямований на особисте збагачення, у протизаконний спосіб, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків, усвідомлюючи, що на всій території України діє воєнний стан, маючи у своїй власності мобільний телефон марки «Хіаоті Redmi 5+», який належав ОСОБА_9 , використовуючи всесвітню мережу «Інтернет» та використовуючи автоматизовану систему АТ «Універсальний банк» ОСОБА_8 здійснив 30.03.2025 року о 04 год. 42 хв. незаконний переказ з банківського рахунку НОМЕР_2 кредитних коштів у загальному розмірі 61 629 грн. на свій особистий банківський рахунок № НОМЕР_3 , чим фактично таємно викрав гроші, що належали ОСОБА_9 .

Таким чином, своїми протиправними діями ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна, вчинене в умовах воєнного стану.

Матеріальна шкода потерпілому не відшкодована. Потерпілим подано цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди - вартість з його слів пошкодженого обвинуваченим мобільного телефону - 4 587 грн., який обвинувачений повернув у стані, що позбавляє можливості використовувати дане майно. Окрім того, потерпілий просив стягнути у відшкодування моральної шкоди – 50 тисяч грн.

В ході судового розгляду справи ОСОБА_8 свою вину в інкримінованому кримінальному правопорушенні визнав повністю та пояснив, що дійсно наприкінці березня 2025 року біля магазину АТБ знаходився зі своєю дівчиною та друзями, де зустрів раніше знайомого ОСОБА_9 та за проханням одного з друзів дозволив ОСОБА_9 провести спільно відпочинок за місцем його проживання – по АДРЕСА_1 . У його будинку ОСОБА_9 , разом з іншими вживав спиртне та перебував у стані сильного алкогольного сп`яніння і знаходився лежачи на підлозі в одній з кімнат. Маючи намір помсти ОСОБА_9 за розповсюдження неправдивих відомостей щодо нього – ОСОБА_8 та членів його родини щодо наявності певного захворювання, він відкрито заволодів мобільним телефоном Стеби ДМ, при цьому міг нанести йому удар в область тулуба або штовхати, достеменно цього не пам`ятає, оскільки перебував під дією канабісу.

Спробувавши пароль телефону ОСОБА_9 , введення якого він спостерігав для входу до додатку установи банку через телефон потерпілого, та який підійшов. Він зайшов до двох кредитних установ, де мався вже відкритий аккаунт на ім`я потерпілого, а тому ідентифікація не вимагалася, та оформив на ОСОБА_9 два кредити розмірами 20 тисяч грн. і 40 тисяч грн., які в подальшому перевів на рахунок ОСОБА_9 ,а з його рахунку – на свій. Кошти витратив на власні потреби. Після вказаного мобільний телефон кинув біля ОСОБА_9 , який в цей час спав на підлозі. Будь-яких пошкоджень не здійснював, та телефон повернув у стані, у якому ним і заволодів. У потерпілого просив пробачення за скоєне та що вчинених кримінальних правопорушень шкодує. Матеріальну шкоду потерпілому не відшкодував за відсутності матеріальної спроможності та надання матеріальної допомоги свої’ бабусі після перенесеного інсульту. Просив з урахуванням наявних пом`якшуючих його провину обставин призначити йому покарання нижче нижчої межі.

Потерпілий ОСОБА_9 підтвердив обставини, викладені у цивільному позові, в тому числі щодо пошкодження його мобільного телефону та завдання йому тілесних ушкоджень, на підтвердження чого також свідчить висновок експерта №250 завершено 08.04.2025 року, відповідно до якого у ОСОБА_9 мали місце тілесні пошкодження у вигляді забою м`яких тканин у потиличній ділянці голови зліва, синців на нижній повіці лівого ока, на зовнішній поверхні лівого плеча, на зовнішній та внутрішній поверхні правого та лівого стегон, саден на передні поверхні лівої гомілки. Дані тілесні пошкодження могли утворитися близько від 10 ударних дій тупим твердими предметами, з обмеженою контактуючою поверхнею, якими могли бути руки, ноги та інші предмети, з давністю їх утворення біля 5 діб до моменту огляду. По ступеню тяжкості дані тілесні пошкодження відносяться до категорії легких тілесних пошкоджень (кожне). Утворення даних тілесних пошкоджень при падінні тіла з положення стоячи на площину як з приданням тілу прискорення так і без нього малоймовірно. При нанесені тілесних пошкоджень взаєморозташування потерпілого та нападника (нападників) могло змінюватись.

