Рішення від 28 липня 2026 р. у справі №914/1313/26 — Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.07.2026 Справа № 914/1313/26

Господарський суд Львівської області у складі судді Бортник О.Ю. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання справу за позовом: Фізичної особи-підприємця Голуба Максима Олександровича, м. Малин,

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Васько Галини Ярославівни, м. Новояворівськ,

про стягнення 109617,51 грн.

Учасники справи в судове засідання не викликались, розгляд справи здійснювався в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без виклику сторін.

Суд встановив: Фізична особа-підприємець Голуб М.О., м. Малин, звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця Васько Г.Я., м. Новояворівськ, 91179,92 грн. заборгованості за договором поставки № 1 від 01.01.2026 р., 2477,36 грн. інфляційних, 622,02 грн. трьох процентів річних, 6220,22 грн. пені та 9117,99 грн. штрафу.

Позивач просить зазначити в рішенні про те, що пеня нараховується до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, яке регулює нарахування, згідно з ст. 238 ГПК України.

Стислий виклад позиції позивача.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору поставки № 1 від 01 січня 2026 р. в частині своєчасної та повної оплати поставленої йому позивачем продукції. Замовлення продукції відповідач здійснював через систему обслуговування ПОСТЕР, за результатом прийняття замовлення позивач видавав чек.

В частині позовних вимог про стягнення інфляційних та трьох процентів річних позивач посилається на вимоги ст. 625 ЦК України, а щодо позовних вимог про стягнення штрафу та пені, як на правову підставу цих вимог, позивач посилається на п. 7.3. Договору і ст. 549 ЦК України.

Стислий виклад заперечень відповідача проти позову.

Відповідач у відзиві на позовну заяву (а.с. 90-93) у задоволенні позову просить відмовити.

Відповідач заперечує факт укладення в електронній формі будь-яких договорів з позивачем та скріплення таких своїм електронним цифровим підписом.

Відповідач наводить детальний алгоритм перевірки факту наявності на документах кваліфікованого електронного підпису та посилається на ч. 1 та ч. 6 ст. 7, ст. 12 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».

Часткову оплату отриманого товару відповідач пояснює наданням нею ФОП Швець Людмилі Віталіївні доступу до свого банківського рахунку, який було закрито 17.03.2026 р. Факт здійснення оплат за Договором поставки № 1 від 01 січня 2026 р. відповідач заперечує.

Відповідач стверджує, що долучені до позовної заяви видаткові накладні підписано невідомими відповідачу особами.

Акт звірки не є первинним бухгалтерським документом та в силу висновків Верховного Суду, які викладено у його постанові у справі № 910/4919/19, не може братись судом до уваги як доказ здійснення господарської операції.

Відповідь позивача на відзив.

Позивач наполягає на викладених у позовній заяві твердженнях про те, що Договір поставки № 1 та Акт звірки розрахунків укладено сторонами в електронній формі шляхом накладення кваліфікованих електронних цифрових підписів сторін.

Відповідачем, відповідно до поданих нею доказів, надано доступ ФОП Швець Л.В. до бізнес-кабінету по рахунку, а не до самого рахунку. Ці два доступи не є тотожними за функціями та рівнями доступу.

Між відповідачем та ФОП Сорочинською М.І. укладено Договір субконцесії № 17/1.

Відповідач оплачувала частково товари, які поставлялись відповідачем з 01.01.2025 р. до 25.03.2026 р.

Позивач посилається на висновки Верховного Суду у справі № 914/1661/22 щодо права сторони доводити постачання товару іншими доказами, у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання товару.

Позивач наполягає, що поставка товару з січня 2025 р. до березня 2026 р. здійснювалась за однією й тією ж адресою, товар приймали також одні й ті ж особи.

В силу п. 4.7. Договору поставки допускається прийняття товару відповідальною особою відповідача. Якщо не зазначено розбіжностей у відповідних документах (Акт розбіжностей) Кур`єрської служби, то зобов`язання позивача вважаються виконаними належним чином та у повному обсязі.

