Рішення від 27 липня 2026 р. у справі №214/2817/26 — Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/2817/26

2/214/3715/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

заочне

28 липня 2026 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого - судді Гриня Н.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Гайдученко С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №14/2817/26 за позовом ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживачів,-

ВСТАНОВИВ :

17.03.2026 року до Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області через систему «Електронний суд» надійшла вищевказана позовна заява, яка була уточнена в якій позивач просить стягнути з відповідача 9500,00 грн сплачених коштів, пеню в розмірі 6270,00 грн, крім того просить суд зобов`язати відповідача надати акти виконаних робіт або інші документи, що підтверджують виконання ремонту.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що 16.10.2025 він направив на ремонт до сервісного центру «Криворізька Сервісна Служба» (ФОП ОСОБА_2 ) через службу доставки «Нова Пошта» наступне обладнання: PlayStation Slim (1 шт), PlayStation Fat (1 шт) та плату керування котлом Ferroli (1 шт). 19.12.2025 року сплатив послуги ремонту в сумі 9500 грн, чим повністю виконав свої зобов`язання як споживач. Незважаючи на отримання коштів, відповідач належним чином не виконав свої зобов`язання. Усі пристрої залишилися несправними, що підтверджується наявними відеоматеріалами та іншими доказами. 06.01.2026 року позивачем була направлена претензійна вимога на електронну адресу відповідача з вимогою повернути кошти та надати акти виконаних робіт. Однак жодної відповіді на зазначену вимогу отримано не було. 20.01.2026 позивачем була подана скарга до Держпродспоживслужби. 16.02.2026 року була отримана відповідь, яка фактично не вирішила питання захисту його прав. Відповідач ігнорує законні вимоги, не надає актів виконаних робіт та безпідставно утримує отримані кошти. У зв`язку з чим просить стягнути з відповідача 9500,00 грн сплачених коштів та пеню в розмірі 6270,00 грн.

Ухвалою суду від 13.04.2026 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, одночасно ухвалою суду від відповідача витребувано докази.

Позивач у судове засідання не з`явився, останній просив проводити розгляд справи за його відсутності, наполягав на задоволенні позовних вимог.

Відповідач ОСОБА_2 про день слухання справи сповіщений належним чином, шляхом розміщення оголошення про виклик до суду на офіційному веб-сайті Судової влади України згідно ч.11 ст.128 ЦПК України (з опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи). Відзиву на позов суду не надав у встановлений законом строк без поважних причин, заяв на відкладення розгляду справи не надіслав. Крім того, відповідачбув повідомлений за останньою адресою реєстрації.

На підставі наявних у справі доказів суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, у відповідності з ч. 2 ст. 247 ЦПК України розгляд справи здійснювався, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Ухвалою суду від 22.07.2026 року оголошено про перехід до стадії ухвалення судового рішення.

Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 17.10.2025 звернувся до сервісного центру "Криворізька сервісна служба", який належить відповідачу ОСОБА_2 за отримання послуг ремонту деяких пристроїв, а саме двох ігрових консолей PlayStation Slim (1 шт), PlayStation Fat (1 шт) та плати керування котлом Ferroli (1 шт).

Договір про надання послуг з ремонту укладався усно, сума платежу склала 9500,00 грн (а.с.9).

З наданої претензійної вимоги вбачається, що позивачем було виявлено, що після ремонту пристрої не працюють належним чином, а отже проведені ремонтні роботи були виконані неналежно.

Згідно з відповіді наданої Державною службоою України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, вбачається що позивачу було рекомендовано звернутися до суду, якщо той вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси (а.с.16).

Відповідно до викладеного в постанові Верховного Суду від 16 серпня 2023 року у справі №569/15199/20 за таких обставин при кваліфікації відносин сторін слід враховувати що за своєю юридичною суттю сторонами укладено договір побутового підряду.

Відповідно до положення ч. 1 ст. 5 Закону України «Про захист прав споживачів», держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров`я і життєдіяльності.

Згідно роз`яснень п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» № 5 від 12 квітня 1996 року, вирішуючи справи про захист прав споживачів, суди мають виходити з того, що відповідно до ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» держава забезпечує громадянам захист їх інтересів як споживачів; надає можливість вільного вибору товарів (робіт, послуг) та набуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час вибору й використання товарів (робіт, послуг) відповідно до їх потреб; гарантує придбання або одержання іншими законними способами товарів (робіт, послуг) в обсягах, що забезпечують рівень споживання, достатній для підтримання здоров`я та життєдіяльності. Встановлений Законом перелік прав, якими користуються споживачі, не є вичерпним. Законодавчими актами і договорами, які не суперечать Закону, можуть бути передбачені й інші права споживачів та зобов`язання продавців, виготівників, виконавців.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У частині 1 ст. 627 ЦК України вказано, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 2 ст. 628 ЦК України).

Договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За своєю правовою природою укладений сторонами договір є договором підряду.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до частин 1 та 3 ст. 865 ЦК України, за договором побутового підряду підрядник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується виконати за завданням фізичної особи (замовника) певну роботу, призначену для задоволення побутових та інших особистих потреб, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. До відносин за договором побутового підряду, не врегульованих цим Кодексом, застосовується законодавство про захист прав споживачів.

Частиною 2 ст. 873 ЦК України передбачено, що робота оплачується замовником після її остаточного передання підрядником. За згодою замовника робота може бути ним оплачена при укладенні договору побутового підряду шляхом видачі авансу або у повному обсязі.

У відповідності до ч.ч. 1, 3 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до частин 2, 3 ст. 849 ЦК України, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника.

Як зазначено у ч. 2 ст. 852 ЦК України, за наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов`язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим.

Згідно із п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, розірвання договору; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення. Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов`язання, не звільняє його від виконання зобов`язання в натурі.

Згідно з частиною третьою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі виявлення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) споживач має право на свій вибір вимагати, зокрема безоплатного усунення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) у розумний строк; відшкодування завданих йому збитків з усуненням недоліків виконаної роботи (наданої послуги) своїми силами чи із залученням третьої особи. Зазначені вимоги підлягають задоволенню у разі виявлення недоліків під час приймання виконаної роботи (наданої послуги) або під час її виконання (надання), а в разі неможливості виявлення недоліків під час приймання виконаної роботи (наданої послуги) - протягом гарантійного чи іншого строку, встановленого договором, чи протягом двох років з дня прийняття виконаної роботи (наданої послуги) у разі відсутності гарантійного чи іншого строку, встановленого законодавством або договором.

Згідно до статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Преамбулою Закону України «Про захист прав споживачів» установлено, що цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

У частині шостій статті 10 цього Закону визначено, що виконавець не несе відповідальності за невиконання, прострочення виконання або інше неналежне виконання зобов`язання та недоліки у виконаних роботах або наданих послугах, якщо доведе, що вони виникли з вини самого споживача чи внаслідок дії непереборної сили.

Із заявою про усунення недоліків проведеного ремонту позивач звернувся до відповідача 06.01.2026 року.

Відповідно до ч.4 ст.853 ЦК України у разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза. Витрати на проведення експертизи несе підрядник, крім випадків, коли експертизою встановлена відсутність порушень договору підряду або причинного зв`язку між діями підрядника та виявленими недоліками. У цих випадках витрати на проведення експертизи несе сторона, яка вимагала її призначення, а якщо експертизу призначено за погодженням сторін, - обидві сторони порівну.

Згідно з ч. 4 ст. 17 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі, коли під час гарантійного строку необхідно визначити причини втрати якості продукції, продавець (виконавець, виробник) зобов`язаний у триденний строк з дня одержання від споживача письмової згоди організувати проведення експертизи продукції. Експертиза проводиться за рахунок продавця (виконавця, виробника). Якщо у висновках експертизи буде доведено, що недоліки виникли після передачі продукції споживачеві внаслідок порушення ним встановлених правил використання, зберігання чи транспортування або дій третіх осіб, вимоги споживача не підлягають задоволенню, а споживач зобов`язаний відшкодувати продавцю (виконавцю, підприємству, яке виконує його функції) витрати на проведення експертизи. Споживач, продавець (виконавець, виробник) мають право на оскарження висновків експертизи у судовому порядку.

Відповідачем вимоги ухвали суду про витребування доказів не виконані, акти виконаних робіт, акти діагностики та інші документи, що підтверджують проведення ремонтних робіт не надано.

В той же час, відповідач по справі не надавав позивачу пропозицію проведення незалежної експертизи.

Враховуючи, що обов`язок доказування вказаних обставин у справах цієї категорії покладається саме на виконавця робіт, він має бути зацікавлений у проведенні експертизи.

