Рішення від 27 липня 2026 р. у справі №345/3364/26 — Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/3364/26

Провадження № 2/345/2506/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.07.2026 року м.Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Кардаш О.І.

за участю секретаря судового засідання Боднар Н.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Калуші цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Войнилівська селищна рада Калуського району Івано-Франківської області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ :

Позивачка ОСОБА_4 звернулася до суду із зазначеним позовом. Свої вимоги мотивує наступним. 29 серпня 1975 року рішенням виконкому Сівко - Войнилівської сільської ради ОСОБА_5 надано дозвіл на забудову земельної ділянки, на старому місці та виділена із земель, що знаходиться в користуванні забудовника. На підставі даного рішення відведено земельну ділянку під забудову й надано дозвіл № НОМЕР_1 на право виконання будівельних робіт. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла. Дочка ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . ОСОБА_6 є спадкоємцем першої черги і померла до відкриття спадщини. ІНФОРМАЦІЯ_4 народилася ОСОБА_7 , матір`ю якої була ОСОБА_6 . 11 березня 1978 року ОСОБА_7 зареєструвала шлюб з ОСОБА_8 і змінила прізвище на ОСОБА_9 . Позивачка ОСОБА_1 та відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є дітьми ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . ОСОБА_7 , як онука спадкодавця у якої на час відкриття спадщини немає в живих того з її батьків, хто був би спадкоємцем ( матері), фактично вступила в управління і володіння спадковим майном, оскільки, похоронила бабцю, користувалася її майном, обробляла земельні ділянки, зокрема й ту, яка була наділена для обслуговування будинковолодіння і у 1978 році побудувала будинок. Однак, із заявою про прийняття спадщини до державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини не зверталася. ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_10 померла. ІНФОРМАЦІЯ_6 помер ОСОБА_8 - чоловік ОСОБА_10 . На час смерті батьків вони всі були зареєстровані і проживали в будинку АДРЕСА_1 , фактично вступили в управління і володіння спадковим майном, оскільки, похоронили батьків , користувалися і користуються їхнім майном, однак свідоцтво на спадщину не отримали.

Відповідачі не мають бажання оформити свою частку у спадковому майні, не звертались до нотаріуса щодо спадкового майна.

При зверненні з заявою про прийняття спадщини нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом житловий будинок, що знаходиться в АДРЕСА_1 , оскільки не проводилась реєстрація права власності на даний житловий будинок.

Тому просить винести рішення, яким визнати за нею, ОСОБА_1 право власності на спадкове майно після смерті матері ОСОБА_11 та смерті батька , ОСОБА_8 , а саме на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташований в АДРЕСА_2 .

Позивачка подала до суду заяву про розгляд справи без її участі, позов підтримує та просить його задоволити ( а.с.65).

Відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_2 також подали суду, в якій просять розглядати справу у їх відсутності, позовні вимоги визнають ( а.с.61, 66).

Представник відповідача, Войнилівської селищної ради Калуського району Івано-Франківської області селищний голова М.Масляк просить розглядати справу без їхньої участі та покладаються на розсуду суду ( а.с.70).

Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 29 серпня 1975 року рішенням виконкому Сівко - Войнилівської сільської ради ОСОБА_5 надано дозвіл на забудову земельної ділянки, на старому місці та виділена із земель, що знаходиться в користуванні забудовника. На даній земельній ділянці з січня 1976 року по січень 1979 рік повинен бути збудований житловий будинок з господарськими спорудами.

04.09.1975 року представником районної архітектури відведено земельну ділянку під забудову й надано дозвіл НОМЕР_1 на право виконання будівельних робіт.

Даний факт підтверджується свідоцтвом про забудову №19/76, актом відводу земельної ділянки та розбивки споруд в натурі від 04.09.1975 року, планом забудови земельної ділянки, дозволом НОМЕР_1 на право виконання будівельних робіт ( а.с.23-27).

Із повторного свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 13 травня 2025 року вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла ( а.с.7).

Із архівної довідки Державного архіву Івано-Франківської області №Ф-15 (Ц)/06-06 вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_7 народилася ОСОБА_12 , батьками якої є ОСОБА_13 , син ОСОБА_14 і ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , донька ОСОБА_17 і ОСОБА_18 ( а.с.8).

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 померла, що підтверджується фотокопією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 13 травня 2025 року (а.с.9).

Відповідно до свідоцтва про народження № НОМЕР_4 від 03 березня 1956 року ІНФОРМАЦІЯ_4 народилася ОСОБА_7 , матір`ю якої була ОСОБА_6 ( а.с.10).