За згодою обвинуваченого, за клопотанням прокурора судом, в силу ч. 3 ст. 349 КПК України, визнано недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Судом з`ясовано, що обвинувачений ОСОБА_8 , правильно розуміє зміст цих обставин, сумнівів у добровільності його позиціїї немає, а також учасникам судового провадження роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Аналізуючи наведене, суд визнає доведеною вину ОСОБА_8 у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), вчинене в умовах воєнного стану, що вірно кваліфіковано органом досудового розслідування за ч.4 ст. 186 КК України. Окрім того, суд вважає доведеною вину обвинуваченого ОСОБА_8 у таємному викраденні чужого майна, вчинене в умовах воєнного стану, що вірно кваліфіковано стороною обвинувачення за ч. 4 ст.185 КПК України, та у несанкціонованому втручанні в роботу інформаційних (автоматизованих) систем, що вірно кваліфіковано стороною обвинувачення за ч. 1 ст.361 КПК України.

При вирішенні питання про вид і міру покарання ОСОБА_8 суд враховує щире каяття у вчиненому, як то слідує з обвинувального акту – з`явлення із зізнанням та активне сприяння розкриттю злочину, що відповідно до ч.1 ст. 66 КК України є обставинами, які пом`якшують покарання.

Обставини, що обтяжують покарання відповідно до ст. 67 КК України,відсутні.

Вивченням даних про особу ОСОБА_8 встановлено, що він раніше не судимий, за даними медичної характеристики на обліку лікаря психіатра чи нарколога не знаходився, з 19.03.2025 року – солдат військової служби по мобілізації ОСОБА_8 перебував на стаціонарному лікуванні у КНП МОЗПЗ ММР, неодружений, дітей не має, зі слів – надає матеріальну допомогу бабусі.

При призначенні покарання ОСОБА_8 , виходячи із змісту ст.ст. 50 і 65 КК України, суд бере до уваги ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, а саме, що кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.361 КК України, згідно зі ст.12 КК України, відноситься до категорії кримінальних проступків, а кримінальні правопорушення, передбачені ч.4 ст.185, ч.4 ст.186 КК України, відносяться до категорії тяжких злочинів, та особу обвинуваченого, а саме, що обвинувачений раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, та, виходячи з мети покарання (ст.50 КК України), з урахуванням принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, яке повинно бути адекватним характеру вчинених дій, в тому числі з урахуванням таких пом`якшуючих обставни, як щире каяття у вчиненому, з`явлення із зізнанням та активне сприяння розкриттю злочину, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_8 покарання, передбачене санкцією ч. 1 ст.361 КК України у виді обмеження волі, та покарання, передбачене санкцією ч.4 ст.185, ч. 4 ст.186 КК України у виді позбавлення волі. Щодо застосування ст. 69 КК України, як на тому наполягав ОСОБА_8 , то наявність вищенаведених пом`якшуючих обставин не призводять до зниження ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що є в тому числі передумовою призначення покарання більш м`якого, ніж передбачено законом. Окрім того, наслідки своїх протиправних дій у виді завданої матеріальної шкоди ОСОБА_8 не відшкодовано.

Також потерпілим в даному кримінальному провадженні заявлено цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, в якому просить стягнути з обвинуваченого на його користь матеріальні збитки в розмірі 4587 грн та моральну шкоду в розмірі 50 тисяч гривень.

Приймаючи рішення за вказаним позовом, суд прийшов до наступного висновку.

Щодо відшкодування матеріальної шкоди у сумі 4587 грн. вартості мобільного телефона, про який обвинувачений та потерпілий зазналдли про його повернення потерпілому, то на підтвердження доводів ОСОБА_9 щодо його пошкодження останнім будь-яких доказів не надано та такі відсутні у матеріалах кримінального провадження, а отже підситав для задоволення даних позовних вимог суд не вбачає.

