Вирок від 28 липня 2026 р. у справі №645/529/25 — Немишлянський районний суд міста Харкова

Справа № 645/529/25

Провадження № 1-кп/645/166/26

В И Р О К

Іменем України

29 липня 2026 р. м. Харків

Немишлянський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурорів – ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

потерпілої – ОСОБА_5 ,

захисника – ОСОБА_6 ,

обвинуваченого – ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вовчанськ Харківської області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, неодруженого, непрацюючого, що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:

- 11.12.2014 року Вовчанським районним судом Харківської області за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбуття покарання з іспитовим строком 2 роки;

- 29.05.2015 року Вовчанським районним судом Харківської області за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ст. 71 КК України до 4 років позбавлення волі;

- 01.10.2015 року Вовчанським районним судом Харківської області за ч. 2 ст. 185, ст. 71 КК України до 5 років позбавлення волі, 18.09.2019 року звільненого умовно-достроково, невідбутий строк покарання 4 місяці 6 днів;

- 27.04.2020 року Нововодолажським районним судом Харківської області за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років 2 місяців позбавлення волі;

-13.07.2020 року Вовчанським районним судом Харківської області за ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі;

- 21.09.2020 Київським районним судом м. Харкова за ч. 3 ст. 185, ст.ст. 71, 81 КК України до 4 років 3 місяці позбавлення волі, 06.06.2024 року звільненого за відбуттям строку покарання;

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,-

в с т а н о в и в:

Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим», введено воєнний стан, строк якого продовжено з 12.08.2024 року на 90 днів відповідно до Указу Президента України від 23.07.2024 року, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України та Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Так, 22.10.2024 року, у вечірній час доби, більш точного часу судом не встановлено, ОСОБА_7 перебував з ОСОБА_8 , за адресою АДРЕСА_2 , з якою вживав спиртні напої. Під час вживання спиртних напоїв ОСОБА_7 дізнався від ОСОБА_8 про те що у її сусідки, що мешкає у квартирі АДРЕСА_3 – ОСОБА_5 , маються грошові кошти та що остання мешкає одна.

ОСОБА_7 , одягнений у військову форму ЗСУ, балаклаву на голові, 23.10.2024 року, приблизно о 00.20 годині, прослідував до квартири АДРЕСА_4 за вищевказаною адресою, за місцем мешкання потерпілої ОСОБА_5 , та під приводом пошуку колаборантів завітав до квартири за вищевказаною адресою.

Під час спілкування із господинею квартири ОСОБА_5 , вона, впізнавши в невідомому чоловікові ОСОБА_7 , намагалася зняти з нього балаклаву.

ОСОБА_7 , після спроби потерпілої зняти з нього балаклаву, не бажаючи бути впізнаним, та бажаючи зашкодити їй це зробити, реалізуючи свій протиправний умисел, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді тілесних ушкоджень і бажаючи їх настання, наніс потерпілій ОСОБА_5 удар кулаком в область носа; коли ОСОБА_5 вчинила спробу виштовхнути ОСОБА_7 з квартири, останній, намагаючись ліктем зупинити закриття потерпілою дверей, наніс потерпілій ще один удар у область носу, від якого ОСОБА_5 впала на підлогу.

Коли ОСОБА_5 перебувала за межами своєї кімнати у вбиральні, вона втратила ОСОБА_7 з поля зору.

ОСОБА_7 , скориставшись тим, що ОСОБА_5 відволіклася, відсутня в полі зору в коридорі біля житлових кімнат, без дозволу ОСОБА_5 зайшов до належної їй квартири АДРЕСА_3 , де побачив на комоді біля телевізора гаманець, який належав ОСОБА_5 , в якому знаходились грошові кошти в сумі 1200 грн., якими він вирішив таємно заволодіти.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, а саме – гаманця із грошовими коштами, які належить ОСОБА_5 , діючи умисно, повторно, в умовах воєнного стану, з корисливих мотивів, маючи на меті незаконне збагачення, шляхом незаконного проникнення в житло, переконавшись в тому, що за його діями ніхто не спостерігає, ОСОБА_7 таємно викрав гаманець, вартістю, згідно висновку судово-товарознавчої експертизи від 08.01.2026 року №СЕ-19/121-26/124-ТВ 2459 грн, із грошовими коштами в сумі 1200 грн.

Після цього ОСОБА_7 з місця вчинення злочину зник, розпорядившись викраденим майном та грошовими коштами на власний розсуд, спричинивши потерпілій ОСОБА_5 матеріальну шкоду на загальну суму 3659 грн.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 , зазначив, що вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнає частково та пояснив суду, що разом із співмешканкою ОСОБА_8 та її дітьми проживав у орендованій квартирі у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_2 . Так, 22 жовтня 2024 року, у денний час доби, разом із ОСОБА_8 пішов до гуртожитку за адресою: АДРЕСА_5 , де мати ОСОБА_8 мала кімнату, та взявши обігрівач повернулись до місця проживання й почали святкувати його День народження. Вказав, що випивши з ОСОБА_8 1 літр горілки, оскільки обігрівач був згорілий, після 23.00 год, направились з останньою та її сином знов за адресою: АДРЕСА_5 за іншим обігрівачем. Зазначив, що ОСОБА_8 відчинила двері під`їзду магнітним ключем та піднявшись на 5 поверх, вона також відчинила двері блоку, де знаходилась кімната матері, власним ключем. Після того, ОСОБА_8 з сином направились до кімнати матері за обігрівачем, а він пішов по коридору та побачив, що кімната потерпілої ОСОБА_5 відчинена, остання знаходилась на кухні, оскільки він чув шум води та посуду, зайшовши до кімнати ОСОБА_5 , він таємно викрав гаманець останньої, в якому знаходились грошові кошти у сумі 1200 грн, ІD-паспорт, банківська картка й дисконтні картки аптек, магазинів. З викраденим направився додому, грошові кошти витратив на власні потреби, гаманець сховав. Вказав, що не мав жодного умислу, а також корисливого мотиву, скоїв кримінальне правопорушення, оскільки був у стані алкогольного сп`яніння. Звернув увагу, що потерпілу не бачив, як до цього, так й в момент крадіжки. Через декілька днів потерпіла вийшла на зв`язок з ОСОБА_8 та ним було повернуто ОСОБА_5 гаманець й грошові кошти у розмірі 3000 грн. Наполягав на том, що гаманець, який фігурує у справі та вартість якого оцінювалась шляхом проведення судово-товарознавчої експертизи не є тим гаманцем, який ним було викрадено у потерпілої. Щодо викраденого гаманця повідомив, що він був чорного кольору, із золотистою блискавкою, на застібки була літера «В», один бік гаманця з бавовняної тканини, прошитий ромбиком, інший бік з чорного дерматину. Вважає, що шкода спричинена ним потерпілої складає 1200 грн.

