Постанова від 15 липня 2026 р. у справі №908/3106/20(908/3743/25) — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.07.2026 м. Дніпро Справа № 908/3106/20(908/3743/25)

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Джепи Ю.А. (доповідач),

суддів: Соп`яненко О.Ю., Фещенко Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання: Антоненко Д.О.,

за участю представників:

від скаржника (відповідача): Майорова Н.М. (поза межами приміщення суду) - адвокат,

від позивача: Хоменко В.О. (поза межами приміщення суду) - адвокат,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОСТАР ЕКСПОРТ»

на рішення Господарського суду Запорізької області від 26.03.2026 у справі №908/3106/20 (908/3743/25) (суддя Юлдашев О.О.) повний текст рішення складено 16.04.2026

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕХ ПРОМ ГАЗ», код ЄДРПОУ 41931010 (69063, м. Запоріжжя, вул. Покровська, 9) від імені та в інтересах якого діє ліквідатор, арбітражний керуючий Маковий Олександр Віталійович (36039, м. Полтава, вул. Шевченка, 52)

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРОСТАР ЕКСПОРТ», код ЄДРПОУ 41710898 (65039, м. Одеса, просп. Гагаріна, 12А, офіс 1407)

про визнання недійсним договору № 02/09 про зарахування зустрічних однорідних вимог від 02.09.2020

в межах справи № 908/3106/20

про банкрутство - Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХ ПРОМ ГАЗ», код ЄДРПОУ 41931010 (69063, м. Запоріжжя, вул. Покровська, 9)

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.

У провадженні Господарського суду Запорізької області перебуває справа № 908/3106/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХ ПРОМ ГАЗ».

До Господарського суду Запорізької області 12.12.2025 року через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява (вх.№ 4150/08-07/25 від 12.12.2025 року) Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХ ПРОМ ГАЗ», код ЄДРПОУ (69063, м. Запоріжжя, вул. Покровська, 9) від імені та в інтересах якого діє ліквідатор, арбітражний керуючий Маковий Олександр Віталійович (36039, м. Полтава, вул. Шевченка, 52) до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОСТАР ЕКСПОРТ», код ЄДРПОУ 41710898 (65039, м. Одеса, просп. Гагаріна, 12А, офіс 1407) про визнання недійсним правочину - договору № 02/09 про зарахування зустрічних однорідних вимог від 02.09.2020 року, для розгляду в межах справи №908/3106/20 про банкрутство позивача.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 26.03.2026 у справі №908/3106/20 (908/3743/25) позов задоволено.

Визнано недійсним Договір № 02/09 про зарахування зустрічних однорідних вимог від 02.09.2020, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОСТАР ЕКСПОРТ» код ЄДРПОУ 41710898 (65039, м. Одеса, просп. Гагаріна, 12А, офіс 1407) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕХ ПРОМ ГАЗ» код ЄДРПОУ 41931010 (69063, м. Запоріжжя, вул. Покровська, 9).

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОСТАР ЕКСПОРТ» код ЄДРПОУ 41710898 (65039, м. Одеса, просп. Гагаріна, 12А, офіс 1407) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХ ПРОМ ГАЗ» код ЄДРПОУ 41931010 (69063, м. Запоріжжя, вул. Покровська, 9) витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп.

2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги.

Не погодившись із прийнятим рішенням, до Центрального апеляційного господарського суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРОСТАР ЕКСПОРТ» з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 26.03.2026 у справі №908/3106/20 (908/3743/25) та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Скаржник зазначає, що суд безпідставно визнав доведеним факт сплати ТОВ «АГРОСТАР ЕКСПОРТ» 2 000 000 грн АТ «БАНК АЛЬЯНС» за платіжним дорученням №1038 від 02.09.2020, хоча відповідно до Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, затвердженої Постановою Правління НБУ №163 від 29.07.2022, саме позивач отримав кошти, самостійно ними розпорядився та 03.09.2020 перерахував їх АТ «БАНК АЛЬЯНС» як оплату банківської гарантії. На думку апелянта, договір поруки №104-20/П від 02.09.2020, вимога банку, договір про надання гарантії та інші документи не є первинними бухгалтерськими документами, які підтверджують перерахування коштів банку, а лист ГУ ДПС у Запорізькій області №8266/6/08-01-12-01-04 не є належним доказом належності рахунку, оскільки податковий орган не є розпорядником достовірної інформації про власників банківських рахунків.

Крім того, суд безпідставно прийняв і врахував подані позивачем після закриття підготовчого провадження докази (лист ГУ ДПС, банківську виписку, лист АТ «БАНК АЛЬЯНС», ухвали Печерського районного суду м. Києва та Київського апеляційного суду) без заяви про поновлення строку, без клопотання про їх долучення та без процесуального рішення суду.

Апелянт також стверджує, що суд неправильно застосував абзац 5 частини 1 статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства, оскільки не врахував зміст договору поруки №104-20/П від 02.09.2020, за яким ТОВ «АГРОСТАР ЕКСПОРТ» не виконало зобов`язання перед банком шляхом сплати коштів АТ «БАНК АЛЬЯНС», а лише перерахувало 2 000 000 грн безпосередньо ТОВ «ТЕХ ПРОМ ГАЗ» для подальшої оплати ним власного боргу перед банком. Відтак ТОВ «АГРОСТАР ЕКСПОРТ» не набуло статусу кредитора боржника та не отримало права регресної вимоги, а укладений між сторонами договір №02/09 про зарахування зустрічних однорідних вимог від 02.09.2020 документально оформив припинення зобов`язання відповідача за договором зворотної безвідсоткової фінансової допомоги №ФД/27/07 від 27.07.2020 шляхом зарахування вже сплачених позивачу коштів.

Окремо скаржник наголошує, що оспорюваний договір не завдав жодних збитків ані ТОВ «ТЕХ ПРОМ ГАЗ», ані його кредиторам, що є обов`язковою умовою застосування абзацу 5 частини 1 статті 42 КУзПБ, оскільки позивач фактично отримав від відповідача 2 000 000 грн, міг розпорядитися цими коштами, у тому числі спрямувати їх на погашення інших кредиторських вимог, а його активи не зменшилися.

На думку апелянта, сама наявність кредиторської заборгованості не є достатньою підставою для визнання правочину недійсним, а задоволення позову призведе до подвійного стягнення однієї й тієї самої суми з відповідача, створить нового кредитора у справі про банкрутство та порушить принцип пропорційності, добросовісності й мету процедур банкрутства.

Також скаржник вважає, що обраний позивачем спосіб захисту є неефективним, оскільки арбітражний керуючий просив лише визнати недійсним договір про зарахування зустрічних однорідних вимог, але не заявив вимоги про застосування наслідків його недійсності, зокрема про стягнення з ТОВ «АГРОСТАР ЕКСПОРТ» 2 000 000 грн та повернення цих коштів до ліквідаційної маси. На підтвердження цього апелянт посилається на правові висновки Великої Палати Верховного Суду у постановах від 22.09.2022 у справі №125/2157/19, від 21.09.2022 у справі №908/976/19, від 01.03.2023 у справі №522/22473/15-ц, а також на постанови Верховного Суду у справах №921/672/21(921/362/23), №905/77/21, №916/1895/23 та інші, відповідно до яких визнання виконаного правочину недійсним без одночасного застосування реституції або стягнення майна не є ефективним способом захисту та суперечить принципу процесуальної економії.

