Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №644/1498/26 — Індустріальний районний суд міста Харкова

29 липня 2026 р.

Справа № 644/1498/26

н/п 3/644/649/26

П О С Т А Н О В А

іменем України

29 липня 2026 року м. Харків

Суддя Індустріального районного суду м. Харкова – Ізмайлов І.К., розглянувши протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,-

в с т а н о в и в :

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 587429 від 10 лютого 2026, «10.02.2026 о 01:10:00 в. Харків вул. Роганська, 63-А водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Ford Scorpio днз НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, хитка хода, почервоніння обличчя). Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки тз за допомогою газоаналізатора Alcotest Drager та закладі охорони здоров`я КНП ХОР ОКНЛ за адресою: м. Харків вул. Ахієзерів, 18а відмовився. Зафіксовано на бодікамеру 471584. Чим порушив п. 2.5 ПДР – Відмова особи, яка керує ТЗ, від проходження відповідно до встановленого порядку на стан алк., нарк., чи ін. сп`яніння або щодо вживання лікарськи»

За вказаних обставин відносно ОСОБА_1 і складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, серії ЕПР1 № 587429 від 10 лютого 2026.

ОСОБА_1 в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, подав на адресу суду клопотання про розгляд протоколу за його відсутності.

Захисник - адвокат Надьон Р.А. не заперечував проти розгляду протоколу за відсутності ОСОБА_1 , при судовому розгляді просив провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП щодо ОСОБА_1 закрити за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування своєї позиції зазначив, що протокол складено з порушенням закону, так матеріали не містять підтверджених належним чином фактів керування ОСОБА_1 транспортним засобом та його зупинки патрульними поліцейськими. Суду не надано належних та допустимих доказів керування транспортним засобом 10.02.2026 стані алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 ..

Зі складених патрульними поліцейськими матеріалів вбачається, що факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 підтверджується лише рапортом, який у розумінні ст. 251 КУпАП не може визнаватися доказом винуватості у скоєнні адміністративного правопорушення, оскільки він є відомчим документом, який надає інформацію своєму керівництву про певні дії. Разом з тим факт кееруквання транспортом та його зупинки жодним чином не зафіксовано.

Як роз`яснив Верховний Суд у своїй постанові від 20.05.2020 року у справі №524/5741\16-А рапорт не може слугувати доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення.

Відсутні докази передбачені ст. 251 КУпАП на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Так, дії працівника поліції не узгоджуються з вимогами ст. 32 та 35 Закону України «Про Національну поліцію» відповідно до вимог яких жодних підстав для вимоги у пред`явленні документів, що підтверджують відповідне право особи чи зупинки транспортного засобу не було.

З наданих відеозаписів не вбачається, що автомобілем «Ford Scorpio» який виявлено на території АЗС керував ОСОБА_1 , або його було зупинлено під час керування. На відео зафіксовано спілкування патрульних поліцейських на території АЗС розташовану по вил. Роганській, 63А у місті Харкові з ОСОБА_1 , який заперечує факт керування транспортним засобом.

Після встановлення патрульними поліцейськими, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем в порушення вимог ст. 266-1 КУАП, не було залучено представників ВСП ЗСУ до обов`язків якої входить огляд військовослужбовців на стан алкогольного сп`яніння, і вони мали б вирішувати питання щодо притягнення до встановленої законом відповідальності винну особу, або за ч. 1 ст.130 КУпАП, або за ст. 172-20 КУпАП.

Направлення на огляд водія транспортного засобу з метою встановлення алкогольного сп`яніння від 10.02.2026 року відносно ОСОБА_1 , складене працівником поліції, на руки водію видано не було, а лише приєднано до справи, що унеможливило подальше прибуття ОСОБА_1 до закладу охорони здоров`я для проходження огляду на стан сп`яніння.

Крім того, ОСОБА_1 при складанні протоколу не було роз`яснено право на захист, що є грубим порушенням прав громадян на захист від обвинувачення у будь-якій його формі. Ненадання можливості реалізувати права особи про надання правничої допомоги є підставою для скасування протоколу. Таку правову позицію виклав Верховний Суд у справі №524/9827/16-а від 18.02.2020 року.

Отже на його думку працівники патрульної поліції здійснили низку незаконних дій, фальсифікації справ про адміністративні порушення, грубе порушення прав громадянина, зловживання правами.

Дослідивши матеріали справи, переглянувши відеозапис, суд доходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутні порушення вимог п 2.5 ПДР України та відсутній сам факт адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. При розгляді справи про адміністративне правопорушення в обов`язковому порядку має бути з`ясовано: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, тощо.

