Рішення від 28 липня 2026 р. у справі №752/12835/26 — Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/12835/26

Провадження № 2/752/11435/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

29 липня 2026 року Голосіївський районний суд міста Києва в складі: головуючого - судді - Машкевич К.В., за участю секретаря - Касаткіної А.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, суд

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася до суду з позовом і просить стягнути з відповідача:

1) аліменти в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) відповідача на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до досягнення ним повноліття;

2) аліменти в розмірі 1/6 частини на її утримання до досягнення дитиною 3-х річного віку.

Посилається в позові на те, що 07 жовтня 2017 року був зареєстрований її шлюб з відповідачем, у якому ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син ОСОБА_3 .

Дитина перебуває на її утриманні, що підтверджується довідкою ПП «УК «Житлофонд» від 05 травня 2026 року.

Відповідач є здоровою та працездатною особою, має постійниї заробіток, а тому може та зобов`язаний утримувати дитину та її до досягнення дитиною трьох років.

Виходячи з цього, просить задовольнити позов.

Позов був зареєстрований судом 19 травня 2026 року та відповідно до статті 33 ЦПК України було визначено склад суду.

Ухвалою суду від 25 травня 2026 року в справі було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Сторонам було направлено копію ухвали про відкриття провадження, відповідачу копію позовної заяви з додатками.

Відповідно до статті 178 ЦПК України відповідачу був наданий строк для надання відзиву.

04 червня 2026 року відповідач подав відзив на позов, у якому заперечень проти стягнення аліментів не висловив.

В той же час зазначив, що позивачка повністю забезпечена нерухомістю для проживання, коли у нього відсутні будь-які об`єкти нерухомості, що свідчить про нерівність їх майнового стану.

Крім того, він має кредит на 50 000,00 грн, вигодонабувачем якого є, в тому числі, позивачка.

З січня по травень 2026 року ним для забезпечення дитини було перераховано позивачці понад 25 000, 00 грн.

З урахуванням цього вважає достатнім розмір адіментів на утримання сина в розмірі 6 000, 00 грн на місяць.

04 червня 2026 року позивачка подала відповідь на відзив.

05 червня 2026 року відповідач подав заперечення на відповідь на відзив.

13 липня 2026 року відповідач подав додаткові пояснення, в яких зазначив, що проживає в квартирі своєї бабусі та сплачує комунальні платежі, поповнює її мобільний номер телефону та забезпечує продуктами харчування.

З урахуванням цього просить відмовити в позові в частині стягнення аліментів на утримання позивачки, а аліменти на утримання сина стягувати в розмірі 1/6 частини його заробітку (доходу).

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що сторони з 07 жовтня 2007 року перебувають у шлюбі.

Від шлюбу мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Обов`язок батьків утримувати свою неповнолітню дитину належить до конституційних обов`язків і передбачений частиною 2 статті 51 Конституції України, в якій зазначено, що батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Такий же обов`язок передбачений статтею 180 СК України, відповідно до якої батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а в окремих випадках - і своїх повнолітніх дітей.

Чинним законодавством України передбачено декілька способів стягнення аліментів.

Так, виконання батьками обов`язку утримувати дитину може здійснюватися за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини, той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні, в грошовій і (або) натуральній формі.

Крім того, батькам надано право укласти договір про сплату аліментів на дитину, умови якого (розмір аліментів, строки їх виплати тощо) не повинні порушувати її права. При цьому розмір аліментів сторони визначають за домовленістю між собою.

За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину, той із них, з ким вона проживає, вправі звернутись до суду з відповідним позовом.

З матеріалів справи вбачається, що домовленості щодо способів утримання дитини сторони перед зверненням позивачки до суду не досягли.

Більше того, між ними також існує спір і з приводу розміру аліментів до сплати.

Відповідно до частини 3 статті181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно з частинами 7, 10 статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

Згідно з частинами 2, 3 статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:

1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини;

2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

4) інші обставини, що мають істотне значення.

За змістом частини 2 статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатні для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання та розвиток дитини, а отже і витрати на потреби дитини також мають бути однаковими.

Виходячи з викладеного вище, надані сторонами докази та приведені обгрунтування, суд вважає за необхідне погодитися з позицією позивачки та визначити необхідним та достатнім розмір аліментів на утримання дитини в розмірі частини від усіх видів заробітку (доходу) відповідача.

Відповідно до статті 75 СК України дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу.

Особливим видом права подружжя на утримання є право дружини на утримання під час вагітності та у разі проживання з нею дитини.

Його особливість полягає у строковості дії, незалежності надання утримання від доходу дружини та наявністю лише однієї підстави, яка унеможливлює надання такого утримання, - можливості чоловіка надавати таке утримання.

За змістом частин 1, 2, 4 та 6 статті 84 СК України дружина має право на утримання від чоловіка під час вагітності.

Дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини, до досягнення дитиною трьох років.

Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу.