Апелянт посилається також на процесуальні порушення, допущені судом першої інстанції, зокрема порушення вимог статей 118, 119 та інших норм ГПК України. Зокрема, скаржник зазначає, що суд не вирішив питання щодо прийняття або відмови у прийнятті доказів відповідача та його заяви про поновлення процесуального строку, натомість прийняв докази позивача після закриття підготовчого провадження без відповідних процесуальних дій, не надав відповідачу можливості виголосити вступне слово, не перейшов до стадії дослідження доказів, фактично одразу перейшов до судових дебатів, не надав сторонам можливості виступити в дебатах, не оголосив про перехід до нарадчої кімнати та вступну і резолютивну частини рішення.

У сукупності вказані вище обставини, на думку апелянта, свідчать про незаконність і необґрунтованість рішення та є підставою для його скасування і ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.

3. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «ТЕХ ПРОМ ГАЗ» в особі ліквідатора, арбітражного керуючого Макового Олександра Віталійовича, просить залишити апеляційну скаргу ТОВ «АГРОСТАР ЕКСПОРТ» без задоволення, а рішення Господарського суду Запорізької області від 26.03.2026 - без змін, зазначаючи, що рішення є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги не спростовують встановлених судом першої інстанції обставин.

Позивач заперечує проти твердження апелянта про неефективність обраного способу захисту та зазначає, що висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 22.09.2022 у справі №125/2157/19, 21.09.2022 у справі №908/976/19 та 01.03.2023 у справі №522/22473/15-ц, стосуються інших за предметом спорів (договору купівлі-продажу транспортних засобів, аукціону з продажу квартири та рішення загальних зборів товариства) і не можуть бути застосовані до спору про недійсність договору №02/09 про зарахування зустрічних однорідних вимог від 02.09.2020. На думку позивача, відповідно до частин 1, 2 статті 216 ЦК України, у даному випадку на виконання оспорюваного договору не передавалося жодного майна і не сплачувалися будь-які кошти, тому вимога про застосування реституції або стягнення коштів не є необхідною, а визнання недійсним договору саме по собі відновлює правовий стан сторін, який існував до його укладення, тобто поновлює зобов`язання ТОВ «АГРОСТАР ЕКСПОРТ» перед ТОВ «ТЕХ ПРОМ ГАЗ» на суму 2 000 000,00 грн, що виникло з Договору зворотної безвідсоткової фінансової допомоги (позики) №ФД27/07 від 27.07.2020, і таким чином повністю відновлює порушене право позивача.

Позивач також заперечує проти доводів апелянта про те, що 2 000 000 грн, сплачені за платіжним дорученням із призначенням платежу «сплата за договором поруки», були перераховані безпосередньо ТОВ «ТЕХ ПРОМ ГАЗ» та могли бути використані ним на власний розсуд або для розрахунків з іншими кредиторами. Зазначає, що рахунок № НОМЕР_1 в АТ «БАНК АЛЬЯНС» був транзитним рахунком (балансовий рахунок 2909), який відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України належить до групи «Інша кредиторська заборгованість за операціями з клієнтами банку». Позивач посилається також на умови Типового договору банківського обслуговування корпоративних клієнтів АТ «БАНК АЛЬЯНС», згідно з якими транзитний рахунок відкривається банком виключно для зарахування коштів, спрямованих на погашення заборгованості позичальника перед банком. Відтак, на думку позивача, спірні 2 000 000 грн були спрямовані не позивачу як вільні кошти, а на транзитний рахунок, відкритий банком для погашення заборгованості за Договором про надання гарантії №104-20.

Позивач зазначає, що 27.07.2020 ТОВ «ТЕХ ПРОМ ГАЗ» перерахувало ТОВ «АГРОСТАР ЕКСПОРТ» 2 000 000,00 грн за Договором зворотної безвідсоткової фінансової допомоги (позики) №ФД27/07 від 27.07.2020, у зв`язку з чим у боржника виникло майнове право вимоги до відповідача на відповідну суму. На момент укладення Договору №02/09 про зарахування зустрічних однорідних вимог від 02.09.2020 ТОВ «ТЕХ ПРОМ ГАЗ» вже мало значну кредиторську заборгованість, зокрема перед Головним управлінням ДПС у Запорізькій області у сумі 432 584 967,00 грн основного боргу та перед Enerdgy Strategy Kft. (Енерджі Стретеджі Кфт.), правонаступниками якого є громадяни Угорщини Мегес Богдан і Мегес Світлана, у сумі 1 127 515,73 євро, причому сукупний розмір вимог кредиторів перевищував вартість усіх активів боржника. Позивач посилається на постанову Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №910/6179/17, згідно з якою у підозрілий період до відкриття справи про банкрутство будь-яке відчуження активів боржника, яке зменшує можливість задоволення вимог кредиторів, є сумнівним та може бути визнане недійсним. У відзиві наголошується, що провадження у справі №908/3106/20 про банкрутство ТОВ «ТЕХ ПРОМ ГАЗ» було відкрито ухвалою Господарського суду Запорізької області від 12.01.2021, а оспорюваним договором від 02.09.2020, укладеним у межах підозрілого періоду, було припинено право вимоги боржника до відповідача на 2 000 000,00 грн, що відповідно до частини 1 статті 601 ЦК України фактично позбавило кредиторів можливості отримати задоволення своїх вимог за рахунок цього активу та завдало шкоди їхнім майновим інтересам.

Щодо доводів апеляційної скарги про процесуальні порушення, позивач зазначає, що відповідно до частини 2 статті 277 ГПК України порушення норм процесуального права є підставою для скасування судового рішення лише за умови, якщо вони призвели до неправильного вирішення справи.

4. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.07.2020 між ТОВ «ТЕХ ПРОМ ГАЗ» (Позикодавець) та ТОВ «АГРОСТАР ЕКСПОРТ» укладено договір зворотної безвідсоткової фінансової допомоги (позики) № ФД/27/07, пунктом 1.1. якого передбачено, що Позичальник бажає отримати безвідсоткову поворотну фінансову допомогу у вигляді грошових коштів для власних потреб, а Позикодавець готовий надати безвідсоткову поворотну фінансову допомогу у вигляді грошових коштів Позичальнику на умовах, що передбачені даним Договором.