Згідно ч.2 ст.529 , 549 ЦК України ( в редакції 1963 року) онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом , якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем ; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родичеві.

Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Зазначені у цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

ОСОБА_6 , яка є спадкоємцем першої черги, померла до відкриття спадщини.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_7 є онукою спадкодавця ОСОБА_5 , якою у законний спосіб було розпочато будівництво будинковолодіння АДРЕСА_4 . ОСОБА_7 , як онука спадкодавця у якої на час відкриття спадщини немає в живих того з її батьків, хто був би спадкоємцем (матері), фактично вступила в управління і володіння спадковим майном, оскільки, похоронила бабцю, користувалася її майном, постійно проживала і була зареєстрована у даному будинковолодінню (а.с.41).

В судовому засіданні з`ясовано, що ОСОБА_7 із заявою про прийняття спадщини до нотаріуса за місцем відкриття спадщини не зверталася. Оскільки вона фактично вступила в управління або володіння спадковим майном , то вона прийняла спадщину після смерті бабці ОСОБА_5 .

11 березня 1978 року ОСОБА_7 зареєструвала шлюб з ОСОБА_8 , що підтверджується фотокопією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_5 від 11.032.1978 року ( а.с.11).

Із свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6 від 22 січня 2008 року вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_5 померла ОСОБА_11 (а.с.12).

Із свідоцтва про смерть серії НОМЕР_7 від 01 липня 2003 року вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_6 помер ОСОБА_8 (а.с.13).

Як вбачається із довідки №1007 від 07.12.2020 року, виданої виконавчим комітетом Войнилівської селищної ради територіальної громади, згідно із записом в по господарській книзі №2, особовий рахунок № НОМЕР_8 ОСОБА_11 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , до дня смерті постійно проживала і була зареєстрована по АДРЕСА_1 .

Із померлою на день її смерті в одному господарстві проживали і продовжують проживати: чоловік - ОСОБА_8 , діти - ОСОБА_2 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 ( а.с.41).

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_10 є дітьми ОСОБА_8 та ОСОБА_21 , що підтверджується їх копіями свідоцтв про народження та витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження від 17.12.2020 року ( а.с.14, 16, 17, 19, 21).

ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_11 помер ІНФОРМАЦІЯ_12 , що підтверджується та фотокопія свідоцтва про смерть серії НОМЕР_9 від 08 вересня 2014 року ( а.с. 15).

ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , зник безвісті 20.08.2025 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Садки Сумської області, що підтверджується сповіщенням №294 від 22.08.2025 , виданого ІНФОРМАЦІЯ_13 (а.с.18).

ОСОБА_3 17.07.2009 року у зв`язку з одруженням змінила прізвище ОСОБА_9 на ОСОБА_9 , ОСОБА_1 , у зв`язку з одруженням 13.02.2010 року змінила прізвище ОСОБА_9 на ОСОБА_9 , що підтверджується свідоцтвами про одруження ( а.с.20,22).

Отже, на час ОСОБА_11 та ОСОБА_8 відкрилася спадщина на будинковолодіння АДРЕСА_1 .

Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Пленум Верховного Суду України у своїй постанові від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» (у пункті 1) з метою забезпечення однакового застосування законодавства про спадкування роз`яснив, що відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року.

У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК і строк на її прийняття не закінчився до 01 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

У листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» також вказано, що при вирішенні спорів про спадкування, спадщина по яких відкрилась і була прийнята до 01 січня 2004 року, не допускається застосування судами норм ЦК України, а застосуванню підлягають норми законодавства, чинного на час відкриття спадщини, зокрема ЦК УРСР.

Зазначене положення підтверджується висновками викладеними Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 06 лютого 2019 року № 14-608цс18 (справа № 145/797/15-ц) та Верховним Судом у постанові від 15 травня 2019 року № 61-39068св18 (справа № 391/769/17).

Згідно ст. 524 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Статтею 525 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) встановлено, що часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статті 21 цього Кодексу.

Спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народженні після його смерті (стаття 526 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) ).

Статтею 529 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) було врегульовано питання першої черги спадкоємців за законом: при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.

Статтею 548 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) року встановлено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Відповідно до статті 549 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Таким чином, після смерті батьків, шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном у порядку п. 1 ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) позивачка успадкувала їх майно як спадкоємець за законом першої черги , хоча юридично на себе його не оформила.

Згідно до довідки від 16.06.2026 року виданої ТОВ «Перша земельна агенція» визначено інвентаризаційну вартість домоволодіння станом на 16.06.2026 року, що становить 222 218 грн. (а.с.55).