Що стосується Акта звірки взаємних розрахунків, то в силу висновків Верховного Суду, які викладено у його постанові у справі № 917/1283/21, акт звірки може вважатися доказом наявності заборгованості, розміру заборгованості, визнання боржником заборгованості тощо, за умови підтвердження цієї інформації первинними документами та наявності на акті звірки підписів уповноважених представників.

Заперечення відповідача на відповідь на відзив.

Відповідач зазначає, що позивач так і не долучив до матеріалів справи документи, на які накладено кваліфікований електронний підпис.

Позивач не навів об`єктивних причин неможливості подання ним доказів разом з позовною заявою.

Відповідач посилається на висновки Верховного Суду, які викладені у його постановах у справах № 910/6187/22 та № 904/2104/19 та вважає, що докази, які позивач подав на підтвердження фактичних обставин справи не з позовною заявою, не можуть бути прийняті судом та покладені в судове рішення по справі.

Відповідач заперечує факт поставки позивачем йому товару. Кушнір А.А., Голуб А.О. та Заліванська А.В. не мали повноважень діяти від імені відповідача.

Додаткові пояснення позивача.

Позивач зазначає, що докази ним подано на вимогу ухвали суду від 01.06.2026 р.

Позивач стверджує, що мав право подати докази разом із поданими суду заявами по суті справи, з урахуванням викладеної відповідачем позиції у її ж заявах по суті справи (відзиві та запереченнях на відповідь на відзив). В силу ч. 3 ст. 166 та ст. 165 ГПК України до відповіді на відзив можуть бути додані докази.

Позивач посилається на те, що правовідносини, які виникли між відповідачем та ФОП Швець Л.В. щодо доступу до бізнес-кабінету і можливостей перераховувати кошти, не є предметом спору у справі. В силу ст. 204 ЦК України правочин з перерахування коштів є правомірним.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та без виклику сторін.

Суд витребовував у позивача докази та залишав без руху позовну заяву після відкриття провадження у справі з підстав, зазначених в наявних у матеріалах справи ухвалах суду.

У зв`язку з усуненням недоліків позовної заяви, ухвалою суду продовжено розгляд справи № 914/1313/26.

Мотивувальна частина рішення.

Враховуючи зміст позовної заяви, характер спірних правовідносин між сторонами, до переліку обставин, які є предметом доказування у справі, належить доказування існування у відповідача невиконаного обов`язку перед позивачем з оплати поставленого йому позивачем товару або ж доказування існування обставин, які спростовують факти, викладені у позовній заяві.

Вичерпний перелік доказів, якими сторони підтверджують існування обставин, що належать до предмета доказування у справі, зазначено ними в додатках до позовної заяви, відзиву, відповіді на відзив, письмових пояснень, заперечень на відповідь на відзив та поданих суду клопотань.

Беручи до уваги характер спірних правовідносин, вірогідність наявних у матеріалах справи та перевірених судом доказів, застосовуючи викладені нижче норми права та вважаючи встановленими наведені нижче обставини, суд дійшов висновку що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Між сторонами у справі укладено Договір поставки № 1 від 01 січня 2026 р. Факт накладення 29.01.2026 р. на текст вказаного договору електронних цифрових підписів позивача р. (о 14:13:55) та відповідача (о 14:17:20) підтверджено Центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг, на який покладено виконання функцій ЦЗО. Адреса електронного інформаційного ресурсу ЦЗО, доступ до якого забезпечується через комунікаційні мережі загального користування цілодобово (далі - офіційний вебсайт ЦЗО): https://czo.gov.ua. (п. 5 Регламенту роботи центрального засвідчувального органу, затвердженого Наказом Міністерства цифрової трансформації України 28 лютого 2024 року № 33, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 березня 2024 р. за № 393/41738).