Відповідно до п.1.1, 2.1. договору № ФД/27/07 Позикодавець передає, а Позичальник приймає грошові кошти у розмірі 2 000 000 (два мільйона гривень 00 коп.) (далі - «Позика»), а Позичальник зобов`язується повернули Позикодавцеві дану суму грошових коштів у встановлений цим договором термін. Сторонами погоджено, що сума Позики має бути передана Позикодавцем у власність Позичальника до 27.07.2020 та Позикодавець не несе жодної відповідальності перед Позичальником у випадку прострочення строку пepeдaчi Позики, що вказаний у даному пункті Договору.

Фактична передача суми Позики здійснюється шляхом банківського переказу грошових коштів Позикодавцем на вказаний рахунок Позичальником. Сторонами погоджено, що Позика має бути повернута повністю Позичальником Позикодавцю до 08.08.2020 (включно). Позика має бути повернута шляхом банківського переказу грошових коштів Позичальником на вказаний рахунок Позикодавцем (п.2.2., п.3.1. договору № ФД/27/07).

27.07.2020 ТОВ «ТЕХ ПРОМ ГАЗ», здійснило перерахування грошових коштів в сумі 2 000 000,00 грн на користь ТОВ «АГРОСТАР ЕКСПОРТ» з призначенням платежу: Надання зворотної фін. допомоги згідно дог. № ФД 27/07 від 27.07.20р. без ПДВ.

Пунктом 5.3. договору № ФД/27/07 передбачено, що Сторони домовились, що у випадку, якщо Позичальник не поверне Позикодавцю всю суму Позики у строки, передбачені пунктом № 3.1. даного договору, то Позичальник сплачує на користь Позикодавця пеню у розмірі 1 (одного) % від суми Позики більш ніж на 10 (десять) календарних днів, Позичальник додатково сплачує на користь Позикодавця штраф у розмірі 15 (п`ятнадцяти) % від суми заборгованості.

02.09.2020, між АТ «БАНК АЛЬЯНС» (Банк), ТОВ «ТЕХ ПРОМ ГАЗ» (Принципал) та ТОВ «АГРОСТАР ЕКСПОРТ» (Поручитель) укладений договір поруки № 104-20/П від 02.09.2020, п.1 якого передбачено, що в порядку та на умовах, передбачених цим Договором, Поручитель поручається перед Банком за виконання Принципалом зобов`язань за Договором про надання гарантії № 104-20 від 08.01.2020, включаючи всі зміни та доповнення до нього, надалі за текстом - «Договір гарантії».

Відповідно до п.2, п.2.1. вищезазначеного договору згідно до цього договору поруки забезпечуються наступні зобов`язання Принципала, що випливають з Договору гарантії: повернути Банку суму всіх грошових коштів, сплачених Банком за рахунок власних грошових коштів за гарантією, гранична сума якої складає 2 000 000,00 грн в строк та в порядку, визначеному Договором гарантії. Строк дії гарантії з 08.01.2020 по 07.01.2021 включно.

Згідно з п. 3, п. 4 договору поруки Поручитель має право самостійно (за власною ініціативою), без отримання повідомлення/ вимоги Банку, протягом дії договору гарантії, виконувати зобов`язання Принципала за Договором гарантії та виконати всі інші зобов`язання по Договору гарантії за Принципала. За виконання зобов`язань за Договором гарантії Поручитель та Принципал відповідають перед Банком як солідарні боржники.

Пунктами 6, 7 даного договору передбачено, що у випадку невиконання Принципалом будь-якого зобов`язання, передбаченого Договором гарантії (в т.ч. хоча б одноразового порушення порядку повернення сплаченої Банком гарантії, хоча одноразової прострочки сплати процентів, тощо) Банк направляє Поручителю відповідну вимогу із зазначенням невиконаного (их) зобов`язання(ь) шляхом направлення листа (вимоги) рекомендованою чи кур`єрською поштою на адресу Поручителя, що зазначена в реквізитах цього Договору, або шляхом особистого вручення Поручителю з відміткою про отримання. Поручитель зобов`язаний виконати зобов`язання, як солідарний боржник, протягом 5 (п`яти Додаток 7) календарних днів з дати відправлення (надсилання) Банком Поручителю вимоги aбo з дати отримання Поручителем вимоги Банка, в залежності від того, яка із зазначених дат настала раніше.

Виконання зобов`язань за договором гарантії також покладається Принципалом на ТОВ «АГРОСТАР ЕКСПОРТ» (код ЄДРПОУ 41710898), який має право виконувати будь-які зобов`язання за договором гарантії (як строкові, так простроченні) в обсязі, встановленому цим договором з Принципалом відповідно до ст. 528 Цивільного кодексу України. В цьому випадку Банк зобов`язаний прийняти виконання, запропоноване ТОВ «АГРОСТАР ЕКСПОРТ» за Принципала (п.34 договір поруки № 104-20/П від 02.09.2020).

26.08.2026 ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» (Бенефіціар) через ПАТ АБ «Укргазбанк» пред`явив АТ «БАНК АЛЬЯНС» письмову вимогу (вих.№ТОВВИХ-20-9786 від 26.08.2020) за банківською гарантією виконання зобов`язання №104-20 від 08.01.2020 про сплату 2 000 000 грн.

31.08.2026 ПАТ АБ «Укргазбанк» про зазначену вище письмову вимогу повідомив із її наданням у якості додатка АТ «БАНК АЛЬЯНС» (вих.№130/25190/2020 від 31.08.2020), яку останній отримує 02.09.2020 (вх.№001/8139).

АТ «БАНК АЛЬЯНС» листом-вимогою № 05.4/2697ЮУ від 02.09.2020, яке адресовано Принципалу - ТОВ «ТЕХ ПРОМ ГАЗ» та Поручителю - ТОВ «АГРОСТАР ЕКСПОРТ» (до матеріалів справи додано екземпляр, що скерований Поручителю) повідомило, що банком 02.09.2020 отримано вимогу за вихідним №ТОВВИХ-20-9786 від 26.08.2020 про сплату суми забезпечення за Гарантією (надалі Вимога), в якій встановлено зобов`язання до сплати за цією Вимогою в зв`язку з тим, що Принципал (ТОВ «ТЕХ ПРОМ ГАЗ») не здійснив оплату рахунку на оплату за добовий небаланс, в строк, встановлений договором транспортування природного газу від 14.11.2019 № 1907000581 на загальну суму 2 000 000,00 грн. Банк повідомив Принципала листом №05.04/2696ЮУ від 02.09.2020 про необхідність сплатити суму в розмірі 2 000 000,00 грн у зв`язку з настанням гарантійного випадку згідно договору гарантії. З огляду на зазначене, АТ «БАНК АЛЬЯНС» вимагає терміново 02.09.2020 виконати зобов`язання та повністю сплатити суму у розмірі 2 000 000,00 грн за наступними реквізитами:

АТ «БАНК АЛЬЯНС» код банку 300119

рахунок отримувача: № НОМЕР_1

Отримувач: АТ «БАНК АЛЬЯНС» код ЄДРПОУ 14360506,

або з`явитися до АТ «БАНК АЛЬЯНС» та звернутися до спеціаліста документарних операцій для погашення заборгованості через касу Банку.