Частина 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Отже, доказуванню в даній справі підлягає факт відмови особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Відповідно до положень п. 2 розділу I Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Згідно з п. 6 розділу Інструкції огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейськими на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом або лікарем закладу охорони здоров`я.

Як убачається із змісту протоколу про адміністративне правопорушення ЕПР1 № 587429 від 10 лютого 2026, «10.02.2026 о 01:10:00 в. Харків вул. Роганська, 63-А водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Ford Scorpio днз НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, хитка хода, почервоніння обличчя). Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки тз за допомогою газоаналізатора Alcotest Drager та закладі охорони здоров`я КНП ХОР ОКНЛ за адресою: м. Харків вул. Ахієзерів, 18а відмовився. Зафіксовано на бодікамеру 471584. Чим порушив п. 2.5 ПДР – Відмова особи, яка керує ТЗ, від проходження відповідно до встановленого порядку на стан алк., нарк., чи ін. сп`яніння або щодо вживання лікарськи. за що передбачено відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

З наданих до протоколу відеозаписів з камер 472886, 474434 та 471584 не вбачається факту зупинки працівниками поліції транспортного засобу Ford Scorpio днз НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 . З представлених записів вбачається, що поліцейський що ОСОБА_1 , який перебуває на території АЗС повідомляє, що транспортним засобом він не керував і з цих же причин відповідає поліцейському пройти освідування на стан алкогольного сп`яніння. При цьому поліцейські зазначають, що у них мається відеозапис факту керування транспортом після чого з`ясовують у співробітників служби охорони, які також присутні на АЗС чи мається у них запис на реєстратор, який підтверджує факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 . При цьому відеозаписи не містять відомостей про роз`яснення ОСОБА_1 прав його прав. Після чого інспектор поліції зазначає що ним буде складено протокол за ч. 1 ст. 130 КупАП.

Крім того, суду надано відеозапис не зазначений в протоколі про адміністративне правопорушення з позначкою відео 587429, де зі значної відстані зафіксовано заїзд автомобіля сірого кольору на територію АЗС, при цьому відео не зафіксовано водія транспортного засобу або факту зупинки авто, а також відсутня фіксація особи (осіб), які вийшли з автомобіля.

Отже, надані відеоматеріали не містять факту зупинки транспортного засобу на вимогу патрульного поліцейського, або самостійної зупинки автомобіля і фіксації ОСОБА_1 , як водія, також не містить жодних даних за якими інспектор поліції ідентифікував ОСОБА_1 як особу, яка керувала транспортним засобом пропонував ОСОБА_1 пройти медичне освідування н. Крім того, відеозапис не містить роз`яснення водієві його прав, та зазначенням поліцейським ознак алкогольного сп`яніння особи крім посилання на запах алкоголю в салоні автомобіля. Також, якщо вважати , що водій відмовився від проходження освідування на місці, то поліцейським не роз`яснення йому право і не запропоновано пройти огляд в медичному закладі.

З протоколу не вбачається, що ОСОБА_1 при початку спілкування з ним поліцейськими були фактично роз`яснені права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, а також надана можливість скористатися правовою допомогою, подати пояснення, зауваження або клопотання.

Суд окремо звертає увагу, що відповідно до ст. 268 КУпАП особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, має право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися правовою допомогою адвоката, виступати рідною мовою та користуватися послугами перекладача, якщо вона не володіє мовою, якою ведеться провадження, а також оскаржити постанову у справі. При складенні протоколу особі мають бути роз`яснені її права й обов`язки, про що робиться відповідна відмітка у протоколі.

Суд виходить з того, що право особи на захист не може вважатися забезпеченим лише внаслідок формального зазначення в протоколі про роз`яснення прав. Реальне роз`яснення прав повинно бути таким, щоб особа фактично зрозуміла свій процесуальний статус, характер обвинувачення, можливі наслідки притягнення до відповідальності та способи захисту. У справах за ст. 130 КУпАП це має особливе значення, оскільки санкція цієї статті передбачає істотне втручання у майнові права особи та обмеження спеціального права керування транспортними засобами.

Відповідно до ст. 63 Конституції України, особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім`ї чи близьких родичів. Згідно зі ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Суд доходить до висновку, що зазначені конституційні гарантії підлягають застосуванню під час розгляду цієї справи, оскільки провадження за ч. 1 ст. 130 КУпАП має каральний характер, а наслідком притягнення особи до відповідальності є застосування істотного адміністративного стягнення.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. У справі «Лучанінова проти України» ЄСПЛ зазначив, що провадження у справах про адміністративні правопорушення, які за своєю природою та суворістю санкції мають каральний і стримувальний характер, можуть вважатися такими, що належать до «кримінального обвинувачення» у розумінні ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Отже, у таких провадженнях особі мають бути забезпечені основоположні гарантії справедливого судового розгляду, зокрема право знати суть обвинувачення, право на захист, право не свідчити проти себе та право на оцінку доказів незалежним і безстороннім судом.

У справі «Карелін проти росії» Європейський суд з прав людини наголосив, що суд не повинен фактично підміняти сторону обвинувачення та самостійно відшукувати або формулювати докази винуватості особи. У контексті цієї справи це означає, що суд не може замість органу поліції виправляти недоліки протоколу, припускати наявність належної пропозиції пройти огляд або презюмувати факт роз`яснення прав, якщо такі обставини не підтверджені належними та допустимими доказами.

Крім того, у справі «Надточій проти України» ЄСПЛ вказував на необхідність дотримання принципу рівності сторін та справедливого балансу у провадженнях, які за своєю суттю мають каральний характер. Цей підхід вимагає, щоб особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, мала реальну, а не формальну можливість захищатися від висунутого обвинувачення, а суд оцінював докази з дотриманням презумпції невинуватості.

Також суд враховує загальний підхід ЄСПЛ, сформульований у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства», відповідно до якого особи, які користуються транспортними засобами, можуть підпадати під спеціальні регуляторні обов`язки у сфері безпеки дорожнього руху. Водночас наявність таких обов`язків не звільняє державні органи від необхідності дотримуватися мінімальних гарантій справедливого провадження, зокрема законності отримання доказів, належного інформування особи про її права та дотримання встановленої процедури.

Отже, практика ЄСПЛ підтверджує висновок суду про те, що притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП не може ґрунтуватися виключно на формальному змісті протоколу або припущенні про правомірність дій поліцейського. Наявність у матеріалах справи процесуального документа, складеного працівником поліції, не звільняє суд від обов`язку перевірити, чи були дотримані права особи та чи є докази винуватості належними, допустимими, достовірними і достатніми.

Крім того, процедура направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - огляд) і проведення такого огляду визначена Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженим Постановою КМУ від 17.12.2008 № 1103 (зі змінами, внесеними згідно Постанови КМУ № 476 (476-2015-п) від 08.07.2015 № 888 (888-2015-п) від 28.10.2015).

Згідно п.2 вказаного Порядку огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп`яніння), згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.

Відповідно до п. 3 зазначеного Порядку огляд проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров`я (в сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду, форма якого затверджується МОЗ за погодженням з МВС. У разі встановлення стану сп`яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються в протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду. Акт огляду на стан сп`яніння за результатами такого огляду, проведеного поліцейським, складається у двох примірниках, один з яких вручається водію, а другий залишається в поліцейського та/або долучається до протоколу про адміністративне правопорушення в разі встановлення стану сп`яніння (п.5 Порядку).

Однак суд вважає, що зазначення в протоколі ознак алкогольного сп`яніння не достатнє для висновку про наявність складу адміністративного правопорушення. Ознаки сп`яніння, такі як запах алкоголю з порожнини рота, хитка хода, почервоніння обличчя, можуть бути підставою для пропонування водієві пройти огляд. Однак вони не замінюють собою результатів огляду та не доводять факту законної відмови від нього. У разі притягнення особи до відповідальності саме за відмову від огляду ключовим доказуванню підлягає не лише наявність ознак сп`яніння, а й законність, зрозумілість і належна фіксація самої процедури пропонування огляду, а також чіткої відповідності нормам закону дій особи, яка складає протокол беззаперечного дотримання процедури посадовою особою.

Отже, суд вважає, що наявні сумніви щодо дотримання процедури самої зупминки транспорту підтвердження факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом та подальшого роз`яснення йому прав, пропонування проходження огляду та фіксації відмови є істотними, оскільки вони стосуються елементів об`єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-рп /2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правовій презумпції, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.

Враховуючи викладене, а також те, що в силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП не доведена допустимими та достовірними доказами. При цьому, вина є основною ознакою суб`єктивної сторони правопорушення та відсутність вини свідчить про відсутність складу адміністративного правопорушення.

Аналогічного роду положення закріплено і у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

При цьому суд критично ставиться до обставин зупинки водія ОСОБА_1 викладених в рапорті, оскільки зазначені обставини не зафіксовані в інший спосіб, а рапорт по своїй суті при таких обставинах не розцінюється судом, як належний та допустимий доказ доведеності винуватості.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП - провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

З урахуванням викладеного суд вважає, що провадження у справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7, 130, 247, 251, 289 КУпАП, суд, -

п о с т а н о в и в:

Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, закрити за відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Харківського апеляційного суду через районний суд в порядку, визначеному ст. 294 КУпАП.

Суддя: І.К. Ізмайлов