Способом захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, може бути визнання права (ч.2 ст.16 ЦК ).

Право на спадщину є самостійним майновим правом, яке виникає на підставі факту її прийняття та підлягає захисту в передбачений законом спосіб і через відмову нотаріуса у видачі спадкоємцю свідоцтва про право на спадщину не може бути захищене в інших спосіб.

Як вбачається із матеріалів справи постановою про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину від 25.03.2025 року, виданої державним нотаріусом А.Фединою , відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батьків ОСОБА_24 та ОСОБА_11 на житловий будинок АДРЕСА_1 , оскільки відсутній правовстановлюючий документ на будинок та не проводилась реєстрація права власності на даний житловий будинок ( а.с.6) .

Пленум Верховного Суду України у п.23 постанови №7 від 30 травня 2008 року « Про судову практику у справах про спадкування роз`яснив, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину » особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ст. 319 ч.1 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Об`єктом власності особи може бути зокрема житло - жилий будинок, садиба, квартира (ст.ст. 379, 382 ЦК України).

Із довідки №231 від 14.05.2021 року , виданої виконавчим комітетом Войнилівської селищної ради вбачається, що житловий будинок та господарські споруди, що знаходяться в АДРЕСА_1 збудовані у 1978 році ( підстава облікова картка об`єкта по господарського обліку №02-0133-1 (а.с.42).

Із виписки з по господарської книги №124 від 31.03.2025 року вбачається, що за домогосподарством по АДРЕСА_1 числяться житловий будинок, 1978 року побудови,загальної площею 60 м.кв, житловою 31 м.кв., земельні ділянки загальною площею 1,2700 га, в тому числі для будівництва і обслуговування житлового будинку , господарських будівель і споруд площею 0,1600 га та для ведення особистого селянського господарства площею 1,1100 ( а.с.43).

Індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані у період до 05 серпня 1992 року, не підлягають проходженню процедури прийняття в експлуатацію. Фактично єдиним документом, що засвідчує факт існування об`єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об`єкт , виготовлений за результатом його технічної інвентаризації (лист Міністерства юстиції України від 23 лютого 2016 року № 8.4-35//18/1).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року у справі №623/214/17 , від 15 січня 2021 року у справі №1540/3952/18.

У пункті 3.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року № 127 (далі - Інструкція), міститься перелік об`єктів (будівельних робіт), які не належать до самочинного будівництва.

Зокрема, зазначено, що до самочинного будівництва не належать індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них, побудовані до 05 серпня 1992 року.

Відповідно до пункту 42 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (далі - Порядок), документом, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку, господарської (присадибної) будівлі та споруди, прибудови до них, побудованих до 05 серпня 1992 року, є технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна.

Відповідно до технічного паспорту, виготовленого 20 вересня 2024 року житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 було збудовано в 1978 році ( а.с.29-39).

Відповідно до частини третьої статті 3 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952-IV) права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Згідно з частиною третьою статті 3 Закону № 1952-IV права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Отже, до 05 серпня 1992 року закон не передбачав процедури введення нерухомого майна в експлуатацію при оформленні права власності. Законодавство, чинне на той час, не пов`язувало виникнення права власності на садові будинки з надвірними будівлями та спорудами з державною реєстрацією такого права і не підлягають проходженню процедури прийняття в експлуатацію.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 15.01.2021 року у справі №540/3952/18, від 26 лютого 2020 року у справі № 607/16873/18 , від 15 жовтня 2020 року у справі №623/214/17, від 10 серпня 2022 року у справі № 175/2629/18 , від 26 лютого 2020 року у справі № 607/16873/18 , від 20 лютого 2025 року у справі №753/8293/21 .

Тобто, не належать до самочинного будівництва індивідуальні (садибні) житлові будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них побудовані до 05 серпня 1992 року, якщо їх відповідність вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил підтверджується технічним паспортом, складеним за результатами технічної інвентаризації.

Відповідачі не мають бажання оформити свою частку у спадковому майні, не звертались до нотаріуса щодо спадкового майна, про що подали відповідні заяви до суду.

Отже, зібрані по справі докази та належна їх оцінка вказують на наявність підстав для задоволення позову.

На підставі вищевикладеного ст. 524-526,529,548,549 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), керуючись ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ :

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_10 , право власності на спадкове майно після смерті матері ОСОБА_11 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_14 та смерті батька, ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , а саме на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташований в АДРЕСА_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи,якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Суддя: