Постанова від 27 липня 2026 р. у справі №908/343/26 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.07.2026 м. Дніпро Справа № 908/343/26

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді: Андрейчука Л.В. (доповідач),

суддів: Висоцького А.М., Левшиної Г.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельна компанія “Акві-Буд”» на рішення Господарського суду Запорізької області від 20.04.2026 (суддя Проскуряков К.В.)

у справі № 908/343/26

за позовом: Військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельна компанія “Акві-Буд”», м. Запоріжжя

про стягнення 87 302,17 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

Військова частина НОМЕР_1 звернулася до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельна компанія “Акві-Буд”» про стягнення 87 302,17 грн пені за порушення строку виконання робіт за договором підряду на будівництво фортифікаційних споруд від 24.03.2025 № 170/4Д.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань щодо своєчасного завершення будівельних робіт на об`єкті «Нове будівництво фортифікаційних споруд опорного пункту № 506».

Позивач зазначав, що відповідно до пункту 3.1 договору та Календарного графіка виконання робіт, який є додатком № 4 до договору, будівельні роботи мали бути завершені до 10.06.2025. Водночас фактично роботи були виконані та передані позивачу 09.07.2025, що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт № 1 та актом готовності об`єкта до експлуатації. Таким чином, прострочення виконання зобов`язання становило 29 календарних днів – з 11.06.2025 по 09.07.2025 включно.

Посилаючись на пункт 13.5 договору, яким передбачено сплату підрядником пені у розмірі 0,1 % договірної ціни за кожен день прострочення завершення будівництва, позивач нарахував відповідачу 87 302,17 грн пені, виходячи з договірної ціни, чинної у спірний період, у розмірі 3 010 419,62 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на положення статей 509, 526, 530, 546, 610– 612, 837 Цивільного кодексу України та умови укладеного сторонами договору. Також позивач просив покласти на відповідача судові витрати зі сплати судового збору.

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 20.04.2026 у справі № 908/343/26 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельна компанія “Акві-Буд”» на користь Військової частини НОМЕР_1 87 302,17 грн пені за порушення строку завершення будівництва за договором підряду від 24.03.2025 № 170/4Д та 2 662,40 грн судового збору.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач завершив передбачені договором будівельні роботи 09.07.2025, тоді як встановлений Календарним графіком строк їх завершення сплив 10.06.2025. Оскільки факт прострочення на 29 календарних днів сторонами не заперечувався, суд визнав доведеним порушення відповідачем договірного зобов`язання.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені за період з 11.06.2025 по 09.07.2025, суд дійшов висновку, що нарахування 87 302,17 грн відповідає пункту 13.5 договору та здійснене виходячи з договірної ціни, чинної у період прострочення, у розмірі 3 010 419,62 грн. Суд також урахував, що відповідач не надав контррозрахунку та не заперечував правильності арифметичного обчислення пені.

Доводи відповідача про те, що порушення строку виконання робіт стало наслідком обставин непереборної сили, суд першої інстанції визнав недоведеними. Суд зазначив, що сам факт воєнного стану, повітряні тривоги, погіршення безпекової ситуації, несприятливі погодні умови, ускладнення постачання будівельних матеріалів і нестача працівників не підтверджують об`єктивної неможливості виконання саме договору № 170/4Д у погоджений сторонами строк.

Суд установив, що відповідач у передбаченому договором порядку не повідомляв позивача про виникнення обставин, які перешкоджали виконанню робіт, не звертався з пропозицією про перенесення строку їх завершення, внесення відповідних змін до договору або його розірвання. Посилання відповідача на обговорення проблемних питань під час робочих нарад суд відхилив як такі, що не підтверджені належними доказами.

Наданий відповідачем висновок Рівненської торгово-промислової палати від 10.03.2026 № 56.01/86 про істотну зміну обставин суд оцінив критично, зазначивши, що цей документ був отриманий після завершення виконання договору та звернення позивача до суду, не має наперед установленої доказової сили і не підтверджує безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між наведеними у ньому обставинами та простроченням виконання робіт за спірним договором.

Суд також виходив із того, що істотна зміна обставин у розумінні статті 652 Цивільного кодексу України може бути підставою для зміни або розірвання договору, однак сама собою не звільняє сторону від відповідальності за вже допущене порушення зобов`язання. З огляду на недоведеність відсутності вини відповідача та наявність передбачених договором підстав для застосування відповідальності суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог у повному обсязі.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись із рішенням Господарського суду Запорізької області від 20.04.2026 у справі № 908/343/26, Товариство з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельна компанія “Акві-Буд”» звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Військової частини НОМЕР_1 у повному обсязі, а також стягнути з позивача судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги.

Апеляційну скаргу обґрунтовано невідповідністю висновків суду першої інстанції встановленим обставинам справи, неповним дослідженням та неналежною оцінкою доказів, а також неправильним застосуванням норм матеріального права.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельна компанія “Акві-Буд”» не заперечує, що відповідно до укладеного сторонами договору підряду від 24.03.2025 № 170/4Д строк завершення будівельних робіт на об`єкті «Нове будівництво фортифікаційних споруд опорного пункту № 506» було встановлено до 10.06.2025, тоді як фактично роботи завершено та передано позивачу 09.07.2025.

Водночас скаржник стверджує, що порушення строку виконання робіт сталося не з його вини, а внаслідок надзвичайних та невідворотних обставин, які виникли після укладення договору, не залежали від волі відповідача та об`єктивно перешкоджали своєчасному завершенню будівництва.

Відповідач посилається на пункт 13.2 договору, відповідно до якого підрядник несе відповідальність за якість і строки виконання робіт на об`єкті, якщо не доведе, що відповідні порушення сталися не з його вини, а також на пункт 13.13 договору, яким передбачено, що підрядник не відповідає за порушення строків виконання робіт, якщо таке порушення сталося не з його вини.

Скаржник також наводить положення частини першої статті 617 Цивільного кодексу України, згідно з якою особа звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили, та частини першої статті 883 цього Кодексу щодо відповідальності підрядника за прострочення передання об`єкта замовникові, якщо підрядник не доведе, що порушення сталося не з його вини.

Крім того, відповідач посилається на пункт 14.1 договору, яким передбачено звільнення сторін від відповідальності за повне або часткове невиконання зобов`язань, якщо воно стало наслідком обставин непереборної сили, та на пункт 14.3 договору, відповідно до якого сторона звільняється від відповідальності за умови, що відповідні обставини виникли після укладення договору, спричинені подіями, які не залежать від її волі, а стороною вжито всіх необхідних заходів для уникнення або усунення їх негативних наслідків.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельна компанія “Акві-Буд”» визнає, що на момент укладення договору йому було відомо про збройну агресію Російської Федерації проти України, введення та дію правового режиму воєнного стану. При цьому відповідач посилається на повідомлення Торгово-промислової палати України, відповідно до якого військова агресія Російської Федерації проти України та запровадження у зв`язку із цим воєнного стану визнані надзвичайними, невідворотними й об`єктивними обставинами, які існують із 24.02.2022 до їх офіційного припинення.

Разом із тим відповідач наголошує, що після укладення договору відбулася істотна зміна та погіршення обставин, якими сторони керувалися під час погодження строків виконання робіт і які скаржник не міг передбачити.

До таких обставин скаржник відносить загострення воєнної ситуації на Слов`янському напрямку Дніпропетровської області та Покровському напрямку Донецької області; наближення лінії фронту до населених пунктів, у районі яких здійснювалося будівництво; розширення можливостей противника щодо застосування радіокерованих FPV-дронів, FPV-дронів на оптоволокні, дронів із підсиленими антенами або ретрансляторами, а також безпілотних літальних апаратів типу «Ланцет».

Крім того, відповідач посилається на збільшення кількості та тривалості сигналів повітряної тривоги внаслідок постійної загрози ракетних та авіаційних ударів, несприятливі погодні умови у вигляді значних і тривалих опадів, надмірного зволоження ґрунту, сильних поривів вітру, гроз і туману, дефіцит спеціальних будівельних матеріалів, які виготовляються обмеженою кількістю виробників, а також дефіцит кваліфікованих працівників унаслідок мобілізації.

На переконання скаржника, зазначені обставини діяли в сукупності, об`єктивно ускладнили організацію та функціонування будівельного процесу і призвели до неможливості виконання передбачених договором робіт у первісно встановлений строк без заподіяння шкоди їх якості та безпеці працівників.

Відповідач стверджує, що наведені обставини мають ознаки форс-мажорних, оскільки не залежали від його волі, мали надзвичайний і невідворотний характер та об`єктивно унеможливлювали належне виконання конкретного зобов`язання у погоджений сторонами строк.

В обґрунтування цієї позиції скаржник посилається на постанову Верховного Суду від 20.06.2024 у справі № 910/1779/23, відповідно до якої ознаками форс-мажорних обставин є їх незалежність від волі учасників правовідносин, надзвичайність, невідворотність та об`єктивна неможливість виконання зобов`язання за конкретних умов господарської діяльності.

Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельна компанія “Акві-Буд”» наводить висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 08.05.2018 у справі № 910/7495/16, щодо надзвичайного, невідворотного та непередбачуваного характеру обставин непереборної сили, а також посилається на постанову Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20, у якій зазначено, що непереборна сила має робити виконання зобов`язання неможливим незалежно від зусиль і матеріальних витрат, які сторона понесла або могла понести.

На підтвердження своєї позиції скаржник посилається на докази, долучені до відзиву на позовну заяву, та висновок Рівненської торгово-промислової палати про істотну зміну обставин від 10.03.2026 № 56.01/86.

За твердженням відповідача, Рівненська торгово-промислова палата дослідила взаємозв`язок між погіршенням воєнної ситуації, повітряними тривогами, загрозами застосування безпілотних літальних апаратів, несприятливими погодними умовами, дефіцитом матеріалів і працівників та порушенням строків виконання робіт. Тому цей висновок, на думку скаржника, підтверджує причинно-наслідковий зв`язок між відповідними обставинами та простроченням виконання зобов`язання.

Відповідач зазначає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки наведеним обставинам і поданим на їх підтвердження доказам, не дослідив їх фактичного впливу на можливість своєчасного виконання робіт та не встановив причинно-наслідкового зв`язку між ними і допущеним простроченням.

На переконання скаржника, суд першої інстанції не оцінив докази в їх сукупності та застосував формальний підхід, чим порушив вимоги статті 86 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельна компанія “Акві-Буд”» також наголошує, що виконання будівельних робіт здійснювалося в умовах безпосередньої загрози життю працівників, під час систематичних і тривалих повітряних тривог та з фактичним припиненням будівельного процесу після кожного сигналу тривоги.

Відповідач посилається на пункти 4.3.7 і 8.7 договору, за якими саме на підрядника покладалися обов`язки щодо дотримання працівниками сигналів повітряної тривоги, вимог охорони праці та техніки безпеки. За доводами скаржника, виконання цих обов`язків унеможливлювало здійснення робіт у безперервному режимі.

Щодо відсутності письмового повідомлення про виникнення форс-мажорних обставин відповідач зазначає, що недотримання формальної процедури повідомлення саме по собі не спростовує фактичного існування таких обставин та їх впливу на виконання зобов`язання. На думку скаржника, визначальним для вирішення спору є встановлення реального впливу відповідних обставин, а не лише перевірка формального дотримання порядку повідомлення.

Відповідач стверджує, що позивач як військова частина був об`єктивно обізнаний із безпековою ситуацією в районі проведення робіт. Крім того, позивач здійснював технічний нагляд за будівництвом, а перебіг виконання робіт і труднощі, які виникали, регулярно обговорювалися сторонами під час робочих нарад.

На переконання скаржника, за таких обставин відсутність окремого письмового повідомлення не свідчить про необізнаність позивача щодо причин сповільнення виконання робіт.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельна компанія “Акві-Буд”» також звертає увагу, що позивач, будучи обізнаним про зазначені обставини, не скористався правом на розірвання договору, не застосував оперативно-господарських санкцій, продовжував договірні відносини та прийняв виконані роботи. На думку скаржника, така поведінка позивача свідчить про фактичне визнання ним об`єктивних труднощів виконання договору.

Зі свого боку відповідач пояснює, що не ініціював розірвання договору, внесення до нього змін або продовження строку його дії з огляду на важливість фортифікаційних споруд для обороноздатності держави. Скаржник стверджує, що продовжував виконання зобов`язань і доклав усіх можливих зусиль для якнайшвидшого завершення будівництва, унаслідок чого прострочення становило лише 29 календарних днів.

Відповідач наголошує, що передбачені договором роботи виконано в повному обсязі, прийнято позивачем без зауважень та оплачено, а доказів завдання позивачу збитків унаслідок прострочення матеріали справи не містять.

На думку скаржника, повне виконання робіт, незначна тривалість прострочення, відсутність завданих позивачу збитків, добросовісність відповідача та здійснення будівництва в умовах підвищеного ризику свідчать про те, що застосування до нього штрафних санкцій суперечить принципам справедливості, добросовісності та розумності і є непропорційним.

Посилаючись на частину третю статті 551 Цивільного кодексу України, відповідач зазначає, що розмір неустойки може бути зменшений судом, якщо він значно перевищує розмір збитків або існують інші обставини, які мають істотне значення. Скаржник вважає, що суд першої інстанції не врахував обставин, які свідчать про наявність підстав для застосування цієї норми.

З огляду на викладене Товариство з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельна компанія “Акві-Буд”» вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене за неповного з`ясування обставин справи, з неналежною оцінкою доказів і неправильним застосуванням норм матеріального права, у зв`язку із чим просить скасувати його та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Узагальнення доводів та заперечень інших учасників справи.

У відзиві на апеляційну скаргу Військова частина НОМЕР_1 зазначає, що 02.06.2026 отримала ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 01.06.2026 про відкриття апеляційного провадження у справі № 908/343/26.

Ознайомившись зі змістом апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельна компанія “Акві-Буд”», позивач вважає наведені у ній доводи безпідставними, а рішення суду першої інстанції – законним та обґрунтованим.

Інших доводів, окремих заперечень щодо викладених в апеляційній скарзі обставин, посилань на норми права або доказів відзив на апеляційну скаргу не містить.

Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.05.2026 для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Андрейчука Л.В. – доповідача, суддів Висоцького А.М. та Левшиної Г.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.05.2026 апеляційну скаргу залишено без руху у зв`язку з ненаданням доказів сплати судового збору у встановленому законом розмірі. Скаржнику надано п`ятиденний строк із дня отримання копії ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом сплати судового збору в розмірі 3 993,60 грн та подання суду відповідних доказів.

27.05.2026 до Центрального апеляційного господарського суду надійшла сформована в підсистемі «Електронний суд» 26.05.2026 заява відповідача про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додано платіжну інструкцію на підтвердження сплати судового збору. Таким чином, недоліки апеляційної скарги усунено в установлений судом строк.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельна компанія “Акві-Буд”» на рішення Господарського суду Запорізької області від 20.04.2026 у справі № 908/343/26 та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

Зважаючи на те, що ціна позову у справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб і справа не належить до категорій, які не можуть розглядатися в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції відповідно до частини тринадцятої статті 8 та частини десятої статті 270 Господарського процесуального кодексу України постановив здійснювати апеляційний перегляд у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

04.06.2026 Військова частина НОМЕР_1 через підсистему «Електронний суд» подала відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечила проти наведених відповідачем доводів та висловила позицію про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення.

23.06.2026 на виконання ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 01.06.2026 із Господарського суду Запорізької області надійшли матеріали справи № 908/343/26.

Відповідно до частини тринадцятої статті 8 та частини десятої статті 270 Господарського процесуального кодексу України апеляційний перегляд справи здійснюється за наявними матеріалами в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Судове засідання не проводиться.

Встановлені судом обставини справи.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 24.03.2025 між Військовою частиною НОМЕР_1 як замовником та Товариством з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельна компанія “Акві-Буд”» як підрядником укладено договір підряду на будівництво фортифікаційних споруд № 170/4Д.

Відповідно до пункту 1.1 договору замовник доручив, а підрядник зобов`язався на свій ризик та власними силами виконати роботи з розроблення проєктно-кошторисної документації та будівельні роботи на об`єкті «Нове будівництво фортифікаційних споруд опорного пункту № 506», а замовник зобов`язався прийняти належно виконані роботи та оплатити їхню вартість. Код робіт за ДК 021:2015 – 45220000-5 «Інженерні та будівельні роботи».

Джерелом фінансування робіт визначено кошти Державного бюджету України. Договір укладено з урахуванням особливостей здійснення оборонних закупівель у період дії правового режиму воєнного стану, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2022 № 1275.

Пунктом 1.4 договору передбачено виконання робіт у два етапи.

Перший етап – проєктування, що охоплював виконання інженерно-геодезичних та інженерно-геологічних вишукувань, розроблення проєктної документації стадії «Робочий проєкт», до складу якої мав входити генеральний план, проходження експертизи з отриманням позитивного експертного звіту та передання проєктної документації замовнику відповідно до календарного графіка виконання робіт.

Другий етап – безпосереднє виконання будівельних робіт відповідно до календарного графіка, що є додатком № 4 до договору.

На час укладення договору вартість робіт становила 3 010 462 грн, у тому числі ПДВ – 501 743,67 грн. Відповідно до пункту 2.3 договору зміна договірної ціни могла здійснюватися за взаємною згодою сторін. Договірна ціна була визначена як тверда.

Згідно з пунктом 3.1 договору строки виконання робіт визначалися календарним графіком. Підрядник мав розпочати виконання робіт згідно із цим графіком, але не пізніше п`яти календарних днів після підписання договору. Календарним графіком граничний строк завершення будівельних робіт за договором № 170/4Д встановлено до 10.06.2025 включно.

Пунктом 3.3 договору передбачено, що строки виконання робіт можуть змінюватися шляхом внесення відповідних змін до договору в разі виникнення обставин непереборної сили, передбачених розділом 14 договору.

Відповідно до пункту 3.4 договору після закінчення виконання робіт підрядник повинен письмово повідомити про це замовника. Датою закінчення робіт за договором визначено дату підписання акта готовності об`єкта до експлуатації, складеного уповноваженими представниками замовника та підрядника.

За умовами пункту 4.1.1 договору замовник мав право застосувати до підрядника оперативно-господарські санкції та достроково в односторонньому порядку розірвати договір, зокрема в разі відставання підрядника від календарного графіка виконання основних робіт більше ніж на п`ять днів, шляхом направлення відповідного письмового повідомлення. Пунктами 4.1.2 та 4.1.3 договору замовнику надано право контролювати хід, строки та якість виконання робіт.

Пунктом 4.3.6 договору передбачено право підрядника ініціювати внесення змін до договору.

За змістом пункту 4.3.7 договору підрядник мав забезпечити оповіщення працівників про сигнали повітряної тривоги, провести інструктаж щодо дій під час повітряної тривоги та визначити місця перебування або можливі укриття працівників.

Пунктом 4.4.3 договору на підрядника покладено обов`язок власними ресурсами та у встановлені договором строки виконати всі передбачені роботи відповідно до затвердженої проєктно-кошторисної документації, технічних вимог, будівельних норм і правил, а також забезпечити завершення робіт і передання об`єкта у визначений договором строк.

Підрядник також був зобов`язаний своєчасно забезпечувати об`єкт необхідними матеріальними ресурсами, створити здорові та безпечні умови праці, дотримуватися правил техніки безпеки і проводити відповідні інструктажі працівників.

Відповідно до пункту 4.4.16 договору підрядник мав завчасно, не менше ніж за десять днів, у письмовій формі повідомити замовника про можливе сповільнення або зупинення виконання робіт унаслідок незалежних від нього обставин.

Згідно з пунктом 4.4.20 договору підрядник був зобов`язаний інформувати замовника про хід виконання договірних зобов`язань, обставини, які перешкоджають їх виконанню, а також про заходи, вжиті для усунення таких обставин.

Пунктом 8.1 договору передбачено передання замовником підряднику будівельного майданчика. Відповідно до пункту 8.2 договору підрядник самостійно організовував виконання робіт згідно з календарним графіком та вимогами державних будівельних норм.

За умовами пункту 8.4 договору підрядник мав щомісячно, до десятого числа місяця, наступного за звітним, інформувати замовника про хід виконання робіт, а в разі відхилення від календарного графіка – зазначати причини такого відхилення та заходи, вжиті для його усунення.

Пунктом 8.7 договору на підрядника покладено відповідальність за дотримання вимог техніки безпеки, охорони праці, санітарних та пожежних вимог під час виконання робіт. Згідно з пунктом 8.8 договору забезпечення робіт матеріалами, обладнанням та іншими ресурсами здійснювалося підрядником.

Пунктом 8.13 договору передбачено, що в разі виявлення неможливості продовжувати виконання робіт підрядник повинен письмово повідомити про це замовника протягом трьох робочих днів.

Пунктом 10.1 договору визначено, що приймання та передання виконаних робіт здійснюються поступово, у міру завершення окремих видів робіт, їх частин та конструктивних елементів, шляхом підписання акта приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в та довідки про вартість виконаних будівельних робіт і витрати за формою КБ-3.

Відповідно до пункту 11.1 договору оплата виконаних робіт мала здійснюватися протягом десяти днів після підписання актів за умови надходження бюджетних коштів та надання належного комплекту документів. За пунктом 11.6 договору бюджетні зобов`язання замовника виникали в межах відповідних бюджетних асигнувань.

Пунктом 13.1 договору передбачено відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань відповідно до умов договору та законодавства України.

Згідно з пунктом 13.2 договору підрядник відповідає за якість і строки виконання робіт, якщо не доведе, що відповідні порушення сталися не з його вини.

Пунктом 13.5 договору встановлено, що за порушення строків завершення будівництва підрядник сплачує замовнику пеню в розмірі 0,1 % договірної ціни за кожний день прострочення, а в разі прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7 % зазначеної вартості.

Відповідно до пункту 13.7 договору сплата штрафних санкцій у повному розмірі здійснюється незалежно від відшкодування збитків та не звільняє підрядника від виконання договірних зобов`язань. Пунктом 13.13 договору передбачено, що підрядник не несе відповідальності за порушення строків виконання робіт, якщо таке порушення сталося не з його вини.

За змістом пункту 14.1 договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання його умов у разі виникнення обставин непереборної сили, якщо невиконання зобов`язань стало наслідком таких обставин. До обставин непереборної сили віднесено, зокрема, техногенні аварії, стихійні лиха та природні явища, війни і воєнні дії, терористичні акти та інші надзвичайні події, офіційно визнані такими.

Пунктом 14.2 договору встановлено, що сторона, виконанню зобов`язань якої перешкоджають форс-мажорні обставини, повинна не пізніше п`яти робочих днів із моменту їх виникнення письмово повідомити про це іншу сторону, а протягом п`яти календарних днів надати належні підтвердні документи, видані компетентним органом. Повідомлення мало містити відомості про час настання та характер відповідних обставин.

Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії сторони визначили сертифікат Торгово-промислової палати України або регіональної торгово-промислової палати та інформацію про внесення цього сертифіката до Реєстру сертифікатів про засвідчення форс-мажорних обставин. Сертифікат мав бути наданий у межах строку повного виконання сторонами договірних зобов`язань.

За пунктом 14.3 договору сторона, яка посилається на обставини непереборної сили, мала довести, що такі обставини виникли після укладення договору, перебували поза її контролем та що вона вжила всіх залежних від неї заходів для належного виконання зобов`язань.

Пунктом 14.4 договору передбачено продовження строку виконання зобов`язань на період дії належно підтверджених обставин непереборної сили. За пунктом 14.6 договору неповідомлення або несвоєчасне повідомлення іншої сторони про відповідні обставини позбавляло сторону права посилатися на них як на підставу звільнення від відповідальності та продовження строку виконання зобов`язань.

Пунктом 14.8 договору сторони підтвердили, що їм відомо про укладення договору під час дії правового режиму воєнного стану, а тому сам факт його введення не визнається форс-мажорною обставиною, крім конкретних подій, які безпосередньо перешкоджають виконанню зобов`язань та підтверджені уповноваженим органом.

Відповідно до пункту 17.2 договір набрав чинності з моменту його підписання та діяв протягом строку, визначеного сторонами, але не пізніше 31.12.2025, а в частині розрахунків – до повного виконання зобов`язань.

Пунктами 18.1 та 18.4 договору передбачено, що зміни і доповнення до договору вносяться виключно в письмовій формі шляхом підписання сторонами відповідної додаткової угоди. За пунктами 18.2 та 18.9 договору повідомлення, вимоги та претензії мали складатися письмово і направлятися рекомендованим або цінним листом чи вручатися представнику іншої сторони під підпис.

На виконання умов договору 25.03.2025 сторонами складено акт передання будівельного майданчика. В акті зазначено, що представники сторін оглянули будівельний майданчик, на ньому відсутні будівлі, споруди та інженерні мережі, а його стан відповідає умовам договору, проєктним рішенням і вимогам нормативних документів. Підрядник прийняв будівельний майданчик для початку виконання робіт.

21.05.2025 Запорізькою філією державного підприємства «Укрдержбудекспертиза» складено експертний звіт № 08-0138/01-25 щодо розгляду кошторисної частини проєктної документації за об`єктом. Звіт містить позитивний висновок щодо кошторисної частини проєкту. Загальна кошторисна вартість будівництва визначена в розмірі 3 293,945 тис. грн, з яких будівельні роботи – 2 375,726 тис. грн, інші витрати – 918,219 тис. грн. У звіті зазначено, що питання міцності, надійності та довговічності об`єкта в межах цієї експертизи не розглядалися.

Проєктну документацію було затверджено відповідним наказом командира військової частини.

01.06.2025 сторонами підписано акт № 1ПКД приймання-передачі проєктно-кошторисної документації, відповідно до якого вартість проєктних робіт становила 50 000,00 грн із ПДВ, вартість проведення експертизи проєкту – 7 274,36 грн із ПДВ, загальна вартість прийнятих робіт – 57 274,36 грн із ПДВ. В акті зазначено, що роботи виконані в повному обсязі, а замовник претензій щодо їх якості та обсягу не має.

Платіжною інструкцією від 27.06.2025 № 795 замовник перерахував підряднику 57 274,36 грн за розроблення проєктно-кошторисної документації.

11.06.2025 сторони уклали додаткову угоду № 1 до договору, якою зменшили вартість робіт на 42,38 грн та визначили договірну ціну в розмірі 3 010 419,62 грн, у тому числі ПДВ – 501 736,60 грн. Інші положення договору сторони залишили без змін. Додаткова угода набрала чинності з моменту її підписання. Змін до календарного графіка або строку завершення будівельних робіт цією угодою не внесено.

За липень 2025 року сторонами складено та підписано акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в і довідку за формою КБ-3. У довідці за формою КБ-3 зазначена дата її підписання сторонами – 09.07.2025. Загальна вартість прийнятих будівельних робіт становила 2 864 419,37 грн із ПДВ. Підписані документи не містять зауважень замовника щодо обсягу або якості виконаних будівельних робіт.

Платіжною інструкцією від 15.07.2025 № 1270 замовник перерахував підряднику 2 864 419,37 грн за виконані будівельні роботи.

23.07.2025 сторонами підписано акт № 1А приймання-передачі робіт з авторського нагляду на суму 12 000,00 грн із ПДВ. В акті зазначено, що роботи виконані в повному обсязі та належної якості, а претензій замовник не має.

Платіжною інструкцією від 24.07.2025 № 1436 замовник сплатив 12 000,00 грн за здійснення авторського нагляду.

11.11.2025 сторони уклали додаткову угоду № 2, якою зменшили договірну ціну на 76 725,89 грн та визначили остаточну вартість робіт у розмірі 2 933 693,73 грн. Цією угодою також змінено банківські реквізити підрядника. Інші умови договору, зокрема строк завершення будівельних робіт, залишено без змін. Додаткова угода набрала чинності з моменту її підписання та не містить положень про поширення її дії на правовідносини, що виникли до дати укладення.

17.11.2025 сторонами складено акт готовності об`єкта до експлуатації. В акті місцем розташування об`єкта зазначено район населеного пункту Криворіжжя, клас наслідків – СС1, датою початку будівництва – 24.03.2025, датою закінчення будівництва – 09.07.2025.

В акті зафіксовано, що на об`єкті влаштовано п`ять вогневих позицій, один бліндаж, три аварійні виходи, два броньовані входи до траншеї, один запасний вхід, 50 метрів траншей та 50 метрів антидронового покриття. Роботи визнані виконаними в повному обсязі відповідно до проєктної документації та вимог нормативних документів.

Загальна кошторисна вартість об`єкта в акті готовності зазначена в розмірі 3 293,945 тис. грн, а вартість основних фондів, що приймалися до експлуатації, – 2 933 693,73 грн, з яких будівельні роботи – 2 264 882,19 грн, інші витрати – 668 811,54 грн, у тому числі проєктні роботи – 57 274,36 грн та авторський нагляд – 12 000,00 грн.

Отже, загальна сума здійснених замовником платежів за проєктні роботи, будівельні роботи та авторський нагляд становила 2 933 693,73 грн, що відповідає остаточній договірній ціні, визначеній додатковою угодою № 2.

Таким чином, із підписаних сторонами первинних документів убачається, що передбачені договором будівельні роботи, строк завершення яких календарним графіком визначено до 10.06.2025 включно, фактично завершені 09.07.2025, тобто із простроченням на 29 календарних днів – із 11.06.2025 до 09.07.2025 включно.

За порушення строку завершення будівельних робіт позивач нарахував відповідачу пеню відповідно до пункту 13.5 договору, виходячи з договірної ціни, установленої додатковою угодою № 1 та чинної в період прострочення, за формулою: 3 010 419,62 грн Ч 0,1 % Ч 29 днів = 87 302,17 грн.

Заперечуючи проти наявності підстав для покладення на нього відповідальності, відповідач посилався на загострення безпекової ситуації на Слов`янському напрямку Дніпропетровської області та Покровському напрямку Донецької області, наближення лінії бойових дій, загрозу застосування FPV-дронів та інших безпілотних літальних апаратів, тривалі повітряні тривоги, несприятливі погодні умови, дефіцит будівельних матеріалів, перебої в роботі постачальників і перевізників та нестачу кваліфікованих працівників.

На підтвердження цих обставин відповідач надав витяги з Переліку територій, на яких ведуться або велися бойові дії чи які тимчасово окуповані Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376.