Відповідно до умов цього Договору позивач зобов`язався передати відповідачу у власність, а відповідач прийняти та оплатити товар в кількості, асортименті та за ціною, що визначаються сторонами у відповідних документах: товарних чеках, рахунках-фактурах та видаткових накладних (п. 1.1. Договору).

Відповідач зобов`язувалась оплатити поставлений належним чином Товар відповідно до рахунків впродовж 14 календарних днів шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача, згідно реквізитів в рахунках до оплати (п. 3.1. Договору).

У разі прийняття Товару відповідачем чи відповідальною за це особою від позивача без зазначення розбіжностей у відповідних документах (Акт розбіжностей) Кур`єрської Служби є зоною відповідальності відповідача, а зобов`язання позивача вважаються виконаними в належним чином та в повному обсязі (п. 4.7. Договору).

Сторони у п. 7.3. Договору погодили, що за порушення строків оплати, встановлених, зокрема у п. 2.4. Договору, відповідач на вимогу позивача сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діятиме в період, за який нараховуватиметься пеня, від суми заборгованості за кожний день затримки оплати. У випадку, якщо відповідач затримає здійснення оплати поставленого Товару понад строк, більший ніж 20 календарних днів, від дати, коли Товар повинен був бути сплачений відповідачем, позивач має право додатково стягнути з відповідача штраф за недотримання строків оплати в розмірі 10 % вартості неоплаченого товару.

Позивач стверджує, що поставив відповідачу по видаткових накладних №№ 1, 6, 7, 21, 22, 34, 35, 44, 47, 48, 56, 58, 71, 76, 84, 86, 88, 89, 90, 95, 96, 106, 107, 116, 117, 128, 135, 137, 144, 145, 150, 155, 167, 169, 173, 174, 176, 178, 183, 184, 187, 192, 203 та 212 у період з 05.01.2026 р. до 21.03.2026 р. (том справи 1, а.с. 28-56, том справи 2, а.с. 12-25, 95) на підставі згаданого вище Договору поставки № 1 від 01 січня 2026 р. товар на загальну суму 144665,12 грн.

Ці видаткові накладні (том справи 1, а.с. 28-56, том справи 2, а.с. 12-25, 95) замість відповідачки підписано іншими особами (Заліванською А.В., ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ). У матеріалах справи немає та позивачем суду не надано доказів того, що вказані особи уповноважувались відповідачем на отримання матеріальних цінностей від її імені та у її інтересах на підставі Договору поставки № 1.

Однак, належно завіреною адвокатом позивача паперовою копією електронної Довідки АТ «Універсал Банк» від 26.10.2021 р. про рух коштів по рахунку позивача (том справи 1, а.с. 58-59) підтверджується факт перерахування відповідачем позивачу 50815,64 грн.

Крім цього, позивач надав належно завірену адвокатом паперову копію прибуткового касового ордеру № 1 від 26 січня 2026 р. про сплату відповідачем 2669,56 грн. в якості оплати товару, що поставлявся позивачем по видаткових накладних № 1 від 05.01.2026 р. та № 6 від 06.01.2026 р. (том справи 2, а.с. 11). Вказаний прибутковий касовий ордер № 1 від імені відповідача підписано Швець Л.В. У матеріалах справи немає та позивачем сторонами суду не надано доказів того, що у Швець Л.В. були повноваження діяти від імені та у інтересах відповідача, передаючи позивачу 2669,56 грн. готівкою в рахунок оплати видаткових накладних № 1 та № 6.