Вина ОСОБА_7 у повному обсязі підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами по справі, а саме:

- показаннями потерпілої ОСОБА_5 , яка в судовому засіданні пояснила, що 22 жовтня 2024 року, о 15.30-15.40 год., до гуртожитку за адресою: АДРЕСА_6 , де вона проживає, прийшла ОСОБА_8 зі співмешканцем ОСОБА_7 , мати якої мешкала у спільній секції з нею, а саме: у кімнаті № 52 та взявши обігрівач пішли. Так, вночі 22-23 жовтня 2024 року, близько 00.00 год., постукали у двері її кімнати, відчинивши вона побачила чоловіка у камуфляжній формі (кітелі, штанах) й балаклаві, який вказав, що є військовослужбовцем 225 бригади та йому повідомили про перебування в приміщенні гуртожитку сепаратистів, на що вона дозволила йому зайти й оглянути шафу. Так, вивчивши зовнішній вигляд чоловіка й за кросівками запідозрила, що це може бути ОСОБА_7 та здійснила дії щодо зняття з нього балаклави, на що, як пізніше стало відомо, обвинувачений, наніс їй удар в обличчя та приставивши предмет до шиї скомандував заспокоїти собаку, яка голосно гавкала, після чого вийшов з кімнати. Вказала, що вона почала зачиняти двері, а ОСОБА_7 завадив та наніс їй наступний удар в обличчя від якого вона впала на підлогу та вдарилась головою об двері шафи. Після цього, ОСОБА_7 допоміг їй піднятися та надав серветку. Звернула увагу, що ОСОБА_7 в її присутності по кімнаті не ходив, в речах не копався, нічого в неї не вимагав. Вказала, що направляючись на кухню, в коридорі побачила ОСОБА_8 з сином та відразу зрозуміла, що вони прийшли разом й саме ОСОБА_8 відчинила двері секції 5 поверху своїм ключем. При цьому, ОСОБА_8 й ОСОБА_7 робили вигляд, що не знайомі, обвинувачений пройшов по іншим кімнатам, ніби в пошуках сепаратистів та залишив їх секцію в напрямку верхніх поверхів. Зазначила, що ОСОБА_8 з сином, ще деякий час посиділи в коридорі і також пішли. Повернувшись до кімнати вона побачила, що відсутній гаманець з грошима у сумі 1200 грн., де знаходився паспорт, банківські й дисконтні картки, який лежав в кімнаті на комоді. Повідомила, що не бачила хто взяв гаманець, однак надалі ОСОБА_8 їй повідомила, що це зробив ОСОБА_7 . Вважає, що крадіжка відбулась в той момент коли вона перебувала на кухні й змочувала хустку, намагаючи зупинити кровотечу носу, виниклу після отриманої травми носу. Вказала, що близько 1 год. 20 хв. вона викликала поліцію. 25 жовтня 2024 року, ОСОБА_8 разом з матір`ю, у присутності ОСОБА_9 , повернула гаманець, паспорт, банківські й дисконтні картки та гроші у розмірі 3000 грн., при цьому ОСОБА_8 їй повідомила, що вони з обвинуваченим перебували у стані алкогольного сп`яніння, гроші були потрібні на придбання алкоголю, а викрадений гаманець обвинувачений зберігав за зливним бачком унітазу.

- змістом протоколу проведення слідчого експерименту від 03.12.2024 року у квартирі за адресою: АДРЕСА_5 , у присутності понятих, за участю потерпілої ОСОБА_5 , фототаблицею й відеозаписом даної слідчої дії, що міститься на флеш-носії «Кіngstоn miсrо SD» долученими до протоколу, відповідно до яких потерпіла ОСОБА_5 пояснила, що 23 жовтня 2024 року, близько 00 год. 23 хв. до її кімнати завітав чоловік у формі мілітарі та балаклаві, представився військовим НОМЕР_1 батальйону, який розшукує сепаратистів, з її згоди оглянув шафу, при намаганні нею зняти балаклаву, чоловік наніс їй удари рукою з ділянку обличчя. В процесі здійснення спроби зачинити двері, чоловік наніс другий удар в обличчя від якого вона впала, після цього, чолові допоміг їй піднятися, надав серветку й вона попрямувала до кухні. Зазначила, що поки вона зупиняла кровотечу, курсуючи від кімнати до кухні, чоловік ходив по коридору від однієї кімнати до іншої. При цьому, потерпіла провела до своєї кімнати № 49, показала механізм нанесення їй тілесних ушкоджень, маршрут переміщення чоловіка по коридору гуртожитку, а також своє місце перебування, чоловіка, свідка ОСОБА_8 й дитини, яких вона зустріла у коридорі гуртожитку (т. 1 а.с. 155-163).

-показаннями свідка ОСОБА_8 , яка в судовому засіданні пояснила, що з серпня 2024 року проживала з ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_2 . Так, 22 жовтня 2024 року, приблизно о 12.00-13.00 год., разом з обвинуваченим направились до кімнати матері у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_7 , де зустріли сусідку з кімнати № НОМЕР_2 ОСОБА_5 , яка мешкала поруч з квартирою матері та взявши обігрівач, повернулись до вищевказаного місця спільного проживання й розпочали вживати горілку, святкуючи день народження ОСОБА_7 . Приблизно о 23 год. 40 хв., оскільки обігрівач згорів, вони вирішили знов піти до гуртожитку по АДРЕСА_5 за іншим обігрівачем, взявши з собою дитину - ОСОБА_10 . Повідомила, що ОСОБА_7 був одягнутий у камуфляжний костюм. Зазначила, що перш ніж відкрити двері під`їзду ключем, оскільки знаходилась у стані сп`яніння, вона почала телефонувати в домофон сусідкам (23.55 хв), які відмовились відчиняти двері. Піднявшись з обвинуваченим й дитиною на п`ятий поверх та відчинивши двері тамбура ключем, вона залишилась у коридорі біля шафи, де знаходився обігрівач, а ОСОБА_7 пішов по коридору в напрямку кімнати № 52. Вказала, що через 1-2 хвилини ОСОБА_7 повернувся та сказав, що пішов додому. Після того, вона направилась на кухню попити води, де зустріла ОСОБА_5 , яка мила посуд та нічого з приводу тілесних ушкоджень їй не зазначала, однак двері її кімнати були відчинені, а світло вимкнено. Зазначила, що прибувши додому, ОСОБА_7 їй повідомив, що взяв у ОСОБА_5 гаманець, який лежав на столі в кімнаті потерпілої та показав шкіряний гаманець чорного кольору зі значком, в якому знаходились грошові кошти у розмірі 1200 грн, ІD-паспорт, кредитні картки. Вказала, що грошові кошти у розмірі 1200 грн. були ними витрачені на власні потреби. Також пояснила, що близько 01.00 год. їй зателефонувала ОСОБА_5 , яка повідомила, що в неї зник гаманець з грошима й паспортом. Наступного дня їй стало відомо, що потерпіла звернулась із заявою до відділу поліції. Повідомила, що через декілька днів після зазначених подій вона у присутності ОСОБА_9 зустрілась з потерпілою та повернула їй гаманець, паспорт та грошові кошти у розмірі 3000 грн., при цьому просила останню забрати заяву з поліції.

