Рішення від 20 липня 2026 р. у справі №136/316/26 — Липовецький районний суд Вінницької області

Справа № 136/316/26

провадження № 2/136/161/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2026 року м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області

у складі головуючого судді Шпортун С.В.,

за участю секретаря судового засідання Белінської С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Липовець, у порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання шлюбу недійсним,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду із вищевказаним позовом до ОСОБА_2 (далі по тексту - відповідачі), обґрунтовуючи підставність вимог тим, що 29.05.1993 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було зареєстровано шлюб, про що зроблено актовий запис № 7.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у вказаному шлюбі народився він, ОСОБА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер та після його смерті відкрилася спадщина за законом, до складу якої увійшло майно у вигляді земельнох ділянки. Відповідач - ОСОБА_2 заявила про свої спадкові права, як дружина померлого, що автоматично визначає її як спадкоємицю першої черги за законом. Водночас він, ОСОБА_1 є єдиним біологічним сином померлого, вважає, що вказаний шлюб був фіктивним, а отже ОСОБА_2 не має права на спадкування, оскільки з моменту укладення зазначеного вище шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не існувало реального подружнього життя, вони не проживали разом, не вели спільного господарства, не мали спільних життєвих планів і не виконували обов`язків подружжя, передбачених законом. ОСОБА_2 укладала цей шлюб без наміру створення сім`ї, а виключно з власних особистих мотивів, зокрема, реалізації права на материнство без будь-яких зобов`язань перед чоловіком.

Батько, ОСОБА_3 , участі у його вихованні не брав, спільне життя не вів, матеріальної підтримки не надавав, він виховувався матір`ю самостійно.

Таким чином, між батьками не існувало сімейного союзу у правовому значенні, а шлюб був лише формальною реєстрацією, без фактичного створення подружнього життя.

Ураховуючи викладене, факт фіктивності шлюбу порушує його спадкові права, на які заявлено відповідачем, отож наявні правові підстави для визнання шлюбу укладеного 29 травня 1993 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , - недійсним, у зв`язку із його фіктивністю, що стало підставою звернення до суду із даним позовом.

У визначений судом строк відповідачка відзиву на позов до суду не було подано.

Ухвалою суду від 02.03.2026 залишено позовну заяву без руху та надано позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви, оскільки вона не у повній мірі відповідала вимогам ст.175, 177 ЦПК України.

Ухвалою суду від 07.04.2026 прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі, у зв`язку із усуненням недоліків, на які вказав суд, та витребувано від приватного нотаріуса матеріали спадкової справи до майна померлого ОСОБА_3 .

На виконання ухвали від 07.04.2026 приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу Вінницької області Мельник М.В. надано спадкову справу № 47/2026 щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 .

01.05.2026 ухвалою суду закрито підготовче провадження у цивільній справі та призначено справу до судового розгляду по суті, задоволено клопотання про виклик та допит свідків.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, з підстав зазначених у позові, просив задовольнити у повному обсязі.

Позивач, будучи належним чином повідомлений, в судове засідання не з`явився.

Відповідач позовні вимоги визнала, підтвердила, що шлюб із ОСОБА_3 укладався без наміру створення сім`ї, на цьому наполягали її батьки, оскільки вона від попереднього шлюбу виховувала сина одна, ОСОБА_3 до неї навідувався, вона завагітніла від нього, можливості зробити аборту не мала в силу її здоров`я та протипоказань лікарів, батьки наполягли на тому аби вона зберегла дитину, ОСОБА_3 не приймав участі а ні при народженні дитини, а ні утриманні та вихованні сина, його місце знаходження вже після народження сина їй не було відоме, з ним вона не спілкувалась, з чужих слів знала, що він працював у Києві.

Будучи допитаною в якості свідка відповідач ОСОБА_2 суду також підтвердила, що з ОСОБА_3 вони інколи зустрічались, однак батьки наполягли на тому аби вона з ним зареєструвала шлюб, бо вона виховувала одна сина від попередьного шлюбу та хотіли аби у дитини був батько, однак спільної мови вони не знаходили із ОСОБА_3 , постійне місце його проживання було у с. Щаслива, вона туди не їздила, мала зустріч із ОСОБА_3 після якої завагітніла, зробити аборт заборонили батьки, в силу вказівок лікарів, вона змушена була народжувати, та у подальшому ОСОБА_3 знаючи, що це його син участі в його утриманні та вихованні не брав, вона не зверталась із позовами про стягнення аліментів, аби дитина не несла аліментних зобов`язань по відношенню до нього, у цьому її підтримували батьки, наміру на створення сім`ї із ОСОБА_3 не було, сина вони не виховували, такий шлюб був лише з метою усунення балачок зі сторони людей. Зазначила, що вона більше 18 років проживала як чоловік та жінка із ОСОБА_5 в с. Зозів. Дізнавшись про смерть ОСОБА_3 реалізувала своє право на спадщину як дружина, із сином не спілкується, в силу непорозумінь, які мають місце тривалий час.