Проте відповідач власним електронним цифровим підписом підписала Договір поставки № 1 від 01 січня 2026 р. та Акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2026 р. по 17.03.2026 р. між сторонами у справі. У вказаному акті відповідач вказала, погодилась та визнала той факт, що за період з 05.01.2026 р. до 16.03.2026 р. позивач поставив їй по видаткових накладних №№ 1, 6, 7, 21, 22, 34, 35, 44, 47, 48, 56, 58, 71, 76, 84, 86, 88, 89, 90, 95, 96, 106, 107, 116, 117, 128, 135, 137, 144, 145, 150, 155, 167, 169, 173, 174, 176, 178, 183, 184, 187, 192 за Договором № 1 від 01.01.2026 р. товар на суму 127615,36 грн., а вона йому сплатила в якості оплати цього товару 53485,2 грн. При цьому номери та дати складання видаткових накладних, дати здійснення відповідачем оплат, які вказано у згаданому Акті звірки, повністю збігаються із тими, на які посилається позивач і які зазначено у Довідці АТ «Універсал Банк» від 26.10.2021 р. про рух коштів по рахунку позивача (том справи 1, а.с. 58-59) та у Прибутковому касовому ордері № 1 від 26.01.2026 р.

На підставі ст.ст. 7-1, 11-1 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» суд скористався інформаційно-комунікаційною системою центрального засвідчувального органу (https://czo.gov.ua/) для підтвердження та перевірки українських сертифікатів відкритих ключів та електронних підписів сторін на договорі поставки № 1, Акті звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2026 р. по 17.03.2026 р. та Акті звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2026 р. по 25.03.2026 р.

Результати перевірки підписів засвідчили, що Договір поставки № 1 та Акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2026 р. по 17.03.2026 р. підписано електронними цифровими підписами сторін, а Акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2026 р. по 25.03.2026 р. підписано лише електронним цифровим підписом позивача.

У матеріалах справи немає та відповідачем суду не надано доказів компрометації її електронного цифрового підпису, або ж доказів невідкладного повідомлення нею надавача послуг електронної ідентифікації про підозру або факт компрометації її засобу електронної ідентифікації, що в силу ч. 2 ст. 11-1 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» є обов`язком відповідача.

Враховуючи вказані обставини, а також те, що 100 % збіг номерів, дат видаткових накладних, вартості товару, який поставлено по них, дат та сум часткових оплат, здійснених відповідачем, із долученими позивачем до позовної заяви доказами не є вірогідним, суд дійшов висновку, що відповідач, підписавши Акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2026 р. по 17.03.2026 р., визнала свій борг перед позивачем, який виник на підставі Договору поставки № 1 та видаткових накладних №№ 1, 6, 7, 21, 22, 34, 35, 44, 47, 48, 56, 58, 71, 76, 84, 86, 88, 89, 90, 95, 96, 106, 107, 116, 117, 128, 135, 137, 144, 145, 150, 155, 167, 169, 173, 174, 176, 178, 183, 184, 187, 192. Відповідач, оплачуючи товар, отриманий по наведених вище видаткових накладних, вчинила дії, що свідчать про прийняття правочину до виконання.

Згідно з ст. 241 ЦК України Правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 74130,16 грн. заборгованості за товар, який поставлено позивачем відповідачу на підставі Договору поставки № 1 від 01.01.2026 р. по видаткових накладних №№ 1, 6, 7, 21, 22, 34, 35, 44, 47, 48, 56, 58, 71, 76, 84, 86, 88, 89, 90, 95, 96, 106, 107, 116, 117, 128, 135, 137, 144, 145, 150, 155, 167, 169, 173, 174, 176, 178, 183, 184, 187, 192, починаючи з 05.01.2026 р. до 16.03.2026 р., обґрунтовані та підлягають до задоволення.

При цьому суд керується приписами ст.ст. 265, 712 ЦК України, відповідно до яких за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) в зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст. 663 та частинами 1 і 2 ст. 692 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Щодо заперечень відповідача проти акта звірки взаємних розрахунків як первинного доказу здійснення господарських операцій, то суд виходить з того, що акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості боржником та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Вказаний висновок суду відповідає висновкам Верховного Суду, які викладено у його постанові від 05.03.2019 р. у справі 910/1389/18.

Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за товар, який поставлено по видаткових накладних № 203 від 19.03.2026 р. та № 212 від 21.03.2026 р., то такі задоволенню не підлягають.