Із наданих витягів убачається, що територія Добропільської міської територіальної громади була віднесена до територій можливих бойових дій із 24.02.2022 до 25.06.2025, а з 26.06.2025 – до територій активних бойових дій. Білозерська міська територіальна громада була віднесена до територій можливих бойових дій із 24.02.2022 до 09.08.2025, а з 10.08.2025 – до територій активних бойових дій. Криворізька сільська територіальна громада, до складу якої входить село Зелене, та Слов`янська сільська територіальна громада Синельниківського району зазначені як території можливих бойових дій із 24.02.2022 без визначення дати припинення таких обставин.

Також відповідач посилався на розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.08.2022 № 679-р щодо проведення обов`язкової евакуації населення Донецької області.

До матеріалів справи надано накази Дніпропетровської обласної військової адміністрації про примусову евакуацію дітей разом із батьками або іншими законними представниками з окремих населених пунктів області. Зокрема, наказом від 25.04.2025 № 793/0/527-25 передбачалася евакуація з окремих населених пунктів Межівської та Новопавлівської громад, а наказом від 30.05.2025 № 907/0/527-25 – з окремих населених пунктів Великомихайлівської, Маломихайлівської та Межівської громад.

Наступні накази Дніпропетровської обласної військової адміністрації від 24.07.2025 № 1032/0/527-25, від 08.08.2025 № 1095/0/527-25, від 29.08.2025 № 1153/0/527-25 та від 16.09.2025 № 1276/0/527-25 прийняті після зазначеної в акті готовності дати завершення будівельних робіт – 09.07.2025.

Крім того, відповідач надав копії картографічних матеріалів інтернет-ресурсу DeepState станом на 24.03.2025, 31.03.2025, 10.06.2025, 30.06.2025 та 15.07.2025 із нанесеними відомостями про лінію бойового зіткнення.

За інформацією Дніпропетровської обласної військової адміністрації від 02.03.2026 № 667/0/345-26, у період із 01.04.2025 до 30.04.2025 на території всієї Дніпропетровської області сигнал повітряної тривоги оголошувався 147 разів, а його загальна тривалість становила 223 години 23 хвилини. Із 01.05.2025 облік повітряних тривог здійснювався окремо за районами області, однак у відповіді зазначено, що заявник не визначив конкретний район, щодо якого запитувалася інформація. Даних про кількість і тривалість повітряних тривог у конкретному районі розташування об`єкта за травень-липень 2025 року ця відповідь не містить.

Згідно з відповіддю Донецької обласної військової адміністрації від 02.03.2026, на території Донецької області у квітні 2025 року сигнал повітряної тривоги оголошувався 133 рази загальною тривалістю 25 681 хвилина, у травні – 114 разів тривалістю 29 948 хвилин, у червні – 123 рази тривалістю 31 186 хвилин, у липні – 127 разів тривалістю 33 214 хвилин, у серпні – 144 рази тривалістю 30 757 хвилин, у вересні – 115 разів тривалістю 29 795 хвилин.

Безпосередньо облікових документів щодо періодів зупинення робіт на об`єкті № 506 через повітряні тривоги, журналів виконання робіт, табелів робочого часу, актів простою, нарядів або інших первинних документів, які б фіксували конкретні дати та тривалість зупинення робіт, матеріали справи не містять.

У матеріалах справи наявні наказ директора ТОВ «ПБК “Акві-Буд”» від 21.03.2025 № 1 та затверджена цим наказом інструкція щодо дій працівників на будівельному майданчику під час оголошення сигналу «Повітряна тривога» та в разі виникнення надзвичайної ситуації.

Інструкцією передбачено забезпечення працівників відповідними засобами оповіщення, негайне зупинення робіт та знеструмлення обладнання після оголошення повітряної тривоги, переміщення працівників до визначеного укриття, перебування там до сигналу про відбій, перевірку обладнання після повернення та поновлення робіт із дозволу відповідальної особи.

Водночас у висновку Рівненської торгово-промислової палати від 10.03.2026 № 56.01/86 міститься посилання на наказ відповідача від 31.03.2025 № 21/3-5/1, тоді як безпосередньо до матеріалів справи надані наказ № 1 та інструкція, датовані 21.03.2025.

На підтвердження перебоїв із постачанням будівельних матеріалів відповідач надав лист ТОВ «Альянс СОМ» від 07.06.2025 № 7-6/1, у якому постачальник, посилаючись на договори поставки від 19.02.2024 № 3 та від 13.03.2025 № 4, повідомив про неможливість поставити залізобетонні вироби, металеві конструкції та профільні труби до 30.06.2025 через технічні й логістичні проблеми та прогнозував здійснити поставку в другій половині липня 2025 року.

У листі ТОВ «Фундамент-Л» від 07.06.2025 № 7-6/1, складеному щодо договору поставки від 19.02.2024 № 3, зазначено, що поставка, яка мала відбутися до 30.06.2025, може бути здійснена до 31.07.2025 лише на склад у місті Запоріжжі, оскільки перевізники відмовляються доставляти матеріали до села Зеленого через наближеність до зони бойових дій.

ТОВ «ВСК Груп» листом від 02.06.2025, посилаючись на договір від 06.03.2024 № 06-03 та специфікацію від 01.04.2025, повідомило про перевантаження виробничих потужностей і зменшення чисельності працівників унаслідок мобілізації та виїзду персоналу, у зв`язку із чим прогнозувало поставку матеріалів у період із 16.07.2025 до 31.07.2025.

ТОВ «Ресанта-Запоріжжя» листом від 03.06.2025 № 01-03/06 щодо виконання договору поставки від 04.04.2025 № 040425 повідомило про неможливість своєчасної поставки бункерних блоків і панелей через виробниче навантаження, логістичні труднощі та затримку матеріалів і запропонувало перенести строк поставки до 31.07.2025.

На підтвердження складнощів із перевезенням відповідач надав лист ТОВ «Харків транс групп» від 14.05.2025 про відсутність технічної можливості здійснювати перевезення із Запоріжжя до села Зеленого у травні-червні 2025 року.

Фізична особа-підприємець Мехедок листом від 21.05.2025 № 45, наданим у відповідь на пропозицію відповідача від 20.05.2025 № 20/5-5/2, повідомив про неможливість здійснити перевезення через наближеність місця розвантаження до зони бойових дій.

Фізична особа-підприємець Синебок листом від 21.05.2025 повідомив про неможливість здійснювати перевезення в період із 23.05.2025 до 30.06.2025, зазначивши при цьому про можливість роботи на інших маршрутах.

ТОВ «Темп авто групп» листом від 22.05.2025 повідомило про відсутність технічної можливості виконувати відповідні перевезення у травні-червні 2025 року.

При цьому договорів перевезення, заявок на перевезення, товарно-транспортних накладних, відомостей про конкретні матеріали та їх обсяги, які мали перевозитися саме для виконання договору № 170/4Д, а також документів про фактичні дати їх замовлення, виготовлення та постачання матеріали справи не містять.

На підтвердження несприятливих погодних умов відповідач надав документ із назвою «Фотографії підтоплень об`єктів на будівельному майданчику», який складається із семи аркушів із фотозображеннями ділянок місцевості та будівельних конструкцій. Фотографії не містять відомостей про дату і час зйомки, географічні координати або інші дані, за якими можливо встановити місце їх створення та належність зображених ділянок до об`єкта № 506. Окремої довідки уповноваженої гідрометеорологічної установи про кількість опадів та інші погодні умови безпосередньо за місцем і в період виконання спірних робіт до матеріалів справи не надано.

Також відповідач надав висновок Рівненської торгово-промислової палати від 27.08.2025 № 56.01/355 про істотну зміну обставин, складений щодо договорів підряду від 20.05.2025 № 534/4Д, № 535/4Д та № 536/4Д. Договір № 170/4Д предметом дослідження у цьому висновку не був.

Висновок Рівненської торгово-промислової палати від 07.10.2025 № 56.01/406 складено за заявою іншої юридичної особи – ТОВ «Строй ЮА» – та стосується інших договорів підряду, укладених цією особою з Військовою частиною НОМЕР_1 . Договір № 170/4Д та діяльність відповідача в цьому висновку також не досліджувалися.

10.03.2026 Рівненською торгово-промисловою палатою за заявою відповідача від 26.02.2026 № 26/2-6/1 складено висновок № 56.01/86 про істотну зміну обставин. Цей висновок стосується одночасно шістнадцяти укладених між сторонами договорів підряду: № 151/4Д, № 152/4Д, № 160/4Д, № 163/4Д, № 165/4Д, № 167/4Д, № 168/4Д, № 169/4Д, № 170/4Д, № 171/4Д, № 172/4Д, № 173/4Д, № 174/4Д, № 175/4Д, № 176/4Д та № 177/4Д від 24.03.2025.

У висновку зазначено, що названі договори є аналогічними за змістом, у зв`язку із чим палата навела загальні відомості щодо їх виконання. Стосовно договору № 170/4Д у висновку відображено передбачений календарним графіком строк завершення робіт – 10.06.2025.

Рівненська торгово-промислова палата послалася на ускладнення постачання матеріалів, відмови перевізників, нестачу кваліфікованих працівників, мобілізацію персоналу, наближення бойових дій, застосування FPV-дронів, повітряні тривоги та несприятливі погодні умови. У висновку зазначено, що із середини травня 2025 року виконання робіт за раніше погодженими графіками стало об`єктивно неможливим, а загальна тривалість періодів, протягом яких виконання робіт за всіма дослідженими договорами було зупинене або істотно обмежене, становила не менше 27 календарних днів.

Також у висновку зазначено, що відповідач залучав інших контрагентів, переукладав договори постачання та надання послуг, скорочував відстань перевезення працівників, збільшував кількість персоналу безпосередньо в місцях виконання робіт і забезпечував працівників та техніку маскувальними засобами.

Водночас висновок не містить окремого розрахунку тривалості зупинення або обмеження робіт саме за договором № 170/4Д із визначенням конкретних дат, причин та тривалості кожної перерви.

У висновку наведено інформацію щодо повітряних тривог у Солонянському районі Дніпропетровської області: за період із 20.05.2025 до 19.06.2025 – 93 сигнали загальною тривалістю 175 годин 57 хвилин, а за період із 01.06.2025 до 19.06.2025 – 89 сигналів загальною тривалістю 205 годин 07 хвилин. Надалі у висновку ці показники підсумовано як 182 повітряні тривоги загальною тривалістю 381 година 04 хвилини, незважаючи на те, що зазначені часові проміжки частково збігаються.

За результатами дослідження палата дійшла висновку про наявність умов істотної зміни обставин та підстав для зміни строків виконання зобов`язань або розірвання зазначених договорів відповідно до статті 652 Цивільного кодексу України.

Висновок Рівненської торгово-промислової палати від 10.03.2026 № 56.01/86 має назву «Висновок про істотну зміну обставин». Сертифіката Торгово-промислової палати України або регіональної торгово-промислової палати про засвідчення форс-мажорних обставин саме за договором № 170/4Д та інформації про внесення такого сертифіката до відповідного реєстру матеріали справи не містять.

Заява відповідача про видачу зазначеного висновку датована 26.02.2026, тобто після завершення та прийняття замовником робіт і після звернення позивача до суду з позовом, який сформовано в системі «Електронний суд» 12.02.2026 та одержано судом 13.02.2026. Висновок подано до суду першої інстанції разом із клопотанням, сформованим 17.03.2026 та одержаним судом 18.03.2026. Позивач подав заперечення проти його долучення та врахування 10.04.2026.

Матеріали справи не містять письмових повідомлень відповідача, складених у період виконання робіт відповідно до пунктів 4.4.16, 4.4.20, 8.4, 8.13, 14.2 та 14.6 договору, про виникнення обставин, які перешкоджали або могли перешкодити своєчасному завершенню робіт.

Також у матеріалах справи відсутні письмові пропозиції відповідача про внесення змін до календарного графіка, продовження строку завершення будівництва, призупинення виконання робіт або розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин чи обставин непереборної сили.

Доказів складання сторонами протоколів або інших письмових документів за результатами робочих нарад, на яких відповідач, за його твердженням, усно повідомляв замовника про перешкоди у виконанні робіт, матеріали справи також не містять.

Укладені сторонами 11.06.2025 та 11.11.2025 додаткові угоди змінювали виключно договірну ціну та окремі реквізити сторін. Жодною з них строк завершення будівельних робіт, визначений календарним графіком до 10.06.2025, не змінювався.

Будівельні роботи прийняті замовником без зауважень щодо їх обсягу та якості й оплачені в повному обсязі. Спір між сторонами виник у зв`язку з порушенням установленого договором строку завершення робіт та нарахуванням позивачем передбаченої пунктом 13.5 договору пені.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Згідно із частинами першою, другою та п`ятою статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та відзиві на неї, і не приймає та не розглядає позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Частиною четвертою статті 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги лише в разі встановлення порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права.

Таким чином, у цій справі апеляційний перегляд передбачає перевірку правильності висновків суду першої інстанції щодо наявності порушення відповідачем строку завершення будівельних робіт, правомірності нарахування за це порушення пені, доведеності підстав для звільнення відповідача від відповідальності у зв`язку з відсутністю його вини або наявністю обставин непереборної сили, а також наявності підстав для зменшення розміру неустойки.

Відповідно до частин першої, третьої та четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України господарське судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи та на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, і несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням або невчиненням нею процесуальних дій.

За змістом статті 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування покладається на ту сторону, яка посилається на відповідну обставину. Отже, позивач повинен довести наявність зобов`язання, строк його виконання, факт порушення цього строку та правильність нарахування неустойки, тоді як доведення обставин, які виключають відповідальність боржника або свідчать про відсутність його вини, покладається на відповідача.

Статтями 76– 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено вимоги щодо належності, допустимості, достовірності та вірогідності доказів. Наявність обставини, на яку посилається сторона, вважається доведеною, якщо докази, надані на її підтвердження, є більш вірогідними, ніж докази, подані на її спростування.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що має ґрунтуватися на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд повинен оцінити належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, мотивувавши врахування або відхилення кожного доказу чи групи доказів.

Відповідно до статей 11 та 509 Цивільного кодексу України цивільні права й обов`язки виникають, зокрема, з договорів, а зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона повинна вчинити на користь іншої сторони певну дію, зокрема виконати роботу, а кредитор має право вимагати від боржника виконання такого обов`язку.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом, а зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог закону, звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо в зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України підлягає виконанню в цей строк.

За приписами статті 629 Цивільного кодексу України укладений сторонами договір є обов`язковим для виконання.

Відповідно до частини першої статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду підрядник зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням замовника, а замовник – прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно зі статтею 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів установлюються в договорі підряду.

За договором будівельного підряду підрядник відповідно до статті 875 Цивільного кодексу України зобов`язується збудувати та передати замовнику у встановлений договором строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проєктно-кошторисної документації, а замовник – надати підряднику будівельний майданчик, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Частиною першою статті 883 Цивільного кодексу України передбачено відповідальність підрядника, зокрема, за прострочення передання об`єкта замовникові, якщо підрядник не доведе, що відповідне порушення сталося не з його вини. За частиною другою цієї статті за невиконання або неналежне виконання обов`язків за договором будівельного підряду підрядник сплачує встановлену договором або законом неустойку та відшкодовує збитки в установленому порядку.

Таким чином, строк виконання будівельних робіт є однією з істотних характеристик належного виконання договору будівельного підряду, а передання результату робіт після спливу погодженого сторонами строку становить порушення зобов`язання незалежно від того, чи виконані роботи надалі в повному обсязі та чи прийняті вони замовником без зауважень щодо якості.

Як вбачається з матеріалів справи та визнається самим відповідачем в апеляційній скарзі, календарним графіком виконання робіт, який є додатком № 4 до договору від 24.03.2025 № 170/4Д, строк завершення будівельних робіт визначено до 10.06.2025 включно.

Відповідач також не заперечує, що будівельні роботи завершені та передані замовнику 09.07.2025, про що свідчать підписані сторонами акт приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в і довідка за формою КБ-3. Дата закінчення будівництва 09.07.2025 зазначена й в акті готовності об`єкта до експлуатації.

Відтак роботи завершено на 29 календарних днів пізніше погодженого сторонами строку, а саме в період із 11.06.2025 до 09.07.2025 включно.

Укладена сторонами 11.06.2025 додаткова угода № 1 змінила виключно договірну ціну, зменшивши її до 3 010 419,62 грн, та прямо передбачила, що інші положення договору залишаються без змін.

Додаткова угода № 2 укладена сторонами лише 11.11.2025, тобто після завершення будівельних робіт та закінчення спірного періоду прострочення. Нею договірну ціну зменшено до 2 933 693,73 грн і змінено окремі реквізити підрядника. Водночас ця угода не містить положень про зміну календарного графіка, продовження строку завершення будівництва або поширення зміненої договірної ціни на відносини, що виникли до набрання нею чинності.

Таким чином, під час виникнення та протягом усього періоду прострочення чинною була договірна ціна в розмірі 3 010 419,62 грн, визначена додатковою угодою № 1.

Жодного іншого погодженого сторонами строку виконання будівельних робіт матеріали справи не містять. Додаткової угоди про продовження строку виконання робіт або зміненого календарного графіка сторони не підписували.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

За змістом частини першої статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не виконав його у строк, установлений договором або законом.

Таким чином, завершення відповідачем будівельних робіт 09.07.2025 замість установленої календарним графіком дати 10.06.2025 становить прострочення виконання договірного зобов`язання.

Те, що після спливу встановленого строку відповідач усе ж завершив роботи, а позивач прийняв та оплатив їх без зауважень щодо обсягу і якості, свідчить про виконання основного зобов`язання, однак не усуває самого факту його попереднього порушення в частині строку.

Згідно зі статтею 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення зобов`язання.

Частиною першою статті 550 Цивільного кодексу України передбачено, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, до яких належить сплата неустойки.

Пунктом 13.5 договору сторони погодили, що за порушення строків завершення будівництва підрядник сплачує замовнику пеню в розмірі 0,1 % договірної ціни за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів – додатково штраф у розмірі 7 % цієї вартості.

У такий спосіб підставою виникнення в позивача права на нарахування пені є сам установлений факт порушення погодженого строку завершення будівництва. Доведення позивачем фактичного розміру збитків не є обов`язковою умовою виникнення такого права, оскільки інше не встановлено ні законом, ні договором.

За 29 календарних днів прострочення позивач нарахував пеню за формулою: 3 010 419,62 грн Ч 0,1 % Ч 29 днів = 87 302,17 грн.

Суд першої інстанції перевірив цей розрахунок та визнав його арифметично правильним.

Відповідач не подавав контррозрахунку пені, не заперечував проти тривалості визначеного позивачем періоду прострочення та не зазначав про наявність арифметичних помилок. В апеляційній скарзі відповідач також визнає як строк завершення робіт 10.06.2025, так і дату їх фактичного передання 09.07.2025.

Таким чином, висновки суду першої інстанції про факт порушення відповідачем строку виконання робіт, тривалість прострочення та арифметичну правильність нарахування пені відповідають установленим обставинам справи й умовам договору.

Водночас установлення факту прострочення та правильності розрахунку неустойки саме по собі ще не вирішує питання про покладення відповідальності на відповідача, оскільки останній посилається на відсутність своєї вини та наявність обставин непереборної сили.

За змістом частин першої та другої статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів для належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Частиною першою статті 617 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник звільняється від відповідальності, якщо доведе, що порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Водночас не вважаються випадком, зокрема, недодержання обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, необхідних для виконання зобов`язання, або відсутність у боржника необхідних коштів.

Аналогічне за змістом правило містилося в частині другій статті 218 Господарського кодексу України, який був чинним у період виникнення спірного порушення: учасник господарських відносин відповідав за порушення господарського зобов`язання, якщо не доводив, що належне виконання виявилося неможливим унаслідок дії надзвичайних і невідворотних за відповідних умов обставин. Порушення зобов`язань контрагентами правопорушника та відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів до таких обставин не належали.

Такий самий розподіл обов`язку доказування закріплено сторонами у пунктах 13.2 і 13.13 договору: підрядник відповідає за строки виконання робіт, якщо не доведе, що порушення сталося не з його вини.

У такий спосіб позивач належними доказами підтвердив факт прострочення, його тривалість та розмір передбаченої договором пені. Натомість доведення того, що це прострочення було спричинене обставинами, за які відповідач не відповідає, а також що між кожною такою обставиною та неможливістю своєчасно виконати саме договір № 170/4Д існував безпосередній причинно-наслідковий зв`язок, покладається на відповідача.

Тому наведені в апеляційній скарзі обставини воєнного, безпекового, погодного, логістичного та кадрового характеру не спростовують установленого порушення як такого, а підлягають оцінці з погляду того, чи доводять вони відсутність вини відповідача, наявність непереборної сили та неможливість виконання конкретного договірного зобов`язання у встановлений строк.

Щодо доводів про відсутність вини, настання форс-мажорних обставин, істотну зміну обставин та доказове значення висновку Рівненської торгово-промислової палати

Заперечуючи проти покладення на нього відповідальності, відповідач одночасно посилається на відсутність своєї вини у простроченні виконання робіт, наявність обставин непереборної сили та істотну зміну обставин, якими сторони керувалися під час укладення договору.

Колегія суддів зазначає, що наведені правові підстави не є тотожними, мають різні умови застосування та спричиняють різні правові наслідки.

За наведеним вище розподілом обов`язку доказування саме відповідач має довести відсутність своєї вини та вжиття всіх залежних від нього заходів для належного виконання зобов`язання.

Таким чином, для звільнення від відповідальності недостатньо послатися на відсутність умислу на порушення договору, загальну добросовісність поведінки, складність умов виконання робіт або на подальше завершення будівництва. Відповідач повинен довести, які саме обставини перешкоджали своєчасному виконанню конкретного зобов`язання за договором від 24.03.2025 № 170/4Д, упродовж якого періоду вони діяли, яким чином вплинули на виконання визначених календарним графіком робіт та які розумні й доступні заходи були ним ужиті для запобігання простроченню або зменшення його тривалості.

За змістом частини другої статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами є надзвичайні та невідворотні обставини, які об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору, або обов`язків, установлених законодавчими чи іншими нормативними актами. До переліку таких обставин, зокрема, належать збройний конфлікт, воєнні дії, оголошена та неоголошена війна, загальна військова мобілізація, дії іноземного ворога, блокада, тривалі перерви в роботі транспорту та інші надзвичайні обставини.

Водночас наведена норма не встановлює, що сам факт існування воєнного стану, бойових дій або інших перелічених у ній подій автоматично звільняє будь-яку сторону будь-якого договору від відповідальності. Вирішальним є не лише існування відповідної надзвичайної обставини, а її безпосередній вплив на можливість виконання конкретного зобов`язання.

Посилання скаржника на повідомлення Торгово-промислової палати України, яким військову агресію Російської Федерації проти України та запровадження воєнного стану віднесено до форс-мажорних обставин, не підтверджує наявності обставин непереборної сили саме у спірних правовідносинах. Таке повідомлення має загальний характер, не засвідчує об`єктивної неможливості виконання конкретного зобов`язання за договором від 24.03.2025 № 170/4Д у період із 11.06.2025 до 09.07.2025 та не встановлює причинно-наслідкового зв`язку між загальними обставинами воєнного стану і допущеним простроченням.

У постанові Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20 зазначено, що ключовою ознакою непереборної сили є те, що вона робить виконання зобов`язання неможливим у принципі, незалежно від зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла або могла понести, а не лише ускладнює виконання чи робить його економічно невигідним.

Верховний Суд у постановах від 07.06.2023 у справі № 906/540/22 та від 20.06.2024 у справі № 910/1779/23 також наголосив на необхідності встановлення причинно-наслідкового зв`язку між конкретною надзвичайною обставиною і неможливістю виконання саме того зобов`язання, відповідальності за порушення якого сторона прагне уникнути.

Таким чином, особа, яка посилається на форс-мажор, повинна довести у сукупності: настання конкретної надзвичайної та невідворотної обставини; її існування у відповідний період виконання зобов`язання; об`єктивну неможливість виконати саме це зобов`язання; безпосередній причинно-наслідковий зв`язок між відповідною обставиною і допущеним порушенням; ужиття всіх залежних від неї розумних заходів для належного виконання договору.

Наведене відповідає і погодженим сторонами умовам договору.

У пункті 14.3 договору сторони визначили, що обставини непереборної сили повинні виникнути після укладення договору, перебувати поза контролем сторін та безпосередньо впливати на належне виконання договору за умови, що їхні наслідки неможливо було усунути діями сторін.

Особливе значення має пункт 14.8 договору, відповідно до якого сторони усвідомлювали, що укладають договір у період дії в Україні правового режиму воєнного стану, у зв`язку із чим сам факт дії воєнного стану не визнається обставиною непереборної сили, крім випадків настання конкретних подій або обставин, належним чином підтверджених та таких, що безпосередньо унеможливлюють виконання зобов`язань.

Укладення договору під час воєнного стану не означає, що відповідач міг передбачити будь-яку подальшу зміну безпекової ситуації, інтенсивність повітряних тривог, застосування нових засобів ураження або конкретні події поблизу місця виконання робіт. Однак зазначена обставина свідчить, що загальні ризики ведення господарської діяльності у воєнний час були відомі сторонам і враховані ними при погодженні умов договору. Тому для звільнення від відповідальності відповідач мав довести не загальне існування воєнного стану, а настання після укладення договору конкретних подій, які об`єктивно унеможливили виконання робіт у погоджений строк.

За змістом пункту 14.2 договору належним підтвердженням обставин непереборної сили сторони визначили сертифікат Торгово-промислової палати України або регіональної торгово-промислової палати та інформацію про внесення такого сертифіката до відповідного реєстру.

Відповідач сертифіката про форс-мажорні обставини щодо виконання договору від 24.03.2025 № 170/4Д, а також інформації про внесення такого сертифіката до реєстру не надав.

Разом із тим колегія суддів не вважає, що відсутність сертифіката сама собою та без оцінки інших доказів є достатньою підставою для відхилення доводів відповідача.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 дійшла висновку, що навіть сертифікат торгово-промислової палати не має наперед установленої сили та не може вважатися беззаперечним доказом існування форс-мажорних обставин. Він підлягає оцінці судом у сукупності з іншими доказами, оскільки його видають за зверненням однієї зі сторін правовідносин без участі іншого контрагента.

У постанові від 13.09.2023 у справі № 910/7679/22 Верховний Суд зазначив, що сертифікат торгово-промислової палати не завжди є єдиним можливим доказом існування форс-мажорних обставин. За відсутності такого сертифіката сторона може доводити відповідні обставини іншими належними доказами, якщо інше прямо не встановлено законом або договором. Проте такі докази повинні підтверджувати існування форс-мажору для конкретного суб`єкта та конкретного зобов`язання, а не лише загальний факт воєнних дій або дії воєнного стану.

Таким чином, апеляційний суд оцінює не лише відсутність сертифіката, а всю сукупність наданих відповідачем доказів, зокрема висновок Рівненської торгово-промислової палати, відомості щодо безпекової ситуації та повітряних тривог, накази про евакуацію населення, листи постачальників і перевізників, фотоматеріали та пояснення щодо погодних умов.

Основним документом, на який посилається відповідач, є висновок Рівненської торгово-промислової палати від 10.03.2026 № 56.01/86, складений за результатами розгляду заяви відповідача від 26.02.2026.

Як вбачається з назви та змісту цього документа, він є «Висновком про істотну зміну обставин», а не сертифікатом про форс-мажорні обставини. У висновку Рівненська торгово-промислова палата посилається, зокрема, на статтю 652 ЦК України та констатує настання істотної зміни обставин щодо низки договорів підряду, укладених відповідачем із позивачем, у тому числі договору від 24.03.2025 № 170/4Д.

Зазначений висновок охоплює одночасно шістнадцять договорів, які стосуються виконання робіт на різних об`єктах. Наведені в ньому обставини переважно мають узагальнений характер і не містять окремого аналізу послідовності виконання робіт саме за договором № 170/4Д.

Зокрема, з висновку неможливо встановити, які конкретні види робіт за цим договором не могли виконуватися, у які саме дні відповідні роботи повинні були здійснюватися за календарним графіком, які ресурси або матеріали були необхідні для їх виконання, яким чином кожна з наведених обставин вплинула саме на опорний пункт № 506 та як установлений вплив співвідноситься з усім періодом прострочення з 11.06.2025 до 09.07.2025.

Висновок також не встановлює, що виконання зобов`язання за договором № 170/4Д було об`єктивно неможливим упродовж усіх 29 днів прострочення. У ньому не наведено індивідуалізованого розрахунку тривалості фактичного припинення робіт на цьому об`єкті та не визначено, на скільки днів кожна конкретна подія зумовила відтермінування завершення будівництва.

При цьому висновок складений у березні 2026 року, тобто після завершення робіт та спливу строку виконання договору, на підставі матеріалів, наданих самим відповідачем. Така обставина сама собою не робить висновок недопустимим доказом, проте зумовлює необхідність перевірити його зміст за допомогою первинних і складених безпосередньо під час виконання робіт документів.

Матеріали справи не містять журналу виконання робіт, актів простою, табелів обліку робочого часу, щоденних звітів про хід будівництва, актів про неможливість доступу до об`єкта або інших первинних документів, які дали б змогу співвіднести зазначені у висновку обставини з конкретними днями та видами робіт за договором № 170/4Д.

Інші подані відповідачем документи Рівненської торгово-промислової палати – висновок від 27.08.2025 № 56.01/355 і висновок від 07.10.2025 № 56.01/406 – не стосуються виконання договору № 170/4Д: перший виданий щодо інших договорів, а другий – щодо іншого суб`єкта господарювання та інших договірних зобов`язань. Тому ці документи не підтверджують безпосереднього впливу зазначених у них обставин на виконання спірного договору.

Колегія суддів не відкидає висновок Рівненської торгово-промислової палати від 10.03.2026 № 56.01/86 як доказ узагалі. Він разом з іншими доказами підтверджує існування у відповідний період ускладнених безпекових, організаційних та логістичних умов здійснення будівництва. Водночас цей документ не доводить об`єктивної неможливості своєчасного виконання відповідачем конкретного зобов`язання за договором № 170/4Д та не встановлює безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між кожною зазначеною обставиною і простроченням тривалістю 29 днів.

Окремо колегія суддів оцінює посилання відповідача на істотну зміну обставин.

Відповідно до частини першої статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що за можливості їх передбачення сторони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Форс-мажор та істотна зміна обставин є різними правовими інститутами. Форс-мажор об`єктивно унеможливлює виконання зобов`язання і за наявності встановлених законом та договором умов може звільняти сторону від відповідальності за період його дії. Істотна зміна обставин не обов`язково унеможливлює виконання, а робить його більш обтяжливим, ускладненим або порушує первісне співвідношення майнових інтересів сторін.

Такий підхід викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/15484/17 та постанові Верховного Суду від 16.08.2023 у справі № 910/17639/21. В останній постанові Верховний Суд прямо зазначив, що істотна зміна обставин не змінює автоматично строку виконання зобов`язання та не звільняє сторону від відповідальності за його порушення, а може бути підставою для зміни або розірвання договору за передбаченою законом процедурою.

У такий спосіб висновок про істотну зміну обставин не є документом, який ретроспективно змінює погоджений сторонами строк виконання робіт або автоматично усуває відповідальність за його порушення.

Пунктом 3.3 договору було передбачено можливість зміни строків виконання робіт шляхом укладення додаткової угоди, зокрема у зв`язку з виникненням обставин непереборної сили. Відповідно до пункту 4.3.6 договору відповідач мав право ініціювати внесення змін до договору, а пунктами 18.1 та 18.4 установлено письмовий порядок оформлення змін.

Проте сторони не укладали додаткової угоди про продовження строку завершення робіт, і встановлений календарним графіком кінцевий строк – 10.06.2025 – залишився незмінним. Відповідач також не заявляв у судовому порядку вимоги про зміну або розірвання договору у зв`язку з істотною зміною обставин.

Тому висновок Рівненської торгово-промислової палати від 10.03.2026 № 56.01/86 не може бути підставою для висновку, що строк виконання робіт був змінений або що відповідач узагалі не повинен нести відповідальність за його недотримання.

Доводи відповідача про відсутність вини також не підтверджені в обсязі, необхідному для повного звільнення від відповідальності. Завершення будівництва та передання позивачу належного результату робіт свідчать про виконання відповідачем основного зобов`язання, однак не спростовують установленого факту прострочення.

Сам по собі факт завершення будівництва не виключає того, що упродовж певних проміжків часу виконання робіт могло істотно ускладнюватися або тимчасово припинятися з об`єктивних причин. Однак відповідач не довів, що такі обставини мали безперервний характер, охоплювали весь період прострочення або об`єктивно унеможливили завершення робіт у погоджений строк за умови вжиття всіх залежних від нього заходів.

Зміст рішення суду першої інстанції свідчить, що доводи відповідача були відхилені не лише з формальної підстави відсутності письмового повідомлення або сертифіката. Місцевий господарський суд також оцінив характер поданого висновку Рівненської торгово-промислової палати, час його складення, відсутність зміни сторонами строку договору та недоведеність безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між наведеними обставинами й простроченням виконання робіт.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для повного звільнення відповідача від відповідальності за порушення строку виконання робіт.

Водночас установлення того, що наведені відповідачем обставини не становлять достатньої підстави для повного звільнення від відповідальності, не означає, що вони взагалі не мають юридичного значення. Їхній характер, сукупний вплив на умови виконання договору та поведінку відповідача необхідно врахувати під час вирішення окремого питання про співмірність заявленої пені та можливість її зменшення на підставі частини третьої статті 551 ЦК України.

Щодо доводів про загострення безпекової ситуації, наближення лінії фронту, загрозу застосування FPV-дронів, повітряні тривоги та евакуаційні заходи

Відповідач стверджує, що після укладення договору відбулося істотне загострення воєнної ситуації на Покровському напрямку Донецької області та Слов`янському напрямку Дніпропетровської області, прискорилося наближення лінії фронту до населених пунктів, поблизу яких виконувалися роботи, збільшилася загроза застосування FPV-дронів на оптоволокні, радіокерованих FPV-дронів із підсиленими антенами або ретрансляторами та безпілотних літальних апаратів типу «Ланцет».

Скаржник також посилається на систематичні та тривалі повітряні тривоги, необхідність зупинення робіт і переміщення працівників до укриттів, а також на втрату додаткового часу для повернення працівників, перевірки обладнання та відновлення технологічних процесів після кожного сигналу «Відбій повітряної тривоги».

На переконання відповідача, сукупність цих обставин створювала пряму загрозу життю і здоров`ю працівників, фактично унеможливлювала безперервне виконання будівельних робіт та була безпосередньою причиною прострочення завершення будівництва на 29 днів.

Колегія суддів виходить із того, що виконання робіт із будівництва фортифікаційних споруд поблизу територій ведення бойових дій об`єктивно пов`язане з підвищеною небезпекою для працівників, техніки та матеріальних ресурсів. Суд не ставить під сумнів загальний факт погіршення безпекової ситуації на відповідних напрямках протягом весни та літа 2025 року.

Водночас для вирішення питання про повне звільнення від відповідальності необхідно встановити не лише загальну небезпечність умов виконання робіт, а й конкретний вплив кожної з наведених обставин на можливість своєчасно виконати роботи саме за договором № 170/4Д.

Відповідно до акта готовності об`єкта до експлуатації будівництво фортифікаційних споруд опорного пункту № 506 здійснювалося в районі населеного пункту Криворіжжя.

Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376 затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або які тимчасово окуповані Російською Федерацією.

Згідно із зазначеним Переліком Криворізька сільська територіальна громада Покровського району Донецької області була віднесена до територій можливих бойових дій із 24.02.2022. Таким чином, відповідний статус території існував до укладення сторонами договору від 24.03.2025 і був обставиною, яку відповідач мав можливість врахувати під час визначення строків, ресурсів та способу організації робіт.

Добропільська міська територіальна громада Покровського району Донецької області була віднесена до територій можливих бойових дій із 24.02.2022 до 25.06.2025, а з 26.06.2025 – до територій активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси.

Білозерська міська територіальна громада Покровського району Донецької області перебувала у переліку територій можливих бойових дій до 09.08.2025 та була віднесена до територій активних бойових дій із 10.08.2025, тобто вже після завершення відповідачем робіт 09.07.2025.

Наведені відомості підтверджують реальне погіршення безпекової ситуації на Покровському напрямку, у тому числі протягом частини спірного періоду прострочення. Водночас віднесення певної територіальної громади до територій можливих або активних бойових дій не означає автоматичного зупинення на всій її території будь-якої господарської діяльності та саме собою не доводить неможливості виконання конкретного договірного зобов`язання.

Відповідач не надав документів, які б підтверджували, що опорний пункт № 506 розташований безпосередньо на території Добропільської міської територіальної громади або що виконання робіт за договором № 170/4Д залежало від доступу саме до цієї території. Не надано також визначених уповноваженими органами обмежень чи заборон на перебування працівників, переміщення техніки або проведення будівельних робіт у районі розташування спірного об`єкта протягом усього періоду з 11.06.2025 до 09.07.2025.

На підтвердження руху лінії фронту відповідач посилається на зображення з онлайн-мапи бойових дій DeepStateMap станом на 24.03.2025, 31.03.2025, 10.06.2025, 30.06.2025 та 15.07.2025.

Такі зображення можуть ураховуватися як джерело відомостей про загальну динаміку бойових дій. Однак на них не ідентифіковано точне місце розташування опорного пункту № 506, не нанесено маршрути доставки матеріалів, не зазначено відстань від об`єкта до відображеної лінії бойового зіткнення та не встановлено, протягом яких конкретно днів рух лінії фронту перешкоджав виконанню визначених календарним графіком робіт.

Крім того, зображення станом на 15.07.2025 відображає ситуацію після завершення будівельних робіт 09.07.2025, а тому не може підтверджувати безпосередню причину допущеного раніше прострочення, хоча й характеризує подальшу динаміку безпекової ситуації у відповідному регіоні.

Щодо доводів про застосування FPV-дронів та безпілотних літальних апаратів типу «Ланцет» колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять актів ураження будівельного майданчика, пошкодження будівельної техніки або матеріалів, фіксації поранення чи евакуації працівників, повідомлень військового командування, органів Національної поліції або Державної служби України з надзвичайних ситуацій про відповідні події саме на опорному пункті № 506.

Не надано також внутрішніх актів відповідача про зупинення робіт унаслідок виявлення безпілотних літальних апаратів, звітів відповідальних осіб, журналів обліку небезпечних подій або інших документів, із яких можна було б установити дату, тривалість і наслідки кожної такої події для виконання договору № 170/4Д.

Твердження відповідача про відсутність стабільного прикриття засобами радіоелектронної боротьби та незахищеність логістичних маршрутів також не підтверджені належними доказами. Водночас колегія суддів ураховує, що з огляду на специфіку відповідної інформації та режим виконання робіт оборонного призначення можливості документального розкриття окремих безпекових відомостей могли бути обмеженими.

Однак навіть за таких умов відповідач не був позбавлений можливості складати внутрішні акти про тимчасове припинення робіт, відображати відповідні обставини у журналах виконання робіт, документах обліку робочого часу або письмово повідомляти замовника про конкретні події без розголошення інформації обмеженого доступу.

Стосовно евакуаційних заходів із матеріалів справи вбачається, що листом Департаменту цивільного захисту Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 02.03.2026 № 667/0/345-26 підтверджено прийняття протягом 2025 року розпоряджень начальника обласної військової адміністрації про проведення обов`язкової евакуації дітей разом із батьками або іншими законними представниками з окремих населених пунктів Синельниківського району.

До завершення відповідачем будівельних робіт були прийняті два відповідні розпорядження.

Розпорядженням від 25.04.2025 № 793/0/527-25 запроваджено обов`язкову евакуацію дітей із батьками з окремих населених пунктів Межівської та Новопавлівської територіальних громад.

Розпорядженням від 30.05.2025 № 907/0/527-25 перелік таких населених пунктів розширено за рахунок окремих населених пунктів Межівської, Великомихайлівської та Маломихайлівської територіальних громад.

Натомість розпорядження від 24.07.2025 № 1032/0/527-25, від 08.08.2025 № 1095/0/527-25, від 29.08.2025 № 1153/0/527-25 та від 16.09.2025 № 1276/0/527-25 прийняті після завершення робіт 09.07.2025, тому не могли спричинити спірне прострочення.

Розпорядження від 25.04.2025 та від 30.05.2025 стосувалися евакуації дітей із батьками або законними представниками з визначених населених пунктів. Вони не встановлювали загальної евакуації всього працездатного населення, не містили заборони на проведення будівельних робіт та не поширювалися безпосередньо на район населеного пункту Криворіжжя Покровського району Донецької області.

Відповідач не надав відомостей про те, що працівники, які виконували роботи на опорному пункті № 506, проживали у населених пунктах, охоплених зазначеними розпорядженнями, були евакуйовані або не могли прибути до місця виконання робіт саме через проведення евакуаційних заходів.

Розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.08.2022 № 679-р щодо проведення обов`язкової евакуації населення Донецької області було прийняте задовго до укладення договору і характеризує загальні умови, у яких відповідач погодився виконувати роботи. Матеріали справи не містять окремого прийнятого після 24.03.2025 рішення про евакуацію працівників або заборону проведення робіт безпосередньо в районі спірного об`єкта.

Таким чином, евакуаційні заходи підтверджують загальне погіршення безпекової ситуації у суміжних районах, проте не доводять об`єктивної неможливості виконувати роботи за договором № 170/4Д протягом усіх 29 днів прострочення.

Щодо доводів про вплив повітряних тривог колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до пункту 4.3.7 договору відповідач був зобов`язаний забезпечити отримання працівниками сигналів повітряної тривоги, провести інструктаж щодо дій під час тривоги та визначити місця перебування або можливі укриття для максимального убезпечення працівників.

Пунктами 8.7 і 13.9 договору на відповідача покладено відповідальність за дотримання вимог техніки безпеки, охорони праці, виробничої санітарії та інших установлених законодавством вимог.

Статтями 6 та 13 Закону України «Про охорону праці» закріплено право працівника відмовитися від виконання роботи у разі виникнення виробничої ситуації, небезпечної для його життя чи здоров`я, та обов`язок роботодавця створювати безпечні умови праці й забезпечувати функціонування системи управління охороною праці.

Тому припинення робіт під час повітряної тривоги та переміщення працівників до укриття були обґрунтованими заходами безпеки, а не проявом неналежної організації робіт.

Наказом директора ТОВ «ПБК “Акві-Буд”» від 21.03.2025 № 1 затверджено Інструкцію дій на будівельному майданчику під час оголошення сигналу «Повітряна тривога» та у разі виникнення надзвичайної ситуації.

Зазначена Інструкція передбачала негайне припинення робіт, знеструмлення та фіксацію обладнання, відключення електроприладів і механізмів, переміщення працівників до визначеного укриття або найближчого безпечного місця, перебування в укритті до офіційного сигналу «Відбій повітряної тривоги», організоване повернення на будівельний майданчик, перевірку обладнання та поновлення робіт із дозволу відповідальної особи.

Водночас наказ та Інструкція датовані 21.03.2025, тобто були складені до укладення сторонами договору 24.03.2025. Це підтверджує, що необхідність припинення робіт під час повітряних тривог та здійснення організаційних заходів після їх завершення була відома відповідачу на момент прийняття на себе договірних зобов`язань.

Крім того, відомості висновку Рівненської торгово-промислової палати від 10.03.2026 № 56.01/86 про те, що відповідну Інструкцію затверджено наказом від 31.03.2025 № 21/3-5/1, не відповідають фактично поданим до справи документам, якими є наказ від 21.03.2025 № 1 та Інструкція від тієї ж дати.

Ця невідповідність не спростовує існування та змісту Інструкції, проте підлягає врахуванню при оцінці точності викладених у висновку Рівненської торгово-промислової палати відомостей.

Листом Департаменту з питань цивільного захисту, мобілізаційної та оборонної роботи Донецької обласної державної адміністрації від 02.03.2026 № 0.42/07-04/573/0/101-26 повідомлено, що на території Донецької області протягом квітня 2025 року було зафіксовано 133 сигнали повітряної тривоги загальною тривалістю 25 681 хвилина, у травні – 114 сигналів тривалістю 29 948 хвилин, у червні – 123 сигнали тривалістю 31 186 хвилин, у липні – 127 сигналів тривалістю 33 214 хвилин, у серпні – 144 сигнали тривалістю 30 757 хвилин, у вересні – 115 сигналів тривалістю 29 795 хвилин.

Ці відомості підтверджують значну кількість і тривалість повітряних тривог на території Донецької області. Проте вони наведені сукупно щодо всієї області, без розподілу за територіальними громадами та без визначення кількості й тривалості сигналів безпосередньо в районі виконання робіт за договором № 170/4Д.

Крім того, місячні показники за липень 2025 року охоплюють період до 31.07.2025, тоді як роботи були завершені 09.07.2025. Тому на підставі загального місячного показника неможливо визначити кількість і тривалість тривог саме з 01.07.2025 до 09.07.2025.

Відповідно до листа Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 02.03.2026 № 667/0/345-26 упродовж квітня 2025 року на території області зафіксовано 147 повітряних тривог загальною тривалістю 223 години 23 хвилини.

Однак із 01.05.2025 повітряні тривоги у Дніпропетровській області оголошувалися диференційовано за районами. У зв`язку з тим, що в адвокатському запиті не було конкретизовано район, обласна державна адміністрація не надала відомостей за травень–липень 2025 року.

Таким чином, ця відповідь не містить інформації про кількість і тривалість повітряних тривог у конкретному районі протягом періоду прострочення з 11.06.2025 до 09.07.2025.

У висновку Рівненської торгово-промислової палати від 10.03.2026 № 56.01/86 наведено відомості, згідно з якими в Солонянському районі Дніпропетровської області з 20.05.2025 до 19.06.2025 оголошено 93 сигнали повітряної тривоги загальною тривалістю 175 годин 57 хвилин, а з 01.06.2025 до 19.06.2025 – 89 сигналів загальною тривалістю 205 годин 07 хвилин.

Після цього у висновку наведені показники складено та зазначено про 182 сигнали повітряної тривоги загальною тривалістю 381 година 04 хвилини.

Проте період з 01.06.2025 до 19.06.2025 повністю входить до періоду з 20.05.2025 до 19.06.2025. Тому додавання кількості та тривалості сигналів за ці періоди призводить до подвійного врахування частини одних і тих самих календарних днів.

Крім того, у матеріалах справи відсутні докази розташування опорного пункту № 506 у Солонянському районі Дніпропетровської області або безпосередньої залежності виконання робіт на цьому об`єкті від повітряних тривог, оголошених саме в зазначеному районі.

У висновку Рівненської торгово-промислової палати також ураховано додаткову втрату від однієї до півтори години після кожної тривоги для повернення працівників, запуску обладнання, налагодження технологічних процесів і перевірки конструкцій. На підставі цього зроблено висновок про втрату відповідачем щонайменше 27 календарних днів.

Однак ні наказ від 21.03.2025 № 1, ні затверджена ним Інструкція не встановлюють фіксованого часу тривалістю від однієї до півтори години для поновлення робіт після кожної тривоги. Відповідач не надав журналів відновлення робіт, обліку запуску обладнання або інших первинних документів, які підтверджували б фактичну втрату такого часу після кожного сигналу.

Переведення загальної тривалості окремих сигналів повітряної тривоги у суцільні календарні дні простою також не враховує, що частина тривог могла припадати на нічний час, час між робочими змінами, вихідні дні або періоди, коли відповідний вид робіт на об`єкті не виконувався.

Матеріали справи не містять відомостей про режим роботи конкретних бригад на опорному пункті № 506, дати й час їхнього фактичного перебування на будівельному майданчику, час переміщення до укриття та повернення, а також про те, які саме технологічні операції були перервані кожною повітряною тривогою.

Не складалися акти простою, не надано журналів виконання робіт із відповідними записами, табелів обліку робочого часу, змінних рапортів, звітів відповідальних за охорону праці осіб або повідомлень інженера технічного нагляду про фактичне зупинення робіт.

Тому наведені статистичні показники підтверджують існування об`єктивно складних і небезпечних умов роботи, але не дають можливості встановити, що повітряні тривоги спричинили повне припинення будівництва саме на 29 календарних днів.

Колегія суддів відхиляє довід апеляційної скарги про те, що саме суд першої інстанції повинен був установити причинно-наслідковий зв`язок між наведеними обставинами та простроченням.

За змістом статті 74 ГПК України та статті 614 ЦК України обов`язок доведення відсутності вини, наявності обставин непереборної сили та їхнього впливу на виконання зобов`язання покладається на сторону, яка порушила зобов`язання і посилається на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності. Суд оцінює надані сторонами докази, але не може замість відповідача збирати докази причин допущеного ним прострочення.

Таким чином, надані відповідачем докази підтверджують погіршення безпекової ситуації, значну кількість і тривалість повітряних тривог, наближення бойових дій до відповідних територій та необхідність ужиття підрядником заходів із захисту працівників.

Водночас відповідач не довів, що зазначені обставини протягом усього періоду з 11.06.2025 до 09.07.2025 об`єктивно унеможливлювали виконання робіт саме за договором № 170/4Д, а також не підтвердив тривалість фактичного простою та відповідність такої тривалості 29 дням прострочення.

Тому ці обставини не є достатньою підставою для повного звільнення відповідача від відповідальності.

Разом із тим колегія суддів уважає, що реальне погіршення безпекової ситуації, значна тривалість повітряних тривог, необхідність припинення робіт та переміщення працівників до укриттів, підвищена небезпека виконання робіт оборонного призначення поблизу територій бойових дій є обставинами, які мають істотне значення для оцінки ступеня вини відповідача та співмірності заявленої до стягнення пені.

У такий спосіб доводи апеляційної скарги у цій частині не спростовують висновку про наявність підстав для відповідальності, проте підлягають урахуванню при застосуванні частини третьої статті 551 ЦК України та вирішенні питання про зменшення неустойки.

Щодо дефіциту будівельних матеріалів, порушення логістичних ланцюгів, нестачі кваліфікованих працівників та несприятливих погодних умов

Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що наведені обставини самі по собі повністю звільняють відповідача від відповідальності за порушення строку виконання робіт. Водночас надані відповідачем докази підтверджують існування об`єктивних виробничих і логістичних ускладнень, які підлягають урахуванню під час оцінки співмірності заявленої до стягнення пені.

З огляду на наведені вище приписи статей 614, 617 ЦК України та частини другої статті 218 ГК України, чинної на час виникнення спірних правовідносин, порушення строків постачання матеріалів постачальниками відповідача або відмова окремих перевізників від виконання перевезень не є автоматичною підставою для звільнення підрядника від відповідальності перед замовником. Відповідач повинен довести не лише факт відповідного ускладнення, а й те, що він не міг усунути його наслідки шляхом залучення інших постачальників, перевізників, зміни маршруту, коригування послідовності робіт або вжиття інших розумних організаційних заходів.

На підтвердження дефіциту матеріалів та затримок їх постачання відповідач надав листи чотирьох постачальників.

Так, у листі ТОВ «Альянс СОМ» від 07.06.2025 № 7-6/1 зазначено про неможливість здійснення у раніше погоджений строк, до 30.06.2025, поставки продукції з бетону, металевих виробів, профільної труби та інших матеріалів за договорами поставки від 19.02.2024 № 3 та від 13.03.2025 № 4 через технічні й логістичні труднощі. Орієнтовним строком поставки визначено другу половину липня 2025 року.

ТОВ «Фундамент-Л» у листі від 07.06.2025 № 7-6/1 також повідомило про затримку постачання будівельних матеріалів та прогнозоване виконання замовлення до 31.07.2025. У листі додатково зазначено, що постачання могло здійснюватися зі складу в місті Запоріжжі, однак транспортні компанії відмовлялися від перевезення вантажів до району села Зелене Донецької області через небезпеку для життя і здоров`я водіїв та ризик пошкодження транспортних засобів.

ТОВ «Компанія “ВСК Груп”» у листі від 02.06.2025 повідомило, що у зв`язку зі збільшенням обсягу замовлень, перевантаженням виробничих потужностей та зменшенням чисельності кваліфікованого персоналу через мобілізацію і виїзд працівників не може здійснити поставку за договором від 06.03.2024 № 06-03 і специфікацією від 01.04.2025 у погоджений строк до 30.06.2025. Постачальник прогнозував здійснення поставки у період із 16 до 31 липня 2025 року.

У листі ТОВ «Ресанта-Запоріжжя» від 03.06.2025 № 01-03/06 зазначено про значне завантаження виробництва та обмежені логістичні можливості щодо своєчасної доставки матеріалів і комплектуючих для виготовлення залізобетонних виробів, зокрема блоків потерн БП-05-17х23, стінових панелей блоку СПБ-2 із захисними дверима Д-1м та стінових панелей блоку СПБ-1 за договором поставки від 04.04.2025 № 040425. Постачальник просив перенести кінцевий строк постачання продукції до 31.07.2025.

Наведені листи підтверджують, що у червні 2025 року контрагенти відповідача дійсно мали виробничі та логістичні труднощі. Водночас їх зміст не дозволяє встановити, які конкретно матеріали, у якій кількості та у які дати були замовлені відповідачем саме для виконання договору від 24.03.2025 № 170/4Д і будівництва опорного пункту № 506.

Матеріали справи не містять специфікацій, заявок, рахунків, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, графіків постачання або складських документів, які дозволяли б співвіднести відповідні замовлення із видами та обсягами робіт за спірним договором. Не встановлено також, які саме роботи не могли виконуватися без кожного із зазначених матеріалів та скільки днів фактично тривало очікування відповідної продукції.

Істотним є й те, що в листах ТОВ «Альянс СОМ», ТОВ «Фундамент-Л» та ТОВ «Компанія “ВСК Груп”» первісним строком поставки зазначено 30.06.2025, тоді як будівельні роботи за договором № 170/4Д мали бути завершені 10.06.2025.

Таким чином, якщо виходити з позиції відповідача про те, що відповідні матеріали призначалися саме для опорного пункту № 506, погодження їх постачання у строк, який уже виходив за межі календарного строку виконання будівельних робіт, свідчить про неналежне узгодження відповідачем власного плану матеріального забезпечення із графіком виконання робіт.

Крім того, постачальники прогнозували здійснення поставок у другій половині липня 2025 року або до 31.07.2025, тоді як будівництво об`єкта фактично було завершено 09.07.2025. Це свідчить про те, що відповідач або отримав необхідні матеріали від інших джерел раніше прогнозованих постачальниками строків, або затримані ними матеріали не були визначальними для завершення саме цього об`єкта. Доказів, які пояснювали б цю невідповідність, матеріали справи не містять.

У постанові КГС ВС від 09.05.2023 у справі № 903/573/22 наголошено на необхідності з`ясування, чому неможливість отримання продукції від одного конкретного виробника унеможливлювала виконання договірного зобов`язання загалом. Застосовуючи цей підхід до спірних правовідносин, відповідач мав довести не лише затримку окремих постачальників, а й відсутність реальної можливості придбати необхідні матеріали в інших виробників або постачальників.

Проте до матеріалів справи не надано доказів звернення відповідача до інших виробників відповідних залізобетонних та металевих конструкцій, отримання від них відмов, відсутності таких матеріалів на ринку, неможливості придбання аналогічної продукції за вищою ціною або відсутності технічно допустимих замін. Також не надано розрахунку фактичного впливу кожної затриманої поставки на критичний шлях календарного графіка будівництва.

Щодо перевезення матеріалів відповідач надав листи ТОВ «Харків транс групп» від 14.05.2025, ФОП Мехедок Г.В. від 21.05.2025 № 45, ФОП Синебок А.С. від 21.05.2025 та ТОВ «Темп авто групп» від 22.05.2025.

ТОВ «Харків транс групп» повідомило про відсутність технічної можливості здійснювати перевезення з міста Запоріжжя до села Зелене Донецької області у травні-червні 2025 року.

ФОП Мехедок Г.В. у відповідь на лист-пропозицію відповідача № 20/5-5/2 повідомила про неможливість здійснення перевезення матеріалів за маршрутом: місто Запоріжжя, вулиця Зачиняєва, 158-А – село Зелене Донецької області, оскільки місце розвантаження наближене до зони бойових дій.

ФОП Синебок А.С. повідомила, що не може здійснювати перевезення за цим маршрутом у період із 23.05.2025 до 30.06.2025, водночас висловила готовність розглядати пропозиції щодо перевезення вантажів за іншими маршрутами.

ТОВ «Темп авто групп» також зазначило про відсутність технічної можливості здійснювати перевезення між містом Запоріжжям та селом Зелене у травні-червні 2025 року.

Зазначені листи є складеними безпосередньо у період виконання робіт та в сукупності підтверджують підвищену небезпеку і складність організації перевезень до прифронтового району. Звернення відповідача щонайменше до чотирьох перевізників свідчить про вчинення ним певних дій, спрямованих на пошук транспортних засобів.

Разом із тим ці документи не містять відомостей про види та обсяги вантажів, кількість необхідних транспортних засобів, заплановані дати перевезень, вартість послуг та їх безпосередній зв`язок із виконанням договору № 170/4Д. Сам по собі маршрут до села Зелене не ідентифікує опорний пункт № 506, місце розташування якого в акті готовності визначено як район населеного пункту Криворіжжя. Документів, які б пояснювали логістичний зв`язок між відповідними пунктами та будівництвом саме спірного об`єкта, не надано.

Матеріали справи також не містять договорів або заявок на перевезення, доказів відмови перевізників, які вже взяли на себе конкретні зобов`язання, відомостей про пошук транспорту в інших регіонах, можливість зміни маршруту, використання власного транспорту чи залучення іншої кількості транспортних засобів. При цьому ФОП Синебок А.С. прямо повідомила про готовність здійснювати перевезення за іншими маршрутами, що не узгоджується з твердженням про абсолютну неможливість транспортного забезпечення.

У такий спосіб надані листи доводять ускладнення логістики та відмову окремих перевізників, але не доводять відсутності будь-якої можливості організувати доставку матеріалів до місця виконання робіт. Відповідні обставини не звільняють відповідача від відповідальності на підставі статті 617 ЦК України, однак характеризують реальні умови виконання договору та підлягають оцінюванню під час визначення справедливого розміру відповідальності.

Стосовно доводів про дефіцит кваліфікованих працівників колегія суддів враховує, що загальна мобілізація та скорочення кількості фахівців будівельних професій об`єктивно впливали на ринок праці. Лист ТОВ «Компанія “ВСК Груп”» підтверджує зменшення чисельності кваліфікованого персоналу в одного з постачальників унаслідок мобілізації та виїзду працівників.

Водночас цей лист стосується кадрового забезпечення постачальника, а не безпосередньо відповідача. Останній не надав штатного розпису, табелів робочого часу, відомостей про чисельність працівників, документів про їх мобілізацію чи звільнення, доказів розміщення вакансій, звернень до субпідрядників або відмов інших суб`єктів господарювання від надання необхідних фахівців.

Твердження про фактичне зникнення із цивільного сектору газо- та електрозварювальників, екскаваторників, кранівників, бетонярів та інших спеціалістів не підтверджене даними про стан ринку праці або документами щодо неможливості залучення таких осіб саме у період виконання договору. Не конкретизовано також, відсутність яких фахівців спричинила зупинення відповідних видів робіт та протягом якого часу.

З огляду на те, що за пунктами 1.1 та 4.4.3 договору відповідач зобов`язався виконати роботи на свій ризик, власними силами і ресурсами, організація достатньої кількості працівників належала до сфери його господарської відповідальності. Тому загальне посилання на мобілізацію та дефіцит робочої сили не доводить відсутності вини відповідача. Водночас ця обставина є частиною загального економічного і безпекового контексту виконання оборонного замовлення.

Щодо погодних умов скаржник посилається на значні й тривалі опади, надмірне зволоження ґрунту, сильні пориви вітру, грози і туман, які перешкоджали проведенню земляних робіт, використанню вантажопідіймальної техніки та руху автотранспорту.

Відповідач обґрунтовано зазначає, що виконання робіт із використанням вантажопідіймального обладнання за несприятливих погодних умов обмежується вимогами безпеки. Правила охорони праці під час експлуатації вантажопідіймальних кранів, підіймальних пристроїв і відповідного обладнання, затверджені наказом Міністерства соціальної політики України від 19.01.2018 № 62, не допускають роботу кранів за швидкості вітру, яка перевищує визначені паспортом допустимі значення, а також передбачають припинення роботи окремих підіймальних пристроїв під час грози, сильного дощу, туману та за перевищення встановленої швидкості вітру.

Однак наведені правила встановлюють обмеження щодо експлуатації конкретних видів вантажопідіймального обладнання, а не загальну заборону виконання всіх будівельних робіт за будь-яких опадів або погіршення погодних умов. Саме тому відповідач повинен був довести дати, тривалість і параметри відповідних погодних явищ, види обладнання та роботи, які через них не могли виконуватися.

На підтвердження підтоплення будівельного майданчика відповідач подав фотоматеріали, на яких зафіксовано наявність води у траншеях і котлованах. Водночас ці фотографії не містять дати та часу зйомки, координат, інших ідентифікаційних ознак опорного пункту № 506 та не дозволяють установити тривалість підтоплення.

Матеріали справи не містять офіційної довідки гідрометеорологічної установи про кількість опадів, швидкість вітру й інші погодні показники у місці виконання робіт протягом спірного періоду. Не надано журналів виконання робіт, актів простою, записів технічного нагляду, вахтових журналів машиністів, даних анемометрів, технічних висновків про несучу здатність ґрунту або інших первинних документів, які б фіксували дні та тривалість вимушеного припинення робіт.

Таким чином, фотографії підтверджують наявність води на будівельному майданчику у певний невстановлений момент, однак не доводять виняткового характеру погодних явищ, тривалості їх впливу та прямого причинно-наслідкового зв`язку з усіма 29 днями прострочення. Звичайна залежність будівельного процесу від опадів і стану ґрунту належить до передбачуваних ризиків будівельного підряду. Для визнання відповідних явищ непереборною силою необхідне підтвердження їх надзвичайності та невідворотності саме в місці й у період виконання робіт, якого у справі немає.

У такий спосіб суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що дефіцит матеріалів, порушення зобов`язань постачальниками, відмова окремих перевізників, нестача працівників та несприятливі погодні умови не доводять абсолютної неможливості своєчасного виконання відповідачем договору та не є достатніми підставами для повного звільнення його від відповідальності.

Водночас суд першої інстанції не надав окремої оцінки змісту кожного з листів постачальників і перевізників, не оцінив їх у взаємному зв`язку з безпековою ситуацією та не розмежував значення відповідних доказів для повного звільнення від відповідальності й для вирішення питання про зменшення пені.

Неможливість установити на підставі цих доказів повну відсутність вини відповідача не означає, що вони взагалі не мають доказового значення. У своїй сукупності листи постачальників і перевізників, фотоматеріали та відомості про дефіцит працівників підтверджують, що виконання договору відбувалося за істотно ускладнених умов, які виходили за межі звичайного будівельного процесу та вимагали від відповідача додаткових організаційних зусиль.

Тому зазначені обставини не усувають факту порушення відповідачем строку завершення робіт та не спростовують права позивача на пеню, однак є обставинами, які мають істотне значення у розумінні частини третьої статті 551 ЦК України для подальшого вирішення питання про співмірний і пропорційний розмір відповідальності.

Щодо доводів про фактичну обізнаність позивача, недотримання процедури повідомлення та незастосування замовником заходів оперативного реагування

Скаржник не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відсутність письмового повідомлення позивача про настання форс-мажорних обставин виключає можливість звільнення відповідача від відповідальності.

За твердженням скаржника, визначальним є фактичний вплив відповідних обставин на виконання зобов`язання, а не формальне дотримання процедури повідомлення. Крім того, позивач як військова частина був обізнаний із безпековою ситуацією, здійснював технічний нагляд за будівництвом, а питання щодо перебігу робіт і наявних перешкод обговорювалися під час спільних робочих нарад.

Скаржник також посилається на те, що позивач, знаючи про відставання від календарного графіка, не скористався правом дострокового розірвання договору, не застосував оперативно-господарських санкцій та продовжував приймати виконані роботи. На думку відповідача, така поведінка свідчить про фактичне визнання позивачем об`єктивності причин прострочення.

Колегія суддів погоджується з тим, що саме по собі недотримання процедури повідомлення не спростовує фактичного існування відповідних подій. Водночас наявність об`єктивних перешкод, їх причинний зв`язок із порушенням зобов`язання та дотримання погодженої сторонами процедури повідомлення є окремими юридично значущими обставинами, кожна з яких підлягає самостійній оцінці.

Відповідно до статей 6, 627 та 629 ЦК України сторони є вільними у визначенні умов договору, а укладений договір є обов`язковим для виконання ними. Тому встановлені договором порядок і наслідки повідомлення про виникнення перешкод для належного виконання зобов`язання повинні враховуватися судом нарівні з іншими його умовами.

Пунктом 4.4.16 договору передбачено обов`язок підрядника завчасно, у письмовій формі, не менш як за десять днів, інформувати замовника про можливе сповільнення або призупинення виконання робіт за незалежних від підрядника обставин.

За пунктом 4.4.20 договору підрядник зобов`язаний інформувати замовника про хід виконання своїх зобов`язань, обставини, що перешкоджають виконанню договору, а також про заходи, необхідні для їх усунення.

Зазначені обов`язки відповідають пунктам 31 та 73 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 № 668. Ними передбачено обов`язок підрядника в установленому порядку повідомляти замовника про хід виконання зобов`язань, відхилення від графіка, причини таких відхилень, стан забезпечення робіт матеріальними і трудовими ресурсами та заходи, необхідні для усунення перешкод.

Спеціальний порядок повідомлення про форс-мажорні обставини погоджено сторонами у розділі 14 договору.

Відповідно до пункту 14.2 договору сторона, виконанню обов`язків якої перешкоджають форс-мажорні обставини, зобов`язана не пізніше п`яти робочих днів із моменту їх настання письмово повідомити іншу сторону та протягом п`яти календарних днів надати належні підтвердні документи. Повідомлення повинне містити відомості про час настання і характер обставин непереборної сили.

Пунктом 14.6 договору сторони прямо передбачили правовий наслідок недотримання цієї процедури: неповідомлення або несвоєчасне повідомлення іншої сторони позбавляє сторону права посилатися на відповідні обставини та вимагати зміни або перенесення строку виконання зобов`язань.

Крім того, пункти 18.2 та 18.9 договору встановлюють, що повідомлення між сторонами здійснюються у письмовій формі, надсилаються рекомендованим або цінним листом чи вручаються уповноваженому представникові під розписку. Будь-які повідомлення та претензії у зв`язку з виконанням договору повинні надаватися виключно в належному письмовому вигляді.

У постанові КГС ВС від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21 зазначено, що повідомлення про форс-мажор має бути направлене іншій стороні якнайшвидше, оскільки його метою є захист інтересів контрагента, який повинен своєчасно дізнатися, що не отримає належного виконання, та мати можливість зменшити негативні наслідки порушення.

У цій же постанові Верховний Суд виснував, що неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону права посилатися на них як на підставу звільнення від відповідальності, якщо такий правовий наслідок прямо передбачено договором.

Аналогічний висновок викладено у постанові КГС ВС від 22.06.2022 у справі № 904/5328/21: втрата стороною права посилатися на форс-мажор унаслідок несвоєчасного повідомлення повинна бути прямо встановлена умовами договору.

Таким чином, у спірних правовідносинах наявна саме та ситуація, про яку йдеться у наведених висновках Верховного Суду, оскільки пункт 14.6 договору безпосередньо пов`язує неповідомлення або несвоєчасне повідомлення з утратою права посилатися на відповідні обставини та вимагати перенесення строку виконання робіт.

Верховний Суд також розмежовує своєчасне повідомлення контрагента та час отримання документа торгово-промислової палати. У постановах від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21 та від 23.08.2023 у справі № 910/6234/22 зазначено, що сертифікат торгово-промислової палати може бути отриманий після порушення зобов`язання, однак це не усуває обов`язку негайно повідомити контрагента про виникнення перешкоди та її вплив на виконання договору.

Таким чином, навіть якщо відповідний висновок торгово-промислової палати був отриманий відповідачем пізніше, це не пояснює відсутності первинного письмового повідомлення позивача у період фактичного виконання робіт.

Матеріали справи не містять листа, повідомлення, претензії, пропозиції про внесення змін до договору або іншого документа, з якого вбачалося б, що до настання строку завершення робіт чи безпосередньо після його порушення відповідач повідомив позивача: про конкретні обставини, які перешкоджали виконанню договору; про дату початку їх впливу; про види робіт, виконання яких було припинене або сповільнене; про прогнозовану тривалість затримки; про необхідність перенесення кінцевого строку виконання робіт; про заходи, яких відповідач уживав для усунення відповідних перешкод.

При цьому окремі докази, на які посилається відповідач, свідчать, що про можливість порушення строку йому було відомо заздалегідь. Зокрема, відмови перевізників датовані 14, 21 та 22 травня 2025 року, а листи постачальників про неможливість своєчасної поставки – 2, 3 та 7 червня 2025 року. Таким чином, принаймні частина обставин, на які посилається скаржник, виникла до встановленої договором дати завершення робіт – 10.06.2025.

Відповідач мав достатній час для письмового інформування позивача про відмови перевізників, затримки постачальників та прогнозований вплив цих обставин на календарний графік. Проте доказів здійснення такого повідомлення не надано.

Твердження відповідача про обговорення відповідних питань на робочих нарадах також не підтверджені належними доказами. У матеріалах справи відсутні протоколи чи стенограми нарад, службові записки, листування сторін, записи в загальному журналі робіт, акти технічного нагляду або інші документи, у яких були б зафіксовані повідомлення відповідача про неможливість завершення робіт до 10.06.2025 та конкретні причини майбутнього прострочення.

Самого посилання сторони на проведення усних нарад недостатньо для встановлення змісту обговорюваних питань, часу повідомлення замовника та реакції останнього. Такі твердження не дозволяють перевірити, чи повідомляв відповідач про тимчасові господарські труднощі, чи саме про настання обставин, які, за його оцінкою, унеможливлювали своєчасне виконання договору та потребували перенесення строку.

Доводи скаржника про те, що обізнаність позивача підтверджується здійсненням технічного нагляду, також не є достатніми.

Відповідно до пункту 28 Загальних умов, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 668, технічний нагляд полягає у здійсненні контролю за ходом, якістю, вартістю та обсягами виконання робіт. Аналогічний обов`язок замовника передбачено пунктом 4.2.4 договору.

У такий спосіб представник технічного нагляду міг безпосередньо спостерігати за темпом будівництва, обсягами виконаних робіт та відхиленням від календарного графіка. Однак сама по собі обізнаність про фактичний стан виконання робіт не є тотожною повідомленню про причини відставання, їх форс-мажорний характер, очікувану тривалість та необхідність юридичного перенесення строку виконання зобов`язання.

Технічний нагляд не надає замовнику автоматичного доступу до інформації про внутрішні господарські відносини підрядника з постачальниками, перевізниками, працівниками та субпідрядниками. Так само здійснення технічного нагляду не означає, що замовнику було відомо про зміст отриманих відповідачем листів, конкретні обсяги відсутніх матеріалів або прогнозовані дати їх постачання.

Позивач як військова частина, безумовно, був обізнаний із загальною воєнною та безпековою ситуацією у відповідному регіоні. Проте загальне знання про бойові дії, повітряні тривоги та загрози використання безпілотних літальних апаратів не означає обізнаності про те, як саме ці обставини впливали на роботу конкретних працівників і техніки відповідача, які роботи були припинені та скільки часу було втрачено.

Крім того, договір вимагав не просто доведення інформації до відома окремого представника замовника, а письмового повідомлення самої сторони договору із зазначенням часу настання, характеру обставин та їх впливу на виконання зобов`язань.

Таким чином, посилання на загальну обізнаність позивача та здійснення ним технічного нагляду не замінює виконання відповідачем обов`язків, передбачених пунктами 4.4.16, 4.4.20, 14.2, 18.2 та 18.9 договору.

Колегія суддів також ураховує, що відповідно до пункту 4.3.6 договору підрядник мав право ініціювати внесення змін до договору. Пунктами 18.1 та 18.4 передбачено, що зміни до договору здійснюються за взаємною згодою сторін шляхом укладення письмової додаткової угоди.

Це відповідає статтям 651 та 654 ЦК України, за змістом яких зміна договору допускається за згодою сторін і вчиняється в тій самій формі, що й договір, який змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом.

Проте відповідач не звертався до позивача з проєктом додаткової угоди про перенесення строку виконання робіт та не заявляв вимоги про зміну договору у зв`язку з істотною зміною обставин. Натомість у період виконання робіт сторони уклали додаткову угоду № 1, якою змінили договірну ціну та прямо погодили, що всі інші положення договору залишаються без змін.

Таким чином, навіть під час документального оформлення змін до договору відповідач не порушував питання про перенесення кінцевої дати виконання робіт, хоча на цей час йому вже були відомі принаймні окремі логістичні та виробничі труднощі.

Пояснення скаржника про те, що він не ініціював зміну або розірвання договору через оборонне значення об`єкта та необхідність якнайшвидшого завершення будівництва, характеризує мотиви його поведінки, але не змінює погодженого сторонами строку.

Продовження виконання робіт не перешкоджало відповідачу одночасно повідомити позивача про об`єктивні перешкоди та запропонувати перенести строк. Зміна кінцевої дати не обов`язково мала наслідком припинення будівництва або відмову від виконання оборонного замовлення.

Доводи скаржника про те, що позивач не скористався правом дострокового розірвання договору та не застосував оперативно-господарських санкцій, також не доводять визнання позивачем відсутності вини відповідача.

Пунктом 4.1.1 договору замовнику надано право, а не встановлено обов`язок застосувати оперативно-господарські санкції та достроково розірвати договір. Аналогічно стаття 849 ЦК України надає замовнику право відмовитися від договору, якщо підрядник виконує роботу настільки повільно, що її закінчення у строк стає неможливим, але не зобов`язує його вчиняти таку дію.

Незастосування одного передбаченого договором способу реагування не означає відмову від інших правових наслідків порушення. Договір не містить умови, за якою право замовника на стягнення пені залежить від попереднього розірвання договору або застосування оперативно-господарських санкцій.

Розірвання договору на будівництво фортифікаційної споруди після виконання значної частини робіт могло, навпаки, призвести до додаткової затримки через необхідність пошуку іншого підрядника та передачі йому будівельного майданчика. Тому рішення позивача зберегти договірні відносини і прийняти завершений об`єкт не свідчить про погодження ним нового строку виконання робіт.

Не свідчить про таке погодження і прийняття позивачем результату робіт та проведення оплати. Прийняття належно виконаних за обсягом і якістю робіт є самостійним обов`язком замовника. Його виконання не усуває факту порушення календарного строку та не припиняє передбаченої договором відповідальності за вже допущене прострочення.

Підписаний сторонами акт, навпаки, фіксує фактичну дату завершення робіт і дозволяє визначити тривалість прострочення. Матеріали справи не містять заяви позивача про відмову від пені, письмової згоди на перенесення строку або іншого однозначного волевиявлення, спрямованого на звільнення відповідача від відповідальності.

У такий спосіб поведінка позивача не була суперечливою: він не перешкоджав завершенню оборонного об`єкта, прийняв та оплатив виконані роботи, однак зберіг право на застосування передбаченої договором відповідальності за порушення строку.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач не дотримався передбаченої договором процедури письмового повідомлення, не ініціював перенесення строку та не довів погодження позивачем зміни календарного графіка.

Тому твердження про фактичну обізнаність позивача, здійснення ним технічного нагляду, незастосування оперативно-господарських санкцій та прийняття завершених робіт не є підставами для повного звільнення відповідача від відповідальності.

Водночас пункт 14.6 договору визначає наслідки неповідомлення для права вимагати повного звільнення від відповідальності та перенесення строку, але не перетворює фактично наявні безпекові й логістичні ускладнення на такі, що не існували.

Тому недотримання відповідачем формальної процедури повідомлення не усуває необхідності оцінити фактичні умови виконання робіт, продовження відповідачем будівництва оборонного об`єкта, повне виконання зобов`язання та поведінку сторін під час вирішення питання про зменшення розміру пені відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України.

Щодо доводів скаржника про неспівмірність пені та наявність підстав для зменшення її розміру

Окремої оцінки потребують доводи апеляційної скарги про те, що стягнення з відповідача пені в повному розмірі 87 302,17 грн є несправедливим і непропорційним з огляду на виконання робіт у повному обсязі, тривалість прострочення, відсутність доведених збитків позивача та об`єктивно складні умови виконання договору.

Колегія суддів вважає ці доводи частково обґрунтованими – виключно в частині визначення розміру відповідальності відповідача.

При цьому необхідно розмежовувати звільнення від відповідальності та зменшення розміру неустойки.

Звільнення від відповідальності на підставі статті 617 Цивільного кодексу України, статті 218 Господарського кодексу України, чинного на час виникнення спірного прострочення, або відповідних умов договору передбачає встановлення обставин, які виключають відповідальність боржника за порушення зобов`язання.

Натомість застосування частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України не усуває факту порушення і не звільняє боржника від відповідальності, а надає суду право скоригувати розмір належної до стягнення санкції з урахуванням конкретних обставин справи та необхідності забезпечення справедливого балансу інтересів сторін.

Таким чином, встановлена вище відсутність підстав для повного звільнення відповідача від відповідальності не виключає самостійного вирішення питання про співмірність заявленої до стягнення пені.

Відповідно до частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, а також за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

За змістом статті 233 Господарського кодексу України, чинного на час виникнення спірних правовідносин, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції є надмірно великими порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити їх розмір. При цьому враховуються ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін та не лише майнові, а й інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.

Водночас згідно із частиною першою статті 550 Цивільного кодексу України право кредитора на неустойку виникає незалежно від наявності у нього збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Таким чином, ненадання позивачем доказів понесення збитків саме по собі не є підставою для відмови у стягненні пені та не покладає на позивача обов`язку доводити збитки як обов`язкову умову застосування договірної відповідальності. Проте відсутність у матеріалах справи доказів конкретних негативних майнових наслідків прострочення є однією з обставин, яка підлягає врахуванню при вирішенні питання про остаточний розмір неустойки.

Пунктом 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України до загальних засад цивільного законодавства віднесено справедливість, добросовісність та розумність. Ці засади підлягають застосуванню і при визначенні співмірного розміру відповідальності за порушення господарського зобов`язання.

У пунктах 8.22– 8.25 постанови від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 Велика Палата Верховного Суду виходила з того, що заходи цивільно-правової відповідальності мають компенсаторний характер і спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери кредитора. Право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності та має запобігати набуттю неустойкою ознак каральної санкції.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 зазначила, що обставини, які можуть бути підставою для зменшення неустойки, та розмір, до якого вона зменшується, мають індивідуальний характер у кожних конкретних правовідносинах. Законодавством не встановлено універсального мінімального чи максимального відсотка зменшення неустойки, а його визначення належить до дискреційних повноважень суду, які мають бути реалізовані на підставі оцінки встановлених обставин та з дотриманням принципів верховенства права, справедливості, добросовісності й розумності.

Водночас суд вправі саме зменшити розмір неустойки, а не повністю звільнити боржника від її сплати. Тому застосування частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України не може мати наслідком фактичне нівелювання відповідальності за встановлене порушення зобов`язання.

Оцінюючи ступінь виконання відповідачем зобов`язання, колегія суддів враховує, що будівельні роботи за договором підряду від 24.03.2025 № 170/4Д виконані відповідачем у повному обсязі, прийняті позивачем та оплачені. Матеріали справи не містять відомостей про недоліки якості або обсягу виконаних робіт, необхідність їх перероблення чи залучення іншого підрядника для завершення будівництва.

Таким чином, позивач у підсумку отримав передбачений договором результат робіт, а основне зобов`язання відповідача не залишилося невиконаним.

Разом із тим повне виконання робіт після спливу погодженого строку не усуває самого порушення, оскільки для позивача як замовника фортифікаційних споруд істотне значення мав не лише результат будівництва, а й своєчасність його одержання.

Щодо тривалості порушення колегія суддів враховує, що прострочення становило 29 днів. Колегія суддів не вважає таке прострочення суто формальним або таким, що не має значення, зважаючи на оборонне призначення об`єкта.

Водночас сторони в пункті 13.5 договору самостійно розмежували ступінь відповідальності залежно від тривалості порушення, передбачивши додатковий штраф у розмірі 7 відсотків договірної ціни лише за прострочення понад 30 днів. У цій справі прострочення не досягло погодженого сторонами порогу застосування підвищеної відповідальності.

Заявлена до стягнення пеня у розмірі 87 302,17 грн становить 2,9 відсотка від договірної ціни 3 010 419,62 грн. Саме по собі таке співвідношення не свідчить про очевидну надмірність пені. Однак співмірність неустойки не може визначатися лише арифметичним співвідношенням її розміру до ціни договору без урахування ступеня виконання зобов`язання, причин порушення, поведінки боржника та наслідків прострочення для кредитора.

Матеріали справи не містять доказів того, що внаслідок 29-денного прострочення позивач поніс додаткові витрати, був змушений залучати іншого підрядника, усувати недоліки виконаних робіт або зазнав інших конкретно визначених майнових втрат. Також не встановлено, що збудований об`єкт через прострочення втратив своє призначення або не міг використовуватися після його прийняття.

Наведене не спростовує права позивача на пеню, але свідчить про відсутність у матеріалах справи негативних майнових наслідків, співмірних зі стягненням усієї заявленої суми.

Колегія суддів також враховує встановлені та детально оцінені в попередніх частинах цієї постанови об`єктивні умови виконання договору. Ці обставини не мали ознак непереборної сили, яка б унеможливила виконання зобов`язання, і не звільняють відповідача від відповідальності. Водночас їх сукупність істотно ускладнювала організацію та безперервне проведення будівельних робіт і тому має значення саме для визначення співмірного розміру санкції.

З поведінки відповідача вбачається, що він не відмовився від виконання договору, не припинив роботи після спливу встановленого строку, а продовжив їх та завершив будівництво. Це свідчить про спрямованість його дій на досягнення передбаченого договором результату.

Разом із тим поведінку відповідача не можна визнати бездоганною, оскільки він своєчасно не повідомив замовника в установленому договором порядку про виникнення перешкод, не ініціював продовження строку виконання робіт та не оформив зміну відповідних умов договору. Ці обставини виключають повне звільнення відповідача від відповідальності та зумовлюють необхідність збереження реальної майнової санкції.

Матеріали справи не містять належних доказів незадовільного майнового стану відповідача або того, що стягнення пені створить загрозу припинення його господарської діяльності. Тому висновок про зменшення пені не ґрунтується на фінансовій неспроможності відповідача чи на припущеннях щодо його майнового стану.

Визначальним у цій справі є сукупне поєднання інших обставин: повне виконання основного зобов`язання; прийняття та оплата робіт замовником; відсутність зауважень щодо їх обсягу та якості; обмежена тривалість прострочення; відсутність доказів конкретних майнових наслідків для позивача; об`єктивне ускладнення виконання робіт установленими вище обставинами; продовження відповідачем виконання договору до повного завершення будівництва.

Водночас колегія суддів ураховує оборонне призначення об`єкта та особливий інтерес позивача і держави у своєчасному завершенні фортифікаційних споруд. Саме тому відповідальність відповідача не може бути усунена повністю, а розмір пені має зберігати реальний характер.

Зваживши наведені обставини в їх сукупності, колегія суддів доходить висновку, що стягнення всієї заявленої пені не забезпечуватиме справедливого балансу інтересів сторін та надасть неустойці надмірного карального характеру. Натомість зменшення пені на 90 відсотків із залишенням до стягнення 10 відсотків її нарахованого розміру забезпечить одночасно: реальну відповідальність відповідача за порушення строку; урахування оборонного значення своєчасного виконання договору; збереження стимулювальної та компенсаційної функцій неустойки; недопущення перетворення пені на неспівмірне покарання за зобов`язання, яке фактично виконане в повному обсязі.

Такий висновок узгоджується з підходом, застосованим Центральним апеляційним господарським судом у постанові від 07.07.2026 у справі № 908/341/26, у якій за аналогічних договірних правовідносин розмір пені також було зменшено на 90 відсотків.

Водночас результат розгляду справи № 908/341/26 не є самостійною підставою для зменшення пені в цій справі та не замінює оцінки її конкретних обставин. Він лише підтверджує послідовність застосування принципів співмірності й пропорційності за подібного поєднання юридично значущих чинників.

З огляду на викладене пеня, яка підлягає стягненню з відповідача, становить: 87 302,17 грн Ч 10 % = 8 730,217 грн, що після округлення до копійок становить 8 730,22 грн.

Таким чином, розмір пені підлягає зменшенню на 78 571,95 грн, а з відповідача на користь позивача належить стягнути 8 730,22 грн.

Суд першої інстанції правильно встановив факт порушення відповідачем строку виконання робіт та правильно перевірив арифметичний розрахунок пені. Проте, відмовивши у звільненні відповідача від відповідальності, місцевий господарський суд фактично ототожнив відсутність підстав для такого звільнення з необхідністю стягнення пені в повному розмірі.

При цьому суд першої інстанції не надав окремої оцінки доводам відповідача про неспівмірність санкції та не вирішив питання про можливість застосування частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України з урахуванням повного виконання зобов`язання, тривалості порушення, наслідків прострочення та інших істотних обставин.

Тому висновок суду першої інстанції про стягнення пені в повному розмірі 87 302,17 грн не відповідає встановленим обставинам справи та наведеним засадам справедливості, добросовісності, розумності й пропорційності. Рішення в цій частині підлягає зміні зі стягненням з відповідача пені у розмірі 8 730,22 грн.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 275 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково й ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Пунктами 3, 4 частини першої статті 277 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, а також порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та резолютивної частин.

За результатами апеляційного перегляду колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив факт порушення відповідачем строку завершення будівельних робіт за договором підряду від 24.03.2025 № 170/4Д, правильно визначив період прострочення з 11.06.2025 до 09.07.2025 та перевірив арифметичний розрахунок пені у розмірі 87 302,17 грн.

Доводи апеляційної скарги про наявність підстав для повного звільнення відповідача від відповідальності та відмови в задоволенні позову не знайшли підтвердження під час апеляційного перегляду.

Водночас суд першої інстанції, відмовляючи у звільненні відповідача від відповідальності, не надав самостійної оцінки доводам про неспівмірність заявленої до стягнення пені та не вирішив питання про застосування частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України з огляду на встановлені обставини виконання договору.

Неврахування повного виконання відповідачем основного зобов`язання, прийняття й оплати робіт позивачем, тривалості прострочення, відсутності доказів конкретних майнових наслідків порушення, об`єктивно складних умов проведення будівельних робіт та поведінки відповідача призвело до помилкового висновку про необхідність стягнення пені в повному заявленому розмірі.

З урахуванням установленої в попередньому розділі сукупності обставин колегія суддів вважає обґрунтованим зменшення пені на 90 відсотків та визначення до стягнення 10 відсотків від її нарахованого розміру, що становить 8 730,22 грн.

Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельна компанія “Акві-Буд”» підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду Запорізької області від 20.04.2026 у справі № 908/343/26 – зміні в частині розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача.

Позовні вимоги Військової частини НОМЕР_1 підлягають частковому задоволенню: з відповідача на користь позивача належить стягнути 8 730,22 грн пені, а в задоволенні позовних вимог про стягнення решти пені в сумі 78 571,95 грн – відмовити.

В іншій частині висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для договірної відповідальності відповідача є законними й обґрунтованими.

Судові витрати.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас під час застосування наведеного правила необхідно враховувати правову природу зменшення судом розміру неустойки.

Якщо суд, встановивши правомірність нарахування штрафних санкцій та правильність їх розрахунку, зменшує їх розмір на підставі частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України, покладення судового збору здійснюється без урахування такого зменшення. Це зумовлено тим, що відмова у стягненні частини неустойки в такому випадку є наслідком не необґрунтованості відповідної частини позовних вимог, а реалізації судом наданого законом дискреційного повноваження щодо зменшення неустойки.

У постанові Верховного Суду від 27.05.2026 у справі № 910/16375/23 зазначено, що у разі зменшення судом розміру штрафних санкцій на підставі статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України судовий збір покладається на відповідача повністю, без урахування такого зменшення. Наведений підхід застосовується також до судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги, якщо саме суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру неустойки.

Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 910/18718/21 та від 19.12.2024 у справі № 922/1248/24 і є усталеними у практиці касаційного суду.

У цій справі заявлена позивачем до стягнення пеня в розмірі 87 302,17 грн нарахована правомірно, а її розрахунок є арифметично правильним. Зменшення пені до 8 730,22 грн здійснено судом апеляційної інстанції не внаслідок необґрунтованості позовних вимог у сумі 78 571,95 грн, а з огляду на встановлені у справі обставини та необхідність забезпечення справедливого балансу інтересів сторін.

Таким чином, часткове задоволення апеляційної скарги є наслідком реалізації судом апеляційної інстанції права на зменшення неустойки та не становить підстави для пропорційного перерозподілу судового збору між сторонами.

За таких обставин судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 2 662,40 грн правомірно покладений судом першої інстанції на відповідача в повному обсязі, тому рішення місцевого господарського суду в цій частині зміні не підлягає.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 3 993,60 грн покладаються на відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельна компанія “Акві-Буд”». Підстави для стягнення зазначеної суми з позивача на користь відповідача відсутні.

Доказів понесення учасниками справи інших судових витрат, які підлягали б розподілу за результатами апеляційного перегляду, матеріали справи не містять.

Керуючись статтею 129, статтями 269, 270, пунктом 2 частини першої статті 275, статтею 277, статтями 282–284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельна компанія “Акві-Буд”» на рішення Господарського суду Запорізької області від 20.04.2026 у справі № 908/343/26 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 20.04.2026 у справі № 908/343/26 змінити.

Пункт 1 резолютивної частини рішення викласти у такій редакції:

« 1. Позов задовольнити частково».

Пункт 2 резолютивної частини рішення викласти у такій редакції:

« 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельна компанія “Акві-Буд”» (вул. Поштова, буд. 27/29, каб. 49, м. Запоріжжя, 69000; код ЄДРПОУ 41400018) на користь Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) 8 730,22 грн пені за порушення строків завершення будівництва за договором підряду від 24.03.2025 № 170/4Д, а також 2 662,40 грн судового збору за подання позовної заяви».

Доповнити резолютивну частину рішення пунктом 3 такого змісту:

« 3. У задоволенні позовних вимог у частині стягнення 78 571,95 грн пені відмовити».

В іншій частині рішення Господарського суду Запорізької області від 20.04.2026 у справі № 908/343/26 залишити без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельна компанія “Акві-Буд”».

Видачу наказів, з урахуванням відповідних реквізитів, доручити Господарському суду Запорізької області.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Л.В. Андрейчук

Суддя: А.М. Висоцький

Суддя: Г.В. Левшина