- змістом протоколу проведення слідчого експерименту від 05.12.2024 року у квартирі за адресою: АДРЕСА_5 , у присутності понятих, за участю свідка ОСОБА_8 , фототаблицею й відеозаписом даної слідчої дії, що міститься на флеш-носії «Кіngstоn miсrо SD» долученими до протоколу, відповідно до яких свідок ОСОБА_8 пояснила, що 22 жовтня 2024 року разом із співмешканцем ОСОБА_7 за місцем мешкання за адресою: АДРЕСА_2 святкували день народження останнього та вирішили піти до гуртожитку за адресою: АДРЕСА_5 , де знаходиться кімната її матері, з метою «взяття» грошей у ОСОБА_5 , яка є сусідкою матері. Так, 23 жовтня 2024 року, у нічний час, вона разом з ОСОБА_7 , який був одягнутий у військову камуфляжну форму, та сином ОСОБА_10 прибули до гуртожитку за вищевказаною адресою та вона ключем відчинила двері блоку, де знаходиться кімната потерпілої. Свідок провела всіх по коридору блоку та показала напрямок руху ОСОБА_7 , місце знаходження своє та сина в цей час, повідомила, що ОСОБА_7 пішов до кімнати ОСОБА_5 взяти гроші та повернувся через три хвилини, вона чула лише гавкіт собаки, після того, вийшла ОСОБА_5 яка мала носову кровотечу та з якою вони пішли на кухню до рукомийника. Свідок показала свій маршрут та рух ОСОБА_7 по коридору блоку від однієї кімнати до іншої, імітуючи, що він військовий та розшукує сепаратистів. Зазначила, що після того ОСОБА_7 пішов, а потім пішла вона з сином та за будинком вони зустрілись з ОСОБА_7 , який повідомив, що двічі ударив потерпілу та взяв у неї гаманець. Вказала, що ОСОБА_7 показав їй гаманець з якого вона дістала 1200 грн., які витратила наступного дня у магазині, а гаманець обвинувачений сховав за бочком унітазу за місцем їх мешкання (т. 1 а.с. 170-176).

- показаннями свідка ОСОБА_11 , яка в судовому засіданні пояснила, що проживає у будинку за адресою: АДРЕСА_5 та знайома з ОСОБА_8 , мати якої мешкала на 5 поверсі даного будинку. Так, у жовтні 2024 року, близько 23 год. 45 хв., їй на домофон зателефонувала ОСОБА_8 з проханням відчинити двері під`їзду, оскільки остання не мала магнітного ключа, на що вона відмовили, оскільки була комендантська година та вирішила, що ОСОБА_8 перебуває у нетверезому стані. Наступного дня, близько 09.00 год., вона дізналась, що двері під`їзду були понівечені та відсутній замок. В чаті будинку виклали відео з камери спостереження під`їзду, із коментарів вона дізналась, що ОСОБА_8 заходила у під`їзд з обвинуваченим, який був одягнутий у камуфляжну форму. Крім того, потерпіла ОСОБА_5 в чаті будинку повідомила, що обвинувачений наніс їй тілесні ушкодження, а також викрав її гаманець.

- показаннями свідка ОСОБА_9 , яка в судовому засіданні пояснила, що проживає у будинку за адресою: АДРЕСА_5 , підтримує дружні відносини з ОСОБА_8 , а також знайома з ОСОБА_7 , який є співмешканцем останньої. Зазначила, що наприкінці осені 2024 року, від сусідів, їй стало відомо про крадіжку у ОСОБА_5 , що мешкає на 5 поверсі вищевказаного будинку. Так, в той же день, у коридорі 5 поверху вона зустріла ОСОБА_5 , яка повідомила, що ОСОБА_7 наніс їй удар в ділянку носу та разом з ОСОБА_8 викрали у неї гаманець з грошима. Надалі вона була присутня під час передачі ОСОБА_8 потерпілій грошової суми у розмірі 3000 грн., щоб остання не зверталась із заявою до відділу поліції. Крім того, в чаті будинку було виложено відео з камери спостереження під`їзду, на якому відображено, як ОСОБА_8 з сином заходить та виходить з під`їзду будинку.

- показаннями свідка ОСОБА_12 , яка в судовому засіданні пояснила, що проживає у будинку за адресою: АДРЕСА_5 та є головою під`їзду № 1, що обрана загальними зборами мешканців будинку. Так, 23 жовтня 2024 року, о 07.39 год., з чату будинку стало відомо, що вирвана домофонна панель із вхідних дверей під`їзду. У 08.10 год., перебуваючи біля вхідних дверей під`їду, зустріла потерпілу ОСОБА_5 , яка повідомила їй, що співмешканець ОСОБА_8 , яка мешкала у квартирі АДРЕСА_8 поруч з потерпілою, зайшов до кімнати потерпілої та наніс їй удари, від яких вона впала, а потім таємно викрав її гаманець, при цьому, ОСОБА_8 не була присутня й перебувала в коридорі. Зазначила, що ОСОБА_8 бачила лише один раз, коли у 2021 році надавала їй магнітний ключ від дверей під`їзду, а обвинуваченого бачить вперше. Повідомила, що маючи доступ до відео з камер спостереження під`їзду, у чат будинку виставила відео на якому зображені, як надалі зазначили сусіди, ОСОБА_8 з дитиною та чоловіком у камуфляжній формі й балаклаві. Дане відео було надане нею й працівникам правоохоронних органів. Звернула увага, що час на відео з камер спостереження відрізняється з реальним часом на 2 години. Вказала, що на відео зображено, як у 00.07 год. 23 жовтня 2024 року ОСОБА_8 , дитина та чоловік входять у під`їзд будинку, а о 00.50 год. спочатку вийшов чоловік та через 12 хв. ОСОБА_8 з дитиною.

- показаннями свідка ОСОБА_13 , який в судовому засіданні пояснив, що познайомився з ОСОБА_7 у гуртожитку для переселенців за адресою: АДРЕСА_5 за рік до події злочину та перебував у дружніх відносинах. Так, наприкінці жовтня 2024 року ОСОБА_7 подарував йому американську військову форму (камуфляжну), а саме: кофту-кітель та штани, яку надалі він передав працівникам поліції. Звернув увагу, що вказану форму жодного разу не надягав на вулицю, лише один раз поміряв.

- даними, що містяться у протоколі пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 09 грудня 2024 року, складеного у присутності двох понятих, з довідкою до нього, відповідно до якого свідок ОСОБА_13 , серед представлених для впізнання фотознімків, за загальними ознаками, формою носу, розрізом очей впізнав за фотознімками особу зображеного на фотознімку №3 (на фото зображений ОСОБА_7 ) (т. 1 а.с. 193-195);

-показаннями свідка ОСОБА_14 , який в судовому засіданні пояснив, що працюючи на посаді інспектора патрульної поліції УПП в Харківській області, у складі екіпажу – 0522 у кількості трьох осіб, 23 жовтня 2024 року, близько 01.00 год., отримавши сповіщення оператора «102» щодо крадіжки, прибули за адресою: АДРЕСА_5 . Біля під`їзду їх чекала потерпіла, яка запросила пройти до своєї кімнати на 5 поверх та повідомила, що до неї в кімнату завітав чоловік у військовій формі й масці, як пізніше вона зрозуміла, співмешканець сусідки та повідомив, що шукає дезертирів. Потерпіла розповіла, що під час спілкування чоловік наніс їй удар в обличчя від якого остання впала й піднявшись, вийшовши до коридору, побачила сусідку з дитиною, з якою намагалась поспілкуватися, а повернувшись до своєї кімнати побачила, що зник чорний гаманець в якому були кредитні картки та грошова сума у розмірі 1500 грн., що знаходився на комоді біля холодильника. Повідомив, що ними було оглянуто приміщення п`ятого поверху та територію поблизу будинку, однак сторонніх осіб не побачили. Зазначив, що замок під`їзду було зламано та двері не зачинялися.

