Рішення від 28 липня 2026 р. у справі №724/1250/26 — Хотинський районний суд Чернівецької області

Справа № 724/1250/26

Провадження № 2/724/722/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2026 року Хотинський районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого судді: Єфтеньєва О.Г.,

за участі секретаря судового засідання: Лазарюк О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в місті Хотин Чернівецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, -

В С Т А Н О В И В:

До Хотинського районного суду Чернівецької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Боднарюк Віталій Іванович, до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.

В обґрунтування позовної заяви представник позивача зазначає, що позивач ОСОБА_3 та ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі із 07 жовтня 2001 року по теперішній час. Однак, враховуючи, що сторони протягом останніх декількох місяців не підтримують шлюбних відносин, 23.04.2026 року позивачкою ОСОБА_1 було подано позов про розірвання шлюбу до Хотинського районного суду.

За період перебування у шлюбі, а саме 21 травня 2005 року подружжям було куплено за спільні кошти житловий будинок з належними до нього будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Із вказаного договору вбачається, що покупцю ОСОБА_2 було роз`яснено положення ст. ст. 60, 65 Сімейного кодексу України. При цьому, у відповідності до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 8751075 від 26.10.2005 року, власником будинку являється саме відповідач ОСОБА_2 .

На даний час сторони не можуть дійти згоди щодо розподілу спільного майна, а саме вищевказаного житлового будинку. Оскільки майно було придбане сторонами в період шлюбу, воно належить їм, як подружжю на праві спільної сумісної власності, тому позивач має намір поділити вищезазначене майно, шляхом визначення за нею 1/2 частки житлового будинку в порядку поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Враховуючи вищевикладене, представник позивача просить суд здійснити поділ майна, а саме: житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку з належними до нього будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . А також, стягнути з відповідача понесені судові витрати, що включають суму сплаченого судового збору та витрат на правничу допомогу.

Ухвалою Хотинського районного суду Чернівецької області від 06 травня 2026 року провадження у справі відкрито та призначено розгляд справи у порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Хотинського районного суду Чернівецької області від 07 липня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, від її представника – адвоката Боднарюка В.І. надійшла заява, в якій просить судове засідання провести без його та позивача участі, позовні вимоги підтримує повністю та просить їх задовольнити. Щодо ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, відзив на позовну заяву не подав.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ст. 280 ч. 1 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З урахуванням наведених обставин, та відповідно до ст. 280 ЦПК України суд ухвалює заочне рішення.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Так, судом встановлено, що 07 жовтня 2001 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Хотинського районного управління юстиції у Чернівецькій області було зареєстровано шлюб, про що складено актовий запис № 74, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 .

Згідно копії договору купівлі-продажу житлового будинку від 21.05.2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Хотинського районного нотаріального округу Масловською І.Ю, зареєстрованого у реєстрі за № 59, ОСОБА_2 купив житловий будинок літ. А-1, загальною площею 63,20 кв.м., житловою площею 35,90 кв.м., сарай літ. Б, сарай літ. В, гараж літ. Г, вбиральня літ. Д, 1-3 огорожа, що знаходиться в АДРЕСА_1 .

Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно Хотинського комунального районного бюро технічної інвентаризації № 8751075 від 26.10.2005 р., власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , у частці 1/1 є ОСОБА_2 .

Оціночна вартість житлового будинку, загальною площею 63,20 кв.м. з прилеглими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , складає 189600 грн., що підтверджується наявним у матеріалах справи висновком про вартість майна від 24.04.2026 р.

Згідно статті 317 ЦК України, зміст права власності визначає, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до частини 1, частини 2 статті 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

У відповідності до частини 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч. 3 ст. 368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із частиною 1 статті 57 Сімейного кодексу України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка, зокрема, є майно: набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Статтею 60 Сімейного кодексу України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Отже, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна.

Застосовуючи норму статті 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Тобто статус спільної сумісної власності визначається такими критеріями: час набуття майна; кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття).

Норма статті 60 СК України вважається застосованою правильно, якщо набуття майна відповідає цим чинникам.

Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (частина перша статті 61 СК України).

Тлумачення статті 61 СК України свідчить, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були набуті.

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (частина перша статті 63 СК України).

Відповідно до статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою. Договір про поділ житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна, а також про виділ нерухомого майна дружині, чоловікові зі складу усього майна подружжя має бути нотаріально посвідчений.

Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно до статті 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом (частина друга статті 372 ЦК України).

Крім того, відповідно до ч.1. ч.2 ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта до набувача такого об`єкта без зміни її цільового призначення. У разі якщо відчужувачу (попередньому власнику) такого об`єкта належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку, до набувача цього об`єкта переходить право власності на таку частку. При вчиненні правочину, що передбачає перехід права власності на зазначений об`єкт, мають дотримуватися вимоги частини шістнадцятої цієї статті. У разі набуття частки у праві спільної власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва право власності на земельну ділянку (крім земель державної, комунальної власності), на якій розміщено такий об`єкт, одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта до набувача у розмірі належної відчужувачу (попередньому власнику) частки у праві спільної власності на такий об`єкт, крім випадку, коли попередньому власнику належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку в іншому розмірі. Якщо відчужувачу (попередньому власнику) у праві спільної власності на такий об`єкт належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку в іншому розмірі, право власності переходить у такому самому розмірі.

Відповідно до статті 12, частин першої, п`ятої, шостої статті 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Статтями 77, 78, 79, 80 ЦПК України встановлено вимоги щодо належності, допустимості, достовірності та достатності доказів. Так, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Отже, судом встановлено, що сторони, перебуваючи в шлюбі, придбали житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності на вказаний будинок було зареєстровано на ОСОБА_2 після укладення договору купівлі-продажу, а саме 26.10.2005 року.

У матеріалах справи відсутні дані щодо письмових домовленостей сторін про визначення часток, а тому суд дійшов до висновку про рівність часток у праві спільної сумісної власності подружжя на будинковолодіння. Оскільки, враховуючи, що будинок був куплений сторонами під час зареєстрованого шлюбу, тобто був об`єктом їхньої спільної сумісної власності, а тому кожен з них має право на 1/2 частину вказаного житлового будинку.

Враховуючи вище викладене, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд вважає, що позов слід задовольнити у повному обсязі.

Відповідно до 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторін пропорційно задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 176 ЦПК України ціна позову у даній категорії справ визначається з вартістю майна.

Згідно до ч.1, п.1 ч.2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч.3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Позивачем при подачі позовної заяви до суду було сплачено судовий збір у розмірі 1516,80 грн.

Таким чином, суд вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений судовий збір в розмірі 1516,80 грн.

На підставі вище наведеного та керуючись ст. 60, 62, 70 СК України, ст. 331, 376 ЦК України, ст. 12, 13, 76-90, 141, 265, 352 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) право власності на 1/2 частину житлового будинку з належними до нього будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути із ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1516,80 грн. (одна тисяча п`ятсот шістнадцять гривень 80 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення (в порядку ст. 284 ЦПК України) може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом 20-ти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 29 липня 2026 року.

Суддя: Олександр Георгійович ЄФТЕНЬЄВ