Вирок від 28 липня 2026 р. у справі №752/17143/26 — Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/17143/26

Провадження №: 1-кп/752/2272/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 року м. Київ

Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючої судді: ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021100010001749 від 16.07.2021, за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Тигру-Муреш, Республіки Румунія, румуна, громадянина Румунії, офіційно працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,

за участю сторін та інших учасників кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_5 ,

перекладача ОСОБА_6 ,

У С Т А Н О В И В :

1. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним

Досудовим розслідуванням та судом встановлено, що ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, з корисливих мотивів та з метою таємного викрадення чужого майна, вступив у злочинну змову з ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , матеріали відносно якого виділені в окреме кримінальне провадження.

Так, 15.07.2021, приблизно о 15 год. 30 хв., ОСОБА_7 разом з ОСОБА_8 , матеріали відносно якого виділені в окреме кримінальне провадження, перебували в салоні автомобіля «Рено Логан» д.н.з. НОМЕР_1 поблизу будинку АДРЕСА_3 . В цей час вони побачили особу похилого віку, яким виявився ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Реалізуючи свій спільний злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, протиправно з корисливих мотивів, запропонували останньому підвезти його додому. Після того, як ОСОБА_9 сів в салон вказаного вище автомобіля, всі зазначені особи направилися у напрямку будинку АДРЕСА_4.

В подальшому, під час руху у вказаному напрямку, з метою безперешкодного доступу у будинок потерпілого, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , матеріали відносно якого виділені в окреме кримінальне провадження, повідомили йому завідомо недостовірну інформацію, що нібито вони займаються благодійництвом та мають намір подарувати йому телевізор та набір посуду, тим самим увійшли в довіру до ОСОБА_9 , який безперешкодно допустив їх у власний будинок АДРЕСА_4 .

Цього ж дня, в період часу приблизно з 15 год. 41 хв. по 15 год. 49 хв., ОСОБА_7 разом з ОСОБА_8 , матеріали відносно якого виділені в окреме кримінальне провадження, продовжуючи реалізацію свого спільного злочинного умислу, направленого на таємне викрадення чужого майна, перебуваючи в приміщенні будинку АДРЕСА_4 , в якому проживає ОСОБА_9 , почали демонструвати йому побутову техніку, яку принесли до будинку, а саме: телевізор, пилосос та набір посуду, тим самим сконцентрували увагу потерпілого на вказаних предметах та відволікли від себе. Скориставшись створеними обставинами, один з них продовжив свої дії, направлені на відволікання уваги потерпілого, а інший в цей час вийшов до іншої кімнати, в якій знаходився саморобний металевий сейф, з якого таємно, умисно, шляхом вільного доступу, здійснили викрадення грошових коштів в сумі приблизно 150 000 гривень, що належать ОСОБА_9 .

Після чого, ОСОБА_7 разом з ОСОБА_8 , матеріали відносно якого виділені в окреме кримінальне провадження, з місця вчинення кримінального правопорушення зникли в невідомому напрямку та викраденим розпорядились на свій власний розсуд, завдавши при цьому ОСОБА_9 матеріальної шкоди на вказану суму.

Таким чином, ОСОБА_7 вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене за попередньою змовою групою осіб, що завдала значної шкоди потерпілому, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 185 КК України.

2. Докази на підтвердження встановлених судом обставин

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 повністю визнав себе винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, щиро розкаявся, а також підтвердив обставини справи, викладені в обвинувальному акті. Пояснив, що йому дійсно соромно за вчинене й він повністю відшкодував потерпілому завдану шкоду. У свою чергу потерпілий не має до нього претензій матеріального або морального характеру.

Показання ОСОБА_10 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Ураховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_11 у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин і відсутній сумнів щодо добровільності їхньої позиції, роз`яснивши положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_10 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.

Таким чином, суд вважає доведеною вину ОСОБА_3 у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому за попередньою змовою групою осіб, що завдала значної шкоди потерпілому, та кваліфікує його дії за ч. 3 ст. 185 КК України.

3. Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання

При призначенні покарання ОСОБА_12 суд бере до уваги і визнає обставиною, яка пом`якшує покарання - його щире каяття та добровільне відшкодування завданого збитку.

Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.

4. Мотиви призначення покарання

Суд зауважує, що згідно зі ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. У правовій державі покарання передусім є виправним та превентивним засобом, у якому мають використовуватись не надмірні, а лише необхідні і зумовлені метою заходи.

Керуючись загальними засадами призначення покарання (ст. 65 КК України), суд має призначати покарання конкретній особі за конкретний злочин, максимально індивідуалізуючи покарання. Призначене судом покарання повинно відповідати ступеню суспільної небезпеки кримінального правопорушення, обставинам його вчинення та враховувати особу винного, тобто бути справедливим та співмірним.

Відповідно до ч. 3 ст. 185 КК України (в редакції закону, що діяла на момент вчинення кримінального правопорушення), це кримінальне правопорушення карається позбавленням волі на строк від трьох до шести років, тобто відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином.

Обираючи обвинуваченому ОСОБА_12 вид та міру покарання, суд виходить із характеру діяння, обстановки, способу, місця і часу вчинення кримінального правопорушення, з урахуванням форми та ступеня вини, а також враховує дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, щиро розкаявся у вчиненому, а також те, що завдана матеріальна шкода у розмірі 150 000 грн відшкодована в повному обсязі.

З урахуванням наведених обставин, характеру вчиненого правопорушення, особи винного та повного відшкодування завданих збитків, суд вважає за можливе призначити ОСОБА_12 покарання у межах санкції ч. 3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі з застосуванням ст. 75 КК України, зі звільненням від відбування покарання з випробуванням, оскільки його виправлення та перевиховання можливі без ізоляції від суспільства.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

5. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку

Процесуальні витрати на залучення експертів та речові докази у справі відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. 349, 368-370, 374-376 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань про probation; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Вирок може бути оскаржений шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення з урахуванням особливостей, передбачених ч. 2 ст. 394 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити учасникам судового провадження.

Суддя ОСОБА_1