Ці видаткові накладні відповідачем не підписані, факт отримання товару за ними вона заперечує, у матеріалах справи немає доказів того, що особи, які отримували товар за видатковими накладним № 203 від 19.03.2026 р. та № 212 від 21.03.2026 р. діяли на підставі довіреностей на отримання матеріальних цінностей, виданих відповідачем, від її імені та в її інтересах. Акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2026 р. по 25.03.2026 р. відповідач не підписала, його підписано лише електронним цифровим підписом позивача. За таких обставин, у суду відсутні підстави вважати, що відповідач вчинила дії, які свідчать про прийняття нею зобов`язань з оплати товару за видатковими накладними № 203 від 19.03.2026 р. та № 212 від 21.03.2026 р. до виконання та наступне схвалення відповідачем поставки товару за цими видатковими накладними.

На підставі ст. 625 ЦК України стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 2140,99 грн. інфляційних та 423,12 грн. трьох процентів річних за період прострочення виконання грошового зобов`язання з 06.02.2026 р. до 29.04.2026 р. У частині обчислення інфляційних суд керується листом Верховного суду України № 62-97р від 03.04.1997 р. та висновками Верховного Суду, які викладено у його постанові від 20.08.2020 р. у справі № 904/3546/19 (п. 48).

В силу приписів ст.ст. 549, 611 ЦК України та п. 7.3. Договору поставки № 1 обґрунтованими й такими, що підлягають до задоволення є позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 7413,02 грн. штрафу та 4231,01 грн. пені за період прострочення оплати товару з 06.02.2026 р. до 29.04.2026 р.

Решта позовних вимог в частині трьох процентів річних, пені та інфляційних задоволенню не підлягають. Позивач при обчисленні цих позовних вимог безпідставно не врахував приписи п. 3.1. Договору щодо строку оплати поставленого товару, а також часткові оплати товару, які здійснювала відповідач та зміну в зв`язку з цим розміру заборгованості.

Не підлягає задоволенню й вимога позивача про зазначення в рішенні про те, що пеня нараховується до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, яке регулює нарахування, згідно з ст. 238 ГПК України. Позивач, заявляючи позовну вимогу про стягнення пені, здійснив її розрахунок за невірним алгоритмом, не враховуючи часткових оплат відповідача та не надаючи суду формули розрахунку такої пені до моменту виконання рішення.

Розгляд справи засвідчив той факт, що вірні, на думку позивача, правила нарахування пені не відповідають вимогам закону. Суд частково відмовляє в стягненні пені не лише з огляду на те, що сума боргу становить 74130,16 грн., а не 91179,92 грн., але й через те, що позивач допустив арифметичні помилки при обчисленні пені та не врахував фактів часткового зменшення заборгованості в зв`язку з оплатами товару. Позивач не пропонує жодної чітко визначеної формули для обчислення пені, з урахуванням можливості часткового погашення заборгованості відповідачем та змінних величин (наприклад, кількості днів у році тощо).

ГПК України не встановлює обов`язку суду самостійно розробляти відповідну формулу (порядок) для позивача та у його в інтересах, у тих випадках, коли позивач такого порядку не запропонував. В силу ст. 16 ГПК України позивач вправі скористатись для цього правничою допомогою.

За наведених обставин, суд не вважає за можливе скористатись наданим йому ч. 10 ст. 238 ГПК України правом та зазначити в рішенні суду про нарахування пені до моменту виконання рішення суду.

Відповідно до статті 129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 126, 129, 236, 238, 240, 241, 242, 247-252, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Фізичної особи-підприємця Голуба Максима Олександровича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Фізичної особи-підприємця Васько Галини Ярославівни ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Васько Галини Ярославівни ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Фізичної особи-підприємця Голуба Максима Олександровича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 74130,16 грн. заборгованості, 2140,99 грн. інфляційних, 423,12 грн. трьох процентів річних, 7413,02 грн. штрафу, 4231,01 грн. пені та 2601,37 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

2. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

3. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

4. Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Бортник О.Ю.