Таким чином, сімейним законодавством передбачено право дружини-матері на утримання чоловіком-батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Подання суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов`язковим, оскільки право на аліменти належить дружині-матері незалежно від цієї обставини.

Статтею 80 СК України встановлено, що розмір аліментів одному з подружжя суд визначає з урахуванням можливості одержання утримання від повнолітніх дочки, сина, батьків та з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення.

З огляду на викладене, проживання сина сторін з матір`ю, наявність у відповідача роботи та стабільного доходу, що дає йому змогу надавати матеріальну допомогу на утримання дружитини, відсутності доказів неможливості надання такої допомоги, суд вважає розумним та справедливим стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною 3- х років у розмірі 1/8 частини зі всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно.

Крім того, при вирішенні спору суд враховує наступне.

За правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу.

Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої в постанові в справі № 219/1704/17 від 13 травня 2020 року, яка, з точки зору частини 4 статті 263 ЦПК України, має враховуватися судом, у контексті дотримання принципу змагальності сторін, у процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони.

З платіжних інструкцій, наданих відповідачем, вбачається, що призначенням платежу в них зазначено: переказ власних коштів.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що дані платежі були здійснені в рахунок саме аліментних платежів.

Крім того, суд враховує, що обов`язок батьків щодо дітей не обмежується їх аліментними зобов`язаннями, в тому числі визначеними рішенням суду.

Надання малолітній дитині матеріальної допомоги у добровільному порядку є правом батька та не звільняє його від обов`язку утримувати дитину.

Європейський суд з прав людини у рішення HUNT v. UKRAINE від 07 грудня 2006 року зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Крім того, наявність кредитних зобов`язань перед банком, з точки зору закону, також не є підставою для зменшення розміру матеріального утримання малолітньої дитини.

Частиною 1 статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до статті 18 цієї Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини.

Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов`язків, визначених частиною 2 статті 51 Конституції України і закріплюється в сімейному законодавстві.

Сплата аліментів за рішенням суду є одним зі способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Положеннями статті 27 Конвенції ООН про права дитини визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового та духовного розвитку.

Сюди входить належне харчування, житло, одяг.

Батьки несуть відповідальність за забезпечення належного життєвого рівня дитини.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Суд враховує, що відповідач, подавши відзив, свого обов`язку утримувати дитину, не заперечував, однак на свій розсуд визначив розмір суми, достатній, з його точки зору, для утримання дитини.

При цьому не спростовував можливості надання такого утримання в розмірі, приведеному в позові.

Крім того, при подачі відзиву відповідач не надав суду доказів неможливості утримання як малолітнього сина, так і дружини до досягнення дитиною 3-х років.

Більше того, не заперечуючи наявності постійної роботи та стабільного доходу, не надав суду інформації про розмір щомісячного доходу для вирішення судом питання про його можливість чи неможливість надавати таку допомогу на утримання дружини та його розмір.

Крім того, з наданого відповідачем паспорту споживчого кредиту вбачається, що кредитний договір був укладений 29 червня 2025 року строком на 14 місяців,.

Тобто, строк дії кредитного договору закінчується 29 серпня 2026 року.

Однак, визначаючи розмір аліментів на утримання дружини, суд виходить з принципу справедливості та розумності, враховуючи потреби дружини та фінансові можливості відповідача, працюючого в державній установі.

Суд також враховує перерахування відповідачем коштів на банківську картку позивачки протягом січня-червня 2026 року, що не заперечується позивачкою.

Тому, з урахуванням викладеного, суд приходить висновку про стягнення з відповідача аліментів на утримання позивачки до досягнення дитиною трьох років у розмірі 1/8 частини його заробітку (доходів).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про: стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

Таким чином, в частині платежу на один місяць рішення підлягає негайному виконанню.

Відповідно до частин 1, 6 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.

Відповідно до частин 1, 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За подання до суду позовної заяви немайнового характеру з фізичної особи справляється судовий збір, що становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Закон України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» визначає, що з 01 січня 2026 року розмір прожиткового мінімум для працездатних осіб становить 3 028, 00 грн.

Враховуючи викладене, з відповідача підлягає стягненню 1 331, 20 грн судового збору на користь держави.

Керуючись статтями 7, 141, 180, 181, 182, 184, 185 СК України, Законом України « Про охорону дитинства», статтями 2, 4, 5, 11, 12, 13, 76 - 82, 141, 259, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання дитини, сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку (доходу) щомісяця, починаючи з 15 травня 2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

Рішення суду в частині платежу на один місяць піддати негайному виконанню.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліменти на її утримання, в розмірі 1/8 частини від усіх видів його заробітку (доходу) щомісяця, починаючи з 15 травня 2026 року і до досягнення дитиною 3-х років.

Стягнути з ОСОБА_2 1 331, 20 грн судового збору на користь держави.

Позивач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса реєстр ації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідч: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 РНОКПП: НОМЕР_2 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя: К.В.Машкевич