До вказаного вище листа-вимоги додано копію Вимоги Бенефіціара за вихідним №ТОВВИХ-20-9786 від 26.08.2020.

Також 02.09.2020 (лист вих.№322/09 від 02.09.2020) ТОВ «ТЕХ ПРОМ ГАЗ» (Принципал) просить ТОВ «АГРОСТАР ЕКСПОРТ» (Поручителя) грошові кошти у розмірі 2 000 000,00 грн, призначені для погашення заборгованості за Договором безвідсоткової фінансової допомоги ФД27/07 від 27.07.2020, перерахувати згідно наступних реквізитів:

Договір поруки № 104-20/П від 02.09.2020,

Отримувач: АТ «БАНК АЛЬЯНС».

02.09.2020 ТОВ «АГРОСТАР ЕКСПОРТ» сплатив 2 000 000,00 грн відповідно до платіжного доручення №1038 від 02.09.2020 (Платник: АГРОСТАР ЕКСПОРТ ТОВ; Банк платника: АТ КБ «ПРИВАТБАНК»; Отримувач: ТОВ ТЕХ ПРОМ ГАЗ; Банк отримувача: АТ «БАНК АЛЬЯНС»; кредит рах №: №UA723001190000029099028978006; призначення платежу: «Оплата згідно договору поруки № 104-20/П від 02.09.2020 та вимоги №TOBBИX-20-9786 від 26.08.2020 за договором про надання гарантії №104-20 від 08.01.2 Без ПДВ».

У свою чергу, за договором безвідсоткової фінансової допомоги (позики) № ФД/27/07 та вимоги АТ «БАНК АЛЬЯНС», надісланої ТОВ «АГРОСТАР ЕКСПОРТ» щодо виконання договору поруки №104-20/П від 02.09.2020 по сплаті за ТОВ «ТЕХ ПРОМ ГАЗ» 2 000 000,00 грн, ТОВ «ТЕХ ПРОМ ГАЗ» (Сторона 1) та ТОВ «АГРОСТАР ЕКСПОРТ» (Сторона 2) дійшли згоди укласти договір № 02/09 про зарахування зустрічних однорідних вимог від 02.09.2020.

Так, п.1.1. вищезазначеного договору №02/09 про зарахування зустрічних однорідних вимог від 02.09.2020 передбачено, що за договором зворотної безвідсоткової фінансової допомоги (позики) ФД/27/07 від 27.07.2020 Сторона -1 перерахувала Стороні -2 грошові Кошти 2 000 000,00 грн, строк повернення позики визначено п.3.1. Розділу 3 Договору до 08.08.2020 включно.

Відповідно до п.1.2 № 02/09 про зарахування зустрічних однорідних вимог від 02.09.2020 в рахунок погашення заборгованості Сторони 2 перед Стороною 1 за договором зворотної безвідсоткової фінансової допомоги (позики) № ФД 27/7 від 27.07.2020 Сторони, керуючись ст.ст. 598, 601, 602 Цивільного кодексу України домовились про виконання Стороною 2 зобов`язань Сторони 1 за договором поруки №104-20/П від 02.09.2020 шляхом перерахуванням 2 000 000,00 грн за наступними реквізитами: рахунок № НОМЕР_1 ТОВ «ТЕХ ПРОМ ГАЗ» код ЄДРПОУ: 41931010, Банк отримувача АТ «БАНК АЛЬЯНС» код ЄДРПОУ 14360506, призначення платежу: Оплата згідно договору поруки №104-20/П від 02.09.2020 та вимоги № TOBBИX-20-9786 від 26.08.2020 за договором про надання гарантії №104-20 від 08.01.2 Без ПДВ.

Згідно п.1.3.договору № 02/09 строк виконання Стороною 2 зобов`язань Сторони 1 за договором визначається сторонами 02.09.2020.

Пунктом 1.4 договору № 02/09 передбачено, що з моменту підписання цього договору Сторони вважають зобов`язання (зустрічні вимоги), що виникли із Договору зворотної безвідсоткової фінансової допомоги (позики) № ФД27/07 від 27.07.2020 та Договору поруки № 104-20/П від 02.09.2020, зарахування яких відбулося, шляхом перерахування 2 000 000,00 грн, за реквізитами визначеними в п.1.2. цього договору, припиненими.

Сторони домовились, що із зарахуванням зустрічних однорідних вимог відповідно до положень даного договору до Cтopони 2 не підлягають застосуванню умови п.п.5.1., 5.2., 5.3. розділу 5 Відповідальність сторін Договору зворотної безвідсоткової фінансової допомоги позики № ФД27/07 від 27.07.2020 (п.1.5. договору про зарахування зустрічних однорідних вимог).

Відповідно до п. l.6. договору зобов`язання (зустрічні вимоги) зарахування яких відбувається, є однорідними, строк їх виконання настав, строк позовної давності за вказаними зобов`язаннями (зустрічними вимогами) не минув, зарахування однорідних зустрічних вимог, які є предметом даного договору не суперечить вимогам статті 602 Цивільного кодексу.

На виконання умов договору №02/09 про зарахування зустрічних однорідних вимог від 02.09.2020 ТОВ «АГРОСТАР ЕКСПОРТ» здійснило оплату ТОВ «ТЕХ ПРОМ ГАЗ» 2 000 000,00 грн згідно реквізитів, зазначених у договорі № 02/09, що підтверджується платіжним дорученням № 1038 від 02.09.2020.

Враховуючи укладений між ТОВ «АГРОСТАР ЕКСПОРТ» та ТОВ «ТЕХ ПРОМ ГАЗ» договір № 02/09 про зарахування зустрічних однорідних вимог від 02.09.2020 та здійснену ТОВ «АГРОСТАР ЕКСПОРТ» на виконання даного договору оплату ТОВ «ТЕХ ПРОМ ГАЗ» у розмірі 2 000 000,00 грн, в рахунок погашення заборгованості за договором зворотної безвідсоткової фінансової допомоги (позики) № фд27/07 від 27.07.2020, зобов`язання ТОВ «АГРОСТАР ЕКСПОРТ» по оплаті безвідсоткової фінансової допомоги 2 000 000,00 грн є виконаними в повному обсязі та припиненими.

Предметом даного судового розгляду є вимоги про визнання недійсним зазначеного вище Договору №02/09 про зарахування зустрічних однорідних вимог від 02.09.2020, укладеного між ТОВ «АГРОСТАР ЕКСПОРТ» та ТОВ «ТЕХ ПРОМ ГАЗ».

Так, Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕХ ПРОМ ГАЗ», код ЄДРПОУ (69063, м. Запоріжжя, вул. Покровська, 9) від імені та в інтересах якого діє ліквідатор, арбітражний керуючий Маковий Олександр Віталійович, вважає зазначений вище Договір №02/09 про зарахування зустрічних однорідних вимог від 02.09.2020 недійсним з наступних підстав.

У ТОВ «ТЕХ ПРОМ ГАЗ» на момент укладення оспорюваного правочину існувала кредиторська заборгованість перед Головним управлінням ДПС у Запорізькій області (кредитором у справі про банкрутство ТОВ «ТЕХ ПРОМ ГАЗ») в сумі 432 584 967,00 грн, також тільки основних зобов`язань, перед Enerdgy Strategy Kft. (Енерджі Стретеджі Кфт.) (кредитором у справі про банкрутство ТОВ ТЕХ ПРОМ ГАЗ», правонаступниками якого є чинні поточні кредитори громадяни Угорщини Мегес Богдан і Мегес Світлана) у сумі 1 127 515,73 Євро.

Маючи кредиторську заборгованість, ТОВ «ТЕХ ПРОМ ГАЗ», вчиняючи оспорюваний правочин припинив своє право вимоги до ТОВ «АГРОСТАР ЕКСПОРТ» за договором зворотної безвідсоткової фінансової допомоги (позики) ФД/27/07 від 27.07.2020 в сумі 2 000 000,00 грн, задовольнивши зустрічні вимоги ТОВ «АГРОСТАР ЕКСПОРТ» на таку ж суму.

Позивач вважає, що активи ТОВ «ТЕХ ПРОМ ГАЗ» в розмірі 2 000 000,00 грн були спрямовані на погашення вимог одного кредитора - ТОВ «АГРОСТАР ЕКСПОРТ» (які виникли в день укладення оспорюваного правочину 02.09.2020), всупереч інтересам інших кредиторів, вимоги яких виникли значно раніше, та враховуючи, що оспорюваний правочин вчинений протягом трьох років (а точніше чотирьох місяців), що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, і на момент його вчинення сума вимог кредиторів до боржника істотно перевищувала вартість майна, такий правочин має бути визнаний недійсним на підставі абз. 5 ч. 1 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства.

5. Оцінка апеляційним господарським судом аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до статті 269, частини 1 статті 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з такого.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Частиною 1 статті 598 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 601 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина 4 цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети (такий правовий висновок міститься в п. 7.3 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц).

Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За загальними положеннями про недійсність правочину, визначеними статтею 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 ЦК України.

Згідно із частинами 1-3, 5, 6 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Отже, недійсність правочину зумовлюється наявністю недоліків його складових елементів: незаконність змісту правочину, недотримання форми, невідповідність дефекту суб`єктного складу, невідповідність волевиявлення внутрішній волі.

Відповідно до вимог ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, поданою в порядку, визначеному статтею 7 цього Кодексу, може визнати недійсними правочини або спростувати майнові дії, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, якщо вони порушили права боржника або кредиторів, з таких підстав:

- боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку;

- боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим;

- боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів;

- боржник оплатив іншій особі або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна;

- боржник узяв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог.

Правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав:

- боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог;

- боржник уклав договір із заінтересованою особою;

- боржник уклав договір дарування.

У разі визнання недійсними правочинів боржника з підстав, передбачених частиною першою або другою цієї статті, сторона за таким правочином зобов`язана повернути боржнику майно, яке вона отримала від боржника, а в разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість грошовими коштами за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.

За результатами розгляду заяви арбітражного керуючого або кредитора про визнання недійсним правочину боржника господарський суд ухвалює рішення.

Особи, які вчинили, погодили правочини або вчинили майнові дії, визначені частинами першою і другою цієї статті, несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у межах суми завданих боржнику такими майновими діями збитків.

Відповідно до вимог ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства ліквідатор з дня свого призначення, зокрема, подає до суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника, вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб.

Статтею 216 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Частиною 3 статті 215 ЦК України визначено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За змістом статті 215 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці.

Недійсність договору як приватно - правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати.

Інститут визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності, що спрямована на дотримання балансу інтересів не лише осіб, які беруть участь у справі про банкрутство, а й осіб, залучених у справу про банкрутство, наприклад, контрагентів боржника.

Визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів.

Така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 20.02.2020 у справі № 922/719/16.

Цивільно-правовий договір не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (в тому числі, вироку) про стягнення коштів, що набрало законної сили. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом. Подібна правова позиція неодноразово була викладена Верховним Судом у своїх постановах, зокрема від 20.01.2021 у справі № 910/8992/19 (910/20867/17), від 13.10.2020 у справі № 04/14-10/5026/2337/2011.

Судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 24.11.2021 у справі № 905/2030/19(905/2445/19) зазначила, що фраудаторні угоди - це угоди, що завдали шкоди боржнику (як приклад, угода з метою виведення майна). Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов`язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов`язку.

Фраудаторним правочином може бути як оплатний, так і безоплатний договір, а також може бути як односторонній, так і двосторонній чи багатосторонній правочин.

Формулювання критеріїв фраудаторності правочину залежить від того, який правочин на шкоду кредитору використовує боржник для уникнення задоволення їх вимог.

Зокрема, але не виключно, такими критеріями можуть бути:

- момент вчинення оплатного відчуження майна або дарування (вчинення правочину в підозрілий період, упродовж 3-х років до порушення провадження у справі про банкрутство, після відкриття провадження судової справи, відмови в забезпеченні позову і до першого судового засіданні у справі);

- контрагент, з яким боржник вчинив оспорювані договори (родичі боржника, пов`язані або афілійовані юридичні особи);

- щодо оплатних цивільно-правових договорів важливе значення має ціна (ринкова, неринкова ціна), і цей критерій має враховуватися.

Відповідно до правової позиції, що викладена в постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 02.06.2021 у справі №904/7905/16, боржник, який відчужує майно (вчиняє інші дії, пов`язані, із зменшенням його платоспроможності), після виникнення у нього зобов`язання діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом, спрямованим на недопущення (уникнення) задоволення вимог такого кредитора.

Отже, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності і набуває ознак фраудаторного правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам (висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 28.11.2019 у справі №910/8357/18, від 03.03.2020 у справі № 910/7976/17, від 03.03.2020 у справі № 904/7905/16, від 03.03.2020 у справі № 916/3600/15, від 26.05.2020 у справі № 922/3796/16, від 04.08.2020 у справі № 04/14-10/5026/2337/2011, від 17.09.2020 у справі № 904/4262/17, від 22.04.2021 у справі № 908/794/19(905/1646/17), від 28.07.2022 у справі № 902/1023/19(902/1243/20)).

Судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 904/7905/16 також дійшла висновку, що фраудаторним може виявитися будь-який правочин, що здійснюється між учасниками господарських правовідносин, який укладений на шкоду кредиторам, отже, такий правочин може бути визнаний недійсним в порядку позовного провадження у межах справи про банкрутство відповідно до статті 7 КУзПБ на підставі пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України як такий, що вчинений всупереч принципу добросовісності, та частин третьої, шостої статті 13 ЦК України з підстав недопустимості зловживання правом, на відміну від визнання недійсним фіктивного правочину лише на підставі статті 234 ЦК України. У такому разі звернення в межах справи про банкрутство з позовом про визнання недійсними правочинів боржника на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість захисту порушених прав кредиторів та боржника.

Задовольняючи на підставі абз. 5 ч. 1 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХ ПРОМ ГАЗ», від імені та в інтересах якого діє ліквідатор - арбітражний керуючий Маковий Олександр Віталійович, про визнання недійсним Договору №02/09 про зарахування зустрічних однорідних вимог від 02.09.2020, укладеного між ТОВ «АГРОСТАР ЕКСПОРТ» та ТОВ «ТЕХ ПРОМ ГАЗ», місцевий господарський суд виходив з того, що у ТОВ «ТЕХ ПРОМ ГАЗ» на момент укладення оспорюваного правочину існувала кредиторська заборгованість перед Головним управлінням ДПС у Запорізькій області (кредитором у справі про банкрутство ТОВ «ТЕХ ПРОМ ГАЗ») в сумі 432 584 967,00 грн, також зобов`язання перед Enerdgy Strategy Kft. (Енерджі Стретеджі Кфт.) (кредитором у справі про банкрутство ТОВ ТЕХ ПРОМ ГАЗ», правонаступниками якого є чинні поточні кредитори громадяни Угорщини Мегес Богдан і Мегес Світлана) у сумі 1 127 515,73 Євро; маючи кредиторську заборгованість, ТОВ «ТЕХ ПРОМ ГАЗ», вчиняючи оспорюваний правочин припинив своє право вимоги до ТОВ «АГРОСТАР ЕКСПОРТ» за договором зворотної безвідсоткової фінансової допомоги (позики) ФД/27/07 від 27.07.2020 в сумі 2 000 000,00 грн, задовольнивши зустрічні вимоги ТОВ «АГРОСТАР ЕКСПОРТ» на таку ж суму; активи ТОВ «ТЕХ ПРОМ ГАЗ» в розмірі 2 000 000,00 грн були спрямовані на погашення вимог одного кредитора - ТОВ «АГРОСТАР ЕКСПОРТ» (які виникли в день укладення оспорюваного правочину 02.09.2020), всупереч інтересам інших кредиторів, вимоги яких виникли значно раніше; оспорюваний правочин вчинений протягом трьох років (а точніше чотирьох місяців), що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, і на момент його вчинення сума вимог кредиторів до боржника істотно перевищувала вартість майна.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено й не заперечується сторонами, що договір №02/09 про зарахування зустрічних однорідних вимог від 02.09.2020, укладений між ТОВ «АГРОСТАР ЕКСПОРТ» та ТОВ «ТЕХ ПРОМ ГАЗ», підпадає під трирічний строк, що передував відкриттю провадження у справі про банкрутство ТОВ «ТЕХ ПРОМ ГАЗ».

Також матеріалами справи підтверджується й сторонами не заперечується, що у ТОВ «ТЕХ ПРОМ ГАЗ» на момент укладення оспорюваного правочину існувала кредиторська заборгованість перед Головним управлінням ДПС у Запорізькій області (кредитором у справі про банкрутство ТОВ «ТЕХ ПРОМ ГАЗ») в сумі 432 584 967,00 грн основних зобов`язань, перед Enerdgy Strategy Kft. (Енерджі Стретеджі Кфт.) (кредитором у справі про банкрутство ТОВ «ТЕХ ПРОМ ГАЗ», правонаступниками якого є чинні поточні кредитори громадяни Угорщини Мегес Богдан і Мегес Світлана) у сумі 1 127 515,73 Євро, і сума вимог кредиторів до ТОВ «ТЕХ ПРОМ ГАЗ» перевищувала вартість всіх його активів (майна), що станом на 30.09.2020 склав 52 457 000,00 грн., а на 01.01.2020 - 87 625 500,00 грн.

У той же час, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до усталеної практики Верховного Суду вирішення спору щодо визнання недійсним вчиненого боржником правочину з підстав, передбачених статтею 42 КУзПБ, потребує не лише формального факту укладення правочину у відповідний період до відкриття справи про банкрутство та наявності значної кредиторської заборгованості, але й перевірки факту реального порушення права боржника або кредиторів, з`ясування фактичного змісту такого правочину, часу та обставин його здійснення, суб`єктного складу, реальності отримання боржником зустрічного виконання від контрагента, співвідношення одержаного боржником на підставі спірного правочину з переданими ним активами, а також впливу правочину на можливість виконання зобов`язань перед іншими кредиторами тощо.

Для з`ясування правової природи як господарської операції, так і договору (укладенням якого опосередковувалося виконання цієї операції) необхідно дослідити фактичні права та обов`язки сторін у процесі виконання операції, фактичний результат, до якого прагнули учасники такої операції, та оцінити зміни майнового стану, які відбулися у сторін в результаті цієї операції.

Так, суд першої інстанції обгрунтовує оскаржуване рішення тим, що ТОВ «АГРОСТАР ЕКСПОРТ» сплатило 2 000 000 грн саме АТ «БАНК АЛЬЯНС» як Поручитель згідно з умовами Договору поруки № 104-20/П від 02.09.2020, а не перерахував ці кошти Принципалу (боржнику у справі про банкрутство - ТОВ «ТЕХ ПРОМ ГАЗ») згідно з платіжним дорученням №1038 від 02.09.2020 для подальшої сплати АТ «БАНК АЛЬЯНС».

Однак, вищезазначена обставина, яку суд першої інстанції визнав встановленою щодо дій та волі відповідача, суперечить обставинам, встановленим рішенням Господарського суду Запорізької області від 24.12.2024 та постановою Центрального апеляційного господарського суду від 29.01.2026 у справі №908/3106/20(908/2449/23), а також положенням підпункту 2 п.2 Інструкції про безготівкові розрахунки у національній валюті користувачів платіжних послуг, затвердженою Постановою Правління НБУвід 29.07.2022 №163 та доказам, які наявні у даній справі, зокрема:

- змісту платіжного доручення №1038 від 02.09.2020, згідно з яким ТОВ «АГРОСТАР ЕКСПОРТ» зазначено Одержувачем платежу саме ТОВ «ТЕХ ПРОМ ГАЗ», й у призначенні платежу якого вказано не вимогу, що скерована АТ «БАНК АЛЬЯНС» ТОВ «АГРОСТАР ЕКСПОРТ» як Поручителю - №054/2697 від 02.09.2020, а наявне посилання на вимогу ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» (Бенефіціара), що звернена до АТ «БАНК АЛЬЯНС» (Гаранта) - вих.№ТОВВИХ-20-9786 від 26.08.2020 за договором про надання гарантії №104-20 від 08.01.2 Без ПДВ;

- банківській виписці ТОВ «ТЕХ ПРОМ ГАЗ», з якої вбачається, що 02.09.2020 ТОВ «АГРОСТАР ЕКСПОРТ» перерахувало ТОВ «ТЕХ ПРОМ ГАЗ», код ЄДРПОУ 41931010 на рахунок НОМЕР_1 відкритий в АТ «БАНК АЛЬЯНС» 2 000 000 грн, при цьому 03.09.2020 вбачається подальший рух коштів в розмірі 2 000 000 грн від ТОВ «ТЕХ ПРОМ ГАЗ» на рахунок НОМЕР_2 з найменуванням отримувача: АТ «БАНК АЛЬЯНС» та з призначенням платежу: сплата коштів згідно вимоги вих.№ТОВВИХ-20-9786 від 26.08.2020р. ТОВ «ОПЕРАТОР ГТС України» (42795490) за договором по гар. №104-20 від 08.01.20 ТОВ «ТЕХ ПРОМ ГАЗ»(41931010).

Зокрема, постановою Центрального апеляційного господарського суду від 24.12.2024 у справі №908/3106/20(908/2449/23) за позовом ТОВ «ТЕХ ПРОМ ГАЗ» до ТОВ «АГРОСТАР ЕКСПОРТ» про стягнення 2 000 000 грн встановлено, що ТОВ «АГРОСТАР ЕКСПОРТ» здійснило оплату ТОВ «ТЕХ ПРОМ ГАЗ» 2 000 000,00 грн згідно реквізитів, зазначених у договорі № 02/09, що підтверджується платіжним дорученням № 1038 від 02.09.2020.

Частиною 4 статті 75 ГПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиція - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Преюдиція ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішення у такій справі правовідносини.

Суб`єктивними межами є те, що у двох справах беруть участь одні й ті самі особи чи їх правонаступники, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини. Об`єктивні межі стосуються обставин, встановлених рішенням суду.

Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови: обставина встановлена судовим рішення; судове рішення набрало законної сили; у справі беруть участь ті самі особи, які брали участь у попередній справі, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини. Не потребують доказування обставини, встановлені рішення суду, тобто ті обставини, щодо яких мав місце спір і які були предметом судового розгляду. Не має преюдиційного значення оцінка судом конкретних обставин справи, які сторонами не оспорювалися, мотиви судового рішення, правова кваліфікація спірних відносин. Преюдиційне значення можуть мати ті факти, щодо наявності або відсутності яких виник спір, і які, зокрема зазначені у резолютивній частині рішення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2018 у справі №917/1345/14 зазначила, що преюдиційне значення у справі надається обставинам, встановленим судовим рішенням, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиційне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особи, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиційні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

Відповідно до правової позиції ЄСПЛ, викладеної у справі "Брумареску проти Румунії", яка є джерелом права відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" одним з основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Аналізуючи зміст наявних у даній справі №908/3106/20(908/3743/25) доказів, зокрема платіжного доручення №1038 від 02.09.2020, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до підпункту 2 п.2 Інструкції про безготівкові розрахунки у національній валюті користувачів платіжних послуг, затвердженої Постановою Правління НБУ від 29.07.2022 №163, ця Інструкція визначає обов`язкові реквізити платіжної інструкції, на підставі якої ініціюється платіжна операція з рахунку користувача, та вимоги щодо їх заповнення.

Терміни в цій Інструкції вживаються в таких значеннях: код платника/отримувача/стягувача - код юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної одоби) згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України (далі - ЄДРПОУ)/обліковий номер, який присвоюється контролюючими органами (далі - обліковий номер)/реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (далі - РНОКПП) або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера ооблікової картки платника податків та повідомили про це відповідний й орган і мають відмітку в паспорті); Отримувач - особа, на рахунок якої зараховується сума платіжної операції; Платник - особа, з рахунку якої ініціюється операція на підставі платіжної інструкції (підпункти 6,13,17 п.6 розділу І Інструкції про безготівкові розрахунки у національній валюті користувачів платіжних послуг, затвердженої Постановою Правління НБУ від 29.07.2022 №163).

Відповідно до підпункту 1 п.12 Розділу І Інструкції про безготівкові розрахунки у національній валюті користувачів платіжних послуг, затвердженої Постановою Правління НБУ від 29.07.2022 №163, надавач платіжних послуг має право відмовити у прийнятті до виконання платіжної інструкції, якщо: обов`язкові реквізити заповнено з порушенням вимог розділів II, IV, VII цієї Інструкції та додатка до цієї Інструкції або обов`язкові реквізити, які встановлені правилами платіжної системи/внутрішніми правилами надавача платіжних послуг, заповнено з порушенням їх заповнення, установлених правилами платіжної системи/внутрішніми правилами надавача платіжних послуг.

Згідно з п.п. 21.,22.,23.,24. Розділу І Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, затвердженої Постановою Правління Національного банку України 29.07.2022 №163, надавач платіжних послуг отримувача зобов`язаний забезпечити зарахування суми коштів за платіжною операцією на рахунок отримувача протягом операційного дня надходження коштів на рахунок надавача платіжних послуг отримувача, якщо інше не визначено вимогами законодавства України, або в інший строк, визначений договором.

Надавач платіжних послуг отримувача під час виконання платіжної операції з метою встановлення належного отримувача коштів за платіжною операцією зобов`язаний перевірити в платіжній інструкції відповідність: 1) номера рахунку отримувача та коду отримувача або 2) унікального ідентифікатора отримувача.

Надавач платіжних послуг приймає рішення щодо перевірки в платіжній інструкції інформації, зазначеної в підпункті 1 або в підпункті 2 пункту 22 розділу І цієї Інструкції, самостійно, а якщо він є учасником платіжної системи, то згідно з правилами платіжної системи.

Надавач платіжних послуг отримувача зараховує кошти за платіжною операцією на рахунок отримувача лише в разі відповідності інформації, зазначеної в підпункті 1 або в підпункті 2 пункту 22 розділу І цієї Інструкції, тій інформації про отримувача, що зберігається в цього надавача платіжних послуг. Надавач платіжних послуг отримувача в разі невідповідності номера рахунку та/або коду отримувача має право зупинити проведення платіжної операції на строк до чотирьох робочих днів (у які враховується день зарахування коштів на рахунок до з`ясування надавачем платіжних послуг отримувача) та зарахувати кошти на рахунок до з`ясування для встановлення належного отримувача.

З огляду на вказані положення Інструкції, навіть за умови, що рахунок № НОМЕР_1 є транзитним рахунком, про що платнику - ТОВ «АГРОСТАР ЕКСПОРТ» не було повідомлено ані у листі-вимозі АТ «БАНК АЛЬЯНС» № 05.4/2697ЮУ від 02.09.2020, ані у листі ТОВ «ТЕХ ПРОМ ГАЗ» із проханням здійснити платіж №вих.№322/09 від 02.09.2020, надавач платіжних послуг отримувача повинен був врахувати зазначену у платіжному дорученні інформацію щодо визначенння Отримувачем платежу саме ТОВ «ТЕХ ПРОМ ГАЗ», а не АТ «БАНК АЛЬЯНС», та врахувати визначене Платником призначення платежу, враховуючи розбіжності із реквізитами, що були зазначені АТ «БАНК АЛЬЯНС» у листі-вимозі №05.4/2697ЮУ від 02.09.2020 до ТОВ «ТЕХ ПРОМ ГАЗ» як Поручителя (зокрема, в частині визначення Отримувача платежу та посилання не на адресовану Поручителю вимогу банку).

Колегія суддів виходить з того, що обов`язок із належного виконання грошового зобов`язання покладається на боржника. Саме платник ідентифікує отримувача та призначення платежу, визначає кому слід зарахувати кошти та на користь кого він виконує зобов`язання.

Таким чином, враховуючи положення зазначеної вище Інструкції та зміст платіжного доручення №1038 від 02.09.2020 ТОВ «АГРОСТАР ЕКСПОРТ» перераховано 02.09.2020 грошові кошти у розмірі 2 000 000 грн саме ТОВ «ТЕХПРОМ ГАЗ», а не АТ «БАНК АЛЬЯНС».

Посилання суду першої інстанції на те, що грошові кошти, перераховані відповідачем на рахунок № НОМЕР_2 , були направлені на погашення заборгованості саме перед АТ «БАНК АЛЬЯНС» й могли бути використані тільки для цієї мети, спростовується вищевикладеним.

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції, визнав встановленими обставини, які не доведені належними та допустимими доказами й суперечать Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, затвердженій Постановою Правління Національного банку України 29.07.2022 №163.

З огляду на зазначене, вбачається, що ТОВ «АГРОСТАР ЕКСПОРТ» не сплатило 2 000 000 грн АТ «БАНК АЛЬЯНС», тобто не виконало свої зобов`язання за договором поруки №104-20/П від 02.09.2020, та надало позивачу грошові кошти для виконання його зобов`язань перед АТ «БАНК АЛЬЯНС» щодо оплати його гарантії.

У подальшому, з урахуванням зазначених обставин, між ТОВ «ТЕХ ПРОМ ГАЗ» та ТОВ «АГРОСТАР ЕКСПОРТ» укладений оскаржуваний у даній справі договір №02/09 про зарахування зустрічних однорідних вимог від 02.09.2020, яким сторони оформили припинення зобов`язання ТОВ «АГРОСТАР ЕКСПОРТ» на суму 2 000 000 грн за договором зворотної безвідсоткової фінансової допомоги (позики) ФД/27/07 від 27.07.2020 в рахунок оплати останнім ТОВ «ТЕХ ПРОМ ГАЗ» 2 000 000 грн згідно з платіжним дорученням №1038 від 02.09.2020.

Зміст договору №02/09 про зарахування зустрічних однорідних вимог від 02.09.2020 не містить умов щодо погашення зобов`язання ТОВ «АГРОСТАР ЕКСПОРТ» в розмірі 2 000 000 грн за договором зворотної фінансової допомоги (позики) №ФД 27/07 від 27.07.2020 шляхом оплати останнім 2 000 000 грн АТ «БАНК АЛЬЯНС» за договором поруки.

Презумпція правмірності правочину може бути спростована тільки належними та допустимими доказами, які у своїй сукупності доводять шкідливість вчинення правочину, вживання права на зло.

Апеляційний господарський суд також враховує, що оспорюваний договір був укладений на момент відсутності судових спорів, відкритих виконавчіх проваджень або порушення справи про банкрутство, ТОВ «АГРОСТАР ЕКСПОРТ» не є пов`язаною або афілійованою юридичною особою ТОВ «ТЕХ ПРОМ ГАЗ», а також, що даний договір не є договором прощення частини або повної суми заборгованості, дарування, або безоплатної передачі майна, продажу за заниженою вартостю майна, переведенням боргу на боржника тощо.

На відміну від фіктивних угод, фраудаторні правочини мають реальний характер - сторони дійсно здійснюють певні дії, однак з прихованою неправомірною метою. Ключовим елементом таких дій є зловживання правом: боржник свідомо розпоряджається майном, зменшуючи конкурсну масу, а отже, порушуючи права інших кредиторів.

Колегія суддів виходить з того, що оспорюваним договором, ані позивачу, ані кредиторам, не були завдані жодні збитки, не були порушені права боржника або кредиторів, оскільки позивач отримав від відповідача грошові кошти у розмірі 2 000 000 грн, які сторони домовились, укладенням оскаржуваним договором, вважати оплатою, здійсненою в рахунок наявної у такому ж розмірі заборгованості відповідача за договором про надання безвідсоткової фінансової допомоги. Отже, зменшення активів позивача внаслідок вчинення оскаржуваного правочину не відбулось.

При цьому, формальна наявність на момент вчинення оскаржуваного правочину кредиторської заборгованості не є достатньо підставою для застосування абзацу 5 ч.1 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства без доведення саме цим правочином порушення прав боржника або кредиторів.

За результатами аналізу всіх наявних у справі доказів в їх сукупності апеляційний суд дійшов висновку про обгрунтованість апеляційної скарги.

Враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до пункту 58 рішення Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994, пункт 29).

У рішенні Суду у справі "Трофимчук проти України" від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини також зазначено, що вимога щодо обґрунтованості рішень не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Тому колегія суддів вважає за необхідне відзначити, що інші доводи, що викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї, апеляційним судом розглянуті, але до уваги та врахування при вирішенні даної справи не приймаються, оскільки на результат вирішення спору не впливають.

6. Висновки за результатами апеляційного перегляду справи.

Згідно з частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За змістом пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право повністю або частково скасувати судове рішення.

Відповідно до статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки судом першої інстанції прийняте рішення за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення підлягає скасуванню з прийняттям у справі нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

7. Розподіл судових витрат.

За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно, враховуючи відмову у задоволення позовних вимог у даній справі, судові витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на нього.

Стосовно судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 4 542,00 грн, враховуючи її задоволення, зазначені витрати підлягають стягненню з позивача на користь відповідача.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 277, 282-284 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОСТАР ЕКСПОРТ» на рішення Господарського суду Запорізької області від 26.03.2026 у справі №908/3106/20 (908/3743/25) - задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Запорізької області від 26.03.2026 у справі №908/3106/20 (908/3743/25) - скасувати.

Прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХ ПРОМ ГАЗ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОСТАР ЕКСПОРТ» про визнання недійсним договору № 02/09 про зарахування зустрічних однорідних вимог від 02.09.2020 в межах справи № 908/3106/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХ ПРОМ ГАЗ».

Витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покласти на позивача.

3. Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на позивача.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХ ПРОМ ГАЗ» (код ЄДРПОУ 41931010, 69063, м. Запоріжжя, вул. Покровська, 9) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОСТАР ЕКСПОРТ» (код ЄДРПОУ 41710898, 65039, м. Одеса, просп. Гагаріна, 12А, офіс 1407) 4542,00 грн (чотири тисячі п`ятсот сорок дві гривні 00 копійок) відшкодування витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду Запорізької області.

5. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.

Повну постанову складено та підписано 29.07.2026.

Головуючий суддя Ю.А. Джепа

Судді: Ю.В. Фещенко

О.Ю. Соп`яненко