Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №726/2651/26 — Садгірський районний суд м. Чернівців

САДГІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ЧЕРНІВЦІ

Справа № 726/2651/26

Провадження №3/726/453/26

Категорія 307

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.07.2026 м. Чернівці

Суддя Садгірського районного суду м. Чернівці Асташев С. А., розглянув матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли від Чернівецького районного управління поліції ГУНП в Чернівецькій області щодо:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця за національністю, паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий Кіцманським РВ УМВС України в Чернівецькій області 15.05.1998, працює водієм ТОВ «Буковина-Трек», фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ,

про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП,

У С Т А Н О В И В:

21.06.2026, приблизно о 09:00, гр. ОСОБА_1 перебуваючи по АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру стосовно співмешканки ОСОБА_2 , а саме ображав нецензурною лайкою, шарпав за волосся, ударив рукою по спині, чим не було завдано тілесних ушкоджень та було завдано шкоду психологічному здоров`ю.

Таким чином, своїми діями ОСОБА_1 , вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 173-2 КУпАП, враховуючи що він є особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне із порушень, передбачених ст. 173-2 КУпАП (згідно з даними протоколу про адміністративне правопорушення раніше притягався до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 173-2 КУпАП).

ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду повідомлявся належним чином. Скерував заяву про розгляд справи за його відсутності.

Враховуючи, що у цій категорії справ присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності не є обов`язковою, зважаючи на отриману заяву, вважаю за можливе провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Суддя дослідив матеріали справи про адміністративне правопорушення, зібрані у ній докази, надав їм відповідну правову оцінку та доходить такого висновку.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, повне, всебічне з`ясування обставин по справі.

Згідно із вимогами ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 статті 173-2 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисного вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Згідно із ч.3 цієї ж статті, настає адміністративна відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частинами першою або другою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.

Основним нормативно-правовим актом, який регулює спірні правовідносини, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» № 2229-VIII від 07 грудня 2017 року (зі змінами та доповненнями). Цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство –діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Психологічне насильство – це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Відповідно до ст. 3 цього ж Закону, дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); особи, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти; батьки (мати, батько) і дитина (діти), тощо.

Вважаю, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.173-2 КУпАП, повністю підтверджується матеріалами справи, а саме: даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 979296 від 21.06.2026, який складений відповідно до вимог КУпАП та містить виклад обставин і суті вчиненого правопорушення, що підтверджується долученими до нього доказами (а.с.1); даними протоколу прийняття заяви про вчинене правопорушення від потерпілої ОСОБА_2 та її письмовими поясненнями, у яких остання просить прийняти міри щодо її співмешканця ОСОБА_1 , який 21.06.2026 вчинив щодо неї домашнє насильство психологічного та фізичного характеру, виражався нецензурною лайкою, шарпав за волосся та ударив рукою по спині (а.с.2-3); результатами складеної того дня форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства у якій вказується про високий рівень небезпеки ОСОБА_1 (а.с.7-8); даними термінового заборонного припису стосовно кривдника серії ЕТ № 111080 від 21.06.2026, виписаного строком 10 днів (а.с.6).

У своїх письмових поясненнях, які були надані на місці події та долучені до протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 вказує про те, що 21.06.2026, приблизно о 08:30, він знаходився на кухні, куди зайшла його співмешканка ОСОБА_2 та вчинила із ним словесний конфлікт, а саме почала кричати та погрожувати тим, що повідомить працівників поліції.

Із матеріалів справи встановлено, що подія відбувалася за місцем проживання співмешканців та між фізично слабшою особою жіночої статі та фізично здоровим чоловіком, а тому постраждала особа могла почувати емоційну невпевненість, нездатність захистити себе.

Провівши аналіз доказів у справі з точки зору їх допустимості, об`єктивності та достатності, за відсутності будь-яких істотних суперечностей, доходжу висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, доведена повністю.

Суддя погоджується із кваліфікацією дій ОСОБА_3 за ч.3 ст. 173-2 КУпАП, оскільки останнього протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне із порушень, передбачених ст. 173-2 КУпАП, що підтверджується, долученою до матеріалів справи копією постанови Садгірського районного суду м. Чернівці від 11.11.2025 у справі № 726/3679/25, що набрала чинності та відповідно до якої ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 173-2 КУпАП за фактом домашнього насильства вчиненого теж щодо своєї співмешканки ОСОБА_2 (а.с.9-11).

Вирішуючи питання накладення адміністративного стягнення на правопорушника враховую характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують його відповідальність.

Вважаю, що щодо ОСОБА_1 доцільно застосувати адміністративне стягнення у межах санкції частини статті, у виді штрафу, яке буде необхідним і достатнім для досягнення визначеної ст.23 КУпАП мети виховного впливу та сприятиме запобіганню вчиненню ним нових правопорушень.

Відповідно до ст. 39-1 КУпАП, у разі вчинення домашнього насильства чи насильства за ознакою статі суд під час вирішення питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення має право одночасно вирішити питання про направлення особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, на проходження програми для таких осіб, передбаченої законом.

В даному конкретному випадку не вбачаю підстав для направлення ОСОБА_1 у порядку ст. 39-1 КУпАП на проходження програми для кривдників, відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», враховуючи обставини справи, характер вчиненого правопорушення, а також відсутність доказів існування небезпеки вчинення ним домашнього насильства повторно.

Згідно зі ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Підстав для звільнення від сплати судового збору не встановлено.

Керуючись ст. ст. 34, 35, 36, 40-1, 173-2, 278, 283, 284, 287, 294 КУпАП, суддя

П О С Т А Н О В И В:

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП і накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 60 (шістдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1020 (одна тисяча двадцять) гривень 00 копійок в дохід держави.

Стягнути з ОСОБА_1 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок судового збору в дохід держави.

Роз`яснити, що відповідно до вимог ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Згідно із ст. 308 КУпАП, у разі несплати штрафу в установлений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

З платіжними реквізитами для сплати штрафу та судового збору можна ознайомитись на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет у графі «громадянам» за посиланням: https://sg.cv.court.gov.ua/sud2410/

Постанова підлягає зверненню до виконання протягом трьох місяців з дня винесення, а в разі її оскарження перебіг строку давності виконання постанови зупиняється до розгляду скарги.

Постанова може бути оскаржена до Чернівецького апеляційного суду через Садгірський районний суд м. Чернівці протягом 10 (десяти) днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

СуддяС. А. Асташев