Свідок ОСОБА_6 суду показала, що приходиться рідною сестрою відповідача, тому їй достовірно відомо, що із ОСОБА_3 у її сестри сім`ї не було, вони його зареєстрували лише за наполяганням їх батьків із принципу, що скажуть люди, бо у сестри залишилась дитина від попереднього шлюбу, він не проживав однією сім`єю із сестрою, вінне приймав участі при вагітності, пологах, утриманні та вихованні сина, проживав десь у Києві, що їм було відомо із чужих слів, та ні при вагітності, ні при пологах чи взагалі не довідувався до них. Через кілька років після народження дитини сестра переїхала у с. Зозів до нового чоловіка, де і проживає по даний час.

Суд не вбачав парових підстав для відкладення розгляду справи, що передбачені ст.223 ЦК України.

Суд, вислухавши пояснення учасників цивільного процесу, вивчивши та дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши усі зібрані докази у їх сукупності, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно Повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб (а.с.24) ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уклав шлюб із ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , про що було зроблено актовий запис за №7 від 29.05.1993.

ІНФОРМАЦІЯ_6 народився ОСОБА_1 , батьками якого відповідно до свідоцтва про народження вказано: ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , на що вказує свідоцтво про народження серія НОМЕР_1 (а.с.2).

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 помер в підтвердження чому є свідоцтво про смерть серія НОМЕР_2 (а.с.15). Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина.

На виконання вимог ухвали суду було надано матеріали спадкової справи №47/2026 щодо спадщини померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 , з якої встановлено, що своїм правом на спадкування скористалась ОСОБА_2 , подавши заяву про прийняття спадщини як дружина (а.с.19).

02.04.2026 своїм правом на спадкування скористався син спадкодавця - позивач у справі ОСОБА_1 .

Згідно довідки приватного нотаріуса Вінницького районного нотаріального округу Мельник М.В. від 21.07.2026 встановлено, що спрадкоємцями, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Інші спадкоємці за матеріалами спадкової справи відсутні.

Із матеріалів спадкової справи також встановлено, що за відомостями ДМС зареєстрованого місця проживання ОСОБА_3 , 1968 року народження, не встановлено.

Із Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.3) слідує, що ОСОБА_3 є власником земельної ділянки кадастровий номер - 0522210100:02:000:0540, площею 2,1958 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в м. Липовець, Вінницької області.

За приписами частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Сімейним кодексом України визначено засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов`язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов`язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім`ї та родичів.

Відповідно до частини другої статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Згідно з частинами першими статей 21, 24 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану; шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка; примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

За статтею 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя. Шлюб не може бути підставою для надання особі пільг чи переваг, а також для обмеження її прав та свобод, які встановлені Конституцією і законами України.

За рішенням суду шлюб обов`язково визнається недійсним, якщо він був зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка, а також у разі його фіктивності (частина перша статті 40 СК України).

Відповідно до частини другої статті 40 СК України шлюб визнається недійсним за рішенням суду у разі його фіктивності. Шлюб є фіктивним, якщо його укладено жінкою та чоловіком або одним із них без наміру створення сім`ї та набуття прав та обов`язків подружжя.

Відповідно до статті 44 СК України у випадках, передбачених статтями 39-41 цього Кодексу, шлюб є недійсним від дня його державної реєстрації.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 13 постанови від 21.12.2007 N 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" при розгляді судом справ про визнання шлюбу недійсним слід мати на увазі, що за наявності одних підстав суд зобов`язаний, а за наявності інших суд може визнати шлюб недійсним. За рішенням суду шлюб обов`язково визнається недійсним, якщо він був зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка, а також у разі його фіктивності (стаття 40 СК України).

У постанові від 17 квітня 2019 року у справі N 752/2337/16-ц Верховний Суд зазначив, що причини реєстрації фіктивного шлюбу можуть бути різними, як правило вони пояснюються та обумовлюються бажанням отримати певні права, підставою виникнення яких самостійно чи у складі інших юридичних фактів є шлюб, наприклад, отримання спадщини, житлової площі тощо. У випадку встановлення фіктивності шлюбу намір визначається стосовно речей неправового характеру - бажання проживати разом, вести спільне господарство, дбати про добробут та моральний стан сім`ї тощо. Саме по речах неправового характеру, що супроводжують відносини осіб після реєстрації шлюбу, можна визначити намір осіб щодо шлюбу.

Розірвання шлюбу, смерть дружини або чоловіка не є перешкодою для визнання шлюбу недійсним (частина перша статті 43 СК України).

Статтею 42 СК України передбачено, що право на звернення до суду з позовом про визнання шлюбу недійсним мають дружина або чоловік, інші особи, права яких порушені у зв`язку з реєстрацією цього шлюбу, батьки, опікун, піклувальник дитини, опікун недієздатної особи, прокурор, орган опіки та піклування, якщо захисту потребують права та інтереси дитини, особи, яка визнана недієздатною, або особи, дієздатність, якої обмежена.

При вирішенні справи про визнання шлюбу недійсним суд бере до уваги, наскільки цим шлюбом порушені права та інтереси особи, тривалість спільного проживання подружжя, характер їхніх взаємин, а також інші обставини, що мають істотне значення (частина друга статті 41 СК України).

Відповідно до положень СК України при розгляді спорів щодо фіктивності шлюбу судам необхідно встановити всі обставини справи, зокрема, стосунки подружжя до шлюбу, його тривалість, спільне проживання, у разі тимчасового або роздільного проживання, його причини, ведення господарства подружжям у шлюбі, набуття спільного майна, інші докази, які б свідчили про бажання створити сім`ю чи про його відсутність.

Слід зазначити, що фіктивність шлюбу характеризується відсутністю наміру сторін створити сім`ю, тобто, як і будь-який правочин, може бути визнаний фіктивним, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків.

За рішенням суду шлюб обов`язково визнається недійсним, якщо він був зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка, а також у разі його фіктивності. Причини реєстрації фіктивного шлюбу можуть бути різними, як правило вони пояснюються та обумовлюються бажанням отримати певні права, підставою виникнення яких самостійно чи у складі інших юридичних фактів є шлюб, наприклад, отримання спадщини, житлової площі тощо. У випадку встановлення фіктивності шлюбу намір визначається стосовно речей неправового характеру - бажання проживати разом, вести спільне господарство, дбати про добробут та моральний стан сім`ї тощо. Саме по речах неправового характеру, що супроводжують відносини осіб після реєстрації шлюбу, можна визначити намір осіб щодо шлюбу. Водночас слід мати на увазі, що відсутність наміру створити сім`ю у момент укладення шлюбу може бути цілком компенсовано його появою після реєстрації шлюбу, коли за всіма об`єктивними обставинами можна стверджувати, що у особи з`явився намір створити сім`ю, наприклад коли після реєстрації шлюбу, який мав ознаки фіктивності, особи почали разом проживати, вести спільне господарство, дружина завагітніла або у подружжя народилися діти, батько піклується про дружину та дітей, подружжя запрошує до себе своїх батьків та друзів, підтримують інтимні стосунки, разом відпочивають та відвідують своїх рідних та близьких тощо (постанова Верховного Суду від 29.01.2021 у справі N 333/4510/18).

Відповідно до пункту 4 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода у наданні суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини третьої статті 12, частин першої та шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Системний аналіз наведених процесуальних норм дозволяє дійти висновку, що кожна сторона зобов`язана вжити заходів та надати докази на підтвердження тієї обставини, на яку вона посилається як на підставу для задоволення вимоги чи навпаки на заперечення існування такі обставини, а суд, виходячи з наданих сторонами доказів здійснює їх оцінку.

Встановивши фактичні обставини справи, дослідивши показання свідків у сукупності з іншими доказами у справі, надавши їм належну правову оцінку, керуючись положеннями СК України, суд дійшов висновку про наявність передбачених частиною другою статті 40 СК України підстав для визнання укладеного між ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який був зареєстрований 29.05.1993 виконавчим комітетом Щасливської сільської ради Липовецького району Вінницької області, актовий запис за №7, недійсним внаслідок його фіктивності, оскільки шлюб укладався без мети реально створити сім`ю, і до, і після реєстрації шлюбу подружжя не проживали разом, не мало спільних прав та обов`язків, не вели спільного господарства та бюджету, а наявність спільної дитини не змінило їх намірів, який був спрямований лише на уникнення осуду людей та народження дитини у шлюбі.

Відповідачем позовні вимоги визнано у повному обсязі, тому суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. 40 СК України, ст. ст. 12, 13,76-81, 83, 89, 141, 247, 259, 263-265, 268, 280, 281 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання шлюбу недійсним, - задовольнити.

Шлюб укладений між ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який був зареєстрований 29.05.1993 виконавчим комітетом Щасливської сільської ради Липовецького району Вінницької області, актовий запис за №7, - визнати недійсним внаслідок його фіктивності.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Вінницького апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники цивільного процесу:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 );

Відповідач - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_4 ).

Суддя С.В. Шпортун