-показаннями свідка ОСОБА_15 , який в судовому засіданні пояснив, що працюючи на посаді інспектора патрульної поліції УПП в Харківській області, у складі екіпажу – 0522 у кількості трьох осіб, восени 2024 року, близько 00.00-01.00 год., отримавши сповіщення оператора «102» щодо кримінального правопорушення, прибули за викликом на вул. Єдності в м. Харкові, де побачили потерпілу жінку з тілесними ушкодженнями на обличчі, яка повідомила, що невідомий чоловік у військовій формі, який шукав колаборантів, наніс їй тілесні ушкодження та вкрав її гаманець з грошима від 1 до 4 тис. грн. Зазначив, що оглянувши кімнату потерпілої й інші кімнати поверху, сторонніх осіб не побачили, однак звернув увагу, що домофон розташований на дверях під`їду було пошкоджено.

- змістом витягу з єдиного реєстру досудових розслідувань, згідно якого 14.11.2024 р. о 09-47 год. внесені відомості до ЄРДР за ч. 1 ст. 125 КК України (т. 2 а.с. 146);

- змістом витягу з єдиного реєстру досудових розслідувань, згідно якого 14.11.2024 р. о 09-47 год. внесені відомості до ЄРДР за ч. 4 ст. 186 КК України (т. 2 а.с. 149; 151);

- змістом постанови про визначення органу проведення досудового розслідування від 02.12.2024 року відповідно до якої СВ ВП №2 ХРУП №2 ГУНП в Харківській області визначено, як орган, який буде здійснювати подальше досудове розслідування у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудового розслідування за №12024226220000451 від 14.11.2024 року за ч. 4 ст. 186 КК України (т. 2 а.с. 148)

- змістом постанови про доручення розслідування слідчому від 02.12.2024 року відповідно до якої визначено групу слідчих у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудового розслідування за №12024226220000451 від 14.11.2024 року за ч. 4 ст. 186 КК України (т. 2 а.с. 147);

- висновком судово-медичної експертизи № 09/813-С/2024 від 25.11.2024 року, згідно якого у ОСОБА_5 , з урахуванням медичної документації, консультації рентгенолога малися: гематоми на голові, які по ступеню тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень (відповідно до п.п. 2.3.2 «б», п.2.3.5. Наказу МОЗ України від 17 січня 1995 року № 6 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень). Крім того у ОСОБА_5 встановлений діагноз: ЗЧМТ, струс головного мозку, забій кісток носу, перелом кісток носу в нижній треті зліва, закритий перелом нижньої стінки правої орбіти, забій м`яких тканин голови (т. 1 а.с. 142-143);

- змістом протоколу огляду місця події від 03.12.2024 року, проведеного у присутності двох понятих, за участю власника приміщення ОСОБА_5 та фототаблицею до протоколу, згідно якого місцем огляду є ділянка місцевості розташована за адресою: АДРЕСА_5 , де на п`ятому поверсі знаходиться вхід до тамбурного приміщення, де розташовані кімнати №№ 49, 50, 51, 52. При вході в тамбурне приміщення знаходяться металеві двері, обшиті металевою накладкою темно-коричневого кольору, оснащені врізним замком та металевою дверною ручкою білого кольору. Врізний замок на вказаних дверях без пошкоджень. З зовнішньої сторони відчиняється за допомогою ключів, іншим способом до тамбурного приміщення проникнути не можливо. Після дверей знаходиться коридор. У коридорі зліва на право: стіл, чотири дерев`яні дошки, вхід до іншого коридору оснащений пластиковими дверима білого кольору із потертостями та дверною ручкою, далі біля дверей знаходиться шафа, вхід до іншого коридору без дверей. Проходячи до коридору без дверей, з ліва на право розташовані: цеглини, пластикові двері оснащені врізним замком, який зачинений, зі слів ОСОБА_5 , там знаходиться тамбурне приміщення, через яке здійснюється вхід до кімнат № 53-56, у зв`язку з тим, що двері зачинені до вказаного тамбурного приміщення потрапити не можливо. Повертаючись до іншого коридору, при вході знаходяться пластикові двері білого кольору з потертостями з дверною ручкою, проходячи через які знаходиться тамбурне приміщення в якому зліва на право розташоване кімнати № 49, 50, 51, 52. У кімнаті № 49 поживає ОСОБА_5 . При вході в кімнату знаходиться пластикові двері білого кольору, оснащені металевою дверною ручкою та металевим врізним замком без пошкоджень, в справному стані. У кімнаті зліва на право розташовані: тумбочка, шафа, полички, стіл, диван, дошка для прасування, стіл, тумбочка, телевізор, холодильник. При вході в квартиру АДРЕСА_9 знаходяться дерев`яні двері, оснащені металевою дверною ручкою та врізним замком, двері зачинені. Проходячи далі знаходяться вхідні двері до кімнати №51. При вході в кімнату знаходяться дерев`яні двері, оснащені металевою дверною ручкою без врізного замка, в кімнаті зліва на право розташовані: холодильник, диван, стіл, сервант. Далі по коридору знаходиться вхід до кімнати № 52. При вході в кімнату знаходяться дерев`яні двері, оснащені металевою дверною ручкою та врізним замком, двері зачинені. Біля кімнати № 52 знаходиться вхід до кухні, з ліва на право розташовані: електрична плита, тумбочка, електрична плита, стіл, раковина. Далі по коридору навпроти кімнати № 51, знаходиться вхід до вбиральні. При вході знаходяться дерев`яні двері, оснащені металевою дверною ручкою, після яких з ліва на право розташовані: туалет, дерев`яні двері оснащені дверним замком та металевою дверною ручкою, зі слів ОСОБА_5 там знаходиться кімнати № 53-56, двері зачинені, у зв`язку з чим вхід не можливий, далі пральна машина та ванна кімната (т. 1 а.с. 144-154);

- змістом постанови слідчого СВ ВП №2 ХРУП №2 ГУНП в Харківській області ОСОБА_16 про визнання речовим доказом від 04.12.2024 року, відповідно до якої DVD-RW компакт диск, з відеозаписами з камер відеоспостереження з першого поверху під`їзду №1 за адресою м. Харків, вул. Єдності, буд. 171-В, визнано речовим доказом (т. 1 а.с.168);

- змістом протоколу огляду предметів від 04.12.2024 року та фотознімками й DVD-RW диском до протоколу, відповідно до якого старшим слідчим СВ ВП №2 ХРУП №2 ГУНП в Харківській області ОСОБА_16 оглянуто DVD-RW компакт диск на якому мається чотири медіа файли під назвами «1» «2» «3» «4». Відкриваючи відеофайл під назвою «1», вмикався відеозапис з камер відео-спостереження, що розташована на 1-му поверсі, під`їзду №1, за адресою: м. Харків, вул. Єдності, 171- В. На вказаному відеозаписі видно як, проходить три особи, першою йде жінка одягнена в чорні джинси, чорну картку та на обличчі одягнута медична маска, за нею йде хлопець одягнений в чорні штани, чорну куртку, на голові капюшон, за ним йде чоловік одягнений в камуфляжну форму. Вони піднімаються вверх по сходах. Відкриваючи відеофайл під назвою «2», вмикається відеозапис з камер відеоспостереження, що розташована на 1-му поверсі, під`їзду №1 за адресою: м. Харків, вул. Єдності, 171-В. На вказаному відеозаписі видно як, по сходах спускається вниз чоловік в камуфляжній формі, та направляється до виходу з під`їзду. Відкриваючи відеофайл під назвою «3», вмикається відеозапис з камер відеоспостереження, що розташована на 1-му поверсі, під`їзду №1 за адресою: м. Харків, вул. Єдності, 171-В. На вказаному відеозаписі видно, як з ліфту виходять хлопець одягнений в чорні штани, чорну куртку, на голові капюшон та жінка одягнена в чорні джинси, сіру кофту обличчя не видно через капюшон та йдуть вниз по сходах. Відкриваючи відеофайл під назвою «4», вмикається відеозапис з камер відеоспостереження, що розташована на 1-му поверсі, під`їзду №1 за адресою: м. Харків, вул. Єдності, 171-В. На вказаному відеозаписі видно, як з ліфту виходять хлопець одягнений в чорні штани, чорну куртку, на голові капюшон та жінка одягнена в чорні джинси, сіру кофту обличчя не видно через капюшон та йдуть вниз по сходах до виходу з під`їзду (т. 1 а.с. 164-167, 245);