Відповідно до ст.127 КПК шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Згідно з ч. 1 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Розмір завданої моральної шкоди потерпілий оцінює в 50000 гривень. Обставини завдання моральної шкоди ОСОБА_9 пов`язує із застосуванням фізичного насильства та завданням тілесних ушкоджень та пережитим під час нападу фізичним болем, відчуттям безпорадності перед агресією, що завдало суттєвих страждань, глибокого емоційного шоку, який закарбувався як психологічна травма від грубого посягання на недоторканність та гідність. Зазначає, що особливої важкості душевним стражданням завдав той факт, що ОСОБА_8 , заволодівши мобільним телефоном та персональними даними, підступно оформив від йогог імені кредитні зобов`язання у фінансових установах, що призвело до чужих боргових зобов`язань перед кредиторами. Систематичні дзвінки, залякування, текстові повідомлення та постійний психологічний тиск з боку мікрофінансових організацій і колекторських служб створили атмосферу безперервного стресу та цькування. Усвідомлення наявності фінансового боргу утворило щоденне відчуття безнадійності, викликало стійкий розлад сну, безсоння, тривожність, панічні атаки та постійний страх за власне майнове й особисте майбутнє. Окрім того, потерпілий зауважив, що внаслідок викрадення та подальшого пошкодження (знищення) мобільного телефону - основного засобу зв`язку та доступу до щоденних сервісів - було повністю зруйновано звичайний ритм життя та позбавлено можливості повноцінно комунікувати із зовнішнім світом. Необхідність витрачати значні часові, психологічні та фізичні ресурси на участь у процесуальних діях у межах кримінального провадження, вимушене спілкування з правоохоронними органами, а також постійні виправдання та пояснення перед кредиторами про відсутність боргових зобов`язань вимагають надзвичайних додаткових зусиль для організації бодай відносного порядку у своєму житті. Вказані обставини в своїй сукупності призвели до повного порушення нормальних життєвих зв`язків, втрати відчуття безпеки та глибокої депресії. З огляду на тяжкість вчиненого злочину, характер і тривалість фізичних і душевних страждань, а також незмінний психологічний тиск, спричинений оформленими на ім`я потерпілого кредитами, розмір моральної шкоди оцінів у 50 000,00 (п`ятдесят тисяч) гривень 00 копійок, що є повністю співмірним із глибиною завданих страждань та ступенем вини відповідача.

Суд зауважує, що шкода, яка підлягає стягненню в кримінальному проваджені, нерозривно пов`язана із правопорушенням і має випливати з пред`явленого обвинувачення. На зазначене вказав і Касаційний кримінальний суд у своїй постанові від 14.09.2023 року (справа №148/1376/22).

В той же час, є безспірним перенесений потерпілим фізичний біль від застосуванням фізичного насильства та завданням тілесних ушкоджень, понесені моральні страждання від цього, прояви змін у звичайному укладі життя, пов`язані зі зверненням до банківських установ та правоохоронних органів через протиправні дії обвинуваченого.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

У відповідності до ч. 3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

З урахуванням наведеного, перенесеного потерпілим фізичного болю від завданого обвинуваченим фізичного насильства із спричиненням тілесного ушкодження, перенесені моральні страждання від таких протиправних дій ОСОБА_8 , прояви змін у звичайному укладі життя потерпілого до цього часу, пов`язаний зі зверненням до правоохоронних органів, фінансових установ, необхідність спілкування з колекторськими службами, з урахуванням принципів справедливості та співмірності морального відшкодування глибині та тривалості моральних страждань, про які зазначено вище, а також приймаючи до уваги, що притягнення винного до відповідальності є певною мірою відшкодування моральної шкоди, суд вважає виправданим стягнення на користь потерпілого морального відшкодування у розмірі 50 тисяч гривень, в тому числі з урахуванням визнання обвинуваченим заявленого цивільного позову.

Речові докази відсутні.

Процесуальні витрати відсутні.

Керуючись ст. ст.127, 128, 366, 367, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_8 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст.186, ч.4 ст.185, ч. 1 ст.361 КК України, та призначити йому покарання :

-за ч. 4 ст.186 КК України - у виді семи років позбавлення волі;

-за ч. 4 ст.185 КК України - у виді п`яти років позбавлення волі;

-за 1 ст. 361 КК України - у виді одного року обмеження волі.

На підставі ч.1 ст. 70, ч.1 ст.72 КК України, за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_8 покарання у виді семи років позбавлення волі.

Міру запобіжного заходу у виді тримання під вартою залишити в силі до набрання вироком законної сили.

У відбутий строк покарання зарахувати строк його попереднього ув`язнення, зокрема з 22 липня 2026 року, по день, що передує дню набрання вироком законної сили, з розрахунку день попереднього ув`язнення відповідає одному дню позбавлення волі.

Цивільний позов ОСОБА_9 до обвинуваченого ОСОБА_8 про відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, – задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , паспорт № НОМЕР_4 виданий 02.06.2022 року, орган, що видав, - 8030, РОНКПП 3709601115 на користь потерпілого ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 , паспорт № НОМЕР_6 від 18.10.2021 року, орган, що видав, - 4811, 50 000 (п`ятдесят тисяч) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.

У задоволенні цивільного позову ОСОБА_9 , щодо відшкодування матеріальної шкоди у розмірі, 4 587 грн. - відмовити.

Вирок може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду через Корабельний районний суд м.Миколаєва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

В судовому засіданні відповідно до ст. 615 КПК України, оголошено резолютивну частину вироку, повну копію якого негайно після оголошення вручити учасникам даного провадження.

Суддя ОСОБА_1