Вирок від 26 липня 2026 р. у справі №477/709/26 — Вітовський районний суд Миколаївської області

Справа № 477/709/26

Провадження № 1-кп/477/439/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2026 року м. Миколаїв

Вітовський районний суд Миколаївської області у складі: головуючого у справі - судді ОСОБА_1 , з секретарем – ОСОБА_2 ,

з участю сторін кримінального провадження:

прокурора – ОСОБА_3 ,

обвинуваченого – ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Вітовського районного суду Миколаївської області кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №62024150010001201, по обвинуваченню

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кишинів Республіки Молдова, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, розлученого, який зареєстрований та фактично проживає за адресою АДРЕСА_1 , не судимого, який на момент вчинення кримінального правопорушення проходив військову службу за мобілізацією на посаді оператор 2 взводу протитанкових ракетних комплексів роти протитанкових ракетних комплексів військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні – «матрос»,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Обвинувачений ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією та проходячи військову службу на посаді оператор 2 взводу протитанкових ракетних комплексів роти протитанкових ракетних комплексів військової частини НОМЕР_2 , перебуваючи на шикуванні особового складу, у пункті тимчасової дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_2 в районі населеного пункту АДРЕСА_2 , в обідню пору 08.01.2024 року (більш точний час в ході досудового розслідування та в ході судового розгляду не встановлений), всупереч вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. ст. 9, 11, 16, 28, 30, 35, 37, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. З, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, порушуючи військову дисципліну, прийнявши наказ командира роти протитанкових ракетних комплексів військової частини НОМЕР_2 старшого лейтенанта ОСОБА_5 (отриманого на виконання від начальника штабу - заступника командира військової частини НОМЕР_2 підполковника ОСОБА_6 бойового розпорядження №357/34 від 07.01.2024 року) на виконання бойового розпорядження №2 від 08.01.2024 року наданого у визначенні: «до 08:00 09.01.2024 здійснити переправу р. Дніпро та зайняти оборону в районі будинків (...) в інтересах командирів підрозділів, з метою нанесення втрат противнику та знищення його укріплень на передньому краю»», до виконання, усвідомлюючи суспільно небезпечність своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, умисно, в умовах воєнного стану, прямо виразив небажання виконувати вказаний наказ начальника, що супроводжувалось усною відмовою, відкрито висловивши старшому лейтенанту ОСОБА_5 негативне ставлення до наказу та відмову його виконувати, тобто відкрито відмовився виконати наказ начальника.

При цьому, наказ виданий у встановленому Законом порядку, відповідною особою в межах наданих йому повноважень, зміст наказу не суперечив чинному законодавству, та не був пов`язаний з порушенням конституційних прав та свобод матроса ОСОБА_4 , не носив в собі подвійного тлумачення та явно злочинного змісту, у зв`язку з чим підлягав беззастережному та неухильному виконанню з боку останнього

Відповідальність за вчинене обвинуваченим ОСОБА_4 діяння передбачена ч. 4 ст. 402 КК України.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 винуватість в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю та підтвердив обставини, викладені у обвинувальному акті. Пояснив, що 08.01.2024 року він щойно повернувся з Кринок Херсонської області, доставивши поранених. Був у подавленому стані, бо втратив товаришів. Старший лейтенант ОСОБА_5 віддав наказ повертатися назад в Кринки. Оскільки був у подавленому моральному стані, вважав, що не має достатньої підготовки для виконання цього завдання та у нього нещодавно народилася друга дитина, відмовився виконувати наказ командира.

Щиро розкаявся у вчиненому, просив суворо не карати.

Вважав недоцільним дослідження доказів, що підтверджують його вину та обставини вчинення злочину, оскільки він їх не оспорює.

На підставі ч.3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів у справі стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням доказів, які характеризують особу обвинуваченого.

Судом з`ясовано, що обвинувачений правильно розуміє зміст обставин кримінального правопорушення, сумніву у добровільності та істинності його позиції немає, а також йому зрозуміло, що він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Аналізуючи досліджені докази в сукупності, суд вважає повністю доведеним те, що обвинувачений ОСОБА_4 відкрито відмовився виконати наказ начальника в умовах воєнного стану, тобто вчинив непокору в умовах воєнного стану та його дії за ч. 4 ст. 402 КК України органами досудового розслідування кваліфіковані вірно.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 є щире каяття у вчиненому.

Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого, не встановлені.

Відповідно до ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обираючи вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує обставини справи, ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке, відповідно до ст. 12 КК України, належить до категорії тяжких злочинів, обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання обвинуваченого, а також дані про особу обвинуваченого.

Обвинувачений судимості не має, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має статус учасника бойових дій, має на утриманні двох малолітніх дітей, щиро розкаявся у вчиненому, позитивно характеризується за місцем служби.

З урахуванням щирого каяття, яке виразилось у продовженні служби у Збройних Силах України та належним чином виконанні обов`язків, спрямованих на відсіч та стримування збройної агресії російської федерації, відсутності обтяжуючих обставин, даних про особу обвинуваченого, який є військовослужбовцем, позитивно характеризується за місцем служби, має на утриманні двох малолітніх дітей, а також наявності клопотання командира військової частини, у якій проходить військову службу обвинувачений, щодо застосування покарання не пов`язаного з позбавленням волі, суд вважає за можливе, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, застосувати положення ч. 1 ст. 69 КК України та перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції ч. 4 ст. 402 КК України, а саме: призначити основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті особливої частини цього Кодексу за вказаний злочин, а також, призначивши остаточне покарання, застосувати ст. 58 КК України, враховуючи, що ОСОБА_4 є військовослужбовцем за мобілізацією.

Призначаючи покарання, суд, виходячи з вимог ст. 50 КК України, вважає, що покарання у виді службового обмеження буде необхідним та достатнім для виправлення засудженого і запобігання вчинення ним нових злочинів.

Під час судового розгляду запобіжний захід обвинуваченому не обирався, клопотань від учасників про обрання запобіжного заходу обвинуваченому не надходило.

Керуючись статтями 370, 371, 373, 374 КПК України,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 402 КК України, та призначити йому покарання із застосуванням положень ч. 1 ст. 69 КК України у виді позбавлення волі строком 2 (два) роки.

На підставі ст. 58 КК України замінити покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі на службове обмеження для військовослужбовців строком 2 (два) роки з відрахуванням 10 (десяти) відсотків суми грошового забезпечення в дохід держави.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_4 не обирався.

Вирок може бути оскаржений до Миколаївського апеляційного суду через Вітовський районний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Копію вироку негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1