Постанова від 27 липня 2026 р. у справі №344/3452/25 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2026 року

м. Київ

справа № 344/3452/25

провадження № 61-14307св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Коротенка Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Акціонерне товариство «Ідея Банк»,

треті особи: Івано-Франківський відділ державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова Олена Миколаївна,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Ідея Банк», треті особи: Івано-Франківський відділ державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова Олена Миколаївна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Ідея Банк» на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 19 червня 2025 року у складі судді Польської М. В. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 06 жовтня 2025 року у складі колегії суддів: Пнівчук О. В., Бойчука І. В., Томин О. О.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати виконавчий напис від 12 жовтня 2021 року № 11970 таким, що не підлягає виконанню.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилалася на те, що 12 жовтня 2021 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова О. М. вчинила виконавчий напис про стягнення з неї на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» (далі - АТ «Ідея Банк») заборгованості за кредитним договором від 09 квітня 2020 року у сумі 57 537,58 грн. Вважає виконавчий напис таким, що вчинений з порушенням норм законодавства України, оскільки заборгованість не є безспірною, а також не було надано оригіналу нотаріально посвідченого кредитного договору.

У зв`язку з цим позивачка просила позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області рішенням від 19 червня 2025 року позов задовольнив частково. Визнав виконавчий напис, виданий приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О. М., від 12 жовтня 2021 року № 11970 таким, що не підлягає виконанню. Вирішив питання про розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними, оскільки відповідач не довів безспірність заборгованості та не надав самого правочину чи переліку всіх документів, які він надавав нотаріусу.

Водночас суд дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають стягненню в розмірі 10 000,00 грн, а тому позов підлягає частковому задоволенню.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Івано-Франківський апеляційний суд постановою від 06 жовтня 2025 року апеляційну скаргу АТ «Ідея Банк» залишив без задоволення. Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 19 червня 2025 року залишив без змін. Вирішив питання про розподіл судових витрат.

Судове рішення апеляційний суд мотивував тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи

У листопаді 2025 року АТ «Ідея Банк» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 19 червня 2025 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 06 жовтня 2025 року й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Підставою касаційного оскарження вказувало те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17, від 19 лютого 2020 року у справі № 639/4836/17.

Касаційна скарга мотивована неврахуванням судами того, що на підставі договору факторингу від 07 липня 2023 року, укладеного між AT «Ідея Банк» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів»), відбулася заміна кредитора за зобов`язаннями за кредитним договором від 09 квітня 2020 року, а тому AT «Ідея Банк» є неналежним відповідачем у цій справі.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 19 листопада 2025 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

02 грудня 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини

Суди попередніх інстанцій встановили, що 12 жовтня 2021 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова О. М. вчинила виконавчий напис про стягнення зі ОСОБА_1 на користь АТ «Ідея Банк» заборгованості за кредитним договором від 09 квітня 2020 року за період з 09 квітня до 06 вересня 2021 року в сумі 57 537,58 грн.

30 листопада 2021 року відкрито виконавче провадження з виконання вказаного виконавчого напису.

07 липня 2023 року між АТ «Ідея Банк» і ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу, за умовами якого передано право вимоги в т. ч. за кредитним договором від 09 квітня 2020 року, укладеним з ОСОБА_1 , за яким заборгованість становить 86 642,92 грн.

Тобто заборгованість за виконавчим написом і заборгованість за договором факторингу за цим кредитним договором є різною.

Ухвалами Івано-Франківського міського суду від 24 квітня 2024 року та від 20 грудня 2024 року відмовлено у задоволенні заяв ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» про заміну сторони виконавчого провадження, відкритого на підставі виконавчого напису від 12 жовтня 2021 року № 11970, її правонаступником.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

У справі, яка переглядається, спір між сторонами виник щодо неправомірності вчинення виконавчого напису нотаріуса.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною першою статті 39 Закону України «Про нотаріат» порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом та іншими актами законодавства України.

Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів, відповідно до якої нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Підпунктом 3.2 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок), визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі - Перелік), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Під час вчинення виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку.

У пункті 1 Переліку передбачено, що для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19) зазначено, що «для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 645/1979/15-ц (провадження № 14-706цс19) зазначено, що «вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Водночас порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню».

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Встановивши, що, звертаючись із заявою про вчинення виконавчого напису, банк не надав нотаріусу всіх документів, достатніх та необхідних для вчинення виконавчого напису, та не довів безспірності заборгованості, суди дійшли правильного висновку про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Справи за спорами щодо оскарження вчинених нотаріусами виконавчих написів (про визнання вчиненого нотаріусом виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса) мають розглядатися судами за позовами боржників до стягувачів.

Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постановах Верховного Суду від 12 листопада 2020 року у справі № 200/3452/17 (провадження № 61-18790св19) від 16 грудня 2022 року у справі № 639/4029/20 (провадження № 61-16669св21) та від 28 січня 2026 року у справі № 278/3028/21 (провадження № 61-12194св24)

Згідно з частинами першою, другою статті 15 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

У цій справі суди встановили, що стягувачем за оспорюваним виконавчим написом та особою за заявою якої відкрите виконавче провадження є АТ «Ідея Банк».

При цьому ухвалами Івано-Франківського міського суду від 24 квітня 2024 року та від 20 грудня 2024 року відмовлено у задоволенні заяв ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» про заміну сторони виконавчого провадження, відкритого на підставі виконавчого напису від 12 жовтня 2021 року № 11970, її правонаступником.

Аргументи АТ «Ідея Банк» про те, що позов пред`явлено до неналежного відповідача, суди попередніх інстанцій обґрунтовано спростували з посиланням на те, що позов виник щодо неправомірності вчинення виконавчого напису нотаріуса, стягувачем за яким є АТ «Ідея Банк».

Виходячи із змісту правовідносин, які склалися між учасниками справи, доводи заявника про те, що АТ «Ідея Банк» слід вважати неналежним відповідачем у цій справі, не знайшли свого підтвердження.

З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку, що аргументи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, а зводяться до незгоди заявника з ухваленими у справі судовими рішеннями та необхідності переоцінки доказів у справі. Водночас суд касаційної інстанції є судом права, а не факту, і згідно з вимогами процесуального закону не здійснює переоцінки доказів у зв`язку з тим, що це перебуває поза межами його повноважень.

Ураховуючи конкретні обставини цієї справи, встановлені судами попередніх інстанцій, оскаржувані судові рішення не суперечать правовим висновкам, які зазначені в касаційній скарзі як підстави для відкриття касаційного провадження.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону, і підстав для їх скасування немає.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Ідея Банк»залишити без задоволення.

Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 19 червня 2025 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 06 жовтня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:А. Ю. Зайцев

І. А. Воробйова

Є. В. Коротенко