Згідно з положенням, передбаченим ст. 81 ЦПК, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При вирішенні спорів про захист прав споживачів слід враховувати, що тягар доказування обставин, які звільняють від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов`язання, в тому числі й за спричинену шкоду, лежить на продавцеві (виробникові), виконавцеві робіт.

За змістом п.12.ч.1 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів» істотний недолік - це недолік, який робить неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення, виник з вини виробника (продавця, виконавця), після його усунення проявляється знову з незалежних від споживача причин і при цьому наділений хоча б однією з нижченаведених ознак: а) він взагалі не може бути усунутий; б) його усунення потребує понад чотирнадцять календарних днів; в) він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором.

Тобто для встановлення наявності істотного недоліку товару необхідна наявність чотирьох ознак: неможливості чи недопустимості використання товару; виникнення недоліку з вини виробника (продавця, виконавця); повторний прояв недоліку з незалежних від споживача причин після його усунення; наявність хоча б однієї з цих ознак - він взагалі не може бути усунутий; його усунення потребує понад чотирнадцять календарних днів; він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором.

Тільки сукупність 4 обов`язкових ознак недоліку надає підстави вважати його істотним недоліком із усіма правовими наслідками щодо задоволення вимог споживачів, та повернення грошових коштів, сплачених за товар.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 01 лютого 2018 року, справа № 661/67/16-ц, провадження № 61-2464св18.

Саме на споживача покладається обов`язок довести наявність істотного дефекту продукції.

Указаний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 559/388/17; від 14 січня 2021 року у справі № 755/11237/17; від 26 січня 2022 року у справі № 755/5301/16-ц.

Позивачем не доведено наявність чотирьох ознак істотного недоліку, що визначені п.12. ч.1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», а відтак суд приходить до висновку про відсутність істотного недоліку проведеного ремонту.

Відповідач проведення відповідної експертизи для встановлення причини виникнення недоліку проведеного ремонту не ініціював.

Отже, відповідач не довів, що недоліки товару виникли з вини позивача.

З огляду на встановлені обставини, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності та взаємному зв`язку, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення сплачених коштів у розмірі 9500,00 грн є доведеними, законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині стягнення пені суд зазначає наступне.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (частина перша статті 549 ЦК України).

Відповідно до положень частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

Відповідно до викладеного в постановах Верховного Суду від 04 червня 2020 року у справі № 369/10606/17 та від 15 червня 2022 року у справі № 711/1032/21 пеня, передбачена частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» підлягає нарахуванню у разі порушення умов договору про виконання робіт (надання послуг) виконавцями робіт і надавачами послуг.

Таким чином, дія цієї статті поширюється на договори підряду та договори про надання послуг.

У постанові від 20 березня 2019 р. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що пеня, як міра відповідальності, починає свій перебіг після встановлення факту порушення. Тобто встановлення факту порушення виконання зобов`язання є обов`язковою передумовою для початку терміну нарахування пені.

Статтею 258 ЦК України встановлено спеціальну позовну давність в один рік до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно проведеного позивачем розрахунку пені, заборгованість по пені ФОП ОСОБА_2 становить 6270,00 грн.

При проведенні розрахунку пені позивач вірно керувався положеннями частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», визначаючи розмір відсотків за кожен день прострочення - 3%. Нарахування пені позивачем здійснено в межах річного строку позовної давності, оскільки кількість днів у формулі зазначено - 66 днів.

При вирішенні питання про зменшення пені суд бере до уваги також співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 920/1013/18, від 26.03.2020 у справі № 904/2847/19).

Категорії "значно" та "надмірно", які використовуються в статті 551 ЦК України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником (висновок сформульований в постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 916/878/20).

При цьому вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18).

Суд зауважує, що зменшення судом неустойки до певного розміру відбувається із визначенням її у конкретній грошовій сумі, що підлягає стягненню.

Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 705,86 грн.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивача звільнено від сплати судових витрат на підставі ч.3 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів».

За змістом ч.6 ст.141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 783,00 грн (10205,86*100/15770=64,71%, 64,71%*1211,20/100=783)

Керуючись ст.ст.12,13,76-81,95,258-259,263-265,268, 280-282, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживачів - задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачені кошти в розмірі 9500,00 грн та пеню у розмірі 705,86 грн.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь держави суму судового збору у розмірі 783,00 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач може оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , НОМЕР_1 , адреса реєстації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Фізична особа-підприємць ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .

Суддя Н.Г. Гринь