- фактичними даними заяви ОСОБА_5 від 09.12.2024 року відповідно до якої останньою добровільно видано шкіряний гаманець чорного кольору, фірми «Вurbеrrу», на поверхні якого витиснена англійська літера «В» (т. 1 а.с. 177);

- змістом протоколу огляду предметів від 09.12.2024 року та фототаблицею до протоколу, відповідно до якого старшим слідчим СВ ВП №2 ХРУП №2 ГУНП в Харківській області ОСОБА_16 проведено огляд гаманця прямокутної форми, чорного кольору, розміром приблизно 19х10 см., одне відділення (картхолдер) – застібається на кнопку в шкіряній відділці, далі п`ять відділень, одне з яких на окремій застібці-блискавці, фірми «Вurbеrrу», на шкіряній поверхні якого витиснена англійська літера «В» (т. 1 а.с. 178-180);

- змістом постанови слідчого СВ ВП №2 ХРУП №2 ГУНП в Харківській області ОСОБА_16 про визнання речовим доказом від 09.12.2024 року, відповідно до якої гаманець прямокутної форми, чорного кольору, розміром приблизно 19смх10см, одне відділення (картхолдер) – застібається на кнопку в шкіряній відділці, далі п`ять відділень, одне з яких на окремій застібці-блискавці, фірми «Вurbеrrу», на шкіряній поверхні якого витиснена англійська літера «В», який передано на відповідальне зберігання потерпілій ОСОБА_5 (т. 1 а.с. 181, 182);

- фактичними даними заяви ОСОБА_13 від 19.12.2024 року, відповідно до якої останнім добровільно виданий військовий кітель та штани камуфляжного кольору (т. 1 а.с. 196);

- змістом протоколу огляду предметів від 09.12.2024 року та фототаблицею до протоколу, відповідно до якого старшим слідчим СВ ВП №2 ХРУП №2 ГУНП в Харківській області ОСОБА_16 проведено огляд камуфляжної військова форма ЗСУ, яка складається із кітеля та тактичних штанів, колір мультикам, що були добровільно видані ОСОБА_13 . Кітель має спеціальні платформи для шевронів або інших відмінностей, манжети рукавів регулюються за допомогою липучок, застібається на блискавку та липучку, є 4 кишені (2 нагрудні та 2 на рукавах). Мається бирка жовтого кольору з написом «Small- REGULAR INSEAM 29-1/2 ТО 32/1/2 IN WAIST UP T027IN» Штани прямі, застібаються на блискавці: мають 2 кишені врізних і 4 накладних кишені на липучках; манжети штанів регулюються липучками. Мається бирка жовтого кольору з написом «Small-REGULAR INSEAM 29-1/2 ТО 32/1/2 IN WAIST UP TО27IN» (т. 1 а.с. 197-200);

- змістом постанови слідчого СВ ВП №2 ХРУП №2 ГУНП в Харківській області ОСОБА_16 про визнання речовим доказом від 09.12.2024 року, відповідно до якої камуфляжну військову форму ЗСУ, яка складається із кітеля та тактичних штанів, колір мультикам, що були добровільно видані ОСОБА_13 – визнано речовим доказом (т. 1 а.с. 201-202);

- висновком судово товарознавчої експертизи № СЕ-19/121-26/124-ТВ від 08.01.2026 року, згідно якого ринкова вартість наданого жіночого гаманця з написом «Вurbеrrу», (BY-5633 A Black) з натуральної шкіри, чорного кольору, розмірами 19х10х3 см, станом на момент скоєння кримінального правопорушення, а саме на 23.10.2024 року, при умовах зазначених в дослідницькій частині, становить 2459 грн. 00 коп. (т. 2 а.с. 37-46);

- речовими доказами: DVD-RW компакт диском, з відеозаписами з камер відеоспостереження з першого поверху під`їзду №1, за адресою м. Харків, вул. Єдності, буд. 171-В; гаманцем прямокутної форми, чорного кольору, розміром приблизно 19см.х10см., фірми «Вurbеrrу», на шкіряній поверхні якого витиснена англійська літера «В»; камуфляжною військовою формою ЗСУ, яка складається із кітеля та тактичних штанів, колір мультикам.

Суд, виходячи з принципів змагальності сторін та свободи в поданні ними суду доказів, передбачених ст. 22 КПК України, прийняв відмову сторони обвинувачення від допиту у судовому засіданні свідків обвинувачення ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 .

Відповідно до ст. 85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Так, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні передбачені ст. 91 КПК України.

Враховуючи те, що під час судового розгляду прокурор, на підставі ст. 337 КПК України, скористався своїм правом та змінив обвинувачення, змінивши правову кваліфікацію та обсяг обвинувачення, таким чином, надані стороною обвинувачення та долучені до матеріалів кримінального провадження докази: протокол огляду місця події від 09.12.2024 року, проведеного у присутності двох понятих, за участю ОСОБА_7 та фототаблицею до протоколу, згідно якого оглядом місця події є ділянка місцевості за адресою: м. Харків, вул. Благодатна, біля буд. 2, де біля сміттєвих баків виявлено гребінець чорного кольору та фрагмент пластику чорного кольору, зовні схожий на фрагмент іграшкового пістолету (т. 1 а.с. 183-186); розписка ОСОБА_7 відповідно до якої він добровільно видав фрагмент іграшкового пістолету та гребінець, який використовував для залякування ОСОБА_5 (т. 1 а.с. 187); постанова про визнання речовими доказами від 09.12.2026 року (т. 1 а.с. 191); протокол огляду предметів від 09.12.2024 року та фото-таблицею до протоколу, відповідно до якого старшим слідчим СВ ВП №2 ХРУП №2 ГУНП в Харківській області ОСОБА_16 здійснено огляд предмета схожого на фрагмент іграшкового пістолету чорного кольору, гребінця чорного кольору (т. 1 а.с. 188-190); речові докази - фрагмент іграшкового пістолету та гребінець не містять фактичної інформації та не стосуються обставин, що підлягають доказуванню, таким чином, суд приходить до висновку, що зазначені докази відповідно до положень КПК є неналежними.

Разом з тим, суд приходить до висновку про неналежність доказу – протоколу пред`явлення особи до впізнання за фотознімками від 10.12.2024 року складеного у присутності двох понятих, з довідкою до нього, відповідно до якого свідок ОСОБА_19 , серед представлених для впізнання фотознімків, за загальними ознаками, формою носу, розрізом очей впізнав за фотознімками особу зображеного на фотознімку №3 (на фото зображений ОСОБА_7 ) (т. 1 а.с. 204-206), так як зміст вказаного доказу не містять фактичної інформації та з нього не можливо встановити, чи стосується описана в протоколі процесуальна дія обставин вчинення інкримінованого кримінального правопорушення.

Відповідно до вимог ст. 94 КПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Досліджені і перевірені судом докази у справі, якими обґрунтовується винуватість ОСОБА_7 у вчиненому є узгодженими, співпадають між собою та сумніву у своїй належності та допустимості у суда не викликають.

Відповідно до ст. 86 КПК України доказ є допустимим, якщо він отриманий в порядку, передбаченому цим Кодексом. Статтею 87 КПК України визначений вичерпний перелік підстав, за яких доказ може бути визнаний недопустимим. Достовірність та об`єктивність вищенаведених доказів у суда сумніву не викликає, адже вони отримані без порушення закону, узгоджуються один з одним, відносні, допустимі та достатні, у зв`язку з чим суд вважає можливим прийняти вказані докази. У відповідності до вимог ст.ст. 85, 86 КПК України, суд вважає безпосередньо досліджені докази належними, допустимими, достовірними, і в сукупності достатніми для належної правової оцінки дій обвинуваченого та визнання його винуватості.

Відповідно до ст. 337 КПК, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, крім випадків, передбачених цією статтею. Суд має право, з метою ухвалення справедливого судового рішення й захисту прав людини та її основоположних свобод, вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Важливим для вирішення питання про дотримання приписів кримінального процесуального закону є виклад стороною обвинувачення саме фактичних обставин кримінального правопорушення, адже їх відображення має суттєве значення для дослідження в суді обставин вчиненого кримінального правопорушення, належної реалізації права на захист, а також правильної кваліфікації кримінального правопорушення.

Фактичні обставини визначають своїм змістом фабулу обвинувачення, яка віддзеркалює фактичну модель учиненого кримінального правопорушення, а формула кваліфікації та формулювання обвинувачення є правовою оцінкою кримінального правопорушення, фактичною вказівкою на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.

На підставі системного аналізу і тлумачення положень КПК України щодо судового провадження, завданням суду є оцінка доказів, зібраних слідчим і викладених слідчим чи прокурором в обвинувальному акті, на підставі чого суд вирішує питання про те, чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа, чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону про кримінальну відповідальність він передбачений, та чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення (пункти 1-3 ч. 1 ст. 368 КПК України).

Наведені положення свідчать про те, що суд оцінює висунуте обвинувачення з позиції підтвердження (не підтвердження) доказами обставин, що за ст. 91 КПК підлягають доказуванню, і за встановленими фактичними обставинами суд застосовує закон про кримінальну відповідальність, чим підтверджує або спростовує припущення (твердження) слідчого (прокурора), викладене в обвинувальному акті щодо юридичної оцінки кримінального правопорушення.

Суд вважає доведеним те, що ОСОБА_7 таємно викрав майно потерпілої ОСОБА_5 за встановлених судом обставин.

Разом з тим суд не погоджується з обвинуваченням, викладеним в обвинувальному акті (зі зміненим обвинуваченням) та змінює формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, в частині посилання на те, що, що обвинувачений «22.10.2024, у вечірній час доби, перебував в гостях у своєї знайомої ОСОБА_8 , за адресою: АДРЕСА_7 », на формулювання, в якому обвинувачений «22.10.2024, у вечірній час доби, перебував з ОСОБА_8 , за адресою: АДРЕСА_2 », оскільки стороною обвинувачення не спростовані твердження обвинуваченого й показання свідка ОСОБА_8 , що 22.10.2024 року, останні перебували за місцем їх мешкання за адресою: АДРЕСА_2 , де вживали алкогольні напої, та вирішила піти до гуртожитку за адресою: АДРЕСА_5 , де мати ОСОБА_8 мала кімнату. Крім того, потерпіла ОСОБА_5 в судовому засіданні вказувала на те, що ОСОБА_8 станом на 23.10.2024 року не проживала в даному гуртожитку, однак мала ключі від вхідних дверей блоку, оскільки мати останньої раніше мешкала по сусідству у кімнаті АДРЕСА_10 , й 23.10.2024 року о 00.23 год. ОСОБА_7 разом із ОСОБА_8 та її сином, прийшли до блоку 5 поверху, де розташована її кімнати та ОСОБА_8 відчинила двері блоку власним ключем.

Щодо твердження захисника про недопустимість доказу – висновку судової товарознавчої експертизи гаманця з підстав отримання доказу неналежним чином, а саме на стадії судового розгляду, суд зазначає наступне.

Положеннями ст. 84 КПК України регламентовано те, що доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом (ч. 1 ст. 86 КПК України). Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 86 КПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Згідно із ч. 1 ст. 332 КПК під час судового розгляду суд за клопотанням сторін кримінального провадження або потерпілого за наявності підстав, передбачених ст. 242 цього Кодексу, має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам.

Так, експертиза була призначена під час судового розгляду за клопотанням потерпілої, яка наполягала на необхідності встановлення в експертний спосіб вартості викраденого у неї гаманця, не погоджуючись з розміром спричиненої їй шкоди.

Суд ухвалою від 11 грудня 2025 року задовольнив клопотання потерпілої ОСОБА_5 та призначив у кримінальному провадженні судову товарознавчу експертизу, за результатом якої було отримано висновок № СЕ-19/121-26/124-ТВ від 08 січня 2026 року, відповідно до якого ринкова вартість гаманця «Вurbеrrу» станом на момент скоєння кримінального правопорушення, а саме на 23.10.2024 р., становить 2459,00 грн.

Суд зазначає, що сам собою факт призначення і проведення експертизи на стадії судового розгляду не свідчить про її незаконність та недопустимість висновку. Висновок експерта отримано на підставі ухвали суду, у процесуальній формі, з дотриманням прав сторін та відповідає положенням статей 101, 102 КПК України.

Те, що експертиза ініційована потерпілою й на стадії судового розгляду, не впливає на її доказове значення та не обмежує суд у праві оцінити її результати нарівні з іншими доказами за правилами ст. 94 КПК.

Таким чином, судом не встановлено підстав для визнання висновку судової товарознавчої експертизи недопустимим доказом.

Твердження обвинуваченого, що викрадений ним у потерпілої ОСОБА_5 гаманець не є тим, що фігурує у кримінальному провадженні та який було надано експерту для проведення судової товарознавчої експертизи, є безпідставними та спростовуються дослідженими під час судового розгляду доказами.

Так, потерпіла ОСОБА_5 , під час допиту у судовому засіданні, при наданні суду для огляду гаманця, який визнаний речовим доказом та переданий останній на відповідальне зберігання, стверджувала, що саме цей гаманець був у неї таємно викрадений 23 жовтня 2024 року обвинуваченим ОСОБА_7 .

Крім того, доводи обвинуваченого спростовуються дослідженими під час судового розгляду доказами: заявою потерпілої ОСОБА_5 про добровільне надання слідчому гаманця від 09.12.2024 року, протоколом огляду предмету (гаманця) від 09.12.2024 року та фототаблицею до нього, на якій зображено саме той гаманець, який надано потерпілою суду для дослідження та який став предметом експертного дослідження, постановою про визнання даного гаманця речовим доказом від 09.12.2024 року.

Під час огляду речового доказу – гаманця у судовому засіданні, розгляду судом клопотання потерпілої щодо призначення судової товарознавчої експертизи, дослідження висновку судової товарознавчої експертизи, ОСОБА_7 не заперечував, що саме наданий потерпілою до суду гаманець було ним таємно викрадено 23 жовтня 2024 року.

Так, будь-яких даних, які б вказували на те, що зазначені вище показання потерпіла ОСОБА_5 давала в ході судового розгляду неправдиво чи з метою оговорити обвинуваченого, йому нашкодити в судовому засіданні не встановлено.

Доводи обвинуваченого щодо викрадення ним іншого гаманця, який має іншу текстуру й виготовлений з дерматину і бавовни, суд розцінює критично, як спроби й намагання обвинуваченим подати розвиток подій у своїй інтерпретації, тим самим зменшити розмір спричиненої потерпілій шкоди та виключити кримінальну протиправність діяння.

Крім того, версія обвинуваченого щодо подій кримінального правопорушення, викладена останнім під час надання пояснень в судовому засіданні, не знайшла свого підтвердження та спростовується наявними в матеріалах справи доказами та показаннями потерпілої й свідків.

Суд вважає показання потерпілої та свідків логічними, послідовними, що узгоджуються між собою й доказами, які досліджені в судовому засіданні та не викликають сумнівів у їх достовірності й допустимості, а показання обвинуваченого бажанням виглядати у кращому для себе світлі.

Посилання сторони захисту, що кримінальне провадження підлягає закриттю у зв`язку з декриміналізацією викрадення майна, вартість якого не перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, відповідно до ст. 5 КК України, п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, не знайшли свого законодавчого підтвердження.

Так, 09 серпня 2024 року набув чинності Закон України 18 липня 2024 року № 3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від (далі - Закон № 3886-IX), яким було внесено зміни до ст. 51 КУпАП (Дрібне викрадення чужого майна).

Положеннями ч. 1 ст. 51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-IX) передбачено відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Частиною 2 ст. 51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-IX) установлено, що відповідальність за вчинення дій, передбачених ч. 1 ст. 51 КУпАП настає, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, особа, яка вчинила дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підлягає адміністративній відповідальності у випадку, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З огляду на зазначене, аналіз указаних норм закону свідчить про те, що кримінальна відповідальність настає у випадку, якщо розмір такого майна перевищує розмір, установлений ст. 51 КУпАП, а саме 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.

Згідно з ч. 5 Підрозділу 1 Розділу ХХ Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 грн, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року, яка дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленого законом станом на 01 січня звітного податкового року.

Так, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, ОСОБА_7 вчинив 23 жовтня 2024 року.

Станом на 01 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 3028 грн, а 50 відсотків від його розміру становили 1514 грн.

Таким чином, з огляду на зміст положень Податкового кодексу України та Закону № 3886-IX, на момент вчинення ОСОБА_7 злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, розмір вартості викраденого майна, з якого настає кримінальна відповідальність за ст. 185 КК України, становив 3028 грн (1514х2=3028).

Як встановлено судом, діями ОСОБА_7 було заподіяно матеріальну шкоду потерпілій у розмірі 3659 грн.

Таким чином, відсутні підстави для закриття кримінального провадження за ч. 4 ст. 185 КК України у зв`язку з декриміналізацією викрадення майна, вартість якого не перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, відповідно до ст. 5 КК України, п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Щодо доводів сторони захисту про відсутність в діях ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та відсутність події кримінального правопорушення, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Обов`язковою суб`єктивною ознакою викрадення є прямий умисел, корисливий мотив та мета. Тобто суб`єкт злочину, протиправно вилучаючи майно, усвідомлює незаконний характер своїх дій, розуміє, що не має на майно, яке він вилучає, жодного права; вилучення цього майна здійснюється всупереч волі його власника чи іншої особи, у володінні якої воно перебуває, але, незважаючи на це, винний бажає незаконно вилучити відповідне майно і позбавити власника чи законного володільця можливості володіти, користуватися чи розпоряджатися відповідним майном.

Крім того, об`єктивними ознаками викрадення є об`єкт посягання - право на майно (право власності), предмет - чужа рухома річ, суспільно небезпечне діяння - протиправне звернення (вилучення) та суспільно небезпечний наслідок - завдання майнової шкоди.

При цьому протиправність означає, що суб`єкт (винна особа) не має жодного права і будь-яких підстав для вилучення майна, воно для нього є чужим. Крім того, таке вилучення є безоплатним, тобто майно не повертається, не оплачується, не відшкодовується власнику еквівалент його вартості.

Спростовуючи позицію сторони захисту, дослідивши наявні в матеріалах кримінального провадження докази, суд встановив, що поведінка обвинуваченого беззаперечно свідчить про спрямованість його умислу саме на таємне викрадення чужого майна, оскільки ОСОБА_7 , знаючи від співмешканки ОСОБА_8 , що потерпіла має грошові кошти, одягнувши камуфляжну форму й закривши обличчя балаклавою, прибув до приміщення гуртожитку за адресою: АДРЕСА_5 та завітав до квартири АДРЕСА_4 , де мешкає потерпіла. Так, представившись військовослужбовцем, який розшукує колаборантів й сепаратистів, обвинувачений потрапив до квартири потерпілої, однак остання впізнала обвинуваченого та здійснили активні дії щодо відкриття його обличчя на що обвинувачений наніс їй два удари в обличчя та після того, як потерпіла пішла до іншого приміщення зупиняти кровотечу, обвинувачений повернувся до її кімнати та таємно викрав належний потерпілій гаманець з грошовими коштами.

Таким чином, поведінка обвинуваченого беззаперечно свідчить про спрямованість його умислу саме на таємне викрадення чужого майна, оскільки ОСОБА_7 , знаходячись у приміщення гуртожитку, скориставшись відсутністю ОСОБА_5 , викрав (забрав, привласнив) гаманець з грошовими коштами, який йому не належав та мав реальну можливість розпоряджатися ним як своїм власним.

За результатом судового розгляду суд дійшов висновку, що ОСОБА_7 усвідомлював, що гаманець з грошовими коштами, який він взяв, йому не належать, тобто є чужим майном, що він цією річчю заволодів безоплатно, всупереч волі власника, що заподіяло пряму шкоду потерпілій, тобто заволодів протиправно.

Таким чином, суд, аналізуючи докази кримінального провадження, дійшов висновку, що дії обвинуваченого були спрямовані на заволодіння майном потерпілої.

Стосовно доводів обвинуваченого про відсутність корисливого мотиву у його діях.

Так, як було вказано вище, суб`єктивна сторона злочину, передбаченого ст.185 КК України, характеризується прямим умислом і корисливим мотивом.

Прямим умисел є тоді, коли особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання (ч.2 ст.24 КК України).

Усвідомлення суб`єктом суспільно небезпечного характеру свого діяння означає, що він усвідомлює всі фактичні обставини вчиненого діяння, які відповідають ознакам складу інкримінованого злочину, та одночасно розуміє, що вчинене ним діяння є соціально-осуджуваним, шкідливим для суспільства. Зокрема, при вчиненні крадіжки винний усвідомлює, що він порушує право власності, таємно викрадає чуже майно і тим самим завдає потерпілому майнової шкоди.

Передбачення є адекватним розумовим уявленням особи про неминучість чи можливість конкретних результатів своєї дії (бездіяльності). Бажання полягає у прагненні досягти чітко визначеної мети і спрямованості волі на її досягнення.

Мотивом вчинення злочину є внутрішнє спонукання, рушійна сила кримінально караного вчинку людини, що визначає його зміст і допомагає більш глибоко розкрити психічне ставлення особи до вчиненого. Мотив дозволяє визначити, чому особа вчиняє злочин. Мету становить конкретно сформульоване уявлення про бажаний наслідок свого діяння та спрямованість на його досягнення в обраний спосіб.

Отже, обвинувачений усвідомлював, що він скоює осуджуване діяння, порушує право власності володільця майна. Сам факт того, що він витратив грошові кошти на власні потреби та ховав гаманець й повернув його і грошові кошти після того, як потерпіла повідомила, що звернулась з заявою до правоохоронних органів, свідчать, що останній використав викрадені грошові кошти у корисливих цілях, а також мав намір в подальшому використати гаманець у своїх корисливих цілях.

Крім того, суд звертає увагу, що крадіжка визнається закінченою з моменту протиправного вилучення майна, коли винна особа отримала реальну можливість розпорядитися чи користуватися ним (заховати, передати іншим особам, вжити за призначенням). Таким чином посилання обвинуваченого щодо повернення гаманця та грошових коштів потерпілій не можуть свідчити про відсутність корисливого мотиву в діях обвинуваченого.

Окрім того, за встановленою практикою Верховного Суду при кваліфікації дій особи мотив має кримінально - правове значення тільки у випадках, коли він безпосередньо вказаний в диспозиції кримінально-правової норми (постанова Верховного Суду у справі№ 751/7320/20, провадження № 51-555 км 22).

За таких обставин, кримінально-правова кваліфікація дій ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 185 КК України є правильною, а твердження захисника щодо недоведеності винуватості ОСОБА_7 , відсутності складу злочину та події кримінального правопорушення, необґрунтованими.

Таким чином, дослідивши всі обставини кримінального провадження, оцінивши кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд доходить висновку, що сукупністю даних досудового розслідування та судового розгляду, котрі співпадають між собою та об`єктивно доповнюють одні одних, стверджено вказують на винність обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину поза будь-яким розумним сумнівом.

Дії обвинуваченого ОСОБА_7 суд кваліфікує за ч. 4 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, поєднане із проникненням у житло, в умовах воєнного стану.

Вину обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, суд вважає доведеною.

Обставиною, яка пом`якшує покарання ОСОБА_7 , відповідно до ст. 66 КК України, судом визнається добровільне відшкодування завданого збитку та усунення заподіяної шкоди.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_7 , судом не виявлено.

Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що він раніше неодноразово судимий, неодружений, офіційно не працює, на диспансерному (профілактичному) обліку у КНП ХОР «Обласна наркологічна лікарня» не перебуває, впродовж останніх п`яти років за медичною допомогою до КНП «МПНД № 3» ХМР не звертався.

Відповідно до ст. 65 КК України, пункту 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» з послідуючими її змінами, суд призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку має дотримуватись вимог кримінального закону й зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Призначене покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого і попередження нових злочинів.

При призначенні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , суд керується вимогами ст. 65 КК України, а саме: враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, які згідно ст.12 КК України відносяться до категорії тяжкого злочину, особу винного, наявність обставини, що пом`якшує покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання, крім того вимогами ст. 50 КК України, згідно з якою метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого, попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, суд вважає необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_7 та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень, призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 4 ст. 185 КК України, які передбачають відповідальність за вчинене.

Крім того, призначення такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого і є дотриманням судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України.

Підстав для застосовування положень ст. 69 КК України судом не встановлено.

Ухвалами слідчого судді Немишлянського районного суду міста Харкова від 11.12.2024 року, під час досудового розслідування, накладено арешт на речові докази, а саме: камуфляжну військову форму ЗСУ, яка складається із кітеля та тактичних штанів, колір мультикам, яку 09.12.2024 року добровільно видав ОСОБА_13 ; гаманець прямокутної форми, чорного кольору, розміром приблизно 19 на 10 см., застібається одне відділення (картхолдер) на кнопку в шкіряній відділці, далі п`ять відділень, одне з яких на окремій застібці-блискавці, на шкіряній поверхні гаманця витиснена англійська буква, «В», гаманець фірми «Вurbеrrу»; предмет схожий на фрагмент іграшкового пістолету чорного кольору, гребінець чорного кольору та зазначено їх місце зберігання.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Враховуючи, що підстави, передбачені ч. 4 ст. 174 КПК України для продовження існування арешту відсутні, то накладений арешт підлягає скасуванню.

За змістом п. 1 ч. 4 ст. 374 КПК України у резолютивній частині вироку, зокрема, зазначаються рішення суду щодо заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили.

Під час досудового розслідування відносно ОСОБА_7 на підставі ухвали слідчого судді Немишлянського районного суду міста Харкова від 12.12.2024 року було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою. Враховуючи, що судом призначається покарання у виді позбавлення волі, суд вважає необхідним до набрання вироком законної сили, залишити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, та відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_7 у строк відбування покарання строк його попереднього ув`язнення з моменту його фактичного затримання по день ухвалення вироку, а саме з 12 грудня 2024 року по 29 липня 2026 року із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Цивільний позов потерпілою не заявлявся.

Питання про процесуальні витрати вирішити відповідно до ст.122,124 КПК України, які передбачають, що у випадку винесення обвинувального вироку, суд стягує на користь держави документально підтверджені витрати із залученням експерта.

Долю речових доказів суд вирішує в порядку ст.100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 100, 368-371, 373, 374, 376 КПК України, суд,-

у х в а л и в:

ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, і призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_7 відраховувати з дня ухвалення вироку суду, тобто з 29 липня 2026 року.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_7 у строк відбування покарання строк його попереднього ув`язнення з моменту його фактичного затримання по день ухвалення вироку, а саме з 12 грудня 2024 року по 29 липня 2026 року із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, застосований відносно ОСОБА_7 , залишити без змін, до набрання даним вироком законної сили.

Арешт на речові докази накладений ухвалами слідчого судді Немишлянського районного суду міста Харкова від 11.12.2024 року, а саме: камуфляжну військову форму ЗСУ, яка складається із кітеля та тактичних штанів, колір мультикам; гаманець прямокутної форми, чорного кольору, розміром приблизно 19х10 см., на шкіряній поверхні гаманця витиснена англійська буква, «В», гаманець фірми «Вurbеrrу»; предмет схожий на фрагмент іграшкового пістолету чорного кольору, гребінець чорного кольору після набрання вироком законної сили скасувати.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь держави в особі Харківського науково – дослідного експертно – криміналістичного центру судові витрати за проведення експертизи: № СЕ-19/121-26/124-ТВ від 08.01.2026 року у сумі 3565 грн. 60 коп.

Речовий доказ – DVD-RW компакт диск, з відеозаписами з камер відеоспостереження з першого поверху під`їзду №1, за адресою м. Харків, вул. Єдності, буд. 171-В, після набрання вироком законної сили - залишити зберігати в матеріалах судової справи № 645/529/25.

Речові докази – гаманець прямокутної форми, чорного кольору, розміром приблизно 19см.х10см., фірми «Вurbеrrу», на шкіряній поверхні якого витиснена англійська літера «В», після набрання вироком законної сили – вважати повернутим потерпілій ОСОБА_5 .

Речові докази – камуфляжну військову форму ЗСУ, яка складається із кітеля та тактичних штанів, колір мультикам, фрагмент іграшкового пістолету та гребінець, після набрання вироком законної сили - знищити.

Вирок може бути оскаржений в порядку статті 392 КПК України до Харківського апеляційного суду через Немишлянський районний суд міста Харкова протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення, а для особи, що перебуває під вартою - з моменту вручення копії судового рішення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Роз`яснити обвинуваченому право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Суддя ОСОБА_1